План-конспект уроку-вистави з музичної літератури "Андріївські вечорниці або свято Калити"

                          План-конспект

       відкритого уроку-вистави  з музичної літератури

            «Андріївські вечорниці  або свято Калити».

                                                    Дата  12 грудня 2008р.

                                                        Викладач Панасенко І.О.

Тема уроку: Зимові обряди в Україні в минулому та у сучасні часи. Предріздвяний святочний час. «Андріївські вечорниці».

Мета уроку:

А) навчальна: більш поглиблене вивчення та опанування учнями музичного матеріалу за темою «Пісні календарно-обрядового циклу. Зимові пісні», знайомство із кращими зразками українського народного мистецтва, активізація та розвиток творчої ініціативи учнів, збагачення навчально-виховного процесу,                

 Б) виховна – пробудження зацікавленості учнів до  української народної творчості, історії України, старовинних і сучасних фольклорних обрядів,  залучення учнівської молоді та викладачів до фольклорно-етнографічних традицій України, формуваня у сучасної молоді дбайливого ставлення до обрядової та народнопісенної спадщини, вихованню основ духовності та моральності у підростаючого покоління, збагачувати дітей засобами мистецтва.

Тип уроку: урок-вистава.

Обладнання та музично-ілюстративний матеріал:

1. музичний центр;
2. музичні інструменти (акордеон, баян, гітара, ударні, шумові інстр.);

   3.  ноти;

   4. тексти пісень, які виконуються на святі;

   5. CD-диск, касети із записом народних пісень і танців.

  Наочні приладдя:

1. декорації, які стилізують українську хатину;
2. бутафорія (святкові страви);

3.  українські народні костюми;      

4.  дерев’яний та глиняний посуд та господарське начиння;

5.  випечений солодкий корж – калета;

6.  вишиті рушники, декоративні хустини;

7.  ікони.

Музичні приклади: Українські народні пісні «На вулиці скрипка грає», «Добрий вечір, дівчино», «Кучерява Катерина», «Ой, під вишнею», «Ніч яка місячна», «Чом ти не прийшов», український танець «Ой, лопнув обруч».

Терміни і поняття, які виписуються на дошці: Свято Андрія, Калита, свято Миколая, коцюба, колядка, галушки, балабухи.

     Хід вистави:

1. Вступ. Інформація про святкування «Андріївських вечорниць».

2. Відтворення обряду «Свято Калети або Андріївські вечорниці».

3. Спів народних пісень.

4. Читання віршів.
5. Ворожіння.
6. Гра «Кусаємо Калету».

Додатки:

1. Сценарій «Андріївських вечорниць».
2. Тексти виконуваних пісень.
3. Опис ігор та ворожінь на Свято Калети.

Навчальна та методична література:

1. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К., 1983р.
2. Воско Г. Українське язичництво. - К., 1994р.
3. Гарастей І. В ім’я збереження духовних скарбів. //Народне слово. – 1996, 13 квітня. – С.24.
4. Грушевський М. Історія української літератури. – Київ, 1993. – Т.1.
5. Губаль І. Володар мудрості народної. – Ужгород: Патент, 2004. – 420с.
6. Історія української культури/ За ред. І.Крип’якевича. - К., 1994р.
7. Кагаров Є. Форми та елементи народної обрядовості. //Первісне громадянство: науковий щорічник. – К., 1928, вип.1. – С.21-56.
8. Кириченко О. Фольклор як художня система (проблеми теорії). – Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2002. – С.18-85.
9. Климкова Л.Н. Вопросы народной культуры и обрядового фольклора украинцев Карпат в трудах Я.Головацкого. //Карпатский сборник. – М.: “Наука”, 1976. – С.116- 122.
10. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. - К., 1993р.
11. Пилипчинець В. Торкаючись таїни народної мудрості: фольклор у контексті сьогодення. //Новини Закарпаття. – 2002, 18 травня. – С.14.
12. Путилов Б.Н. Проблемы типологии этнографических связей фольклора. //Фольклор и этнография.[Сб.ст.] – Л: Изд. “Наука”, Л.О., 1977. – С.3-14.
13. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура; In memoriam. – СПб.: Петербургское Востоковедение, 2003. – С.18-165.
14. Разумова И.А. Фольклорная традиция семейно-родственных групп. //Этнографическое обозрение, 1999. №1. – С.87-96.
15. Русин М.Ю. Фольклор: традиції і сучасність. – К.: Либідь, 1991. – 102с.
16. Сенько І.М. Закарпатський фольклор у всеукраїнському контексті. //Матеріали міжнародної наукової конференції “Українські Карпати: етнос, історія, культура”. 26 серпня – 1 вересня 1991 р. – Ужгород: Видавництво “Карпати”, 1993. – С.439-450.
17. Теклюк А. Дохристиянські вірування слов’ян та православ’я// Релігія і церква в контексті історії і культури українського народу. - К., 1993р.
18. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія/ За ред. В.Ольжича. - К., 1991р.

     Опис ігор та ворожінь на Свято Калети.

Святий Андрій, родом iз Палестини, першим з апостолів пішов за Ісусом, за що і був прозваний Первозванним. Згодом він привів до Христа свого брата Петра. Св. Андрій і св. Петро уособлюють дві гілки християнства. За переказами, Андрій ніс вчення Христове до багатьох країн Європи та Азії. Побував він і у Києві. На березі Дніпра поставив хрест і сказав своїм супутникам: «Бачите ці гори? На них засяє благодать Божа й буде велике місто».

Київська преса наприкінці ХІХ ст. писала про надзвичайну популярність андріївських розваг серед киян, що справляли їх «і на вулиці, і вдома». А наприкінці 1880-х років виникло таке міське повір'я: молоді люди одружаться протягом року, якщо ввечері, на службі в Андріївському храмі, виявляться притиснутими один до одного. «І цього повір'я, — обурювався газетний репортер, — кияни дотримувалися твердо».

Андріївські вечорниці напередодні свята були, мабуть, найулюбленішими в українських тінейджерів минулих століть. Дівчата пекли обрядовий корж із діркою посередині, який, власне, і називався Калетою (Калитою), балою або просто коржем. Андріївський корж робився  в складчину — кожна дівчина приносила трошки борошна, і тісто замішували при повному мовчанні, непочатою водою, це був певний ритуал. На рівненському і київському Поліссі ще до 50-х років ХХ століття зберігався старовинний звичай випікання андріївського коржа на дубових, кленових або капустяних листках. Калету магічно прикрашали калиною, родзинками, горіхами, маком. Круглий хліб із діркою посередині в ритуалах багатьох слов'янських народів наділяється магічною силою, оберігає, як і вінок, кільце. 

Калeту перев'язували червоною шворкою або поясом і перекидали через сволок. Біля Калети садовили хлопця, здібного до жартів і витівок, якого називали Писарем, Паном Калетинським або Дідом. Він мав обов'язково розсмішити інших учасників гри, що по черзі під'їжджали верхи на коцюбі до Калети, намагаючись відкусити шматочок, не торкаючись до коржа руками. Інколи учасники перевдягалися у Діда і Бабу. На Поліссі Дід і Баба традиційно пов'язані з культом померлих предків, що відвідують живих родичів у певні дні протягом року. Дослідники слов'янської давнини припускають, що веселощі, сміх мали захистити учасників гри «Калета» від смерті, але смерті не людини, а Сонця. Адже відбувалася розвага саме тоді, коли наставав час найдовших ночей і найкоротших днів, тобто час, коли Cонце «вмирає».

Після закінчення гри молодь влаштовувала загальну вечерю, де Калета ділилася на всіх порівну. Дівчата готували вареники, причому один великий вареник ліпили у вигляді бугая, прироблюючи йому ріжки і хвостик із сирої картоплі, а очі — з квасолі. Він діставався тому хлопцеві, котрий не засміявся під час кусання Калети.

Ніч напередодні Дня святого Андрія вважалася чарівною: можна було пізнати свою долю. Дівчата клали під подушки замок із ключем, сподіваючись побачити уві сні, хто його прийде відкривати, — той і буде сватати. Або робили з вишневих гілочок місточок: хто переведе через місток, з тим будеш вік жити. Хлопцям же в цю ніч дозволялося бешкетувати і розігрувати односельців. Вони знімали у сусідів ворота і заносили їх аж за село, зав'язували мотузками двері, закривали склом димарі, затягували на дахи хат або хлівів вози чи сани, перегороджували вулицю. Статечні хазяї не сварилися, а ставилися до таких жартів поблажливо, адже це був єдиний день протягом року, коли молоді дозволяли такі витівки.

Олена ЧЕБАНЮК,

фольклорист

Надруковано з газети «Україна молода», №232 за 13.ХІІ.2006р.