План заходів до Тижня психології з теми "Запобігання булінгу в ЗДО"

«Недопущення булінгу в дитячих колективах»

Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Але ж де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших? Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Що означає цей термін, хто може спровокувати булінг в закладі дошкільної освіти (ЗДО) та як змінюється поведінка дитини?

 Булінг (від англ. to bull — переслідувати) - свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у закладі дошкільної освіти  може проявлятися як тиск: психологічний чи фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку? Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.

Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

вихователь або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки

– глузує із зовнішнього вигляду дитини

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків

– проявляє огиду щодо фізичних або фізіологічних особливостей дитини;

батьки або члени сім’ї:

– б'ють та ображають дитину вдома

– принижують дитину у присутності інших дітей

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Як змінюється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО?

 Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

вдома:

– не хоче одягатися вранці

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт

– не контактує з однолітками у дворі

– грає наодинці в парку

в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо

– усамітнюється при будь-якій нагоді

– часто губить свої іграшки або речі

– бруднить чи псує одяг

– грає поламаними іграшками

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі

– не має друзів у групі.

Чому діти стають жертвами булінгу?

Психологи визначають декілька основних причин:

Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм (самозакоханість) надмірну відкритість, зверхність.

Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких дома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...  Дитячий  садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримувати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в ЗДО.

Атмосфера в групі. Бувають колективи, створені самостійно або руками педагога, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам?

 У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

•    Дайте відчути, що Ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
•    Запевніть дитину, що Ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
•    Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
•    Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
•    Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, побути певний час ближче до дорослих і не відвідувати  поки що ЗДО тощо).
•    Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку дорослим (педагогам чи батькам).
•    Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо Ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
•    Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та спілкування з педагогм закладу.
•    Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
•    Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
•    Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
•    Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.