Поєднання традиційних і інноваційних технологій в освітньому процесі педколеджу.

Поєднання  традиційних і інноваційних технологій  в освітньому процесі педколеджу.

Однією з головних ознак сучасного суспільства є його розвиток на основі інновацій. Цей процес у повній мірі реалізовується й у освітній галузі, зокрема у вищій освіті, оскільки саме ця сфера у великій мірі визначає поступальний рух економіки кожної держави.

Освітній процес сьогодні характеризується загостренням протиріч між традиційною системою освіти, де викладач був основним джерелом знань, та новою парадигмою освіти, за якою педагог виконує функції організатора активної пізнавальної й самостійної діяльності студента. Якщо традиційна система освіти була тісно пов’язана з книжним навчанням, то нова парадигма освіти обирає комп’ютер та Інтернет, як засоби навчання, що поширюють діапазон можливостей творчої діяльності індивіда. Якщо раніше система освіти спиралася на традиційні методи та засоби навчання, то система освіти інформаційного суспільства спирається більше на новітні технології навчання. Головним завданням модернізованої вищої освіти і науковці і практики бачать «озброєння» майбутніх фахівців методологією творчого перетворення світу. Процес творчості, як відомо, охоплює насамперед відкриття нового: нових об’єктів знань, проблем і методів розв’язання цих проблем. У зв’язку з цим навчання як творчий процес стало процесом розв’язання нестандартних науково-навчальних завдань нестандартними методами, методами проблемного навчання, сутність якого полягала в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, вирізненні та вирішенні студентами проблем. Саме тому деякі дослідники педагогічного процесу, зокрема, В. А. Гладуш, Г. І. Лисенко звертають увагу на особливість сучасної системи освіти в Україні, де має місце співіснування традиційних та інноваційних технологій навчання з яскравим нахилом у бік традиціоналізму, що повною мірою не забезпечує сучасних вимог до випускників закладів фахової перед вищої освіти. Отже постає нагальна потреба широкого упровадження інновацій у навчальний процес

Інноваційність освітного процесу має свої особливості – спочатку формулюється філософія інновацій, що потім конкретизується в його основних елементах (цільовому, змістовому, процесуальному, технологічному та оцінному). Вища освіта сьогодні ґрунтується на творчому поєднанні і традиційних і нетрадиційних, інтерактивних форм та методів навчання, на запровадженні новітніх мультимедійних та комп’ютерних технологій.

«techne» - мистецтво, майстерність, вміння, і «logos» - вчення, наука.

Характерною ознакою інноваційної освіти є особистісно-орієнтоване навчання, яке підпорядковане таким закономірностям:

1.Навчальна дисципліна є не фрагментом змісту освіти, а подією в житті особистості, що дає цілісний життєвий досвід, в якому отримані знання є його елементом, частиною.

2.Проектування навчального процесу є предметом сумісної діяльності викладача і студента, способом їх життєдіяльності як суб’єктів освіти.

3.Навчальний процес набуває вигляду дослідження, пошуку, навчальної гри, що стають джерелом досвіду.

4.Змінюються функції міжособистісного спілкування між викладачем та студентами: педагог стає фасилітатором (особою, що забезпечує успішну групову комунікацію) навчально-пізнавальної діяльності студентів, одним із джерел інформації.

5.Розвиток «Я-концепції» суб’єктів навчальної діяльності здійснюється через усвідомлення цілісної життєдіяльності, що передбачає імітаційно-рольове відтворення життєвих ролей і ситуацій, конструювання і організацію навчального матеріалу у такий спосіб, щоб студент сам міг вибрати зміст, форму і вид навчально-пізнавальної діяльності та засоби самоконтролю.

Порівняльний аналіз характеристик методів навчання

 у вищих навчальних закладах

Інноваційність у навчальному процесі приводить до зміни взаємовідносин викладачів та студентів. Якщо у традиційному навчанні простежується підсистема «суб’єкт» - «об’єкт», у якій студенту відводиться пасивна та залежна роль, то в при інноваційному навчанні студент перетворюється у важливий освітній суб’єкт, залучений до активної, творчої співпраці з викладачем, зацікавлений у здобутті глибоких і актуальних професійних знань. Зосередженість на суб’єкт-суб’єктну, діалогічну взаємодію вимагає реалізовувати навчально-виховний процес через поєднання традиційних та інноваційних методів та форм навчання.

Отже, інновації у змісті освіти мають доповнюватися і реалізовуватися через оволодіння інноваційними методами і формами навчання (діалоговими, діагностичними, активними, інтерактивними, дистанційними, комп’ютерними, мультимедійними, телекомунікаційними, тренінговими, проектними), а також шляхом запровадження альтернативних навчально-виховних технологій, таких як алгоритмізована, індивідуалізована, диференційована, модульна, колективна (у малих групах) тощо

Інтерактивне навчання («inter» - взаємний, «act» - діяти) – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що передбачає створення комфортних умов навчання, за яких студент відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Характерною ознакою інтерактивного навчання є постійна, активна взаємодія усіх учасників навчального процесу. Аналізуючи свої дії та дії своїх партнерів кожен може змінювати модель своєї поведінки, більш усвідомлено засвоювати необхідні знання та вміння, відчувати себе в умовах, максимально наближений до майбутньої професійної діяльності. Найпоширенішими серед таких методів є метод проектів, групові обговорення, «мозковий штурм», ділові та рольові ігри, баскет-метод (метод навчання на основі імітації ситуації), тренінг-навчання, практичний експеримент тощо

Суть інтерактивних методів можна виразити словами китайського філософа Конфуція, висловлені понад 2,5 тис. років тому:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, я пам’ятаю,

Те, що я роблю, я розумію.

Щоб спростити застосування окремих інтерактивних методів викладачеві необхідно враховувати такі моменти:

•       інтерактивна взаємодія потребує зміни в організації роботи, значної кількості часу для підготовки, тому доцільно починати із включення деяких елементів зазначених методів (робота в парах, «мозковий штурм» тощо);
•                необхідно провести із студентами організаційні збори, визначити «правила роботи в аудиторії», налаштувати їх на серйозну підготовку до занять;
•                використання інтерактивних методів не самоціль або самореклама, це засіб створення в академічній групі атмосфери співробітництва та взаєморозуміння.

До ігрових імітаційних методів відносять стажування з виконанням посадових обов’язків, імітаційний тренінг, ділові та рольові ігри. Ці методи забезпечують максимально можливе наближення навчального процесу до виробничих умов. Активні методи навчання (дискусії, дидактичні ігри, моделювання виробничих ситуацій тощо) є своєрідним полігоном, на якому студенти відпрацьовують професійні вміння та навички.

Використання інтерактивні технології навчання у процесі викладання  педагогіки.

Інтерактивне навчання на сьогодні є ще однією важливою та новітньою технологією навчання. Серед сучасних інформаційних технологій інтерактивні технології посідають особливе місце. Говорячи про інтерактивне навчання, як новітню інформаційно-комунікаційну технологію треба звернути увагу й на одночасну комунікативність цієї технології. Комунікативність – це здатність до спілкування, контактів; зв'язок, спілкування, контакти між ким, чим-небудь Виходячи з цього, інтерактивне навчання – це активна форма навчання, діалогічне навчання, навчання побудоване на спілкуванні викладача та студентів. Але останнім часом інтерактивні інформаційні технології передбачають не тільки активне спілкування викладачів та студентів, а й використання інтерактивної дошки як особливого засобу інформатизації, що відкриває перед викладачами та студентами нові можливості організації зворотного зв’язку. Інтерактивна дошка – це абсолютно новий підхід до організації освітнього процесу, який дає можливість бачити реальні об’єкти навчальної дисципліни, їхню зміну, їхні властивості. Завдяки застосуванню такої технічної можливості поліпшується якість навчання, виклад матеріалу традиційними методами навчання до яких відносять лекцію, пояснення, розповідь, бесіду. Успіх новітніх методів навчання може бути досягнутий завдяки поєднанню сучасних технічних засобів навчання з традиційними. Але застосування інноваційних технологій потребує компетентності викладачів, набуття ними досвіду практичної діяльності у сфері освоєння новітніх технологій. Викладачі повинні стати носіями інноваційної свідомості, що активно використовують сучасні освітні технології та поєднують їх з класичними методами викладання. Освітня технологія має включати не тільки науковий зміст навчальної дисципліни, наукові дані, навчати слухачів способам самостійного опанування знаннями, їхнім поповненням й удосконаленням, але завдяки основним методичним принципам вивчення навчальної дисципліни досягати більш якісного засвоєння матеріалу.

Дидактичні цілі та відповідні їм методи навчання на заняттях з педагогіки в педколеджі.

Викладаючи педагогіку, поєднуються такі види діяльності:

·        консультації в Інтернеті з практичними заняттями в аудиторії

·        традиційні заняття з наступним їх обговоренням у форумі чи в переписці по електронній пошті

·        групову роботу над домашнім завданням із застосуванням Інтернет технологій із наступним його обговореннями в аудиторії

·   традиційні практичні заняття або семінари з відео конференціями

·        лекційні заняття в аудиторії з консультаціями з викладачем через Інтернет

·       виконання домашнього завдання і відсилання його через Інтернет на перевірку до викладача

·        рольові, симулятивні ігри у віртуальному середовищі під час заняття або у вільний  час студента

Викладач впроваджує, а студентів опановують змішане навчання, яке складається з трьох основних етапів: дистанційного вивчення теоретичного матеріалу, освоєння практичних аспектів у формі денного навчання, і завершальний етап – здача іспиту або виконання випускної роботи.

Оцінка успішності студентів проводитися в різних формах. Можливе тестування, а також виконання різних, у тому числі, групових проектів, написання есе, доповідей і рефератів, виконання контрольних робіт. Все це передається викладачеві для перевірки через систему обміну файлами. Перевіривши роботу, викладач висилає студентові персональні коментарі по роботі й оцінку або рекомендації з доробки. Тестування може проводитися й у аудиторії в присутності викладача. Фінальна оцінка – залік чи іспит – проводиться тільки в аудиторії.

Ефективність застосування інноваційних методів навчання педагогіки у коледжі треба оцінювати не тільки спираючись на кількісні показники навчальних досягнень студентів, а враховуючи зміни у свідомості як студентів, так і викладачів.

У студентів формується готовність до постійного оволодіння новими знаннями, мобілізуються їх задатки, здібності та обдарованість, утверджуються навики брати на себе відповідальність, відстоювати свою позицію, співпрацювати, розвивається новий тип мотиваційної сфери, де самоактуалізація впливає на загальну креативність студента, сприяє створенню нової позиції особистості.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Блощинський І.Г., Яремчик І,А., Олійник Л.В. Електронний навчальний посібник як засіб ефективного забезпечення дистанційного навчання у навчальних закладах державної прикордонної служби України // Проблеми освіти.- 2012.-№71.-С.122-127.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с.

4. Матеріали виїзного спільного засідання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України «Про хід виконання Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006 – 2010 роки». – К.: СофтПресс, 2007.- 208 с.

 5. Педагогіка вищої школи: теорія, практика, історія. Навч. Посіб./ В.А.Гладуш, Г.І.Лисенко – Д.:Акцент ПП, 2014. – 416 с.