Поетичні голоси мого краю:"Любов Баранова як майстер ніжної лірики,як співець вселюдської любові"ь

Криворізька  гімназія № 33

Поетичні голоси мого краю

(в рамках місячника шкільних бібліотек)

м. Кривий Ріг

Бібліотекар:   Майбутня поетеса Любов Баранова( у дівоцтві) - Завірюха народилася  в с. Гурівка Долинського району Кіровоградської області в сім”ї службовців, а діди і прадіди були селяни - хлібороби. Середню школу й музичну по класу фортепіано закінчила в містечку Долинська. Трудову діяльність розпочала ще будучи старшокласницею - після уроків долала п’ять кілометрів пішки до дитячого садка , де навчала дітлахів музиці та співу. Після закінчення Олександрійського педагогічного училища упродовж двадцяти  п’яти років працювала музичним керівником у дитячих дошкільних закладах Долинської та Кривого Рогу.

     Перша збірка Любові Баранової «Воскресаю в степах» вийшла в 1995 році й  відразу - презентація в Кіровограді, в Кривому Розі. Знайшлося чимало прихильників таланту поетеси. Декілька віршів навіть надихнули місцевих композиторів на створення пісень. Поетеса Ганна Андріївна Стеценко говорила про свою подругу так: « З Любов’ю Барановою ми дружимо вже багато літ, хоча належимо, як кажуть, до різних поколінь. І що мене вразило з перших днів знайомства, то це щирість і в житті, і у віршах. Вона не полюбляє гучних слів, незвичайних тем, але її поезія запам’ятовується , змушує хвилюватися, задумуватися».

За фахом Люба музикант. Музика і слово - це ті два крила, які підносять її над світом, таким  мінливим і тривожним, часом жорстоким, але ж водночас і невимовно прекрасним.

Від зливи музики в мені

Ніде немає порятунку...

- ділиться вона своїми нестримними почуваннями з читачем.

Випустивши з 1994 до 2001 року чотири поетичних збірки («Воскресаю в степах», «Пелюстки любові», «Сонячні стежини», «На крилах світлої мети») Любов Олександрівна стала відомою на Криворіжжі і в Долинському районі сусідньої  Кіровоградської області, де зростала й гартувала свої творчі корені, здебільшого як майстер ніжної лірики, як витончений співець вселюдської любові та відданого поклоніння рідній землі.

   У 2003 році надрукували ілюстровану збірку віршів для дітей «Капелюшок для киці». Поетесу в місці багато хто знає. Вона часто виступає в навчальних закладах, палацах культури.

Повідомлення  учня на тему «Збірка Л.О.Баранової «Тріумф і тиша».

   «Тріумф і тиша» - це шоста книга авторки. У ній зібрані найкращі поезії з попередніх книг та багато нових віршів. Збірка складається з чотирьох розділів : «У пошуках істини», «Відлуння вічності», «Бентежні струни»,

« Чотири кольори буття».

   У поезіях першого розділу поетеса розкриває свої моральні цінності : вона з дитинства навчена цінувати працю трудівників на землі, оспівує терновий  вінок історії України, розмірковує над долею поета, шукає істину життя.

Учениця :                           На диво істина проста:

Якщо доволі в серці маєш

Любові, віри й доброти –

Життя висоти подолаєш

На крилах світлої мети!

   У другому розділі вірші присвячені митцям : «Іванові Хоменку», «Григорію Сковороді», «Людвігу Ван Бетховену», «Анатолію Солов’яненку», «Євгенові Плужнику», ….У третьому і четвертому розділах пейзажна лірика переплітається з інтимною, філософською.

 Бібліотекар  знайомить учнів з  періодикою: У журналі «Саксагань» №2 за 2009 рік  Любов  Олександрівна  писала : «Проте  - відносно своїх творів так вже говорилося мною не раз - я не можу мовчати, не висловлювати  власної  громадянської  позиції , коли за вікнами «квартири - фортеці» (для багатьох воно так і є) гудуть буремні події. Тобто сучасна лірична героїня не може замикатися у маленькій, затишній перлині свого особистого жіночого щастя, - у цьому я просто переконана! Отож і не мовчу…»

Щедро осяяна світлом духовності жінка благоговіє перед Великими світу цього. Подумки вона веде розмову з Джордано Бруно та Євгеном Плужником, Анатолієм Солов'яненком і Людвігом Ван Бетховеном. З їхніми тінями і звуками, з їхньою пам'яттю і відлунням їхніх голосів. Ось як відтворює вона стан своєї душі у хвилини, коли "слухала концерт органний у старовинному костьолі" Іоганна Себастьяна Баха.

Учениця  :                     Хотілось впасти на коліна,

                                      Просить благоговійно прощі,

                                       А Баха музика нетлінна,

                                      Заполонивши час і простір,

                                     Відлупилась у грішній плоті...

Доволі часто поетеса у своєму віршотворенні звертається до форми діалогу, тим самим спонукаючи до роздумів і зацікавленого читача. Вона веде ніби живу розмову з рідною ненькою у вірші "Роздуми біля пам'ятника Леніну". Власне, це диспут з її співвітчизниками старшого покоління. Люба намагається зрозуміти: чому?.. Чому люди, пройшовши крізь пекельні  жорна  репресивної  машини більшовизму, переживши жахи  українського  голокосту і  соловецьких концтаборів, "в червоні й досі вірять побрехеньки"? Чому, обравши шлях незалежності, Україна й досі борсається в червоному липкому павутинні  соціальних і національних потрясінь?                  

В душі моїй - пустеля Гобі.

Орлом покльовані в утробі

Свободи голуби...

Проте  природній  оптимізм  авторки  допомагає  їй долати тимчасовий розпач:                

Народе мій, ти в котрий раз воскрес!

Так дай же Бог тобі снаги й натхнення

У всі віки своє вписати ймення...

Бібліотекар: Та попри все Любов Баранова - жінка. Жінка весела й журлива, беззахисна і всевладна, кохана і закохана: "трохи грішниця, трохи чаклунка..." Вона безтямно залюблена у світ. Життєрадісна і життєдайна. Для неї й осінь - що весна.      

Осінь, осінь, моя королево!

Закружляю в твоєму танку...

Її інтимна лірика - без надмірної драматизації чи й характерної для такого жанру екзальтації, рясно пересипана "пелюстками вишневої завірюхи". Любина літературна героїня палка й жагуча. Вона і земна, і водночас небесно недосяжна.      

У обіймах твоїх

І Сивілла я, і Афродіта.

До любові, добра і кохання - молитва її серця. Молитва душі. І голос поетеси не фальшивить.

От і все, прощавай, - Бог з тобою!

Біль і смуток в очах не шукай!

Відпускаю кохання на волю -

Хай летить собі в зоряний край.

Учнів  розмірковують над питанням.

-​ У чому сенс життя Любові Баранової?

Словникова робота.

Тріумф – це видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.

Виразне читання віршів : «Тріумф і тиша», «Творіть добро», «Осінній вальс» , «Не можу тебе я забути», «Мала батьківщина».

Бібліотекар:  Сьогодні ми з вами  познайомились з творчістю     авторки  ніжної лірики. У кожному її творі лірична героїня страждає, хвилюється, плаче з горя або сміється від щастя.  Любов Олександрівна -  поетеса чутлива і ніжна, вона сприймає життя в першу чергу почуттями.  Її поезії - ніби про кожного з нас, про наші почуття і переживання. В її поетичних рядках розлита любов і ніжність до мами:

На закінчення  учениця  читає вірш  Мамині жоржини

Згасає жовтень, а у нас в саду

Цвітуть жоржини, мамині жоржини.

Йде в зиму мама, в осінь я іду –

Кудись за обрій весни наші плинуть.

Зігріті квіти маминим теплом –

Либонь, тому й не трону ті морозом.

Та час помітить їх своїм крилом –

І не минути їм метаморфози.

Як літепло на пелюстках бринить!

Запізні квіти, утішаюсь вами,

Бо ще матуся поруч лебедиць,

Бо ще наш сад не замело снігами.

Цей вірш поклала на музику місцевий композитор Марина Хіхлова, написавши прекрасний романс. На вірші Баранової також пише пісні Олександра Лисенко з Олександрівки.

Творчість Л.Баранової  щира і світла. Справді ж бо, «поезія, - як сказав колись геній, - це щоденник душі». Тож прочитаймо його.