План-конспект уроку "Ліна Костенко. Творчий шлях. Громадянська позиція митця. Роль та значення у суспільному та культурному житті України"

План-конспект уроку української літератури.

Тема: Ліна Костенко. Творчий шлях. Громадянська позиція митця. Роль та значення у суспільному та культурному житті України

Клас: 11

Мета: сформувати в учнів уявлення про життєвий і творчий шлях Ліни Костенко, її громадянську позицію та значення в суспільному й культурному житті України; розвивати вміння аналізувати біографічний і художній матеріал, критично мислити й висловлювати власні судження; виховувати повагу до української культури, національної гідності та відповідальності за духовні цінності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: мультимедійна презентація

Хід уроку

1.                     Організаційні моменти
2.                     Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Бесіда з учнями:

– Що вам уже відомо про покоління шістдесятників?

– Які історичні події середини ХХ століття вплинули на розвиток української літератури?

– Які риси, на вашу думку, притаманні справжньому митцеві?

3.                     Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми й мети уроку

Учитель пропонує учням замислитися над проблемним запитанням:
Чи може поет впливати на хід історії та формування національної свідомості?

-Сьогодні ми ознайомимось із видатною українською поетесою Ліною Костенко

4.                     Вивчення матеріалу

Ліна Костенко — одна з найяскравіших і найавторитетніших постатей української культури ХХ–ХХІ століття, поетеса, письменниця, мислителька й громадянка з безкомпромісною позицією.

Вона народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в родині вчителів.

В дитинстві мріяла бути льотчицею. Якось вирішила стрибнути з парашутом. Взяла стару мамину парасольку, обідрала чорну тканину (адже парашут повинен бути білим, яким бачила його в небі), натягнула на каркас простирадло. Забралася на горище і, відкинувши драбину, стрибнула … Звичайно, сильно забилася. Але не плакала.

Коли їй було 11 років почалась Друга Світова війна тож дитинство Ліни Костенко припало на складний історичний період: репресії, війна, повоєнна розруха. Усе це глибоко закарбувалося в її світогляді та згодом знайшло відображення в творчості.

У Ліни Костенко було тавро дочки «ворога народу» (батька поетеси, Василя Костенка, блискучого педагога і поліглота, який знав 12 мов, у 1936-му засудили на 10 років концтаборів). Перші вірші Ліна Костенко опублікувала в 16 років.

Освіту майбутня поетеса здобула в Київському педагогічному інституті та Московському літературному інституті імені М. Горького.

Ліна Костенко належить до покоління шістдесятників — митців, які в 1960-х роках виступили проти духовної несвободи, цензури й знецінення національної культури. Вона швидко здобула визнання як надзвичайно талановита поетеса, однак її принципова позиція, відмова писати «ідеологічно правильні» тексти й підтримка репресованих колег призвели до багаторічного замовчування її імені радянською владою Вимушене мовчання тривало 16 років, в Україні твори Костенко не друкувалися. У відповідь на таку жорстоку ценцуру, поетеса навіть оголосила голодування.

Ліна Костенко  – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилась від звання Героя України, так як для неї політичні заслуги неважливі, так як покликання письменника – лише писати.

Творчість Ліни Костенко вирізняється філософською глибиною, інтелектуалізмом і високою художньою культурою. Провідними темами її поезії є історична пам’ять, доля України, моральна відповідальність особистості, цінність людської гідності, любов і свобода. Особливе місце у творчому доробку займає роман у віршах «Маруся Чурай», у якому через образ легендарної дівчини-піснетворця осмислюється трагедія і велич української історії.

Ліна Костенко відіграє виняткову роль у культурному житті України не лише як письменниця, а й як моральний авторитет. Вона послідовно відмовлялася від високих державних нагород, наголошуючи на незалежності митця від влади. Її слово завжди було спрямоване на захист правди, культури й національної гідності.

Цитата: Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.

Сьогодні Ліну Костенко сприймають як символ внутрішньої свободи, духовної стійкості й незламності українського духу. Її твори залишаються актуальними, бо звертаються до вічних питань совісті, відповідальності та любові до своєї Батьківщини.

Ліну Костенко часто називають совістю української нації, і це визначення не випадкове. Вона ніколи не прагнула публічності заради слави, рідко з’являлася в медіа, не брала участі в політичних кампаніях, але її слово завжди мало велику вагу. Поетеса послідовно відстоювала думку, що справжня література не може служити кон’юнктурі чи ідеології, адже її головне завдання — зберігати духовні цінності народу.

Особливістю творчої манери Ліни Костенко є висока мовна культура. Вона досконало володіє українською мовою, уміло поєднує традиції класичної поезії з новаторськими образами, афористичністю, філософською наснаженістю. Багато її рядків стали крилатими висловами, бо в них сконцентрована життєва мудрість і глибоке розуміння людської природи.

Цитати:

•                  Ну, от і дожилася наша мова, була-була безсмертною в віках, але прийшли бендюжники від слова і потопили мову в матюках.
•                  Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

Важливе місце у творчості поетеси посідає історична тематика. Через звернення до минулого Ліна Костенко осмислює сучасність, показує тяглість історичної пам’яті та відповідальність кожного покоління за майбутнє. У романі у віршах «Маруся Чурай», поемах і ліричних творах історія постає не як сухий перелік фактів, а як жива драма народу, сповнена болю, жертовності й сили духу.

Не менш значущою є громадянська лірика Ліни Костенко. У її віршах звучить протест проти неправди, духовного рабства, моральної деградації. Водночас ця поезія не агресивна — вона апелює до совісті, розуму, внутрішньої відповідальності людини. Поетеса переконана, що справжні зміни починаються з особистого морального вибору.

Цитата: Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.

Після здобуття Україною незалежності творчість Ліни Костенко набула нового звучання. Її роздуми про долю держави, культуру, мову, історичну пам’ять стали особливо актуальними. Роман «Записки українського самашедшого» засвідчив, що поетеса здатна тонко й болісно реагувати на виклики сучасності, зберігаючи при цьому художню силу слова

Значення Ліни Костенко для української культури полягає не лише в її літературному доробку, а й у прикладі особистості. Вона показала, що митець може залишатися вірним собі навіть у найскладніших історичних умовах. Саме тому її творчість і життєва позиція мають особливу виховну цінність для молодого покоління та й надалі формують духовний простір України.

5. Закріплення вивченого матеріалу

Учні виконують завдання:

– прокоментувати обраний вислів Ліни Костенко;

• Нам треба жити кожним днем. Не ждать омріяної дати. Горіть сьогоднішнім вогнем. Бо завтра може не настати. 
• Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
• До всіх перинатальних хвороб державності ще й така халепа – виросли покоління, яким усе пофіґ.
• Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

несказане лишилось несказанним.

• Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.

– визначити, які риси особистості поетеси зробили її знаковою постаттю культури;
– висловити власну думку щодо ролі митця в житті народу.

Обговорення відбувається у формі колективної бесіди.

6. Підсумок уроку:

-Яке враження склалось у вас про Ліну Костенко? Чому?

7. Домашнє завдання:

Ознайомитись із творчість Ліни Костенко, обрати вірш, що найбільше сподобався, або виписати 5 цитат які найбільше сподобались