Подорож по своєму будинку і подвір'ю

Скородистицька загальноосвітня школа І - ІІ ступенів

Чорнобаївської райдержадміністрації

Черкаської області

 

 

 

Методична розробка тижня хімії та авторські дидактичні ігри

на тему

«Хімія  служить  людині»

 

 

Автор:

Загубинога Оксана Олексіївна – вчитель хімії, біології та екології, вчитель вищої кваліфікаційної категорії, вчитель методист.

 

Адреса Загубинога О.О.                                                

вул. Степова 19/2                                                            

с. Скородистик                                                               

Чорнобаївський район

Черкаськаї область                                                         

19951                                                                                

 моб. тел. 8-096-420-07-19                                               

 дом. тел. 8-047-39-5-91-18

Анотація

 

У роботі зібрано матеріали, об’єднані загальною темою «Хімія на службі в людини». Вона складається із авторських дидактичних ігор – кросвордів, чайнвордів, головоломок, шифрограм, ребусів та методичної розробки Тижня хімії в школі. Заходи тижня хімії містять у собі подорожі по будинку, в якому живуть люди – це будівництво самого будинку, миючі та косметичні засоби чистоти, одяг та лікувальні засоби. І все це виготовлене з допомогою хімії та знаходиться в нашому будинку.

Робота розрахована на вчителів хімії, організаторів позакласної роботи, керівників гуртків хімічного профілю, учнів старших класів та студентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

	Назва і основні питання розділу	сторінки
	Анотація	2
	Зміст роботи	3
І розділ	«Тиждень хімії «Хімія на службі в людини»	4
І підрозділ	Подорож посвоєму домі	5 -  6
	1. Дім, в якому я живу	7 - 16
	2. На кухні затишно усім	8 -  30
	3. Усний журнал «Запашні речовини,  косметика, миючі засоби, та одяг»	31 - 58
	а) І сторінка  «Запашні речовини»	33 - 41
	б)  ІІ сторінка  «Корисна піна»	42 - 49
	в) ІІІ сторінка «У володіннях казкової Феї»	50 – 58
ІІ підрозділ	Ігри- змагання	59 - 74
	1. День Кросвордиста - хіміка	59 - 66
	2 Підсумкова гра «Все вгору та вгору...»	67 - 74
ІІ розділ	Дидактичні ігри «Хімія і ми»	75 - 147
	1. Вступ	76 - 77
	2. Чайнворди	78 - 85
	3. Кросворди	86 - 136
	а)  Про все потроху	86 - 101
	б)  Органічна хімія служить людині	102 - 124
	в)  Неорганічна хімія служить людині	135 - 136
	4.Ребуси	137 - 141
	5. Головоломки, шифрограми.	142 - 147

 

 

 

 

 

 

«Широко простягає хімія руки свої у справи                                 людські... Куди не подивимося, куди не оглянемося, скрізь постають перед очима нашими успіхи її старанності». М.В.Ломоносов

Тиждень хімії складається із двох окремих підрозділів: І підрозділ – це віртуальна подорож по своєму будинку; ІІ підрозділ – змагання на кращого знавця хімії.

Гра – подорож проводиться в рамках Тижня хімії в школі чи свята хімічної науки, приуроченого  Року Хімії. Розрахована гра  на учнів 6 – 9 класів з метою розвитку їх інтересу до хімії.

Додавши більшу кількість цікавих дослідів, пояснень і записів рівнянь хімічних перетворень, гру – подорож можна провести і з учнями 10 – 11 класів.

Ігри – змагання більш підходять для учнів 9 – 11 класів.

Девіз подорожі – «Широко простягає хімія руки свої у справи  людські.

Куди не подивимося, куди не оглянемося, скрізь постають перед очима нашими успіхи її старанності». М.В.Ломоносов

Мета «Подорожі»: узагальнити, систематизувати та розширити знання учнів, одержані із різних джерел  і практики самих учнів, про місце хімії у житті, побуті та практичній діяльності людини не виходячи за межі свого будинку; створити умови для подальшої наукової та творчої діяльності школярів; здійснювати професійне самовизначення; виховувати інтерес до оточуючих речей, до хімії як науки; виховувати екологічне мислення.

Обладнання подорожі: зразки продукції хімічної галузі, про які йтиме мова під час подорожі, обладнання і реактиви для дослідів (у кожному описі дослідів будуть дані конкретно), мультимедійне обладнання, комп’ютер, план-схема подорожі, різні оголошення і завдання конкурсів, плакати, презентації з тем подорожі.

Виконавці: учні старших класів у ролі доповідачів-екскурсоводів, лаборантів, казкових героїв.

План подорожі.

1.              Перший день:

А)Початок подорожі, вступне слово вчителя хімії.

Б) Перша подорож – « Дім, в якому я живу».

2.              Другий день:

Бесіда за чашечкою кави на кухні у мадам  Фрекенбок з Карлсоном що живе на даху та його другом Хлопчиком.

3. Третій день: Усний журнал  «Запашні речовини, косметика, миючі засоби, та одяг»

4. Четвертий день:  День кросвордиста - хіміка.

5.              Підсумкова гра  тижня хімії «Хімія і ми»

Рекомендації до проведення гри в школі.

1.              Перед початком гри учням старших класів, що вже вивчають хімію, пропонуємо підготуватися до конкурсів. Це може бути:

А) Конкурс плакатів  - «Хімія в моєму домі», «Косметика і хімія», «Миючі засоби», «Хімія і ліки», «Хімічні засоби догляду і захисту кімнатних і садових рослин»  та багато інших.

Б) Обов’язково на ці, і подібні їм теми, потрібно провести конкурс презентацій, які стануть у пригоді при проведенні заходів у Тижні хімії.

В) Учні для участі у підсумковій грі готують цікаве запитання для гри з глядачами.

Г) Конкурс творчості учнів ( все, що можуть придумати і виконати учні) на тему «Ми і хімія».

2.              За місяць до подорожі можна також провести конкурс «Подумай, розгадай, запропонуй своє».  Це буде розгадування і придумування різних ігор, кросвордів, головоломок, ребусів. Тексти завдань вивішуються у відповідно оформленому місці у кабінеті хімії чи коридорі школи. План  схема - подорожі та різні необхідні оголошення вивішуються на стенді біля кабінету хімії.
3.              За всі виконувані учнями роботи члени журі  свята виставляють бали. Ці бали заносяться у Залікову книжку (чи заліковий листок) учасника Тижня хімії. За набраною кількістю балів в останній день уявної подорожі визначаємо учасників підсумкової гри та переможців різних конкурсів.

День перший

 

Дім, в якому я живу

Цілі і завдання подорожі: ознайомитись із наявністю предметів і речовин, вироблених із допомогою хімії, які використані для будівництва і оформлення стін, даху, підлоги, вікон та дверей будинку і зараз присутні у квартирі.

Обладнання: слайди, презентації, мультимедійне обладнання, зразки різних будівельних матеріалів.

План подорожі:

1. Вступне слово ведучих та вчителя..

2. Розповіді:

А) Майстра – виконроба.

Б) Маляра

В) Скляра

Г) Тесляра

Д) Штукатура

Ж) Майстра – дизайнера

3. Гра «Відгадай з трьох разів»

І. Ведучий:

Хімію часто називають наукою-чарівницею, наукою великих чудес. І це цілком справедливо.

Хто б повірив — не 100 років тому, а всього 60—70, що з газу, вугілля чи нафти можна зробити шовкову хустку, телефонний апарат, прозору «кришталеву» вазу, скло, що не б'ється, найвигадливіші цяць­ки, цілющі ліки й тисячі інших речей?

А в наші дні людина за допомогою хімії навчилася усе це робити.

З хімією ми стикаємося майже на кожному кроці. Який би предмет чи річ ми не взяли — цеглу і скло, з яких збудовано будинок, хліб, що ми їмо, цукор, з яким п'ємо чай, пасту-чорнило, яким пишемо, ліки, якими нас лікують,— усі вони зроблені за допомогою хімії.

Навіть такі «чудеса», як холодильник, телефон, телевізор, автомобіль були б неможливі без хімії. Адже весь секрет добування штучного холоду полягає в перетвореннях аміаку й фреону — особливих хімічних речовин. Корпус  телефонного апарата і телевізора зроблений з пластичних мас. Телефонний шнур і телевізійний кабель мають ізоляцію, що також зроблена за допомогою хімії. Екран телевізора, точніше — його кінескоп, всередині покритий особливою хімічною речовиною — люмінофором.

І так все! Важко назвати таку річ, у виготовленні якої хімія не брала б участі.

Недаремно ще понад двісті років тому великий основоположник російської науки Михайло Васильович Ломоносов висловився про хімію так:

«Широко простягає хімія руки свої у справи людські...

Куди не подивимося, куди не оглянемося, скрізь постають перед очима нашими успіхи її старанності».

Це було сказано в середині XVIII ст., коли про сучасні фарби, ліки, пластичні маси та інші теперішні хімічні матеріали і згадки не було! Сьогодні слова Ломоносова звучать іще вірогідніше, ще переконливіше. Вони є девізом нашої з вами подорожі по будинку чи квартирі, дачі і прилеглій до них територій.

ІІ ведучий. Хімія широко використовується в найрізноманітніших сферах людської діяльності, в тому числі й у побуті людей. І не тільки посередньо - їжа, одяг, взуття, паливо, житло, але й безпосередньо - сода, мило, шампуні, пральні порошки, скляні, пластмасові, порцелянові та фаянсові вироби, дезінфікуючі та профілактичні речовини, фотоматеріали, папір, різні клеї, лаки, фарби, засоби для виведення плям, харчові добавки та ін.

Серед палких прихильників хімії був і О. М. Горький. Він писав: «Хімія - це область чудес, у ній приховане щастя людства, найвеличніші завоювання розуму будуть зроблені саме в цій області». А вустами одного зі своїх персонажів він говорив так: «Насамперед і найважливіше вивчайте хімію. Це дивовижна наука. Вона ще мало розвинута порівняно з іншими, але вже й тепер вона уявляється мені якимось усевидячим оком. Її пильний, сміливий погляд проникає у вогняну масу сонця та в темінь земної кори, у невидимі часточки вашого серця, в таємниці будови каменя, в безмовне життя дерева... Вона дивиться всюди й, усюди відкриваючи гармонію, старанно шукає початок життя... І вона знайде його, вивчаючи таємниці будови матерії, вона створить у скляній колбі живу речовину...».

Власне виникнення життя на Землі завдячує цим хімії. Людина  теж являє собою складну біохімічну систему, яка співіснує з оточуючим її світом.

ІІ. Вступне слово вчителя. Воно  містить у собі розповідь про завдання і  зміст подорожі, її етапи, місце, дати їх проведення. Присутніх також знайомлять із «екскурсоводами», гостями подорожей.

І. Ведучий: Іще первісна людина шукала собі для захисту від негоди і ворогів природні печери у яких і облаштовувала житло. З часом вона навчилася будувати примітивне житло із матеріалів, які були під руками в тій чи іншій місцевості. А от з чого будує своє житло сучасна людина ми розглянемо у нашій першій подорожі.

 Відомий російський дитячий поет Самуіл Якович Маршак  писав:

« …  строят дом —

 Большой, многооконный.

Встает этаж за этажом

Железный и бетонный.

В жару, и в холод, и в туман

Возводят дом рабочие.

Им подает подъемный кран

Цемент, кирпич и прочее.

Растет домище-великан,

Дорос почти до крыши.

И с каждым днем подъемный кран

 Уходит выше, выше...»

Отже, для будівництва житла нам потрібні залізобетон, цемент, цегла і інше, як сказано у дитячому віршику.

Про роль хімії у галузі будівництва нам розкажуть майстри – будівельники Муляр, Маляр, Штукатур, Тесляр, Дизайнер, Скляр. Допоможе їм у цьому і демонстрація слайдів, виготовлених нашими гостями чи їх товаришами.

Слово людині, яка слідкує за дотриманням всіх вимог проекту при будівництві будинку.

Розповідь Майстра-виконроба: Будівництво будинку розпочинається із складання креслень. Виготовляється архітектурний проект. Дотримуючись його і ведуться всі необхідні роботи.

Будівництво самого будинку розпочинається із риття котловану і закладання фундаменту. Для цього використовують природний матеріал граніт або виготовлений штучно залізобетон. Потім зводять стіни. І, нарешті, все це закривають дахом. Їх роль – створити людині комфортні умови для проживання.

Стіни – основні елементи конструкції житла, і від вибору їх типу залежить багато параметрів будинку або квартири: зовнішня або внутрішня привабливість, комфортність, тепло – і шумоізоляція, вогнестійкість, вологозахист, капітальність. І такий немало важливий фактор як екологічна чистота житла.

Матеріали, які б відповідали цим вимогам не завжди є у природі. Більшість із них виробляється на різних підприємствах з досить відчутною роллю в цьому виробництві  науки хімії.

Цегляні стіни – один із найбільш популярних видів стін, в останній час значно вдосконалений. Житловий будинок із цегли вважається екологічно чистим, порівнюючи із залізобетонним.

Для кладки стін використовують цеглу різних видів: цегла рядова повнотіла, цегла пустотіла, цегла облицювальна, цегла фігурна, цегла покрита поливою, цегла із соломою, цегла керамічна клінкерна модульна.

Цегла найдавніший будівельний матеріал. Виготовляється із глини із різними добавками або і без них. Сировиною служать поверхневі легкоплавкі глини: жирні, піщанисті і навіть мергелеві. Після випалювання набувають міцності, водостійкості і морозостійкості.

Дах будинку – це конструкція, яка найбільш захищає нас від негоди. Вона несе на собі покрівельний матеріал, що захищає дім від усіх атмосферних негараздів. Раніше це були дерев’яні покриття – гонт, дрань, стружка, але вони піддаються гниттю. Потім появились металеві листи, але їх вік -70 – 100 років, а потім вони піддаються корозії. Шиферне і черепичне покриття важке хоч і має багато переваг. Воно довговічне, міцне, водонепроникне, морозо – і вогнестійке. Зараз їх виготовляють з додачею барвників і вони бувають різного кольору, а не тільки сірого. Сучасні  покрівлі найчастіше  роблять із штучних покрівельних матеріалів.  Це металочерепиця і  термопласткомпозитна черепиця. Їх виготовляють багатошаровими. Металочерепиця містить стальний лист, покритий пасивуючим шаром, ґрунтовкою і полімерним покриттям. Сировиною для виробництва термопластикокомпозитної черепиці є кварцовий пісок, полімери, барвник і спеціальні добавки проти горіння і ультрафіолету. (Демонстрація зразків будівельних матеріалів в процесі розповіді).

Розповідь маляра (з демонстрацією зразків). Якісні фарби, крім сугубо функціональних властивостей – захисту матеріалів від погодних умов, повинні прикрашати будівлю і зберігати свій зовнішній вигляд досить довгий час. Найбільшим попитом користуються алкідні і акрилові фарби із зв’язуючою речовиною на основі синтетичних смол. При виробництві алкідних фарб використовують органічні розчинники – сольвент, уайт-спирт, скипидар. Солідні виробники, як правило, під усі групи фарб виробляють спеціальні ґрунтовки.

Зараз для захисту стін і фасадів будівель використовують технологію  навісних фасадів, що вентилюються. Виконується він плитами. Це так званий сайдинг. Виходячи із матеріал, які використовують, сайдинг є: вініловий, алюмінієвий, стальний, дерев’яний, цементний.

Ведучий: У одній із пісень є слова:

«…Важней всего погода в доме, а остальное – суета...»

Про « погоду в домі» нам розповість столяр, штукатур  і скляр.

Розповідь скляра.

Добре відомо, що  від якості вікон багато в чому залежить комфорт і затишок у домі. Вікна виконують декілька функцій. По-перше, вони дають доступ денному світлу, яке проникає в кімнати, і тим самим забезпечують денне освітлення. По-друге, вікна є тепло- і шумоізоляторами, захищають приміщення від дощу, вітру, снігу, жари і холоду. Сучасні вікна відрізняються від традиційних схемою засклення. Для цього використовують герметичні склопакети, часто заповнені інертними газами.  Віконні профілі виготовляють із деревини, алюмінію, полівінілхлориду, склопластика і різних їх комбінацій. Та і звичайне скло, до якого ми так звикли, виготовлене на хімічних підприємствах.

Ведучий: В народі говорять: «Мій дім – моя фортеця». Але і у фортець є отвори - бійниці. Про отвори у стінах нашої «фортеці» повідає людина, яка оформляє їх. Це майстер по обробці деревини або столяр.

Розповідь тесляра. Отвір, через який ми можемо потрапити у будинок називають дверним і оформляють дверним блоком. Дверний блок складається із дверної коробки із дверним полотном. Вхідні двері можуть бути дерев’яними, скляними, металевими. Міжкімнатні двері виготовляються із рами пустоти між брусками якої заповнені наповнювачами. Сама обшивка щитових дверей може виконуватися із формованого пластику, листового ДВП і т.д. Засклена частина дверей частіше відіграє декоративну роль і виконується у вигляді художніх вставок із скла, кришталю, різноколірного пластику. Ці матеріали менш дорогі, ніж дерево. Вони дають змогу зберегти дерева від вирубувань. Їх вигляд навіть різноманітніший і цікавіший, ніж дверей дерев’яних.

Часто плотники виконують роботи по укладанню різних типів підлоги у будинках. Паркет є одним із найпоширеніших видів підлоги. Він добре поєднується із різними стилями інтер’єру, є екологічно чистим матеріалом. Виготовляють його із таких порід дерев як дуб, клен, ясен, бук. Наша промисловість випускає брусковий паркет, а також паркетні килимки або мозаїчний паркет. Для виготовлення всіх його видів вирубують дерева. Зараз з участю хімії виготовляють лінолеумні підлоги, покриття підлоги ковроліном, мармулеомом, керамічною плиткою, покриттями із полівінілхлориду.

Розповідь штукатура. Стіни, викладені із цегли, не рівні і не мають привабливого вигляду. Вирівняти поверхню стін і підгодувати їх до оздоблення повинен штукатур. Він для цього використовує розчини, які наносить на стіни та вирівнює їх поверхню. Розчини бувають цементними, вапняними, цементно-вапняними, цементно-гіпсовими, глиняними, глинянозмішаними із цементом, гіпсом чи вапном.

Розповідь дизайнера. Оформлення внутрішніх кімнат будинку – це заняття дизайнера. На його озброєнні величезний вибір оздоблювальних матеріалів, набагато більший, ніж у будівельників. 90% цих матеріалів допомагає виготовляти хімія. Ось перше – оклеювання стін шпалерами. Шпалери виготовлені в більшості на основі паперу, який винайшли китайці. Новий вид шпалер так звані «рідкі шпалери» виготовляють із дрібної тирси  із клейовим композиційним матеріалом. Клейові матеріали теж виготовлені з допомогою хімії. Це відомий усім клей ПВА. Крім цього використовують віністенові і пінопленові покриття для стін. Цікавим матеріалом є також самоклеюча плівка з величезною кількістю малюнків і кольорових відтінків.

Не забувають також і природних оформлень стін з допомогою дерева. Але таке оздоблення дороге і потребує подальшого фарбування (а більшість фарб це хімічні речовини, яких немає у природі) або покриття лаком, що теж виготовляється на хімічних заводах. В рекреаційних кімнатах, коридорах чи балконах використовують оформлення стін і стелі так званою «вагонкою», виготовленою із пластичних мас.

Ведучий: Отже, дім, який ми сьогодні будували з вами містить у собі величезну кількість речей, деталей і матеріалів виготовлених на хімічних заводах. Це хімії завдячуємо у збереженні великої кількості природної деревини, а точніше лісів. Штучні будівельні матеріали економічно вигідніші і естетично різноманітніші, ніж природні.А зараз проведемо гру «Відгадай з трьох разів»

Гра «Відгадай з трьох разів»

Я буду зачитувати підказки, а вам потрібно відгадати, про що йде мова, про який матеріал чи річ. Після закінчення читання кожної із підказок ви піднімаєте руку і висловлюєте припущення, про що йде мова у завданні. Якщо перша підказка не допомогла, я зачитуватиму наступну.

Завдання 1.

1. Я маю дуже багато іграшок, виготовлених з неї.
2. Вона буває різнокольоровою і її дуже легко зламати. Предмети, виготовлені з неї, легкі. Вони використовуються і у будівництві.
3. Якщо її підпалити, то з'явиться багато чорного диму, який має неприємний запах. Її не можна викидати, тому що вона сама по собі не розкладається.  (Пластмаса)

Завдання 2.

1. Його винайшли китайці. У нас його виготовляють з дерева.
2. Він легко горить. З нього виходить дуже багато сміття.
3. На ньому зазвичай малюють чи пишуть. Часто використовують у виготовленні шпалер для оформленні  стін і стелі  будинків.  (Папір)

Завдання 3.

1. Його виробляють з піску.
2. Найчастіше ця речовина  прозора. Коли падає, розбивається. Необхідний матеріал у будівництві.
3. Якщо його нагріти, воно тягнеться, як тісто. Якщо його кинути в лісі, воно може викликати пожежу.  (Скло)

Визначення переможців, нагородження.

День другий

 

На кухні завжди затишно всім

 

Тема: Бесіда за чашечкою кави на кухні у мадам Фрекенбок з Карлсоном, що живе на даху та його другом Хлопчиком Подорож по кухні.

Цілі і завдання подорожі: ознайомитись із наявністю предметів і речовин, вироблених із допомогою хімії, які використані  людиною для забезпечення себе їжею,  пристосуваннями для її приготування та підтриманням гігієни на кухні.

Обладнання: слайди, презентації, мультимедійне обладнання, зразки різних харчових продуктів, обладнання для дослідів.

План бесіди.

1.              Вступне слово ведучого.
2.              Розповідь мадам Фрекенбок.
3.              Розповідь учня – хіміка. Досліди:

а) Порошок, що розпушує тісто;

б) Невже це кислота?

в) Солодка речовина;

г) Чи цукор це?

д) А це знову кислота?

ж) Борошно чи крохмаль?

4.              Розповідь Карлсона, що живе на даху і Хлопчика.
5.              Розповідь технолога фармацевтичного підприємства.
6.              Ігри - загадки. «Що є в цих чашках?»
7.              Цікаві повідомлення.

Ведучий:

Хімія широко використовується в найрізноманітніших сферах людської діяльності, в тому числі й у побуті людей. І не тільки посередньо - їжа, одяг, взуття, паливо, житло, але й безпосередньо - сода, мило, шампуні, пральні порошки, скляні, пластмасові, порцелянові та фаянсові вироби, дезінфікуючі та профілактичні речовини, фотоматеріали, папір, різні клеї, лаки, фарби, засоби для виведення плям, харчові добавки та ін.

 «Людини є те, що вона їсть», - у цьому висловлюванні Людвіга Фейєрбаха вся суть наївного матеріалізму. Однак ми не можемо погодитися з такою думкою, яка не враховує того, що людина являє собою особистість, якісно нову ступінь розвитку живих організмів на Землі.

Проте, якщо поки що не розглядати людину в цьому плані, то можна сказати, що її організм подібний хімічному комбінату з дуже складною технологією виробництва. В організмі людини, без застосування сильних кислот, високого тиску і температури з прекрасним виходом продукту здійснюються складні хімічні перетворення. Людський організм не може рости, розвиватися, але і просто існувати без притоку органічних речовин. На відміну від рослин він не може сам створювати органічні речовини із неорганічної сировини. Крім того організмові потрібна енергія – як для підтримання температури тіла, так і для виконання роботи. Все це поступає в організм людини із продуктами харчування, до складу яких входять вуглеводи, жири, білки та мінеральні добавки.  І зараз на етикетці кожного продукту харчування є запис про його склад та енергетичну цінність.

 Як не дивно, саме кухня стала в багатьох квартирах найбільш затишним, «обжитим місцем». Мабуть, через те, що тут порядкує жінка і що саме сюди збирається сім'я до сніданку, обіду, вечері. А можливо це залишок у нашій пам’яті тих часів, коли первісна людина і її родичі збиралися навкруг вогнища. Адже у кухні знаходиться той вогонь на якому жінка готує їжу. Але саме вогнище зазнало значних змін. На кухні гостинний господар завжди запропонує чашечку кави чи склянку

запашного  чаю. Ось так, попиваючи каву ми і послухаємо розповідь про те, що ж є на сучасній кухні. А  розповість нам все це господар уявної кухні –  мадам Фрекенбок.

Розповідь мадам Фрекенбок.  Відійшли в дуже далеке минуле ті часи, коли людина вперше здобула вогонь і приготувала на вогнищі першу порцію м’яса. Та і вогонь людина принесла з лісу, де знайшла його після удару блискавки у дерево. Жаринку з вогнища дуже берегли. А  що ж сьогодні? Навіть часи сірників минають. А колись же вони були предметом заздрощів, бо мали їх тільки багачі. Бідні люди, як і в давнину, берегли жаринку із свого вогнища, що горіло у печі. Тепер на кухні панує час різних видів запальничок.

Ось що писав про сірники та їх виготовлення С.Я.Маршак у вірші «Сказка про спички»

«У всех вещей, как у людей,

Дурные есть привычки.

Гордились знатностью своей,

Живя на кухне, спички.

Необычайной вышины 

У спичек были предки:

Они громаднейшей сосны

Когда-то были ветки….

Немало знали мы невзгод,

Но сделали карьеру.

Попав на спичечный завод,

Мы окунулись в серу.

«И стали светочами мы,

Таим в душе мы пламя,

Ведем войну мы с царством тьмы

Шутить опасно с нами!..»

 

Та й паливо, яке запалювали сірниками, зовсім не те, що було колись. Навіть малеча у дворі про це говорить: « А у нас в квартирі газ. А у вас?» . Якщо не газова плита у мами, то електрична, але не та, яку палять дровами чи вугіллям. Крім сірників із їх коричневими голівками можна знайти багато інших хімічних речовин.

Ой, вибачте, мені час піти на базар за покупками. Ви ж зачекайте мене і не наробіть шкоди.

Ведучий: Отже,мадам Фрекенбок пішла спокійно  на базар залишивши мене із Хлопчиком на кухні. А ось у вікно стукає і Карлсон, що живе на даху.  От ми з ними пограємось! Цікаво, що в мадам Фрекенбок  є на кухні з хімічних речовин? Мадам дуже любить  пекти  булочки - плюшки. Чому вони у неї такі пишні? Давайте поглянемо, що це за порошок, який вона сипле у борошно та ще й поливає з пляшечки.

Розповідь учня-хіміка. Мадам Фрекенбок для того, щоб тісто було пухким використовує білий порошок, який зветься содою. Ось її  коробочка. Щоб довести, що це сода і при поливанні рідиною вона виділяє багато газу слід виконати дослід.

Дослід 1: У пробірку набираємо трішки порошку і поливаємо тією ж рідиною, що і мадам Фрекенбок. Дійсно, виділяється багато газу і він піднімає тісто, робить його пухким. Запитання до залу. Хто здогадується, а яку ж рідину використовує мадам Фрекенбок при випіканні плюшок? Правильно, це звичайний оцет або хімічною мовою – це розчин оцтової кислоти. Виходить і мадам Фрекенбок знає хімію і використовує її. 

Дослід 2: Хтось може не повірити, що рідина для гасіння соди є кислотою. Хімік може це підтвердити провівши дослід.

Для виявлення чи кисла чи лужна рідина існують речовини-індикатори. Візьмемо один із них і капнемо в пробірку з рідиною від мадам Фрекенбок.

Прозорий розчин почервонів. А капнули ми фіолетову рідину. Хтось може назвати цю рідину-індикатор? Вірно. Це розчин синього лакмусу. Щоб було зручніше користуватися індикаторами випускають індикаторні папірці, які просочені розчинами відповідних індикаторів. Досить опустити папірець у досліджувану рідину і ми знаємо чи є там кислота, чи луг,  чи вони відсутні.

Ведучий. Ось у шафі ми знайшли цікавий кристалічний порошок схожий на цукор. Давайте перевіримо: цукор це чи можливо уже знайома речовина – кислота.

Дослід 3. Речовину розчиняємо у воді. Розчин випробовуємо уже відомим вам індикатором лакмусом. Він не змінив колір розчину. Отже, це не кислота. Проведемо іще одне дослідження.

Дослід 4. Речовину розчиняємо у воді. Трошки розчину вливаємо у фарфорову чашку і випарюємо. При великому нагріванні вода випарувалась, а новоутворений порошок став плавитись і змінювати колір на коричневий. При подальшому нагріванні він став чорніти, перетворюватись на сажу. Так веде себе цукор.  Хоч є строгі правила, що речовини, особливо невідомі, не можна пробувати на смак, ми вже дослідили, що це цукор, атому можемо спробувати кристалики на смак. Дійсно, смак речовини солодкий і це є цукор.

Ведучий. А ось іще порошок схожий на цукор. Проведемо і з ним попередні дослідження.

Дослід 5. Речовину розчиняємо у воді. Розчин випробовуємо уже відомим вам індикатором лакмусом. Він змінив колір розчину. Отже, це  кислота. На етикетці з упаковкою порошку написано – «Лимонна кислота». ЇЇ широко використовують у приготуванні маринадів, різних страв.

Ведучий. А ось порошок теж білого кольору, але не кристалічний. Він більш схожий на борошно. Спробуємо на дотик борошно, з якого мадам Фрекенбок пече плюшки, і даний порошок. Потремо його між пальцями. Порошок трішки хрускотить між пальцями, а борошно ні. Я бачив, як мадам Фрекенбок додавала його до фруктового компоту і той перетворювався на кисіль. Припускаємо, що це крохмаль. А для точності перевіримо на досліді.

Дослід 6. Всі ви знаєте, щоб виявити крохмаль у картоплі потрібно капнути краплю розчину йоду, який в аптеці продають під назвою «Йодна настоянка». Візьмемо трішки порошку у фарфорову чашку і на поверхню його капнемо розчином йоду. На місці капання утворилася темно-синя пляма. Це якісна реакція на присутність крохмалю.

Ведучий. А зараз поговоримо із Карлсоном, який живе на даху і завітав у гості до Хлопчика. Він дуже любить солодощі і варення. З метою відшукати їх у кухонних шафах вони удвох розпочали пошук. Але крім варення відшукали пакети із написами  «Чіпси», «Горішки», «Рулет бісквітовий», «Сухарики», «Сир плавлений», «Сирок дитячий», «Макаронні вироби». Читаючи етикетки наші герої виявили… Про те, що вони виявили хай вам розкажуть вони самі.

Розповідь Карлсона і Хлопчика. Дивина та й годі. Я думав, що найпоширенішою речовиною у складі різних харчів є цукор, а виявляється що ця речовина на цукор схожа тільки зовні.  Хто підкаже мені, що це за така речовина? Та це ж звичайна кухонна сіль. Без неї не приготують жодної страви. Навіть солодкий рулет містить частку кухонної солі. От тобі і хімічна речовина! У складі  продуктів ми виявили дуже багато хімічних речовин. Ось етикетка із плавленого сирку «Костромський». В складі продукту крім сиру із коров’ячого молока – емульгатор Е 471, лецетин Е 372, природний барвник бета-каротин Е 160А, триполіофосфат натрію Е 541, стабілізатор Е412, Е 415, Е410, Е 407, Е 508, консервант Е 220. Кожна добавка із Літерою Е та певним набором цифр – це різні хімічні речовини. І так майже на всіх етикетках є відомості про різні хімічні добавки, що забезпечують смак, вигляд та довгий термін зберігання продуктів. І зараз точаться суперечки про те, чи корисні, а чи шкідливі ці добавки для людського організму.

Ведучий. Ой, а скільки різних пляшечок і коробочок у мадам Фрекенбок біля раковини для миття посуду! І губки із пластмаси і серветки із целюлози із добавками хімічних речовин під маркою «Від мадам Фрекенбок».  Та й назви на пляшечках відомі із реклам по телебаченню – «Гала», « Фейрі», «Сан Клін», «Містер мускул»...

Розповідь Карлсона і Хлопчика. А ці речовини не для їжі. Це для догляду за чистотою посуду, обладнання та самого приміщення кухні. Адже тут повинна панувати чистота. Давайте поглянемо, що пишуть на етикетках різних  миючих засобів. На етикетці з миючого засобу «Гала»: аніонні поверхнево активні речовини (далі ПАР), неіоногенні ПАР, неорганічні та органічні солі, спирт етиловий, каустик, ароматизатори, поліпропіленгліколь, консерванти, барвники.

Ведучий: дуже часто люди тримають у шафі на кухні препарати домашньої аптечки. Поговоримо на тему «Хімія на службі здоров’я людини».

Не можна не зазначити величезної ролі хімії у фармацевтичній промисловості та медицині. Щорічний обсяг виробництва деяких лікарських препаратів визначається кількома сотнями кілограмів. Це сульфаніламіди, саліцилові, протитуберкульозні препарати, анальгетики, антибіотики, снотворні. За рахунок синтетичних препаратів задовольняються потреби медицини вітамінах С, В, В₂  та інших. Широкий пошук нових лікарських препаратів привів до відкриття синтетичних замінників багатьох цінних і дефіцитних природних ліків.

На сьогодні у світі як лікарські засоби використовують близько 5 тис. різних хімічних сполук. Застосування цих речовин, а також ліків природного походження дало фармакохімікам можливість впровадити понад 12 тис. ліків. Якщо раніше від менінгіту − гнійного запалення мозкових оболонок — вмирало 70 % людей, що захворіли, то використання синтезованого препарату сульфідину з антибіотиками дає можливість вилікувати 98 % хворих тощо. Слово надамо технологу фармацевтичного комбінату.

Розповідь технолога фармацевтичного комбінату.

Середня тривалість життя людини за останні 100 років значно зросла, насамперед − в економічно розвинених країнах. Як показує статистика, різко скоротилася дитяча смертність. І дорослих, але ще порівняно молодих людей перестали забирати страшні епідемічні хвороби - тиф, холера, віспа, чума. Медицина не могла б досягти таких успіхів без прогресу хімії. У чому ж заслуга хімії? Насамперед у тому, що вона створила велику кількість синтетичних лікарських препаратів. Сучасні ліки все більше сприяють збереженню нашого здоров'я і продовженню життя. Багато інфекційних захворювань, що викликали раніше жах,  тепер не так страшні завдяки наявності антибіотиків. Крім них, у розпорядженні лікарів сьогодні є тисячі інших препаратів для лікування і для запобігання захворювань.

Кожен з нас застуджувався. Якщо температура піднімалася, лікар нерідко прописував таблетки ацетилсаліцилової кислоти (аспірину). Незабаром після прийому таких пігулок, які мають солодкуватий, терпкий смак, температура тіла помітно знижувалася і різко посилювалося виділення поту. Але мало хто знає, що аспірин, або ацетилсаліцилову кислоту, отримують шляхом послідовних хімічних перетворень, на початку яких стоїть вугілля чи нафта.

Це один з найважливіших лікарських препаратів, який відмінно допомагав ще нашим бабусям і дідусям. Недарма його аптечне назва - аспірин - всім відома. Ацетилсаліцилова кислота, що належить до числа найстаріших синтетичних лікарських речовин, за обсягом виробництва до цих пір займає перше місце серед ліків. За своєю хімічною природою вона є похідним саліцилової кислоти.

Саліцилова кислота широко поширена в природі. Її похідні - здебільшого такі, в яких вона пов'язана із залишком глюкози, - містяться, наприклад, в листі верби, від латинської назви якої - Salex-походить назва саліцилової кислоти, а також в ефірних маслах з різних рослин.

Спочатку саліцилову кислоту одержували з витяжок листя верби або з олії американського барвінку, але ще в 1873 р. німецький хімік Кольбе відкрив простий спосіб її синтезу, який до цих пір у великих масштабах використовується в промисловості. За цим методом саліцилову кислоту одержують з фенолу, натрієву сіль якого обробляють діоксидом вуглецю. Спочатку кількість саліцилової кислоти, отриманої таким чином, вимірювалося кілограмами. Проте незабаром, коли її стали застосовувати для консервування, а також у медицині (разом з деякими її похідними) як жарознижуючий і протиревматичний засіб, попит різко збільшився. Вже в 1878 р. вироблено 25000 кг саліцилової кислоти і у всьому світі тоді навряд чи існувала хоча б одна велика аптека, в якій не було б саліцилової кислоти. Таким чином, саліцилова кислота стала родоначальницею першої групи синтетичних лікарських препаратів і з її виробництва почалося взагалі розвиток фармацевтичної промисловості.

Людина стала швидко втомлюватися, життєвий тонус знижений. Лікар рекомендує вітаміни (недарма латинське слово Vita означає «життя»). Добре відомо, що вітамін С, або аскорбінова кислота, міститься в плодах шипшини. Але хімія робить медицину незалежної від лікарських рослин. Адже з картопляного або кукурудзяного крохмалю можна отримати глюкозу, а з глюкози - шляхом тонких хімічних перетворень - аскорбінову кислоту.

Складним органічним синтезом виробляють зараз переважна більшість ліків, вітамінів, гормонів...

Але скільки ще роботи попереду вченим! Хіміки багато говорять про полімери. Білки живих організмів - це теж полімери, тільки дуже складні. У природі їх синтезом управляють нуклеїнові кислоти (скорочено їх називають ДНК і РНК), теж складні макромолекули - носії спадковості. Пошуки шляхів штучного синтезу білків, створення технології, що наслідує природі (або навіть більш досконалою!). Це - грандіозна проблема. З її здатністю з'являться і нові потужні джерела їжі і чудодійні медичні препарати. Буде переможено багато страшних хвороб, збільшиться тривалість життя людини.

Спільні роботи хіміків і медиків призвели до створення синтетичних кровозамінників, до застосування пластмас у хірургії і протезування. Зараз вже не рідкість - пластмасові протези кісток, суглобів, стравоходу, сечоводів і жовчних проток. А з тефлону і нейлону виготовляють протези кровоносних судин. Замість хірургічного шовку служать нитки з хімічних волокон, які не треба видаляти після операції - вони самі розсмоктуються. А в легеневій хірургії застосовують пористі полімерні матеріали.

Словом, і тут йде  на благо процес хімізації, полегшує боротьбу за життя людини та за його довголіття.

Педантична акуратність, дотримання порядку і чистоти, ретельна перевірка якості випущених препаратів є на фармацевтичних підприємствах непорушними заповідями. У найважливіших цехах, де виготовляють антибактеріальні вакцини і сироватки, має бути повністю виключено проникнення в повітря хвороботворних мікробів. Тому сюди можна увійти тільки через бокс, в якому відвідувача зустрічають синювате світло і різкий запах озону. Одяг кожного, хто входить в цех, обов'язково піддається стерилізації під дією ультрафіолетвих променів.

Виробництво найважливіших антибактеріальних препаратів - антибіотиків, наприклад пеніциліну і стрептоміцину, - здійснюється не синтетичним шляхом, хоча в наші дні для більшості подібних речовин такий шлях в принципі можливий. На щастя, у хіміків є крихітні помічники, що дозволяють їм значно здешевити виробництво антибіотиків. У величезних резервуарах, які займають два поверхи великої будівлі, в поживних розчинах швидко ростуть цвілеві грибки. У своєму нитковидному міцелії вони утворюють те чудове речовина, яка вже мільйони разів рятувало людям життя, - пеніцилін.

Родичів цих грибків ми легко зможемо побачити своїми очима, якщо надовго залишимо шматок вологого хліба в теплому місці. Цвілеві грибки грають також важливу роль при виготовленні деяких сортів сиру (рокфор та ін.) ¶

Майже так само важливий, як і пеніцилін, інший антибіотик - стрептоміцин, завдяки застосуванню якого набагато зменшилася небезпека запалення легень, туберкульозу та інших важких захворювань. Він утворюється з променистих грибків, часто ростуть на лісовому грунті. Їм почасти зобов'язаний своїм виникненням знайомий нам пряний аромат лісу. На заводі ці грибки теж культивуються у величезних обсягах живильного середовища. ¶

Завдання хіміків при виробництві цих антибіотиків різноманітні і складні - від підготовки поживних розчинів до надзвичайно важкого відділення чистих антибіотиків від міцелію. Крім того, виділені речовини потрібно ще точно дозувати і надати їм стійкості введенням відповідних добавок. Не випадково при виготовленні 1 кг стрептоміцину витрачається не менше 500 т розчинників і різних хімічних реактивів. ¶

Поряд з антибіотиками хіміко-фармацевтичні заводи виробляють безліч інших лікарських речовин, випускаючи з кожним роком все нові й нові препарати. Бути може, настане день, коли вони озброять нас ефективними препаратами проти раку - найлютішого ворога людства, який поки ще не переможений.

Ведучий. Закінчуємо свою коротеньку екскурсію по кухні і переходимо до цікавих ігор, запитань. Розпочнемо із загадок. Що є в цих чашках? (Обладнання: 12 чашок закритих непрозорими кришками із речовинами:  водою (2 штуки), содою, цукром, агар-агаром, кухонною сіллю (3 штуки), сахарином, фарфоровою річчю, оцтовою кислотою, карбоновою кислотою.)

Завдання – за коротким повідомленням відгадати, яка речовина є в даній чашці. Всі речовини мають відношення до кухні та приготування страв.

1. Без цього не звариш ні борщу ні каші. (Без води).
2. Тут є те, від чого тісто росте. (Сода).
3. На полі вродився, на заводі зварився, а в компоті опинився. (Цукор).
4. Полісахаридний препарат, який одержують із червоних морських водоростей і використовують для отримання драглів. На Кухні його замінив желатин. (Агар-агар).
5. Плодами цієї рослини ,за відсутності індикатора, можна скористатися для визначення кислотності розчину. (Плоди ожини).
6. У воді росте, у воді кохається, а у воду попаде – води злякається. (Сіль).
7. Речовина для виготовлення столового і чайного посуду, виготовлена китайцями з глини каоліну, що в перекладі із китайської означає «біла земля». (Фарфор).
8. Кислота, яку ми п’ємо у вигляді газованих напоїв. ((Карбонова кислота).
9. Речовина, за допомогою якої можна обчистити зварене яйце хімічним способом. (Оцтова кислота).
10. Речовина, присутність якої у воді заважає зваритися гороховому супові, бо вона не тільки не сприяє проникненню води крізь оболонки горошин, а навпаки, витягує воду із горошин і вони не варяться. (Сіль).
11. Речовина, якою у Стародавньому Римі розраховувались із солдатами за їх службу. (Кухонна сіль).
12. Речовина, солодша за цукор у кілька сотень разів. Не засвоюється організмом, а є тільки смаковою речовиною. (Сахарин).
13. Оцет, який не можна вживати у їжу. Розчин його надзвичайно отруйний. ( Розчин ацетату свинцю. Його розчин звуть свинцевим оцтом).
14. Цікаве запитання: Всі знають, що паливом може бути на кухні і вугілля. Найчастіше вживають термін «чорне вугілля». А хто пояснить терміни – «безбарвне вугілля», « жовте вугілля», « зелене вугілля», «синє вугілля», «голубе вугілля», «червоне вугілля». ( Безбарвне  вугілля – газ, жовте – сонячна енергія, зелене – рослинне паливо, синє – енергія води, голубе – енергія вітру, червоне – енергія вулканів).
15. Цікаве запитання. З оболонок плоду якого садового дерева виготовляють активоване вугілля? (Тверду оболонку грецьких горіхів спалюють без доступу повітря. Залишки обдають водяною парою. Утворюється дуже пориста маса, яка здатна вбирати рідини і гази. Пресована речовина у вигляді таблеток і поступає у аптеки під назвою «Активоване вугілля».)

Це цікаво:

1. У давнину сіль була дуже дорогою. У Давньому Римі солдатам за службу платили сіллю.
2. у часи середньовіччя суспільне положення людей визначало право сидіти за столом вище чи нижче того місця, де стояла сіль.
3. за побудову одного із визначних храмів у Бірмі горці плем’я ага запросили усього шість пудів солі.
4. коли б виділити із морської води усю кухонну сіль, то можна нею покрити всю сушу земної кулі шаром товщиною у 130 метрів.
5. А далі цікаві сповіщення зробите ви, шановні глядачі та учасники гри.

Визначення переможців, їх нагородження певною кількістю балів з записом до їх залікової книжки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День третій

 

Краса і чистота

з допомогою хімії

Усний журнал «Запашні речовини, косметика,  миючі засоби, та одяг»

Мета: підвищити інтерес до предмету, розширити знання з теми, навчити учнів працювати з додатковою літературою.

Підготовка: розпочинається не пізніше ніж за два тижні до проведення усного журналу. Під керівництвом учителя підбирається література¶розробляється зміст журналу, готуються презентації чи слайди до виступів.

План-схема усного журналу.

1.              Вступне слово ведучого.
2.              Виступи, доповіді учнів:

а) Краса з допомогою хімії. Виступ косметолога, хіміка та технолога та їх  рецепти деяких косметичних речовин.

Дослід – Добування етилового етеру оцтової кислоти.

б) Корисна піна. Суперники мила. Виступ технолога по виробництву мила та працівника банно-прального комбінату.

3. У володіннях  казкової Феї. Досліди

а) Червоні троянди стали синіми.

б) Визначення волокон..

4. Цікава вікторина.

5. Заключне слово.

Сторінка І. Краса з допомогою хімії.

Ведучий: Свою подорож ми проведемо із  Мойдодиром та Казковою Феєю. Давно відомо, що у здоровому тілі – здоровий дух. Що ж нам допомагає підтримувати їх здоровими?  Хто Чи що  це за  помічники?

Багато століть  людина використовувала все те, що могла дати природа: будувала житло із дерева, робила знаряддя праці із каменю і глини, одягалася в шкіри тварин, силою вітру приводила в рух млини і кораблі... І вже тоді прагнула розгадати   її таємницю. Обвуглюючи дерево, обпалюючи глину, виплавляючи метали із руд, виділяючи лікарські речовини із рослин, наші давні предки, самі того не підозрюючи, знайомились із хімічними процесами. Перші практичні знання появились у Стародавньому Єгипті. Ці знання трималися у строгій таємниці і вважалися «священним мистецтвом». Становлення хімії як науки про перетворення речовин розпочалось у другій половині XVІІІ століття.

А вже в середині XVІІІ століття великий Ломоносов писав свої, відомі всім слова: «Широко простягає хімія руки свої у справи  людські... Куди не подивимося, куди не оглянемося, скрізь постають перед очима нашими успіхи її старанності».

Могутність хімії в наші дні зросла ще більше. Іде хімізація в усіх сферах суспільства. Ми відчуваємо сьогодні цей процес навіть у побуті.

100 – 120 років тому Д.І.Менделєєв писав: «Відмінною рисою великої кількості хімічних заводів є відсутність їх застосування у звичайних, домашніх справах. Тепер все змінилося. Ми відчуваємо успіхи хімії безпосередньо на собі – в своєму повсякденні. Ми вже не можемо жити без предметів хімічних виробництв. Хімія допомагає нам підкреслити свою красу і зберегти її до глибокої старості.

Перша сторінка нашого журналу зветься «КРАСА - З ДОПОМОГОЮ ХІМІЇ». Надамо слово Косметологу, але перед його виступом прослухаємо лова із вірша С. Данилова «Прекрасное».

Красота – утешенье для глаз,

Для души и для сердца утеха.

Красота и в природе и в нас

Звук и от звук – прекрасное эхо.

Косметолог: Існує чимало шляхів пізнання світу та людей. Але погодьтеся, що найпершим і найпростішим з них є візуальний. Отже, зовнішність людини є однією з найголовніших складових іміджу. Щоб досягнути нормального зовнішнього вигляду, потрібно насамперед дотримуватися елементарних правил особистої гігієни. Та це було б абсолютно неможливим без втручання хімії.

А чи можемо ми уявити своє життя без загадкового запаху парфумів, ніжного дотику пудри, спокусливого кольору губної помади чи без акцентуючого увагу лаку для нігтів? Сучасна хімія володіє величезним переліком кольорів та якісних різноманітних парфумерних виробів і косметичних засобів.

На вітринах парфумерних магазинів, в перукарнях та косметичних салонах красиво розставлені флакончики і пакетики, тюбики і коробки. Скільки фантазії в їхніх назвах! Зазвичай ці товари радують око своїм красивим оформленням, хоча іноді воно і залишає бажати кращого Жодна жінка не пройде байдуже повз такі вітрини! У наші дні не тільки жінки, а й чоловіки постійно користуються найрізноманітнішими препаратами для догляду за своїм тілом, для збереження молодості і краси.

Крім того, багато косметичних засобів позбавляють нас від захворювань зубів, шкіри і волосся.

Всі ми застосовуємо зубну пасту і давно звикли до цього, але ж цієї звички не було навіть у минулому столітті, не кажучи вже про більш далекі часи! Зубні еліксири, лосьйони і креми для гоління надають дезінфікуючу і освіжаючу дію, креми для засмаги і для захисту від сонця дозволяють нам удосталь користуватися сонячними ваннами і засмагати, не побоюючись ознобу і болю від опіків. Креми для рук дозволяють жінкам, якою б роботою в промисловості або сільському господарстві вони не займалися, зберігати здорову і красиву шкіру. У театрі або на вечорі танців жінок прикрашає тонкий аромат парфумів. Люди, що відрізняються надмірною пітливістю, сьогодні позбавлені від неприємностей - хімія забезпечує їх такими препаратами, що перешкоджають виділенню поту і усувають неприємні запахи.

Поряд з цими загальноприйнятими парфумерно-косметичними виробами запропоновані і багато інших засобів, застосування яких є справою індивідуального смаку. Вони покликані доповнити природну привабливість «синтетичної красою». Набір декоративної косметики дуже широкий: давно вживається губна помада, спеціальні фарби і олівці для брів і повік, фарби для волосся, лосьйони, креми і т. д.

«І вона зупинилася біля торговця пахощами і взяла у нього десять різних вод: рожеву воду, змішану з мускусом, апельсинову воду, воду з білих латать, з квіток верби і фіалок і ще п'ять інших. І вона купила ще головку цукру, склянку для обприскування, мішок ладану, сіру амбру, мускус і воскові свічки з Олександрії, і все це поклала в кошик і сказала «Візьми кошик і йди за мною...»

Це уривок з історії носильника і трьох жінок з Багдада, із однієї з прекрасних казок «Тисячі і однієї ночі». Чудова квіткова вода, запашні речовини, так само як дорогоцінні камені і вишукані страви, в країнах Сходу колись були ознакою багатства. Багато століть тому араби вже знали різні способи отримання запашних речовин з рослин і виділень тварин. У парфумерних крамницях східних базарів численні торговці пропонували багатющий вибір вишуканих запашних речовин. Вони навіть забезпечували кожного зі своїх постійних покупців сумішшю запашних речовин, приготовленої спеціально для них, з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

У середньовічній Європі духи не вживали. Після античних часів вони знову з'явилися тільки в епоху Відродження. Але вже при дворі Людовика XIV дами витрачали їх удосталь, щоб заглушити неприємний запах від тіла. Митися було не прийнято.

Ми завжди радіємо приємним ароматам. Проте смаки змінилися - одурманюючі пахощі Сходу і різкий, нав'язливий аромат парфумів епохи Відродження поступилися своє місце тонким фантазійним (тобто створеним фантазією парфумерів) ароматам. І ще дещо змінилося. Чудові, прекрасні духи сьогодні доступні всім жінкам. Якщо раніше доводилося на величезних полях обробляти троянди, збирати їх квіти й переробляти, щоб отримати всього лише кілька кілограмів рожевого масла, то сьогодні хімічні заводи дають чудові запашні речовини незрівнянно дешевше, в набагато більших кількостях і до того ж нерідко з абсолютно новими відтінками запахів.

Подібно запашним речовинам, миючі засоби теж стали доступні всім тільки завдяки хімії. У стародавньому Римі як найпоширеніший миючий засіб цінувалася протухла сеча. Туалетне мило протягом кількох століть було предметом розкоші. Більшість населення змушена була задовольнятися рідким зеленим милом, що одержуються з жиру убитих тварин і конопляного масла. Швидкодіючі миючі речовини, туалетні мила, рідини для видалення плям і багато інших засобів, без яких ми сьогодні не можемо обійтісь на кожному кроці, були вперше створені хіміками в дослідницьких лабораторіях. Ці речовини надзвичайно полегшують домашню працю.

Ведучий: Доповнить слова Косметолога Хімік.

Хімік-органік: Основою косметичної хімії є запашні масла. Запашні речовини містяться в рослинах у невеликих кількостях у вигляді маленьких крапельок у спеціальних клітинах. Це ефірні масла(олії),  що являють собою суміш органічних речовин  найрізноманітніших класів.Це вуглеводні та складні етери, Найважливішим компонентом масел являються терпени та їх похідні. Це вуглеводні  з загальною формулою (С₅Н₈ )_{2 +n ,} де n буває від 0 до 8. Речовини з формулою С₁₀Н₁₆  називають терпенами, з формулою С₁₅ Н₂₄ – сексвітерпенами, з формулою  С₃₀Н₄₈,– тритерпенами,   з формулою С₄₀Н₆₄  - тетратерпенами.

Ефірні олії дуже важко розчиняються у воді, але легко розчиняються в спирті. Тому спирт у великих кількостях застосовується у парфумерній промисловості як розчинник. Ефірні олії можна отримати, наприклад, екстрагуючи їх з частин рослин спиртом або іншими розчинниками. Найцінніші запашні речовини квітів отримують, розміщуючи в закритій камері на дротяній сітці поперемінно шари твердого тваринного жиру і частин рослини. Через деякий час квіти замінюють новими, щоб жир наситився ефірним маслом. При такому способі (у Франції його називають «анфлеражу») отримують жир, що містить розчинені в ньому ефірні масла і цей концентрат запашних речовин доставляють на парфумерні фабрики. Особливо важливий спосіб виділення ефірних масел - перегонка з водяною парою. Самі по собі ефірні масла часто леткі тільки при підвищених температурах, і їх кипіння супроводжується розкладанням. Якщо ж через масу, що складається з рослин або їх частин, пропустити водяну пару, то масла відділяються разом з нею і потім збираються в дистиляті у вигляді крапельок, які мають низьку щільність і тому плавають на поверхні води.

Ось деякі з найпоширеніших масел, галузі застосування та хімічні речовини, що входять до їх складу.

Кминове масло. Характерний запах кминовому маслу надає карвон, якого в ньому міститься більше 50%. Крім того, до його складу входить лімонен - запашна речовина лимонів. Кминове масло використовується, в першу чергу, для віддушування мил та зубних еліксирів. Воно додається також в малих кількостях до деяких духів.

Масло перцевої м'яти. З 50 г висушеної перцевої м'яти  можна виділити 5-10 крапель м'ятного масла. Воно містить, зокрема, ментол, який надає йому характерний запах. М'ятне масло використовується у великій кількості для виготовлення одеколону, туалетних вод для волосся, зубних паст та еліксирів. В даний час ментол, здебільшого, отримують шляхом синтезу.

Анісове масло отримують з подрібненого анісу. У суміші з маслом перцевої м'яти і евкаліптовим маслом воно входить до складу зубних еліксирів і паст, а також деяких мил.

Гвоздичне масло одержують перегонкою з водяною парою гвоздики, яка продається в якості прянощів. Важливою складовою частиною його є евгенол. (Евгенол можна отримати з синтетичного ваніліну.) Гвоздичне масло служить добавкою до багатьох духів і, крім того, застосовується при виготовленні зубних еліксирів і мил.

Лавандове масло отримують з висушених і подрібнених квіток лаванди. Це одна з найважливіших запашних речовин, яка, крім його використання для виготовлення лавандової води і одеколону, застосовується у виробництві парфумів, мил, туалетних вод для волосся, пудри, кремів і т. д.

Ялинове масло. Зазвичай в голках міститься лише кілька десятих часток відсотка цього ефірного масла. Воно порадує нас приємним ароматом в кімнаті. Крім того, ялинове масло є улюбленим засобом, що надає аромат різним препаратам  для ванн.

Багато запашних речовин відносяться до класу складних етерів. Останні широко поширені в природі і дають запахи найрізноманітніших відтінків.

Етилметанат (етилформіат, мурашиноетиловий ефір), що утворюється з етанолу (етилового спирту) і метанової (мурашиної) кислоти. Цей етер додають до деяких сортів рому, щоб надати йому характерний аромат.

Бутилетанат (бутилацетат, уксуснобутіловий ефір) – утворюється з бутанолу (бутилового спирту) і етанової (оцтової) кислоти.

Ізобутилетанат (ізобутилацетат, оцтовоізобутиловий ефір) утворюється відповідно з 2-метилпропанолу-1 (ізобутилового спирту) і етанової кислоти. Обидва останніх етери мають сильний фруктовий запах і є складовою частиною парфумерних композицій з ароматом лаванди, гіацинтів та троянд.

Пентилетанат (амілацетат, оцтовоаміловий ефір) одержують з пентанолу, тобто амілового спирту (Отруйний!), і етанової кислоти.

Ізопентилетанат (ізоамілацетат, оцтовоізоаміловий ефір) – одержують  із 3-метилбутанолу-1, тобто ізоамілового спирту (ЯОтруйний!), і етанової кислоти. Ці два етери в розведеному розчині мають запах груш. Вони входять до складу фантазійних духів і служать розчинниками в лаках для нігтів.

Метилбутанат (метилбутират, маслянометиловий ефір) - з метанолу (метилового спирту) і бутанової (масляної) кислоти. Запах його нагадує ранет.

Етилбутанат (етилбутират, масляноетиловий ефір) - одержуютьз етилового спирту і бутанової кислоти. Він має характерний запах ананасів.

Пентилбутанат (амілбутират, масляноаміловий ефір) - одержують з пентанолу (амілового спирту) і бутанової кислоти (спирт отруйний!)

Ізопентилбутанат (ізоамілбутират, масляноізоаміловий ефір) - одержують із З-метилбутанолу-1 (ізоамілового спирту) і бутанової кислоти (спирт отруйний!). Два останніх етери мають запах груш.

Серед етерів ароматичних кислот теж є речовини з приємним ароматом. На відміну від фруктового запаху складних етерів аліфатичного ряду у них переважають бальзамічні, так звані тваринні запахи, запахи екзотичних квітів.

Метил- і етилбензоат отримують з метилового або відповідно етилового спирту і бензойної кислоти. Ці етери нагадують за запахом бальзами і входять до складу парфумерних композицій із запахами свіжого сіна, російської шкіри (юхти), гвоздики, іланг-ілангу та туберози.

Пентилбензоат (амілбензоат, бензойноаміловий ефір) і ізопентилбензоат (ізоамілбензоат, бензойноізоаміловий ефір) пахнуть конюшиною і амброю - своєрідним виділенням з травного тракту кита. Їх використовують для духів зі східним колоритом.

Етилсаліцилат нагадує за запахом масло зеленого барвінку. Однак у нього менш різкий запах. Він застосовується для виготовлення духів з ароматом касії і духів типу «Шипр». Цей етер отримують з етилового спирту і саліцилової кислоти при нагріванні з кухонною сіллю та сірчаної кислотою.

Пентилсаліцілат (амілсаліцілат) і ізопентилсаліцилат (ізоамілсаліцилат) мають сильний запах орхідей і часто застосовуються для створення аромату конюшини, орхідей, камелій і гвоздики, а також фантазійних ароматів, особливо при віддушуванні мила.

Ведучий: Маючи знання з хімії та навики роботи із хімічним лабораторним обладнанням можна багато косметичних чи миючих засобів виготовити самостійно в домашніх умовах.

Обмежимося лише кількома прикладами. І дасть їх нам Технолог парфумерної фабрики.

Технолог: Косметичних засобів багато. Я пропоную вашій увазі рецепт двох лосьйонів, крему для рук та піни для ванн.

Лосьйон для гоління. Розчинити 0,1 частини масла перцевої м'яти або 0,05 частини продажного ментолу, 0,06 частини ваніліну або декілька більшу кількість ванільного цукру, 0,2 частини гвоздикового, бергамотового або цитрусового масла в 19 частинах 96%-ного неденатурованого спирту (ректифікату) або ізопропілового спирту. Можна також взяти замість нього 55 частин 40%-ної горілки. (Ні в якому разі не можна використовувати як розчинник денатурат або метанол!)

Потім розчинити 5 частин льодяної оцтової кислоти в 75 частинах дистильованої води. Якщо нам довелося замінити спирт горілкою, то для розчинення оцтової кислоти знадобиться взяти тільки 40 частин води. На закінчення змішаємо обидва розчини один з одним і ретельно збовтаємо суміш - лосьйон для гоління готовий.

Огірковий лосьйон для обличчя. Розітремо огірок, видавимо з нього сік і змішаємо 25 частин цього соку з 5 частинами неденатурованого спирту. В отриманій рідині розчинимо 2 г лимонної, винної або адипінової кислоти, а також 0,3 г етаната (ацетату) алюмінію. Другий розчин приготуємо з 7,5 частин спирту, 7,5 частин дистильованої води і 1 частини хороших продажних духів. Змішуючи обидві ці рідини, ми отримаємо туалетну воду для обличчя.

Солі алюмінію, наприклад ацетат, дезінфікують шкіру і мають в'язким дією, тобто стягують пори і завдяки цьому роблять шкіру більш гладкою. Огірковий сік теж добре очищає шкіру.

Багато засобів косметики для людей випускається у вигляді емульсій - сумішей, що містять дуже дрібні частинки масел або жирів, рівномірно розподілені у водних розчинах. Поряд з такими емульсійними кремами типу «жир у воді», випускаються також емульсійні креми типу «вода в жирі». Основу кремів для рук теж складають емульсії, які виготовляються шляхом дуже ретельного змішування воску або жиру, наприклад ланоліну - жиру з овечої вовни, і вазеліну з водою.

Медовий крем для рук. Ми отримаємо його нагріванням 3,5 г порошкоподібної желатини з 65 частинами рожевої води (пелюстки троянд витримують з водою протягом декількох днів) і 10 частинами меду. До нагрітої суміші при перемішуванні додамо іншу суміш, яка містить 1 частину духів, 1,5 частини спирту і 19 частин гліцерину. У холодному місці маса загусає з утворенням готового до вживання желеподібного крему.

Піноутворюючий препарат для ванн. Розчиняємо барвник - флуоресцеїн в 5 мл 10%-ного розчину соди. У ступці подрібнюємо і перемішуємо 50 г попередньо ретельно висушеного гідрокарбонату натрію (питної соди), 5 г прального порошку «Вок», «Ера» чи іншого засобу для прання тонких тканин і 15 г крохмалю. Просочуємо цю суміш розчином барвника і додаємо ефірне масло, виділене із соснових або ялинових голок у результаті перегонки з водяною парою. Суміш висушуємо при слабкому нагріванні і поблизу від джерела тепла і на закінчення перемішуємо з 40 г порошкоподібної адипінової кислоти. Якщо тепер додати отриманий порошок до води у ванні, то адипінова кислота виділяє з бікарбонату вуглекислий газ. Миючий засіб сприяє тонкому подрібненню бульбашок газу, а флуоресцеїн і хвойний екстракт надають воді забарвлення і аромат.

Дослід. Спробуємо самі добути запашну речовину.

Добування етилового етеру оцтової кислоти

Налийте в колбу виданої вам суміші етилового спирту, оцтової і сірчаної кислот об'ємом 10—12 мл. Приєднайте до колби водяний або повітряний холодильник, нижній кінець опустіть у приймач, вміщений у воду з льодом. Нагрівайте суміш у колбі на водяній бані або через сітку (обережно!). Коли збереться достатня кількість етеру й перегонка сповільниться, дослід припиніть.

Щоб звільнити етер від домішок спирту й кислоти, добавте до добутого продукту води й суміш збовтайте. Потім розділіть її за допомогою ділильної лійки.

Друга сторінка «КОРИСНА ПІНА»

Ведучий: тема другої сторінки нашого журналу «КОРИСНА ПІНА».

Неважко здогадатися, що мова піде про хімію миючих засобів. Серед всіх хімікатів, що застосовуються нами в побуті, вони посідають перше місце. Від грубих порошків для чищення різних виробів до кращих сортів туалетного мила, від давно відомого господарського мила до всіляких нових синтетичних миючих засобів - пральних порошків, рідин для прання і шампунів - ми на кожному кроці зустрічаємося з миючими засобами.

Найважливішими з миючих засобів до сих пір залишаються мила. Хіміки називають милами солі вищих жирних кислот, що включають іони лужних металів - перш за все, стеарат, пальмітат і олеат натрію, тобто натрієві солі стеаринової, пальмітинової і олеїнової кислот. Ці жирні кислоти широко поширені в природі. Вони є головною складовою частиною багатьох жирів рослинного і тваринного походження. Проте в жирах вони містяться не у вільному стані, а у вигляді складних ефірів з триатомним спиртом - пропантриол, який зазвичай називають гліцерином. Взагалі жири є складні ефіри жирних кислот і гліцерину.

Слово надаю Технологу миловарного виробництва.

Технолог: Обсяг сучасного варильного котла для мила - кілька кубічних метрів. Його нагрівають водяною парою, який частково безпосередньо вводять в реакційну масу, підтримуючи її у стані інтенсивного перемішування, почасти ж пропускають в змійовик для зовнішнього обігріву котла.

Давайте, виготовимо мило самі - тільки, мабуть, не в таких масштабах. Варильних котлом нам послужить порцелянова чашка або, в крайньому випадку, маленька емальована каструля, яку ми будемо нагрівати на киплячій водяній бані. Сировиною, в принципі, може бути будь-який жир або масло, але залежно від властивостей вихідних речовин, ми отримаємо мило різної консистенції і різної якості.

Ядерне мило високої якості ми виготовимо шляхом омилення 70 г яловичого жиру і 30 г свинячого сала розчином їдкого натру. При нагріванні на водяній бані дамо жиру розплавитися і при енергійному перемішуванні малими порціями додамо до нього нагрітий розчин 25 г їдкого натру в 30 мл води. (Виключити розбризкування лугу! Одягти захисні окуляри і проводити реакцію на відстані від себе!)

Отриману суміш при безперервному перемішуванні скляною паличкою будемо 30 хвилин нагрівати на киплячій водяній бані, додаючи гарячу воду в міру википання. Потім Доллємо 100 мл 20%-ного розчину кухонної солі і знову нагріємо суміш до повного відділення мила. На відміну від гарячої води, в розчині кухонної солі мило майже не розчиняється. Тому при висолювання (або відсолці, як називають цю операцію миловари) воно відділяється від розчину і спливає. Дамо масі трохи охолонути, і  шар досить твердого мила, що виділився на поверхні, зберемо ложкою. При необхідності загорнемо мило в полотно або марлю і відіжмемо. Це потрібно зробити обережно, щоб на руки не потрапляв міцний розчин лугу. Бажано проводити дослід в гумових рукавичках.

Потім промиємо мило малою кількістю холодної води і додамо до нього трохи розчиненої в спирті запашної речовини. Можна вибрати кминове, анісова або фенхельне масло, а також терпінеол, метилсаліцилат, бензальдегід або суміші цих речовин - дивлячись який аромат хочеться отримати. Але в будь-якому випадку візьмемо лише трохи запашного речовини, так як мило не повинно мати сильного запаху. Після цього загорнемо мило в шматок міцної матерії і ретельно розімнемо його. На закінчення злегка підігріємо отриману масу і пресуванням надамо їй форму звичайного шматка мила.

У промисловості мило розминають і штампують, зрозуміло, машинами. Ядрове мило надходить в преси і виходить з них у вигляді безперервного бруска. Автомати розрізають його на шматки і потім упаковують в ящики.

Для отримання туалетного мила сире ядрове мило зазвичай подрібнюють, а потім змішують з духами, фарбувальними речовинами і іноді, крім того, з дезінфікуючими добавками або наповнювачами. На закінчення мило штампують у шматки потрібної форми.

У миловарній промисловості в якості сировини використовують, як правило, не тваринні, а рослинні масла і жири.

Тому миловари повинні відмінно розбиратися у властивостях жирів, щоб отримувати з них мила високої якості. Їм доводиться постійно перевіряти і враховувати якість жирів. Жири, що дають занадто м'які мила, зазвичай застосовують тільки в суміші з іншими, жирами.

Мила можна готувати і з розчином їдкого калі. Отримані калієві солі жирних кислот, на відміну від натрієвих, є рідкі мила.

Рідке мило ми виготовимо шляхом варіння 100 г тваринного або рослинного жиру з розчином 30 г їдкого калі в 40 мл води. (Обережно! Луг викликає на шкірі сильні опіки! Особливо небезпечне потрапляння в очі лугу!) Нам знадобиться те ж обладнання, що і при отриманні ядрового мила, але можна відмовитися від відсолки і після омилення просто дати масі охолонути при перемішуванні. При цьому ми отримаємо в'язку суміш рідкого мила, води, а іноді й вихідних речовин що не прореагували, В промисловості  масу називають клейовим милом. Воно надходить в продаж в якості дешевого миючого засобу. Широко вживалося раніше зелене мило зобов'язане своїм забарвленням додаванню конопляного масла.

Мила для гоління виходять при варінні високоякісних жирів (сала, кокосового масла) з розчином лугу, що містить їдкий натр і їдкий калій у співвідношенні 1: 1.

Такі мила відрізняються твердістю і в той же час дають рясну піну.

Старий спосіб варіння мила із застосуванням розчинів лугів в промисловості все більше витісняється гідролізом жирів під дією водяної пари при підвищеному тиску. При цьому утворюються гліцерин і вільні жирні кислоти, які легко можна відокремити від гліцерину, використовуючи його розчинність у воді. З суміші жирних кислот при нагріванні з розчином соди або поташу (карбонатний метод) легко виходять відповідні мила.

Друга сторінка продовжується

Ведучий: тема продовження другої сторінки нашого журналу «Суперники мила».

Щоразу, збираючись розпочати прання, кожній господині доводиться вирішувати, якому з миючих засобів віддати перевагу. Якщо навіть відразу виключити традиційне господарське мило, яке за своїми властивостями значно поступається сучасним синтетичним препаратам, то від цього проблема не стане простішою.

Слово надамо  Технологу банно-прального комбінату

Працівник банно-прального комбінату Хочу відразу ж внести ясність: велика кількість назв синтетичних миючих засобів (СМЗ) ще не свідчить про істотні відміни в складових частинах тих чи інших препаратів. Справа в тому, що ті самі миючі засоби випускаються багатьма підприємствами різних країн, але щоб легше було відрізняти свою продукцію від подібної, виробничники і дають їй оригінальні назви.

Відзначаються ж миючі властивості препаратів характером їх складових частин, серед яких одні є своєрідними носіями головних якостей миючого засобу, тобто різноманітні поверхнево-активні ре­човини, інші лише посилюють або доповнюють дію цієї активної основи.

Серед провідних компонентів миючих засобів насамперед слід назвати лужні сполуки типу карбонату і силікату натрію, які створюють найсприятливіше для прання середовище, пом'якшують тверду воду, прискорюючи перехід часток бруду з поверхні тканини в розчин. Однак цим компонентам властивий і серйозний недолік — вони руйнують шерстяні, шовкові і синтетичні волокна. Тому в миючі засоби, призначені для прання виробів з таких волокон, карбонат і силікати натрію не вводяться. Звідси і перша порада: для прання виробів із шерсті, шовку і синтетичних волокон не слід  використовувати миючі засоби, що містять активні луги типу карбонату і силікатів натрію.

Крім того, лужні компоненти при високих температурах, що виникають під час прання у гарячій воді виявляються настільки сильно, що руйнують барвники, а отже, знебарвлюють тканину, подразнюють шкіру рук, зменшують міцність тонких волокон, викликають корозію металевого посуду і деталей пральних машин. Звідси випливає друга порада: для прання тонких і кольорових бавовняних і лляних виробів доцільно використовувати миючі засоби з пониженим вмістом активних лугів типу карбонату і силікатів натрію.

Намагання зберегти корисні якості карбонату і силікатів натрію і виключити властиві їм недоліки призвело до того, що в миючі засоби почали вводити лужні сполуки типу поліфосфатів натрію. У найвисокоякісніших препаратах для прання бавовняних і лляних виробів вони витіснили активні луги, а в засобах для прання шерсті, шовку й синтетики їх і зовсім виключили. Однак навіть м'який лужний вплив поліфосфатів інколи виявляється шкідливим для найніжніших синтетичних волокон. Звідси третя порада: для прання виробів з лавсану, нітрону, орлону, хлорину доцільно користуватися миючими засобами без поліфосфатів або тих, що містять їх у мінімальній кількості.

Говорячи про інші компоненти миючих засобів, слід назвати і алкілоламіди. Вони істотно підвищують ефективність процесу прання, а;разом з тим не призводять до корозії металевих деталей пральних машин і посуду для прання. Ще один компонент — карбоксіметилцелюлозу — вводять у миючі засоби для бавовняних і лляних виробів, оскільки він запобігає осіданню часток бруду, що перейшли з виробу в розчин, знову на тканину. Саме завдяки цьому речі не набувають сірого відтінку.

Особливе місце у складі миючих засобів посідають відбілювачі, призначення яких стає зрозумілим вже з самої назви. При цьому відбілювачі можуть бути двох типів — хімічні і оптичні. Перші при нагріванні і кип'ятінні миючого засобу виділяють активний кисень, що «спалює» всі органічні забруднення аж до плям від вина, кави, ягід тощо, одночасно дезинфікуючи тканину. Проте у цій активності хімічних відбілювачів криються і їх недоліки — вони знебарвлюють барвники, руйнують шерстяні, шовкові і синтетичні волокна. Звідси й четверта порада: миючі засоби, що містять хімічні відбілювачі, слід застосовувати для прання лише білих бавовняних і лляних тканин.

На відміну від хімічного оптичний відбілювач не виділяє активного кисню і тому не усуває забруднень. Його дія полягає в тому, що він підфарбовує тканини у блакитний колір і тим самим нейтралізує, приховує жовтизну. Саме така дія широко відомої синьки. Але сучасні оптичні відбілювачі набагато перевершують її: під їх впливом білі тканини при денному світлі флуоресціюють слабким блакитним блиском або, як прийнято говорити, відливають «сніжною» білизною, а кольорові вироби здаються яскравішими і живішими.Таким чином, оптичний відбілювач є, так би мовити, облагороджуючим компонентом миючих засобів. До числа таких належить і віддушка — ароматична речовина, що надає випраним тканинам приємної «весняної» свіжості. Але і оптичний відбілювач, і віддушка — компоненти досить дорогі. Звідси випливає порада чисто економічного плану: для прання простих господарських виробів невигідно користуватися миючими засобами, що містять оптичні відбілювачі та віддушки.

Знання ролі основних компонентів дозволяє не тільки краще розумітися на тому, які засоби згодяться для прання бавовняних і лляних виробів, а які для шерсті, шовку і синтетики, а ще й вміти з кожного засобу правильно скористатися.

Найпопулярніші миючі засоби можна було б класифікувати так. Для бавовняних і лляних виробів придатні препарати «Білизна-10», «Вега», «Пінгвін», «Супутник», «Айстра», «Белпра», «Вок», «Ідеал», «Москва», «Нева», «Ера», «Гентина», «Персіль», «Аеліта», «Мрія», «Айна», «Волга», «Схід», «Дастлук», «Дон», «Мільвок», «Омо», «Ореол», «Первісток», «Перлан голубий», «Пірита», «Ракета», «Рига», «Бузок», «Чайка», «Супутник», «Господарка», «Ладога», «Конвалія», «Лотос», «Катюша», «Тріалон», «Успіх», «Дар'я», «Дельфін», «Дет», «Кастелла», «Промінь», «Мільва», «Рабсо», «Світлана», «Саво», «Спел», «Тайд», «Наталка».

А д.ля шерстяних, шовкових і синтетичних виробів користуйтеся препаратами «Хвиля», «Восход», «Київ-1», «Київ-2», «Космос», «Лебідь», «Парус», «Пута», «Рига», «Уудіс», «Піна», «Біларусь», «Гінтарас», «Каштан», «Лада», «Лілія», «Сималін», «Сож», «Екстра», «Янтар», «Деролюкс», «Капроніт», «Новина», «Столичний», «Балтія», «Друг», «Капроніл», «Мир», «Синтол», «Арилан», «Новомосковська», «ОП-7», «Сподра», «Ланеу», «Прогрес», «Синтетика» та ін.

Сьогодні все більшого поширення дістають миючі засоби з широким діапазоном застосування, тобто універсальні. До їх складу у невеликих кількостях можуть входити компоненти, без сумніву шкідливі для шерсті, шовку, синтетики, але необхідні для прання бавовняних і лляних виробів. Тут тонкощі полягають в тому, що шерстяні, шовкові і синтетичні волокна не переносять впливу високих температур. Але в теплій воді не виявляють шкідливих якостей і деякі, за інших обставин небезпечні, активні компоненти різних порошків і паст. Звідси і остання порада: при застосуванні всіх миючих засобів дбайливо додержуйтесь режимів прання, наведених на етикетці.

Вікторина «Це цікаво…»

1.              Яке рослинне масло утричі дорожче за золото? ( Для приготування багатьох сортів духів потрібно трояндове масло (трояндова олія). Воно являє собою суміш ефірних масел, що добуваються із пелюсток квітів. Для отримання 1т масла необхідно зібрати і піддати хімічній переробці 4-5т пелюсток. Ось тому трояндове масло утричі дорожче золота.)
2.              Цікавий дослід. «Чудо фарба»  Іще одна розповідь про троянди, які так люблять жінки. Вам можуть бути відомі слова Р.Кіплінга сказані у вірші «Сині троянди»:

                          Целый ворох  красных  роз

                           Милой как-то я принес.

Не взяла она – и в слёзы.

Синие найди ей розы.

Океан я пересек,

Чтоб найти такой цветок.

И расспрашивал у всех,

Но в ответ мне – громкий смех.

Зря я весь объездил свет, -

Синих роз под солнцем нет!

А як би в даній ситуації поступив хімік? Чи можна з червоних троянд зробити сині? Наші хіміки вам це продемонструють, а ви поясніть їх дії.

Методика досліду. З фільтрувального паперу виготовляємо кілька квітів троянд. Їх пелюстки змочуємо розчином червоного лакмусу і висушуємо. Під час досліду квіти збризкуємо розчином лугу. Червоний лакмус стає синім. І наш хімік не об’їжджав би увесь світ у пошуках троянд. 

Сторінка третя  «У володіннях казкової Феї»

Ведучий: Всі ви пам’ятаєте казку про Попелюшку чудового казкаря Шарля Перро. Ця чудова дівчинка дивувала всіх на балу своїми небаченими сукнями, які їй дарувала казкова добра Фея. Недаремне існує прислів’я «Зустрічають по одягу, а проводять по розуму». На одяг перш за все звертали увагу. Згадаймо слова російського письменника Антона Чехова. Він говорив: «У людини повинно бути все прекрасним:: і  обличчя,  і одяг, і душа, і думки...» 

За часів Шарля Перро Фея здивувала учасників балу одягом з тонкої прозорої тканини рожевого, срібного та золотого кольорів. Чим же  могла б здивувати нас казкова Фея тепер? Сукні із яких тканин і яких кольорів вона запропонувала б сучасним дівчатам і жінкам? Послухаємо її розповідь.

Розповідь Феї. За останні 100 років населення Землі подвоїлося. Але ще більше зросли потреби людей. Вироблення природних волокон - вовни, бавовни, натурального шовку, льону, конопель - стало помітно відставати від попиту. Так, за останні 40 років виробництво збільшилося лише на 25%, а попит - на 100% . ¶Усунути, цю невідповідність допомагають  хімічні волокна. Їх отримують із природного газу, нафти та вугілля.

Нещодавно на міжнародному ярмарку в Лейпцигу увагу відвідувачів привернула до себе вивіска над павільйоном однієї англійської фірми, яка торгує текстильними виробами. За розпорядженням керуючого цією фірмою, з величезних букв були зібрані слова: «Шерсть не можна замінити нічим!» Ну що ж, йому не можна відмовити в умінні рекламувати свій товар. Проте цей бізнесмен не врахував, що на тій же самій виставці в інших павільйонах були представлені чудові тканини, виготовлені повністю або переважно з синтетичних волокон; прядиво та нитки, що володіють такими перевагами, яких немає у натуральних волокон. Навіть закоренілі скептики, яких раніше було не так уже й мало, в останні роки могли на власні очі переконатися в тому, що синтетичні волокна за міцностю, стійкостю до води, погоди, світла, бактерій і комах, еластичності і здатності захищати від холоду часто перевершують волокна природного походження - шерсть, бавовну і шовк.

Волокна складаються здебільшого з гігантських молекул з прямим ланцюгом, які характеризуються високим ступенем полімеризації. За своєю хімічною природою вони дуже різні. Залежно від походження і способу отримання ми розділимо волокна на три групи:

¶А) Натуральні волокна: шерсть і шовк, що складаються з білків; бавовна, льон і коноплі, що складаються з целюлози; ¶

Б) «Напівсинтетичні» волокна, які отримують у результаті переробки природних речовин: різні види штучного шовку і штапельне волокно з целюлози, штучне волокно з білка казеїну; ¶

В) Синтетичні  волокна - високомолекулярні хімічні сполуки, синтезовані з мономерів. До них відносяться, наприклад, полівінілхлоридне, поліамідне, поліакрилове і поліефірне волокна. ¶

Хімічна природа волокон визначає їх стійкість, здатність до фарбування і набухання. У свою чергу, здатність до набухання впливає на електричні властивості і на міцність у вологому стані. Теплоізолюючі властивості визначаються загальною будовою волокон і станом поверхні. Справді, волокна з гладкою поверхнею прилягають один до одного щільніше, ніж покручені волокна типу вовни, які можуть закручуватися в клубок або завиватися спіраллю. Отже, в тканинах з ниток з гладкою поверхнею, не може міститися багато повітря, тобто вони будуть менш теплими. ¶

Часто навіть на вигляд тканини можна сказати, з якого волокна вона виготовлена. Ми приступимо  до дослідження різних зразків тканин в кінці розповіді.

Хіміки у багатьох країн безперервно працюють над створенням нових волокон і поліпшенням якості вже відомих. ¶

Не відстають від них і технологи. Змінюючи склад сировини і технологію його переробки, вони покращують якість тканин і надають їм ряд особливих властивостей, наприклад роблять їх водовідштовхувальними. В результаті на міжнародному ринку безперервно з'являються нові марки тканин. ¶

Усього хіміки вже запропонували майже 1000 різних типів синтетичних волокон, однак з них лише кілька виробляються промисловістю у великих масштабах. В даний час в світі найбільше значення мають чотири типи волокон: полівінілхлоридні, поліамідні, поліакрилонітрильні і поліефірні. ¶

Вибір саме цих волокон обумовлений не тільки хімічними, фізичними та технологічними чинниками, а й, насамперед, економічними причинами. При масовому виробництві сировина обов'язково повинна бути дешевою і доступною. Крім того, необхідно, щоб властивості кінцевих продуктів можна було варіювати в широких межах. Згадані типи волокон задовольняють всім цим вимогам. ¶

Перше синтетичне волокно було випущено промисловістю в 1934 р. під назвою волокно РС. Воно було виготовлено на основі полівінілхлориду. В результаті хлорування вінілхлориду можна отримати 1,1-діхлоретен (несиметричний діхлоретілен, вініліден-хлорид). З нього отримують волокна з підвищеною термостійкістю. Зазвичай цю сполуку піддають сополімери-зації з вінілхлоридом: так виходять сополімери на основі 1,1-діхлоретену. ¶

Полівінілхлоридні волокна стійкі до кислот і лугів. Крім того, вони відрізняються міцністю в мокрому стані і негорючістю. Ці властивості особливо цінні для захисного одягу, утеплювачів, фільтрувальних тканин, рибальських сіток, пожежних шлангів, канатів, театральних декорацій та ін. Матеріал з полівінілхлоридного волокна, добре утримує тепло. Білизна з нього при носінні накопичує високий електростатичний заряд і тому особливо рекомендується тим, хто страждає на ревматизм. Правда, внаслідок низької температури розм'якшення полівінілхлоридного волокна (від 80 до 90 ° С) одяг з цієї тканини не можна кип'ятити і гладити. ¶

До групи поліамідних волокон відносяться дедерон і найлон. В Україні ці волокна називають відповідно капрон і нейлон. У їх будові є певна схожість із простими білками - протеїнами: ¶

Нагадаємо, що розкладання дедерону при нагріванні супроводжується характерним запахом паленого волосся. В якості вихідного мономера для отримання дедерону використовується біла кристалічна речовина - капролактам.

Крім них хімічна промисловість випускає чудові замінники шерсті, хутра і шкіри. В текстильній промисловості ве більше їх використовують для виготовлення одягу та взуття.

Ведучий: Казкова Фея одягала Попелюшку у одяг світлих, природніх кольорів то срібла, то золота, то рожевого серпанку. Що ж у плані кольорової гами вона запропонувала б нашим людям сьогодні?

Цікавий дослід. «Чудо фарба»  Іще одна розповідь про троянди, які так люблять жінки. Вам можуть бути відомі слова Р.Кіплінга сказані у вірші «Сині троянди»:

                          Целый ворох  красных  роз

                           Милой как-то я принес.

Не взяла она – и в слёзы.

Синие найди ей розы.

Океан я пересек,

Чтоб найти такой цветок.

И расспрашивал у всех,

Но в ответ мне – громкий смех.

Зря я весь объездил свет, -

Синих роз под солнцем нет!

А як в даній ситуації поступив би хімік? Чи можна з червоних троянд зробити сині? Наші хіміки вам це продемонструють, а ви поясніть їх дії.

Методика досліду. З фільтрувального паперу виготовляємо кілька квітів троянд. Їх пелюстки змочуємо розчином червоного лакмусу і висушуємо. Під час досліду квіти збризкуємо розчином лугу. Червоний лакмус стає синім. І наш хімік не об’їжджав  би увесь світ у пошуках троянд. 

Наш гість – Технолог фарбувального виробництва знає і не такі дива із фарбами. Про деякі з них він нам сьогодні розповість.

Розповідь технолога фарбувального виробництва. Ще в X столітті до нашої ери, на дні Середземного моря у районі Тіра - легендарного міста в стародавній країні Фінікії, спорудженого на скелі біля узбережжя нинішньої Сирії, - ловили равликів-іглянок. ¶

Сотням рабів доводилося день у день поринати за цими равликами в море. Інші раби видавлювали їх, розтирали з сіллю і піддавали подальшійй переробці, що складалася з багатьох операцій. Здобута речовина спочатку була білою  або блідо-жовтою, але під дією повітря і сонячного світла поступово ставала лимонно-жовтою, потім зеленою і, нарешті, набувала чудового фіолетово-червоного забарвлення. Отриманий пурпур протягом кількох століть був найціннішим з усіх барвників. Він був тоді символом влади - право носити пофарбовані пурпуром шати було привілеєм правителів і найближчих до них знатних осіб. Фарбування тільки одного квадратного метра тканини барвником, здобутим таким способом, коштувало дуже дорого. Адже для отримання одного грама пурпура потрібно було обробити 10 000 равликів! ¶

Виснажлива праця рабів Тіра, які надривалися для того, щоб володарі могли носити вбрання з пурпурової облямівкою, - не єдиний в історії приклад такого роду. Через кілька сотень років індиго - фіолетово-синій барвник, що видобувається з рослини, став одним з істотних джерел наживи для британської Ост-Індської компанії, що сколотила свій статок грабунком. Кораблі Ост-Індської компанії щорічно доставляли в усі частини світу від 6 до 9 мільйонів кілограмів цього цінного барвника. У наші дні всі давно звикли до того, що дешеві і в той же час яскраві барвники всіх кольорів і відтінків легко добуваються з допомогою хімії. ¶

Як приступили до синтезу барвників? Хто першим відкрив шлях до нинішніх успіхів? Тут варто було б навести безліч імен. Події розвивалися подібно до ланцюгової реакції. Як тільки були досягнуті перші успіхи, подальший розвиток ставав все більш швидким і це приводило до ще більших досягнень. ¶

У 1826, 1840 і 1841 рр.. Унфердорбен, Фріцше і Зінін незалежно один від одного одержали з індиго анілін. У 1834 р. Рунге виявив анілін в кам'яновугільній смолі, в тому ж році він відкрив фенол і дещо пізніше - перший барвник з кам'яновугільної смоли - розоловую кислоту. У 1856 р. юний Перкін в лабораторії Гофмана в Лондоні отримав мовеїн, а через 3 роки Вергену в Ліоні вдалося синтезувати фуксин. У 1868 р. Гріб і Ліберманн розкрили секрет алізарину - червоного барвника, що добувається з коріння марени. Потім пішли синтези еозину та інших фталеїнових барвників Байєром і Каро і розшифровка будови барвників антраценового ряду

Е. Фішером і О. Фішером. До кінця XIX в. ці досягнення увінчалися впровадженням у промисловість синтезу індиго за методом, розробленим Геймана та іншими хіміками. ¶

У наші дні синтез барвників описаний вже в 50 000 патентів і на світовому ринку нараховується близько 15 000 барвників найрізноманітніших відтінків. ¶  

Перший синтетичний барвник був отриманий в 1855 р. польським хіміком, професором Варшавського університету Натансоном, який працював у той час в м. Юр'єв (Тарту). При нагріванні аніліну з дихлоретаном він отримав яскраво-червоний барвник, пізніше виділений Вергеном при окисленні технічного аніліну і названий фуксином. Через півроку після цього, в 1856 р. 18-річний англійський хімік Тьоркін, працюючи під час канікул у своїй домашній лабораторії, при невдалій спробі синтезувати хінін несподівано отримав яскравий червонувато-фіолетовий барвник - мовеїн. Разом з батьком і братом Перкін заснував фірму і вже через рік організував виробництво мовеїну у великому масштабі. Тим самим Перкін поклав початок створенню аніліно-фарбової промисловості

Ведучий: А тепер настав час навчитися пізнавати з яких волокон – природніх чи синтетичних виготовлено наші тканини.

Дослідження.  Визначення волокон

Обладнання: зразки тканин і з різних волокон та самі волокна, пристрій для спалювання ниток чи волокон, щипці, білий папір, лопаточка, пінцет.

Методика роботи.

1. По черзі із кожної тканини з допомогою пінцета витягуємо нитку.
2. Кожну нитку окремо спалюємоокремо, тримаючи її пінцетом чи щипцями.
3. Звертаємо увагу на колір полум’я, швидкість горіння, залишок після горіння.
4. Звертаємо увагу на запах, який виникає при спалюванні нитки чи волокна.
5. Залишок після горіння нитки кладемо на листок білого паперу і лопаточкою пробуємо його на міцність.
6. Користуючись наведеними нижче даними, визначимо види волокон.

 

Бавовна

Горить швидко, поширюючи запах паленого паперу; після згоряння залишається сірий попіл.

Шерсть, натуральний шовк

Горить повільно, виділяючи запах паленого пір'я; після згоряння залишається чорна кулька, яку можна розтерти в порошок.

Ацетатне волокно

Горить швидко, утворюючи некрихку спечену кульку темно- бурого кольору. На відміну від інших волокон розчиняється в ацетоні.

Капрон (дедерон)

Від нагрівання стає м'яким, потім плавиться, з розплаву можна витягнути нитки. Горить, поширюючи неприємний запах.

Лавсан

Від нагрівання плавиться, з розплаву можна витягнути нитки. Горить кіптявим полум'ям, утворюючи темну блискучу кульку.

ВІКТОРИНА.

1. В платті виготовленому з яких волокон можна загорати? (В ацетатному тому що ацетатний шовк пропускає ультрафіолетові промені. Так же веде себе і тканина із скловолокна).
2. Яку кількість води витрачають на виробництво 1 т капрону? (2500 м³ )
3. Із якого природного волокна повинна бути виготовлена хустина, яка не горить у вогні? ( із гірського льону)
4. Коли була збудована перша експериментальна фабрика штучного шовку в Росії ? (у 1909 році)
5. Яку вагу витримує вірьовка з ацетатного шовку товщиною в 1мм?  ( вагу дорослої людини.)
6. На основі яких властивостей капрон використовується у рибальстві? (Капрон не боїться сирості і плісені. Тому і використовується він у рибальстві. Капронові сіті місяцями перебувають у воді, вони не гниють , їх не треба смолити.)
7. Якої довжини капронову нитку витягує прядильна машина за 1 хвилину? (до 5000 м нитки!)

Ведучий: Підсумком роботи нашого журналу можуть стати слова:

Характеризуючи роль хімії у повсякденному житті, ми повинні відзначити, що практично кожна сфера побуту тісно пов'язана зі здобутками хімічної науки та виробництва. Численні засоби гігієни, товари побутової хімії, предмети домашнього вжитку, одяг та взуття, ліки і продукти харчування — усе це, і не тільки це, характеризує роль хімії в повсякденному житті. Майже всі пластмаси та фармацевтичні препарати є синтетичними сполуками. Більшість речовин, які мають натуральне походження, людина не може використовувати без участі суто штучних сполук. Наприклад, молочні продукти фасуються в полімерну упаковку; у ковбасу та шинку додають натрій нітрит для надання апетитного кольору; вовна знежирюється, вибілюється та фарбується хімічними реагентами; шкіру можна використовувати тільки після її обробки необхідними сполуками тощо. І якщо хтось спробує довести, що, купуючи хліб, ми не маємо відношення до хімії, можна нагадати йому, що він сплачує за цей продукт гроші (монети — сплави металів), касир вибиває чек (папір — продукт хімічної переробки целюлози, а фарба — штучна пігментована композиція), продавець кладе хліб до пакета (поліетилен чи інший пластик), крім того, бродіння та випікання хліба — хімічні процеси. До того ж сутністю багатьох процесів життєдіяльності є хімічні перетворення. Тисячі років Людина боролася за своє існування, виживала в епідеміях, голодоморах, у п'ятнадцяти тисячах війн, які сама ж і розв'язувала, виживала і завжди вірила в краще життя. Заради цього людство розвивало науку, культуру, нові соціальні системи. Людина могутня, і могутність її постійно збільшується. Озброєне новітньою технікою, досягненнями хімії, сучасне людство за силою свого впливу на живу природу та біосферу планети загалом у багато разів перевершує все те, що воно здатне було зробити протягом всіх минулих епох історії людства. Велика сила, якої набула людина, може виявитися як найбільшим благом, так і завдати лих, навіть призвести до загибелі оточуючого середовища. Недостатньо зуміти сісти в автомобіль, завести мотор і мчатися, потрібно ще й вміти керувати машиною, точно розраховувати та спрямовувати свої дії заради інтересів людей — пасажирів нашої планети. Це накладає на суспільство в цілому та на кожну людину величезну відповідальність за власні діяння та дії суспільства в цілому. Під натиском прогресу все частіше страждає колись могутня природа. Людина повинна бути доброю, обережною та розумною у ставленні не лише до живого, органічного, але й до неорганічного світу. Тут усе взаємопов'язане та взаємозалежне: шкода, завдана в одному місці, обов'язково вплине на всі ланки природного ланцюга.

Перед людиною постало завдання не лише зберегти природу, але й допомогти їй створити те, що без розуму людини вона створити не може. Отже, актуальною постає формула такої творчої діяльності людини: «Людино! Створи себе й природу за принципами гармонії, істини, добра і краси!»

 

 

 

 

День четвертий – день кросвордиста

 

 

 

 

 

 

 

 

Правила проведення заходу

1.              Захід складається із двох етапів.

А). Перший етап – розгадування кросвордів з теми «Хімія і ми».

Б). Другий етап – творчість учнів.

2. На виконання  завдань першого туру відводиться 20 хвилин часу. Учень повинен розгадати якнайбільшу кількість запропонованих кросвордів.

3. При виконанні завдань можна визначати процент відгадування кросворду, якщо розв’язаних завдань у ньому більше половини. (Не виконані 1-2 завдання, або виконані з помилкою). При підведенні підсумків гри цей результат враховується.

4. На виконання завдань  другого туру відводиться 15 хвилин. За цей час учень складає власний кросворд відповідно усіх правил складання кросвордів. Тема кросворду визначається шляхом витягування білету серед запропонованих кількох тем. Право витягнути тему завдання можна надати наймолодшому глядачеві. Теми кросворду попередньо не повідомляються учням, але всі вони входять до загальної теми заходу – «Хімія і ми».

5. До теми додається перелік можливих термінів. Заохочується додавання власних термінів у кросворді.

6. Оцінюється форма кросворду і кількість використаних термінів.

Завдання для першого етапу гри.

Кросворд 1.  «Хімія і ми»

Правильно розгадавши завдання горизонтальних рядків, Ви прочитаєте  у виділеному вертикальному стовпці назву  цього конкурсу.

									@									1
									@									2
									@									3
									@									4
									@									5
									@									6
									@									7
									@									8

 

1. Широке впровадження хімічних технологій і хімічних продуктів у всіх галузях народного господарства.
2. Синтезовані  низькомолекулярні речовини, які для свого існування організм використовує в дуже малих кількостях.
3. Твердий харчовий жир, що має вигляд коров’ячого масла, виготовлений, як і велика група харчових речовин і добавок, з участю хімії.
4. Речовини, що широко стали використовуватися у медицині для знищення вірусів, мікробів при лікуванні людей і тварин.
5. Галузь промисловості, яка широко використовує для виготовлення різноманітних запашних продуктів, необхідних для людини, створені за допомогою хімії різні органічні речовини.
6. Клас, до якого належать нові високомолекулярні хімічні речовини, одержані реакцією полімеризації більш простих речовин.
7. Рпрості речовини та їх тверді розчини, без яких неможливі розвиток народного господарства та побут людини.
8. Добавки, одержані на хімічних заводах,  які вносять у грунт з метою одержання високих врожаїв рослин.

Відповідь: 1 – хімізація, 2 – вітаміни, 3 - маргарин, 4 – антибіотики,

5 – парфумерія,  6 – полімери, 7 – метали, 8 – добрива.

Закодовано слова – «Хімія і ми»

Кросворд 2.  Дихаємо і використовуємо

												4
										1
						5		6
				2
3

1. Продукт фотосинтезу рослин – проста речовина.
2. Процес утворення кисню у листках рослин на світлі.
3. Процес з’єднання металевих деталей за допомогою ацетилено-кисневого пальника.
4. Фізіологічний процес у живих організмів при якому кисень потрапляє у організм людини.
5. Найпоширеніший природний оксид без якого  всі живі організми існувати не можуть.
6. Процес окиснення речовин з виділенням тепла і світла який допоміг первісній людині вижити в холодному кліматі.

Відповіді: 1 – кисень, 2 –фотосинтез, 3 – зварювання, 4 – дихання, 5 – вода, 6 – горіння

Кросворд 3. «Вуглеводні на службі в людини»

											8						9
										1
															10
						11
			2
								3
		4
5
											6
	7

1. Продукт горіння метану, використовується як друкарська фарба.
2. Хлорпохідне етану, використовується для знезараження зерносховищ.
3. Галоген похідні вуглеводнів – добрі . . . .
4. Приєднанням води до етилену добувають . . .
5. Найпоширеніша у вжитку пластмаса.
6. Вуглеводні використовують для одержання тепла як . . .
7. Реакція при якій виділяється тепло і світло.
8. Сполучення простих речовин з утворенням складної речовини.
9. Сировина для виробництва гуми.
10. Метан при плавленні металів діє як паливо і . . .
11. Галоген похідне етану, легко переходить з рідкого в газоподібний стан, використовують для місцевої анестезії.

Відповіді: 1 – сажа, 2 –дихлоретан, 3 –розчинники, 4 – спирт, 5 – поліетилен, 6 – паливо, 7 – горіння, 8 – синтез, 9 – каучук, 10 – відновник, 11 – хлор етан.

Кросворд 4. Спирт як сировина.

			5
1
						6
	2									7
				3
									8
	4

1. Назва галузі промисловості, яка використовує спирт на виготовлення духів, одеколону.
2. З етилового спирту одержують харчову оцтову...
3. З бутадієну, виготовленого з спирту одержують...
4. Спирт діючи з хлороводнем утворює...., що використовують для місцевої анестезії.
5. Спирт є ... для лаків, фарб, пластмас.
6. З метилового спирту одержують .... – сировину для виготовлення пластмас.
7. На основі спирту  фармакологічна галузь промисловості  виготовляє...
8. Спирти – сировина для органічного ... (наз. відм.)

Відповіді: 1 – парфумерія, 2 – кислота, 3 – каучук, 4 – хлор етан, 5 – розчинник, 6 – формальдегід, 7 – ліки, 8 – синтез.

Кросворд 5. Закодований термін.

Правильно розгадавши кросворд, у виділеному вертикальному стовпці ви прочитаєте  один з хімічних термінів.

					Х									1
					Х									2
					Х									3
					Х									4
					Х									5
					Х									6
					Х									7
					Х									8

 

1. Трьохатомний спирт на який розкладаються жири при  їх гідролізі .
2. При розпаді молекул жирів у організмі виділяється ...
3. Насичення жирів атомами Гідрогену називають  ... жирів.
4. Французький вчений, що встановив будову молекули жирів Марсель П’єр  Ежен ...
5. Перший миючий засіб на основі жирів.
6. Французький вчений що першим провів гідроліз жирів.
7. Рідкі жири називають ...
8. Абревіатура найпоширеніших миючих засобів  для різного використання.

Відповіді: 1 – гліцерин, 2 – енергія, 3 – гідрування, 4 – Бертло, 5 – мило, 6 – Шеврель, 7 – олії, 8 - СМЗ( синтетичні миючі засоби)

Закодоване слово – Гідроліз

Кросворд 6. Використання вуглеводів

1. Внаслідок розкладання вуглеводів у травному тракті людини
2. виділяється ....
3. 2. Волокно,  що виготовляють гусениці тутового шовкопряда   –  ...
4. Природній полімер вуглеводень що міститься у картоплі.
5. Продукт, який винайшли китайці,  виготовляється із целюлози.
6. 5. Продукти харчування – цукор, жири, картопля   –...  для людини.
7. Процес розщеплення молекул природних полімерів крохмалю, целюлози під впливом води – ...
8. Бавовна, шерсть, природний і штучний шовк ....
9. При бродінні речовин, що містять цукри, одержують ...

					6
1										7
							2
			3
		8
	4
							5

Відповіді: 1 – енергія, 2 – шовк, 3 – крохмаль, 4 – папір, 5 – їжа, 6 – гідроліз, 7 – волокна, 8 – спирт.

Гра 7   Веселі кросворди

									1
									2
									3
									4
									5
									6
									7

 

1. Не керівник факультету у ВУЗі, а органічна речовина, що входить до складу дизельного палива. Її формула   СН₃ (СН₂) ₈ СН₃.
2. Не  деталь перегінного апарату, а гірська порода зеленого кольору, що є сировиною для одержання магнію та виробництва вогнетривкої цегли. Інша назва – серпентиніт.
3. Не елементарна частинка атома, а сплав магнію з алюмінієм, марганцем і цинком.
4. Не весняна цибулинна ранньоквітуча рослина, а  руда, що має формулу Fe₂O₃.
5. Не єгипетська істота із пірамід, а  руда, що має формулу Fe₂O₃.
6. Не австралійська мурашка, а суміш  алюмінієвого порощку і залізної окалини. Застосовується для зварювання чавунних і залізних деталей.
7. Не стадо коней, а фосфороорганічна сполука,що є однією із речовин хімічної зброї паралітичної дії.

Відповідь: 1 – декан, 2 – змійовик, 3 - електрон,  4 – крокус, 5 - мумія, 6– терміт, 7 – табун.

День п’ятий

Заключна гра

Девіз: «Від сходинки до сходинки все вгору та вгору»

Правила гри.

1. У грі бере участь вісім переможців попередніх конкурсів, які відбувалися в рамках «Тижня хімії в школі».
2. Гра складається із двох турів.
3. І тур –  4 завдання виконують усі учасники гри.  Принцип ігор – «хто швидше».Після кожного завдання вибуває той учасник гри, який  останнім,  тобто найповільніше виконав завдання або частину завдання.
4. ІІ тур. В ньому бере участь чотири переможці першого туру та переможець гри з глядачами. Піднімаючись сходинками до вершини на кожній з них ми будемо втрачати по одному найслабшому гравцю. До вершини добереться один гравець, який і буде переможцем.
5. На підготовчому етапі гравці виконують одне завдання. Найслабший гравець не піднімається на першу сходинку і вибуває з гри. Це четверте місце в нашому турнірі.
6. При переході на другу сходинку гравцям потрібно виконати  одне завдання. Найслабший залишається на першій сходинці – це «бронза» нашого турніру.
7. При переході на третю сходинку найслабший залишається на другій сходинці. Це «срібло» нашого турніру.
8. На верхню сходинку піднімається два гравці. Дуель між ними визначить переможця. Переможений займає друге місце у нашій грі, зміщуючи вниз (по черзі) гравців, що стоять на сходинку нижче. У турнірі буде два гравці, що мають четверте місце у грі.
9. На виконання завдань першого туру даємо не більше двох хвилин.
10. На виконання першого завдання ІІ туру даємо учасникам 1 хвилину. З переходом на кожну вищу сходинку додається  іще по 1 хвилині.
11. Кожний із учасників готує до гри якесь цікаве повідомлення, презентацію, хімічну гру для глядачів, казку, вірш, плакат чи малюнок та одне запитання для залу (це домашнє завдання). При вибутті з гри  гравець ІІ туру демонструє свою роботу глядачам та завдає їм своє запитання. Він же і визначає кращого серед глядачів. Час на виконання завдання регламентується по домовленості, але не більше 5 хвилин. Тема роботи вибирається із запропонованого вчителем переліку тем чи питань одного розділу.
12. Переможець  гри з глядачами (відповіді на запитання гравців) у ІІ турі гри змагатиметься із іншими чотирма гравцями за право піднятися  на 4 сходинку.
13. Переможцем цієї гри і буде той, хто підніметься на вершину і утримається на ній.
14. Керує грою ведучий, якого визначають із числа підготовлених учнів.
15. Оцінює виконані завдання журі, до складу якого входять вчитель хімії, біології, літератури чи географії та 2-3 учні. Загальне число членів журі не більше 5 осіб.

Рекомендації до гри.

Учасники гри розміщуються півколом біля своїх столиків або стільців перед глядачами. Про виконання завдання сповіщають глядачів і членів журі звуковим сигналом (дзвоник) чи піднімаючи руку із сигнальним прапорцем. Можна обрати інший спосіб сповіщення. Ведучий зачитує запитання. За часом слідкує один із членів журі. Відлік часу розпочинаємо після слів ведучого «Час пішов».

Запитання для І туру.

Завдання 1. «Так» чи «Ні» Правильне твердження позначаємо словом «так», а неправильне – словом «ні»

H₃ PO₄  - кислота,  H₂ CO_3,  - сіль, Ba(OH)₂, - оксид, NaCl - сіль, Fe(OH)₃, - основа,  H₂ SiO₃ - сіль, BaSO₄ - сіль,  H NO₃  - кислота, Cu(OH)₂ - оксид,  KJ - сіль,  H₂ SO₄  - кислота, LiOH - основа,  NaBr - сіль, FeCl₃ - сіль, NaOH - оксид,   H₂ SO₃ - кислота ,   Mg(OH)₂ - основа.

Відповіді:

Так – ні – ні – так – так – ні – так – так – ні – так – так – так – так – так – ні – так – так.

Завдання 2. « Терміни»

Використовуючи літери, які у строчці зустрічаються один раз, ви складете назви трьох хімічних термінів.

 

ц

в

у

а

ц

л

у

с

а

т

а

у

п

п

р

е

л

т

р

т

р

е

о

н

т

л

о

л

е

п

е

і

н

ь

е

е

б

к

б

т

б

р

п

а

н

а

і

а

п

о

р

к

і

и

р

і

о

к

2н

у

а

у

к

м

а

м

с

а

т

м

о

с

р

н

о

е

р

і

ф

к

о

і

р

к

с

ь

е

н

с

е

н

т

и

2н

и

т

я

и

м

о

у

о

л

о

а

1

2

3

Відповідь:

1.              Валентність
2.              Ступінь окиснення
3.              Електронна формула

Завдання 3.  Назвіть хімічний елемент якщо його місце у періодичній системі зашифровано дробом у чисельнику якого вказано номер групи, а у знаменнику – номер періоду.

6		1		7		8		1		6		6		7		8
2		2		2		1		4		3		6		3		4

 

Відповіді: 1 – Оксиген, 2 – Літій, 3 – Флуор, 4 – Гелій, 5 – Калій, 6 – Сульфур,

1.                – Хлор, 8 – Криптон.

Завдання 4. Рухаючись за годинниковою стрілкою і весь час пропускаючи однакову кількість складів, ви прочитаєте вислів.

Кис	у	ло	сво	ти	є	-	му	це	скла
шок.									скла
тять							HBr		ді
ли				H Cl					дні
міс									гід
за		HF							ре
кі									ро
ний	я	лот	,	кис	ни	і	ви	ген	чо

 

Відповідь: Кислоти – це складні речовини, які містять у своєму складі Гідроген і кислотний залишок.

Завдання для ІІ туру

Завдання 1 ( для 5 учасників гри)

Використавши літери, що зустрічаються лише один раз у строчці прямокутника, ви прочитаєте одне із хімічних тверджень.

у

м

у

о

у

о

т

д

и

т

к

і

н

л

н

р

п

е

п

ч

в

а

л

а

в

р

н

и

р

р

т

ь

т

к

о

а

о

в

и

а

в

я

в

ь

я

м

ц

м

я

м

с

о

т

о

і

і

н

і

и

і

1

2

3

4

Відповідь: Моль – міра кількості речовини.

Завдання 2 (для 4 учасників гри)

Користуючись українським алфавітом як шифром ви прочитаєте твердження.

17	7	18	6	7	16	8	8	3		-		1	3	23	19	21
20	7	21	12	19	6	11	28	18	19	4	19		10	1	15	19	18	24
12		20	7	21	12	19	6	11	28	18	19	13		22	11	22	23	7	17	11

Відповідь: Менделєєв – автор періодичного закону і періодичної системи.

Завдання 3.  Відшукай

Завдання 3: (для 3 учасників гри)

Розгадай  угорський кросворд, відшукай у цікавому прямокутнику назви п’яти цукрів. Слова згинаються тільки під прямим кутом. Літери використовуються один раз.

 

Г	З	А	С	А	А	М
Л	О	Д	А	Х	З	А
Ю	К	Р	Р	О	О	Л
Т	К	У	А	З	Т	Ь
О	З	А	Л	А	К	Т
А	З	О	Л	А	З	О

 

Відповідь: 1 - глюкоза 2 – лактоза, 3 – мальтоза, 4 – сахароза, 5 – фруктоза.

Завдання для визначення переможця гри ( для 2 учасників гри)

Завдання 4.

Виграє той гравець, який швидше виконає завдання.

 Ребуси «Продукти нафтопереробки»

                                                  

1                                                   2                                    3                                                         

 

                                                

4                                                                                     5

Відповідь: 1 – нафта, 2 – мазут, 3 – вазелін, 4 – толуол, 5 - віск

Завдання 5

За принципом телефонного диска зашифровано назви лабораторного обладнання що використовується в хімічних лабораторіях. Прочитайте їх. Виграє той гравець, який швидше виконає завдання.

Шифр:

1 – а, б, в                2 – г, г, д, е                 3 – є, ж, з

4 – и, і, ї, й             5 – к, л, м                    6 – н. о, п

7 – р, с, т                8  –  у, ф, х, ц               9 – ч, ш, щ

0   – ь, ю, я

Завдання:

1.                     6  7  6  1  4  7  5  1
2.                     5  6  5  1  1
3.                     9  7  1  7  4  1
4.                     5  2  6  3  8  7  5  1
5.                     6  4  6  2  7  5  1

Відповідь:

1.              пробірка,  2. колба, 3. штатив, 4. мензурка, 5. піпетка

Завдання 6. «Вправи з мови»

Виконуючи відповідні дії, що запропоновані у завданнях ви прочитаєте назви хімічних елементів. Виграє той гравець, який швидше виконає завдання.

1. Магніт – Т  +  Й                                                         ( Магній)

2. Кала – Ла + назва овечого чи козячого жиру         (Калій)

3. Мері – І   + курка у множині + Й                             (Меркурій)

4. Нутро ( У міняємо на І) + носій інформації про спадковість (Нітроген)

5. Кальмар – МАР + Ціль – Ль + Й                                              ( Кальцій)

6. Кафе – Ка + РУМБА   - Ба                                                        (Ферум)

7. Чарівник або фокусник + Заперечення Анти так + Й             (Магній)

8. Перші звуки дитини + Струм – СТ                                           (Аурум)

9. Міра площі + носій інформації про спадковість + ТУМБА – БА (Аргентум)

10. Відповідь на « Дай» + Ансамбль з трьох осіб( О міняємо на Й)  (Натрій)

11. Сіль (І міняємо на У) + ФУРОР – ОР                                  (Сульфур)

12. Скоба – С – А + Дитячий голос у хорі або низький жіночий  (Кобальт)

13. Станція – ЦІЯ + УМКА – КА                                              (Станум)

14. Тепла пора року – О + Сім’я бджіл – Р                                  ( Літій)

15. Інша назва церки  (А міняємо на О)                                        (Хром)

16. Х + Напій піратів                                                                        (Хром)

17. Б + напій піратів                                                                           (Бром)

18. Алюр – Р + протилежне «максі» + Й                                   (Алюміній)

19. Слово ворони + Бонус – УС                                                   (Карбон)

20. Цирк ( Р міняємо на Н)                                                               (Цинк)

21.  Назва  соснового лісу ( І міняємо на О)                                       (Бор)

22. Гора  чого- небудь – А + РУМБА – БА                                 (Купрум)

23. Грецький бог із стрілами – ІДОН + Струм – СТ                   (Купрум)

24. М.Фастов – АСТВ + Везіння або телелотерея – ТУНА       (Фосфор)

25. Іудейський цар – убивця немовлят  - Р                                        (Іод)

26. Богиня рослин ( Ф міняємо на Х) – А                                          (Хлор)

27. Хлопчик для матері – Н + Стражі порядку – МІ ( Я міняємо на Й) (Силіцій)

28. Гідроліз – ЛІЗ + носій інформації про спадковість              (Гідроген)

29. Окей – ЕЙ + хижий птах – Ч + носій спадкової інформації  (Оксисен)

30. Крупа для дитячої каші – КА + Ганна – НА                          (Манган)

31. Прізвище рос. художника + овечий жир                                     (Гелій)

32. Вовк англійською + інша назва церкви – Х                        (Вольфрам)

33. Сена – НА + Дерево – символ Канади – К                     ( Селен)      

Слово голови журі чи вчителя хімії.

1.              Підсумок гри та Тижня хімії в школі.
2.              Нагородження  учасників гри.
3.              Нагородження переможців ігор, вікторин, завдань, що відбувалися протягом  Тижня хімії в школі.