План виховного заходу " Таємничий код української вишивки"

 

План виховного заходу

 

Тема заходу:    Таємничий код української вишивки.

 

  Мета заходу:  Навчити учнів розгадувати  та відтворювати таємні коди української вишивки. Розвивати професійні навички, увагу, охайність та формувати навички само - та взаємоконтролю. Виховувати почуття любові до своєї країни, своїх традицій, своєї історії.

 

МТЗ :  Інструменти особистого користування, мультимедійний проектор.

 

        КМЗ:  Готові зразки, схеми узорів, література, мультимедійна презентація.

 

 

                                             Хід заходу:

 

• Оголошення учням теми і мети заходу.

Темою нашого сьогоднішнього заняття є «Таємничий код української вишивки.»

 

• Пояснення роботи з роздатковим матеріалом, зразками.

             У кожного з вас є вибрана вами особисто схема вишивання певного візерунку. Ви вже попрацювали над нею вдома. Сьогодні ми постараємось закінчити свою роботу та дізнатись значення кожного з візерунків. А також за допомогою готових зразків зможемо побачити як поєднуються і використовуються ці мотиви у виробах.

 

• Вступне слово.

 

Мотиваційний момент.

    Якими різноманітними є сучасні вишиванки: однотонні та різнобарвні, багаті та ніжні, вишиті квітами та геометричним візерунками… Та чи знаємо ми, що за узори насправді прикрашають наш одяг, якими древніми є їхні основи, що вони означають та чому виглядають саме так.
         Яка сакральна геометрія захована у скарбах бабусиних скринь? Це ж не просто кола, ромби, гілки і спіралі, ці фігури створювались десятки століть тому як унікальні символи. У часи, коли наші предки володіли магічним зв’язком зі світом Природи: рослин, тварин, небесних світил. Символами Сонця, Землі, Всесвіту, Роду вони малювали свою долю, відтворюючи їх на полотні, виписуючи таємничі древні знаки як заклинання, як обереги, як коди свого роду.

Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла "мовою" орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю. 
      Вишивання не було роботою чи наукою, швидше магією, вмінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Дивовижно, та зауважте, що саме слово "вишивка" походить від "вишній", божественний і перекладається на грецьку як "космос".

     Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: "Я таку сорочку випишу". Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були "виписані" в орнаментах.  

"      Ці сакральні коди переносили ніжні жіночі руки на біле полотно. З давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Так була відтворена і збережена священна сила роду, енергії природи і божественне начало. Тому так шанують українці вишиванку, одягають її, пишаються нею у всі часи.

 

• Доповідь групи учнів. «Історія вишивки».

 

   Вишивання – це рукоділля одне з найпоширеніших видів народного мистецтва. Його виникнення пов’язане з появою першого стібка, зробленого первісними людьми при скріпленні шкури вбитого мамонта. Дія, спочатку призначалася тільки для пошиття одягу, поступово набуло додаткового застосування – декоративне. Жінки не хотіли ходити в однаковому вбранні, а оскільки розмаїття матеріалу залишало бажати кращого, вони почали прикрашати свій одяг за допомогою вишивки.

 

Українська вишивка бере свій початок з епохи пізнього неоліту – початку бронзового століття, від племен трипільської культури. Елементи орнаментів, що використовувались трипільцями, сарматами та скіфами зустрічаються навіть на сучасній національній вишивці.

 

Цікаво,що незважаючи на вплив інших народів на культуру стародавньої Русі, вишивка залишилася практично недоторканою – творчий потенціал народу і повага до традицій були настільки сильні, що створили свій унікальний стиль.

 

Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VIст., при дослідженнях показали ідентичність не лише одягу, але і вишивці українського народного костюма XVIII-XIX ст.

Арабський мандрівник X ст. н.е. в своїх розповідях про русичів згадує, що вони носили вишитий одяг.

 

Оригінальних вишивок, що датуються раніше ХII століття, майже не залишилося. Але зображення одягу і предметів інтер'єру свідчать про те, що вишивка з'явилася набагато раніше.

Археологи стверджують, що вишивали в наших краях ще в Х столітті, але це було не стільки окрасою як язичеським оберегом – вишивкою прикрашали свій будинок, предмети побуту, одяг, щоб відвести біду та призвати щастя і мир.

 

У ті далекі часи практично кожна жінка займалася рукоділлям, про що свідчать багато віршів і пісень. Прикрашалися вишивкою верхній одяг, паски, рукавиці, взуття, сорочки. Одяг прикрашався вишивкою в тих місцях, де вона стикалася з тілом – комір, рукава, поділ. Також прикрашалися вишивкою рушники, скатертини, простирадла. Вишиті рушники вважалися священним оберегом. Особливу силу оберігати людей від злих сил, хвороб і стихій приписували звичайному рушнику. Рушниками з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, накривали такими рушниками хліб.

 

З дитинства (раннього віку) сільські дівчатка під керівництвом матерів і старших сестер займалися рукоділлям для того, щоб приготувати собі придане до весілля. . Наречена дарувала рушник судженому і сватам, а також рідні жениха, ним прикрашали гільце, на дівич-вечорі. На рушник ставали під час вінчання в церкві та благословення батьків.

 

 

• Пісня «Вишиванка» у виконанні учениць.

   

 З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну та червоную нитку клала.

 

Ой, та чорна ниточка — розставання,

А червона ниточка — то кохання.

Тому чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась.

 

Встану я в Неділеньку спозаранку,

Подарую милому вишиванку.

Сердся мій соколику чи не сердся,

Будеш ти носить її коло серця.

 

На війноньку лютую проводжала,

Сорочечку вишиту одягала.

Оберігом будь йому на полі бою

Захисти від куль його та неволі.

 

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

В тую вишиваночку душу вклала.

 

 

• Доповідь учениці. «Прикмети та звичаї під час вишивання».

 

• Перш ніж почати вишивати сорочку, жінка повинна попоститись, помолитись і обов’язково помити руки, знявши таким чином негативну енергетику з пальців.
• Перші стібки виконують в четвер зранку – це енергетичний пік тижня.
• Під час роботи моляться, думають тільки про хороше, мріють про щасливу долю. З поганим самопочуттям і сумними думками за вишивання сідати не варто.
• Дрібні огріхи не випорюють, щоб не внести хаосу в долю. Життя не йде по шаблону. Як не можна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі, тому нічого страшного, якщо десь орнамент піде трохи не так.
• Обидва боки повинні бути вишиті однаково чисто. Видимий бік символізує наші діяння, а зворотній думки і бажання. Обидві сторони повинні бути в гармонії між собою, в цьому полягає сенс буття.
• Найдієвіші обереги – вишиті вночі у повні. Місяць – жіноча планета, і коли він у повні, енергетика і інтуїція жінки особливо сильна.
• «Щасливі» голки купують у понеділок. До речі, вважається, що саме голка передає вишиванці більшу частину енергетики людини. А «обов’язок» нитки запам’ятовувати її.
• Якщо жінка не вміє вишивати, сорочку можна замовити в майстрині вишивальниці, але перед цим обов’язково зустрітись, поспілкуватись, обмінятись енергією. Замовляти оберіг тільки в тієї людини, яка сподобалась.
• В дні церковних свят не вишивають.

 

• Перегляд відеоролика « Вишиванка – твій унікальний код».

 

• Представлення учнями своїх робіт з поясненням значення узорів.

 

1. Точка і коло.
2. Трикутник
3. Ромб
4. Квадрат
5. Хрести
6. Восьмиконечна зірка
7. Сонцеворот
8. Хвиля, безкінечник
9. Берегиня
10.  Дерево життя
11.  Лілія
12.  Калина
13.  Дуб
14.  Виноград
15. Хміль
16. Птахи

• Перегляд слайдів з іменними вишивками.

 

• Вірш «Мамина сорочка» у виконанні учениці.

 

Проводжала сина у дорогу

І молилась щиросердно богу.

І казала: « Де б не був, синочку,

Бережи матусину сорочку!»

Гаптувала в пору злив і грому,

Щоб здоровим повернувсь додому.

 

Вишивала,укладала чари,

Щоб в полон не брали яничари.

Малювала галки та зозулі,

Щоб летіли мимо вражі кулі.

Вишивала день і ніч по краплі,

Лиш би тіла не рубали шаблі.

 

Дарувала сонця щирі зблиски,

Щоб покласти внука до колиски.

Щоб вернувсь до рідного порога –

Вишивала і просила Бога:

« Отче Боже і Святая мати,

Хай синочок вернеться до хати!»

 

Через роки син прийшов додому,

Наче сонце вишиття на ньому.

Поклонивсь, припавши на коліна,

Та промовив тихо: «Мамо, рідна!

Не оця б з молитвами сорочка,--

Не було б ні внука ні синочка!»

 

• Перегляд слайдів «5 причин носити вишиванку» та «Сучасна вишивка», з подальшим обговоренням.

 

• Заключне слово.

Сподіваюсь вам сподобався наш сьогоднішній захід. Ви дізнались багато цікавого і нового для себе.

Вишивайте на втіху собі та на радість людям!

Допобачення.

 

 

Викладач спецдисциплін :                       Яковлева К.І.______________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вище професійне училище №3

 

 

 

 

 

Виховний захід

Тема заходу:

 Таємничий код Української вишивки.

 

        Підготувала:

Викладач спецдисциплін

                                                                                   Яковлева К.І.

 

м. Чернівці, 2019

 

 

 

 

Додатки

 

 

 

 

5 причин носити українську вишиванку

Останнім часом українські вишиванки стали популярнішими за будь-який модний бренд. Їх носять дорослі і діти, чоловіки і жінки, українці та іноземці.

Якщо раніше подібний одяг одягали лише на тематичні заходи або “Парад вишиванок”, то сьогодні вишиті сорочки стали невід’ємною частиною повсякденного і ділового гардеробів. Якщо ви ще не встигли придбати вишиту сорочку, тоді ми пропонуємо вам ознайомитися з п’ятьма причинами, чому ви повинні це зробити.

1. Вишиванка – це зручний і безпечний одяг.

Звичайно, це насамперед стосується лляних сорочок. Недарма ж наші предки носили лише одяг з льону – максимально зручний та комфортний як для дорослих , так і для дітей. Льон добре пропускає вологу, нейтралізує неприємні запахи, не токсичний, гіпоалергенний, та й що там говорити – він неймовірно приємний для тіла! Кращою одягу для вашого малюка, ніж дитячі вишиванки з льону, просто не знайти.

 

2. Вишиванки – універсальний одяг.

 

Вони ідеально поєднуються як з джинсами, так і з діловими костюмами. Вам не доведеться довго думати, з чим же носити вишиту сорочку. Вона стане чудовим доповненням практично до будь-якого повсякденного образу, гармонійно поєднуючись зі штанами, джинсами, шортами і спідницями різних фасонів. А що вже говорити про те, як чоловічі вишиванки виглядають поряд з брючним костюмом – елегантно і стримано, але в той же час яскраво і оригінально.

 

 

3. Вишиванка – це носій традицій і ілюстрація патріотизму.

 

Зарубіжні ЗМІ останнім часом часто іронізують з приводу того, що, мовляв, українці стали масово носити вишиванки і співати патріотичні пісні, проявляючи тим самим свою громадянську позицію. А ми відповімо: чому б і ні? Здавна вишиванка вважається символом і гордістю української культури. Вона зберігає в собі моменти історії, передає традиції наших предків, уособлює дух нації. У жодного народу світу немає подібного одягу: такий колоритний і ” національний” з одного боку, і такий сучасний з іншого.

 

 

4. Вишита сорочка – потужний оберіг.

 

Як би скептично ви не ставилися до різної магії і забобонів, але факт залишається фактом – з давніх часів і до наших днів налічується чимало випадків, коли сорочка, вишита дбайливими маминими руками, не раз рятувала від нещасть і постійно повертала до рідного порогу. Наші предки вірили в силу вишитих візерунків і вважали вишиванку надійним оберегом від бід і неприємностей. Кожен візерунок на сорочці виконує свою функцію і несе певний сенс.

 

5. Вишиванка – це модно.

 

Джим Моррісон і The Doors

Багато світових дизайнерів, таких як Валентино, Дольче Габбана, Ніна Річі, Елі Сааб та багато інших, прикрашають свій одяг вишивкою, в тому числі й українськими орнаментами і візерунками. Вишивка на одязі виглядає дуже ніжно і романтично, здатна освіжити будь-який, навіть сумний комплект. Ось чому вишиванка є такою популярною – це стильний одяг для людей, які знаються на моді.

 

 

Прикмети та звичаї під час вишивання.

 

• Перш ніж почати вишивати сорочку, жінка повинна попоститись, помолитись і обов’язково помити руки, знявши таким чином негативну енергетику з пальців.
• Перші стібки виконують в четвер зранку – це енергетичний пік тижня.
• Під час роботи моляться, думають тільки про хороше, мріють про щасливу долю. З поганим самопочуттям і сумними думками за вишивання сідати не варто.
• Дрібні огріхи не випорюють, щоб не внести хаосу в долю. Життя не йде по шаблону. Як не можна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі, тому нічого страшного, якщо десь орнамент піде трохи не так.
• Обидва боки повинні бути вишиті однаково чисто. Видимий бік символізує наші діяння, а зворотній думки і бажання. Обидві сторони повинні бути в гармонії між собою, в цьому полягає сенс буття.
• Найдієвіші обереги – вишиті вночі у повні. Місяць – жіноча планета, і коли він у повні, енергетика і інтуїція жінки особливо сильна.
• «Щасливі» голки купують у понеділок. До речі, вважається, що саме голка передає вишиванці більшу частину енергетики людини. А «обов’язок» нитки запам’ятовувати її.
• Якщо жінка не вміє вишивати, сорочку можна замовити в майстрині вишивальниці, але перед цим обов’язково зустрітись, поспілкуватись, обмінятись енергією. Замовляти оберіг тільки в тієї людини, яка сподобалась.
• В дні церковних свят не вишивають.

 

 

 

 

 

 

«Вишиванка»

 

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну та червоную нитку клала.

 

Ой, та чорна ниточка — розставання,

А червона ниточка — то кохання.

Тому чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась.

 

Встану я в Неділеньку спозаранку,

Подарую милому вишиванку.

Сердся мій соколику чи не сердся,

Будеш ти носить її коло серця.

 

На війноньку лютую проводжала,

Сорочечку вишиту одягала.

Оберігом будь йому на полі бою

Захисти від куль його та неволі.

 

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

В тую вишиваночку душу вклала.

 

 

 

Історія вишивки

    Вишивання – це рукоділля одне з найпоширеніших видів народного мистецтва. Його виникнення пов’язане з появою першого стібка, зробленого первісними людьми при скріпленні шкури вбитого мамонта. Дія, спочатку призначалася тільки для пошиття одягу, поступово набуло додаткового застосування – декоративне. Жінки не хотіли ходити в однаковому вбранні, а оскільки розмаїття матеріалу залишало бажати кращого, вони почали прикрашати свій одяг за допомогою вишивки.

 

  Українська вишивка бере свій початок з епохи пізнього неоліту – початку бронзового століття, від племен трипільської культури. Елементи орнаментів, що використовувались трипільцями, сарматами та скіфами зустрічаються навіть на сучасній національній вишивці.

 

  Цікаво,що незважаючи на вплив інших народів на культуру стародавньої Русі, вишивка залишилася практично недоторканою – творчий потенціал народу і повага до традицій були настільки сильні, що створили свій унікальний стиль.

 

  Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VIст., при дослідженнях показали ідентичність не лише одягу, але і вишивці українського народного костюма XVIII-XIX ст.

Арабський мандрівник X ст. н.е. в своїх розповідях про русичів згадує, що вони носили вишитий одяг.

 

  Оригінальних вишивок, що датуються раніше ХII століття, майже не залишилося. Але зображення одягу і предметів інтер'єру свідчать про те, що вишивка з'явилася набагато раніше.

Археологи стверджують, що вишивали в наших краях ще в Х столітті, але це було не стільки окрасою як язичеським оберегом – вишивкою прикрашали свій будинок, предмети побуту, одяг, щоб відвести біду та призвати щастя і мир.

 

  У ті далекі часи практично кожна жінка займалася рукоділлям, про що свідчать багато віршів і пісень. Прикрашалися вишивкою верхній одяг, паски, рукавиці, взуття, сорочки. Одяг прикрашався вишивкою в тих місцях, де вона стикалася з тілом – комір, рукава, поділ. Також прикрашалися вишивкою рушники, скатертини, простирадла. Вишиті рушники вважалися священним оберегом. Особливу силу оберігати людей від злих сил, хвороб і стихій приписували звичайному рушнику. Рушниками з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, накривали такими рушниками хліб.

 

  З дитинства (раннього віку) сільські дівчатка під керівництвом матерів і старших сестер займалися рукоділлям для того, щоб приготувати собі придане до весілля. . Наречена дарувала рушник судженому і сватам, а також рідні жениха, ним прикрашали гільце, на дівич-вечорі. На рушник ставали під час вінчання в церкві та благословення батьків.

 

«Мамина сорочка»

 

Проводжала сина у дорогу

І молилась щиросердно богу.

І казала: « Де б не був, синочку,

Бережи матусину сорочку!»

Гаптувала в пору злив і грому,

Щоб здоровим повернувсь додому.

 

Вишивала,укладала чари,

Щоб в полон не брали яничари.

Малювала галки та зозулі,

Щоб летіли мимо вражі кулі.

Вишивала день і ніч по краплі,

Лиш би тіла не рубали шаблі.

 

Дарувала сонця щирі зблиски,

Щоб покласти внука до колиски.

Щоб вернувсь до рідного порога –

Вишивала і просила Бога:

« Отче Боже і Святая мати,

Хай синочок вернеться до хати!»

 

Через роки син прийшов додому,

Наче сонце вишиття на ньому.

Поклонивсь, припавши на коліна,

Та промовив тихо: «Мамо, рідна!

Не оця б з молитвами сорочка,--

Не було б ні внука ні синочка!»