Початкова школа. П'єса " Чудасія на городі" за мотивами українських народних казок

Автор:Коптєва Наталія Миколаївна вчитель початкових клаcів Миколаївської гімназії №13

Дійові особи: Дід, Баба, Ріпка, Кіт, Пес, Миша, Овочі, Автор. Дія 1. Дивна насінина. (Звучить музика. На сцені – сільське подвір’ я. Дід клопочеться по господарству, баба нишпорить в торбині з різним насінням, внучка вишиває, біля її ніг спить собачка, кіт бавиться з мишею.) Автор. На зеленому горбочку, у вишневому садочку Є хатинонька мала-дружня там живе сім’ я: Дід, бабуся, внучка, Жучка, киця – М’ яучка, Миша-витівниця. Сонце тепло пригріває бо весна вже поспішає. Дід. От весна прийшла, красна, до роботи заклика. Слід про овочі подбати, треба в поле поспішати. Баба. Ось насіннячка придбала, у мішечках зберігала: Тут цибуля, кабачки, огірочки, бурячки, Жменька моркви, ось петрушка- буде запашненька юшка. Ось горох, боби, редиска і квасолі повна миска! Дід. А це що є за дивина - невідома насінина? Баба. І я теж не угадаю. Де взялася я не знаю? Дід. Посаджу заморське чудо-буде з нього смачне блюдо.

. (Танець діда. Дід іде на городець і насаджує різним насінням грядку). Автор. Посадив дід насінину, доглядав як малу дитину. Бур’яни висмикував, добрива натикував. Дощик теплий поливав, сонце припікало, Дід городець доглядав, зілля проростало. Раз прийшов дід з-поза ранку смикнуть зелень до сніданку Та й застав таку картину - вмить ожившу городину. Здивувався, заховався, зеленню залюбувався. Дід. От і раз ! Гарбуз пузатий хазяйнує так завзято. Подивлюсь на чудеса. Що це ? Казка вироста? (Танець овочів. Інсценування української народної пісні «Ходить гарбуз по городу»). Автор. Ходить гарбуз по городу, питається свого роду: Гарбуз. А чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові? Автор. Обізвалась жовта диня-гарбузова господиня: Диня. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові. Автор. Обізвалась бараболя. А за нею і квасоля: Разом. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові. Автор. Обізвались огірочки-гарбузові сини й дочки: Огірки. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові. Автор. Обізвались буряки - гарбузові свояки: Буряки. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові. Автор. Обізвалась морковиця - гарбузовая сестриця: Морква. Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові. Дія 2. Овочі оживають.

Автор. Обізвався старий біб: Біб. Я піддержав увесь рід. Іще живі , ще здорові всі родичі гарбузові. Всі. Ой, гарбузе, ти перістий із чим тебе будем їсти? Гарбуз. Миска пшона, шматок сала-ось до мене вся приправа. Дід. Бачите, малята-хлопчики й дівчата: в того овоч чарівний, Хто до праці беручкий! Які гарні буряки і чудові огірки! Морква - чудо, гарбуз – диво! Як вродило все красиво! Що ж вдалось із насінини, із заморської дивини? Бурячок не бурячок, редька не редиска, Може виріс будячок ?- листя повна миска. (Дід розглядає незнайому рослину, смикає за листки, дивується. Раптом вона починає оживати, звучить музика, ріпка танцює). Дія 3. Нахабна ріпка. Ріпка. Ти мене не ображай і дарма не прозивай. Я найкраща і смачна. Чудо – ріпка! Ось хто я! Дід. Ось хто ,ти, знайома птиця, не заморськая цариця. А звичайна ріпка біла. Виросла мала до діла. Ну , давай, давай на світ-будемо варить обід. Ріпка. Ні, не буду вилізать! Хочу ще я виростать. Не тягни і не щипайся. Йди додому, забирайся! Дід. Бабо, вдома не сиди - ріпку вирвать поможи! (Входить баба, дивується побаченому).

Баба. Що за ґвалт? Чого кричати? Сам не можеш раду дати? Дід. Овоч цей знахабнів вкрай. Сидить міцно, хоч ридай. Баба. Ти хапай міцніш за гичку бо ця ріпка невеличка. Ріпка. Не скуби мене, бабусю бо й тебе я не боюся! Баба. Внучко, вдома не сиди, ріпку вирвать поможи! Внучка. Я біжу, біжу, біжу. Чим зумію поможу. (Входить внучка, дивується побаченому). Ріпка. Пхе! Дівчисько приплелося, вирвати мене взялося. Внучка. Чудасія-чудеса, ріпка мовить, як жива! Ріпка. Не старайтеся - дарма. Ріпка дуже я міцна! Внучка. Треба Жучку погукати бо не можем раду дати. Жучко, Жучко, не лежи,Ріпку вирвать поможи! (Вбігає собачка, гавкає на ріпку). Жучка. Гав-гав-гав! Я спішу, спішу, спішу, чим зумію -поможу! В мене сили сто пудів, порятую й від вовків! Внучка. Краще нам допоможи , ріпку витягнуть спіши. Бо сидить вже добрий час і лише кепкує з нас. Жучка. Так! Взялися, піднялися-раз! І знову розійшлися. Кицю, кицю, не лежи. Вирвать ріпку поможи. (Входить киця) Киця. М ‘яв, м ‘яв, м’яв. Хто мене сюди позвав? Я дрімала, трохи спала, лапки чисто вимивала. І за вушком почесала, стрічку в хвостик заплітала. Цілу нічку я не спала - мишкам пісеньки співала. Хочу трішки відпочити, горло молочком змочити. Жучка. Поможи нам, якщо можеш ,ріпу винять на світ Божий. Киця. Берем ріпку за листки, потягнули-раз, два, три! Тягнем ріпку цілий день, а вона сидить, як пень. Ріпка. Ой, болить у мене гичка! Я ж маленька – невеличка! Я вже рада лізти з краю, але корінь не пускає. Ви за лист міцніш хапайте, цур - за боки не щипайте!

Киця. Може мишку погукаєм, бо самі це не здолаєм? Мишко, мишко, поспіши! Ріпку вирвать поможи! Миша. Допоможу, але трішки бо боюся дуже кішки. Киця. Сіроманко, не лякайся, за мій хвіст міцніш хапайся. Допоможеш - й на обід погукаєш весь свій рід! Миша. Нумо дружно узялися, підтягнулись, напряглися: Раз, два, три.! Давай, давай, за листки її хапай! Потягнули і ще раз! Ріпку витягнемо враз! (Звучить музика. Сім ‘я витягує ріпку. Всі попадали на землю. Ріпка утікає, всі біжать за нею, намагаючись спіймати. Ріпка пританцьовує. Нарешті її впіймано. Дід звертається до глядачів) Дід. Просимо, вас , на обід. Просимо увесь ваш рід: І дядьків , і тіток ваших-буде з ріпи добра каша! Баба. І салатик з огірків, борщ з капусти й буряків, Пироги з квасолею, салом й бараболею. Внучка. Хто поміг нам – буде гість, хто працює-той і їсть! Всі. Хто працює-той і їсть! Автор. Мудрих слів вінець, а хто слухав - молодець! Всі. А хто слухав - молодець! (Звучить фінальна музика. Учні виконують пісню «Урожайна» М.Ведмедері)