План-конспект інтегрованого уроку (українська література, Харківщинознавство) “Родина Алчевських у культурно-мистецькому житті Харкова”

Про матеріал
Розробка спрямована на знайомство школярів з митцями слова рідного краю, зокрема з життям і творчим доробком видатної харківської родини Алчевських; розвиток культури зв’язного мовлення, читацького кругозору, навичок аналізу ліричного твору, удосконалення вмінь робити узагальнення, висновки, необхідний коментар; формування естетичного смаку школярів; виховання любові до рідного міста, поваги до людей, які багато для нього зробили; прищеплення інтересу до наслідків власної праці
Перегляд файлу

 

 

 

 

План-конспект

інтегрованого уроку

(українська література,

харківщинознавство)

“Родина Алчевських у культурно-мистецькому житті Харкова”

 

 

 

 

 

Підготувала:

Таран Г.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків -2019

 

Тема. Родина Алчевських у культурно-мистецькому житті Харкова

Мета: продовжити знайомити школярів з митцями слова рідного краю, зокрема з життям і творчим доробком видатної харківської родини Алчевських; розвивати культуру зв’язного мовлення, читацький кругозір, навички аналізу ліричного твору, робити узагальнення, висновки, необхідний коментар, формувати естетичний смак у школярів; виховувати любов до рідного міста, повагу до людей, які багато для нього зробили; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: записи на дошці, роздаткові картки, фотографії, ілюстрації вулиць, музеїв м.Харкова, портрети видатних харків’ян, мультимедійні презентації  Microsoft Power Point

 

Хід уроку

 

  1. Організаційний момент
  2. Створення емоційного настрою
  1. Прослуховування пісні про Харків (відеокліп А.Блінкова «Welcome to Kharkov») 
  1. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів                                                     Слайд 1

Епіграф

У слові „Харків” – шелестіння трав,

І грім громів, і трепетні пісні,

І Дике Поле у стрімких вітрах,

І сьогодення, і майбутні дні…

              Ніна Супруненко

 

  1. Сприйняття й усвідомлення знань
  1. Надання необхідної інформації
  •   Слово вчителя

Епіграф нам говорить про сьогодення і майбутні дні, але ми звернемося до ще однієї складової  історичного розвитку – до минулих днів нашого міста: перенесемося в ХІХ століття. Допоможе нам у цьому віртуальна екскурсія.

  •   Робота з картою-маршрутом віртуальної екскурсії.   Слайд 2
  1. Презентація роботи в групах
  • І зупинка «Харків історичний»  Слайди 3-5

Історія Харкова цікава й багата славетними іменами. Серед великої когорти великих людей землі харківської яскравими зірками сяють імена сім’ї Алчевських. Ми і досі говоримо: «будинок Алчевських», «школа Алчевської», «сад Алчевських».

Будинок Алчевських

Будинок Алчевських знаходиться з а адресою: м. Харків, Раднаркомівська вул., 13. Будівлю споруджено в гарно скомпонованих формах бароко в 1891-1893 рр. У 1921 році за ініціативою Ф. Е. Дзержинського в цьому будинку був організований клуб чекістів. Після багаторазових реконструкцій  (арх. М. Ф. Черноморченко) від первісного вигляду будинку збереглася лише виступаюча на фасад парадна частина. З радянських часів будівлю займає БК Міліції. 3 червня 2009 р. в БК відкрито Музей моря - музей, присвячений історії суднобудування і судноплавства.

Школа Алчевської

Будівля колишньої  недільної школи  Х. Д. Алчевської,  нині виставковий зал Художнього музею у м. Харкові, розташована по вулиці Раднаркомівській , 9.

При школі було створено бібліотеку й розроблено спеціальні правила користування нею. У листі до Л.М. Толстого Христина Данилівна розповідала, що перш ніж книжка знадходила до читачів, її рецензували, а рецензії заслуховувалися на педагогічному засіданні. Після того  як книжку прочитали учениці різного віку й різного розвитку, вчителі з’ясовували, чи сподобалось їм прочитане, що вони зрозуміли. Все це занотовувалося у шкільних зошитах. На основі численних відгуків був укладений покажчик книжок для народного і дитячого читання «Что читать народу?».

З іменем Х.Д. Алчевської пов’язаний розвиток методики початкового навчання, а її школа визнана організаційно-методичним центром недільних шкіл Росії.

З 1896р. школа мала власний будинок, безкоштовно спроектований О.М. Бекетовим і збудований на гроші Алчевських. Школа проіснувала до 1919 р.

Сад Алчевських

Сад родини знаходився на вулиці Садово-Куликовській, зараз Раднаркоміська.

  • ІІ зупинка «Родина Алчевських – видатні харків’яни» Слайди 6-10

Христина   Данилівна   Алчевська,   у   дівоцтві   Журавльова,   народилася 16 квітня 1841 р. в м. Борзна Чернігівської губернії у дворянській родині. Освіту здобула самотужки. У 1862 р. одружилася з відомим підприємцем і меценатом Олексієм Алчевським і  переїхала до Харкова. Тут молода жінка стала активним членом товариства «Громада», діячі якого ставили перед собою мету відновити єдність інтелігенції з народом, сприяти народному просвітництву.

     Христина Данилівна відкриває першу жіночу недільну школу для дорослих, яку невдовзі закрили. Заняття спочатку відбувалися на квартирі в Алчевської.

22 березня 1870р. Христина Данилівна одержала офіційний дозвіл на відкриття школи. Навчання у школі проводилося у вихідні та святкові дні з 10-ї до 14-ї години у приміщенні 1-го повітового училища.

Христина Данилівна працювала з колективом педагогів – сподвижників, серед яких – видатні учені Д.І. Багалій, В.Я. Данилевський.

     Одним із засобів поширення досвіду роботи недільних шкіл були виставки. Початок їм поклала Всесвітня виставка у Парижі (1889 р.). Харківська школа експонувала два томи «Що читати народові?»

За покажчик «Що читати народові?» школа одержала вищу нагороду. Христину Данилівну обрали віце-президентом Міжнародної ліги освіти.

За час існування школи освіту в ній здобули близько 20 тисяч жінок. Була тут добра традиція – колективні відвідання театру, які вважалися «кафедрою добра і світла».

     Життя і діяльність Х.Д. Алчевської – приклад самовідданої праці, вірного служіння справі народної освіти. Ії ім’я займає гідне місце в історії нашої країни і рідного Харкова. Померла Алчевська Х.Д. 15 серпня 1920 р. Поховали її на міському кладовищі в сімейному склепі.

Дмитро, перший син (1862-1920), прекрасно грав на гітарі, добре співав, захоплювався малюванням. Навчався на природничому факультеті Харківського університету і захистив дисертацію. Допомагав батькові в його фінансовій діяльності.

    Григорій, другий син, мав чудові музичні здібності. Ще в гімназії брав участь у концертах як співак і піаніст. Він також відомий як і композитор. Писав романси, серед яких «Безмежне поле» (слова І.Франка), «Стояла я та слухала весну» (слова Л.Українки). У Харкові створив кілька струнних аматорських оркестрів.

    Анна, старша дочка (1868-1931), після закінчення гімназії вчителювала в недільній школі. Разом з матір’ю брала участь у роботі Харківського товариства поширення грамотності серед народу. Анна одружилася з О.М.Бектовим 1889 року. Все життя була секретарем і добрим помічником чоловіка. Мала чотирьох дітей. Померла в Алушті. Її могила збереглася до наших днів. Зараз у будинку 37 по вул. Дарвіна живуть нащадки Алчевських-Бекетових.

    Микола, третій син (1872-1942), вчився на юридичному факультеті Харківського університету. Він брав активну участь у музичному житті Харкова. Після 1917 р. перебував у частинах Червоної армії, де займався питанням освіти. У 1919 році видав у Харкові один із перших радянських підручників для дорослих – «Рабоче – крестьянский букварь». Вчителював у різних школах Харкова; зокрема на Журавлівці. Помер від виснаження під час німецької окупації. Похований у братській могилі, місце якої невідоме.

    Іван, четвертий син ( 1876-1917), закінчив гімназію і фізико-математичний факультет Харківського університету (1901 р.).  У цей же рік трагічно загинув його батько. Іван став оперним співаком. Знав п’ять мов і завжди співав мовою того народу, серед якого перебував. Похований у сімейному склепі у Харкові.

   Христина, молодша дочка родини Алчевських (1882-1931), навчалася в жіночій гімназії, зараз школа №6, а згодом у Парижі (1902 р.).

     Весь свій час віддавала недільній школі, допомагала матері.

     Незабутнім для молодої Христини Олексіївни стало особисте знайомство з українськими письменниками -  М.Коцюбинським, Л.Українкою, В.Стефаником, М.Старицьким - на урочистому відкритті пам’ятника І.П.Котляревському в Полтаві (1903 р.).

   З 1905 р. молода Алчевська працювала викладачем української та французької мов у середніх і вищих навчальних закладах Харкова. Тоді ж написала ряд художніх творів українською мовою, в яких відбилися настрої та сподівання демократичної інтелігенції, засуджувалися нерівність і національний гніт. Її першу збірку «Туга за сонцем» (1907 р.) позитивно оцінив Іван Франко. Збірки Христини Алчевської друкувалися у журналах «Червоний шлях», «Всесвіт». Христина Олексіївна була членом Українського товариства драматургів і композиторів, залишила величезну рукописну спадщину (близько чотирьох тисяч творів).

  • ІІІ зупинка «Родина Алчевських і Тарас Шевченко» Слайди 11-12

В. Лефтій

ХАРКІВ

Я чую кожен день могутній подих міста,

Де труби димні тягнуться до хмар,

Де руки простягає місто багрянисте

На вимитий дощами тротуар.

Воно у вікна загляда раненько,

Немов шепоче тихо – уставай!

І кличе сад. А там Тарас Шевченко –

Його рука вітає вільний край…

                                                       1937

Здавалось, що могло б бути спільного у долі великого поета, що досить значну частину свого життя провів за межами Батьківщини, та родиною зі східного міста України – Харкова… З’ясувалося: є перетин долі, хоча й опосередкований.

 Все життя Х.Д. Алчевської пов’язане з ім’ям Т.Г. Шевченка, взірцем служіння народу. Христина Данилівна приділяла багато уваги вивченню його біографії і творів, а школу назвала ім’ям поета. Популяризації творчості Шевченка сприяли і шкільні свята, на яких читали його вірші, співали пісні, ставили п’єси.

   Справжнім  символом  і окрасою міста уже майже 6,5 десятиліть підноситься пам’ятник великому синові українського народу Т.Г. Шевченку у затишному  саду,  який носить його ім’я. Увічнений для  нащадків видатним скульптором М.Г. Манізером по праву можна вважати кращим серед пам’ятників. Та мало відомий факт про перший пам’ятник Т.Г.Шевченку в нашому місті. Родина алчевських була ініціатором такого пам’ятника.  До 85-ї річниці з дня народження Т. Шевченка  (1899 рік) на замовлення родини Алчевських академік  В. Беклемішев виготовив мармурове погруддя поета. Його встановили на подвір’ї  будинку Алчевських.

     Біля решітчастої огорожі збирались шанувальники поета. Ці збори не подобалися господарям міста і вони добилися зняття пам’ятника. Сталося це у 1901 р., але погруддя врятували. Зараз воно знаходиться в Київському музеї. Христина Данилівна була знайома і листувалася з багатьма письменниками, зокрема з І. Франком, В. Короленком, Л. Толстим.

Чимало зробила на ниві Шевченкознавства й донька Алчевських Христина Олексіївна. Як літературний критик та публіцист вона є автором численних літературно-критичних статей, присвячених творчості Т. Шевченка. ( «Пам’яті Шевченка», «Дух велетня» ). До 50-ї річниці з дня смерті Т.Шевченка Христина написала поезію “Співець великий, син народу” 

 

  • ІV. Зупинка «Літературна світлиця Христини Олексіївни Алчевської» Слайди 13-16

     Українську літературу кінця ХІХ-початку ХХ століть, окрім невідомих письменників, репрезентувало й чимало обдарованих, менш знаних сьогодні постатей. До них належить і талановита українська поетеса і педагог Христина Олексіївна Алчевська.

    Свої перші вірші та оповідання десятирічна Христя помістила в рукописному журналі «Товарищ».

Дебютувала у листопаді 1905 року поетичним зверненням «До дітей мого краю» у газеті «Хлібороб». 1905 р. написала ряд художніх творів, спочатку російською, потім українською мовами, в яких відбилися настрої та сподівання демократичної інтелігенції, засуджувалися соціальна нерівність й національний гніт. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях: «Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник» та ін.

  Протягом 1907-1917 рр. у різних видавництвах вийшло дванадцять поетичних збірок Х.О. Алчевської, а саме: «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар» (1910), «Пісня життя» (1910), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів» (1914), «Сльози» (1915), «Встань, сонце!», «Мандрівець», «Грезы» (1916), «Пробудження» (1917). Перу письменниці належать такі глибоко психологічні прозові твори, як  «На отлет», «На роковину», «Несвідомо», «Метелик», «Хлоя», «Одірвана гілка». 1912 року вийшла збірка «Вишневий цвіт». Остання збірка поетки «Clematis» побачила світ у 1922 р.

Її першу збірку «Туга за сонцем» позитивно оцінив І. Франко. За висловом поета Христя Алчевська належала до того покоління українського письменства, яке започаткувало ХХ століття в нашій літературі «досить значним піднесенням духу, зростанням ентузіазму, зростом праці на різних полях, виясненням мети, консолідацією сил, небувалим досі загальним оживленням».

Справжній спалах творчих сил Христі Алчевської припадає на другу половину 20-х років на час дружби з французьким письменником А. Барюсом, і відблиск тієї дружби лягає на останні твори поетеси. Однією з найпомітніших в її письменницькому доробку є драматична поема «Луїза Мішель» (1926, видана 1930). Нею письменниця започаткувала розробку історико-революційної тематики. Свій твір про паризьку комунарку вона будує виключно на достовірному життєвому матеріалі, з багатьма реальними персонажами.

У 1927 р. Христина Алчевська почала вивчати твори А. Барбюса про Першу світову війну. Під їхнім впливом вона створила драматичну поему про героїчний подвиг 26 бакинських комісарів «Загибель юнака» (1931) (з присвятою А. Барбюсу).

Х. Алчевська була талановитою перекладачкою. Далеко не все зі створеного нею опубліковано, переважна більшість перекладів залишилась у рукописах. Особливу цінність серед них мають у перекладі російською мовою: збірка «З галицької і нашої літератури» (1915), ліричні вірші та поема «Мойсей» І. Франка; українською мовою: вірші О. Пушкіна, К. Рилєєва (уривок з поеми «Войнаровський»), І. Нікітіна, О. Толстого, Я. Полонського, М. Огарьова. Переклади Христиною Алчевською романів В. Гюго «Бюґ Жарґаль» (1928), «93 рік» (1929), «Трудівники моря» (1931), віршів Вольтера, П. Корнеля — важливий крок у прилученні нашого народу до скарбниці світової літератури. Французькою мовою письменниця переклала вірші Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини.

Померла Х.О. Алчевська 27 жовтня 1931 р. в Харкові. 

Христина Алчевська невтомно втілювала все нові й нові задуми до останніх днів життя, друкувалася у харківських газетах і журналах, була членом Українського товариства драматургів і композиторів, готувала двотомне видання творів, яке після її смерті з різних причин не побачило світ. Вона залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів), значна частина якої зберігається у відділі рукописів Інституту літератури НАН України та в Національній бібліотеці ім. В. Вернадського.

   «Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк...», — писала Христя Алчевська на схилі своїх літ, добре розуміючи ціну здобутого, дбаючи про багатство духовного потенціалу свого народу.

  1. Закріплення знань
  • Робота в групах

1 група. Описати пам’ятник Т.Г. Шевченку

2 група. Скласти інформаційне гроно «Сім’я Алчевських »

  1. група. Виконати ідейно-художній аналіз поезії Т.Г. Шевченка «Заповіт»
  2. група. Виконати  Ідейно-художній аналіз поезії Х. Алчевської  «Люби життя».
  • Літературний диктант «Так» - «Ні»

 

  1. Підсумок уроку
  1. «Незакінчене речення»

«Харків у моєму житті – це…»

  1. Узагальнююча бесіда
  1. Домашнє завдання
  1. Підібрати цікавий матеріал про Харків
  2. Скласти вірш про Харків
  3. Виконати проектну роботу «Сім чудес Харкова»

 

Використані джерела

  1. Алчевська Х.О. Твори / Упоряд., передм. та прим. Л.М.Грузинської. -К.: Дніпро, 1990.- 557 с.
  2. Мухін М.І. Педагогічні погляди і освітня діяльність Х.Д. Алчевської. – К.,

Вища школа, 1979.

 

 

 

 

 

Додаток 1

F:\родина Алчевських\Харків1_meitu_1.jpg

Карта-маршрут

Додаток 2

Будинок Алчевських

Додаток 3

Недільна школа Х. Д. Алчевської у м. Харкові (1893 р.)

Недільна школа Х. Д. Алчевської у м. Харкові (2014 р.)

 

Додаток 4

Заняття в недільній школі Х.Д.Алчевської

Урок читання в  Харківській приватній жіночій недільній школі проводить

 Х. Д. Алчевська. Початок XX ст

 

Додаток 5

F:\Формування\л г\Изображение 002.jpg

Учениці Харківської  приватної школи, 1870 р.

 

Х.Д. Алчевська з селянами

 

Додаток 6

 

Х.Д.Алчевська

Додаток 7

Сім’я Алчевських

 

 

Додаток  8

F:\Формування\л г\григорій-алчеіський.jpeg

 

 

 

 

Дмитро Олексійович Алчевський

F:\Формування\л г\200px-Алчевський_Іван_Олексійович.jpg

 

 

 

 

Микола Олексійович Алчевський

 

 

http://vippo.org.ua/files/library/alchevska/foto_alchevska.jpg   Христина Олексіївна Алчевська

Додаток 9

 

 

Додаток 10

 

http://vippo.org.ua/files/library/alchevska/tvory_alchevska.jpg

 

Твори Х.О.Алчевської

Додаток 11

Зразок твору-опису

    Є у Харкові святі для кожного мешканця місця, які внесені у всі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків’яни неодмінно ведуть гостей, що приїхали до них здалеку. Тут можна побачити й іноземні делегації. Такі місця – дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам’ятник Т. Г. Шевченку. Пам’ятник великому Кобзареві посідає особливе місце у списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним із найзначніших досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів. Пам’ятник Тарасу Шевченку – своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам’ятник височіє між головною магістраллю міста – Сумською вулицею – і центральним майданом, який із здобуттям Україною незалежності дістав назву майдан Свободи.  

 

Додаток 12

  • Зразок Ідейно-художнього аналізу поезії Х. Алчевської  «Люби життя».

1. Виразне читання поезії.

2. Тема: Оспівування поетесою ніжної любові до найціннішого, що є в людини — її життя.

3. Ідея: Заклик любити життя, яке сповнене боротьби, «громів бурі», «відроджень доби», «надій золотих».

4. Основна думка: «Люби життя: у ньому є краса».

5. Віршований розмір: Ямб.

6. Римування: Перехресне переплітається з парним.

7. Рима: Чоловіча.

8. Жанр: Громадянська лірика.

9. Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями:

10. Художні особливості твору

 

 

docx
Додано
21 січня
Переглядів
259
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку