Планування виховної роботи класним керівником

Планування виховної роботи класним керівником

Чим складніша діяльність людини й більш тривала в часі, тим більшого значення набуває попереднє її обдумування та планування. До таких видів діяльності належить і педагогічна, зокрема виховна робота класного керівника.

На допомогу молодому класному керівникові корисною може бути така орієнтовна пам'ятка-перелік основних якостей особистості та їх оцінювання при розробці ним основного питання в плані роботи з класом – індивідуальної виховної роботи з учнями [4, с. 24].

• 1. Ставлення до навчання – свідоме, сумлінне, відповідальне, позитивне, безтурботне.
• 2. Уміння вчитись – організований, послідовний, допитливий, наполегливий.
• 3. Розум – розсудливий, винахідливий, кмітливий, талановитий.
• 4. Пам'ять – міцна, точна, швидка, довготривала, короткочасна.
• 5. Увага – стійка, зосереджена, розсіяна, відсутня.
• 6. Сприймання – активне, швидке, глибоке, повільне, поверхове,
• 7. Уява – багата, мрійник, фантазер, художня, відтворювальна, бідна
• 8. Мислення – аналітичне, логічне, гнучке, творче, критичне, уповільнене.
• 9. Мовлення-виразне, грамотне, образне, зв'язне, сухе, засмічене.
• 10. Ерудиція – усезнайко, знайко, малознайко, незнайко.
• 11. Характер – урівноважений, вольовий, стриманий, нерішучий, замкнутий.
• 12. Темперамент-рухливий, спокійний, повільний, млявий.
• 13. Емоції – життєрадісний, запальний, чванливий, сором'язливий, байдужий.
• 14. Гумор – жартівник, витівник, глузливий, іронічний.
• 15. Настрій – бадьорий, веселий, спокійний, тривожний, сумний.
• 16. Воля – стійкий, мужній, терплячий, витривалий, малодушний,
• 17. Доброта-доброзичливий, щедрий, добросовісний, жадібний.
• 18. Дбайливість – турботливий, люб'язний, уважний.
• 19. Чуйність – жалісливий, співчутливий, егоїст, байдужий.
• 20. Чемність – увічливий, тактовний, делікатний, скромний.
• 21. Правдивість – чесний, відвертий, довірливий, справедливий, привітний.
• 22. Працьовитість – працьовитий, старанний, зосереджений, лінивий.
• 23. Дружелюбність-дружелюбний, вірний, поступливий, люб'язний.
• 24. Активність – ініціативний, цілеспрямований, рішучий, інертний,
• 25. Охайність – акуратний, чистий, ретельний.

При цьому діапазон оцінювання якостей учня значно розшириться, якщо вживати морфеми не, без та ін. (неуважний, безвідповідальний та ін.) у разі відхилень і недоліків у цього школяра.

План роботи класного керівника – основний документ у його діяльності. Розробляючи його, бажано дотримуватися такої технологічної схеми:

• • на першому етапі визначають особливості класу, його позитивні й негативні показники. При цьому потрібно установити рівень вихованості класного колективу, позитивне в його житті, яке варто зміцнювати та розвивати; наявні проблеми, що вимагають першочергового розв'язання, наприклад зниження дисципліни в класі та інтересу до навчання, погіршення міжособистісних відносин і поділ класу на окремі групи й ін. Усі ці та інші моменти повинні стати предметом виховних зусиль класного керівника й знайти своє відображення в плані його роботи з класом;
• • на другому етапі здійснюється розробка позакласних видів діяльності з виховання учнів класу;
• • на третьому етапі відбувається розробка реалізації провідних виховних проблем зі школярами в поточному навчальному році (наприклад "Активізація громадянської активності учнів", "Підвищення відповідальності учнів за результати своєї пізнавальної діяльності" тощо);
• • на четвертому етапі здійснюється доопрацювання плану роботи, розміщення запланованих заходів з окремих напрямів у хронологічній послідовності за місцями протягом навчального року, обговорення цього плану зі школярами й педагогами, які працюють у класі, та ін.

Водночас при цьому обов'язкове врахування та відображення низки організаційно-педагогічних умов та положень, а саме:

• • дотримання принципів народності, культуровідповідності й природовідповідності, гуманізації та демократизації, послідовності й системності, оптимального поєднання словесно-інформаційного та практичного видів діяльності;
• • спрямованість на виховання громадянина України;
• • урахування віку та інтелектуально-морального потенціалу класу;
• • урахування специфічних, умов навчального закладу, рівня активності й самостійності учнів;
• • конкретність і реальність плану, тобто визначення тих заходів, які можна забезпечити організаційно, методично та матеріально;
• • відображення повної стратегії й тактики виховної роботи з класом;
• • передбачення різноманітних заходів, покликаних сприяти всебічному розвиткові учнів;
• • домінування у виховній роботі з класом різноманітної діяльності школярів;
• • спрямованість усієї системи роботи з класом на його розвиток і згуртованість;
• • передбачення координації зусиль класного керівника з учителями- предметниками, керівниками гуртків і факультативів, органами учнівського самоуправління, із батьками;
• • виділення в загальній системі виховної роботи першочергових, найбільш важливих завдань, які потрібно розв'язувати в поточному навчальному році, їх попереднє більш глибоке опрацювання й конкретизація;
• • акцент на індивідуальну роботу з учнями, особливо важковиховуваними, на утвердження педагогіки співробітництва, на демократизм і гуманізм у стосунках із дітьми.

На цій основі план роботи класного керівника може мати таку орієнтовну структуру:

• 1. Психолого-педагогічна характеристика класу.
• 2. Головні завдання виховної роботи з учнями.
• 3. Основні виховні заходи.
• 4. Надання допомоги учнівському самоврядуванню в класі,
• 5. Індивідуальна виховна робота з окремими школярами з урахуванням їхніх індивідуальних якостей.
• 6. Система заходів з охорони життя й здоров'я учнів класу.
• 7. Робота з батьками.
• 8. Взаємодія з дирекцією навчального закладу, з учителями- предметниками, молодіжними організаціями, батьками.
• 9. Робота з підвищення професійного рівня з питань теорії та методики виховання.

Докладніше розкриємо визначення змісту виховної роботи в навчально-вікових групах учнів і головних напрямах діяльності класного керівника [9, с. 9-11]:

а) навчально-вікові групи.

Молодші класи. Головне завдання – формування культури спілкування з товаришами, батьками, старшими й молодшими, педагогами. Виховання в них таких інтегрованих якостей, як гуманізм, здатність до співпраці, працелюбність, чесність, самостійність, бережливість, організованість, колективізм, емоційність, допитливість.

Учні середніх класів. Провідне завдання – формування моральної свідомості, у т. ч. моральних позицій щодо протилежної статі, відповідальності як риси поведінки, об'єктивної самооцінки, уміння підкорятися й керувати іншими, колективізму, позитивного ставлення до навчання, саморегуляції поведінки, формування громадянської позиції з важливих проблем життя, формування економічного мислення та ін.

Старшокласники. Формування рис інтелігентності, високого рівня культури й освіченості, здатності швидкої адаптації до нових умов, ініціативності, працелюбства, організованості, уміння володіти собою, самодисциплінованості, самоконтролю, діалектичного світогляду, високої працездатності, суспільної спрямованості, принциповості та відповідальності, самосвідомості, вольових рис й ін.;

б) головні напрями діяльності класного керівника:

Напрям "здоров'я". Мета – показати учневі та його батькам значимість його фізичного стану для майбутньої життєдіяльності й професійного становлення. Моменти, які потрібно включити в роботу з класом, виконуючи цей напрям:

• • співпраця з медичним працівником школи та найближчими медичними закладами для вивчення й корекції з їх допомогою фізичного стану учнів класу;
• • співпраця з батьками школярів та консультування вчителів-предметників;
• • використання діагностичних методів для вивчення й можливої корекції здоров'я дітей;
• • організація просвітницької роботи з учнями класу стосовно збереження, розвитку та корекції власного здоров'я через систему виховних заходів усередині й інколи поза нею;
• • організація роботи стосовно позитивного ставлення школярів до занять фізичною культурою, спортом;
• • формування прагнень вести здоровий спосіб життя (дотримання режиму навчання й відпочинку, негативне ставлення до шкідливих звичок та ін.).

Напрям "взаємодія". Мета – робота класного керівника з організації спілкування й відносин у системах "учитель – учень", "учень – учень", "учитель – учень – батьки". Педагог повинен передавати дітям досвід соціального спілкування людей (знань, умінь, навичок), позитивного й негативного досвіду поколінь та ін.

Основні пріоритети, які повинен обирати класний керівник для організації цієї роботи зі школярами:

• • вивчення з учнями історичного досвіду організації взаємодії людей у суспільстві, його ролі й наслідків для людських поколінь;
• • навчання дітей конструювання та моделювання у сфері відносин за допомогою організації активних форм діяльності;
• • навчання дітей уміння прояву емпатії (розуміння психічного стану людини), створення позитивної емоційної атмосфери, організація освіти та консультування батьків із проблеми;
• • навчання дітей і батьків активних форм взаємодії з використанням тренінгів спілкування, зустрічей, дискусій, годин спілкування;
• • вивчення становища кожного учня в колективі класу, його проблем у спілкуванні, організація корекційної роботи (за потреби) з окремими школярами.

Напрям "моральність". Мета – формування в учнів необхідних моральних якостей. Головне при цьому – навчання дітей розуміння сенсу людського існування, безумовне дотримання норм загальнолюдської моралі.

У цьому напрямі класний керівник повинен забезпечувати:

• • розвиток в учнів прагнення діяти в різноманітних життєвих ситуаціях на основі моральних норм;
• • виховання вміння боротьби й виживання в екстремальних життєвих умовах;
• • виховання прагнень до самовдосконалення;
• • розвиток вольових якостей, здатності до критичного осмислення своїх позитивних і негативних рис та вчинків;
• • співпраця з батьками й педагогами в цьому напрямі;
• • формування позитивного ставлення до звичаїв, традицій, своєї сім'ї, уміння усвідомлювати й робити висновки про себе.

Напрям "інтелект". С. Л. Рубінштейн розглядав інтелект як тип поведінки людини. Ядро інтелекту, як відомо, становить її здатність виділяти в ситуації суттєві якості й будувати свою поведінку відповідно до них. Мета класного керівника в цьому напрямі – допомога учням у розвитку в себе здатності діяти доцільно, раціонально мислити, ефективно проявляти себе в процесі життєдіяльності. Головне при цьому – визначити коло реальних навчальних можливостей школяра, його найближчу зону розвитку, дати можливість розвитку його інтелекту.

Роботу в цьому напрямі педагог-вихователь може орієнтовно будувати таким чином:

• • вивчення особливостей і можливостей пізнавальної діяльності кожного учня класу з наступною необхідною корекцією цієї діяльності. На основі діагностики спільно з педагогами визначення форм, методів, прийомів індивідуального підходу до дітей на уроках, у позаурочній діяльності з ними;
• • вивчення кругозору учнів та їхніх пізнавальних інтересів, корекція їх із побутово-прикладних у бік аналітико-узагальнюючих, розвиток у них логічного мислення;
• • організація просвітницької й консультативної допомоги сім'ї в цьому напрямі;
• • формування в учнів позитивного ставлення, прагнення до свого інтелектуального розвитку.

Напрям "педагогічно занедбані діти" – це учні, у яких під впливом несприятливих умов (соціальних, психолого-педагогічних, медико-біологічних) сформовані негативне ставлення до навчання, недотримання норм поведінки, безвідповідальність. Вони характеризуються переважанням у них матеріальних потреб над моральними нормами, прагненням до спілкування з подібними до себе, незадовільним навчанням, вульгаризованою мовою, обмеженим інтелектом, прагненням приховувати свої негативні вчинки.

Ця категорія за ступенем педагогічної занедбаності поділяється на:

• а) важковиховуваних дітей (байдуже ставлення до навчання, періодичне порушення норм поведінки, грубощі, нечесність та ін.);
• б) педагогічно занедбані підлітки (байдуже ставлення до навчання, систематичне порушення дисципліни й правил поведінки, постійна аморальність);
• в) підлітки-правопорушники (перебування на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх, направлення до спецшкіл та ін.);
• г) неповнолітні злочинці (скоїли кримінальні злочини, судом направлені до виправно-трудових колоній).

Перевиховання цих категорій – складна й тривала справа.

Що зумовлює появу цих дітей? Це, зокрема, неблагополучяя в сім'ї, низька педагогічна культура в матеріально забезпеченій сім'ї, недостатня виховна робота в самих загальноосвітніх навчальних закладах.

Основні напрями роботи класного керівника з такими учнями класу (якщо вони є):

• • залучення до цікавої суспільно корисної продуктивної праці;
• • організація позитивного впливу колективу класу на такого учня;
• • органічне поєднання поваги до вихованця із системою справедливих вимог до нього;
• • забезпечення єдності й систематичності педагогічних впливів на нього з боку всіх педагогів, які працюють у класі;
• • індивідуальний підхід до учня;
• • дотримання тактовності, стриманості, витримки, відсутність афективної поведінки класного керівника;
• • тісний зв'язок зі шкільною психологічною службою, спільна розробка необхідної корекційної роботи зі школярем;
• • використання наявної позитивної бази учня, забезпечення високого темпу та емоційної насиченості його діяльності;
• • необхідна педагогізація батьків такого школяра.

Напрям "відпочинок". Для багатьох учнів участь у житті класу після уроків має велике значення, оскільки це – можливість побути самим собою. Педагог не повинен пропустити такий момент, створюючи школярам можливість добровільного вибору тих чи інших форм позакласної роботи, яка дає змогу дитині формувати в себе самостійність, ініціативність, відповідальність, щирість і відкритість, оволодівати новими знаннями й уміннями.

Тому класний керівник при цьому може працювати за такими напрямами:

• • вивчення індивідуальних інтересів і потреб учнів у процесі позакласної роботи;
• • використання активних форм такої діяльності школярів;
• • консультування учнів щодо вибору ними гуртків, секцій, товариств, клубів;
• • постійна демонстрація досягнень школярів у позакласній роботі педагогам, батькам, ровесникам учнів;
• • розвиток у дітей здібностей адекватно оцінювати свої результати й бути об'єктивними до чужих досягнень.

Напрям "сім'я". Ці та інші напрями роботи класного керівника можуть успішно розв'язуватися, якщо він тісно взаємодіє з батьками учнів. Успішно побудувати виховну роботу з класом неможливо без попередньої й постійної роботи з сім'єю.

При цьому педагогізація сім'ї повинна випереджувати освіту школяра. Основні напрями зусиль учителя в цьому напрямі:

• • вивчення сім'ї своїх учнів;
• • здійснення систематичної психолого-педагогічної освіти батьків через батьківські збори, тематичні й індивідуальні консультації, співбесіди з ними.

Наведемо приклад того, як не потрібно проводити батьківські збори. Класний керівник скоромовкою промовляє зніяковілому батькові чи почервонілій матері: "У Сергія – 9 балів із математики і 7 – з іноземної мови. Учитися він може, але неуважний, Йому потрібно допомогти..." Цінність такої інформації дорівнює "нулю", оскільки батьки це все знають і без класного керівника. Потрібно:

• • установлювати контакти з людьми, які для учня найбільш авторитетні, значимі й позитивно впливають на нього;
• • організовувати спільний відпочинок учнів класу зі своїми батьками;
• • демонструвати та заохочувати батьків, які беруть активну участь у житгі класу;
• • співпрацювати з психологами школи, щоб навчати батьків попереджати й ліквідовувати конфлікти з дітьми, розвиток рефлексивних умінь батьків і дітей.

Напрям "класний керівник – педагоги школи". У навчально-виховному процесі потрібно дотримуватись єдиних вимог із боку пед- колективу, координувати його зусилля для підвищення якості знань і вмінь учнів. Ця робота може здійснюватися за такими напрямами:

• • у процесі відвідування уроків учителів – спостереження за роботою учнів, їхньою дисципліною, пізнавальною активністю, якістю засвоєння навчального матеріалу; вивчення стимуляційної ролі оцінювання вчителем знань і вмінь школярів, обсягу домашніх завдань та ін.;
• • допомога педагогам у роботі з учнями, які відчувають труднощі в навчанні, в іншому разі – в активізації позаурочної роботи з предмета (гурткові заняття, предметні олімпіади, виставки учнівських робіт й ін.);
• • допомога самих учителів-предметників класному керівникові в організації позакласної виховної роботи (бесіди педагога з учнями на моральні, естетичні та інші теми, участь у класних зборах, допомога в організації й проведенні суспільно корисної праці та ін.)• Така взаємодія підвищує результативність, зміст і дієвість позакласної виховної роботи.

Які головні форми й методи виховної роботи класного керівника? Діяльність класного керівника з учнями (індивідуальна, групова, фронтальна) передбачає високий рівень педагогічної творчості. Вона визначається багатьма обставинами: конкретною педагогічною ситуацією, завданнями виховання, рівнем розвитку учнівського колективу, індивідуальними особливостями окремих дітей тощо.

За засобами впливу форми роботи поділяються на:

• а) словесні (бесіда, збори, доповідь, конференція, диспут, зустріч);
• б) практичні (екскурсія, олімпіада, конкурс);
• в) наочні (діяльність шкільного музею, виставки, використання тематичних стендів, наприклад, у шкільному кабінеті профорієнтації та ін.).

У багатьох випадках (наприклад виконання класом творчих завдань) необхідне поєднання одночасно всіх цих форм і способів.

Сьогодні методи виховання поділяються на такі групи:.

• а) методи формування свідомості особистості (бесіда, лекції, метод дискусії, переконання, навіювання, приклад);
• б) методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, довіра, тренування створення виховних ситуацій, прогнозування);
• в) методи стимулювання діяльності й поведінки (гра, змагання, заохочення, покарання);
• г) методи самовиховання (самопізнання, самооцінювання, саморегуляція) та ін.

Готових рецептів застосування в роботі з учнями тих чи інших форм і методів майже немає. Педагог самостійно повинен розв'язувати нелегкі виховні завдання, використовуючи свої знання, досвід і педагогічну інтуїцію.

Зупинимося докладніше на деяких головних формах і методах роботи класного керівника зі школярами.

Бесіда – це головний метод спілкування педагога з учнем. Її результати залежать від чіткості мети, продуманості та послідовності питань, які становлять її зміст, переконливості аргументів, щирості тону вчителя. Саме ці та інші моменти дають змогу встановити зі школярем (школярами) необхідний психологічний контакт.

Бесіда передбачає діалогічну взаємодію педагога й учнів. У цьому випадку неприпустимі лише інформативний зміст бесіди, спілкування за схемою "суб'єкт-об'єкт та моралізування, іронія й сарказм стосовно дитини.

Типи бесід: а) фронтальна (групова, колективна), що найчастіше проводиться з класом на одну з актуальних проблем; б) індивідуальна застосовується, як правило, в екстремальних ситуаціях (порушення учнем дисципліни, локальний конфлікт та ін.) і найчастіше – конфіденційно.

Високий результат можливий тоді, коли педагог проводить бесіду за заздалегідь старанно продуманою схемою, яка визначається метою бесіди. Подаємо орієнтовну схему-програму ознайомлюючої індивідуальної бесіди класного керівника з учнем.

• 1. Твої улюблені навчальні предмети. Чим вони тобі подобаються? Із яких питань читаєш додаткову літературу? У якому гурткові (факультативі) береш участь?
• 2. Як засвоюєш навчальний матеріал? Прагнеш запам'ятовувати його дослівно чи виокремлюєш лише головне? Чи складаєш план прочитаного? Чи ведеш короткі записи при цьому? Чи можеш переказати повністю прочитане?
• 3. Чи встигаєш повністю з класом здійснювати конспектування нового матеріалу? Скільки часу в тебе затрачається на виконання домашніх завдань? Починаєш їх робити зразу, як прийдеш додому, чи після відпочинку?
• 4. Чи дотримуєшся режиму дня?
• 5. Чи прагнеш краще вчитися? Чи цікаво тобі навчатись? Якщо тобі щось незрозуміло, сам намагаєшся розібратись у цьому чи запитуєш вчителя або товаришів?
• 6. Якщо в тебе є громадські доручення, то чи виконуєш їх з інтересом, із почуттям необхідності чи з примусу? Чи цікаво тобі брати участь у житті класу, школи?
• 7. Як ти ставишся до трудових справ батьків, які в тебе є трудові обов'язки вдома?
• 8. Чи виконуєш "Правила для учнів"? Чи одержуєш зауваження від учителів за порушення дисципліни, ставлення до навчання тощо. Чи вважаєш їх справедливими? Чиї вимоги до твоєї поведінки є суворішими – батьків чи педагогів?
• 9. Як використовуєш свій вільний час? Твій відпочинок пасивний (наприклад дивишся телевізор) чи активний?
• 10. Хто твої товариші? Що тобі в них подобається? Чим вони тОбі допомагають? Як ти з ними проводиш вільний час? Тобі цікаво бути з товаришами по класу чи за місцем проживання?
• 11. Як батьки ставляться до твоїх товаришів? Із ким із батьків ти найчастіше спілкуєшся?
• 12. Які проблеми в тебе в спілкуванні з ровесниками й батьками? Що ти хотів би змінити у відносинах із ними, у своїй поведінці та ін.?

Лекція – це випробуваний метод системного, розгорнутого викладу проблеми, fi краще сприймають учні старших класів. Підготовка й прочитання лекції вимагають дотримання низки методичних вимог.

На підготовчому етапі потрібно сформулювати тему й мету, скласти попередній план, вивчити відповідну літературу, скласти план- конспект, зібрати й систематизувати матеріал (записи, вирізки та ін.).

Етап викладу лекції. Вступ повинен бути коротким і чітким. Залежно від теми, цільової установки й складу аудиторії можуть застосовуватися такі різноманітні прийоми та методи логічного викладу матеріалу: а) дедукції – шлях від загального до часткового; б) індукції – рух думки від часткового до загального; в) проблемний виклад – активізація мислення аудиторії; г) метод аналогії (відповідності); ґ) метод контрасту й ін.

Завершальна частина лекції повинна бути короткою та яскравою. Це – підбиття підсумків, акцент на значення викладеного матеріалу в теорії й практиці, стимулювання учнів до глибшого засвоєння проблеми.

Різновидом лекції виступає повідомлення класного керівника. Воно коротке та вузькопланове.

Основний критерій оцінки ефективності лекції чи повідомлення – реакція учнів (запитання, доповнення, виникнення дискусії й ін.).

Аналіз результативності виховної роботи

Вище зазначено: загальний рівень вихованості кожного учня визначається в кінці навчального року в процесі аналізу його "Картки вихованості учня". Це дає змогу класним керівникам, дирекції навчального закладу:

• • побачити динаміку загальної вихованості школярів;
• • відстежувати "слабкі" ділянки виховної роботи в класах, навчально-вікових групах;
• • узагальнювати й поширювати наявний у школі відповідний позитивний досвід;
• • при плануванні навчально-виховного процесу на наступний навчальний рік вносити необхідні корективи в його зміст, форми й методи.

Такий аналітико-узагальнюючий підхід дає можливість навчання та виховання учнів робити прогнозованим і керованим, бачити досягнення й упущення в роботі кожного вчителя-предметника та класного керівника. При цьому він вимагає від педколективу, особливо класних керівників, необхідного професіоналізму, організованості й розвиненого почуття службового обов'язку.

Оцінювання кожного інтегрованого показника за 5-бальною системою (природно, що можуть бути й інші підходи до аналізу цієї інформації) дає змогу класному керівникові провести математичну обробку одержуваних результатів та на цій основі побачити динаміку вихованості класу, у т. ч. кожного учня. Наприклад, у минулому навчальному році загальний бал (сума всіх балів) по VI класу склав 720, а в цьому році (при незмінному складі класу) – 750 балів.

Водночас як проаналізувати результативність виховної роботи з окремих напрямів національного виховання? Без такого підходу неможливо комплексно оцінювати виховну роботу з учнями, побачити її результати з окремих напрямів.

Наведемо приклад методики, яка дає змогу проаналізувати один із цих напрямів – рівень екологічної культури школярів із середніх і старших класів. Складники цієї методики [2, с. 10-19]:

а) перелік показників вивчення (питання анкети)

V-IX класи

Учень Клас Школа

• 1. Успішність із біології, хімії, трудового навчання.
• 2. Улюблені навчальні предмети. Мотивація інтересу до них.
• 3. Участь у роботі гуртків, факультативів. Мотиви інтересу.
• 4. Що докладніше хотів би знати учень про природу (рослинний, тваринний світ, навколишнє середовище та ін.)?
• 5. Улюблені заняття вдома у вільний час.
• 6. Що зробив (робить) школяр з охорони природи рідного краю, примноження її багатств?
• 7. Чи веде спостереження за природою (тваринами, рослинами та ін.), із якою метою?
• 8. Розуміння значення рослин і тварин для людини.
• 9. Оцінювання стану природи у своїй місцевості (рослинний і тваринний світ, стан води, грунтів) учнями VIII–IX класів.
• 10. Яку професію хотів би обрати? Хто (що) допоміг у такому виборі?

Х-ХІ класи

• 1. Успішність із біології, хімії, трудового навчання.
• 2. Улюблені навчальні предмети. Мотиви інтересу до них.
• 3. Участь у позакласній, позаурочній роботі з окремих предметів. Мотиви інтересу.
• 4. Що хотів би знати докладніше про основні компоненти біосфери?
• 5. Улюблені заняття вдома у вільний час.
• 6. Внесок учня в охорону природи у своїй місцевості.
• 7. Чи веде спостереження за природою, які, що це йому дає?
• 8. Як розуміє лозунг "підкорення природи"? Чи змінилося сьогодні ставлення до нього в умовах урбанізації як результату впливу антропогенного фактора.
• 9. Оцінювання стану природи у своїй місцевості, своє бачення її збереження й примноження.
• 10. Ставлення до наведених нижче груп професій (за 5-бальною системою): "людина-природа", "людина-техніка", "людина-знакова система", "людина-художній образ", "людина-людина". Мотиви такого ставлення.
• 1-4 питання анкет дають можливість оцінити пізнавальні, 5-7 питання – прикладні, 10 питання – професійні інтереси учня. Відповіді на 8, 9 питання дають змогу бачити поведінку учня в природі, гармонізацію його відносин із нею;
• б) критерії оцінювання та групування відповідей школярів за рівнем сформованості в них екологічної культури