Початок Другої світової війни. Українці в польській армії. Розкол ОУН

План уроку1. Початок Другої світової війни. 2. Українці в польській армії. 3. Розкол ОУН. Початок Другої світової війни. Українці в польській армії. Розкол ОУН10 клас Історія України

ПРИЧИНИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИВерсальсько – Вашингтонська система загострила міжнародні відносини. Нерівномірність економічного і політичного розвитку провідних країн світу. Світова економічна криза 1929 – 1932 рр.(«Велика депресія»), яка ще більше поглибила суперечності між великими країнами. Прагнення агресивних держав до нового поділу світу, загарбання колоній, джерел сировини та ринків збуту. Політика «умиротворення» агресора з боку правлячих кіл Великобританії та Франції у поєднанні з американською політикою ізоляціонізму.

Корінний перелом : від контрнаступу радянських військ під Сталінградом до звільнення України. Розширення нацистської агресії: від нападу Німеччини на СРСР до початку контрнаступу радянських військ під Сталінградом. Періодизація війни. Початок Другої світової війни: від нападу Німеччини на Польщу до агресії проти СРСРІІІ. 1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.І ПЕРІОДІІ ПЕРІОД22 червня 1941 р. — 18 листопада 1942 р.19 листопада 1942 р. — 28 жовтня 1944 р.ІІІ ПЕРІОД

Союз для війни або«Шлюб за розрахунком»

1. Початок Другої світової війни. Отримавши гарантії невтручання від СРСР, нацистська Німеччина 1 вересня 1939 р. нападом на Польщу розпочала Другу світову війну, перетворившись на країну-агресора. Виконуючи умови договорів з Польщею, 3 вересня Франція та Велика Британія оголосили війну Німеччині, проте свого союзницького обов’язку — протягом двох тижнів розпочати бойові дії — ці країни так і не виконали. Це дало можливість нацистській Німеччині швидко захопити Польщу.17 вересня 1939 р. в східні області Польщі вступила Червона армія СРСР. 22 вересня в Бресті-Литовському на честь успішного завершення польської кампанії відбувся спільний парад радянських і німецьких військ. У зв’язку зі знищенням Польської держави й окупацією її території в СРСР та Німеччини виникла потреба встановити кордони. Як наслідок, 28 вересня 1939 р. було підписано радянсько-німецький договір «Про дружбу і кордони». Установлений кордон майже збігався з «лінією Керзона». Цей факт давав можливість Радянському Союзу виправдати свої воєнні дії, насамперед перед Великою Британією, яка виступила на стороні Польщі. Адже частина англійських політиків вважали «лінію Керзона» природним східним кордоном Польщі.

1. Початок Другої світової війни17 вересня 1939 р. Червона армія вступила на територію Західної України та Західної Білорусії. Наступ збігся з від’їздом польського уряду до Румунії. Червона армія просувалася стрімко. Головною метою Українського фронту було якнайшвидше оволодіти Львовом. Такої ж мети дотримувалися й німецькі війська, які 13 вересня підступили до міста, а на 18 вересня оточили його з трьох боків. Польські війська чинили завзятий опір. 19 вересня 1939 р. між німецькими і радянськими частинами через непорозуміння стався бій. Зрештою після переговорів німецькі війська були відведені від міста, а 22 вересня 1939 р. Львів зайняли радянські частини. Польський гарнізон не чинив опору радянським військам. Того ж дня у Бресті, Гродно, Пінську, Перемишлі відбулися спільні паради радянських і німецьких військ на честь перемоги над Польщею. Плануючи напад на Польщу, радянське керівництво прагнуло знайти пропагандистське обґрунтування цій акції. Свої дії воно пояснювало пригнобленим становищем українців і білорусів у Польщі та їхнім беззахисним становищем після розпаду Польської держави.

{5 DA37 D80-6434-44 D0-A028-1 B22 A696006 F}Рік. Доля українських земель1939 Закарпаття (Карпатська Україна) — окуповане й приєднане Угорщиною. Східна Галичина, Західна Волинь — увійшли до складу УРСР. Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина — було встановлено німецьку окупаційну владу (увійшли до складу Польського генерал-губернаторства Німеччини)1940 Північна Буковина, Хотинщина, Придунайський край (Південна Бессарабія) — увійшли до складу УРСРТериторіальні зміни України в 1939—1940 рр.

Дати і події1 вересня 1939 р. – Напад Німеччини на Польщу.3 вересня 1939 р. – вступ у війну Великої Британії та Франції.17 вересня 1939 року- вторгнення Червоної армії на територію Західної України (“Визвольний похід” , «Золотий вересень» (Семен Тимошенко)28 вересня 1939 р. – підписання Договору про дружбу та кордон і чергового таємного протоколу між Німеччиною та СРСР, за якими закріплювався факт поділу Польщі, кордон між сторонами встановлювався по «лінії Керзона»: Галичина й Західна Волинь відійшли до СРСР, який відмовлявся від Люблінського і частково Варшавського воєводств у обмін на право майбутньої окупації Литви. Країна-агресор — країна, що першою застосовує збройну силу проти іншої держави, здійснюючи тим самим агресію — неспровоковане, незаконне застосування сили однією державою проти іншої з метою захоплення її території, ліквідації незалежності, зміни політичного ладу тощо.

2. Українці в польські армії«У березні та серпні 1939 року, коли в Польщі провели мобілізацію, в Польське військо мобілізували 100 тисяч, а деякі дослідники говорять навіть 150 тисяч солдатів української національності. Передусім їх мобілізували в піхоту та кавалерію, рідше – у війська іншого типу – зв’язку, танкові чи авіацію. Вважається, що приблизно 8 тисяч польських солдатів української національності загинули в боях у вересні та жовтні 1939 року»про відвагу українських солдатів, які під час Другої світової воювали у Польському війську, є згадки не тільки в багатьох документах, але й тогочасних журналістських матеріалах чи навіть у художній літературі. 

2. Українці в польські арміїВони неодноразово виявляли відвагу та жертовність під час боїв, зокрема при обороні Варшави. Близько 8 тис. польських солдатів етнічних українців загинули в боях у вересні-жовтні 1939 р. Після окупації Польщі частина польських збройних сил, серед яких було кількадесят українців, відступили в Угорщину та Румунію, звідки були евакуйовані у Францію, а згодом — у Велику Британію. Більшість опинилася у радянських таборах: полонених польських солдатів депортували здебільшого у Катинь (Росія) і Старобільськ (Україна). Офіцерів-українців Війська Польського, які потрапили у радянський полон, розстріляли, а тих, хто вижив у полоні, мобілізували в армію генерала Владислава Андерса, створену в 1941 р. з ініціативи СРСР. Згодом її евакуювали в Іран. Відомо, що польські формування брали участь у війні з гітлерівцями на Італійському фронті.

Напис на плакаті: “Подати руку допомоги братнім народам Західної України і Західної Білорусії — наш священний обов’язок!»

Західні українці сприйняли вторгнення Червоної армії по-різному. Одні вважали його актом визволення від польського панування, тому особливого спротиву радянським бійцям не чинили, інші — чекали, як себе буде поводити нова влада. А вона намагалася діяти тут під уже відомими облудними гаслами: «Землю — селянам!», «Фабрики — робітникам!». Водночас поширювала листівки, у яких вторгнення виставлялось «історичним возз’єднанням великого українського народу».1. Які події відбулись у вересні 1939 р.?2. Стисло охарактеризуйте участь українців у польській армії.3. Як реагувало населення Західної України на вторгнення Червоної армії?Полонені солдати Війська Польського

Мовою джерела. Із Записки наркома внутрішніх справ СРСР Л. Берії Політбюро від 03.03.1940 р.:«Справи військовополонених, що перебувають у таборах, — 14 700 осіб колишніх польських офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, розвідників, жандармів, осадників і тюремників, а також справи арештованих із західних областей України й Білорусі в кількості 11 000 осіб членів різних контрреволюційних шпигунських і диверсійних організацій, колишніх поміщиків, фабрикантів, колишніх польських офіцерів, чиновників і перебіжників — розглянути в особливому порядку, із застосуванням до них вищої міри покарання — розстрілу». Тлумачення поняття «воєнний злочин» у Вікіпедії (витяг):«...умисне позбавлення військовополоненого чи іншої особи, яка користується міжнародним захистом, права на справедливий та звичайний судовий процес;...підступне вбивство чи поранення осіб, які є громадянами протилежної сторони конфлікту чи представниками ворожої армії...»1. Чи можна кваліфікувати діяльність радянського керівництва як воєнний злочин?

3. Розкол ОУН23 травня 1938 р. сталася подія, яку боляче переживали усі українські патріоти: у Роттердамі (Нідерланди) агент НКВС вбив керівника ОУН Євгена Коновальця. Серед українських націоналістів посилилося внутрішнє протистояння, зумовлене різними поглядами на майбутнє ветеранів ОУН, котрі проживали за кордоном, та молодих галицьких радикалів. Другий Великий Збір Українських Націоналістів, що відбувся у Римі в серпні 1939 р., затвердив Головою Проводу Українських Націоналістів (ПУН) Андрія Мельника. Йому навіть було присвоєно титул вождя, відповідального лише «перед Богом, нацією і своїм власним сумлінням». Тим часом галицька молодь, котра належала до ОУН, більше підтримувала Степана Бандеру — людину радикальних поглядів. З початком Другої світової війни з польських тюрем звільнили декілька тисяч оунівців, зокрема і С. Бандеру. Центром української еміграції на деякий час стає м. Краків, де у лютому 1940 р. С. Бандера ініціював конференцію націоналістів. Вона відхилила рішення Римського збору. Власне з цього часу ОУН розкололася на дві гілки: мельниківців — ОУН (м) та бандерівців — ОУН (б).

І мельниківці, і бандерівці однаково вважали більшовизм своїм спільним ворогом та прагнули незалежності України. Але якщо А. Мельник більше сподівався на підтримку нацистської Німеччини, то С. Бандера закликав спиратися лише на власні сили. Так само була різниця у засобах досягнення незалежності для Української держави. Мельниківці вважали, що це мав бути поступовий, еволюційний процес. Бандерівці були переконані, що ОУН повинна розгорнути революційно-партизанську боротьбу.1. Що посилило внутрішнє протистояння в ОУН?2. За яких обставин ОУН розкололася на дві гілки?3. Чим відрізнялися погляди А. Мельника та С. Бандери?

Біографія. Народився у с. Якубова Воля на Дрогобиччині. Доля з дитячих ліг підготувала йому важкі випробування: рано залишився без батьків, хворів на сухоти. Але це лише стало стимулом до занять спортом та здобуття вищої освіти. Воював у лавах Українських січових стрільців, був учасником боїв за гори Маківка та Лисоня. На останній потрапив у російський полон, де познайомився з Євгеном Коновальцем. Поразка національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. змусила їх емігрувати. Разом у 1920 р. ініціювали створення УВО. Після повернення А. Мельника до Галичини, польська влада покарала його 4 роками ув’язнення за причетність до УВО. У 1929 р. вступив до ОУН, де з 1937 р. виконував функції скарбника. Після вбивства Є. Коновальця виїхав за кордон, очолив Провід українських націоналістів (ПУН) і став головою ОУН. З початком німецько-радянської війни перебував під домашнім арештом, а у лютому 1944 р. гітлерівці ув’язнили А. Мельника в концтабір Заксенгаузен, де перебував його політичний опонент С. Бандера. Після звільнення жив у Німеччині, а згодом у Люксембурзі. Третій Великий Збір Українських Націоналістів у 1947 р. обрав А. Мельника довічним головою ПУН. Андрій Мельник (1890-1964)

Біографія. Народився у с. Старий Угринів біля Калуша на Івано-Франківщині. Навчався на агрономічному відділі Високої політехнічної школи у Львові, був пластуном. У 1928 р. вступив до УВО, де працював у відділі розвідки, а згодом пропаганди. Зі створенням ОУН долучився й до цієї організації. На конференції в Берліні у 1933 р. був офіційно затверджений Крайовим провідником ОУН на західноукраїнських землях. Ініціював та провів шкільну акцію проти полонізації української освіти. Підготував замах на одного з організаторів політики «пацифікації» щодо українського населення Галичини та Волині — міністра закордонних справ Польщі Б. Пєрацького, за що у 1934 р. заарештований і засуджений до довічного ув’язнення. Після звільнення у 1939 р. розробив план створення мережі ОУН у всій Україні. Від 10 лютого 1940 р. очолив Революційний провід ОУН. Із початком німецько-радянської війни проголосив Акт відновлення Української держави; працював над створенням національних збройних формувань. У липні 1941 р. нацисти заарештували його та відправили у концтабір Заксенгаузен. Після звільнення відразу переїхав за кордон, переховуючись від радянських агентів. Очолював провід Закордонних частин ОУН. 15 жовтня 1959 р. С. Бандеру вбив агент КДБ. Степан Бандера (1909-1959)

Висновки. «Пакт Молотова—Ріббентропа» відкрив шлях до розв’язання Другої світової війни. Німеччина (1 вересня) та СРСР (17 вересня) здійснили агресію проти Польщі.• Скориставшись поразкою Польщі, СРСР загарбав Західну Україну і Західну Білорусію. Таким чином уже з першого дня війни українські землі стали театром бойових дій у Другій світовій війні, а українці — її учасниками.• На новоприєднаних землях (Східна Галичина, Західна Волинь, Північна Буковина, Південна Бессарабія) розгорнулися заходи з радянізації, які мали забезпечити поширення тих форм життя, які вже утвердилися в Наддніпрянській Україні. Як і раніше в Наддніпрянщині, нову владу встановлювали жорсткими репресивними діями. Такі заходи налаштували проти радянської влади більшість населення Західної України.

Домашнє завдання. Опрацювати §30, виконати завдання 6 стор 207 Та завдання на контурній карті стор 14 за зразком стор 20 атласа.