Тема. Поетична збірка Івана Франка «Зів’яле листя». Поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», «Чого являєшся мені…»

Мета: ознайомити учнів зі збіркою поезії «Зів’яле листя», розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичною уявою великого майстра; розвивати уміння аналізувати інтимну лірику; виховувати в учнів усвідомлення того, що любов – це почуття, яке треба цінувати та берегти.

Обладнання: портрет письменника, підручник, епіграф до уроку, збірка поезій, ілюстрації до творів, мультимедійна презентація. 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати: 

•      учні розповідають про збірку «Зів’яле листя»; 

•      виразно й осмислено читають твори,  аналізують їх;

•      визначають і коментують засоби художнього увиразнення; 

•      знають і пояснюють відмінність між громадянською та інтимною лірикою;

•      висловлюють судження про важливість кохання в житті людини.

    У Франка є прекрасна річ — лірична драма «Зів’яле листя».  Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувств  і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш,  кому віддати перевагу – поетові-борцю чи поетові-лірикові, «співцеві кохання і настроїв». 

Михайло Коцюбинський

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань.

Метод «Асоціативний кущ»

 Які асоціації викликає у вас слово «кохання»? (Радість -  щастя, дружба - задоволення, романтика - сюрприз, взаємопорозуміння - терпіння благородство…) 

Метод «Мозкова атака»

Що, на вашу думку, означає поняття «кохання»?  

Слово вчителя

Кохання завжди означало сильну емоційну прив’язаність до людини. Кохання поділяють на два типи: кохання-дружба та романтичне кохання. Кохання-дружба засноване на спільних інтересах, прив’язаності, довірі, турботі один про одного і духовній єдності. Воно найбільш характерне для тривалих і надійних зв’язків. Романтичне кохання - це сильне почуття, що супроводжується вихором емоцій - від жаги до ревнощів та страждання. При цьому одна людина майже повністю «розчиняється» в іншій. Про таке кохання і йдеться у збірці «Зів’яле листя». Послухаймо повідомлення учнів про цю збірку. 

ІІІ. Сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

1. Слухання повідомлень учнів 

1-й  учень. «Зів’яле листя» -  перлина української інтимної лірики. Як кожен із подібних шедеврів, вона продовжує бентежити розум і душу сучасного читача і вже тому є сучасною в повному розумінні цього слова. 

Метод «Мікрофон» 

•      Що означає слово «перлина»? (Дорогоцінне зерно, яке добувають із черепашок молюсків (пряме значення слова), щось дуже цінне, красиве, витончене.)  

•      Як ви розумієте вислів: «перлина інтимної лірики»?

 Відколи існує людина, існує й кохання - чисте, благородне почуття. Ця вічна тема в літературі завжди мала найширший резонанс. Хто перелічить ті мистецькі шедеври, що створило людство, оспівуючи любов? Звертається до цієї теми й             І. Франко -  у поезії, прозі, драматургії. Михайло Коцюбинський так оцінив збірку: «Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу, чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв».  Слово вчителя 

•      Слова М. Коцюбинського будуть епіграфом нашого уроку. Запишіть  їх у зошит.  

2-й учень. «Зів’яле листя» - це шедевр поетичної майстерності. Глибокий ліризм проникає в саму композицію книги, що складається з трьох «жмутків» зів’ялого листя. Розповідаючи про муки нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. Долаючи власну душевну травму, І. Франко зміг вивищитися над нею, глянути на факти особистого життя очима художника.

 У ліричних віршах-«жмутках» оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» - пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням. 

3-й учень. «Є в «Зів’ялому листі», - пише Дмитро Павличко, - речі такої краси і глибинності, що їх сміливо можна віднести до найгеніальніших творів світової любовної лірики». Рядки Франкової поезії нас просто чарують: 

Як почуєш вночі край свойого вікна, 

Що щось плаче і хлипає важко, 

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,  Не дивися в той бік, моя пташко! 

Се не та сирота, що без мами блука, 

Не голодний жебрак, моя зірко; 

Се розпука моя, невтишима тоска,  Се любов моя плаче так гірко. 

У виконанні М. Гнатюка звучить пісня, написана на вірш І. Франка. 

4-й учень. Франко створив у збірці «Зів’яле листя» узагальнений образ жінки. Він то підіймає її до неба, то кидає на дно. Одна - «лілея біла», «мов метелик», «невинна, як дитина»; друга - «гордая княгиня», «тиха та сумна», «мов святиня»; третя - «женщина чи звір», «сфінкс», «мара», «з гострими кігтями». Ми ж бачимо лише одну: сила майстерності Франкової така, що перед нами не три особи, а три силуети однієї і тієї самої жіночої постаті, три грані одного кристала. В одному образі, як в усмішці Джоконди, безліч відтінків гордості й гіркоти, непорочності й розуму, стриманої одержимості й прихованої іронії. 

5-й учень. Збірка цікава тим, що в ній відображені любовні страждання непересічної, могутньої духом людини. Ліричний герой збірки, можливо, найскладніша постать у всій Франковій поезії. Це жива, багатюща, палка й глибинна натура. Франко малює любов як діяння, як найвищий витвір душі. Його любов до жінки - велична, всеохопна, правдива. 

Збірку «Зів’яле листя» митець назвав «ліричною драмою». Це справді драма. Це сумна розповідь про невимовні страждання людської душі, зраненої як життєвими негараздами, так і нещасливим коханням. 

У народі кажуть: «Світ постав з любові». Саме так. Кохання існує на землі здавна. Розділене воно чи ні, але все одно робить людину чистішою, благороднішою, кращою, надихає на найвеличніші подвиги й звершення. І саме таке кохання оспівав І. Франко у найгеніальнішому зі своїх творінь — ліричній драмі» Зів’яле листя», цих «хвилюючих писаних кров’ю серця рядках». 

6-й учень. Інтимні поезії Івана Франка автобіографічні. У поета було три великих кохання у житті: Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, Целіна Журовська.

Автор точно і тонко подає образи коханих жінок, наче тонким різцем вирізьблює їх із граніту.

2. Вікторина «Чи знаєш ти героїв життя Франка?» Про кого із жінок ці рядки?

Одна несміла, як лілея, біла

З зітхання й мрій уткана, із основ Сріблястих, мов метелик підлетіла.

Купав її в рожевих блисках май,  На пурпуровій хмарі вранці сіла І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча як розквітлий свіжо гай.

(Ольга Рошкевич) Повідомлення учня про історію кохання Ольги Рошкевич та Івана Франка.

Явилась друга – гордая княгиня, Бліда мов місяць, тиха і сумна, Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вона  Відсунула і шепнула таємно:

«Мені не жить, тож най умру одна!»

І мовчки щезла там, де вічно темно.

(Юзефа Дзвонковська) Повідомлення учня про історію кохання Юзефи та Франка.

Явилась третя – женщина чи звір? Глядиш на неї – і очам приємно, Впивається її красою зір. Та разом страх бере, душа холоне І сила розпливається в простір.

(Целіна Журовська) Повідомлення учня про стосунки Целіни і Франка.

3. Робота над творами 

А) «Ой ти дівчино, з горіха зерня…»

 Слово вчителя 

•        Поезія І. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» створена за фольклорними мотивами з характерними ознаками народної пісні.

Ліричний герой закоханий, він дивується тому, як різні якості характеру поєднуються у його коханій: уста - «тиха молитва», а слово - «гостре, як бритва». Дівчина горда, зрозуміти її і здобути прихильність - ніби дістати зернятко із твердого горішка, тобто дуже важко. Почуття любові ліричного героя таке сильне, що він ладен «згубити душу», вважає це і своєю радістю, і своїм горем. 

Виразне читання поезії. 

Аналіз вірша. Бесіда за питаннями: 

•        Які художні засоби допомагають передати почуття героя, викликані коханням без відповіді?

•        Яку роль виконують у тексті риторичні фігури? 

•        У яких рядках міститься головна думка твору?

•        Як ви її розумієте?

 Б) «Чого являєшся мені…» 

Слово вчителя 

- Поезія «Чого являєшся мені…» І. Франка - ще одна історія нерозділеного кохання. Горда дівчина не відповіла ліричному героєві взаємністю, знехтувала його почуттями. А той не може забути «чудові очі ті ясні», вони являються йому у сні, і герой питає, навіщо ті очі тривожать душу. Утім, нещасний закоханий згодний і на те, щоби кохана приходила до нього бодай у сні.  Виразне читання поезії. 

Прийом «Намистинки»

-         Простежте, які стадії проходить ліричний герой твору «Чому являєшся мені…» ? (Біль, страждання, докір, егоїзм, прощення, радість, щастя)  Художній аналіз ліричного твору

-         Визначте художні образи першої-третьої строф і схарактеризуйте їх.

Метод «Мікрофон» 

-  Який спільний мотив об’єднує поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» та

«Чого являєшся мені…»? (Розповідь про невзаємне кохання)  В) Виступ «філософа»  Зачитування афоризмів: 

•      Невзаємне кохання перетворює кров у вино з отрутою, отруюючи душу. (Антон Євпатьєвський). 

•      Я не розумію, чому це називають розбитим серцем. Таке відчуття, що і всі кістки зламані теж (Джаред Лето). 

•      Дивно навіть, як може боліти серце через те, що хтось на тебе не глянув! (Шарлотта Бронте) 

Метод «Мозкова атака» 

•      Як ви гадаєте, чи є засоби подолати хворобливі переживання, спричинені коханням без відповіді? Які це засоби? 

Слово вчителя 

•      Важко щось порадити людині у такій ситуації. Як можна зарадити тому, хто, як писав свого часу російський філософ Володимир Соловйов, щодня на самому собі відчуває, наскільки важливе для нього ставлення іншої людини, хто емоційно залежить від об’єкта своїх симпатій. Проте спробуймо зробити це за допомогою психології. 

Г) Виступ «психолога» 

По-перше, потрібно поставитися до факту своєї нерозділеної закоханості філософськи. Філософськи — значить не кидатися з вікна, не рвати на собі одяг і волосся, не лізти в петлю й не хапатися за дріт високої напруги. 

Це значить постаратися прийняти ситуацію як є, не ставлячи нескінченних питань типу «Чому саме зі мною це трапилося?» або «За що мені це?» Зрештою, рано чи пізно вам доведеться прийняти все як є. Чи потрібно драматизувати такий збіг обставин? 

З філософської точки зору закоханість можна розцінювати як короткочасне божевілля або хворобу. Це теж допомагає пережити біль «із найменшими втратами», як щось неминуче. 

По-друге, не варто «домагатися відповідного почуття». Особливо за будьяку ціну. Любов - як ставлення однієї людини до іншої - нічого спільного не має з почуттям подяки або просто добрими стосунками. 

Домагаючись прихильності будь-що, ви опинитеся в найкращому разі у смішному становищі. Жалість не має з любов’ю нічого спільного. Любов як стосунки просто є. Або її немає. Вона не з’являється на знак подяки й не зникає, якщо кохана людина робить щось не так. 

По-третє, постарайтеся не забувати, що інша людина - не ваша власність і що він (вона) ніколи не буде поводитися так, як вам цього хочеться. Кожна людина сама вибирає, якою їй бути. 

По-четверте, не варто створювати проблем через прояв своїх почуттів. Закоханість, як і будь-яке почуття, минуще. А проблеми, які вона може створити, іноді доводиться вирішувати набагато довше. 

По-п’яте, не треба забувати, що закоханість тільки в рідкісних випадках триває більше двох років.

Нерозділене кохання мине. Питання тільки, із чим після нього залишиться потерпіла сторона. З образою на долю й на того, хто не відповів вам взаємністю, чи з відчуттям свята, яке було у вашому житті? Але ж це було і ваше свято. Ніхто й ніколи не буде любити так, як ви. 

Метод «Мікрофон» 

Це були поради «психолога» щодо кохання без відповіді. А в яких рядках вірша «Чого являєшся мені…» говориться, що навіть невзаємне кохання робить людину щасливою? 

(«Так най те серце, що в турботі, 

Неначе перла у болоті, 

Марніє, в’яне, засиха, —  Хоч в сні на вид твій оживає, 

Хоч в жалощах живіше грає»…) 

ІV. Систематизація та узагальнення вивченого матеріалу.

    Експрес – контроль

1.   Як ви розумієте назву збірки?

2.   Що приваблює вас у збірці «Зів’яле листя»?

3.   Які духовні цінності утверджує митець у кращих поезіях збірки?

4.   Про що свідчать вірші «Зів’ялого листя»: слабку волю чи силу духу ліричного героя, а отже, і самого Франка?

V. Підсумок уроку.

Слово вчителя

- Я не відкрию істини, коли скажу, що справжнє мистецтво вічне. Воно завжди вабить до себе. Поезії збірки «Зів’яле листя», написані понад сто років тому, хвилюють і зараз. Найтонші, найніжніші порухи людської душі зумів передати силою свого таланту поет. Тож хай завжди розгорнутою книгою залишиться для вас «Зів’яле листя» - лірична драма І.Франка.

Прийом «Мікрофон»

•      «І.Франко для мене постав як …»

•      «Мене вразило (мені запам’яталося) …»

•      «Збірка «Зів’яле листя» викликала у мене почуття …»

VІІ. Домашнє завдання.

Написати пост «І. Франко – співець кохання».

Вивчити напам’ять поезію “Чого являєшся мені…».