Розробки уроків до курсу "Визначні постатті України"

ЗМІСТ

Урок № 2. «Останні орли». Ватажки Коліївщини—Максим Залізняк, Іван Гонта……26

Урок № 3. Філософ якого так і не впіймав світ Григорій Сковорода………………….29

Урок № 4. Василь Капніст…………………………………………..……………………34

Урок № 5. Перший класик нової української літератури Іван Котляревський….….....38

Урок № 6. «Забуття—доля великих». Штрихи до портретів видатних українських композиторів: Д. Бортнянського, А. Веделя, М. Березовського ………………………41

Урок № 7. Штрихи до портретів істориків. Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич….45

Урок № 8. «Патріарх української науки» Михайло Максимович……………………..46

 Урок № 9. Урок-галерея історичних портретів……………………………………........51

Урок № 10. Український Робін Гуд—Устим Кармелюк……………………………….53

Урок № 11. «Руська трійця». Іван Вагилевич, Маркіян Шашкевич, Яків Головацький………………………………………………………………………………58

Урок № 12. Народний трибун—Іван Капущак………………………………………….63

Урок № 13. Продовжувач опришківської справи Лук'ян Кобилиця…………………...64

Урок № 14-15. Символ української нації Тарас Шевченко…………………………….71

Урок № 16. Микола Костомаров………………………………………………………...75

Урок № 17. Основоположник українського консерватизму Пантелеймон Куліш........81

Урок № 18. Урок-галерея історичних портретів……………………………………......87

Урок № 19. Засновник української історичної школи—Володимир Антонович……..87

Урок № 20. Великий вчитель знаменитого учня. Михайло Драгоманов……………...95

Урок № 21-22. «Дух, що тіло рве до бою…». Іван Франко…………………………...100

Урок № 23. Михайло Грушевський…………………………………………………….106

Урок № 24. Перший український фізик світового рівня І. Полюй. Нобелівський лауреат І. Мечников………………………………………………………………...…...114

Урок № 25. Гетьман української музики Микола Лисенко…………………………...118

Урок № 26. Урок захисту творчих робіт……………………………………………….121

Урок № 27. Леся Українка………………………………………………………………122

Урок № 28. Василь Стефаник…………………………………………………………..125

Урок № 29. Дочки слави світової Марія Заньковецька та Софія Крушельницька.….127

Урок № 30. Втілювач одвічної мрії людини. Штрихи до портрета Ігоря Сікорського.

………………………………………………………………………………………..…..130

Урок № 31. Чемпіон світу—борець Іван Піддубний………………………………….132

Урок № 32. Видатні постаті історії рідного краю………………………………….….137

Урок № 33-34. Уроки-галереї історичних портретів …………………………………138

Урок № 35. Підсумковий урок…………………………………………………………139

Використані джерела…………………………………………………………………..145

Додатки…………………………………………………………………………………147

 

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

Курс історії України у 9 класі  має неабияке значення для формування світогляду школярів, їх історичної свідомості, вміння оцінювати події та явища минулого і сучасності.

Пропонований посібник присвячений викладанню курсу «Видатні постаті України кінця ХVІІІ—початку ХХ ст.» у 9 класі. Посібник побудований відповідно з чинною навчальною програмою  «Видатні постаті України кінця ХVІІІ—початку ХХ століть» Лівун Н. А.,  Космірак В. Д., Островський В. В.

Посібник містить програму курсу й детальні розробки уроків, що супроводжуються методичними рекомендаціями, додатки з біографічними даними, та  портретами по всіх історичних особах , які вивчаються.

У виданні особливе місце відведено урокам комбінованого типу. Під час такого уроку вчитель має змогу вирішувати велику кількість навчально-виховних завдань: здійснювати опитування учнів з метою актуалізації опорних знань та вмінь або перевірки домашніх завдань; приділити належну увагу опрацюванню нового матеріалу; організувати роботу із закріплення набутих знань та вмінь; підвести підсумки здійсненої роботи; оцінити активність учнів на уроці тощо. При цьому вчитель широко застосовує інтерактивні методи навчання. 

План дій учителя і класу чітко виписаний на кожному етапі уроку. Методичний посібник дасть змогу широко поєднувати розповідь вчителя із самостійною роботою учня, всіляко стимулювати їхню активність та самостійну діяльність, сприяти розвитку їхнього історичного мислення, формуванню вмінь і навичок самостійної роботи з літературою та джерелами, уміння аналізувати історичні явища, узагальнювати факти, застосовувати набуті знання в навчальному процесі та суспільно-практичній діяльності.

 

 

 

 

ПРОГРАМА КУРСУ

В умовах становлення українського громадянського суспільства, перед історичною осві­тою постає завдання запропонувати підростаючому поколінню не лише сукупність знань, але й сприяти формуванню його національної свідомості, почуття гордості за власний народ і державу, бажання сприймати ідеї гуманізму та загальнолюдських цінностей. Серед таких цінностей - розуміння й усвідомлення місця і ролі особи в історичному процесі.

Життєписи історичних осіб постійно ставали і стають предметом професійних зацікавлень ба­гатьох представників суспільствознавчих дисциплін. З наукової точки зору персоналістика, як складова історіографії, продовжує користуватися незмінною популярністю у колах дослідники минулого.

Постійною є цікавість учнів до видатних людей минувшини. Це пояснюється не лише біографічним матеріалом конкретних осіб, але і тим, що крізь призму їхнього життя можна   розкрити усю розмаїтьність реальних історичних обставин, краще зрозуміти ті умови, в контексті  котрих вони діяли. Окрім того, знайомство школярів з життєписами видатних діячів не розважає, а й змушує задуматись над сутністю влади, величчю, внутрішніми переживе місцем можновладців і простих людей в оточуючому світі, над їхніми обов'язками, стулене особистої свободи.

За радянських часів вирішальну роль в історії відводили народним масам. Однак вона може відбуватися без конкретних персон та поза їхньою свідомістю, ментальністю, ідеологі­єю чи соціальною поведінкою. Загальний хід суспільного розвитку визначається геополітичними, природними, іншими об'єктивними закономірностями, а видатні постаті змушені діяти у рамках оточуючого їх середовища. Вивчення персоналістики допоможе учням зрозуміти причини, через котрі діяльність найвідоміших постатей України не привела до здійснення їхніх мрій та планів. Тому знайомство школярів з історичними особистостями відзначається сьогодні науковою новизною й навчально-виховною актуальністю.

Мета курсу - формувати в учнів/учениць основи наукового розуміння розвитку історичного процесу та місця, ролі і впливу особистості на його перебіг.

Завдання курсу.

 1. Ознайомити учнів/учениць з біографіями видатних історичних України кінця XVIII - початку XX століть; осмислити роль особи (а отже і своєї власної) історичному процесі, а також її відповідальності за свої дії.

2. Формувати в школярів уміння застосовувати отримані знання, вміння та навички на практиці.
3. Навчити учнів/учениць аналізувати історичні джерела і використовувати їх як матеріали для дослідження.
4.                    Розвивати у дітей уміння висловлювати й відстоювати свої думки, оцінювати інших, виявляти розбіжності в різних позиціях та поглядах.

5.Виховувати в учнів риси толерантності, співчуття, поваги до інших культур.
         Особливості, структура та зміст програми. Особливістю курсу є те, що в ньому основний наголос робиться на особу в історії, її роль та вплив на історичний процес, адже історія перш за все людські стосунки й без людей така наука втратила б будь-який сенс. Запропонований курс дає змогу учням, досліджуючи життя та діяльність видатних людей, глибше  зрозуміти перебіг історичного процесу.

В процесі навчання учні зможуть не лише ознайомитись з життєписами видатних представників  українського  народу  а й сформувати особистісні ставлення щодо них. Запровадження курсу дозволять школярам глибше зрозуміти національну ментальність, суспільну значимість особистості. Курс спрямо­ваний на формування майбутнього громадянина - патріота, адже людина стає активним представни­ком нації тоді, коли досконало знає історію свого народу, його душу і національну вдачу.

Тематика курсу складена у відповідності до програми загальноосвітніх навчальних закла­дів з історії України для 9 класу і суттєво доповнює її, враховуючи вікові можливості учнів та зважаючи на особливості їх розвитку. Програма розрахована на один навчальний рік (35 го­дин) і може використовуватись При вивченні як окремого допрофільного курсу, так і в класах з поглибленим вивченням історії. Кожен змістовий блок містить вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів.

З метою формування в учнів умінь і навичок пошукової роботи у структурі запропонова­ного курсу передбачені уроки-галереї історичних портретів. Оскільки XIX століття доволі на­сичене персоналіями, на цих уроках школярі знайомитимуться із декількома історичними по­статями. Такі уроки рекомендовано проводити у формі захисту учнівських творчих робіт. Школярі можуть написати реферат, підібрати джерела та документи для вивчення життя і діяльності того чи іншого історичного діяча, зібрати картотеку книг і статей з даної пробле­матики, скласти кросворди, ребуси, підготувати малюнки, портрети тощо.

Під час вивчення змісту тем слід упроваджувати активну самостійну роботу учнів. Це дозволить порівнювати різні підходи, виробляти вміння аргументовано і, основне, толерантно відстоювати свої переконання та думки. Методи навчання повинні бути зорієнтовані на все­бічний і гармонійний розвиток школяра. Адже в сучасних умовах історична освіта повинна давати учням не тільки певні знання, але й сприяти розвитку їх внутрішнього світу, формува­ти правильну реакцію на загальнолюдські цінності і негативне ставлення до будь-яких про­явів нетерпимості - національної, релігійної, культурної.

Програма не обмежує творчості вчителя: в разі потреби він може частково розширити чи, навпаки, звузити тематику, а також змінити запропоновану орієнтовну кількість годин на ви­вчення тієї чи іншої теми.

 

Зміст навчального матеріалу	Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів/учениць
Урок 1. Вступ. Соціальн-оекономічне та політичне становище українських земель у складі іноземних держав кінця XVIII -початку XX століть. Вплив історичних постатей на відро­дження української культури та розвиток національної свідомості народу.	Учні/учениці повинні: - усвідомлювати необхідність вивчення курсу, його місце в системі шкільної історичної освіти; - орієнтуватися в перебігу українського історичного процесу упродовж кінця XVIII - початку XX століть.
Урок 2. «Останні орли». Ватажки Коліївщини - Максим Залізняк, Іван Гонта. Витоки Коліївщини. Запорожець "послушник - князь Уманський і Максим Залізняк. Життя М. Залізняка після Коліївщини. Козак сотник надвірного І війська - князь Смілянський Іван Гонта. Страта Івана Ґонти. Коліївщина у народ-ній творчості та літературних творах.	Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписами Максима Залізняка та Івана Гонги. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постаті Максима Залізняка та Івана Ґонти, використовувати істо­ричні джерела для їх характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписами Максима Залізняка та Івана Ґонти, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписами Максима Залізняка та Івана Ґонти; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписами Максима Залізняка та Івана Ґонти; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписами Максима Залізняка та Івана Ґонти; - зіставляти та порівнювати життєписи Максима Залізняка та Івана Ґонти та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистостей Максима Залізняка та Івана Ґонти.
Урок 3. Філософ якого так і не впіймав світ. Григорій Сковоро­да. Козацькі корені Григорія Ско­вороди. Навчання в Києво-Могилянській академії. Зарубіжні «університети». Філософія Гри­горія Сковороди (теорія «сродної праці»). Суспільно-політичний ідеал мислителя. Просвітницька та літературна діяльність. Ставлення Г. Сковороди до української національної ідеї.	Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Григорія Сковороди. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Григорія Сковороди, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Григорія Сковороди, визначити їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписам Григорія Сковороди; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історичних географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Григорія Сковороди; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Григорія Сковороди; - зіставляти та порівнювати життєписи Григорія Сковороди та історичних статей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Григорія Сковороди.
Урок 4. Василь Капніст. Рід Капністів. Літературні твори Василя Капніста. Проект віднов­лення козацьких формувань в Україні. Берлінська місія літератора.	Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Василя Капніста. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Василя Капніста, використовувати історичні джерела його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Василя Капніста, визначні хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Василя Капніста; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історично- географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Василя Капніста; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Василя Капніста; - зіставляти та порівнювати життєписи Василя Капніста та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Василя Капніста.
Урок 5. Перший класик нової української літератури Іван Котляревський. Військова кар'єра семінариста Івана Котля­ревського. Діяльність Івана Кот­ляревського під час французько-російської війни 1812 р. Літератор і масони. Директор Полтавського театру. Батько безсмертної «Енеїди».	Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Івана Котляревського Учні/учениці повинні уміти: — описувати постать І.Котляревського, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом І.Котляревського, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Котляревського; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історично- географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом І. Котляревського: - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, омі ми, пов'язаними із життєписом І.Котляревського; — зіставляти та порівнювати життєписи І. Котляревського та історичні постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості К.
Урок 6. «Забуття - доля вели-   ких». Штрихи до портретів ви­датних українських ком­позиторів: Дмитра Бортнянсь­кого, Артемія Веделя, Мак­сима Березовського. Максим Березовський: історія «українсь­кого Моцарта». Тріумф і трагедія творчого генія Артемія Веделя. Дмитро Бортнянський - дорога від Глухівської співочої школи до вершин світової музичної культури.	Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписами Максима Березовського, Артемія Веделя та Дмитра Бортнянського. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постаті М. Березовського, А. Веделя та Д Бортнянського, використовувати історичні джерела для їх характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписами М. Березовського А. Веделя та Д. Бортнянського, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписне М. Березовського, А.  Веделя та Д. Бортнянського; — показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписами М. Березовського, А. Веделя та Д. Бортнянського; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписами М. Березовського, А. Веделя та Бортнянського; - зіставляти та порівнювати життєписи М. Березовського, А. Веделя та Д. Бортнянського та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистостей М.Березовського, А.Веделя та Д. Борт.
	- висловлювати своє ставлення до особистостей М.Березовського, А.Веделя та Д. Бортнянського.
Урок 7. Штрихи до портретів іс­ториків. Дмитро Бантиш-Ка-менський, Микола Маркевич. Генеалогія роду Бантиш-Каменських. Канцелярист і губернатор. «История Малой России» та її мі­сце в українській історіографії. Спадкоємець ідей Д. Бантиш-Ка-менського - Микола Маркевич.	Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписами Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постаті Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича, ви­користовувати історичні джерела для їх характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписами Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписами Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписами Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписами Бантиш-Каменського та Маркевича.
Урок 8. «Патріарх української науки» Михайло Максимович. Молоді роки Михайла Максимо­вича. Становлення науковця. Тимківщина і Московський період. перший ректор Київського уні­верситету. Наукова діяльність М. Максимовича. Історико-географічні дослідження та літературна спадщина.	Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Михайла Максимовича. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Михайла Максимовича, використовувати історичні - джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Михайла Максимовича, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Михайла Максимовича; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Михайла Максимовича; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписом Михайла Максимовича; - зіставляти та порівнювати життєписи Михайла Максимовича та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Михайла Максимовича.
Урок 9. Урок-галерея історичних портретів Г. Поле-тика,В. Григорович-Барський, Д.Левицький, В. Боровиковсь-кий, С. Ковнір.
Урок 10. Український Робін Гуд - Устим Кармелюк. Батьківщина та справжнє прізви-ще Устима Кармелюка. Керівник повстанського руху на Поділлі. Національний герой чи розбійник? Образ народного месника у  народній творчості та літературі.	Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Устима Кармелюка.  Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Устима Кармелюка, використовувати історичні джерела для його характеристики; — синхронізувати події, пов'язані із життєписом Устима Кармелюка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Устима Кармелюка; — показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико- географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Устима Кармелюка: - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, пов'язаними із життєписом Устима Кармелюка; - зіставляти та порівнювати життєписи Устима Кармелюка та історичних  постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Устима Кармелюка.
Урок 11. «Руська трійця». Іван Вагилевич, Маркіян Шашкевич, Яків Головаць-кий. Формування світогляду членів «Руської трійці». Галицькі будителі і «Русалка Дністрова». Літературна та дослідницька діяльність Маркіяна Шашкевича. Яків Головацький та москвофіли. Життя та діяльність Івана Вагилевича, його етнографічна спадщина.		Учні/учениці повинні знати: дати   подій,   визначення   понять   і   термінів,   назви   історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписами Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постаті Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького, використовувати історичні джерела для їх характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписами Маркіяна Щашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького, визначати їх хронологічну послідомість віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико- географічних об'єктів, пов'язаних із життєписами Маркіяна Шашкевича. Івана  Вагилевича та Якова Головацького; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями,  пов'язаними із життєписами Маркіяна Шашкевича, Івана Вагелевича, Якова Головацького; - зіставляти та порівнювати життєписи Маркіяна Шашкевича, Івана Вагелевича та Якова Головацького та історичних постатей відповідного періоду - висловлювати своє ставлення до особистостей Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича
Урок 12. Народний трибун -Іван Капущак. Походження Іва­на Капущака. Формування життє­вої позиції майбутнього депутата. Виразник інтересів галицького селянства. Промова Івана Капу­щака в австрійсь-кому парламенті. Життя після депутатства.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Івана Капущака. Учні/учениці повинні уміти: — описувати постать Івана Капущака, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Івана Капущака, визначати хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Івана Капущака; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історично- географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Івана Капущака; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Івана Капущака; - зіставляти та порівнювати життєписи Івана Капущака та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Івана Капущака.
Урок 13. Продовжувач опришківської справи Лук'ян Коби­лиця. Соціаль-но-економічне ста­новище Буковини в першій половині XIX століття. Лук'ян Кобилиця - представник інтересів грома-ди. Керівник селянських ви­ступів 1843-1844 рр. в Буко-вин­ській Гуцульщині. Приду-шення виступів та ув'язнення Кобилиці. Л. Кобилиця - депутат австрійсь­кого парламенту. Селянський рух в 1848-1849 роках під проводом Л. Кобилиці. Арешт і смерть ва­тажка. Постать Лук'яна Кобилиці в народних піснях.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Лук'яна Кобилиці. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Лук'яна Кобилиці, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Лук'яна Кобилиці, визначати  їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Лук'яна Кобилиці; — показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико- географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Лук'яна Кобилиці; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, пов'язаними із життєписом Лук'яна Кобилиці; - зіставляти та порівнювати життєписи Лук'яна Кобилиці та історичне статей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Лук'яна Кобилиці.
Уроки 14-15. Символ українсь­кої нації Тарас Шевченко. Родовід і дитинство. Юність Тараса Г. Шевченка. Викуп з кріпацтва. Навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Літературна творчість («Кобзар», «Гай-дамаки»). Лідер національно­го відродження України. Т. Г. Шевченко і Кирило-Мефоді-ївське братство. «В степу безкра­їм за Уралом» (1847-1857 рр. -заслання в Оренбур-зі). Діяльність Т. Шевченка у Київсь­кій археографічній комі-сії (1845— "?47). Художні ро-боти поета. Таємниці порт-ретів Т. Шевченка. Шевченко — географ, дослідник. Поет та Прикарпаття. Жінки в житті Т. Шевченка. Останні роки життя. Великий Кобзар і сучасність.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Тараса Шевченка. Учні/учениці повинні уміти: — описувати постать Тараса Шевченка, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Тараса Шевченка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Тараса Шевченка; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Тараса Шевченка; — установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Тараса Шевченка; - зіставляти та порівнювати життєписи Тараса Шевченка та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Тараса Шевченка.
Урок 16. Микола Костома-ров. Походження М. Костома-рова, еволюція політичних поглядів. Ідеолог Кирило-Мефодіївського братства. Засновник народницького напрямку в українській істо-ріографії. Історичні, етногра-фічні праці та літературний доробок М. Костомарова		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом М .Костомарова. Учні/учениці повинні уміти: — описувати постать М. Костомарова, використовувати історичні джере­ла для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом М. Костомарова, визна­чати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом М. Костомарова; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом М. Костомарова; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписом Миколи Костомарова.
Урок 17. Основоположник українського консерватизму Пантелемон Куліш. Юні ро-ки та формування світогляду Пантелеймона Куліша. Спів-засновник Кирило-Мефодіївсь-кого братства. Український Вальтер Скотт. Вимушена еміграція (1864—1881). Украї-ноцентризм та консерватизм Куліша. Історіософські пошуки.  Останні роки життя.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єк­тів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Пантелеймона Куліша. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Пантелеймона Куліша, використовувати історичні дже­рела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Пантелеймона Куліша, ви­значати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Пантелеймона Куліша; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних істо­рико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Пантелеймона Куліша; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписом Пантелеймона Куліша; — зіставляти та порівнювати життєписи Пантелеймона Куліша та історичних постатей відповідного періоду; — висловлювати своє ставлення до особистості Пантелеймона Куліша.
Урок 18. Урок-галерея історичних портретів (О. Павловський, І. Орлай, В. Лукашевич,  М. Остоградський, Г. Квітка -Основ'яненко).
Урок 19. Засновник укра-їнської історичної школи - Володимир Антонович. Шлях до «Громади». Науково-дослідницька діяльність В. Антоновича. Творець Київської школи істориків. Володимир Ан­тонович і «нова ера». Очіль-ник громадського та політич-ного жит­тя в Україні у другій половині XIX століття.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Володимира Антоновича. Учні/учениці повинні уміти: описувати постать Володимира Антоновича, використовувати історичні джерела для його характеристики;   синхронізувати події, пов'язані із життєписом В. Антоновича визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;   використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Володимира Антоновича; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Володимира Антоновича   установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, пов'язаними із життєписом Володимира Антоновича;   зіставляти та порівнювати життєписи Володимира Антоновича та історичних постатей відповідного періоду;   висловлювати своє ставлення до особистості В. Антоновича
Урок 20. Великий вчитель зна­менитого учня. Михайло Драгоманов. Славний рід Драгоманових. Михайло Драгоманов як історик та етнограф. Суспільно-політичні погляди вченого. Відносини зі старою громадою. Євроцентризм М. Драгоманова. Погляди на національне питання та проблема соборності в кон­тексті ліберальних ідей вченого.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Михайла Драгоманова.  Учні/учениці повинні уміти:   описувати постать Михайла Драгоманова, використовувати історичні джерела для його характеристики;   синхронізувати події, пов'язані із життєписом М.Драгоманова; -визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;   використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Михайла Драгоманова;   показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історично-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом М. Драгоманова   установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, ми, пов'язаними із життєписом Михайла Драгоманова;   зіставляти та порівнювати життєписи Михайла Драгоманова та історичних постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості М Драгоманова
Уроки 21-22. «...Дух, що тіло рве до бою...». Іван Франко. По­ходження, отроцтво, юність Іва­на Франка. «Каменяр». Пер-ший український професій-ний літера­тор. «Перед судом неправих, у наймах у сусідів» (період ізоляції від громадсько-політи­чного життя 1886-1896). Еволю­ція		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Івана Франка.  Учні/учениці повинні уміти:   описувати постать Івана Франка, використовувати історичні джерела його характеристики;   синхронізувати події, пов'язані із життєписом Івана Франка, визначати хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;   використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Івана Франка; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення
світогляду Івана Франка і утвердження національної ідеї у суспільно-політичних поглядах діяча. Історіософський, соціологі­чний та релігієзнавчий спадок Івана Франка. Доля нащадків.		основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Івана Франка;   установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами   , подіями, пов'язаними із життєписом Івана Франка;   зіставляти та порівнювати життєписи Івана Франка та історичних постатей відповідного періоду;   висловлювати своє ставлення до особистості Івана Франка.
Урок 23. Михайло Грушевський. Життєвий шлях і науково-організаційна діяльність вченого. Михайло Грушевський як белет­рист. Історіософська та історіо­графічна спадщина науковця. Наукові школи у Львові та Києві. Знищення історичної школи Михайла Гру шевського. Політич­на діяльність науковця. Вплив Михайла Грушевського на розви­ток української історичної науки.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних і історичних джерел, пов'язаних із життєписом Михайла Грушевського. Учні/учениці повинні уміти:   описувати постать Михайла Грушевського, використовувати історичні джерела для його характеристики;   синхронізувати події, пов'язані із життєписом Михайла Грушевського -визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення   використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Михайла Грушевського;   -показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Михайла Грушевського;   установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями,пов'язаними із життєписом Михайла Грушевського;   зіставляти та порівнювати життєписи Михайла Грушевського та історичних постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості Михайла Грушевського.
Урок 24. Перший український фізик світового рівня Іван Пулюй. Нобелівський лауреат Ілля Мечников. Від подільського містечка до вершин наук. Діяль­ність Івана Пулюя в електротех­ніці та молекулярній фізиці. Як х-промені Пулюя стали рент-генівськими. Відкриття вченого у фізиці. І. Пулюй та українська ідея. Поход-ження Іллі Мечникова. Біолог-науковець. Вимушена еміграція. Нобелівська премія в галузі мікробіології.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова. Учні/учениці повинні уміти:   описувати постаті Івана Пулюя та Іллі Мечникова, використовувати істори­чні джерела для їх характеристики;   синхронізувати події, пов'язані із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;   використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова;   показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних істори­ко-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова;   установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ пов'язаними із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова;   зіставляти та порівнювати життєписи Івана Пулюя та Іллі Мечникова та іс­торичних постатей відповідного періоду;   висловлювати своє ставлення до особистостей Івана Пулюя та Іллі Мечникова.
Урок 25. Гетьман української музики Микола Лисенко. Козацько-старшинський рід Лисенків. На шляху до визнання. Основоположник української класичної музики. Громадська діяльність та етнографічні дослідження  Миколи  Лисенка. Композиторська спадщина музиканта.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єк­тів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Миколи Лисенка. Учні/учениці повинні уміти:   описувати постать Миколи Лисенка, використовувати історичні джерела для його характеристики;   синхронізувати події, пов'язані із життєписом Миколи Лисенка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;   використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Миколи Лисенка;   показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних істори­ко-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Миколи Лисенка;   установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписом Миколи Лисенка;   зіставляти та порівнювати життєписи Миколи Лисенка та історичних поста­тей відповідного періоду;   висловлювати своє ставлення до особистості Миколи Лисенка.
Урок  26. Урок захисту творчих робіт (О. Духнович, Є. Гребінка, П. Гулак-Артемовський, М. Гоголь, Б. Познанський, О. Вересай)
Урок 27.  Леся Українка. Дитинство та юність май-бутньої поетеси громадська та літературна діяльність. Історіософія в творчості Лесі  Українки. Подорожі відомої співвітчизниці. Україна в житті  Лесі Українки.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Лесі Українки. Учні/Учениці повинні уміти: описувати постать Лесі Українки, використовувати історичні джерела для її характеристики; синхронізувати події, пов'язані із життєписом Лесі Українки, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Лесі Українки; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Лесі Українки; установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписом Лесі Українки; зіставляти та порівнювати життєписи Лесі Українки та історичних постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості Лесі Українки.
Урок 28. Василь Стефаник. Дитячі роки Василя Стефаника.  Освіта майбутнього літератора. Письменник-новеліст. Політичні погляди та діяльність Василя Стефаника. Літератор і Україна.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Василя Стефаника. Учні/Учениці повинні уміти: описувати постать Василя Стефаника, використовувати історичні джерела для її характеристики; синхронізувати події, пов'язані із життєписом Василя Стефаника, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Василя Стефаника; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Василя Стефаника; установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписом Василя Стефаника; зіставляти та порівнювати життєписи Василя Стефаника та історичних постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості Василя Стефаника
Урок 29. Дочки слави світової. Марія Заньковецька та Софія Крушельницька. Мельпомена української сцени - Марія Занько­вецька. Дворянка за походжен­ням, акторка за покликанням. Сімейна драма. Сходження на театральний олімп. Останні роки життя М. Заньковецької. «Голос, що полонив увесь світ» -Соломія Крушельницька. Дитин­ство та юність співачки. Львівська консерваторія. Міланський та Ві­денський періоди навчання. Ко­ролева оперної сцени. «Мадам Ба­терфляй». Гро-мадська діяльність С. Кру-шельницької. Від оперної сцени до професорської кафедри.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписами Марії Заньковецької та Соломії Крушельницької. Учні/учениці повинні уміти: описувати постаті Марії Заньковецької та Соломії Крушельницької, і застосовувати історичні джерела для їх характеристики; синхронізувати події, пов'язані із життєписами Марії Заньковецької; Соломії Крушельницької, визначати їх хронологічну послідовність, від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписам Заньковецької та Соломії Крушельницької; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історично- географічних об'єктів, пов'язаних із життєписами Марії Заньковецької та Соломії Крушельницької; установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами пов'язаними із життєписами Марії Заньковецької та Соломії Крушельнищий зіставляти та порівнювати життєписи Марії Заньковецької та Соломії Крушельницької та історичних постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистостей Марії Заньковецької та Соломії Крушельницької.
Урок 30. Втілювач одвічної мрії людини. Штрихи до порт­рета Ігоря Сікорського. Україн­ські корені відомого авіаконстру­ктора. Перші спроби підняти­сь у небо. Творець авіації Росій­ської держави. Крах імперії та втрата надій. Діяльність Ігоря Сікорського в еміграції. Леонардо да Вінчі і гелікоптери Ігоря Сікорського. «Аіrсrаft Соrроrаshаn» і Україна,		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних  об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Ігоря Сікорського. Учні/учениці повинні уміти:   описувати постать Ігоря Сікорського, використовувати історичні джерела для його характеристики;   синхронізувати події, пов'язані із життєписом Ігоря Сікорського,  визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;   використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Ігоря Сікорського; -показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основі історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Ігоря Сікорського; -установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями пов'язаними із життєписом Ігоря Сікорського;  -порівнювати життєписи Ігоря Сікорського та історичних постатей відповідного періоду; -висловлювати своє ставлення до особистості Ігоря Сікорського
Урок 31. Чемпіон світу - борець Іван Піддубний. Козацький дух і богатирська сила. На шляху до слави. Іван Піддубний - чемпіон чемпіонів. Неспокійні роки не­спокійне життя. Справжній пат­ріот своєї Вітчизни.		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Івана Піддубного.  Учні/учениці повинні уміти:   описувати постать Івана Піддубного, використовувати історичні джерела для його характеристики;   синхронізувати події, пов'язані із життєписом Івана Піддубного, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;   використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Івана Піддубного;   показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Івана Піддубного; -  установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явища­ми, пов'язаними із життєписом Івана Піддубного; -  зіставляти  та  порівнювати  життєписи  Івана  Піддубного  та  історичних постатей відповідного періоду; -  висловлювати своє ставлення до особистості Івана Піддубного.
Урок 32. Видатні постаті історії  рідного краю		Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписами постатей істо­рії рідного краю Учні/учениці повинні уміти: - описувати постаті історії рідного краю, використовувати історичні джерела для його характеристики; -  синхронізувати події, пов'язані із життєписами постатей історії рідного краю, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; — використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписами по­статей історії рідного краю; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписами постатей історії рідного краю; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, яви­щами, пов'язаними із життєписами постатей історії рідного краю; - зіставляти та порівнювати життєписами постатей історії рідного краю та іс­торичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до постатей історії рідного краю.
Уроки 33-34. Уроки-галереї історичних портретів ( М.  Кибапьчич, Б. Грінченко,  А. Добрянський, Ю. Ба-чинський. ПІ Бекетов, І. Тимченко, І. Сеченов, Д. Ба-галій, О. Єфименко, Д. Явор-ницький, Л. Глібов, М. Вовчок, І. Нечуй-Левицький,  М. Коцюбинський, родина Тобілевичів, Б. Ханенко,     В. Городецький, О. Мурашко)
Урок 35. Підсумковий урок

Автори:

Лівун Наталія Анатоліївна, старший учитель, учитель історії Пнівської загальноосвітньої школи І—III ступенів Надвірнянської районної ради Івано-франківської області;

Космірак Василь Дмитрович, старший учитель, учитель історії Пнівської загальноосвітньої школи І—III ступенів Надвірнянської районної ради Івано-франківської області;

Островський Валерій Васильович, завідувач відділом суспільних дисциплін лабораторії суспільно-філологічних дисциплін Івано-франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

УРОК № 1

Тема.                                                   Вступ

Мета: ознайомити учнів із завданнями і метою курсу «Видатні постаті України кінця ХVІІІ—початку ХХ століть» охарактеризувати основні історичні події України середини ХVІ-ХVІІІ століть; розкрити вплив історичних постатей на відродження української культури та розвиток національної свідомості народ розвивати інтерес і повагу до історії України.

Обладнання: карта «Українські землі у складі Російської та Австро-угорської імперій», відеофільм «Від Русі до України»», портрети видатних діячів, історична література

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда на повторення

Пригадайте , якими подіями закінчився курс «Видатні постаті» у 8 класі

Прийом       « Бліцопитування по ланцюжку»

Перший учень ставить коротке питання другому. Другий – третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь – кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Завдання та структура курсу. Джерела вивчення

Вчитель ознайомлює учнів  з метою та структурою курсу за змістом програми.

Самостійна робота учнів

Знайомимо учнів з додатковою навчальною літературою, історичними довідниками, енциклопедіями.

 Інтернет- ресурсами, які допоможуть готуватися учням до уроку

• http://travel.kyiv.org/map

На сторінці представлено електронну карту України, яка дозволяє детально розглянути будь-яку область держави. Мова сайту: англійська.

• http://www.uahistory.cjb.net/

Представлено електронні версії книг відомих істориків: М. Грушевського, Н. Полонської-Василенко, О. Субтельного та ін. Мова сайту: українська.

• http://history.franko.lviv.ua/

«Нариси історії України».

На сайті представлено електронні версії книг: «Нариси історії України з найдавніших часів до кінця XVII століття» (автор Н. Яковенко). «Нариси Історії України. Формування української нації XIX–XX століть» (автор Я. Грицак) та «Довідник з історії України» (4.1, 2, 3). Мова сайту: українська.

• http:// wikipedia.org.ua/ Інтернет-енциклопедія

2. Становище українських земель у складі різних держав кінець ХVІІІ –початок ХХ ст.

Робота з картою

Використовуючи карту, опрацьовуємо питання «Становище українських земель у складі різних держав у ХІХ ст.».

1. У складі яких держав перебували українські землі у ХІХ ст.? Які це землі? Покажіть їх на карті.

2. Порівняйте площі територій у складі імперій.

Розповідь вчителя

Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795) українські землі потрапили до складу Австрії, Російської імперії та Туреччини. 1772 року до складу Австрії увійшла вся територія Руського воєводства (без Холмської землі), Белзького та західних повітів Волинського і Подільського воєводств, а 1774 р. — Буковина (без Хотинського краю). Австрійський уряд утворив на захоплених територіях коронний край — Королівство Галичини і Лодомерії (Лодомерія) з центром у Львові, у складі якого штучно об’єднав українські етнічні землі з частиною польських земель.

Умовною межею між українською (східною) і польською (західною) частинами Галичини стала річка Сян. 1786–1849 рр. окремий округ у складі Галичини становила Буковина, а 1795–1809 рр. — Холмщина.

Територія королівства поділялась на округи і дистрикти, кількість яких змінювалась. Так, до 1782 р. існувало 6 округів і 59 дистриктів, а 1867 р. — 17 округів і 176 дистриктів. Територія Закарпатської України, як і угорські етнічні землі, поділялась на жупи

(комітати), які, у свою чергу, складалися з доміній. Всі адміністративні органи влади на Закарпатті підпорядковувались Пожонському (Братиславському) намісницькому управлінню.

Відповідно до царського указу від 1796 р. «Про новий поділ держави на губернії» в Україні замість намісництва утворювалися губернії. На поч. ХІХ ст. існувало 9 губерній: Київська, Полтавська, Чернігівська, Харківська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська, Подільська і Волинська. 1815 р. до Російської імперії було приєднано Холмщину і Підляшшя, які 1831 р. увійшли до складу Сідлецької, Люблінської і Гродненської губернії.

У 1800 р. українці складали майже 90% мешканців українських земель, а на Лівобережжі їх кількість у відсотковому вираженні сягала аж 95 %. Україна залишалась аграрним краєм, попри бурхливий розвиток у Європі. У цей же час в країнах Західної Європи відбувається промислова революція, яка не могла не позначитися на ході економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи, в т. ч. й України.

Колоніальний стан України, політика царського уряду, спрямована на знищення рештків культурного життя українців, руйнація культуротворчої еліти нації. Колишня козацька старшина, отримавши дворянські привілеї та великі маєтності, зрікалася українства, русифікувалась і з погордою дивилася на українську культуру. На Правобережжі та на західноукраїнських землях такий стан речей існував ще з ХVІІІ ст., тільки тут панівні верстви були ополячені й окатоличені. Період зародження нової української культури характеризується виникненням посиленого інтересу до історичної минувшини рідного народу, його побуту і мистецьких здобутків. Через необхідність задоволення суто практичного інтересу лівобережної старшини до історії своїх родів виникає широкий рух з вивчення історії козацької України. Починають збирати історичні матеріали — літописи, хроніки, грамоти та інші державні документи.

Перегляд відеофільму «Україна чи Малоросія»

Під час перегляду учні в зошитах розташовують на лінії часу почуті основні дати та події

3. Роль особи в історії.

Розповідь вчителя

Ознайомлення учнів із  історичними постатями , перегляд портретів.

Прийом      « Місткий кошик»

На аркуші паперу діти малюють кошик, на якому пропонується написати історичні персоналі про які згадувалося вище. Головне, щоб «кошик» був заповнений доверху. Через певний час учитель зупиняє гру і просить одного з учнів зачитати слова. Учні викреслюють осіб, які повторюються в їх записах. Переможцем виявиться учень, у якого більше за інших записано імен, тобто в якого найбільш місткий кошик для знань.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом   «Моя теза»

Пропонується учням записати одним реченням на аркуші паперу головну ідею уроку. Робота у парах, кожен за сорок п’ять секунд спробує переконати партнера, що саме його теза важливіша за інші. А далі пара на таких саме умовах переконує іншу про важливість уже їхньої спільної тези.

Об’єднана четвірка переконує іншу, і так доти, доки половина учасників не вибере свого речника, який від їхнього імені захищатиме спільно вибрану тезу, сперечаючись із речником іншої команди. Дайте кожному учасникові три хвилин на те, щоб одним реченням на окремому аркуші паперу написати підсумок вивченого. Кожен чіпляє свій аркуш на велику дошку. Учасники групують аркуші відповідно до їхнього змісту й мотивують свої рішення. Кількість тематично схожих висновків згодом визначатиме колективну думку про головну ідею заняття й полегшуватиме загальний підсумок вивченого.

V. Підсумки уроку

Незакінчене речення

На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим  відкриттям було…….

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Познайомитися з історичною літературою та Інтернет-сайтами.

3. Підготувати повідомлення  «Коліївщина у народній творчості та літературних творах.»

УРОК № 2

Тема.«Останні орли». Ватажки Коліївщини—Максим Залізняк, Іван Гонта.

Мета: поглибити та розширити знання учнів з історії гайдамацького руху, дати аналіз причин, рушійних сил, ходу та наслідків повстання, сприяти засвоєнню учнями розуміння подій Коліївщини та з'ясувати вплив на ці події М. Залізняка та І. Гонти, продовжувати формувати навички аналізу суспільно-політичних явищ; розвивати вміння логічно будувати промову; виховувати почуття патріотизму та толерантності.

Обладнання: кінофільм «Невідома Україна» Серія 55 «Гайдамаки»; картосхема «Українські землі в ІІ половині ХVІІІ ст.», портрети М. Залізняка та І. Гонти.

Тип уроку: урок формування та вдосконалення знань і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Епіграфом сьогоднішнього уроку є слова:

                                                                                 Отак-то було лихо

                                                                             По всій Україні.

Гірше пекла… А за віщо,

                                                                                      За що люди гинуть ?

                                                                                                          ( Т. Г. Шевченко)

 Робота з картосхемою. Бесіда

1. До складу яких держав входили українські землі в ІІ половині ХVІІІ ст.?

2. За яких умов Правобережжя відійшло до Польщі?

3. Що ми розуміємо під поняттям «національно-визвольна боротьба»?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Коліївщина

Розповідь вчителя

Сьогодні я пропоную вам розглянути події, що увійшли в історію під назвою Коліївщина. Форми, методи боротьби повстанців викликають неоднозначну оцінку, вражаючи своєю жорстокістю. Г. Ю. Храбан у праці «Спалах гніву народного» пише: «У науковій, науково-популярній, навчальній літературі побутують три точки зору на цей рух: гайдамаччина, селянське повстання і селянська війна… Між двома останніми… немає ніякої різниці». Довідник з історії України «Шляхами віків» називає Коліївщину «стихійним, погано організованим повстанням». Тож давайте й ми в ході уроку дамо оцінку тим подіям і з'ясуємо, чи є події 1768-1769 рр. селянським повстанням, чи стихійною помстою. Чи можна вважати дії повстанців національно-визвольним повстанням українського народу?

Перегляд кінофільму «Невідома Україна» Серія 55 «Гайдамаки»

Прийом          «Діалог Сократа»

 Проходить дискусія у рамках яко учні самостійно формулюють  своє ставлення  до проблеми .

Сократівський метод характеризується використанням аналогії як способу виявлення протиріч в учнівських висловлюваннях. Однією з причин виникнення соціальних конфліктів є існування різних поглядів на те чи інше суспільне явище. Для того щоб їх подолати, людям необхідно обмінюватися своїми думками і прагнути долати суперечки, займаючи певні позиції. З допомогою «Діалогу Сократа» можна змусити учня перевірити логічність та послідовність своєї позиції й визначити сферу її застосування.

Питання для аналізу дій учня:

• Чи достатньо обґрунтована ваша позиція?

• Чи доказовими є ваші аргументи?

• Чи доведений фактичний матеріал, який використовувався?

• Якими будуть наслідки запропонованих позицій?

• За яких обставин ви зможете змінити свою по­зицію?

Розповідь вчителя

З огляду на все сказане можна зробити висновок, що повстання 1768 р. було спрямоване проти національного гніту і стало своєрідним внеском у розвиток загальноєвропейського історичного розвитку Т. Г. Шевченко писав про значення Коліївщини: «…мои покойные земляки ничуть не уступили любой европейськой нации, а в 1768 году Варфоломеевськую ночь и даже первую Французскую революцию перещеголяли».

2. Ватажки Коліївщини: М. Залізняк, І. Гонта.

Розповідь вчителя

У ході розповіді вчителя усно складіть історичний портрети М. Залізняка та І. Гонти та висловіть своє ставлення до їх діяльності.

3. Коліївщина у народній творчості та літературних творах.

Повідомлення  учнів «Коліївщина у народній творчості та літературних творах.»

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

1. Вставте пропущені роки та прізвища ватажків повстань.

Гайдамацькі повстання розпочалися ще у другому десятилітті ХVІІІ ст. Однак одне з найбільших повстань відбулося у…..р. під керівництвом сотника 

………..з Поділля. Нова хвиля боротьби припадає на …….р., коли проти гнобителів виступили селяни Київщини та Поділля. На 18 років боротьба стихла, але в …..р. гайдамаки знову нагадали про себе. Нове повстання дістало назву ….. і стало кульмінацією гайдамацького руху. Його ватажки ……і ………

підняли на боротьбу тисячі селяни.

Відповідь: 1734 р., Верлан, 1750 р., 1768 р., Коліївщина, Залізняк і Гонта.

2.  Визначте кому  з ватажків гайдамацьких повстань судилася яка доля? Кому—сокира? А кому—неволя?

М. Залізняк, І. Ґонта

Відповідь:  І Ґонту—стратили; М. Залізняка—заслали до Сибіру.

V. Підсумки уроку

Висловте свої враження від уроку, продовживши речення:

Найбільші труднощі я відчув…..

Я зрозумів, що……..

Я не знав, а тепер знаю…….

На наступних уроках мені хотілося б знову…..

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготуватися до конкурсу на краще виконання  творів Г.  Сковороди

УРОК № 3

Тема. Філософ якого так і не впіймав світ. Григорій Сковоро­да.

Мета: ознайомити  учнів з біографією та основними положеннями філософії Г. Сковороди; розвивати вміння аналізувати й систематизувати історичний матеріал, працювати з історичними джерелами інформації; виховувати в учнів почуття гордості за високі досягнення наших попередників.

Обладнання: портрет Г. Сковороди, Відеофільм «Обличчя української історії» серія «Г. С. Сковорода».

Тип уроку:  комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом       « Бліцопитування по ланцюжку»

Перший учень ставить коротке питання другому. Другий - третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь - кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Епіграфом сьогоднішнього уроку є слова:

                                                                                                                           Марнотність всіх діянь,

                                                                                        Щоб в небо возлетіти,

                                                                                             На хвилю чистим стань...

                                                                                                  Кинь світ оцей закутий,

                                                                                      Бій завше темний ад.

                                                                                           Піде хай ворог лютий;

Линь в гори, світлий град,,,

Г. Сковорода

 

1. Козацькі корені Григорія Ско­вороди. Навчання в Києво-Могилянській академії. Зарубіжні «університети».

Розповідь вчителя.

Друга половина XVIII ст. збагатила новими ідеями українську філософську думку. У Києво-Могилянській академії курс філо­софії викладав відомий суспільний діяч, письменник Козачинський. Він знайомив слухачів з ідеями про невід'ємні природні права людини, які з'явилися в тогочасній Західній Європі. Свої погляди він виклав у книзі «Громадянська політика».

Він уперше в українській філософії спробу­вав викласти правове вчення і заклав осно­ви громадянського природного права.

Найвизначнішим серед учнів М. Козачинського був Г. Сковорода — майбутній філо­соф, гуманіст, просвітитель, поет, педагог, музикант.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 р. у с. Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині в родині малоземельного коза­ка. Його дитячі роки проходили серед чудо­вої полтавської природи. У 9 років залишив­ся круглим сиротою. Здібного хлопчика взяв до себе старий чернець, ім'я якого невідоме. Він був людиною надзвичайно освіченою (можна припустити, що чернець — випуск­ник Києво-Могилянської академії) і всі свої знання передав жадібному до науки хлопчи­ку. Спочатку Сковорода навчався в місцевій школі, охоче ходив у церкву на крилас і там «співав напрочуд приємно», як відзначив М. Ковалинський. Йому пророкували кар'єру видатного співака. Ставши студен­том академії, Сковорода одразу ж привернув до себе увагу диригента співочої капели і був прийнятий у хор, що уславився на всю Ро­сійську імперію. Його першим зарахували до придворної капели імператриці Єлизаве­ти Петрівни, хоча він наполегливо просив дозволу залишитися в академії. І все ж на якийсь час довелося перервати заняття. На­вчався він добре. В оригіналі читав знав Арістотеля, Лукіана, Лукреція Кара, Піфагора, Сократа, Езопа, Гомера, Сафо, Софокла, Вергілія, Горація, Овідія та ін. Пройшов усі класи академії, навіть богословський, але не закінчив навчання, тому що трапила­ся щаслива нагода виїхати за кордон.

Сковороду увели до складу так званої То­кайської комісії, що виїжджала у торгових справах до Європи. На чолі її стояв земляк філософа, генерал-майор Вишневський, що опікував спудея академії. Офіційно Сково­рода їхав у комісії як перекладач, але 5 ро­ків, проведених за кордоном, він цілком ви­користав для навчання та зустрічей з видат­ними людьми, не обтяжуючи себе обов'язками в комісії. Ця подорож сприяла формуванню юнацького світогляду, вивчен­ню життя, звичаїв, побуту народів Європи. З 1745 р. Григорій подорожує Австрією, Че­хією, Словаччиною, Німеччиною, Італією. Збереглися відомості, що йому пропонува­ли викладати в кількох університетах, але він відмовився, не уявляючи свого життя без України. Восени 1751 р. Сковорода продо­вжив навчання в богословському класі Ки­ївської академії, а через 2 роки (1753 р.) за­лишив її, так і не закінчивши, тобто став «вічним студентом». Чудове знання мов, по­етики, риторики, античної й нової філосо­фії сполучалося в молодій людині з надзви­чайними здібностями в галузі літератури та мистецтва. Він складав вірші й байки, писав музику, співав, грав на різних музичних ін­струментах. У 1753 р. на запрошення єпис­копа Никодима Сребницького Г. Сковорода влаштувався викладачем поетики в Пере­яславському колегіумі. Тут він написав «Рассуждение о поезии и руководство к искусству оной», яке шокувало священиків. Ав­тора вигнали з колегіуму— це було перше випробування твердості духу.

Наступні роки він працював домашнім учи­телем у поміщика Стефана Томари у с. Ков-рай, де написав збірник віршів «Сад боже­ственних пісень». З 1759 до 1769 р. Сково­рода з перервами працював викладачем поетики, а пізніше етики Харківського ко­легіуму, але через обвинувачення в антиуря­довій і антицерковній діяльності змушений був припинити педагогічну діяльність. До переслідування привела відмова Григорія прийняти чернецтво. Ніколи в Сковороди не було свого дому, майна, він вважав, що це не головне в житті філософа. Один із волода­рів докоряв поетові, чому він зовсім не пі­клувався про те, щоб утвердитися в житті, досягти певного соціального стану. Адже для питання з такими енциклопедичними знаннями і такою славою зробити це було неважко.

Відмовився Сковорода і від пропозиції хар­ківського губернатора Є. Щербина (цю бесі­ду згадує М. Ковалинський) обійняти висо­ку світську посаду. На питання губернатора, чому він не обере якоїсь посади, Сковорода відповів: «Милостивий пане! Світло подібне театру... Дійову особу в театрі не за знатність до ролі, а за вдалість гри хвалять. Я довго міркував про це і після багатьох випробу­вань себе побачив, що не можу представля­ти у театрі світу жодної особи вдалої, крім низької, простої, безтурботної, усамітненої. Я цю роль вибрав, взяв і задоволений» Гу­бернатор гідно оцінив відповідь мудреця: «От розумна людина! Він прямо щасливий: було менше б на світі дурощів і незадово­лення, якби люди так мислили».

У філософських роздумах Г. Сковорода приділяв тому, як людина може стати щас­ливою. На його думку, для цього потрібно пізнати самого себе й займатися в житті тим, що людині природно відповідає. Од­ним із головних джерел творчості Г. Ско­вороди була українська дійсність другої половини ХУШ ст. Імовірно, саме тому фі­лософ стверджував, що найвищим досяг­ненням людини є воля, тож треба за будь-яку ціну забезпечувати особисту незалеж­ність. Де переконання зустріло різке засудження тих, хто гнобив українських селян. Вихід з існуючого становища філо­соф убачав не в активній боротьбі, а в уни­канні ненависного зла, розуміючи під ним прагнення до непотрібного збагачення і пригноблення інших. Велику роль в усу­ненні існуючого зла, на думку Г. Сковоро­ди, могла відіграти освіта. Просвітитель вірив у безмежні можливості людського розуму. «Не розум від книжок, — ствер­джував він, — а книжки від розуму». Коли дух людини веселий, думки спокійні, сер­це мирне — то й усе світле, щасливе, бла­женне. Оце і є філософія.

Він хотів волі й прагнув нікого не обтяжу­вати собою, не завдавати клопоту. І в цьому сенсі уражає опис останнього дня життя Сковороди. За спогадами сучасників, він був веселим і говірким, обідав із друзями, читав їм свої твори. Після обіду вийшов з будинку і став копати собі могилу. Закін­чивши роботу, зайшов у кімнату, переодягся в чисту білизну, поклав під голову сумку зі своїми рукописами і ліг на лаву, з якої уже ніколи не встав. Помер філософ 29.10.1794 р. у с. Пан-Іванівці на Харків­щині (зараз с. Сковородинівка Золочівського району).

Прийом  «Прес»

Проблемне запитання.

Г. Сковорода підкреслював, що без серця Людина є «опудалом і пнем», так само, як «горіх без зерна ніщо, так і людина без серця» Чи погоджуєтесь ви з таким твердженням Г. Сковороди?

Учні відстоюють свою думку з схемою.

1. Я вважаю, що…..

2. Тому, що……….

3. Наприклад………

4. Тому я вважаю……..

2. Філософія Гри­горія Сковороди (теорія «сродної праці»).Суспільно-політичний ідеал мислителя.

Перегляд відеофільму «Обличчя української історії» серія «Г. Сковорода»

Розповідь вчителя

Себе мандрівний філософ часто називав Варсавою. В есе «Благодарний Єродій» Сковорода дає таке пояснення: «Вар, правдивее же Бар, єсть слово еврейскоє, значит син; Савва же єсть слово сирское, значит суботу, покой, праздник, мир». Інколи він під своїми творами підпи­сувався псевдонімом Мейнгард

Сковорода вважав, що «сродність» і «несродність» праці мають ве­лике соціальне значення: «щасливий, хто з'єднав свою приватну справу із загальною. Сіє є істинне життя». Якщо суспільство, на думку філо­софа, не забезпечує людям умов для виявлення їхніх природних здіб­ностей, воно є нерозумним, спотвореним, у ньому багато лиха.

Як просвітник Сковорода вважав, що ідеальним може бути тільки суспільство, що забезпечує людині реалізацію її творчих здібностей шляхом освіти. Щастя, з його погляду, доступне всім, бо природа нікого не обділила. Головне — пізнати в собі «справжню людину», а звідси й думка про самопізнання, яке є універсальним способом пе­ребудови самої людини і світу

 «Перед смертю поет і філософ заповідав поховати себе на узвишші біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не спіймав». Ти ким чином Г. Сково-рода наостанку ще раз заявив про те, що віддає перевагу духовному «спасенному» життю перед земними суєтністю та марнотою

Бесіда за запитаннями

1. «Життя є філософія і філософія є життя» — основна думка Г. Сковороди. Як мислитель реалізував її у житті?

2.У чому полягає ідея «сродної» і «несродної» праці у вченні Сковороди?

3. Просвітницька та літературна діяльність.

Конкурс на краще виконання творів Г. Сковороди.

Випереджальне завдання.

4. Ставлення Г. Сковороди до української національної ідеї.

Прийом  «Мікрофон»

Дайте власну оцінку ставлення Г. Сковороди до української національної ідеї.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом  «Асоціативний кущ»

Яким вам бачиться образ Г. Сковороди? Якою людиною він був? Доберіть епітети до образа Г. Сковороди.

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Скласти історичний портрет Г. Сковороди.

3. Підготувати повідомлення на тему «Рід Капністів»

УРОК № 4

Тема. .                                           Василь Капніст.

Мета: ознайомити учнів із внеском В. Капніста у процес розвитку національної ідеї в суспільно-політичному русі України першої половини ХІХ ст.; розвивати в учнів вміння працювати з історичними джерелами, визначати хронологічну послідовність подій певного періоду, на основі історичних джерел аналізувати та узагальнювати історичні факти; утверджувати активну громадянську позицію і сприяти вихованню патріотизму, толерантного ставлення до історичних подій та діяльності історичних діячів.

Обладнання:  роздатковий матеріал, документи, портрет В. Капніста,

Тип уроку:  комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом  «Рецензія»

Учні дають характеристику Г. Сковороді як історичному діячеві. (Домашнє завдання)

 Клас прослуховує виступ  і пише рецензію за планом, який записаний на дошці.

План рецензії:

• Повнота відповіді.

• Логіка викладу.

• Наявність (відсутність) фактичних помилок у викладі.

• Мовна грамотність.

• Наявність прикладів.

• Оцінювання відповіді.

Рецензії можна перевірити вибірково, учитель дає свої коментарі до них.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Рід Капністів.

Виступ учнів з повідомленням «Рід Капністів»

2. Літературні твори Василя Капніста

Прийом   «Концентрація»

Клас ділиться на групи. Кожна група отримує текст  на аркушах. Аркуші перевернуті текстом униз. За сигналом учителя учні перевертають аркуші, читають протягом визначеного часу       (1-2 хв.) текст, а потім знову перевертають аркуші та віддають їх учителю. Після цього кожен учень записує в зошиті те, що запам’ятав із тексту. Далі група записує спільний текст на окремому аркуші. Виграє та команда, що найбільш повно відтворить текст.

 Роздатковий матеріал.  Літературна творчість і політична діяльність

Василь Капніст почав друкуватися в 1780 році російською мовою.

Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші.

В 1783 році написав «Оду на рабство» (опубл. 1806), в якій виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні, зокрема, остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні.

В 1787 році В.В.Капніст разом з групою аристократів-автономістів підготував проект відновлення козацьких формувань в Україні («Положение, на каком может быть набрано й содержано войско охочих козаков»), який, незважаючи на підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відхилений царським урядом.

У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками прусських урядових кіл, у т.ч. з міністром закордонних справ (канцлером) Пруссії Е.-Ф.Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

В 1798 році опублікував поему «Ябеда», в якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях.

В.Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, в якому підкреслено українське походження і українські особливості цього твору.

3. Проект віднов­лення козацьких формувань в Україні. Берлінська місія літератора.

Робота з історичними джерелами

1. « Найбільшою нісенітницею є та, буцім-то Україна була колись єдиною і неподільною із погляду національних інтересів і змагань, як хочуть впевнити наші псевдопатріоти, такої України ніколи не існувало і не існує. Ніколи Україна не боролася ні за який свідомий загальноукраїнський ідеал, і ніколи не існувало свідомого загальноукраїнського патріотизму»  (Хрестоматія з історії УРСР)

2. « Україна стане колись новою Грецією: прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля—все колись прокинеться: з тільки малих племен, якими були колись греки, повстане велика, культурна нація

Запитання

1. Чим різняться твердження авторів?
2. Чим би ви пояснили причину відміностей у їхніх поглядах?

Авторами цих тверджень є український поет П. Грабовський (1) і німецький філософ Й.-Г. Гердер (2).

3. До складу яких держав входили українські землі наприкінці XVIII — на початку XIX століття?
4. Які умови необхідні для створення власної держави?

Розповідь вчителя.  Національні почуття живила міцно утвердже­на за часів політичної автономії національна куль­тура та усна народна творчість. За таких обставин пробудження національних почуттів розпочалося насамперед на Лівобережжі. На території колиш­ньої Гетьманщини виник рух невдоволених, який очолили представники українського дворянства, вчорашньої козацької старшини. Його учасни­ки розглядали свою діяльність як патріотичний обов'язок перед Батьківщиною.

Робота над поняттями.

Національна ідея , національне відродження,  самосвідомість , автономія , суспільно-політичний рух .

Розповідь вчителя про місію В. Капніста.

Робота над документом

Готується як роздатковий матеріал

Із доповідної записки канцлера Герцберга королю Пруссії з приводу місії Василя Капніста «...До мене таємно прибув дворянин з Мало­росії, або Російської України, який назвав себе Капністом. Він твердить, що його послали меш­канці цієї країни, що доведені до крайнього від­чаю тиранією, яку російський уряд, а саме князь Потьомкін, здійснювали над ними, та що він хотів би знати, чи на випадок війни вони зможуть спо­діватись на протекцію Вашої Величності — в та­кому випадку вони зможуть скинути російське ярмо. Він каже, що це була країна давніх запо­різьких козаків, від яких забрали всі їхні приві­леї, кинувши їх під ноги росіян...» (Український археографічний щорічник. — Випуск 1. — Т. 4. — С.225.)

Запитання

1. Про що йдеться в цьому документі?
2. Якою була мета місії Василя Капніста?
3. Чи  могло це сприяти національному відро­дженню України?
4. Які риси характеру В. Капніста вона засвід­чує?

 

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом  «Моя теза»

 Див. урок № 1.

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2.  Підготувати повідомлення на теми: « Військова кар'єра семінариста Івана Котля­ревського.», «Діяльність Івана Кот­ляревського під час французько-російської війни 1812 р.», « Літератор і масони.», « Директор Полтавського театру.», «Батько безсмертної «Енеїди»»

УРОК № 5.

Тема.. Перший класик нової української літератури Іван Котляревський.

Мета: висвітлити діяльність одного з найяскравіших представником української літератури Івана Котляревського; розвивати пізнавальну активність учнів, формувати вміння й навички працювати з документами та історичними джерелами; виховувати почуття національної гідності за свій народ, за його героїчне минуле.

Обладнання: портрет Івана Котляревського

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом   « Сніжна грудка»

Як росте сніжна грудка, так і цей методичний прийом залучає до активної роботи все більшу кількість учнів. Учитель показує на учня і говорить: «Слово!» Той промовляє слово, яке стосується теми уроку. Показує на іншого учня і говорить: «Речення». Другий учень складає речення з цим словом. Третій учень придумує питання до цього речення, четвертий учень відповідає на нього.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

Вчитель розповідає про Івана Котляревського

Виступи учнів з повідомленнями за темами плану:

1. Військова кар'єра семінариста Івана Котля­ревського.

2. Діяльність Івана Кот­ляревського під час французько-російської війни 1812 р.

3. Літератор і масони.

4. Директор Полтавського театру.

5. Батько безсмертної «Енеїди».

Під час виступів учні записують конспект  за допомогою прийому              «Асоціативні схеми»

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування – слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиками, не зберігається у мозку. Мозок запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій. Тому не записуйте, а малюйте асоціативні схеми.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

Уявіть, що мозкові клітини – наче деревця, на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будь-якої теми у формі дерева.

1. Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще символу, від якого розгалужуються інші елементи.

2. Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам’ятати, одну головну тему для кожної ­гілки.

      3. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

4. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

5. Малюйте стільки малюнків і символів, скільки зможете.

6. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією.

Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з тематики.

Сміливо малюйте, сміливо користуйтеся кольоровими олівцями, і ви побачите результат.

Проводиться конкурс на кращий конспект.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

Історичний турнір

Учні наводять факти біографії Івана Котляревського. Перемагає той, хто назве найбільше фактів.

V. Підсумки уроку.

Прийом  «Мікрофон»

І. Франко, оцінюючи безприкладний літературний подвиг І. Котляревського, порівнював творчість письменника з пробудженням ви­сокогірного орла, який, злетівши з вершини, відвалив снігову брилу, що, покотившись кам'яним схилом, викликала могутню лавину, які залунала «дужче грому».

В. Короленко: «Він зробив цю м'яку, виразну, сильну, багату мову мовою літературною, і українська мова, яку вважали тільки місцеві говіркою, з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслися по всій Росії».

С. Єфремов: «А тим часом фігура Котляревського в історії громадського руху на Україні справді епохальна, така, що може з'явитись тільки на критичному переломі всього громадського життя, на межі двох епох, як синтез минулого й підвалина для майбутнього»

Дайте власну оцінку Івану Котляревському

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати питання до теми

УРОК № 6.

Тема. «Забуття - доля великих». Штрихи до портретів ви­датних українських ком­позиторів: Дмитра Бортнянсь­кого, Артемія Веделя, Мак­сима Березовського.

Мета: ознайомити учнів із роллю Д. Бортнянського, А. Веделя, М Березовського в розвитку національної культурі; розвивати вміння порівнювати українську художню культуру минулого і сучасності; виховувати інтерес до музичної спадщини.

Обладнання: портрети Д. Бортнянського, А. Веделя, М Березовського, роздатковий матеріал, фонозаписи уривків хорових концертів «Не отвержи мене во время старості» М. Березовського, літургія «Херувимська» А. Веделя, духовний концерт № 15 «Придіте, воспоєм» Д. Бортнянського.

Тип уроку:  комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом  «Дерево пізнання»

Домашнім завданням вашим було скласти запитання до теми, яку ми вивчали на попередньому уроці, отже пропоную  відповісти на поставлені вами запитання з «Дерева пізнання»

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Максим Березовський: історія «українсь­кого Моцарта».

2. Тріумф і трагедія творчого генія Артемія Веделя.

3. Дмитро Бортнянський - дорога від Глухівської співочої школи до вершин світової музичної культури.

Розповідь вчителя

Мистецтво співу в церковних хорах XVI—XVII ст. сягало високого про­фесійного рівня. Документи XVI ст. свідчать про те, що звичаї багатоголосого церковного співу а сарреііа, який згодом назвали партесним, тобто співу по окремих партіях, у цей час був уже узаконений. Партесний спів мав світський характер. Певною мірою на нього впливала народна пісня, незважаючи на те, що церква до неї ставилася дуже негативно. Партесні концерти були проявом музичного бароко в Україні, тому характеризувалися грандіозністю компози­ції, пишністю викладу, багатством хорових тембрів, яскравістю хорового зву­чання. {Слухання музики.) З-поміж пропагандистів нового стилю церковної музики в Росії був киянин М. Дилецький, який став класиком української партесної музики.

Значна кількість українців (зокрема, М. Полторацький та Д. Бортнянський) у Придворній співацькій капелі дає підставу стверджувати, що в Петербурзі існував своєрідний український осередок, музиканти якого послугувалися ба­гатими українськими традиціями хорового виконавства й композиторської творчості.

Групова робота з прослуховуваням фрагментів творів

Групам роздаються картки з інформацією про композиторів, діти опрацьовують текст і готують  розповідь про свого діяча.

Готується як роздатковий матеріал

Група 1 «Прихильники М. Березовського»

Максим Березовський (1745—1777) — засновник жанру духовного хорово­го концерту циклічної структури в українській музиці, композитор і співак. Він також створив оперу «Демофонт» і сонату для скрипки й чембало (різновид кла­весина) у трьох частинах, що стали першими зразками музично-театрального і камерно-інструментального жанрів у вітчизняній музиці. Хорова спадщина композитора містить концерти, літургії та інші твори, що характеризуються високою емоційністю, вишуканістю композиторського письма, художньою до­сконалістю, красою й виразністю. Четверта частина літургії М. Березовського «Вірую» стала одним із найпопулярніших церковних творів. Справжньою пер­линою духовної музики є драматично-трагедійний концерт «Не отвержи мене во время старости», Новаторство цього твору полягає в зіставленні чотирьох частин циклу, ансамблевому й хоровому виконанні. У такий спосіб композитор

утілив ідею конфліктності різних музично-образних сфер: скорботності, туги, безнадії, схвильованості, обурення, протесту тощо. Глибокий за змістом текст розповідає про життя та смерть, цінність людського буття, ніби перегукуючись зі сповненою трагізму біографією митця. Творчість М. Березовського, у якій органічно поєдналися традиції західноєвропейської (італійської) музики з еле­ментами мелодики українських пісень, мала непересічне значення для подаль­шого становлення вітчизняного професійного музичного мистецтва. (Слухання з наступним аналізуванням фонозапису концерту «Не отвержи мене во время старости» М. Березовського.)

Група 2 «Прихильники А. Веделя»

Артемій Ведель (1767—1808) — композитор, хоровий диригент, співак (те­нор), скрипаль, педагог — увійшов в історію музичної культури як митець, який писав винятково сакральну хорову музику, розвиваючи багатовікові тра­диції української хорової культури й народної творчості. Багато творів компо­зитора не дійшли до нашого часу; нам відомі близько ЗО хорових концертів, серед яких — «Доколе, Господи...», частини з «Літургії», «Всеношна», «По­каянне тріо». Діапазон концертів А. Веделя — від скорботних до урочисто-величальних. Його музика характеризується експресивністю мелодики. Особ­ливо запам'ятовуються виразні тенорові соло — драматичні декламації імпро­візаційного характеру, споріднені з українськими думами. Неабиякий вплив на формування стилю митця мала українська побутова пісенно-романсова лі­рика. Наприклад, мелодика його «Херувимської» наближається до української народної пісні «Повій, вітре, на Вкраїну». Простота й виразність, співучість і щирість зумовили популярність цієї музики. У яскравій самобутній творчо­сті А. Веделя, композитора-лірика, відобразились гуманістичні ідеали епохи. (Слухання з наступним аналізуванням фонозапису частини літургії «Херу­вимська» А. Веделя.)

Група 3 «Прихильники Д. Бортнянського»

Дмитро Бортнянський (1751 —1825) — класик хорової музики XVIII ст., у творчості якого поєдналися найновіші на той час досягнення світової ком­позиторської техніки, зокрема італійської школи, з вітчизняними музичними традиціями.

В історію світової культури Д. Бортнянський увійшов як реформатор цер­ковного співу. Він створив понад 100 хорових творів: святково-урочистих, лі­ричних, скорботно-елегійних тощо. Серед них — дві літургії, хорові концерти для одного та двох хорів (чотириголосі й восьмиголосі), у тому числі кантата «Співак у таборі російських солдатів», камерно-інструментальні твори. Із них тільки придворною капелою було виконано тридцять п'ять концертів, вісім ду­ховних тріо з хором, двадцять один духовний спів. Придворний мелодист і ква­ліфікований професіонал Д. Бортнянський поєднував щирість і задушевність із тонким смаком та винахідливістю; його музику з великим задоволенням виконували й слухали і в палацах, і в простих оселях. Стилю майстра прита­манні інтонаційне багатство, оригінальність прийомів поліфонічного письма, стрункість форми. Французький композитор Г. Берліоз і німецький компози­тор Л. ван Бетговен були вражені високим професіоналізмом Д. Бортнянсько­го. Про творчість цього композитора-класика можна впевнено сказати, що вона активно вплинула на розвиток української хорової культури. На його спадщині вчилися славетні митці: М. Лисенко, М. Леонтович, К. Стеценко, Л. Ревуцький, В. Лятошинський та ін. (Слухання з наступним аналізуванням фоноза­пису духовного концерту № 15 «Придіте, воспоєм» Д. Бортнянського.)

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом   «Пошта»

Кожному учню пропонується визначити свою «адресу» в класній кімнаті. Ряди парт гратимуть роль вулиць, самі парти або столи - будинків. Учні на аркушах записують питання за темою уроку, пишуть адресу однокласника (1-ша Зелена вулиця, будинок 3, Олені), свою зворотну адресу і з допомогою листоноші відправляють записку адресату. Адресати повинні письмово відповісти на питання. За командою вчителя гра зупиняється й оцінюються декілька «листів». Найвищу оцінку одержують ті, хто поставив цікаве питання й отримав на нього правильну відповідь.

V. Підсумки уроку

Незакінчене речення

На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим  відкриттям було…….

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготувати повідомлення на теми: «Генеалогія роду Бантиш-Каменських. Канцелярист і губернатор», ««История Малой России» та її мі­сце в українській історіографії», «Спадкоємець ідей Д. Бантиш-Каменського - Микола Маркевич»

УРОК № 7

Тема. Штрихи до портретів іс­ториків. Дмитро Бантиш-Каменський, Микола Маркевич.

Мета: укласти історичний портрет істориків першої половини ХІХ ст. Дмитра Бантиш-Каменського, Миколи Маркевича, визначити їх  місце в розвитку української історії; розвивати дослідницькі навички,вміння працювати з історичними документами; виховувати почуття поваги до свого народу.

Обладнання: пам’ятка  «Як скласти історичний портрет?», портрети Дмитра Бантиш-Каменського, Миколи Маркевича, роздатковий матеріал.

Тип уроку: дослідження

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Визначення теми й мети досліджень

ІІІ. Оголошення теми досліджень

Розповідь вчителя.

Бантиш-Каменськнй Дмитро Миколайович (1788 -1850) - історик, археограф, державний діяч. З 1801 р. - перекладач Московського архіву Колегії іноземних справ. Під час підходу Наполеону до Москви (1812) врятував архів Колегії, який вивіз спочатку до Владимира, а пізніше до Нижнього Новгорода. Автор «Історії Малої Росії» (1822) та інших праць з історії України XVII - XVIII ст., в яких зібрано цінний матеріал.

Маркевич Микола Андрійович (Маркевич; 1804—1860)—історик, письменник і етнограф. Автор «Історії Малоросії», що охоплює події з давніх часів до кінця XVIII ст.; праць з етнографії. Науковий інтерес становить зібрана М. колекція

документів з історії України XVII—XVIII ст.

Завдання учням : скласти історичні портрети  Дмитро Бантиш-Каменсь-кого, Миколи Маркевича.

Пам'ятка  «Як скласти історичний портрет?»

1.     Історичні умови, в яких формувалася особистість історичної постаті.
2.     Походження. Біографічні дані.
3.     Особистісні якості історичного діяча та умови їх формування.
4.     Навколишнє суспільне середовище. Інтереси якої верстви суспільства виражав діяч.
5.     Цілі діяльності та можливості їх досягнення.
6.     Засоби досягнення мети.
7.     Основні результати діяльності історичної особи, ставлення до неї сучасників.
8.     Значення діяльності особистості для регіону, країни, світу.
9.     Оцінка діяльності особистості в сучасній науці.

10.     Ваше ставлення до цієї історичної особи як людини та історичного діяча.

11.     Яку особу сьогодення ви могли б поставити в один ряд з нею? Чому?

ІV. Звіт учнів про проведення досліджень.

Виступи учнів-дослідників

1. Генеалогія роду Бантиш-Каменських. Канцелярист і губернатор.

2. «История Малой России» та її мі­сце в українській історіографії.

3. Спадкоємець ідей Д. Бантиш-Каменського - Микола Маркевич.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Перевірка історичних  портретів  Дмитра Бантиш-Каменського, Миколи Маркевича

 V. Підсумки уроку

Підсумкове слово вчителя. Оцінювання учнів.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготувати запитання до теми.

УРОК № 8

Тема.         «Патріарх української науки» Михайло Максимович.

Мета: ознайомити учнів з діяльністю М. Максимовича; розвивати в учнів уміння аналізувати й систематизувати матеріал, виділяти головне і другорядне, робити висновки та узагальнення, удосконалювати навички роботи з історичними джерелами; на прикладах діяльності М. Максимовича виховувати в учнів патріотичні почуття.

Обладнання: портрет М. Максимовича, роздатковий матеріал.

Тип уроку:   комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом  «Пінг-понг»

До дошки виходять два учні й по черзі ставлять один одному питання за домашнім завданням. У цій грі можна задіювати невеликий яскравий м’яч. Учень промовляє питання і кидає м’яч своєму супернику. Учитель оцінює їх відповіді.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Молоді роки Михайла Максимо­вича. Становлення науковця.

2. Тимківщина і Московський період, перший ректор Київського уні­верситету.

3. Наукова діяльність М. Максимовича.

4.Історико-географічні дослідження та літературна спадщина.

Прийом      «Філософи»

Будь-який матеріал, як стверджують психологи, краще запам’ятовується, якщо його розкласти по полицях на сім одиниць. Цими одиницями можуть бути такі філософські категорії:

1) особливості; 2) спільне; 3) одиничне; 4) зміст; 5) форма; 6) явище; 7) сутність.

Учитель пропонує учням прочитати текст і розкласти весь матеріал за названими категоріями, створивши таким чином своєрідну таблицю-конспект.

Роздатковий матеріал

Перший ректор  Київського    університету Максимович посідає одне з чільних місць серед видатних мислителів, учених і просвітителів України. Завдяки енциклопедичній    освіченості сучасники називали його українським Ломоносовим.  Михайло   Олександрович   Максимович народився 3 вересня 1804 р. на хуторі Тимківщина, Золотоніського повіту,    Полтавської губернії,  в небагатій дрібнопомісній родині, що походила   від нащадків козацької старшини. У дитячі роки Максимович здобув домашню освіту, а в 1812 р. вступив до відомої в той час Новгород-Сіверської гімназії, яка була відкрита у -І08 р. Іллею Федоровичем Тимківським. Після закінчення гімназії в 1819 р. Максимович вступив початку на відділ словесності, а через два роки перейшов на природничо-математичний факультет Московського університету, по спеціальності ботаніки. За свої успіхи в навчанні він був залишений на роботі в університеті, спочатку в бібліотеці і університетському гербарії, а незабаром почав завідувати ботанічним садом.

У 1828 р.Максимович почав викладати курс ботаніки, а з 1833 р. був затверджений па посаді ординарного професора по кафедрі ботаніки. Його перу належить близько ПО оригінальних праць в галузі природознавства.

Як природознавець Максимович наслідував Ломоносова, підніс цю галузь науки в інших умовах на вищий ступінь. Як історик в провідних проблемах, зачеплених ним, зокрема в боротьбі з норманістами, він ще виразніше- виступає послідовником Ломоносова.              .

Максимович,"займаючись літературою і народною творчістю, поряд з своїм основним предметом - ботанікою, зробив у цьому відношенні великий успіх. У 1827 р. він опублікував першу свою збірку "Малоросійські пісні" і далі не припиняв своєї роботи в напрямку збирання усної творчості і вивчення- етнографії українського народу.

У 1834 р. в науковій діяльності Максимовича сталися зміни: він відійшов від занять ботанікою, а займався лише словесністю та історією. Правда, він підкреслював, що і раніше, в Московському університеті "ботаніка не заважала мені займатися російською історією і словесністю".

Новий період у житті і творчості Максимовича зв'язаний з відкриттям у Києві в 1834 р. університету і призначенням його першим ректором і професором словесності. З цього часу почався ще більш плодотворний період його діяльності в. галузі історії, філології і етнографії.

Відносно короткочасний період творчої діяльності  М.Максимовича на посаді ректора й професора російської словесності позначився організацією і налагодженням учбово-наукового процесу в університеті, закладенням цінного університетського ботанічного саду, створенням ряду наукових праць з філології та історії, в основу яких покладено читані в університеті лекції, зокрема це такі, як "Критико-исторические иселедования о русском языке", "Начатки филологии" (дороблено і надруковано пізніше), а також "История древней русской словесности", яка була надрукована в 1839 р

Найбільш плодотворним періодом творчості Максимовича як історика був час після залишення професорської діяльності в університеті і до кінця 60-х років. У цей період в основному він і створив велику кількість цінних творів з історії нашої Вітчизни. Великим поштовхом у цьому напрямкові були заняття в Київській Тимчасовій комісії для розбору давніх актів, одним з учасників якої був-М.Максимович.

У Максимовича не було великих синтетичних узагальнюючих праць з історії на зразок курсів чи іншого характеру систематичного викладу історії. Своє місце на ниві історичної науки Максимович визначив так: "На полі вижатому заскоро істориками України я збираю пропущені і загублені ними колоски й потроху передаю їх до загального Проте коло проблем історичних, історико-топографічних, археологічних, етнографічних, поставлених і розв'язаних Максимовичем, велике. До першої групи цих питань ми відносимо дослідження, спрямовані проти норманських поглядів М. П. Погодіна та інших норманістів про походження слов'ян і Русі.

З історії IX-XIII століть слід назвати ще статті, які торкаються часткових питань історії окремих земель, такі, як "Волинь до XI ст.", "Про давню єпархію Переяславську", "Великий Київський князь Святослав Ярославич" та ін.

Наслідуючи Ломоносова, розвиваючи його погляди в нових умовах, Максимович піддав гострій критиці норманські теорії. Він перший в історіографії XIX ст. показав шляхи і антинаукові засоби, якими йшли і діяли норманісти після Ломоносова.

З періоду феодальної роздрібненості й чия литовського   панування в Україні (з кіпця XIII і середини XVI ст.) Максимович торкнувся ля окремих питань. З цього розділу української історії йому належать статті: "Дещо про землю Київську», "Замітки про землю Волинську", "Замітки Володимира Ольгердовича",  "Пам'ять про Луцьке «Хрестовоздвиженське братство",   "Пам'ять про Київського воєводу Григорія    Ходкевича", "Літопис про князів Острозьких" та ін.

У дослідженні історії України часів литовського панування  Максимович  був,  головним  чиї збирачем   окремих   історичних   фактів популяризатором. Ці наукові праці для того часу являли собою відкриття нових   фактів і були   новим явищем у нашій історіографії.

До історії козацтва і народних рухів в Україні відноситься значне число творів Максимовича, зокрема "Повідомлення про літопис Григорія Граб’янки, виданий у 1854 р. Київською Тимчасовою комісією", "Про причини взаємного озлоблення поляків і малоросіян в XVII ст.", "Історичні листи про козаків Придніпровських", "Замітки про козацьких гетьманів", "Дослідження про гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачиого" та праця, що близько прилягає до цього дослідження, - "Сказання про Петра Сагайдачного", "Листи про Богдана Хмельницького", "Спогади про Богдана Хмельницького'", "Про історичний роман Куліша "Чорна рада" та ін.

Особливе місце серед праць Максимовича займають роботи "Огляд городових полків і сотень, що були на Україні з часів Богдана Хмельницького" та "Бубнівська сотня". У них автор дослідив і більш-менш докладно показав історико-географічне і адміністративно-політичие становище України в період Визвольної війни (1648-1654 рр.) і в перші десятиліття після неї. Тут показано створення гетьманського, козацько-старшинського устрою України в перші десятиліття перебування її в складі Російської держави.

Визвольну війну українського народу проти шляхетської Польщі 1648-1654 рр. Максимович розглядав як справедливу, загальнонародну війну, що виникла і розгорталась саме в той період, коли нестерпним став гніт і панування Польщі над українським народом. В перелічених вище статтях Максимович дав високу і в своїй основі вірну оцінку діяльності Богдана Хмельницького.

В міру доступних для тогочасної науки джерел, він завжди домагався того, щоб досягнути істинності і достовірності історичного факту, без чого історична наука не могла рухатися вперед. Незважаючи на деяку слабкість і нерозвиненість в науковому відношенні концепції про походження і історію українського козацтва, Визвольну війну і союз України з Росією, М.Максимович своїми критичними дослідженнями вніс значний вклад в українську історіографію XIX ст. Значне коло питань, поставлених і розв'язаних ним, лишаються цінними до наших днів.

М.О.Максимович може вважатися першим істориком Коліївщини. З цього питання йому належать праці: "Сказання про Коліївщину ", "Вісті про гайдамаків" і "Мліївський староста Данило Кушнір".

Погляди Максимовича па Коліївщину були прогресивними, передовими в порівнянні з його сучасниками А. Скальковським та П.Кулішем. Максимович у своїх дослідженнях засобами історичної науки виправдовував прогресивність і справедливість боротьби народних мас проти гнобителів; його погляди в цьому напрямкові збігалися з народними.

На Михайловій Горі, в невеликій хаті, яку Максимович називав "безкабінетною храминою", вчений працював тридцять років. Тут його відвідували не раз його кращі друзі -М.В.Гоголь, Т.Г.Шевченко та ін. У тій тісній хатині провів він і останні дні свого життя. Помер Максимович 10 вересня 1873 р. Праці Максимовича цього останнього, найбільшого в житті періоду, саме й характеризують його  як видатного історика.

Перевірка конспекту.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Малюнок на скелі»

Первісні люди на стінах печер зображали тварин, речі, які мали відношення до їхнього життя. Учню необхідно обрати лише одну річ, яка б символізувала І. Франка

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя. Оцінювання учнів.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект.

2. Підготуватися творчу роботу

УРОК № 9

Тема. .                         Урок-галерея історичних портретів

Мета: підбір інформації щодо характеристики історичних постатей: Г. Поле-тика, В. Григорович-Барський, Д. Левицький, В. Боровиковський, С Ковнір, її аналіз та узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виховання поваги, до історії власного народу .

Обладнання : комп'ютер, додаткова література, енциклопедії та матеріали з мережі Інтернет.

Тип уроку захист творчих робіт учнів

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Практичний етап—проводиться вдома

Під час співбесіди вчителя  й учня необхідно з'ясувати, як саме учень хоче оформити захист своєї творчої роботи: презентацією, рефератом, вікториною, тобто щоб матеріал був цікавий для його однокласників.

 ІІІ. Презентаційний

Захист свого творчого доробку.

Теми творчих робіт.

1.Г. Полетика,

2. В. .Григорович-Барський,

3.Д. Левицький,

4. В. Боровиковський,

5. С. Ковнір

 ІV. Обговорення проектів.

Прийом          Кольорова феєрія

Для оцінки творчих робіт учні використовують  маленькі кольорові квадратики. Робота  з різнокольоровими квадратиками дозволяє зберегти якесь інкогніто та не примушує до обнародування власної позиції. На столі в учнів лежать квадрати трьох кольорів (зелений, жовтий, червоний), які відповідно означають: «Дуже цікаво», «Мені дещо незрозуміло», «Мені складно зрозуміти». Після  виступу кожного учня  вчитель просить показати квадрати, які відповідають рівню розуміння конкретного захисту.  Після цього вчитель визначає оцінку учня.

V. Підсумки уроку

 Діти малюють смайлики, в яких показують власні емоційні відчуття після проведення уроку.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект.

2. Підготувати повідомлення на тему: «Батьківщина та справжнє прізвище Устима Кармелюка.»

УРОК № 10

Тема.                    Український Робін Гуд - Устим Кармелюк.

Мета: ознайомити учнів із постаттю Устима Кармалюка; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, визначати причини історичних подій, працювати з документами, схемами, таблицями; на прикладах виступів українського населення виховувати в учнів патріотичні почуття.

Обладнання: карта, схеми, таблиці, роздавальні картки з історичними джерелами, портрет У. Кармалюка.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Діалогічне спілкування

1. Які українські землі входили до складу Росії в першій половині ХІХ ст.? Покажіть їх на карті.

2. Яку національну і соціальну політику проводив російський уряд щодо українських земель?

3. Поясніть такі принципи російської політики, як уніфікація, денаціоналізація, інтеграція, бюрократизація.

4. Що ви можете сказати про становище українського населення під владою Росії на початку ХІХ ст., порівняно з часами Гетьманщини?

ІІІ Вивчення нового матеріалу

Учитель. Епіграфом сьогоднішнього уроку можна взяти слова народної пісні про Кармелюка «За Сибіром сонце сходить» :

 

Збирайтеся, козаченьки,

                                                                                          Беріть дрюки в руки.

                                                                                             Та й підемо панів бити

                                                                                   За народні муки

 

1. Батьківщина та справжнє прізвище Устима Кармелюка.

Виступ учнів із повідомленням на тему: «Батьківщина та справжнє прізвище Устима Кармелюка»

Прийом  «Продовж розповідь»

Кожен учень по черзі називає речення, але так, щоб була утворена розповідь про побачене. Кожне речення оцінюється в один бал

2. Керівник повстанського руху на Поділлі. Національний герой чи розбійник?

Робота з таблицями

Учитель прикріплює на дошці дві таблиці  «Посилення соціального і національного гніту», «Форми селянського протесту», — і просить учнів визначити, який зв’язок існує між даними явищами та подіями. Учні мають відзначити, що посилення соціального гніту призводить до зростання протесту українського селянства і до великих повстань та заворушень. Виконуючи такий вид робіт, діти вчаться встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Далі учні працюють з таблицями.

Таблиця 1

Посилення соціального гніту

• На території України утворювалися генерал-губернаторства, збільшувалася кількість поліцейських і військових, кількість військових поселень, у Києві будується фортеця. • Зростає кількість неукраїнського населення міст, знищуються залишки Магдебурзького права. • Відбувається русифікація українського населення (насадження російської мови, російської культури і звичаїв). • Зменшення селянських наділів, зростання кількості безземельних селян, зростання податків і повинностей, застосування поміщиками місячини (безземельні селяни обробляли поміщицьку землю за щомісячний пайок) • Посилюється політичний нагляд за Україною з боку спеціально утворених органів безпеки: «Третього відділення власної Його імператорської Величності Канцелярії» та «Корпуса жандармерії»

Завдання

1. Якою була політика російського царизму щодо України в першій половині ХІХ ст.?

2. Які факти свідчать про посилення соціального і національного гніту українського населення?

Таблиця 2

Форми селянського протесту

• Скарги царю та в урядові установи; • відмова виконувати повинності й сплачувати податки; • втечі з маєтків; • підпали поміщицьких маєтків; • непокора, збройний опір поміщикам; • напади на маєтки, розподіл поміщицького майна; • убивства поміщиків або управителів; • масові повстання

Завдання

1. Визначте, який характер мали форми протесту українського населення проти посилення соціального гніту.

2. Які з них можна назвати активними, а які пасивними?

Розповідь учителя супроводжується показом на карті

Яскравою сторінкою в історії антикріпосницької боротьби в Україні були селянські рухи, пов'язані з іменем легендарного Устима Кар­малюка. Центром їх стало Поділля, але час від часу вони поширюються  на Волинь і Київщину.

Будучи сином кріпака, Кармелюк з юних років пройнявся жагучою ненавистю до панів і швидко дістав ім'я бунтаря. із своїм родичем Д. Хроном він створив невеликий селянський загін і почав нещадну боротьбу проти гнобителів. Повстанці діяли партизанськими методами: вони зненацька нападали на поміщицькі маєтки, хутори й двори селян-багатіїв, громили їх, розправлялися з експлуататорами, відбирали в них майно та гроші й віддавали їх бідним.

Кармелюк і його товариші користувалися безмежною повагою селян, простих людей, завжди знаходили в них притулок і підтримку. У 1814 р. У. Кармелюка і Д. Хрона було схоплено (і за вироком військового суду їм присудили по 500 ударів шпіцрутенами) й відправлено у військову частину в Крим. Але по дорозі вони втекли вернулися на Поділля. Знову запалали поміщицькі маєтки. На початку 1817 р. їх було схоплено і засуджено до смертної кари, але вирок замінили: Кармелюку і Хрону дали по 25 ударів батогом затаврували обличчя і заслали в Іркутську губернію на 10-річну каторгу. Наприкінці 1818 р. їм знову вдалося втекти. Повернувшись на Поділля, вони й знову продовжували боротьбу. За 23 роки разом з Кармелюком стало на боротьбу проти панів близько 20 000 чоловік.

Народний месник загинув від кулі шляхтича Рудковського в ніч  на 10 жовтня 1835 р. у с. Шляхові Корчинці.

Завдання

Складіть план на тему «Селянські виступи під проводом У. Кармелюка на Поділлі та Волині» за планом :План

1. Дата повстання. 

2. Місце повстання.

3. Керівник.

4. Склад учасників.

5. Причини повстання, '

6. Хід повстання.

7. Причини поразки.
8. Наслідки повстання.
9. Історичне значення.

Бесіда за запитаннями.

1. Яке ваше ставлення до постаті У. Кармелюка?
2. Чи можна порівняти У. Кармелюка з Робін Гудом?

3. Образ народного месника у  народній творчості та літературі.

Розповідь вчителя

Не вмерла серед  народних мас пам'ять про подвиги улюбленця подільських і волинських кріпаків. Вона збереглася у багатьох народних піснях, думах переказах і легендах.

Робота в групах

На опрацювання учням надається ілюстрація з  портретом (Додаток до уроку 10) У. Кармелюка, українська народна казка та українська народна пісня.

Готується як роздатковий матеріал

«Кармалюк і багач» (українська народна казка)

Одного разу йшла вдова на базар. Була вона дуже бідна. Йде вона лісом, аж видить, виходить Кармалюк. Розпитав її, звідки вона і куди йде, дав грошей, щоб купила собі корову. Купила вона корову, привела додому. Сусіди питають, де взяла. Вона й розказала, як було. Почув це один багач. І йому захотілося корову мати дурно.

Перевдягнувся він в лахи та йде лісом. Здибав Кармалюка. Взнав Кармалюк багача, а той каже:

— Маю кілька копійок і йду, може щось куплю.

А Кармалюк каже:

— На тобі гроші, купиш мені цвяшків. А наступного разу дам тобі на корову.

Купив багач цвяшків та й повертається. Кармалюк узяв ті цвяшки та всі й позабивав багачеві в п’яти.

• Так тобі, — каже, — щоб більше мене не обманював.

За Сибіром сонце сходить (українська народна пісня)

…Зібрав собі славних хлопців, —

Що ж кому до того?

Засідаєм при дорозі

Ждать подорожнього.

Чи хто їде, чи хто йде,

Треба їх спитати,

Як не має він грошей —

Треба йому дати!

Завдання

1. Проаналізувавши ілюстрацію, українську народну казку та українську народну пісню, спробуйте охарактеризувати історичну постать Устима Кармелюка.

2. Як ви вважаєте, в чому полягає героїзм і трагізм особистості Устима Кармелюка?

3. Чому, на вашу думку, образ Устима Кармелюка знайшов своє відображення у творах усної народної творчості?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Сенкан»

Скласти сенкан за ключовим словам «У. Кармелюк». Бажаючи зачитують свої сенкани.

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Дати характеристику У. Кармелюку як історичному діячеві.

3.  Підготувати повідомлення на теми: «Літературна та дослідницька діяльність Маркіяна Шашкевича.», « Яків Головацький та москвофіли.», «Життя та діяльність Івана Вагилевича, його етнографічна спадщина.»

УРОК № 11

Тема.  «Руська трійця». Іван Вагилевич, Маркіян Шашкевич, Яків Головацький.

Мета: з’ясувати, як на західноукраїнських землях наприкінці XVIII –на початку XIX ст. відбувається пробудження національного життя і поширення української національної ідеї, а також охарактеризувати «Руської трійці»; розвивати в учнів уміння працювати з історичними джерелами, самостійно опрацьовувати історичні документи, вміти аналізувати матеріал, виділяти головне і другорядне, робити висновки, зіставляти інформацію з різних історичних джерел, висловлювати свою точку зору; на прикладах діяльності та «Руської трійці» виховувати в учнів патріотичні почуття.

Обладнання: історичні документи, ілюстрації, портрети діячів «Руської трійці», відеофільм «Невідома Україна» серія 64 « Реформи Марії –Терезії та Іосифа ІІ», роздатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом   «Рецензія  Див. урок № 4

Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Формування світогляду членів «Руської трійці».

Перегляд відеофільму «Невідома Україна» серія 64 « Реформи Марії –Терезії та Іосифа ІІ»»

Метод «Мозковий штурм»

На основі вже вивченого матеріалу визначте, якими могли бути передумови національного відродження на західноукраїнських землях.

Діти коротко висловлюють свої думки, які записуються на дошці. Потім за допомогою вчителя складають узагальнюючу таблицю.

Передумови національного відродження

1. Збільшення кількості освічених людей в Україні завдяки реформам Марії-Терезії та Йосифа ІІ. 2. Реакційні реформи наступників Марії-Терезії та Йосифа ІІ (скасування обов’язкової освіти, взяття шкіл під контроль католицької церкви, зменшення кількості дітей в школах), які призвели до погіршення становища українського населення. 3. Проникнення ідей Просвітництва на українські землі

 

2. Галицькі будителі і «Русалка Дністрова».

Робота в групах

Учні поділяються на три групи для детального опрацювання питання про виникнення «Руської трійці» та її діяльність. У роботі також використовуються ілюстрації із портретами засновників «Руської трійці» — Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького. Всі групи працюють з уривком з книги «Гомін віків», але завдання отримують різні.

Готується як роздатковий матеріал

 «Наші тодішні священики майже всі говорили по-польськи і виголошували в церкві польські проповіді. І задумав Маркіян допомогти томі народові зрозуміти, хто він є. Та знав, що сам

мало вдіє, і тому дібрав собі гурток товаришів й умовився з ними, що треба передусім показати інтелігенції красу рідної мови, що рідна мова є головною ознакою окремішності народу, і знав, що хто полюбить рідну мову, той полюбить і народ і буде для нього працювати. А щоб розкрити красу української мови, Маркіян з товаришами вирішив збирати українські пісні та друкувати їх, а крім того, і самому писати вірші й оповідання по-українськи.

Найближчими його товаришами були Яків Головацький та Іван Вагилевич, ровесники і також богослови. Вони морально та ідейно опиралися на те, що вже на Україні над Дніпром повиходило друком багато українських книжок та збірок пісень, отже, і братам-галичанам личило б піти тим шляхом».

Завдання

• 1-а група. Визначте причини появи «Руської трійці».

• 2-а група. Які завдання ставили перед собою засновники цього товариства?

• 3-я група. Використовуючи даний документ, складіть розповідь про утворення організації «Руська трійця».

Робота із схемою

Після закінчення презентацій роботи груп учні складають схему «Руська трійця»

 

Завдання

1. Проаналізуйте основні напрямки діяльності «Руської трійці».

2. Яким було значення виходу у світ альманаху «Русалка Дністрова»?

3. Які факти говорять про те, що автори збірки вийшли за межі культурно-просвітницької діяльності у політичну сферу.

Робота з документами

Учні мають ознайомитися з документами й виконати завдання.

Текст 1

Після виходу «Русалки Дністрової» начальник поліції Львова зазначав: «Ми вже маємо достатньо клопоту з одним народом (поляками), а ці божевільні тут хочуть відродити давно мертвий і похований русинський народ».

Текст 2

Аналізуючи причини заборони збірки, І. Франко зазначав:

«Русалка Дністрова», хоч і який незначний її зміст, які неясні думки в ній виказані — була свого часу явищем наскрізь революційним».

Проблемне завдання

Порівняйте зміст текстів 2 і 3. Чиї погляди виражає кожен з авторів?

Методом «Дерево рішень»

Визначте значення діяльності «Руської трійці» для розгортання національно- визвольного руху.

Завдання виконується методом «Дерево рішень», яке матиме такий вигляд.

Значення діяльності «Руської трійці»

1. Це був крок вперед у розвитку національного руху на західноукраїнських землях. 2. Вперше в історії українського суспільного руху Західної України прозвучала ідея возз’єднання всіх українських земель у складі майбутньої федерації. 3. Прозвучав заклик за введення української мови і культури в усі сфери громадського життя. 4. Започаткована нова демократична культура в Галичині. 5. Діяльність учасників «Руської трійці» сприяла підвищенню освітнього рівня і пробудженню національної свідомості народу Західної України. 6. Гуртківці перейшли від культурно-мовних питань до соціально-економічних і політичних

3. Літературна та дослідницька діяльність Маркіяна Шашкевича. Яків Головацький та москвофіли. Життя та діяльність Івана Вагилевича, його етнографічна спадщина.

Повідомлення учнів

Прийому      «Шерлок Холмс»

Учням пропонується прослухати повідомлення учнів  і скласти до них якнайбільше запитань, не користуючись самим текстом. Питання мають охопити весь матеріал і врахувати найменші дрібниці. Визначається наддовший список питань. Учні дають відповіді на них. Учитель відзначає найбільш активних гравців.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Метод «Вільне письмо»

Для роботи надається 5-10 хвилин. Протягом цього часу учень записує свої думки щодо вивченої теми, не відриваючи ручки від паперу чи зошита. До уваги не беруться помилки, стиль. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції, не соромлячись їх і не боячись їх існування.

Завдання

Висловити свою думку щодо діяльності діячів «Руської трійці».

V. Підсумки уроку

Метод «Мікрофон»

Загальний  підсумок уроків підбивають самі діти у формі гри «Я—редактор журналу «Знання», де вони по черзі заповнюють колонку під умовною назвою «На сьогоднішньому уроці я дізнався (-лася)…»

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготували міні-доповіді за планом:

2.1 Походження Іва­на Капущака;

2.2. Формування життє­вої позиції майбутнього депутата;

2.3. Виразник інтересів галицького селянства. Промова Івана Капу­щака в австрійському парламенті;

2. 4.  Життя після депутатства.

УРОК № 12.

Тема.  Народний трибун—Іван Капущак

Мета: ознайомити учнів з одним з представників українського  національного руху ХІХ ст.; формувати в учнів навички  й уміння щодо самоосвітньої діяльності, складати тези до вивченого матеріалу; виховувати повагу до інтелектуальних цінностей власного народу.

Обладнання: портрет І. Капущака

Тип уроку:  комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ.  Мотивація навчальної діяльності

Прийом   « Сніжна грудка»

Див. урок № 5

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Конференція

Кілька учнів заздалегідь підготували міні-доповіді за планом:

1. Походження Іва­на Капущака;

2. Формування життє­вої позиції майбутнього депутата;

3. Виразник інтересів галицького селянства. Промова Івана Капу­щака в австрійському парламенті;

4.  Життя після депутатства.

Учні уважно слухають міні-доповіді, ставлять питання, уточнюють окремі положення і під керівництвом вчителя складають тезовий план уроку.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Малюнок на скелі»

Первісні люди на стінах печер зображали тварин, речі, які мали відношення до їхнього життя. Учню необхідно обрати лише одну річ, яка б символізувала Івана Підкову.

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Повідомлення учнів: «Лук'ян Кобилиця - представник інтересів громади.»,   «Постання під проводом Лук’яна Кобилиці 1834-1844 рр.».

УРОК № 13

Тема.      Продовжувач опришківської справи Лук'ян Коби­лиця.

Мета: охарактеризувати соціально-економічне становище населення західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст., а також соціальні рухи, під проводом Л. Кобилиці; розвивати в учнів уміння

встановлювати причинно-наслідкові зв’язки під час аналізу історичних подій, вчити працювати з документами та ілюстраціями, аналізувати матеріал, визначати основне й другорядне, висловлювати свою точку зору; на прикладах соціальних виступів українського населення виховувати в учнів патріотичні почуття.

Обладнання: карта, документи, ілюстрації, таблиці, портрет Л. Кобилиці.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за запитаннями

1. Які українські землі входили до складу Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст.? Покажіть їх на карті.

2. Пригадайте, яким було соціально-економічне становище західноукраїнських земель.

3. Яку національну і соціальну політику провадив австрійський уряд на українських землях?

4. Чи змінили становище українського населення реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ? Як змінилося становище українців за їх наступників?

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

1. Соціально-економічне ста­новище Буковини в першій половині XIX століття.

Робота з джерелами інформації

Для опрацювання учням надається ілюстрація

«Селянська хата» та документ. Готується як роздатковий матеріал

Уривок з подорожніх листів письменника Василя Кельсієва

«Тогда над нами были атаманы, хлопы такие же, как мы, они гоняли нас на панщину. Три дня в неделю работали мы на панов, а три дня на себя. Опоздает человек на панщину хоть полчаса, еще день в неделю работать будет, а задолжал пану, то и п’ять, и шесть дней работал. Работали мы, а атаман стоял над нами с нагайкою и подстегивал».

Завдання

1. Використовуючи історичне джерело, охарактеризуйте соціальне становище західноукраїнського селянства.

2. Визначте причини селянських виступів у Західній Україні в першій половині ХІХ ст.

Робота за методом «Мозкова атака»

Питання про визначення причин селянських виступів вивчається методом «Мозкова атака» і складанням узагальнюючої таблиці.

Причини селянських повстань

• Реакційна політика австрійського уряду щодо селянства; • посилення соціального і національного гніту; • жахливі побутові умови селянства; • тяжка, виснажлива праця; • сваволя та беззаконня поміщиків; • безземелля, малоземелля, розорення селянських господарств; • низькі врожаї та часті неврожаї; • голод та епідемії

Розповідь учителя супроводжується складанням таблиці «Селянські виступи на Галичині, Буковині і в Закарпатті».

Селянські виступи на Галичині, Буковині і в Закарпатті
Галичина	Буковина	Закарпаття
1817–1822 рр. — виступи селян Східної Галичини; 1824–1826 рр. — виступи у Східній Галичині; відмова селян відпрацьовувати панщину; 1838 р. — відмова селян 39 громад Чортківщини відробляти панщину, зміщення сільської старшини, розправи над представниками поміщицької адміністрації; 1846–1848 рр. — антикріпосницькі виступи селян Галичини	1838 р. — виступи селян Буковини; 1843–1844 рр. — рух селян 22 громад під проводом Лук’яна Кобилиці; відмова виконувати повинності, самовільне захоплення лісів і пасовищ, встановлення самоврядування. Жорстоко придушено	1831 р. — «холерні бунти»; обурення селян забороною переміщення у зв’язку з епідемією холери. Придушені регулярними військами
1819–1825 рр. — рух опришків на Західній Україні; діяло 50 загонів повстанців; понад 10 років на Буковині діяв загін на чолі з Мироном Штолюком; для придушення були введені польові суди і регулярні війська; окремі виступи тривали до 1848 р.

Завдання

1. Як ви вважаєте, в чому полягало значення селянських виступів на Західній Україні в першій половині ХІХ ст.?

2. Чи згодні ви з думкою І. Франка, що селяни на західноукраїнських землях перетворилися на «самостійну суспільну силу, яку не можна вже було недооцінювати»?

2. Лук'ян Кобилиця - представник інтересів громади. Керівник селянських ви­ступів 1843-1844 рр. в Буковин­ській Гуцульщині. Придушення виступів та ув'язнення

Повідомлення учнів: «Лук'ян Кобилиця - представник інтересів громади.»,   «Постання під проводом Лук’яна Кобилиці 1834-1844 рр.».

Робота з документом

Учні мають ознайомитися з документом і виконати завдання.

З протоколу допиту Лук’яна Кобилиці.

«Що ж стосується підбурювання тутешніх гірських підданих, …то його треба б приписати… головним чином Лук’яну Кобилиці, який поширив між підданими ідею, що вони вільні й мусять відібрати у дідичів ліси. Для обґрунтування цього твердження оповідав Кобилиця підданим, що він має цісарський патент, друкований золотими буквами, який забезпечує населенню Русько-Кимполунзької округи ці свободи. Але під час детального допиту

він сказав, що не мав такого патенту, що він тільки купив книжку про права і повинності гірських підданих, яка мала позолочену печатку, й через це він дійшов думки, що вона писана золотими буквами. З цього патенту він сказав зробити багато копій для тутешніх підданих».

Завдання

1. Що нового ви дізналися про Лук’яна Кобилицю? Визначте його роль в українському національному русі.

2. Як ви вважаєте, чому керівники селянських виступів часто запевняли, що мають документи про звільнення селян, але поміщики це від них приховують?

3.  Л. Кобилиця - депутат австрійсь­кого парламенту. Селянський рух в 1848-1849 роках під проводом Л. Кобилиці. Арешт і смерть ва­тажка

Розповідь вчителя.

 Унаслідок революції 1848 р. по­ляки та українці Східної Галичини здобули пра­во брати участь у виборах до рейхстагу. Польська шляхта доклала чимало зусиль, щоб не допустити українських представників до парламенту.

Робота з таблицею

Кількість українських депутатів в рейхстагу

Депутати рейхстагу	Кількість
Усього: 1) від Галичини      з них українців  2) від Буковини      з них українців	383 93  39 (селян 27) 8 5 (селян 5) -    »     -     - * —     2 ■

 

 

 

 

 

 

Розповідь вчителя

 Революційні події 1848-1849 рр. активізували селянський рух на західноукраїн­ських землях. Цьому сприяв обмежений характер селянської реформи 1848 р. Селяни відмовлялися сплачувати відшкодування господарям за панщи­ну, боролися за ліси і пасовища.

Найбільшого розмаху селянський рух набув наприкінці 1848 — на початку 1849 років у Пів­нічній Буковині. 16 листопада 1848 року в міс­течку Вижниця селянський депутат рейхстагу Лук'ян Кобилиця скликав численне зібрання, на якому переконав присутніх, що рейхстаг не змо­же поліпшити долю українського селянства, тому потрібно самим домагатися справедливості.

Зі сміливих селян Л. Кобилиця організував кінний загін і вирушив у визвольний похід Пів­нічною Буковиною. Від імені австрійського імпе­ратора в кожному селі і містечку він організовував вибори органів місцевої влади, проголосив орні землі, ліси і пасовища власністю народу. Проти повсталих виставили регулярні війська, які за­вдали поразки повстанцям. У квітні 1850 року Л.   Кобилицю  заарештували   і  після  тривалого слідства, під час якого його неодноразово підда­вали тортурам, народного месника заслали до міс­та Гурі-Гоморри. Наприкінці жовтня 1851 року Л. Кобилиця помер.

Хронологічне завдання

Складання «галереї подій» на дошці.

4. Постать Лук'яна Кобилиці в народних піснях.

Робота з фольклорним джерелом

Із народного переказу про Лук'яна Кобилицю

Обрали гуцули Кобилу послом до Відня. Він їздив за царською правдою і привіз лише розча­рування. «Не в царів, — говорив, — а у власних руках наших справжня правда, мужицька доля».

Тоді народ ще більше повірив Кобилі, потоком до Карпатського Беркута, несучи свої скарги на поміщика, на гірку долю. Громом промайнував по горах, місяцем влучив у серце . Перелякані поміщики розбіглися, а по­тім зібрали величезне військо проти бунту Коби­ли. Ватажок мав переховуватись в лісі. Жив там із мужиками, як опришки. Через Василя Берлаша передавав листи до сейму, в яких скаржився, що після ліквідації панщини поміщики, як і рані­ше, знущаються над людьми. Листів було багато, але ніхто не звертав на них уваги. Імператорський уряд був ніби німий.

Знайшли все ж таки поміщики Кобилу. Зааре­штували, ув'язнили, зраділи. Але, незважаючи на смерть, нічого не домоглися. Мученицькою смертю загинув Лук'ян Кобилиця. Загинув, але пам'ять про нього вічно живою залишається в народі.

Запитання

Охарактеризуйте словами документа ставлен­ня до Л. Кобилиці з боку: а)народу;

б) поміщиків;

в) австрійського імператора та його уряду.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом  «Асоціативний кущ»

Яким вам бачиться образ Л. Кобилиці? Якою людиною він був? Доберіть епітети до образа Л. Кобилиці.

V. Підсумки уроку

Прийом «Мікрофон»

А зараз уявіть, що ви працюєте репортером солідного історичного видання, під назвою, наприклад, «Нумізмат». Ваш номер готується до друку і вільною лишається одна колонка з таким заголовком: «На сьогоднішньому уроці я дізнався (дізналася)… Що мені сьогодні сподобалося, а що ні?». Що б ви туди написали?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготувати міні-проект на одну з тем: «Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, художник, діяч національно-визвольного руху, ідеолог та символ українського відродження.», «Творче життя Т. Г. Шевченка (1843–1846)», «Суспільно-політичні погляди Т. Г. Шевченка.», «Перебування у засланні. Повернення до Петербурга (1847–1861).»

3. Підготувати уривки із творів Т. Г. Шевченка, в яких звучать українські національні ідеї.

 

 

 

УРОК № 14-15

Тема.          Символ українсь­кої нації Тарас Шевченко.  

Мета: з’ясувати значення діяльності Т. Г. Шевченка у національно-визвольному русі в Україні та українському національному відродженні; розвивати в учнів уміння складати розповідь, в логічній послідовності висвітлювати історичні події, розвивати навички

усного мовлення та роботи з джерелами інформації; на прикладах діяльності

Т. Г. Шевченка та його творів виховувати в учнів почуття любові до Батьківщини і свого народу.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, роздавальні картки з уривками з творів Т. Г. Шевченка, відеофільм «Невідома Україна» серія 66 « Шевченко»

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Прийом  «Дерево пізнання»

Домашнім завданням вашим було скласти запитання до теми, яку ми вивчали на попередньому уроці, отже пропоную  відповісти на поставлені вами запитання з «Дерева пізнання»

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Бесіда за запитаннями

1. Пригадайте час утворення та діяльності Кирило-Мефодіївського братства?

2. Яку участь у діяльності братства брав Т. Г. Шевченко?

3. Що вам відомо про творчість Т. Г. Шевченка з уроків української літератури?

4. Які його твори історичної тематики ви можете назвати? Про що там йдеться?

Розповідь вчителя.

На цьому уроці ми маємо з’ясувати, яке місце посідає Т. Г. Шевченко в українському національному відродженні?

1. Біографія Т. Г. Шевченка

Виступи учнів

1-й виступ. Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, художник, діяч національно-визвольного руху, ідеолог та символ українського відродження.

Завдання

1. Як пройшли дитинство та юність поета?

2. Під впливом яких обставин та подій формувалися погляди майбутнього поета та історичного діяча?

2-й виступ. Творче життя Т. Г. Шевченка (1843–1846)

Завдання

1. Яке значення для формування поглядів Шевченка мали його поїздки в Україну?

2. Якою була тематика його творів, написаних у цей період?

3. Чи можна стверджувати, що період «трьох літ» (1843–1845) став переломним у творчості Шевченка? Чому?

3-й виступ. Суспільно-політичні погляди Т. Г. Шевченка.

Завдання

1. Яку роль відіграв Шевченко в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства?

2. Які погляди братчиків на майбутнє України він розділяв, а які — ні?

3. Як ви розумієте вислів «Шевченко належав до революційного крила Кирило- Мефодіївського братства»? Поясніть.

4-й виступ. Перебування у засланні. Повернення до Петербурга (1847–1861).

Завдання

1. Як пройшли останні роки життя Т. Г. Шевченка?

2. Що мав на увазі Шевченко, коли сказав в одному із творів: «Караюсь, мучуся, але не каюсь!»?

3. Як ви вважаєте, чому перепоховання Т. Шевченка перетворилося на справжню всеукраїнську маніфестацію?

Перегляд фрагменту  відеофільму «Невідома Україна» Серія «Шевченко»

Завдання

Під час перегляду  учні в зошитах розташовують на лінії часу почуті основні дати та події

Робота в групах

Готується як роздатковий матеріал

1-а група. Опрацювати уривок з тексту поеми Т. Г. Шевченка «Сон» і дати відповідь на запитання.

«Кінь басує, от-от річку,

От… от… перескочить.

А він руку простягає,

Мов світ увесь хоче

Загарбати. Хто ж це такий?

От собі й читаю,

Що на скелі наковано:

Первому — Вторая

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той Первий, що розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову сиротину».

Запитання

1. Про яких історичних осіб йдеться у цьому творі?

2. Чому Шевченко вважає, що вони «доконали» Україну?

3. Чи поділяєте ви точку зору Т. Г. Шевченка?

2-а група. Опрацювати уривок із поеми Т. Г. Шевченка «Єретик» і дати відповідь на запитання.

…І брат з братом обнялися

І проговорили

Слово тихої любові

Навіки і віки!

І потекли в одно море

Слов’янськії ріки!

…А я тихо

Богу помолюся,

Щоб усі слав’яне стали

Добрими братами…

Запитання

 Які ідеї з програмових документів Кирило-Мефодіївського братства відтворив поет у цьому вірші?

3-я група. Опрацювати уривок з документа і дати відповіді на запитання.

З обвинувачувального висновку в справі Т. Шевченка

«З улюбленими віршами в Малоросії могли поселитися і згодом укоренитися думки про вигадане блаженство часів гетьманщини, про щастя повернути ці часи і про можливість України існувати у вигляді окремої держави… За обурливим духом і зухвалістю, що виходить поза всякі межі, він повинен бути визнаний одним із важливих злочинців».

Запитання

Чому царський уряд вважав Т. Шевченка «одним із важливих злочинців»?

Конкурс на краще виконання творів Т. Г. Шевченка в яких звучать українські національні ідеї.

Випереджальне завдання.

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Метод  «Два — чотири — разом».

Учні дають відповідь на запитання, яке прозвучало на початку уроку:

 Яке місце посідає Т. Г. Шевченко в українському національному відродженні?

Спочатку діти обговорюють питання в парах, потім в малих групах — по чотири учні, потім — у великих групах. Далі кожна група висловлює свої міркування про місце Т. Г. Шевченка в українському національному відродженні. У кінці роботи учні роблять загальний висновок.

V. Підсумки уроку

Незакінчене речення

На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим  відкриттям було…….

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Скласти кросворд до теми

УРОК № 16

Тема.                                Микола Костомаров

Мета: охарактеризувати громадсько-політичну діяльність М Костомарова як ідеолога Кирило-Мефодіївського братства; розвивати в учнів уміння працювати з документами та іншими історичними джерелами, аналізувати їх, робити висновки, порівняння, висловлювати свої думки; на прикладах діяльності М. Костомарова  виховувати в учнів почуття любові до Батьківщини і свого народу.

Обладнання: відеофільм «Невідома Україна» Серія 67 «Кирило-Мефо-діївське братство»; роздавальні картки з історичними джерелами, портрет

М. Костомарова.

Тип уроку:  комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка кросвордів

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Вчитель Епіграфом до нашого уроку прослужать слова Михайла Грушевського:

«Ми не іконописці, а історики. Ставимо не іконостас,

а галерею типових представників нашого громадського

 руху, в плоті і крові, в сильних і слабких формах їхньої

                                          діяльності.»

1. Походження  М. Костомарова, еволюція політичних поглядів. Засновник народницького напрямку в українській історіографії. Історичні, етнографічні праці та літературний доробок М. Костомарова

Розповідь вчителя.

Український історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, кри­тик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з 1876 р. Народився 4(16) травня 1817 р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатсько-го р-ну Воронезької області в сім'ї російського поміщика, мати — українка, з кріпаків. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Захопився збиранням та вивчен­ням народної поезії, 1844 р. захистив магістерську дисертацію «Об историческом значений русской народной поззии». Після закінчення університету дея­кий час служив юнкером в уланському полку, потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Киє­ва, служив ад'юнкт-професором кафедри російської історії   Київського   університету.   1846-1847   рр.  разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснув; Кирило-Мефодіївське братство, де брав активі участь у складанні програмних документів. Він автор «Книги буття українського народу», «Статуї Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія відозв «До братів-українців», «До братів-росіян «До братів-поляків»; автор записки про об'єднання слов'янських народів.

Навесні 1847 р. Костомарова було заарештовано. Після річного ув'язнення в казематі «Третього відділу», а потім у Петропавловській фортеці йог було вислано до Саратова. 1856 р. Костомарова було амністовано.

Із 1858 р. жив у Петербурзі. Працював н посаді екстраординарного професора кафедрі російської історії Петербурзького університету. Влаштовував літературні «вівторки», куди збиралися земляки-українці (П. Куліш, О. Стороженко, В. Горленко та ін.). Підтримував тісні зв'язки з М. Добролюбовим, В. Стасовим, М. Ге, О. Бодянським співпрацював у журналах «Современник», «Вестник Европы» (один із його засновників), «Русская старина», «Киевская старина» та ін. Брав діяльну участь у створенні журналу «Основа», у виробленні його національно-культурної програми. На початку 1862 р. залишає працю в університеті і зосереджу­ється на науковій роботі.

Був членом-редактором Київської археогра­фічної комісії; за його редакцією у 1863-1884 рр, видано 12 томів «Актов Южной и Западной России» з історії України і Білорусії ХІУ-ХУІІ ст. Засвідчую­чи близькість історичної долі і культурного життя українського та російського народів, Костомаров розрізняв визначальні риси національного харак­теру українців та росіян. Написав «Русскую историю в жизнеописаниях ее главнейших деятелей», «Иван Свирговский, украинский гетман XVI века», «Богдан Хмельницкий и возвращение Южной Руси к России», «Черты народной южнорусской истории», «Южная Русь в конце XVII века», «Руина», «Мазепа» та ін. Наукові дослідження Костомарова здобули широке визнання, його обрано почесним членом Югослов'янської академії наук і мистецтв, сербського вченого товариства «Друшество» й ін. Історичні праці вченого відзначаються образністю викладу. В історію української літератури Косто­маров увійшов як письменник-романтик. Поезія Костомарова характеризується широкою пробле­матикою і розмаїтям жанрових форм. За часів заборони українського друкованого слова в 70-80-ті рр. XIX ст. та звинувачень в «українофіль­стві» й «сепаратизмі» Костомаров приєднується до слов'янофільської концепції «літератури для домашнього вжитку». Цим він, «можливо, спро­щував і звужував українську проблему, — писав М. Грушевський, — стараючися пропхнути її через

урядове вухо». 1875 р. в Дідівцях у місцевій церкві вінчався зі своєю обраницею Аліною Крагельською професор Микола Іванович Костомаров. Історія ця мала дивовижний сюжет. Сам Микола Івано­вич згадував в «Автобіографії», що його й Аліни Крагельської весілля мало відбутися ще ЗО березня 1847 р.

Проте несподівано все полетіло шкереберть. За два дні до весілля студент О. Петров доніс III від­діленню про існування в Києві таємного Кирило-Мефодіївського товариства. Костомаров як автор «Книги буття українського народу», що віщувала воскресіння України у складі федерації слов'янських народів, вважався ідеологом цього товариства. Жандарми заарештували його та відправили до Петропавлівської фортеці. Доля подарувала їм щас­тя через 28 років після призначеної дати весілля. Микола Ге свого часу навчався в Костомарова, про що й написав у спогадах про Київську гімназію: «Николай Иванович Костомаров был любимейший учитель всех. Не было ни одного ученика, который бы не слушал его рассказов из русской истории. ...Н. И. никогда никого не спрашивал, никогда не ставил баллов — даже месячные баллы ставили мы сами — и — надо правду сказать — добросовестно. Уроки Н. И. были духовнне праздники. Его урока все ждали...»

Сучасники славетного історика у своїх мему­арах вельми охоче оповідають про Костомарова-людину, дружно відзначаючи його феноменальну пам'ять, а разом з тим й ...численні «професор­ські» дивацтва. Живучи в Дідівцях, Микола Івано­вич щоранку сідав в екіпаж і їхав три версти, щоб скупатися в Удаї. Любив гуляти лісом, збираючи квіти, які засовував у петельки й кишені піджака або ж у капелюх. Боявся спеки й воював із рідни­ми за відчинені вікна; всупереч забороні лікарів обливався холодною водою. Був примхливим що­до їжі: обов'язково вимагав, щоб риба, перш ніж її почистять і засмажать, неодмінно була живою (те саме стосувалося курячого бульйону). Напівсліпий, Микола Іванович часто виходив у свій сад із дитя­чою сокиркою з наміром вирубати зарості дикого хмелю; під ту його сокирку потрапляли й дерев­ця, — але все це легко прощалося професору. На схилі літ був страшенно неуважним. Любив зоряне небо й особливо «місяченько». Мало не щодня «бі­гав по церквах», у яких довго й щиро молився...

Помер Микола Костомаров 7(19) квітня

Прийом  «Мовники»

 Учням пропонується прослухати розповідь. Далі вони переказують текст колективно. Кожен по черзі називає іменник (або прикметник), який точно ілюструє наступне речення тексту. При цьому кожен наступний учасник має повторити названі попередниками слова. Виграє той, хто жодного разу не зіб’ється.

2. Ідеолог Кирило-Мефодіївського братства.

Перегляд кінофільму «Невідома Україна» Серія 67 «Кирило-Мефодіївське братство»

Робота в групах

1-група –має визначити причини виникнення КМБ

2-група—визначити мету діяльності КМБ

3-група—визначити види діяльності кирило-мефодіївців.

Доповідачі груп оголошують результати роботи груп, діти записують дані в таблицю.

Кирило-Мефодіївське братство
Причини виникнення	Мета діяльності		Види діяльності

Робота учнів з програмовими документами Кирило-Мефодіївського братства

Вчитель. М. Костомаров не тільки був засновником Кирило-Мефодіївського братства, а й автором програмних документів

Завдання

Назвіть програмові документи  Кирило-Мефодіївського братства

Групова робота Роздатковий матеріал

1-ша група  Опрацювати уривок з «Книги буття українського народу» й виконати завдання.

 «Україна встане із своєї могили і кликне знову до братів-слов’ян, і почують її поклик, встане Слов’янщина, і не зостанеться в ній ні царя, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні мужика, ні холопа, ні в Великій Росії, ні в Польщі, ні на Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні в сербів, ні у болгарів. І Україна буде незалежною республікою в слов’янськім союзі. Тоді скажуть всі народи, показуючи на те місце, де на карті буде намальована Україна: «От камінь, відкинений будівничим, — а він ліг основою всього».

Завдання

1. Яким братчики бачили майбутнє України?

2. У чому вони вбачали історичне покликання України?

3. Як ви вважаєте, чому саме Україні відводилася вирішальна роль у боротьбі за утворення Слов’янської федерації?

2-га група. Опрацювати Статут Кирило-Мефодіївського товариства і виконати завдання.

Розділ І. «Головні ідеї»

1. Визначаємо, що духовне і політичне об’єднання слов’ян є тією справжньою метою, до якої вони повинні прагнути.

2. Визначаємо, що під час об’єднання кожне слов’янське плем’я повинне мати свою самостійність, а такими племенами вважаємо: південно-русів (українців), північно-русів (росіян), білорусів, поляків, чехів зі словенцями, лужичан, ілліросербів з хуруганами

(хорватами) і болгар.

3. Визначаємо, що кожне плем’я повинне мати народне правління і дотримуватися повної рівності співгромадян за їх народженням, християнським віросповіданням і станом.

4. Визначаємо, що правління, законодавство, право власності та освіта у всіх слов’ян повинні ґрунтуватися на святій релігії господа нашого Ісуса Христа.

5. Визначаємо, що при такій рівності освіченість і чиста мораль повинні служити умовою участі в правлінні.

6. Визначаємо, що має існувати спільний Слов’янський собор з представників всіх племен».

Завдання

1. Визначте, які завдання ставили братчики для розв’язання соціальних і національних проблем українців.

2. Як має бути організовано управління Слов’янською федерацією?

3. Як ви думаєте, чому у переліку слов’янських племен, які повинні увійти до Слов’янської федерації, українці стоять на першому місці?

3-я група. Опрацювати Статут Кирило-Мефодіївського товариства і виконати завдання.

Розділ ІІ. «Головні правила»

1. Товариство утворюється з метою поширення вищевикладених ідей переважно через виховання юнацтва, літературу і примноження членів товариства. Товариство визнає своїми покровителями святих Кирила і Мефодія і приймає своїм знаком перстень або

ікону з іменами чи зображеннями цих святих.

2. Кожний член товариства при вступі приймає присягу використовувати талант, працю, статки, свої громадянські зв’язки для цілей товариства, і якщо б котрийсь з членів зазнав гонінь і навіть страждань за прийняті товариством ідеї, то, відповідно до присяги,

він не видасть нікого з членів, своїх побратимів.

3. У випадку, коли член потрапляє до рук ворогів і залишає в нужді сімейство, товариство допомагає йому.

4. Кожний член товариства може прийняти нового члена товариства, не повідомляючи йому імена інших членів. <…>

8. Товариство буде прагнути зарані про викоренення рабства і всякого примушення бідних класів, а водночас і про повсюдне поширення грамотності.

9. Як все товариство в цілому, так і кожний член окремо повинні узгоджувати свої дії з євангелійськими правилами любові, покірності і терпіння; правило ж «Мета виправдовує засоби» товариство визнає безбожним. <…>

11 . Ніхто з членів товариства не повинен оголошувати про існування і склад товариства тим, котрі не вступають або не подають надії на вступ до нього». 

  Завдання

1. На яких засадах мало діяти Кирило-Мефодіївське товариство?

2. Про що свідчить відмова товариства від принципу «Мета виправдовує засоби»?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом  «Моя теза»

 Див. урок № 1

V. Підсумки уроку

Учням пропонується визначитися з оцінкою М. Костомарова за допомогою аркушів, що лежать на партах, прикріпивши їх на шкалі оцінювання.

    -                                                       0                                                +

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Провести дослідження на тему «Україно-центризм та консерватизм Куліша. Історіософські пошуки»

УРОК № 17

Тема.      Основоположник українського консерватизму Пантелеймон Куліш.

Мета: ознайомити  учнів з діяльністю Пантелеймона Куліша; проаналізувати його погляди, розкрити значення діяльності в розвитку українського національного руху; формувати вміння аналізувати історичні джерела, робити повідомлення на історичні теми; виховувати повагу до людей, що були носіями національної ідеї в суспільно-політичному русі.

Обладнання: таблиця «Кирило-Мефодіївське братство», портрет П. Куліша, роздатковий матеріал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Епіграфом сьогоднішнього уроку є слова:

        Блажен, хто сіє у народі

              Зерно найкраще на землі:

                   Зерно любові, братства, згоди

                    В громаді, в хаті і в сім’ї.            

  (  О. Косинський)

Запитання

Кого з історичних діячів, на вашу думку, стосуються ці слова?

Учитель. Сьогодні на уроці ви зможете розширити коло видатних діячів, які дійсно сіяли «зерно любові, братства, згоди» в народі і тим самим зробили вагомий внесок у розвиток українського національного відродження.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Юні роки та формування світогляду Пантелеймона Куліша.

Прийом  «Шпаргалки»

Учням пропонується прочитати текст, Необхідно передати його зміст з допомогою, умовних позначень або схем. Ці шпаргалки (підписані) віддаються вчителю. За бажанням учні підходять до вчителя і витягають шпаргалку. За цією шпаргалкою потрібно відтворити текст. Відзначаються найкращі шпаргалки та доповідачі.

Готується як роздатковий матеріал

Народився (26 липня за старим стилем) 1819 року в містечку Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинський район Сумської області). Був дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича, що походив зі старовинного старшинського козацького роду, і доньки козацького сотника Івана Гладкого — Катерини. На хуторі під Воронежем хлопчик змалечку наслухався різних казок, переказів, легенд, особливо народних пісень, які наспівувала йому мати. Була в нього і «духовна мати» — сусідка по хуторах Уляна Терентіївна Мужиловська, що навернула його до книжної мудрості і наполягла на навчанні в Новгород-сіверській гімназії. З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Мрія навчатися тут, яку плекав із 1834 року, коли зробив першу невдалу спробу вступити до цього навчального закладу, обірвалася 1841 року. Куліш не мав документального свідчення про дворянське походження, хоча його батько і був із козацько-старшинського роду, а отже — й права навчатися в університеті. Кілька років слухання лекцій на словесному, а згодом на правничому факультеті виявилися визначальними для його подальшої долі.

2. Співзасновник Кирило-Мефодіївського братства.

Учитель. Українська спільнота наприкінці ХVІІІ—на початку ХІХ ст. не була байдужою до долі рідної України, але по різному бачили її майбутнє.

Бесіда

1. Яким бачили майбутнє України представники різних течій суспільно-політичного руху до долі рідної України наприкінці ХVІІІ—30-ті рр. ХІХ ст.?

2. Чому представники цих течій не було єдиної точки зору стосовно майбутнього України?

Учитель. Перша політична організація на території України Кирило-Мефодіївське братство є «історичним Рубіконом» у створенні національної ідеї українського народу, заснованої на патріотизмі і традиціях. Кирило-Мефодіївці відкрили новий шлях для боротьби за незалежність України.

Учитель Я звертаю вашу увагу на не прийняття братчиками гасла «Мета виправдовує засоби» Кирило-Мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, сповідували різні шляхи втілення у життя, так Куліш був поборником ліберально-поміркований реформізм та відстоював національні ідеї.

Метод «Прес»

1. Яке місце, на вашу думку, посідав Куліш в діяльності Кирило-Мефодіївське братства?

2. Чи зраджував П. Куліш український табір?

Учитель. На підсумок нашої дискусії я хочу привести слова М Хвильового: «Що ж до ідеального революціонера-громадянина, то більшого за Панька Куліша не знайти. Здається, тільки він один маячить світкою плямою з темного українського минулого. Тільки його можна вважати за справжнього європейця, за ту людину, яка наблизилась до типу західного інтелігента

3. Український Вальтер Скотт. Вимушена еміграція (1864—1881).

Прийом   «Концентрація»

Див. урок № 4

Готується як роздатковий матеріал

Літературна діяльність

Знайомство на Полтавщині (де Куліш хотів придбати власний хутір) із матір'ю автора «Тараса Бульби» і «Мертвих душ» спонукало його до підготовки шеститомного зібрання творів і листів Миколи Гоголя. Та найбільшим своїм творчим успіхом Пантелеймон Куліш вважав двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси». З'явилися вони в Санкт-Петербурзі у 1856 — 1857 роках у двох томах і викликали подив та захоплення. «„Записки о Южной Руси“ друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам'ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни», — так писав він в одному із листів до С. Аксакова. Збірка була написана «кулішівкою» — придуманим Кулішем першим українським фонетичним правописом, який згодом прислужився і для друку «Кобзаря» 1860 року, і для журналу «Основа». Творчо багатим і успішним був для Куліша 1857 рік. Вийшли у світ «Чорна рада», український буквар і читанка — «Граматика», «Народні оповідання» Марка Вовчка, які він відредагував і опублікував, відкрив власну друкарню. 1858 року  Куліш разом  з дружиною вирушили в мандри Європою. Куліш не отримав дозволу на заснування у Санкт-Петербурзі українського журналу, тому створив альманах «Хата». Одночасно брат дружини Василь Білозерський клопотався про видання першого українського часопису «Основа». Куліш разом із дружиною, яка починала друкувати оповідання під псевдонімом Ганна Барвінок, зразу ж захопився підготовкою матеріалів для цього літературного й громадсько-політичного журналу. Насамперед дбав про історичне виховання українського громадянства. Тому почав писати «Історичні оповідання» — своєрідні науково-популярні нариси із історії України — «Хмельниччина» і «Виговщина». З'явилися вони 1861 року в «Основі». Сторінки цього журналу заповнювали і його перші ліричні поезії та поеми, що були написані вже після другої подорожі Західною Європою, яку він здійснив разом із Миколою  Костомаровим. Водночас Куліш уклав свою першу поетичну збірку «Досвітки. Думи і поеми. Слава про Куліша долетіла до Галичини, де львівські журнали «Вечорниці» і «Мета» публікували його прозу, поезію, статті… «Куліш був головним двигуном українофільського руху в Галичині в 60-х і майже до половини 70-х років», — писав Іван Франко, особливо відзначаючи його співробітництво в народовському журналі «Правда». Чотири роки перебування у Варшаві, матеріальні статки (тут був на посаді директора духовних справ і членом комісії для перекладу польських законів) дали змогу письменникові набути неабиякого досвіду й знань (праця в державній установі, вивчення архівів, де він робив численні записи для майбутніх історичних досліджень, дружба із польською інтелігенцією і галицькими українцями, зокрема у Львові, де часто бував).

4. Україно-центризм та консерватизм Куліша. Історіософські пошуки

Дослідницька робота.

Учитель. Національно-визвольний рух кожного народу неможливий без духовної основи, якою є національна ідея. Значний внесок у розвиток української національної ідеї зробив П. Куліш. Наше завдання—з’ясувати, у чому полягали головні ідеї Куліша.

Щоб відповісти на це питання, ви отримали завдання провести пошуково-дослідницьку роботу за темою: «П. Куліш—людина, письменник, суспільно-політичний діяч.»

Звіт учнів про проведення досліджень

Під час роботи створюється ще одна група—творча, яка висловлює свої думки з приводу дослідницької роботи.

5. Останні роки життя.

Розповідь вчителя

Куліш оселився на хуторі Мотронівка поблизу Борзни Чернігівської губернії. Тут господарював, творив, зокрема, укладав зі своїх російськомовних статей і україномовних художніх творів збірку «Хуторская философия и удаленная от света поэзия», яку після появи друком 1879 року цензура заборонила і вилучила з продажу. Це не зупинило вченого, письменника. Його погляд то знову сягає далекої Галичини, куди він посилає свою «Крашанку русинам і полякам на Великдень 1882 року» в надії залучити до спільної культурницької діяльності українських і польських інтелігентів, то приглядається до мусульманського світу, передусім до етичних засад Ісламу (поема «Магомет і Хадиза», 1883, драма у віршах «Байда, князь Вишневецький», 1884). Куліш багато перекладав, особливо Шекспіра, Гете, Байрона, готував до видання в Женеві третю збірку поезії «Дзвін», завершував історіографічну працю у трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши», листувався з багатьма кореспондентами, переймався розбратом слов'янських націй, особливо шовіністичними заходами польської шляхти в Східній Галичині щодо українського населення, дбав про видання прогресивних журналів і газет… Пантелеймон Куліш пішов з життя 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка.

Прийом  «Продовж розповідь»

Див. урок № 10

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Мозковий штурм»

Учні висловлюють ідеї, думки щодо ролі П. Куліша в розвитку українського національно-визвольного руху. Вчитель записує висловлювання учнів на дошці. Учні узагальнюють і роблять висновки.

V. Підсумки уроку

Вчитель підводить клас до висновку, якщо козацька старшина започаткувала історико-культурне обґрунтування національної ідеї, то члени Кирило-Мефодіївського братства, а саме П. Куліш, збагатили її політико-державницькою перспективою та надали їй історичного оптимізму.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготуватися творчу роботу

 

 

УРОК № 18

Тема. .                         Урок-галерея історичних портретів

Мета: підбір інформації щодо характеристики історичних постатей: О. Павловський, І. Орлай, В. Лукашевич,  М. Остоградський, Г. Квітка -Основ'яненко., її аналіз та узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виховання поваги, до історії власного народу .

Обладнання : комп'ютер, додаткова література, енциклопедії та матеріали з мережі Інтернет.

Тип уроку захист творчих робіт учнів

ХІД УРОКУ

Див урок № 9

Теми творчих робіт.

1. О. Павловський,

2. І. Орлай,

3. В. Лукашевич,

4. М. Остоградський,

5. Г. Квітка -Основ'яненко

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект.

УРОК № 19

Тема. Засновник української історичної школи - Володимир Антонович.

Мета: ознайомити учнів з діяльністю В. Антоновича; розвивати в учнів уміння аналізувати й систематизувати матеріал, виділяти головне і другорядне, робити висновки та узагальнення, удосконалювати навички роботи з історичними джерелами; на прикладах діяльності громадівських організацій виховувати в учнів патріотичні почуття.

Обладнання: таблиця «І етап громадівського руху (кінець 50–60-х рр.)», схема «Суть новоерівської політики», портрет В. Антоновича; роздатковий матеріал

Тип уроку:   комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом  «Пінг-понг»

Див. урок № 8

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Шлях до «Громади». Науково-дослідницька діяльність В. Антоновича. Творець Київської школи істориків.

Робота в групах. Прийом «Ажурна пилка»

Групи працюють із текстом Готується як роздатковий матеріал

1-а група— Біографічні відомості

Народився у містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (з 1935 с. Комсомольське Козятинський район, Вінницької області). За версією Польського БС, за відомостями його вдови, брата, друзів, народився в Чорнобилі у 1830 році. Був похрещений священиком УГКЦ, що не можна розкрити для загалу. Метрику у 1834 році видав ксьондз; батько в ній був вказаний учнем Кременецького ліцею, мати — Марія-Моніка — походила з роду Ґурських (пол. Górskich). До 10 років перебував з батьками, які працювали гувернерами в багатих шляхтичів.  Навчався у першій (Рішельєвській) і другій гімназіях м. Одеси (1845–1850); одним з педагогів був Іван Джидай. Закінчив медичний (1855 р., вступив за наполяганням матері, працював лікарем у Чорнобилі після його закінчення) та історико-філологічний (1860 р.) факультети Київського університету. Після закінчення останнього у 1861 році працював учителем (професор^[2]) латинської мови в першій Київській гімназії, у 1862–1865 роках викладав історію в Київському кадетському корпусі. Одночасно з 1863 — секретар, а у 1864–1880 — гол. ред. «Тимчасової комісії для розгляду давніх актів» при канцелярії київського, волинського й подільського генерал-губернатора. У 1861 році приєднався до так званих «хлопоманів». Один з організаторів Київської громади. 1873–1876 — член Південно-західного відділу Російського географічного товариства, у 1875–1876 — його голова. У 1874 р. брав участь в Третьому Археологічному з'їзді та був його секретарем. З 1878 р. — професор російської історії Київського університету, голова Історичного Товариства Нестора-літописця (з 1881 р.), організатор археологічних з'їздів в Україні. Помер Антонович 8 (21 березня) 1908 року, похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7). У квітні 1967 року на могильній плиті В. Антоновича зроблено напис «Антонович Володимир. 1834–1908. Український історик».

2-а група— Наукова діяльність

Антонович — автор понад 300 праць з історії, археології та етнографії України. Зібрав, зредагував і видав 9 томів «Архива Юго-Западной России», що стосуються історії Правобережної України 16—18 століть. Вступні статті Антоновича до цих томів присвячені історії козацтва: «О происхождении козачества», 1863; «Последние времена козачества на правом берегу Днепра по актам 1679–1716 гг.», 1868); історії гайдамаччини:  «О гайдамачестве», 1876 і «О мнимом крестьянском восстании на Волыни в 1789 г.», 1902; історії селянства:

«О крестьянах в Юго-Западной России по актам 1770–1798 гг.», 1870);історії шляхетства: «О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России», 1867); історії міст і міщанства:  «О городах в Юго-Западной России по актам 1432–1798 гг.», 1870); історії церкви:  «Об унии и состоянии православной церкви с половины 17 до конца 18 в.», 1871).

3-а група— Громадсько-політична діяльність

Антонович був представником народницької школи в українській історіографії. Він створив так звану «київську школу» істориків, що в особі учнів Антоновича з Київського університету (Дмитро Багалій, Петро Голубовський, Михайло Грушевський, М. Довнар-Запольський, Іван Линниченко, Гошкевич Віктор Іванович , та ін.) заклала підвалини сучасної історичної науки. У своїх працях Антонович уникав синтези, документально досліджуючи окремі історичні явища. Лише в своїх науково-популярних лекціях («Бесіди про часи козацькі в Україні» (1897); «Виклади про часи козацькі в Україні» (1912) Антонович дав загальний огляд української історії від часів сформування козаччини. Антонович був видатним українським громадським діячем. Належачи до так званих «хлопоманів», він надрукував у відповідь польському публіцистові Зенону Фішеві (псевдонім Падалиця) відому статтю «Моя исповедь» (1862), де подав обґрунтування ідеології «хлопоманів». Майже півстоліття Антонович стояв на чолі українського громадсько-політичного життя, був головою київської Старої Громади, і за його ініціативою 1890 року в Галичині дійшло до «угоди» між поляками й українцями у Львівському сеймі. Антоновичу належить велика роль в реалізації плану переїзду Михайла Грушевського до Львова і створення там наукового осередку. Створив українську археологію як науку, розробивши нову методику ведення розкопок. Дослідив стоянки періоду палеоліту, неоліту, провів розкопки поселень Трипільської культури, древлян та розробив їх класифікацію. Видав археологічні карти Київської й Волинської губерній (1895, 1900). Учасник багатьох загальноросійських археологічних з'їздів, міжнародного археологічного конгресу в Лісабоні (1880). Мешкав у Києві за адресою вулиця Жилянська, 20 (з 1880-х рр. до 1908 року; будинок не зберігся).

Учні розраховуються на 1, 2, 3. Після вивчення інформації Учні об'єднуються у три групи за номерами, і розповідають  свою інформацію у новій групі

Учитель. У своїй статті «Моя сповідь» Антонович доводив, що у дворян Правобережжя є дві можливості: або повернутися до українського народу й, самовіддано працюючи на його благо, намагатися компенсувати йому кривди столітнього гноблення; або ж лишитися ненависними паразитами, яким рано чи пізно доведеться тікати до Польщі. Як ви вважаєте, який із двох шляхів обрав Антонович? Доведіть свою думку.

Метод «Прес»

Див. урок № 3.

2. Володимир Ан­тонович і «нова ера».

Розповідь вчителя.

Учитель пояснює причину загострення українського питання в міжнародній політиці кінця 1880-х рр., акцентуючи увагу на спробу порозумітися народовців  західної України з австрійським урядом. Переговори з досягнення такого порозуміння почалися ще в середині 1880-х рр. Антонович, який в той час,  стояв на чолі українського громадсько-політичного життя, був головою київської Старої Громади, і за його ініціативою 1890 року в Галичині дійшли до «угоди» між поляками й українцями у Львівському сеймі. Ця угода дістала назву «Нова ера»

 За розповіддю вчителя учні складають  логічний  ланцюжок

Логічний ланцюжок

 

«Суть «новоерівської» політики»

Наприкінці 80-х років загострюються відносини між Росією та Австро-Угорщиною (обидві прагнули посилити свій вплив на Балканському півострові)

 

 

Німеччина, яка підтримувала Австро-Угорщину, виступила з планом утворення «Київського королівства»

 

Австро-Угорщина хотіла бачити Наддніпрянську Україну у своєму складі

 

 

«Київська громада» (Антонович, Кониський) заявили, що підтримають цей план, якщо будуть задоволені потреби українців в Галичині

 

 

Австрійський уряд іде на поступки українцям: надані місця українцям в Австрійському парламенті і Галицькому сеймі, відкриті кафедра української мови у Львівському університеті, три українські гімназії

 

 

Поляки під тиском австрійського уряду визнали українців окремим народом

 

 

1892 р. народовці прийняли програму «нової ери» у відносинах з урядом і поляками. «Нова ера» тривала недовго, але мала велике значення

Завдання

1. Поясніть, яку роль відіграв Антонович у прийняті договору між австрійським урядом і народовцями в Галичині.

2. У чому суть «нової ери» у відносинах народовців з австрійським урядом?

3. Які наслідки мала «нова ера» для українського визвольного руху?

3. Очільник громадського та політичного жит­тя в Україні у другій половині XIX століття.

Бесіда за запитаннями

1. Пригадайте, якою була національна політика російського царизму щодо України в першій половині ХІХ ст.

2. Коли і за яких обставин було започатковано українське національне відродження?

3. Що таке українська національна ідея?

4. Яких відомих діячів українського національного відродження першої половини ХІХ ст. ви можете назвати? Який внесок вони зробили в розвиток українського національного руху?

5. Яке значення мала діяльність Кирило-Мефодіївського братства?

Розповідь вчителя за таблицею.

І етап громадівського руху (кінець 50–60-х рр.)
1859 р. — створена перша громада у Петербурзі. Склад: Василь Білозерський, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко 1859 р. — у Київському університеті створена організація «хлопоманів» у складі: В. Антонович, В. Познанський, Т. Рильський та ін.	Видавали перший український журнал «Основа». Друкували твори українських письменників та праці українських вчених. Виступали за відродження української мови, розвиток освіти українській мові. Виступали на захист інтересів українців, за скасування кріпацтва. Вивчали життя українського народу, його традиції
1860 р. — створена Українська громада у Києві. Склад — близько біля 200 чоловік: студенти і викладачі Київського університету. Очолював Володимир Антонович	Доводили, що український народ є окремою нацією. Необхідно підвищувати свідомість українського народу. Дружнє ставлення до усіх слов’янських народів Організовували недільні школи для дорослих, здійснювали навчання українською мовою, створювали українські підручники, організовували лекції і бібліотеки
60-ті роки — виникнення громад у Чернігові, Одесі, Полтаві, Харкові	Друкували книжки українською мовою, відкривали школи, бібліотеки, виступали з лекціями; поширювали українську літературу, видавали газети, журнали

 

Але!

Діяльність громад викликала занепокоєння російського уряду, їх діяльність була заборонена, закрито недільні школи, припинено видання газет

 

 

20 червня 1863 р. — таємний циркуляр Петра Валуєва, міністра внутрішніх справ Росії, про заборону української мови

 

Розповідь вчителя

Після поразки польського повстання 1863–1864 років у Російській імперії починається наступ реакції. Був прийнятий Валуєвський указ (пригадати його зміст і мету), і в процесі національного відродження настає пауза. Але на початку 70-х років національно-визвольний рух відновлюється, щоб вже більше не припинятись, активізується знову громадівський рух. Діячі визвольного руху переходять від культурницької роботи до діяльності політичної, метою якої є відновлення української державності.

Робота з таблицею

Питання про відродження громадівського руху учні опрацьовують шляхом заповнення таблиці

Відродження громадівського руху в Україні
Початок 70-х років — «Стара громада» в Києві. Входили: Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Павло Чубинський, Олександр Русов та ін. Також відроджуються громади в Чернігові, Полтаві та інших містах	• Продовжили культурно-просвітницьку діяльність: створено Південно-Західний відділ Російського географічного товариства; засновано Історичне товариство Нестора-Літописця; видають газету «Київський телеграф». • Вимагали перетворення Росії на федерацію і надання широкої автономії Україні

 

Завдання

1. Порівняйте діяльність Київської громади і «Старої громади».

2. Яку мету ставили перед собою ці організації? Чим вона відрізнялась?

3. Сформулюйте значення громадівського руху.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Тези»

Див. урок № 1

V. Підсумки уроку

1. Що вам найбільше сподобалася на уроці?

2. Що заважало?

3. Що ще ви хотіли б дізнатися з даної теми?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготовить повідомлення на тему «Славний рід Драгоманових»

 

УРОК № 20

Тема. Великий вчитель зна­менитого учня. Михайло Драгоманов.

Мета: охарактеризувати діяльність М. Драгоманова; удосконалювати навички роботи учнів з історичними джерелами, а також розвивати вміння аналізувати та систематизувати матеріал, робити висновки, порівняння, вчити висловлювати свою думку й оцінювати ті чи інші історичні явища та події; на прикладах діяльності М. Драгоманова  виховувати в учнів патріотичні почуття.

Обладнання: роздатковий матеріал;портрет М. Драгоманова таблиця «Радикальна течія у визвольному русі»

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Гаряча кулька»

Необхідно швидко назвати поняття, ім’я, подію, що стосується теми попереднього уроку. Кульку потрібно передавати іншому, тому що, пам’ятаємо, вона «гаряча».

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Славний рід Драгоманових.

Виступ учнів з повідомленням «Славний рід Драгоманових».

2. Михайло Драгоманов як історик та етнограф.

Самостійна робота за текстам.  Прийом  «Філософи»

Див. уроки № 8

Готується як роздатковий матеріал

У студентські роки Драгоманов захопився історією стародавнього світу. Під керівництвом професора В. Я. Шульгіна підготував дисертацію на право читання лекцій в університеті «Імператор Тиберій», яку захистив у 1864. Працював учителем географії у 2-й Київській гімназії. 1865 — прийнятий на посаду приват-доцента на кафедру загальної історії історико-філологічного факультету Київського університету Св. Володимира. Читав лекції з історії Стародавнього Сходу, історії та історіографії Стародавньої Греції, історії Стародавнього Риму, Нової історії (доби Реформації та Відродження). Опублікував низку статей зі стародавньої історії. 1870 — захистив магістерську дисертацію на ступінь магістра загальної історії на тему «Питання про історичне значення Римської імперії та Тацит». Після наукового відрядження за кордон у 1873 призначений на посаду штатного доцента. 1875 — звільнений з університету за політичну діяльність. М. Драгоманов у своїх наукових і літературно-критичних працях 1870-1890-х років («Література російська, великоруська, українська і галицька», 1873–1874; «Листи на Наддніпрянську Україну», 1893–1894; "Святкування роковин Шевченка в «руському суспільстві», 1873; «Війна з пам'ятю про Шевченка», 1882; «Т.Шевченко в чужій хаті його імені», 1893 та ін.) вимагав, щоб література неодмінно керувалася принципами вірності правді життя, відповідала своєму часові, сягала проблемами та героями глибин суспільного життя. Велике значення мала розробка Драгомановим концепції народності літератури. Він наголошував на історичності цієї категорії, яка, постійно розвиваючись, оновлюючи зміст і форму, виявляла глибоку чутливість до суспільних і естетичних потреб народу. Підтримуючи у творчості українських письменників справді народне, М. Драгоманов вів рішучу боротьбу проти псевдонародності, провінційності та обмеженості літератури. Одним із перших в українському літературознавстві М. Драгоманов звернувся до аналізу романтизму як напряму в мистецтві, що в попередні десятиліття відіграло позитивну роль у становленні національної літератури, викликавши зацікавленість до усної народної творчості, етнографії, міфології українців. Цим самим було підготовлено передумови для реалізму, який став домінувати в українській літературі 2-ї половини XIX століття. Цікавою є сама концепція реалізму в естетиці М. Драгоманова, осердям якої є вимога безтенденційного, об'єктивного змалювання життя. Недооцінка переваг реалістичного способу відображення дійсності вела до того, що окремі українські письменники (наприклад, О. Стороженко) малювали абстрактні схеми, а не живих людей, захоплювалися дидактизмом, у той час як художня творчість вимагає «виводити на сцену існуючі, а не видумані особи й становище». Досягнення реалізму в українській літературі вчений пов'язував з творчістю Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, частково Юрія Федьковича. Займаючись порівняльним літературознавством, М. Драгоманов пропагував важливість загальнолюдських естетичних цінностей у розвиткові культури українського народу.

3. Суспільно-політичні погляди вченого. Відносини зі старою громадою.

4. Євроцентризм  М. Драгоманова. Погляди на національне питання та проблема соборності в кон­тексті ліберальних ідей вченого.

Вчитель. Після поразки польського повстання 1863–1864 років у Російській імперії починається наступ реакції. Був прийнятий Валуєвський указ (пригадати його зміст і мету), і в процесі національного відродження настає пауза. Але на початку 70-х років національно-визвольний рух відновлюється, щоб вже більше не припинятись, активізується знову громадівський рух. Діячі визвольного руху переходять від культурницької роботи до діяльності політичної, метою якої є відновлення української державності.

Робота в малих групах

Для опрацювання питання про діяльність Михайла Драгоманова учні поділяються на малі групи, кожна з яких отримує своє завдання.

1-а група

У своїй праці «Втрачена епоха» М. Драгоманов писав: «Освічені українці, як правило, трудяться для всіх, тільки не для України і її народу… Вони повинні поклястися собі не кидати українську справу. Вони повинні усвідомити, що кожна людина, яка виїжджає з України, кожна копійка, що витрачається не на досягнення українських цілей, кожне слово, сказане не українською мовою, є марнуванням капіталу українського народу, а за даних обставин кожна втрата є безповоротною».

Завдання

1. Прокоментуйте даний уривок.

2. У чому вбачав Драгоманов завдання для «освічених українців»?

3. Як ви думаєте, що мав на увазі Драгоманов, говорячи про «українську справу»?

2-а група. Прочитайте документ і дайте відповідь на запитання.

З написаної і опублікованої 1880 року М. Драгомановим, М. Павликом, С. Подолинським програми журналу «Громада»

«Ми знаємо, як тяжко братися за письменне видавництво українською мовою, та ще й за кордоном нашої країни. Ми мусимо звертатися до народу, який не має державної самостійності, якого розірвано між двома великими царствами: Росією і Австро-Угорщиною, і якому через те зовсім не можна тепер проявити свою волю в своїх справах. До того ж ми — купка українських громадців, відбита від своєї країни й без найменшої змоги прикладати безпосередньо наші думки до праці серед народу…

Ці наші думки й бажання ось такі:

В справах політичних ми бажаємо:

1. Рівного права для всякої особи, як чоловіків і парубків, так

і жінок, і дівчат усякого походження (раси).

2. Неодмінної волі слова, преси й науки, зборів і товариства.

3. Безпосередньої самоуправи (автономії) для кожної громади в її справах.

4. Повної самостійності для вільної спілки громад на всій Україні».

Завдання

1. Прокоментуйте програмові положення документа. Які політичні вимоги ставили Драгоманов, Павлик і Подолинський у програмі?

2. Чим діячі мотивують необхідність звернутися з-за кордону рідною мовою до всього українського народу зі своєю програмою?

3-я група

Відомий український політичний діяч і письменник І. Франко писав про просвітню діяльність М. Драгоманова так:

«…Драгоманов замість хитрих наукових доказів узяв за мірило потреби народу, самої суспільності. Нема потреби поки що писати глибокі філософії та інші тяжко вчені праці по-українськи, бо їх ніхто не буде читати; натомість конечно треба поперед усього подати українському народові на його мові початки всякого людського знання, вияснити йому явища природи і громадського життя.

…Драгоманов знав добре, що коли український народ привикне читати на своїй мові початки, та забажає на тій же мові читати і дальше; коли інтелігенція привикне тою мовою говорити і писати для народу, то згодом почне говорити і писати по-українськи також

і між собою і для себе

Завдання

1. Як Драгоманов хотів піднести масову українську національну самосвідомість?

2. Висловіть свою точку зору щодо його програми в цьому плані.

4-я група

Ось як пише про діяльність Драгоманова відомий історик О. Д. Бойко, який зазначає, що в основі програми Драгоманова лежали такі принципи:

«— Демократизм (парламентська влада, надання громадянам демократичних прав і свобод);

1.   Федералізм (децентралізація, запровадження громадянського самоврядування, розбудова держави знизу вгору, Україна — автономне утворення у складі федеративної Російської республіки);
2.   Європеїзм (зв’язок країни із Західною Європою — джерело прогресивного розвитку);
3.   Культурництво (визвольна боротьба має вестися винятково просвітницькими формами та методами);

— Еволюційність (прагматичне висунення поміркованих вимог, підштовхування знизу реформаційного процесу)

Завдання

1. Як ви думаєте, чому Драгоманов відстоював ідею федералізму Російської держави і автономії України, а не ідею самостійної України? Чи не шкодила ця ідея українському визвольному руху?

2. Висловіть своє ставлення до діяльності Драгоманова. Яке значення вона мала для українського відродження?

5-я група

Михайло Драгоманов не один раз підкреслював, що істинний демократ повинен бути патріотом України, а істинний український патріот повинен бути демократом.

Завдання

 1. Як ви розумієте ці слова.

2. А чи діяльність Драгоманова відповідала даному твердженню?

6-я група

На сьогоднішній день діяльність Драгоманова оцінюється неоднозначно. Одні засуджують його за захоплення ідеями соціалізму та федералізму, його погляди на майбутнє України. Інші вважають, що він зробив більше за будь-кого для пробудження національної самосвідомості українців, що він став першим, хто виніс проблему українства на ширшу міжнародну арену.

Завдання

1.  А як би ви оцінили діяльність М. Драгоманова? Свою точку зору аргументуйте.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Метод «Вільне письмо»

Див. уроку № 11

Завдання

Висловити свою думку щодо діяльності М. Драгоманова.

 V. Підсумки уроку

Метод «Кольорова феєрія»

Див. уроку №  9

Вчитель. І завершити наш урок я б хотіла словами Вольтера «Праця звільняє нас від трьох великих бід: нестатків, пороку і нудьги». Сподіваюся ми не змарнували час, відкрили для себе нову сторінку історії нашої Батьківщини, і ця праця обов’язково звільнить нас від пороку безпам’ятства. Дякую всім.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

УРОКИ № 21-22

Тема.           «...Дух, що тіло рве до бою...». Іван Франко.

Мета: ознайомити з діяльністю І. Франка;  розвивати в учнів уміння аналізувати й систематизувати матеріал, робити висновки, порівняння, вміти виділяти головне і другорядне, удосконалювати навики роботи з історичними джерелами, висловлювати й аргументувати свою точку зору; виховувати в учнів почуття патріотизму.

Обладнання: відеофільм «І. Франко» із серії «Обличчя української історії, роздатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Історичні шахи»

На дошці шахова дошка, але на ній бракує білих клітинок. учень, який обирає чорну клітинку, має зачитати запитання і дати на нього відповідь.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. По­ходження, отроцтво, юність Іва­на Франка.

2. «Каменяр». Перший український професійний літера­тор.

3.«Перед судом неправих, у наймах у сусідів» (період ізоляції від громадсько-політи­чного життя 1886-1896).

Робота в групах. Прийом «Ажурна пилка»

Див. уроки  № 19

Готується як роздатковий матеріал

1-а група—                            Біографія

Іван Франко народився 27 серпня 1856-го року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині, поблизу Борислава, в родині заможного селянина-коваля Якова Франка. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Свою селянську ідентичність, що виявлялась у подиву гідній працелюбності й невибагливості в побуті, Франко зберіг до кінця життя. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі Дрогобича (1864–1867). Коли Іванові було 9 років (1865 р.), помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя. Коли Іванові було 15 років, в 1872 році, померла мати. Вихованням дітей стала займатися мачуха. 1875-го року закінчив Дрогобицьку гімназію (нині — Дрогобицький педагогічний університет). Залишившись без батьків, Іван був змушений заробляти собі на життя репетиторством. З свого заробітку виділяє гроші на книжки для особистої бібліотеки. У багатьох автобіографічних оповіданнях Івана Франка («Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schönschreiben») художньо відтворено атмосферу тогочасної шкільної освіти з її схоластикою, тілесними покараннями, моральним приниженням учнів. З них довідуємося, наскільки важко було здобувати освіту обдарованому селянському хлопцеві. Він жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці Дрогобича, нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні («У столярні»). Уже навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя; знав напам'ять усього «Кобзаря»; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі; глибоко й на все життя засвоював зміст прочитаних книжок. Серед його лектури у цей час були твори європейських класиків, культурологічні, історіософські праці, популярні книжки на природничі теми. Загалом особиста бібліотека Франка-гімназиста складалась з майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. У цей же час Франко починає перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда); під впливом творчості Маркіяна Шашкевича й Тараса Шевченка захоплюється багатством і красою української мови, починає збирати й записувати зразки усної народної творчості (пісні, легенди тощо). Восени 1875-го року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства.^] Під час навчання матеріальну допомогу Івану Франку надавав Омелян Партицький.

2-а група—                     Перші літературні твори

Перші літературні твори Франка — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані у студентському часописі «Друг», членом редакції якого він став з 1875-го року. Активна громадсько-політична, видавнича діяльність, листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. Після відбутого ув'язнення співпрацює з польською газетою «Praca», знайомиться з працями Карла Маркса, Фрідріха Енґельса, разом із Михайлом Павликом засновує 1878-го року часопис «Громадський друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».1880-го року Франка вдруге заарештували, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після 3-місячного ув'язнення перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.

3-а група-                       Перший період творчості

Перший період творчості Франка визначають його політичні поезії, своєрідні народні гімни: «Каменярі» (1878), «Вічний революціонер» (1880), «Не пора…» (1880) та ін., повісті «Boa constrictor» (1881), «Борислав сміється» (1881), «Захар Беркут» (1882), низка літературознавчих, публіцистичних статей. 1881-го року Франко став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря», газеті «Діло» (1883–1885). Зневірившись у співпраці з галицькими народовцями, Франко спільно з діячами Старої Громади пробував заснувати власний незалежний орган («Поступ»); з цією метою двічі їздив до Києва — 1885 і 1886 року, зустрічався з громадсько-культурними діячами (Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Єлисеєм Трегубовим, Павлом Житецьким тощо); познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською, у травні 1886 року взяв з нею шлюб у Павловській церкві Колегії Павла Ґалаґана. Одруження Франка-галичанина з «українкою» сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдності Західної та Східної України. 1888 року Франко деякий час працював у часописі «Правда». Видав один номер журналу «Товариш». Після невдалих спроб заснувати власний український часопис був змушений вдатися до співпраці з польською пресою, яка давала хоч невеликий, зате стабільний прибуток: був довголітнім співробітником польської газети «Kurjer Lwowski» (протягом 1887–1897 років; цей період Франко назве пізніше «наймами у сусідів»), дописував до «Przyjaciela Ludu», австрійської «Die Zeit».

4. Еволюція світогляду Івана Франка і утвердження національної ідеї у суспільно-політичних поглядах діяча.

Перегляд відеофільму  «І. Франко» із серії «Обличчя української історії

Бесіда за запитанням.

Як ви розумієте вислів: «Іван Франко—«Тарас Шевченко західноукраїнських земель»»?

5. Історіософський, соціологі­чний та  релігієзнавчий спадок Івана Франка. Доля нащадків.

Робота в групах з інформаційними картками.

Вчитель. Наступним етапом нашої роботи буде дослідження діяльності В. Липинського. Свої напрацювання ви зможете подати у вигляді узагальнюючих тез, відповідно до обраної теми.

Учні об'єднуються в три групи. Обирають тему, потім отримують інформаційні картки, опрацьовують їх.

Теми:

1. Етнографія

2. Історія

3. Погляди щодо релігії

Представлення напрацювань груп. Взаємодія груп. Коментування тез.

 1-ша інформаційна картка

У ділянці фольклору й етнографії Франко зібрав багато джерельного матеріалу, написав низку студій і статей про одяг, харчування, народне мистецтво, вірування населення Галичини, які публікував у журналах «Світ», «Друг», «Житіє і Слово», «Зоря», «Кіевская старина», «ЗНТШ» та ін. З 1898-го року Франко керував Етнографічною комісією НТШ (до 1913-го року) і разом з Володимиром Гнатюком редагував «Етнографічний збірник». До найважливіших студій Франка з ділянки фольклору належать: «Дещо про Борислав» (1882), «Жіноча неволя в руських піснях народних» (1883), «Jak powstają pieśni ludowe?» (1887), «Вояцька пісня» (1888), «Наші коляди» (1889), «Із уст народу» (1894–1895), «Eine ethnologische Expedition in das Bojkenland» (1905), «Огляд праць над етнографією Галичини в XIX ст.» (1928). Капітальною фольклористичною працею є «Студії над українськими народними піснями» (три томи у «ЗНТШ»; окреме видання 1913-го року), у яких Франко застосував історично-порівняльний метод.

2-га інформаційна картка

Тісно пов'язані з соціологічними, суспільно-політичними і економічними історичні розвідки Франка, близько 100 друкованих праць, більшість з них присвячені селянському рухові і революції 1848-го року в Галичині та польсько-українським взаєминам. До першої групи належать: «Польське повстання в Галичині 1846 р.» (1884), «Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині» (1898 і 1913), «Лук'ян Кобилиця. Епізод з історії Гуцульщини в першій половині XIX ст.», «Причинки до історії 1848 р.». До другої — «Дещо про стосунки польсько-руські» (1895), «Поляки й русини» (1897, німецькою і українською мовами), «Нові причинки до історії польського суспільності на Україні в XIX ст.» (1902), «Русько-польська згода і українсько-польське братання» (1906). Інститут історичної праці Франка: причинки до історії Церкви (2 розвідки про єпископа Йосифа Шумлянського, 1891 і 1898 рр.), «Хмельниччина 1648–1649 рр. У сучасних віршах» (1898), «Тен як історик французької революції» (1908), «Стара Русь» (1906), «Причинки до історії України-Руси» (1912), статті з старої історії України та багато ін. Характеристична для еволюції світогляду Франка його публіцистика, якій не бракувало й наукового підходу, тому часто в його творчості розмиваються грані між науковим і публіцистичними есе. Франко бачив Україну як суверенну одиницю «у народів вільних колі». При цьому він багато уваги приділяв здобуттю загальнолюдських прав. Почавши свою громадську діяльність з москвофільського гуртка, він незабаром покинув його для народовецького табору. За студентських часів Франко захоплювався соціалізмом, студіював Маркса й Енґельса, а коли побачив облудність «нової релігії», її завзято поборював. Назагал у Франка помітна еволюція від крайнього радикалізму до поступового націонал-демократизму. У своїй статті «Що таке поступ?» Франко одним із перших спрогнозував появу тоталітаризму і тоталітарної держави.

3-тя інформаційна картка

М. Каровець:

«Тут пригадуємо, що Франко майже від перших хвилин свого виступу аж до смерті був у нас головним пропагандистом виразного атеїзму, що той атеїзм пропагував і в своїх популярно-наукових писаннях, і в своїй поезії. Пригадуємо, що атеїзм був увесь час головним стовпом його світогляду. Пригадуємо, що коли Франко умирав, відвідав його піп Теодозій Галущинський і умовляв помиритися з Господом богом і з церквою, в котрій він, Франко, родився та котру поборював ціле своє життя. Та отримав від Франка відповідь: "А що на те сказала б молодіж, котру я ціле життя вчив не вірити в бога?" Помер несповіданий і нерозкаяний»

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Малюнок на скелі»

Див урок № 8

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя. Оцінювання учнів.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготувати запитання до теми.

УРОКИ № 23

Тема.                                   Михайло Грушевський

Мета: змалювати політичний портрет М. Грушевського; аналізувати причини і наслідки історичних подій і явищ; удосконалювати вміння самостійно висловлювати свої думки; виховувати повагу і розуміння до історичного минулого, уміння використовувати уроки тих подій для сьогодення.

Обладнання: роздатковий матеріал;  кінофільм «Невідома Україна» серія 86, «М. Грушевський».

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом   « Бліцопитування по ланцюжку»

Див. урок № 1.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Життєвий шлях і науково-організаційна діяльність вченого. Михайло Грушевський як белет­рист. Історіософська та історіо­графічна спадщина науковця. Наукові школи у Львові та Києві. Знищення історичної школи Михайла Гру шевського.

Самостійна робота з текстом

Прийому      «Шерлок Холмс»

Див урок № 11

Готується як роздатковий матеріал

Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 року в українському містечку Холм (нині на території Польщі, має назву Хелм). Повне зібрання творів М. Грушевського — найповніше 50-томне видання творчої спадщини видатного вченого і громадського діяча (всі опубліковані й неопубліковані твори, його епістолярна, мемуарна спадщина й архів). Кожний окремий том упорядковують фахівці з інститутів археографії, археології, історії України, літератури, співробітники архівних установ і музеїв Львова та Києва. У першому томі кожної серії вміщена вступна стаття, яка досліджує окремий напрям діяльності вченого. Закінчуються томи коментарем, примітками і покажчиками. В історії української науки і культури кінця XIX — першої третини XX ст. одне із почесних місць по праву належить Михайлу Сергійовичу Грушевському - видатному вченому, людині широкої ерудиції, надзвичайної працьовитості. Володіючи енциклопедичними науковими знаннями, здатністю всебічно аналізувати і в художній формі відтворювати історичні процеси, він яскраво виявив себе в багатьох галузях знань: історії, археографії, літературознавстві, фольклористиці та ін. Але насамперед М. С. Грушевський - це визначний історик і патріот свого народу, який створив перше найбільш повне, узагальнююче дослідженню з історії України від найдавніших часів до другої половини XVII ст. Наукова концепція М. С. Грушевського ґрунтується на органічній єдності високого професіоналізму викладу матеріалів, глибоких знаннях літератури і джерел та оригінальності їх трактування.
    М. С. Грушевський як політик пройшов шлях від засновника національно-демократичної партії Галичини і Товариства українських поступовців у Києві до творця засад української незалежної держави. Він був головою Центральної Ради, а згодом визнав Радянську владу на Україні і висловив готовність служити їй. Змінювалися його погляди, еволюціонували суспільно-політичні концепції, філософське сприйняття життя. Але любов до свого народу і до історичної істини для нього завжди були вищим мірилом в науковій творчості і політичній діяльності. Він був сином своєї епохи, тому в житті та діяльності М. С. Грушевського, як і багатьох інших визначних діячів України, з усією глибиною відбилася трагічна історична доля розчленованих політичними кордонами українських земель, що були позбавлені власної державності. Як вчений і політик М. С. Грушевський боляче переживав за долю свого народу. М. С. Грушевський народився 17 вересня (за ст. стилем) 1866 р. у Холмі (нині — Республіка Польща) в сім'ї вчителя. Дитячі роки проходили далеко від рідних місць (сім'я переїхала спершу в Ставрополь, а згодом на Кавказ). Проте, почуття любові до рідного краю залишалося у нього на все життя.
    Захоплення історією розпочалося після зарахування у 1880 р. М. С. Грушевського до Тифліської гімназії. Тут він багато читав, знайомився з творами М. І. Костомарова, П. О. Куліша, М. О. Максимовича, А. Л. Метлинського, А. О. Скальковського та інших відомих істориків, фольклористів, етнографів.
    Велику роль у визначенні подальшої творчої долі М. С. Грушевського відіграв журнал «Киевская старина», який він називав своєю справжньою школою. Настійне прагнення до більш глибокого вивчення історії українського народу привело його до Київського університету (1886 — 1890). Однак молоду людину, яка мріяла про справжню науку, спіткало перше розчарування. За його ж свідченням, «ті роки... належали до сумних часів російських університетів. Обдарований юнак продовжував наполегливо і самовіддано навчатися. В університетські роки під керівництвом одного з найвизначніших істориків того часу професора В. Б. Антоновича він робить перші кроки в науці. Один з ранніх творів молодого історика «Южнорусские господарские замки в половине XVI века» засвідчив, що на науковому обрії з'явився вчений, здатний оригінально й глибоко викладати свої думки. На третьому курсі він береться за дослідження Київської землі (від часів Ярослава Мудрого до кінця XIV ст.), яке завершив у 1890 p.   По закінченні університету йому запропонували місце стипендіата на кафедрі російської історії. Протягом чотирьох років М. С. Грушевський готував працю «Барське староство», яку, незважаючи на певні труднощі з пошуками документальних матеріалів, успішно захистив у травні 1894 р. як магістерську дисертацію. З цього року почався новий етап у житті 27-річного вченого. За рекомендацією професора В. Б. Антоновича він переїздить до Львова, де очолює кафедру «всесвітньої історії з спеціальним оглядом на історію Східної Європи». Відтоді протягом 19 років (до 1913 р.) діяльність М. С. Грушевського пов'язана з Львівським університетом, науковим і суспільно-політичним життям Галичини. Першим і основним завданням історика стала підготовка та читання курсів університетських лекцій з історії України, які з часом лягли в основу багатотомної монументальної праці «Історія України-Руси». Іншим важливим напрямом його діяльності була робота в Науковому товаристві ім. Шевченка. В 1897 р. вій офіційно очолив його, одночасно залишаючись головою історичної секції і археографічної комісії. Це був період інтенсивної наукової і організаторської діяльності М. С. Грушевського. Завдяки його старанням зросли фонди бібліотеки, почала випускати перші книжки друкарня, було засновано музей, створювались різні за напрямами наукові комісії. Найбільш вагомим досягненням товариства стала підготовка «Записок Наукового товариства».  Одночасно під редакцією вченого регулярно виходили джерелознавчі видання, зокрема чергові томи «Джерела до історії України-Руси», «Українського архіву», «Збірника» та ін., які відіграли важливу роль в подальшому розгортанні історичних досліджень.  Значним був внесок М. С. Грушевського і в діяльність ряду Інших науково-дослідницьких комісій товариства, які готували численні праці з історії права, етнографії, статистики, бібліографії. За його ініціативою з 1898 р. почав виходити «Літературно-науковий вісник», що відіграв важливу роль у популяризації наукових знань і відображав різні погляди на ті чи інші процеси в культурному житті України, особливо її західних регіонів.
    Як голова Наукового товариства ім. Шевченка він постійно піклувався про підготовку плеяди молодих, талановитих вчених, які зробили значний внесок у розвиток українознавчих досліджень.  М. С. Грушевський повернувся до своєї давньої мрії — написати книгу з історії України, яку він уявляв «короткою і загальноприступною». Реалізації цього задуму сприяв ряд обставин. У 1903 р. М. С. Грушевський одержав запрошення від Вільної російської школи в Парижі для читання курсу лекцій з історії України. На основі прочитаних лекцій вчений протягом літа 1903 р. підготував російською мовою «Очерк истории украинского народа», який, незважаючи на певні труднощі (видавці відмовляли у публікації у зв'язку з тим, що схема викладу матеріалу книги розходилася з офіційною), у 1904 р. побачив світ. Однак вчений не задовольнився лише цим варіантом. Захопившись українським і світовим мистецтвом, він, як пише, «став підготовляти видання ілюстрованої історії України, котре випустив потім, 1911 p., і воно мало великий успіх: протягом півроку розійшлось перше видання в 6 тис. примірників, і було повторене слідом, ще з більшою кількістю ілюстраційного матеріалу». Книга користувалася великою популярністю серед читачів: у доповненому вигляді вона неодноразово перевидавалася у наступні роки. Поєднуючи наукову роботу з культурно-освітньою, М. С. Грушевський зробив значний внесок у реорганізацію шкільної освіти в Галичині, відродження діяльності «Товариства любителів українського мистецтва» (1905), створення національного театру у Львові та організацію видавничого товариства.  Перше десятиріччя нового, XX століття внесло корективи в творче життя М. С. Грушевського. Певна демократизація всіх сфер життя в країні під впливом буржуазне-демократичної революції 1905 — 1907 pp. відкрила вченому можливість відвідувати багато міст Лівобережної, Слобідської та Південної України і розширити науково-організаційну діяльність. М. С. Грушевський виступає ініціатором переведення до Києва «Літературно-наукового вісника» та ряду інших наукових журналів. У 1907 р. під його керівництвом у Києві було засновано Українське наукове товариство, яке, незважаючи на труднощі, почало видавати «Записки УНТ» та журнал «Україна». Одночасно вчений розгорнув інтенсивну публіцистичну діяльність. Він друкує статті, присвячені тогочасним подіям в багатьох газетах та журналах. У 1907 р. він видав книгу «Про старі часи на Україні», де в популярній формі виклав основні події історичного минулого українського народу.  Перша світова війна докорінно змінила життєві і творчі плани М. С. Грушевського. З Карпат, де він перебував на відпочинку, вчений переїхав до Відня, а пізніше до Італії та Румунії. І нарешті у листопаді 1914 р. йому вдалося здійснити свої прагнення і повернутися до Києва. Але царські сатрапи зустріли його негостинно. Вони висунули проти нього безглузді звинувачення у шпигунській діяльності на користь Австро-Угорщини, заарештували його і, вчинивши принизливі допити, згодом відправили на заслання в Симбірськ і Казань. Лише завдяки клопотанню з боку Російської академії наук, він повернувся до Москви. Це дало змогу вченому знову занятися науковою роботою.  В період з березня 1917 до квітня 1918 р. М. С. Грушевський вів активну політичну діяльність як голова Центральної Ради і перший президент УНР. В цей час він чимало зробив для відродження української державності, обґрунтовуючи свої погляди у ряді публіцистичних статей та державних документів, які відзначалися прагненням автора відобразити в них суть історичного моменту. Ці праці заслуговують нині серйозного вивчення.  Після гетьманського перевороту М. С. Грушевський відійшов від політичних справ. Деякий час він знаходився на нелегальному становищі у Києві, а з березня 1919 р. почався емігрантський період в житті вченого. Перебуваючи в Празі, Берліні, Женеві, Парижі та інших містах, він займався переважно науковою діяльністю: готував і публікував ряд наукових праць.  М. С. Грушевський писав також і художні твори. Ще в юнацькі роки він надрукував ряд оповідань («Бех-аль-Джугур», «Бідна дівчина», «Божий попуст», «П'ятниця»), але ряд його новел так і не вийшов друком.  Перебуваючи в еміграції, М. С. Грушевський не порвав зв'язків з Україною. Він підтримував інтенсивне листування з діячами культури і науки, уважно стежив за подіями суспільно-політичного життя, що відбувалися на рідній землі. Поступово у нього визріли думки про можливість повернення на батьківщину. Після кількох років переговорів між представниками радянських властей та М. С. Грушевським йому нарешті дозволили в'їзд в країну (7 березня 1924 р. сім'я Грушевських була вже в Києві).  На Україну М. С. Грушевський повернувся уже як визнаний лідер в історичній науці. Він обирається академіком ВУАН (1924), очолює ряд комісій, секцій в системі академії, активно включається в її різнопланову діяльність, зокрема по виданню журналу «Україна», «Записок історично-філологічного відділу ВУАН», «Наукового збірника», «Студій з історії України», ряду збірників та окремих книг.  Визнанням великих заслуг Грушевського-вченого стало обрання його в 1929 р. дійсним членом Академії наук СРСР. Однак невдовзі ситуація змінилася. Лабети сталінщини не обминули і М. С. Грушевського. Навколо нього виникла атмосфера недовіри, а то й ворожнечі. Утворилася опозиція із числа політичних діячів та вчених, яка розгорнула проти нього систематичне цькування. В березні 1931 р. М. С. Грушевський змушений був залишити Київ і переїхати до Москви. Тут його заарештували (інкримінували участь у так званому Українському національному центрі), але через деякий час звільнили. Незважаючи на вік і стан здоров'я М. С. Грушевський продовжує багато працювати: відвідує архіви та бібліотеки Москви, займається літературознавчою роботою. Він був ще повний наукових задумів. Та все пережите дало знати про себе. 25 листопада 1934 р. під час відпочинку та лікування у Кисловодську М. С. Грушевський помер. На смерть визначного вітчизняного історика відгукнулися із болем втрати його численні шанувальники. А газета «Правда», висловлюючи тогочасну оцінку його діяльності, все ж називала його «видатним буржуазним істориком України». Велич зробленого ним тоді не спроможні були повністю замовчати офіційні кола. 26 листопада в республіканських газетах було надруковано урядову постанову, в якій зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Україною академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УРСР постановила:

2. Політич­на діяльність науковця.

Перегляд кінофільму «Невідома Україна» серія 86, «М. Грушевський»

Робота в групах

Групи отримують аркуші паперу, позначені знаками «мінус» і «плюс»     Методом «Мозкового штурму» діти записують під знаком «плюс» здобутки, а під знаком «мінус»--прорахунки М. С. Грушевський

Питання для обговорення

1. Чого більше визначили--  прорахунків чи здобутків?

2. Що більше і легше запам’ятовується—позитивне чи негативне?

3. Вплив Михайла Грушевського на розви­ток української історичної науки.

Розповідь вчителя

У «заповіті борцям» В. Винниченко писав про «великий самокритичний подвиг М. Грушевського, його тяжку боротьбу за здобуття нашої революції».

У той же час інший відомий діяч Д. Дорошенко зазначав, що « ніхто в даний момент не підходив більше для ролі національного вождя, як Грушевський, ніхто навіть і рівнятися не міг із ним щодо загального признаного авторитету й тої поваги, якою оточувало його все українське громадянство», хоча згодом він же дасть ще одну оцінку Голові Центральної Ради—він «навмисне висував бездарних і невиразних, щоби йому легше було їми управляти»

А представник партії кадетів М. Могилянський називав його «дволиким Янусом», який приєднався до лівих з мотивів незрозумілих й невідомих, швидше за все намагаючись не втратити своєї популярності»

«Він доклав чимало зусиль, аби засипати провалля, що витворилося між синами однієї землі… Він раз ураз єднав наддніпрянців із галицькими і буковинськими українцями до одного діла, працював над зближенням у поглядах, у мовах, у праці…»--писав про М. С. Грушевського історик І. Крип’якевич.

Робота в групах за методом «Коло ідей»

Учні об’єднуються у 2 групи, після перегляду відео учням потрібно систематизувати за принципом: чим вагоміше твердження, то ближче воно розташовується до центру (представники груп по колу захищають свою розкладку тверджень

Питання для обговорення

1. Які труднощі виникли під час виконання вправи?

2. Які твердження були дискусійними?

3. Чи виникли у вас сумніви?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Метод «Власна версія»

Уявіть, що ви—Голова Української Центральної Ради. Складіть і запишіть особистий план дій «Одинадцять місяців»

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготувати питання з теми

3. Підготувати повідомлення на теми: «Від подільського містечка до вершин наук.», « Діяль­ність Івана Пулюя в електротех­ніці та молекулярній фізиці.», « Як х-промені Пулюя стали рентгенівськими.», « Відкриття вченого у фізиці. І. Пулюй та українська ідея.»

УРОК № 24

Тема.  Перший український фізик світового рівня Іван Пулюй. Нобелівський лауреат Ілля Мечников.

Мета: познайомити учнів з діяльністю Івана Пулюя та Іллі Мечнікова; розвивати в учнів навички роботи з текстовими джерелами, вміння аналізувати їх, робити висновки й узагальнення, розвивати навички самостійної роботи та роботи в групах; виховувати в учнів естетичні смаки та уподобання.

Обладнання: роздавальні картки з текстовими ; портрети І. Пулюя, І Мечні-ков.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом  «Дерево пізнання»

Див. урок № 6

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Перший український фізик світового рівня Іван Пулюй.

Виступ учнів з повідомленнями на теми: «Від подільського містечка до вершин наук.», « Діяль­ність Івана Пулюя в електротех­ніці та молекулярній фізиці.», « Як х-промені Пулюя стали рентгенівськими.», « Відкриття вченого у фізиці. І. Пулюй та українська ідея.»

Прийом  «Мікрофон»

Дайте власну оцінку Івану Полюю

2. Нобелівський лауреат Ілля Мечников.

Складання есе методом «Гамбургер»

Перш ніж приступити до виконання завдання, учні мають пригадати, що таке гамбургер. Це, власне, булочка, яка має начинку і складається з трьох частин:

1. Верхня частина. Булка

2. Середина. М’ясо, салат, сир

3. Нижня частина. Булка

За таким самим принципом будуватиметься відповідь команди. Адже есе теж буде складатися з трьох частин:

1. Вступ. Одне-два речення, які пояснюють головну ідею або тему есе.

2. Основна частина. Складається з фактів, доказів і пояснень, які підтримують головну ідею (4–6 речень).

3. Висновок. Підсумкове речення, яке висловлює головну думку всього сказаного.

Потім команди отримують теми для складання есе.

1-а команда. Походження Іллі Мечникова.

2-а команда. Біолог-науковець Вимушена еміграція.

3-я команда Нобелівська премія в галузі мікробіології.

Учні читають текст і складають есе. Слово для відповіді надається одному представнику, який висловлює точку зору всієї команди. Максимальна оцінка в цьому конкурсі п’ять балів.

Готується як роздатковий матеріал

Походження Іллі Мечникова.

Ілля Ілліч Мечников на­родився 15 травня 1845 року в невеликому маєтку Панасівка, розташованому неподалік Харкова. Батько майбутнього вченого Ілля Іванович Мечни­ков служив офіцером військ царської охорони в Санкт-Петербурзі й був освіченою людиною, але був завзятим картяром. До переїзду в укра­їнський маєток більшу части­ну посагу дружини й майна родини він програв. Мати Мечникова Емілія — дочка Лева Неваховича, за­можного єврейського пись­менника, який був знайомий з О. Пушкіним та І. Криловим.

Рід дворян Мечникових походить від молдав­ських бояр, що 1711 року переїхали до Росії. Один із них мав чин мечника (між іншим, це па­лацовий чин прадавніх руських князів; головний обов'язок князівського мечника — бути присут­нім «під час катування залізом»), і його син обрав прізвище Мечников.

Біолог-науковець Вимушена еміграція.

Узимку 1870 року Мечников почав читати зоо­логію студентам університету в Одесі. До того ж, він, як і раніше, перекладав й писав наукові статті.

Одеса була ідеальним місцем для вивчення мор­ських тварин. Мечникова любили й шанували сту­денти, однак соціальний і політичний безлад у Росії

пригнічував його. Після вбивства 1881 року царя Олександра II посилилися репресії, і Мечников, по­давши у відставку, переїхав до Мессіну (Північний Схід Сицилії). Тут учений зробив приголомшливі відкриття: блукаючі клітини, які він назвав фаго­цитами, виявили здатність боротися з чужорідними бактеріями. Це були справжні війни в крові! А в ре­зультаті фагоцитозу формується імунітет.

1884 року на з'їзді натуралістів і лікарів в Оде­сі вчений зробив доповідь «Про цілющі сили ор­ганізму». Наступні 25 років життя він присвятив розвитку фагоцитарної теорії імунітету.

1886 року Мечников повернувся в Одесу, щоб очолити щойно організований Бактеріологічний інститут, де він вивчав дію фагоцитів собак, кро­ликів і мавп на мікроби, що спричиняють беши­хове запалення й поворотний тиф. Його співробіт­ники також працювали над вакцинами проти хо­лери курей і сибірської виразки. Переслідуваний газетярами, які прагнули сенсацій, і місцевими лікарями, що дорікали Мечникову через відсут­ність у нього медичної освіти, йому удруге дове­лося залишити Росію 1887 року.

Мечникову довелося шукати іншу базу для наукових досліджень, і в результаті він опинився у Парижі, де пропрацював 28 років у Пастерів­ському інституті. Після смерті Луї Пастера він став заступником директора інституту.

 

 

Нобелівська премія в галузі мікробіології.

1908 року разом із П. Ерліхом Мечникова було визнано гідним Нобелівської премії з фізіології й медицині «за праці з імунітету». Він започатку­вав сучасні дослідження з імунології та вплинув на її розвиток.

Поїздка до Стокгольма перетворилася на трі­умфальну ходу. Свята на честь Іллі Ілліча Меч­никова відбувалися одне за одним. Мечников із цього приводу глузував: «Нобелівська премія, по­дібно до чарівного жезла, уперше відкрила світу значення моїх скромних робіт».

Помер Мечников у Парижі на 71-му році жит­тя. Урну з прахом видатного вченого з України зберігають у бібліотеці Пастерівського інституту в столиці Франції.

Робота з документом

Учні мають ознайомитися з документом і виконати завдання.

Внесок Іллі Мечникова у світову науку

«Він виявив закономірності еволюційної теорії безхребетних. Важливу роль відіграло у біології та медицині відкриття І. Мечниковим 1883 року фагоцитозу, тобто захоплення й перетворення особливими клітинами (фагоцитами) сторонніх тіл, в тому числі мікробів. …Діяльність Мечникова загалом відіграла визначну роль у пропаганді й творчому розвитку ідей дарвінізму, а також у вивченні найнебезпечніших хвороб — чуми, правця, сифілісу, сказу — і розробці методів боротьби з ними».

 Завдання

• Яке значення мала діяльність І. Мечникова для розвитку української науки?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом  «Моя теза»

 Див. урок № 1.

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

УРОК № 25

Тема.              Гетьман української музики Микола Лисенко.

Мета: охарактеризувати діяльність Миколи Лисенка; розвивати в учнів навички роботи з таблицями, навички самостійної роботи; виховувати в учнів естетичні смаки та уподобання.

Обладнання: історичне джерело, портрет М. Лисенка, записи уривків творів композитора, плакат «Горішок знань», стікери.

 

Тип уроку: : комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Евристична бесіда за методом «Кубування»

1—опишіть це;

2—порівняйте;

3—проаналізуйте це;

4—висловіть аргументи «за» та «проти»;

5—знайдіть застосування знань про це;

6—асоціюйте це.

 У чому полягає особистий внесок Івана Пулюя  та Іллі Мечнікова в розвиток української науки др. пол. ХІХ ст.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Козацько-старшинський рід Лисенків. На шляху до визнання.

2. Основоположник української класичної музики.

3. Громадська діяльність та етнографічні дослідження  Миколи  Лисенка.           

4. Композиторська спадщина музиканта.

Розповідь вчителя з прослуховуванням творів М. Лисенка

Творчість Миколи Лисенка (1842—1912) становить цілу епоху в музично­му житті України. Він започаткував або розвинув в Україні всі музичні жанри: оперний, симфонічний, кантатно-ораторіальний, хоровий, камерно-вокальний і камерно-інструментальний. Народився у с. Гриньках на Полтавщині. Походив з козацько-старшинського роду Лисенків. Навчався  у Харківському та Київському університетах. Становлення Лисенка як громадського діяча відбувалося у Київської Громади. У1867—1869 рр. він — студент Лейпцизької кон­серваторії, згодом опановує курс інструментування у М. Римського-Корсакова, вивчає музику західноєвропейських композиторів — класиків і романтиків, пропагує творчість М, Глінки, О. Даргомижського, М. Мусоргського. Брав участь в організації недільної школи для хлопчиків-селян, пізніше—у підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва. Організовував щорічні шевченківські концерти.

Творчий доробок М. Лисенка у 1870—1890-ті рр.: понад 600 обробок україн­ського музичного фольклору; великий цикл «Музика до «Кобзаря» Т. Г. Шев­ченка», що містив понад 80 творів різних жанрів і форм; різноманітні за темами й настроями романси, дуети й хори на тексти І. Франка («Безмежнеє поле»), Є. Гребінки («Човен», «Ні, мамо, не можна...»), С. Руданського («Ти не моя»), Г. Гейне («Коли розлучаються двоє») та ін. (Слухання романсу «Коли розлуча­ються двоє».)

Зразком національної героїко-патріотичної опери стала монументальна на­родна музична драма М. Лисенка «Тарас Бульба». Він написав опери «Різдвяна ніч», «Утоплена» на сюжети повістей М. Гоголя, створив музику до п'єси І. Кот­ляревського «Наталка-Полтавка», оперету «Чорноморці», дитячі опери «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна».

На високий щабель професіоналізму підніс М. Лисенко інструментальну музику. Він є автором симфонічної фантазії «Козак-шумка», «Фантазії» та «Елегійного капричіо» для скрипки та фортепіано, струнних квартетів і тріо, п'єс для віолончелі. Він створив багато творів для фортепіано («Героїчне скер­цо», «Українська сюїта», «Концертний полонез № 1», «Мрія», «Баркарола», «Елегія» та ін.). (Слухання «Елегії».)

Найвидатнішим твором М. Лисенка є опера «Тарас Бульба» за сюжетом од­нойменної повісті М. Гоголя (лібрето М. Старицького). Робота над твором три­вала десятиліття (1880—1890), і вперше він був поставлений 1924 р. у Харкові, а 1927 р.— у Києві. Перші вистави не мали значного успіху, що зрештою спону­кало поета М. Рильського й композиторів Л. Ревуцького та Б. Лятошинського переробити літературну основу опери й музику. У XX ст. оперу «Тарас Буль­ба» було перероблено втретє. (Слухання увертюри до опери «Тарас Бульба».)

Помер і похований у Києві.

Самостійна робота учнів

Використовуючи інформацію, отриману сьогодні на уроці, заповніть таблицю «Життєвий та творчий шлях М. Лисенка».

Примітка. Оскільки матеріал може виявитися складним для сприйняття учня­ми, рекомендуємо цей етап роботи виконувати під наглядом та за участі вчителя.

«Життєвий та творчий шлях М. Лисенка».

Роки життя	Особливості творчості		Головні твори	Значення творчості

«Найпомітнішою постаттю в музичному житті України цієї доби був Микола Лисенко. Намагаючись привернути увагу широкого загалу до життєдайних джерел фольклору, він обробив та опублікував понад 600 народних пісень, своїми теоретичними працями

заклав підвалини української музичної фольклористики. Розуміючи масштаби і значення творчості Т. Шевченка для процесу становлення української нації, композитор створив цілий музичний цикл «Музика до «Кобзаря» Т. Шевченка», до якого увійшли понад

80 творів різних жанрів та форм. Скарбницю вітчизняної музики збагатили опери М. Лисенка «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда» та ін.»

Завдання

1. Чому Бойко у своїй праці називає М. Лисенка «найпомітнішою постаттю в музичному житті України цієї доби»?

2. Які думки та почуття викликає у вас музика М. Лисенка?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

 Бесіда

• Де стало становлення Лисенка як громадського діяча?
• Чому в творчості М. Лисенка важливу роль відіграв жанр опери?
• Скільки опер він написав?

6.                      Підбиття підсумків уроку

Метод «Горішок знань»

На дошці вивішують плакат, на якому зображено «Горішок знань». Кожен учень записує на стікері свою думку про те, що він узяв би з собою в подальше життя із сьогоднішнього уроку, поповнивши у такий спосіб свій багаж знань.

V І. Домашнє завдання

  1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготуватися творчу роботу

УРОК № 26

Тема. .                         Урок-галерея історичних портретів

Мета: підбір інформації щодо характеристики історичних постатей: О. Духно-вич,  Є Гребінка, П. Гулак-Артемовський, М. Гоголь, Б. Познанський, О. Вересай;  її аналіз та узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виховання поваги, до історії власного народу .

Обладнання : комп'ютер, додаткова література, енциклопедії та матеріали з мережі Інтернет.

Тип уроку захист творчих робіт учнів

ХІД УРОКУ

Див урок № 9

Теми творчих робіт.

1. О. Духнович,

  2. Є Гребінка,

3. П. Гулак-Артемовський,

4. М. Гоголь,

5. Б. Познанський,

6. О. Вересай

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект.

2. Підготувати читання поезії Лесі Українки: «Конвалія», «Мій шлях».

УРОК № 27

Тема.                                    Леся Українка.

Мета:  ознайомити учнів із життєписом Лесі Українки; розвивати в учнів уміння складати розповідь, в логічній послідовності висвітлювати історичні події, розвивати навички усного мовлення та роботи з джерелами інформації; на прикладі життя і творчості Л.Українки виховувати в учнів любов до Батьківщини, гордість за славні місця, де ми живемо.

Обладнання: виставка книг про Л.Українку, портрет Лесі Українки, відеофільму «Обличчя української історії» серія «Леся Українка»

Тип уроку:  комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом       « Бліцопитування по ланцюжку»

Див. урок № 3.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Епіграфом сьогоднішнього уроку є слова:

«Це талант сильний, мужній, хоч і не позбавлений

 жіночої грації і ніжності».

І. Франко.

1. Дитинство та юність майбутньої поетеси громадська та літературна діяльність. Подорожі відомої співвітчизниці

Розповідь вчителя

Батьківщина — це певні люди, які жили в ми­нулому, залишили про себе пам'ять. Народилася 25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському, прожила коротке (42 роки), проте на­сичене життя. В чотири роки добре читала, а в п'ять написа­ла свій перший лист рідному дядьку М. Драгоманову. В дитинстві любила казки Г. Х. Андерсена. В 9 років написала свій перший вірш «Надія». В 11 років захворіла на туберкульоз кісток —хворобу тяжку і майже невиліковну. В   13 років  був  надрукований  перший  вірш «Конвалія». Леся досконало володіла 12 мовами. В молоді роки поетеса перекладає «Вечорниці» Гоголя. З дитинства Леся мала «золоті руки». Гарно вишивала сорочки, рушники, вишивала квіти, малювала ескізи до своїх творів, грала на фор­тепіано, шила костюми для домашнього театру  Довготривала хвороба не зламала Лесю, вона ніколи  не  жалілась  на  свою  долю,   лікувалась  в
Італії, Єгипті, Грузії, де вже перед смертю, коли не могла ходити, втішала себе «Що ж, і на лежачих світить   сонце».   Напередодні   смерті   Леся   звер­тається до людей: «Хто вам сказав, що я слаба?» 1 серпня 1913 року в курортному грузинсь-кому містечку Сурамі перестало битися її серце. Тіло вели­кої дочки українського народу було перевезено  в Київ і поховано на Байковому кладовищі.

Перегляд відеофільму «Обличчя української історії» серія «Леся Українка»

Прийом      «Ланцюжок»

Кожен по черзі має поставити запитання до фільму і водночас дати відповідь одним словом на поставлене йому запитання. Виграє той, хто поставить найцікавіше запитання і дасть найвдалішу відповідь. Перше запитання ставить учитель. Потім перший учень відповідає на питання і пропонує запитання другому учню, другий відповідає та ставить питання третьому тощо.

2. Історіософія в творчості Лесі  Українки.. Україна в житті  Лесі Українки.

Розповідь вчителя

Є у творчості Л.Українки твір «Дівоче віче». В ньому Леся розказує про свої дитячі роки, коли вони разом збирались на руїнах луцької фор­теці, біля якої вона зображала французьку героїню Жанну Д'Арк. Свій вірш «Красо України, Поділля» Леся написала в 17 років. Ця поезія входить до цик­лу «Подорож до моря», до складу якого входять 9 віршів. У 1888 році Леся вперше поїхала на лікуван­ня до Одеси. Тяжка хвороба гнала її, як з «дерева відірваний листок», з рідної Волині в, теплі краї. В міру того, як рухався поїзд, «матінка-природа чарівниця» розмотувала перед нею свої поетичні «нитки». Головний образ віршу — подільське село.

 Як ви думаєте, чому нас веде жито? (Жито — символ життя. «Життя» — зроблено із жи­та. Отже, вічно живе слово Л.Українки серед нашого народу). А чому вашими символами є волошки, кон­валія, ромашки? (Це улюблені квіти Лесі). А ми знаємо вірш поетеси, в якому вона показує віру в краще життя народу, дітей, а то на зміну зимі «Літо знову прийде», так і прийде до нас краще щасливе життя. Цей вірш вона зразу перетворила в пісню. Чо­му волошки? Конвалія? Чому ромашки? Що ви знаєте про ці символи?

 «Конвалія». Свій перший надрукований вірш Леся Українка назвала  Здається, квітка ця виточена руками лісових гномів, — одна з найулюбленіших у багатьох народів. її ще називають: лілія долин, кукуричка люб­ка, лісовий язик. Конвалія цінна своїми лікувальними якостями, її знають з давніх давен. Ця квітка лікує серцеві хвороби, її використовують в косметиці, нею лікують горло, нервові захворювання. При захворю­ванні очей використовують примочки із конвалії.

Один давньогрецький міф говорив, що конвалія виникла із крапель поту богині полювання Діани. Ко­ли богиня під час полювання зайшла в глухий ліс, на неї напали. Вона кинулась тікати. З неї краплями стікав сріблястий піт, який перетворився на квіти конвалії. І в нашому фольклорі теж є перекази і ле­генди. Ці квіти — як перли щасливого сміху лісової Мавки, яка вперше відчула радість кохання

 Учениця читає вірш «Конвалія»

Випереджальне завдання

Бесіда

1. Де росла конвалія і що з нею трапилося?

2. Якою показано панночку?

3. Якою ви уявляєте конвалію?

4. Чому вчить цей вірш?

Розповідь вчителя

Краще сказати про життєвий шлях Л.Українки, як сказала сама Леся, мабуть, не­можливо.

Учениця читає вірш «Мій шлях»

Випереджальне завдання

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Ділова гра «Прес-конференція»

Тема конференції: «Це талант сильний, мужній, хоч і не позбавлений жіночої грації і ніжності».

Умови гри

Учитель пропонує одному з учнів (фахівцю –експерту) вийти до дошки й відповісти на запитання однокласників. Як ведучий прес-конференції учитель по черзі надає слово для запитань учням, намагаючись якомога краще та цікавіше їх представити (наприклад—журналіст-аматор або майбутній богослов, політолог тощо). Формуючи запитання, учні можуть звертатися до зошита. Після закінчення ділової гри вчитель аналізує активність кожного учня, а також відповіді фахівця-експерта.

V. Підсумки уроку

Прийом  « Підіб’ємо підсумки»

 Див. урок № 1.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

 2. Випереджальні завдання: створити презентації та реклами на теми: «Дитячі роки Василя Стефаника.  Освіта майбутнього літератора.»,  «Письменник-новеліст» «Політичні погляди та діяльність Василя Стефаника.» « Літератор і Україна»

УРОК № 28

Тема.                                            Василь Стефаник

Мета: висвітлити діяльність одного з найяскравіших письменників ХІХ ст. Василя Стефаника; розвивати пізнавальну активність учнів, формувати вміння й навички працювати з документами та історичними джерелами; виховувати почуття національної гідності за свій народ, за його героїчне минуле.

Обладнання: таблички з написами «преса». «кінокритики», «рекламні агенти»,  «журі», портрет Василя Стефаника

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом   « Сніжна грудка»

Див урок № 5

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя.

Наш урок буде проходити дещо незвичайно, у формі кінофестивалю. Режисери нашого класу працювали над своїми кінострічками дуже наполегливо і вже готові представили їх на суд публіки

( презентації, випереджальне завдання).

Отже, слово для презентації фільмів надаємо режисерам. Лауреатами нашого фестивалю стали чотири фільми:  «Дитячі роки Василя Стефаника.  Освіта майбутнього літератора.»,  «Письменник-новеліст» «Політичні погляди та діяльність Василя Стефаника.», « Літератор і Україна»

Кожен з режисерів презентує свій фільм

Прес-конференція із журналістами

В ролі журналістів виступають учні класу. Слухаючи презентації, вони підготували кілька запитань кожному режисеру.

Виступ кінокритиків.

Головна задача кінокритиків виявити недоліки, помилки в роботі режисерів. Вони повинні розкритикувати ті роботи, які не мають цінності в історичному жанрі. Кінокритики повинні аргументовано переконати журі в тому, що всі ці недоліки обов'язково необхідно враховувати при виставленні балів.

Виступ рекламних агентів (випереджальне завдання)

Їх задачею є ще раз продемонструвати найкращі ознаки кінофільмів і привернути увагу глядачів.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом  «Тези»

Див. урок № 1

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя. Оцінювання учнів.

Сьогодні у нас був незвичайний урок—урок-кінофестиваль. Ви виявили творчі здібності та продемонстрували свої знання. Всі дуже старались, але потрібно визначити переможців серед лаурятів нашого кінофестивалю.

Журі визначає переможців.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготувати повідомлення на теми: « Дитин­ство та юність Софії Крушельницької.», « Львівська консерваторія. Міланський та Ві­денський періоди навчання Крушельницької.», « Ко­ролева оперної сцени. «Мадам Ба­терфляй».», «Громадська діяльність С. Крушельницької.», « Від оперної сцени до професорської кафедри.»

УРОК № 29

Тема.  Дочки слави світової. Марія Заньковецька та Софія Крушельницька.

Мета: ознайомити учнів з творчим портретом Марії Заньковецької та Софії Крушельницької, їх внеском у розвиток українського мистецтва; учити аналізувати,  роботи висновки; виховувати повагу до роботи діячів українського мистецтва.

Обладнання: портрети Марії Заньковецької та Софії Крушельницької

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом  «Пінг-понг»

Див. урок № 8

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Мельпомена української сцени - Марія Занько­вецька.

Розповідь вчителя

Марія Заньковецька — акторка, фундаторка українського театру. Му­зичну освіту здобула в Чернігівському пансіоні у М. Вербицького, удоскона­лювала її у Петербурзькій консерваторії. Театральну діяльність розпочина­ла в аматорських гуртках Чернігова, Ніжина, Бендерах. Вона грала в трупах М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, виступала в Русь­кому народному театрі товариства «Руська Бесіда» у Львові, Київському те­атрі М. Садовського. Акторка відстоювала ідею українського театру, заклика­ла скасувати адміністративні обмеження його існування в Російській імперії на Всеросійському з'їзді сценічних діячів у Москві (1897). Найкращі україн­ські драматурги писали для неї свої п'єси. М. Заньковецька створила багато пронизливих жіночих образів. В її репертуарі — понад ЗО театральних ролей, переважно — драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче без­талання Харитини («Наймичка» І. Карпенка-Карого, 1887), Олени («Гли­тай, або ж Павук» М. Кропивницького, 1883), Ази («Циганка Аза» М. Ста­рицького, 1892), Катрі («Не судилось» М. Старицького,  1889), Цвіркунки ( «Чорноморці » М. Старицького, 1882), Галі (« Назар-Стодоля » Т. Шевченка, 1882), Аксюші(«Ліс» О. Островського, 1891). Актриса створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю. Вона уславлювала своєю грою простих людей, розкриваючи безмежність їх душ. Маючи чудовий го­лос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. Ця актриса першою отримала звання народної артистки у 1923 р. Вона також була першою українською артисткою, задіяною у кінематографі.

Після бурхливих подій революції 1905 р. українське театральне життя на­буває нових рис та форм. Значно поширюються зв'язки між театральними ді­ячами Східної та Західної України (у 1905—1907 рр. М. Садовський працював директором та режисером Руського народного театру у Львові). У цей період створюється українська акторська школа соціально-психологічного театру.

У 1912 р. П. Саксаганський разом із М. Заньковецькою докладали чимало зусиль для створення українського художнього театру, але брак коштів, а зго­дом війна не дозволили реалізувати цей проект.