План-конспект відкритого заняття на тему: «Розпис сорочки за народними мотивами»

План-конспект заняття

 

Тема. Розпис сорочки за народними мотивами.

Мета. Поглибити знання вихованців про види декоративно-прикладного мистецтва. Ознайомити із символізмом української вишивки.

Створити імітацію вишивки в українському народному стилі з використанням рослинного та тваринного мотивів.

Формувати уявлення про те, що вишиванка – це сімейний оберіг, що передавався від покоління до покоління віками.

Розвивати пізнавальні психічні процеси, інтерес до завдань художньо-естетичного характеру, кмітливість, творчу фантазію;

Виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу, зокрема, вишиванки як невід’ємного елементу національного вбрання; прищеплювати інтерес до народного декоративно-прикладного мистецтва та потребу в самостійній художній творчості.

Тип заняття: комбінований.

Техніка виконання: живописні техніки за вибором.

Обладнання:  мультимедійна дошка, проектор, презентація

" Вишивка один із видів народного декоративного мистецтва. Орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі."; зразки вишивок,  зразки робіт із методичного фонду; вирізані з картону кружечки на «ніжці» (позначки світлофора) зеленого та червоного кольору на кожну дитину, фішки на позначення балів.

Матеріали:  аркуш паперу , ножиці, простий олівець,  живописні матеріали за вибором.

 

Хід заняття:

І. Організаційна частина. Перевірка готовності до заняття.

Доброго ранку, рідний наш дім!

Доброго ранку, діткам усім!

Доброго ранку, сонечко ясне!

Доброго ранку, групі  прекрасній!

Вправо – вліво поверніться,

Одне одному всміхніться!

ІІ. Актуалізація опорних знань.

-Розгадайте кроссворд. Якщо ви розгадаєте його правильно, зможете прочитати ключове слово, яке означає «відображення реальної дійсності в художніх образах».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступне слово педагога.

– Діти, сьогодні я пропоную вам здійснити незвичайну подорож  до історичного минулого нашого народу. Ми познайомимося з річчю, що несе для українців найвищу культурну цінність – це найдорожчий скарб, що є не лише пам’яттю, а й часточкою нашої історії. А для того, щоб дізнатися про що піде мова, я пропоную вам послухати уривок ось такого вірша:

«З вечора пригожого аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червоную нитки брала»…

Отже, ви вже здогадалися, ми будемо говорити про вишиванку, що є національним символом нашого народу. Але спочатку давайте пригадаємо, що ми знаємо про вишивання, як одне з найдавніших видів ремесла українського народу.

2. Бесіда.

• Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

(Графіка, живопис, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, дизайн)

• Що таке декоративно-прикладне мистецтво?

(Це вид образотворчого мистецтва. Який базується на прикрашенні вже готових предметів побуту, які можуть функціонувати і без декору)

• Які види декоративно-прикладного мистецтва ви знаєте?

(Вишивка, витинанка, писанкарство, флористика, лозоплетіння, килимарство, художня обробка шкіри, металу, скла, розпис)

• А яким видом декоративно-прикладного мистецтва займаєтеся ви чи ваші рідні?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Слово педагога.

• Безмежна фантазія людини-творця. Свої твори митці виконують на різноманітних матеріалах: тканині, камені, дереві, металі, картоні. Роботи народних майстрів завжди відзначаються яскравою, простою композиційною будовою.
• Про справжній твір народного мистецтва говорять: «Зроблено з душею». У народі звуть душею саму суть, зміст художнього образу. Народні майстри – тонкі й чуйні художники, а ще вони – мудрі філософи, усі їхні помисли – на щастя, на добро, на радість людям. Хіба може бути мета краща і благородніша? Хочеться вірити. Що й ви відчуєте і зрозумієте їхню щирість, величну простоту.

 

2. Організація сприймання творів мистецтва.

 

ІV. Пояснення нового матеріалу.

1. Слово педагога.

• Найпоширенішим видом декоративно-прикладного мистецтва у наш час є вишивка. Вишивкою прикрашають одяг – сорочки, безрукавки, спідниці, штани, сукні. А також предмети побуту – серветки, подушки, рушники, скатерки, хусточки, покривала.
• Цей вид декоративно-прикладного мистецтва є також і одним із найстаріших, адже перші згадки про вишивку належать до доби палеоліту, про що свідчать знахідки археологів на стоянці первісних людей поблизу селища Мізин на Чернігівщині.

 

2. Перегляд комп’ютерної презентації на тему: " Вишивка один із видів народного декоративного мистецтва. Орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі."

 

Слайд 2

Вишивка один із видів народного декоративного мистецтва; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку використовують в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.

Слайд 3 .

У 16-18 ст. центрами вишивання були Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Велика Бурімка на Черкащині та інші. Вишивали у кожному селі, монастирях, дворянському, купецькому середовищі. У 19-20 ст. відкривалися навчально-кустарні майстерні, художньо-промислові артілі, великі спеціалізовані підприємства з вишивки.

Слайд 4

Історія вишивки дуже давня. Вишивки були відомі ще в 2 ст. до н. е. Великий вплив на характер вишивки мали ткані візантійські матерії. Про вишивку на білій сорочці українців є звістки 11-12 ст. візантійських письменників. Відомі малюнки на мініатюрах і фресках в Україні тієї ж доби. Ще в 11 ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха - Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники 16-19 ст. Збереглися вишиванки з козацьких часів 17-18 ст.

Слайд 5

Вважається, що основне призначення вишивки прикрашання одягу та інтер'єрно-обрядових тканин, та насправді вишивка несла і несе більш окультний характер, а саме вишивка має велике значення для нхорошого світу наших предків.

Вишивки- це в першу чергу обереги від усього поганого, а саме: від блискавки, від бездітності, від неврожайності, від нещастя. Кожен колір несе своє значення, кожна фігура у вишивці усе несе своє значення, свою ауру, свою енергетику. Вишивали головні убори: очіпки, намітки, хустини, а також сорочки, кожухи, свитки, корсетки, киптарі, спідниці, рушники, скатертини тощо. Вишивальними матеріалами були тканини домашнього і фабричного виготовлення (вовняні, льняні, полотняні, перкаль, коленкор, батист, китайка, шовк, кумач тощо). Для гаптування використовували ручно- прядені і фабричні нитки: заполоч, біль, гарус, шовк та інші; металічні золоті й срібні нитки, корали, перли, коштовне каміння, бісер; металеві пластинки лелітки, ґудзики, намистинки, блискітки, сап'янові стрічки, монети тощо.

Слад 6

Традиційні орнаменти, стилі.

 Багатство і різноманітність геометричних елементів в українській вишивці (ромби, кола, хрести, хвилясті лінії води, горизонтальні знаки землі), зображенням тварин, птахів, рослин (дерево життя верба, дуб, явір та ін.; листя, плоди, квіти; голуби, змії, коні, журавлі, качки тощо), людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами. В Україні налічувалось близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння тощо).

Слайд 7

Композиційне вирішення української вишивки відзначається безмежною фантазією, колоритом. І все ж переважає стрічкова, букетна і вазонна композиції. Відповідно до етнографічних особливостей вишиванки виявляють чимало регіональних відмінностей. Притому українські вишиванки мають один спільний для всіх земель стиль, так що їх неважко розпізнати серед вишиванок інших народів слов'янських і неслов'янських. Архаїчні зразки, звичайно одного кольору, відомі були на Поліссі, Волині й Бойківщині. Строго геометрична низь поширена на Гуцульщині, Поділлі, Полтавщині.

Слайд 8

Сильно стилізовані рослинні мотиви властиві для Побужжя, Волині, Поділля, Буковини. Більше рослинного характеру, з натуралістичним і мальовничим трактуванням вишиванки Київщини і особливо Полтавщини.

 Мотиви для людей старших і молодших.

 Відмінні мотиви і барви для рушників та обрусів, для речей буденних, весільних і жалобних.

Слайд 9

Вишивка - це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний- любов, жага, світло, боротьба; чорний -смуток, нещастя, горе, смерть; зелений- весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього живого.

Слад 10

Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки. Вишивка сьогодні живе, розвивається, збагачується новими аспектами.

 Сьогоднішня українська вишивка- результат унікальної духовно- матеріальної еволюції нашого народу. Впродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, краса оточуючого світу, їх мрійливі, сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених доторком голки з ниткою.

- Вишивка – один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер’єр.

- Розвиток мистецтва вишивки в останнє десятиліття характерний якісними зрушеннями в процесі осмислення його спадщини.

- Іде активний процес розширення потенціалу народних майстрів, поглиблення їхніх індивідуальних пошуків, розширення діапазону застосування творів у громадському інтер’єрі, в сучасному одязі.

- Творчість сучасних майстрів виявляє їх глибокий зв'язок з традиціями народної вишивки, збереження і подальший розвиток її художньо-образної структури.

Головне те, що сучасна вишивка зберігає свій духовний світ, поглиблює образну змістовність і доводить, що народне мистецтво, як і народна пісня, – це велике надбання нашої культури.

4. Проміжний підсумок.

- Вишивка на Україні – один із найулюбленіших і найрозповсюдженіших видів декоративно-прикладного мистецтва. Її твори – це високий світ краси і фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, світ образів, що тяжіють до древньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків. Мистецтво сягає своїм корінням глибини віків і разом з тим є невід’ємною частиною сучасної культури.

5. Пояснення педагога.

- Виконуючи підготовчу роботу до вишивки, початкуючі майстри дуже часто малюють ескізи своїх майбутніх творів або роблять імітацію вишивки за допомогою різних  матеріалів

- Такою роботою будемо займатися і ми  – створемо  ескіз жіночої сорочки.

6. Розповідь педагога «Символіка української народної вишивки».

Берегиня Берегиня – це важливий символ, що зустрічається в багатьох орнаментах вишивки. Її створив народ загадковою, багатоликою та могутньою квіткою, що символізує материнську силу жінки.   Виноград У народній культурі винограду притаманні ознаки святості: сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка повинна ростити і плекати дерево їхнього роду.   Голуб У народній уяві голуб – свята, жертвенна, «божа пташка» (як ластівка, жайворонок, соловей), символ чистоти, очищення та весільно-ритуальних обрядів.   Дуб Дуб - це священне дерево, втілення Світового дерева-прадуба, що росте в раю чи поєднує світи   Зозуля Зозуля – одна з «найміфічніших» птахів. Зозуля-ворожка сповіщає про весну і пророкує людині, як довго вона буде жити.   Троянда Троянда – улюблена квітка українців, її дбайливо вирощували під вікнами домівок і вишивали на сорочках та рушниках, адже ця квітка нагадує Сонце.   Хміль Візерунки, які нагадують листя хмелю, відносяться до молодіжної символіки. «Хміль» дуже близький до символіки води та винограду, бо несе у собі знак розвитку, молодого буяння, родючості та любові.   Волошка Окраса хлібної ниви – волошка. Чарівна, синя, як небо, квіточка ця – вказує на постійний зв’язок з небом. І так вони цвітуть серед неспокійного моря колосків, провіщаючи людям багатіють небес. А чистий синій колір спонукав обрати його за символ сталості й вірності. І так на вишиванках, серед маків, житніх колосків, ромашок, дзвоників гордо синіють чарівні волошки, символізуючи спокій, вірність, стабільність

Калина Калина, як і дуб, є втіленням сили і краси, але сили незвичайної, а краси безсмертної.       Ластівка Ластівка – «чиста пташка», якій притаманна жіноча символіка. Вона несе на своїх крилах радість-весну     Лілія Таємницю життя приховує в собі квітка лілії. Крім квітки, невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок складають нерозривну триєдину композицію.   Мак З давніх-давен мак святили і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що він має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.   Пава Пава за красу свого пір’я є символом розквіту, молодості. Про струнку, гарно одягнену дівчину кажуть: «Пливе, наче пава». Пір’ям пави прикрашали головні убори.   Незабудка Ніжно-голуба, мов бірюза, з яскраво жовтою, золотою серединкою, незабудка – окраса весняної природи. Букет незабудки чудесно гарний. Коли двоє закоханих розлучаються, то на прощання дарують один одному незабудку – мовчазний символ пам’яті й вірності, яку, за легендою, називають «Не забудь мене».   Фіалка триколірна (братки) Це скромна проста квітка котра росте на полях, іноді й поблизу людських осель, на городі. Квітка символізує прагнення до знання, допитливість. Існує легенда, що фіалка – це лице однієї жінки, перетвореної на квітку, через те, що любила зазирати, куди було заборонено.   Чорнобривці Дуже тісно пов’язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті мають рости чорнобривці. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки.

7. Етапи роботи над ескізами:
1. Накопичення інформації: вивчення літературних джерел, безпосередньо пов’язаних з темою заняття.
2. Творчий задум (ідея) . Особливе бачення вихованцем тієї чи іншої проблеми в художніх образах. Визнач ритм чергування зображень, їх габаритні розміри.

3. Виконай контурний малюнок декоративної композиції.

 4. Виконай декоративну композицію в кольорі.

Педагог обходить робочі місця дітей  з метою проведення індивідуального і фронтального інструктажів.

8. Бесіда з дотримання правил техніки безпеки.

• Робоче місце має бути упорядкованим (фарби, ножиці, папір - точно на своєму місці).
• Під час роботи не розмахуємо фарбами, ножицями.
• Після завершення роботи все сміття акуратно прибираємо.

 

V. Практична діяльність вихованців.

VІ. Фізкультхвилинка «Український танок».

Ми почнемо танцювати

Український наш танок.

Ліву ніжку ми поставим

Хутко з п'ятки на носок.

Потім праву ніжку ставим

Знову з п'ятки на носок

Навприсід уліво, вправо

Повернемося разок.

Руки ми розводимо

І швиденько зводимо.

Український наш танок

Знову ми заводимо.

VІІ. Продовження практичної діяльністі вихованців.

VІІІ. Підсумок заняття.

1. Виставка робіт вихованців.
2. Дидактична гра: «Світлофор».

Хід гри:

Діти розподіляються на команди за столами,  в залежності від того, хто за яким столом сидить. (Один стіл – одна команда). У руках кожен тримає позначки кольорів світлофора. Педагог промовляє речення, діти уважно слухають, якщо це речення правильне, то піднімають зелений колір, а якщо неправильне – червоний. Бал отримує та команда,  усі учасники якої швидше за інших піднімуть позначки відповідного кольору. Переможе та команда, яка отримає найбільшу кількість балів.

Ускладнення: Якщо відповідь неправильна, то учасникам тієї команди, що першими підняли червону позначку пропонується виправити речення вихователя і сказати правильну відповідь. У разі помилки бал не зараховується, відповісти пропонується тій команді, яка наступною зробила правильний вибір.

Орієнтовний перелік правильних тверджень:

1. Вишиванка – це біла вишита сорочка.
2. Вишиванку називають оберегом.
3. На вишиванках частіше за все зображували геометричні фігури, рослинні форми та тварин.
4. Вважалося, що вишиті на сорочках символи можуть відганяти злих духів, захищати від нечистої сили.
5. Полтавський регіон славиться особливим видом вишивки «білим по білому».
6. Вишиванка була невід’ємним елементом національного вбрання українців.
7. Вишиванки зберігали і передавали як реліквії дітям, внукам, правнукам.

3. Бесіда.

-Що таке вишиванка?

          -Що несуть собою вишиті символи?

-Де використовувалися вишиванки?

-Як вони дійшли до наших часів?

4. Заключне слово педагога.

- Нині мало хто знає давно складені приповідки про сорочку. А в них стільки гордощів, любові й пошанування:

-Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.

-У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна - біла щодня.

До речі, українська сорочка завжди біла! Це її національний характер. Тому саме про білу сорочку, її цнотливу чистоту, свіжу святковість найбільш приповідок:

-К Великодню сорочка хоч і лихенька, аби біленька.

-Я у мати рідненька, то й сорочка біленька.

Ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

- Сьогодні ми з вами доторкнулись до старовинної традиції нашого народу – прикрашати себе та свій побут вишивкою. І маємо поставити перед собою мету – зберігати народні традиції України!