ВОСІНЬ. Сосюра

Пейзажна лірика —передає роздуми і переживання ліричного героя, викликані явищами природи. Вірш написаний 1938 року

                                                                                                                        Т Е М А                            І Д Е Я

Персоніфікація — це

                               олюднення природи.                                                                                        

                                Наші далекі предки-                                                                              вираження

                                  язичники природу                        зображення                  душевної тривоги

                               сприймали як велику               приходу осінньої

ліричного героя

                                               кількість                                        пори                         через зображення

різноманітних                осінньої природи божеств у людських

                                               образах                                                                                                    

                        ОСНОВНА  ДУМКА              Образи тиші, покори додають філософського

змісту твору.

Ліричний герой - вразлива людина, яка вміє

Зміни в природі бачити красу навколиш нього світу. навіюють роздуми

Осінь - прямує в далечінь жовтокоса й про плин часу, синьоока вершниця на чорному коні, під життя, сум за золотими копитами якого змінюється все чимось прекрасним, довкола. інколи втраченим…

Краєвид нагадує пустку, навкруги панує тиша, біла берізка як символ покори силі казкової вершниці.

ХУДОЖНІ ЗАСОБИ

Епітети: «синя тишина», «пелюстки печальні»,

«осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «золоті копита чорного коня»;

постійний епітет - «баский кінь», «берізка гола»,

персоніфікації - «обриває вітер пелюстки», «їде гордовито осінь», «берізка мерзне»

Любіть Україну

Тема: зображення поетичного образу України, її краси й велич

Ідея:  возвеличення палкої любовActivities українц в до р дного краю; заклик українц в любити р дну землю: "Люб ть Україну!"

Основна думка:  любов до України є нев д'ємною частиною патр отизму.

Наприк нц Великої В тчизняної в йни (1944)

В. Сосюра написав драматичний в рш-послання "Люб ть

Україну" (громадянська лрика), який згодом ув йшов до зб рки "Щоб сади шум ли". Через пейзаж р дного краю

автор прославляє свою велику любов до Батьк вщини. В н в дтворює образ "вишневої" України, змальовує красу її

природи, славетну стор ю, волелюбний народ з багатою культурою  солов'їною мовою.

“Повний щастя перемоги  радост 2 липня 1951 року радянська газета “Правда” повороту на Україну, я 1944 року засудила в рш українського поета

написав в рш “Люб ть Україну!”, який                                   Володимира Сосюри “Люб ть Україну!”.

студенти просили по к лька раз в    Редакц йна стаття мала назву “Проти читати їм на л твечорах”  деолог чних перекручень у л тератур ”.

“Осп вує якусь одв чну Україну. Поза часом, 10 липня 1951 р. газета “Радянська поза епохою, без стал нських п’ятир чок, без Україна” надрукувала статтю колгоспного ладу”, – написали в публ кац ї.

                          українського радянського поета            _NotesЗробили висновок: “П д такою творч стю

                    Андр я Малишка з осудом В. Сосюри.            п дпишеться будь-який недруг українського

П сля цього "Люб ть Україну"             народу з нац онал стичного табору, скаж мо,  заборонили друкувати.     Петлюра, Бандера”.

Заборону на публ кац ю в рша “Люб ть Україну!” зняли 1958 року, але ще до того автор змушений внести зм ни у текст. Наприклад, кривеньк тинизам нив на електровогн

Образи: вишнева Україна, мова солов’їна, у вербахвона, у кривеньких тинах, у хвилях Дн пра, як та купина, що горить -не згора

Любіть Україну

Епітети:  вишнева Україна, мова солов'їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі, краса її вічно жива і нова, щаслива година

Порівняння:   любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави,  і води; між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками, "як та купина, що горить — не згора".

До 1953 року, поки не помер Сталін, В.Сосюра жив під загрозою арешту

Ця цікава рослина має також неформальну народну назву «неопалима купина» — на честь вогняного куща, з якого Бог говорив з Мойсеєм на горі Синай. Той кущ, як відомо, горів, але не згорав.

Невипадкове порівнняння з

Україною

Образи та символічні образи: людей: ліричний герой, українці, дівчина, юнак-, чужинці-, природи: трави, води, Дніпро, вишневий сад, верби, зорі та ін.; предметів і явищ: година щаслива, радості мить, година негоди, хмари, неопалима купина, солов'їна мова та ін.

Символічні образи: Дніпро, вишневий сад, неопалима купина, верби, зорі, солов'їна мова (символи України).

Notes

Поет знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій заклик.

І найважливіший аргумент: Україна - це світ, який щодня, щогодини, щомиті оточує людину. Україна - це не лише природа, цеі духовні скарби: мова, пісня, душа. Це люди: працьовиті, щирі. Це і діти землі: юнаки і дівчата, до яких звертається В. Сосюра