Планування виховної роботи класним керівником

Планування виховної роботи класним керівником

Чим складніша діяльність людини й більш тривала в часі, тим більшого значення набуває попереднє її обдумування та планування. До таких видів діяльності належить і педагогічна, зокрема виховна робота класного керівника.

На допомогу молодому класному керівникові корисною може бути така орієнтовна пам'ятка-перелік основних якостей особистості та їх оцінювання при розробці ним основного питання в плані роботи з класом – індивідуальної виховної роботи з учнями [4, с. 24].

1. Ставлення до навчання – свідоме, сумлінне, відповідальне, позитивне, безтурботне.

2. Уміння вчитись – організований, послідовний, допитливий, наполегливий.

3. Розум – розсудливий, винахідливий, кмітливий, талановитий.

4. Пам'ять – міцна, точна, швидка, довготривала, короткочасна.

5. Увага – стійка, зосереджена, розсіяна, відсутня.

6. Сприймання – активне, швидке, глибоке, повільне, поверхове,

7. Уява – багата, мрійник, фантазер, художня, відтворювальна, бідна

8. Мислення – аналітичне, логічне, гнучке, творче, критичне, уповільнене.

9. Мовлення-виразне, грамотне, образне, зв'язне, сухе, засмічене.

10. Ерудиція – усезнайко, знайко, малознайко, незнайко.

11. Характер – урівноважений, вольовий, стриманий, нерішучий, замкнутий.

12. Темперамент-рухливий, спокійний, повільний, млявий.

13. Емоції – життєрадісний, запальний, чванливий, сором'язливий, байдужий.

14. Гумор – жартівник, витівник, глузливий, іронічний.

15. Настрій – бадьорий, веселий, спокійний, тривожний, сумний.

16. Воля – стійкий, мужній, терплячий, витривалий, малодушний,

17. Доброта-доброзичливий, щедрий, добросовісний, жадібний.

18. Дбайливість – турботливий, люб'язний, уважний.

19. Чуйність – жалісливий, співчутливий, егоїст, байдужий.

20. Чемність – увічливий, тактовний, делікатний, скромний.

21. Правдивість – чесний, відвертий, довірливий, справедливий, привітний.

22. Працьовитість – працьовитий, старанний, зосереджений, лінивий.

23. Дружелюбність-дружелюбний, вірний, поступливий, люб'язний.

24. Активність – ініціативний, цілеспрямований, рішучий, інертний,

25. Охайність – акуратний, чистий, ретельний.

При цьому діапазон оцінювання якостей учня значно розшириться, якщо вживати морфеми не, без та ін. (неуважний, безвідповідальний та ін.) у разі відхилень і недоліків у цього школяра.

План роботи класного керівника – основний документ у його діяльності. Розробляючи його, бажано дотримуватися такої технологічної схеми:

• на першому етапі визначають особливості класу, його позитивні й негативні показники. При цьому потрібно установити рівень вихованості класного колективу, позитивне в його житті, яке варто зміцнювати та розвивати; наявні проблеми, що вимагають першочергового розв'язання, наприклад зниження дисципліни в класі та інтересу до навчання, погіршення міжособистісних відносин і поділ класу на окремі групи й ін. Усі ці та інші моменти повинні стати предметом виховних зусиль класного керівника й знайти своє відображення в плані його роботи з класом;

• на другому етапі здійснюється розробка позакласних видів діяльності з виховання учнів класу;

• на третьому етапі відбувається розробка реалізації провідних виховних проблем зі школярами в поточному навчальному році (наприклад "Активізація громадянської активності учнів", "Підвищення відповідальності учнів за результати своєї пізнавальної діяльності" тощо);

• на четвертому етапі здійснюється доопрацювання плану роботи, розміщення запланованих заходів з окремих напрямів у хронологічній послідовності за місцями протягом навчального року, обговорення цього плану зі школярами й педагогами, які працюють у класі, та ін.

Водночас при цьому обов'язкове врахування та відображення низки організаційно-педагогічних умов та положень, а саме:

• дотримання принципів народності, культуровідповідності й природовідповідності, гуманізації та демократизації, послідовності й системності, оптимального поєднання словесно-інформаційного та практичного видів діяльності;

• спрямованість на виховання громадянина України;

• урахування віку та інтелектуально-морального потенціалу класу;

• урахування специфічних, умов навчального закладу, рівня активності й самостійності учнів;

• конкретність і реальність плану, тобто визначення тих заходів, які можна забезпечити організаційно, методично та матеріально;

• відображення повної стратегії й тактики виховної роботи з класом;

• передбачення різноманітних заходів, покликаних сприяти всебічному розвиткові учнів;

• домінування у виховній роботі з класом різноманітної діяльності школярів;

• спрямованість усієї системи роботи з класом на його розвиток і згуртованість;

• передбачення координації зусиль класного керівника з учителями- предметниками, керівниками гуртків і факультативів, органами учнівського самоуправління, із батьками;

• виділення в загальній системі виховної роботи першочергових, найбільш важливих завдань, які потрібно розв'язувати в поточному навчальному році, їх попереднє більш глибоке опрацювання й конкретизація;

• акцент на індивідуальну роботу з учнями, особливо важковиховуваними, на утвердження педагогіки співробітництва, на демократизм і гуманізм у стосунках із дітьми.

На цій основі план роботи класного керівника може мати таку орієнтовну структуру:

1. Психолого-педагогічна характеристика класу.

2. Головні завдання виховної роботи з учнями.

3. Основні виховні заходи.

4. Надання допомоги учнівському самоврядуванню в класі,

5. Індивідуальна виховна робота з окремими школярами з урахуванням їхніх індивідуальних якостей.

6. Система заходів з охорони життя й здоров'я учнів класу.

7. Робота з батьками.

8. Взаємодія з дирекцією навчального закладу, з учителями- предметниками, молодіжними організаціями, батьками.

9. Робота з підвищення професійного рівня з питань теорії та методики виховання.

Докладніше розкриємо визначення змісту виховної роботи в навчально-вікових групах учнів і головних напрямах діяльності класного керівника [9, с. 9-11]:

а) навчально-вікові групи.

Молодші класи. Головне завдання – формування культури спілкування з товаришами, батьками, старшими й молодшими, педагогами. Виховання в них таких інтегрованих якостей, як гуманізм, здатність до співпраці, працелюбність, чесність, самостійність, бережливість, організованість, колективізм, емоційність, допитливість.

Учні середніх класів. Провідне завдання – формування моральної свідомості, у т. ч. моральних позицій щодо протилежної статі, відповідальності як риси поведінки, об'єктивної самооцінки, уміння підкорятися й керувати іншими, колективізму, позитивного ставлення до навчання, саморегуляції поведінки, формування громадянської позиції з важливих проблем життя, формування економічного мислення та ін.

Старшокласники. Формування рис інтелігентності, високого рівня культури й освіченості, здатності швидкої адаптації до нових умов, ініціативності, працелюбства, організованості, уміння володіти собою, самодисциплінованості, самоконтролю, діалектичного світогляду, високої працездатності, суспільної спрямованості, принциповості та відповідальності, самосвідомості, вольових рис й ін.;

б) головні напрями діяльності класного керівника:

Напрям "здоров'я". Мета – показати учневі та його батькам значимість його фізичного стану для майбутньої життєдіяльності й професійного становлення. Моменти, які потрібно включити в роботу з класом, виконуючи цей напрям:

• співпраця з медичним працівником школи та найближчими медичними закладами для вивчення й корекції з їх допомогою фізичного стану учнів класу;

• співпраця з батьками школярів та консультування вчителів-предметників;

• використання діагностичних методів для вивчення й можливої корекції здоров'я дітей;

• організація просвітницької роботи з учнями класу стосовно збереження, розвитку та корекції власного здоров'я через систему виховних заходів усередині й інколи поза нею;

• організація роботи стосовно позитивного ставлення школярів до занять фізичною культурою, спортом;

• формування прагнень вести здоровий спосіб життя (дотримання режиму навчання й відпочинку, негативне ставлення до шкідливих звичок та ін.).

Напрям "взаємодія". Мета – робота класного керівника з організації спілкування й відносин у системах "учитель – учень", "учень – учень", "учитель – учень – батьки". Педагог повинен передавати дітям досвід соціального спілкування людей (знань, умінь, навичок), позитивного й негативного досвіду поколінь та ін.

Основні пріоритети, які повинен обирати класний керівник для організації цієї роботи зі школярами:

• вивчення з учнями історичного досвіду організації взаємодії людей у суспільстві, його ролі й наслідків для людських поколінь;

• навчання дітей конструювання та моделювання у сфері відносин за допомогою організації активних форм діяльності;

• навчання дітей уміння прояву емпатії (розуміння психічного стану людини), створення позитивної емоційної атмосфери, організація освіти та консультування батьків із проблеми;

• навчання дітей і батьків активних форм взаємодії з використанням тренінгів спілкування, зустрічей, дискусій, годин спілкування;

• вивчення становища кожного учня в колективі класу, його проблем у спілкуванні, організація корекційної роботи (за потреби) з окремими школярами.

Напрям "моральність". Мета – формування в учнів необхідних моральних якостей. Головне при цьому – навчання дітей розуміння сенсу людського існування, безумовне дотримання норм загальнолюдської моралі.

У цьому напрямі класний керівник повинен забезпечувати:

• розвиток в учнів прагнення діяти в різноманітних життєвих ситуаціях на основі моральних норм;

• виховання вміння боротьби й виживання в екстремальних життєвих умовах;

• виховання прагнень до самовдосконалення;

• розвиток вольових якостей, здатності до критичного осмислення своїх позитивних і негативних рис та вчинків;

• співпраця з батьками й педагогами в цьому напрямі;

• формування позитивного ставлення до звичаїв, традицій, своєї сім'ї, уміння усвідомлювати й робити висновки про себе.

Напрям "інтелект". С. Л. Рубінштейн розглядав інтелект як тип поведінки людини. Ядро інтелекту, як відомо, становить її здатність виділяти в ситуації суттєві якості й будувати свою поведінку відповідно до них. Мета класного керівника в цьому напрямі – допомога учням у розвитку в себе здатності діяти доцільно, раціонально мислити, ефективно проявляти себе в процесі життєдіяльності. Головне при цьому – визначити коло реальних навчальних можливостей школяра, його найближчу зону розвитку, дати можливість розвитку його інтелекту.

Роботу в цьому напрямі педагог-вихователь може орієнтовно будувати таким чином:

• вивчення особливостей і можливостей пізнавальної діяльності кожного учня класу з наступною необхідною корекцією цієї діяльності. На основі діагностики спільно з педагогами визначення форм, методів, прийомів індивідуального підходу до дітей на уроках, у позаурочній діяльності з ними;

• вивчення кругозору учнів та їхніх пізнавальних інтересів, корекція їх із побутово-прикладних у бік аналітико-узагальнюючих, розвиток у них логічного мислення;

• організація просвітницької й консультативної допомоги сім'ї в цьому напрямі;

• формування в учнів позитивного ставлення, прагнення до свого інтелектуального розвитку.

Напрям "педагогічно занедбані діти" – це учні, у яких під впливом несприятливих умов (соціальних, психолого-педагогічних, медико-біологічних) сформовані негативне ставлення до навчання, недотримання норм поведінки, безвідповідальність. Вони характеризуються переважанням у них матеріальних потреб над моральними нормами, прагненням до спілкування з подібними до себе, незадовільним навчанням, вульгаризованою мовою, обмеженим інтелектом, прагненням приховувати свої негативні вчинки.

Ця категорія за ступенем педагогічної занедбаності поділяється на:

а) важковиховуваних дітей (байдуже ставлення до навчання, періодичне порушення норм поведінки, грубощі, нечесність та ін.);

б) педагогічно занедбані підлітки (байдуже ставлення до навчання, систематичне порушення дисципліни й правил поведінки, постійна аморальність);

в) підлітки-правопорушники (перебування на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх, направлення до спецшкіл та ін.);

г) неповнолітні злочинці (скоїли кримінальні злочини, судом направлені до виправно-трудових колоній).

Перевиховання цих категорій – складна й тривала справа.

Що зумовлює появу цих дітей? Це, зокрема, неблагополучяя в сім'ї, низька педагогічна культура в матеріально забезпеченій сім'ї, недостатня виховна робота в самих загальноосвітніх навчальних закладах.

Основні напрями роботи класного керівника з такими учнями класу (якщо вони є):

• залучення до цікавої суспільно корисної продуктивної праці;

• організація позитивного впливу колективу класу на такого учня;

• органічне поєднання поваги до вихованця із системою справедливих вимог до нього;

• забезпечення єдності й систематичності педагогічних впливів на нього з боку всіх педагогів, які працюють у класі;

• індивідуальний підхід до учня;

• дотримання тактовності, стриманості, витримки, відсутність афективної поведінки класного керівника;

• тісний зв'язок зі шкільною психологічною службою, спільна розробка необхідної корекційної роботи зі школярем;

• використання наявної позитивної бази учня, забезпечення високого темпу та емоційної насиченості його діяльності;

• необхідна педагогізація батьків такого школяра.

Напрям "відпочинок". Для багатьох учнів участь у житті класу після уроків має велике значення, оскільки це – можливість побути самим собою. Педагог не повинен пропустити такий момент, створюючи школярам можливість добровільного вибору тих чи інших форм позакласної роботи, яка дає змогу дитині формувати в себе самостійність, ініціативність, відповідальність, щирість і відкритість, оволодівати новими знаннями й уміннями.

Тому класний керівник при цьому може працювати за такими напрямами:

• вивчення індивідуальних інтересів і потреб учнів у процесі позакласної роботи;

• використання активних форм такої діяльності школярів;

• консультування учнів щодо вибору ними гуртків, секцій, товариств, клубів;

• постійна демонстрація досягнень школярів у позакласній роботі педагогам, батькам, ровесникам учнів;

• розвиток у дітей здібностей адекватно оцінювати свої результати й бути об'єктивними до чужих досягнень.

Напрям "сім'я". Ці та інші напрями роботи класного керівника можуть успішно розв'язуватися, якщо він тісно взаємодіє з батьками учнів. Успішно побудувати виховну роботу з класом неможливо без попередньої й постійної роботи з сім'єю.

При цьому педагогізація сім'ї повинна випереджувати освіту школяра. Основні напрями зусиль учителя в цьому напрямі:

• вивчення сім'ї своїх учнів;

• здійснення систематичної психолого-педагогічної освіти батьків через батьківські збори, тематичні й індивідуальні консультації, співбесіди з ними.

Наведемо приклад того, як не потрібно проводити батьківські збори. Класний керівник скоромовкою промовляє зніяковілому батькові чи почервонілій матері: "У Сергія – 9 балів із математики і 7 – з іноземної мови. Учитися він може, але неуважний, Йому потрібно допомогти..." Цінність такої інформації дорівнює "нулю", оскільки батьки це все знають і без класного керівника. Потрібно:

• установлювати контакти з людьми, які для учня найбільш авторитетні, значимі й позитивно впливають на нього;

• організовувати спільний відпочинок учнів класу зі своїми батьками;

• демонструвати та заохочувати батьків, які беруть активну участь у житгі класу;

• співпрацювати з психологами школи, щоб навчати батьків попереджати й ліквідовувати конфлікти з дітьми, розвиток рефлексивних умінь батьків і дітей.

Напрям "класний керівник – педагоги школи". У навчально-виховному процесі потрібно дотримуватись єдиних вимог із боку пед- колективу, координувати його зусилля для підвищення якості знань і вмінь учнів. Ця робота може здійснюватися за такими напрямами:

• у процесі відвідування уроків учителів – спостереження за роботою учнів, їхньою дисципліною, пізнавальною активністю, якістю засвоєння навчального матеріалу; вивчення стимуляційної ролі оцінювання вчителем знань і вмінь школярів, обсягу домашніх завдань та ін.;

• допомога педагогам у роботі з учнями, які відчувають труднощі в навчанні, в іншому разі – в активізації позаурочної роботи з предмета (гурткові заняття, предметні олімпіади, виставки учнівських робіт й ін.);

• допомога самих учителів-предметників класному керівникові в організації позакласної виховної роботи (бесіди педагога з учнями на моральні, естетичні та інші теми, участь у класних зборах, допомога в організації й проведенні суспільно корисної праці та ін.)• Така взаємодія підвищує результативність, зміст і дієвість позакласної виховної роботи.

Які головні форми й методи виховної роботи класного керівника? Діяльність класного керівника з учнями (індивідуальна, групова, фронтальна) передбачає високий рівень педагогічної творчості. Вона визначається багатьма обставинами: конкретною педагогічною ситуацією, завданнями виховання, рівнем розвитку учнівського колективу, індивідуальними особливостями окремих дітей тощо.

За засобами впливу форми роботи поділяються на:

а) словесні (бесіда, збори, доповідь, конференція, диспут, зустріч);

б) практичні (екскурсія, олімпіада, конкурс);

в) наочні (діяльність шкільного музею, виставки, використання тематичних стендів, наприклад, у шкільному кабінеті профорієнтації та ін.).

У багатьох випадках (наприклад виконання класом творчих завдань) необхідне поєднання одночасно всіх цих форм і способів.

Сьогодні методи виховання поділяються на такі групи:.

а) методи формування свідомості особистості (бесіда, лекції, метод дискусії, переконання, навіювання, приклад);

б) методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, довіра, тренування створення виховних ситуацій, прогнозування);

в) методи стимулювання діяльності й поведінки (гра, змагання, заохочення, покарання);

г) методи самовиховання (самопізнання, самооцінювання, саморегуляція) та ін.

Готових рецептів застосування в роботі з учнями тих чи інших форм і методів майже немає. Педагог самостійно повинен розв'язувати нелегкі виховні завдання, використовуючи свої знання, досвід і педагогічну інтуїцію.