План уроку "Контрольний докладний переказ тексту з творчим завданням" (ІІІ курс)

Урок:

Тема. Контрольний докладний переказ тексту з творчим завданням

Мета: поглибити знання учнів про міжкультурну комунікацію, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  розвитку зв’язного мовлення

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, індивідуальна робота

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (бесіда з учнями)

ІV. Виклад нового матеріалу. Текст для переказу

V. Робота над текстом.

VІ. Підсумки уроку.

VІІ. Домашнє завдання. Повторити види складних речень

Хай живе і благоденствує Україна!

До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертов­ним шляхом, дорого за неї заплатила. У підвалині україн­ської державності – століття боротьби наших предків, у якій кристалізувалася ідея самостійності, і символізована насампе­ред в іменах Шевченка та Франка титанічна робота великих просвітителів, діячів культури й науки, котрі створювали гу­маністичний потенціал нації, і сама колективна душа україн­ського народу, яка вперто противилася знеособленню, зберіга­ючи найцінніші якості своєї самобутності.

  Україна розвивалася в нав’язаних їй спотворених суспільно-політичних умовах, і її незнищенна воля до життя виявляла­ся не завжди в адекватних формах і свідомих актах. Незалеж­ністю завдячуємо не лише тим, хто свідомо присвятив своє життя цій ідеї, а й тим, хто, може й не маючи поняття про неї, об’єктивно працював для України, забезпечуючи безпе­рервність народного буття: вирощував хліб, добував вугілля, зводив житло, створював музику, народжував нові наукові ідеї. А найбільше завдячуємо тим українським матерям, які за всякої лихої години знаходили сили виховувати своїх дітей – у добрих звичаях, передавали їм людяність і рідне слово.

  Незалежність – заслуга не тільки певних політичних сил та рухів, а всього народу, багатьох його поколінь.

  За незалежністю України – і три роки національної рево­люції та драматичної самооборони Української Народної Рес­публіки, і десять років національно-культурного будівництва часів «українізації», і багаторічна активність міжвоєнної емі­грації, і всенародне протистояння гітлерівському нашестю, і неймовірно тяжка праця народу в післявоєнній відбудові, а потім у створенні індустріальної потуги сучасної України…

  Тож не годиться нам сьогодні вираховувати, хто більше, хто менше поклав на терези української долі, – це зробить іс­торія, якщо буде потрібно.

Здобутки безсумнівні: широке міжнародне визнання, серія політичних і економічних угод із сусідніми і далекими держа­вами, що визначає наше місце у світовому співтоваристві та допомагає політичному й економічному усамостійненню, кон­струювання структури державності. Нарешті, головний наш здобуток – збереження міжнаціонального спокою в непростих умовах, завдяки чому Україна залишається однією з небага­тьох мирних зон не лише в Співдружності Незалежних Дер­жав, а й в усьому нинішньому світі.

  Колись не останній з філософів людства сказав, що ідея завжди була зганьблена, коли вона протиставляла себе інтере­сові. Історія підтвердила це як незаперечний свій закон – якщо йдеться про цілі суспільства. Отже, варто подбати про те, щоб для всіх громадян України вона стала не лише життє­вим інтересом, але й ідеєю. Бо інтерес без ідеї нікуди не веде.

  Що ж до людей, які свідомо присвячують себе справі роз­будови України, то серед них дедалі міцнішає переконання, що сьогодні мірилом громадянськості є не патріотична рито­рика, не войовничість, не вміння щонайгостріше висловитися на адресу політичних противників, а здатність робити кон­кретні справи або принаймні запропонувати конструктивну думку для розв’язання тієї чи іншої суспільної проблеми.

  Ми можемо сперечатися між собою, але повинні забувати всі незгоди й образи, коли треба об’єднатися в дії для України.

  Нашим девізом мають стати слова одного з добрих синів України: хай згине моє ім’я, але хай живе і благоденствує Україна.

 (447 слів) 

За І. Дзюбою