План-конспект уроку "«Науки, що вивчають людину та методи їх досліджень. Значення знань про людину для збереження її здоров'я».

Значення знань про людину для збереження її здоров'я

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - комплекс наук, що вивчають походження, розвиток, будову, життєдіяльність, поведінку людини з метою застосування знань у різних галузях її діяльності.

Анатомія – вивчає будову організму, органів та систем органів. Фізіологія – вивчає процеси, які протікають в органах та системах органів. Психологія – вивчає психіку людини, її виникнення та закономірності. Фармакологія – наука про ліки та їх вплив на тіло та хворобу. Біохімія – наука про хімічний склад та хімічні процеси в організмі. Біофізика – наука про фізичні процеси та показники. Морфологія – наука про зовнішню будову організму. Генетика – наука про спадкову інформацію організмів. Гігієна – наука, що вивчає вплив на здоров'я людини умов життя та праці та розробляє заходи профілактики захворювань.

Спостереження Експеримент. Моделювання Сучасні телеметричні методи.

Створив вчення про чотири можливі типи статури та темпераменту людини. Зібрав у своїх працях знання, що були на той час, про будову організму людини. Гіппократ писав про те, що лікувати треба не хворобу, а хвору людину і при лікуванні лікар не має права завдати шкоди здоров'ю свого пацієнта. Адже недарма в наші дні усі випускники медичних інститутів урочисто дають присягу Гіппократа.

Багато років лікував поранених гладіаторів і тому чудово знався на будові організму людини. Він написав 83 праці з анатомії та медицини, і ці книги протягом майже півтори тисячі років були авторитетним джерелом знань для лікарів, анатомів та фізіологів. Гален став фундатором сучасної фармакології – науки про ліки.

Його праці з медицини, фармакології та фізіології були настільною книгою всіх європейських лікарів упродовж багатьох століть.

Довів, що кров в організмі рухається двома замкнутими колами, а центром кровообігу є серце.

Вчений-енциклопедист, активний популяризатор медичних й інших знань серед широких верств населення. Читав лекції з акушерства, фізіології, хірургії в госпітальних школах та інших медичних закладах.

Автор низки праць, у тому числі книги: «Мнение одного истиннолюбца о поправлений наиполезнейшей для людей науки».

Радянський науковець, офтальмолог,  хірург, винахідник, поет, художник, мемуарист російського походження, академік. Засновник та перший директор, з 1936 року по 1956 рік, Інституту очних хвороб і тканинної терапії НАМН України. За весь період життя Філатов написав близько 460-ти наукових праць та монографій. Разом з тим, він займався громадською та політичною діяльністю – обирався делегатом Надзвичайного З'їзду Рад України, був депутатом Одеської міської Ради депутатів трудящих кількох скликань, депутатом Верховної Ради УРСР I, II, III та IV скликань, членом редакційної колегій багатьох журналів, відповідальним редактором періодичного видання «Офтальмологический журнал». А також прославився захисником церковних пам'яток від наруги правлячим режимом.

Український, російський та французький науковець, один з основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології і мікробіології, творець наукової школи. Член-кореспондент почесний член Петербурзької АН. Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету. Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів. Професор Новоросійського університету, нині – Одеський університет ім. Мечникова). Почесний член кількох зарубіжних академій, наукових товариств та інститутів. Лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.

Український учений-патофізіолог. Основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології, організатор української науки. Засновник перших в Росії і Україні науково-дослідних закладів медичного профілю. Очолював створені ним Інститут експериментальної біології та патології та Інститут клінічної фізіології АН УРСР. Опрацював ефективну методику впливу на сполучну тканину за допомогою винайденої ним антиретикулярної цитотоксичної сироватки, відомої у цілому світі як стимулятор функцій сполучної тканини. Автор численних праць з ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету та алергії, раку, старіння організму тощо.

український фізіолог, один з основоположників електрофізіології. Академік АН УРСР (1939). Праці Чаговця присвячені питанням застосування теорії електролітичної дисоціації, запропонованої Сванте Арреніусом; виявлення фізико-хімічного характеру електричних потенціалів у живих тканинах та механізму їх електричного подразнення; застосування математичних методів у біології, електронаркози тощо. Приділяв багато уваги виготовленню в Україні електрофізіологічної апаратури. На честь видатного українського фізіолога, основоположника електрофізіології, постановою Президії НАН України №31 від 27.03.2013 засновано Премію НАН України імені Василя Юрійовича Чаговця.

Радянський та український лікар, науковець в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України та Академії медичних наук України. Директор Інституту серцево-судинної хірургії.

Український фізіолог, нейрофізіолог,  біофізик, академік НАН України, АМН України, РАН, директор Інституту фізіології імені Богомольця НАН України, засновник Міжнародного центру молекулярної фізіології НАН, перший директор та завідувач кафедри Київського відділення МФТІ. Досліджував електрофізіологію нервових клітин, властивості клітинної мембрани та йонних каналів, роль кальцію у фізіології клітини. Створив наукову школу з молекулярної та клітинної фізіології.