Час

Структурні етапи уроку

Засоби навчання

1-2 хв.

5 хв.

1 хв.

20 хв.

2 хв.

5 хв.

1 хв.

І. Організаційний момент

1. Привітання

2. Вступне слово вчителя.

Сьогодні в нас з вами незвичайний урок. Цей урок ми проведемо у форматі круглого столу. А для початку давайте згадаємо деякі факти, які допоможуть нам наблизитися до теми уроку.

II. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.

1. Фронтальна бесіда:

1.Які зміни відбулися на українських землях у другій половині ХІХ століття?

Відповідь: Головною подією стала відміна кріпосного права (1861). Вплив мали також реформи 60-70-х років,  серед яких було створення земств – осередків місцевого самоврядування, гласність суду, ліквідація рекрутських наборів.

2. Між якими двома державами була поділена територія України?

Відповідь: Між Російською та Австро-Угорською імперіями.

3. Чи однаково розвивались землі під владою різних держав? 

Відповідь: Західноукраїнські землі, які перебували під владою Австро-Угорщини, розвивалися значно повільніше, через неспроможність австрійського уряду  забезпечити умови для розвитку. 

4. Якою  ж була політика Російської та Австро-Угорської імперій по відношенню до України?

Відповідь: Обидві держави мали колоніальний характер політики. Тобто використовували Україну як ринок збуту товарів та сировинну базу.  А головна відмінність була в тому, що в Наддніпрянській Україні  органи місцевого самоврядування мали українське керівництво,  а Західноукраїнських землях на містах переважали поляки, німці та угорці.

5. Як на вашу думку,  всі ці зміни вплинули на розвиток українського визвольного руху?

Відповідь: Так, я вважаю, що всі ці події  стали рушійної сило до активізації визвольного руху.

IV. Мотивація навчальної діяльності учнів

Дійсно,  всі названі вами обставини   вплинули на розвиток українського визвольного руху у другій половині ХІХ століття. Сьогодні ми з’ясуємо, що ж характерно для політичного етапу і якими були його наслідки для українських земель.

V. Вивчення нового матеріалу

Учні поділені на 3 групи, кожна з яких відповідає за певну тему.

1 група: Національно-демократична течія. Київські старогромадівці та галицькі народовці.

2 група: Український соціалізм Михайла Драгоманова. Погляди, закордонна діяльність.

3 група: Незалежницька течія. Юліан Бачинський та Микола Міхновський. Братство тарасівців.

Обговорення:

Вчитель: Отже, ми з вами переходимо безпосередньо до обговорення теми сьогоднішнього круглого столу. Початок політичного руху припадає на діяльність однієї з трьох течій, а саме  національно-демократичної. Вчені пов’язують цей напрям з київськими старогромадівцями та галицькими народовцями. Хто ці активісти і чим вони займалися?

Орієнтовна відповідь:

Стара Київська громада

У Києві за підтримки М. Драгоманова, О. Русова відновилася громада з назвою Стара громада на чолі з В. Антоновичем. Назву „Стара громада” організація взяла для того, щоб відрізнятися від нових, молодих за віком і досвідом студентських громад.

Громадівці працювали над підготовкою й виданням:

• кількох томів „Народних південноруських казок”, зібраних Іваном Рудченком;

• байок Глібова;

• збірок народних пісень з мелодіями, опрацьованими Миколою Лисенком;

• історичних пісень і дум.

1873 р. Громадівці сформулювали свою політичну програму; в основі якої лежала вимога перетворити Росію на федерацію і надати широкої автономії Україні.

Встановлюються зв’язки з Західною Україною, де громади починають активно використовувати можливості місцевої української преси.

Галицькі народовці

Народовці — суспільно політичний рух молодої західноукраїнської інтелігенції, яка була прихильником національного розвитку на народній основі.

Народовський рух виник у 60-х роках XIX ст. і спочатку займався культурно-освітньою діяльністю. Це вчителі, студенти, журналісти, юристи, письменники, які орієнтувалися на український народ, присвятили себе служінню йому.

Представники — Володимир Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича — засновника „Руської трійці”), Федір Зоревич, Євген Згорський та інші.

1862 р. Заснували у Львові першу нелегальну молодіжну організацію — громаду (за зразком Київської громади).

Організовувалися учнівські громади в Бережанах, Перемишлі, Самборі, Станіславі, Тернополі, з середовища яких вийшли видатні діячі національного руху: Іван Франко, Остап Терлецький, Іван Пулюй та інші.

Вчитель: Дійсно, діяльність народовців сприяла згуртуванню західноукраїнського населення, що було нетиповим на той час.

Окрім, націонал-демократичної була поширена також друга течія - українського соціалізму,  що вона являла собою?

Орієнтовна відповідь:

 Соціалізм — вчення, в якому як ідеал висувається здійснення принципів соціальної справедливості, свободи і рівності і побудова на цих принципах суспільного ладу.

Першим зародком українського соціалістичного руху вважається „Женевський гурток”, який організували Ф. Вовк та Я. Шульгін.

Представники демократично налаштованої інтелігенції у пошуках ідеалу соціальної та національної справедливості вивчали соціалістичні вчення західноєвропейських мислителів.

На позиціях громадівського соціалізму (загальна демократизація, знищення експлуатації, об’єднання трудівників у низові товариства — громади) стояв М. Драгоманов. У своїх поглядах він виступав за соціалізм, в основі якого вбачав не марксистське вчення про соціалістичну революцію і диктатуру пролетаріату, а вчення про справедливе суспільство.

М. Драгоманов розвивав положення європейського соціалізму і в центрі уваги ставив свободу особистості. Він вважав, що „чиста справа потребує чистих рук”. Український соціалізм у драгоманівській версії мав загальнолюдський характер і став однією з ідеологій українського руху в другій половині XIX — на початку XX ст.

Вчитель: Ми з’ясували, що прибічником соціалізму був Михайло Драгоманов. Що вам відомо про його життя, погляди та діяльність?

Орієнтовна відповідь:

Видатний український історик, літературознавець, фольклорист, економіст, філософ, учений з широким кругозором і різнобічними знаннями, видатна постать в українській історії епохи боротьби за свободу і незалежність України.

Народився у м. Гадячі на Полтавщині у сім’ї збіднілих дворян козацького походження. Навчався у Полтавській гімназії, а згодом вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, після закінчення якого працював у 2-й київській гімназії.

У 1863 р. вступив до Київської громади, де познайомився з В. Антоновичем, П. Житецьким, М. Лисенком та іншими. Написав низку статей, у яких відкрито виступив проти політики русифікації школи та обстоював необхідність навчання рідною українською мовою.

У 1873 р. повернувся в Україну.

У 1873 — 1875 pp. М. Драгоманов активно працював у Київській громаді, редагував „Київський телеграф”, налагоджував зв’язки з російськими народниками, критикуючи терористичну тактику народників кінця 70-х років.

Водночас він викладав і досліджував відтворення історичних подій у народній творчості.

Він намагався налагодити зв’язки між українським рухом Наддніпрянщини і Західної України. Його статті друкували в галицьких газетах і журналах „Правда”, „Діло”, „Друг” та ін.

У 1875 p. М. Драгоманова звільнили з університету за політичну неблагонадійність і 1876 р. він виїхав за кордон.

У Женеві він створив гурток у складі С. Подолинського, М. Зібера, Д. Вовка інших.

Заснував вільну українську друкарню, коштом Київської громади почав видавати журнал „Громада”. Протягом 1878 — 1881 pp. вийшло п’ять номерів часопису, в яких друкувалися матеріали про гнобительську суть царизму, тяжке становище селянства, про селянські й робітничі виступи та Тощо.

У журналі „Громада” М. Драгоманов остаточно сформулював ідею федералізму як справедливого суспільного устрою українського народу. Майбутню державу він бачив як федерацію вільних громад, які були б автономними національними одиницями.

М. Драгоманов намагався розробити програму українського руху.

Деякі історики сучасності засуджують ідеї федералізму М. Драгоманова, вказуючи, що вони заважали боротьбі за самостійну незалежну Україну.

Суть програми М. Драгоманова

1. Демократизм — надання громадянам демократичних прав і свобод, парламентська форма правління.

2. Федералізм — політична автономія України, в якій мала втілитись і автономія національна, запровадження громадського самоврядування.

3. Європеїзм—тісні зв’язки України з Західною Європою, що сприятиме прогресивному розвиткові.

4. Культурництво — проводити культурно-просвітницьку роботу серед народу, але не захоплюватися нею, а переходити до політичної боротьби.

5. Еволюційність — поступовість у ставленні вимог, помірковані національні вимоги, запровадження конституції, реформування соціально-економічних відносин.

У 1889 p. М. Драгоманова запросили на посаду професора кафедри загальної історії Софійського університету (Болгарія).

За кілька років до смерті написав працю „Чудацькі думки про українську національну справу”, в якій закликав боротися разом з іншими народами проти самодержавства, за свободу українського народу.

Вчитель: Дякую, відповідь більш ніж змістовна. Так поступово ми з вами переходимо до третьої течії – незалежницької. Їі представників ще називають «самостійниками».  Першим представником був Юліан Бачинський, що вам відомо про цю  визначну особу? 

Орієнтовна відповідь:

Народився в сім’ї священика. Навчався у Львівській гімназії, у 1890—1896 рр. — на юридичному факультеті Львівського університету, пізніше — в Берлінському університеті. У студентські роки (1890) виступив одним із засновників Русько-української радикальної партії, в якій примкнув до крила «молодих радикалів». У 1897 р., у зв’язку з суперечностями між «молодим» і «старим» крилами, вийшов з партії; у 1899 р. разом з C. Вітиком та іншими діячами заснував Українську соціал-демократичну партію Галичини і Буковини. Виступав послідовним прибічником ідеї повної державної незалежності України; одним з перших серед тогочасних політичних діячів виклав її в праці «Ukraina irredenta» («Україна уярмлена», 1893, повне вид. 1900). До актуальних проблем політичного життя Галичини звертався в роботах «Гльосси» (1904), «Взаємні відносини соціал-демократичних партій, української і польської, в Cхідній Галичині» (1908), «Зразок публіцистичної несовісності» (1912) та ін

Вчитель: А хто ж буд спільником Юліана Петровича?

Орієнтовна відповідь:

Український громадський, політичний діяч, юрист і публіцист. У 1891 р. він став одним із засновників та ідейних натхненників "Братства тарасівців", яке проголосило метою вільний розвиток української нації у власній автономній державі. М. Міхновський та його однодумці виходили з того, що сутність людини визначається нацією, до якої вона належить, а істинний патріотизм ґрунтується на прагненні "розбити московські кайдани", "пробудити українські національні почування", "ствердити цілоукраїнську національну родину" і визволити націю з-під гніту.

Вчитель: Саме Микола Міхновський став ініціатором створення братства «тарасівців». Чим же славетні ці активісти?

Орієнтовна відповідь:

“Братство тарасівців” (1891 р.) та його маніфест “Україна irredenta”: Ю. Бачинського

У 1891 році в Києві утворився студентський гурток, на чолі якого стояли М. Міхновський, С. Шемет, А. Кучинський. Програма тарасівців являла собою швидше ідеологічну заяву, аніж прагматичний, ужитковий документ, спроможний щодня керувати діяльністю великої кількості людей. Улітку 1893 року у Києві відбувся з’їзд організації, але до поліпшення програми справа не дійшла. “Братство тарасівців” було створене як нелегальна таємна організація за всіма правилами конспірації. Воно складалося з п’ятірок, що мали зв’язок з центром, але не були знайомі між собою. Незважаючи на це, після опублікування “Profession de foi молодих українців” про організацію довідалася поліція і між тарасівцями розпочалися арешти. Харківська група в 1893 році була практично знищена.

Вчитель: По завершенню бесіди можна зробити висновок, що ключовою ідеєю політичного етапу визвольного руху стала незалежність української нації.  Кожна течія  і кожен її представник активно стояли на захисті інтересів українців. І найголовніше, що саме цей етап визвольного руху дав поштовх до створення політичних партій. 

V. Підсумки уроку

Дякую всім учасникам нашого круглого столу за активну участь в обговоренні.

VІ. Узагальнення та систематизація знань

Тестовий контроль знань (додаток 1)

VІІ. Домашнє завдання:

§ 26 ;

ст. 211 завдання 3, 4 письмово.

Підручник

Атлас

Презентація

Тестові завдання