«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…» (Художній світ поезії Валерії Джулай).

   Тема уроку: «Поезія – це завжди  неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…» (Художній світ поезії Валерії Джулай).

    Мета: ознайомити учнів з біографією поетеси рідного краю, самобутніми, неповторними і своєрідними поезіями В.Джулай,  формувати літературознавчу,полікультурну,комунікативну компетентності,вміння аналізувати віршові тексти, визначати й коментувати художні засоби в них, розвивати навички виразного читання, творчу уяву, критичне і образне мислення, пізнавальний інтерес; сприяти вихованню шанобливого ставлення до творчості талановитих земляків.

Тип уроку: урок літератури рідного краю.

Форма проведення: урок-відкриття.

Методи і прийоми: повідомлення учнів,виразне читання, бесіда,робота в парах, асоціативний кущ, сенкан, хмарка слів, «незакінчене речення».

Обладнання: мультимедійна презентація, тексти віршів Валерії Джулай, ілюстрації до творів, портрет письменниці.

Підготовка до уроку: випереджувальне завдання для учнів ( повідомлення про життєвий і творчий шлях  Валерії Феофанівни Джулай , читання віршів поетеси, ілюстрації до творів).

Епіграф:

Віршу мій, ще прийде і до тебе

                                                                       визнання і розквіту пора…

В. Джулай

 

 

Перебіг уроку:

І.  Мотиваційний етап.

Вступне слово вчителя (на фоні ніжної мелодії).

    Поезія – це особлива мелодія, ритм якої примушує кожне чуттєве серце прискорено битися. Поезія залишається загадкою, ваблячи своїх читачів. В чому ж секрет поетичних чарів? Поети, як чарівники – добрі чи злі, грають словами, а разом з тим – і нашими почуттями. Кожен шукає рядки до душі. Та де ж знайти такі рядки, які залишать слід у пам’яті, а слова зворушать наше серце? Я такі рядки знайшла. Послухайте їх.

Роки, роки збігають, мов хвилі…  Я слухаю

Плескіт їх. Давніх спогадів мчаться рої.

І від них не втекти, їм у пам’яті тісно,

Виливаються в образи давні і милі,

Берегами літають зриваються в пісню,

Золотими листками спадають на хвилі.

- Діти, чи знаєте ви, хто автор цих слів?.. Ці прекрасні  поетичні рядки написала поетеса нашого рідного краю Валерія Джулай. (Слайд 1)

 Ім’я Валерії Джулай мало відоме молодому поколінню первомайців, зате її добре знає і пам’ятає літературна інтелігенція 60-80-х років ХХ століття. Її творчість — у людях, які мали мрії та прагнення, як хлопчик із тополиного хутора, який жадав навчання і, щоб потрапити до школи, перебіг вночі засніжену Синюху. Лід на річці тріщав, холодна вода  сочилася крізь тріщини. Хлопчик добіг до свого берега, до школи і до своєї мрії.  Мрії поетеси – у її творах.

 

ІІ. Цілевизначення та планування.

Слово вчителя.

Увійдімо до саду поезій Валерії  Джулай, прилучімося серцем до нашої історії, пізнаймо істину людського буття, щоб усвідомити власне призначення в цьому світі.

Наш урок - урок відкриття поетичного світу. Відкриємо для себе поетесу - землячку Валерію Джулай.

 Тема  уроку: «Художній світ поезії Валерії Джулай ». (Слайд 2)

«Віршу мій, ще прийде і до тебе  визнання і розквіту пора…» - так писала поетеса у одному з віршів. Саме ці рядки є епіграфом до нашого уроку. (Слайд 3)

- Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

- Я вам бажаю, щоб ви любили поезію, відчували красу і неповторність поетичного слова, щоб ви любили рідну землю, поважали історичне минуле і ніколи не забували, що ми - сини і доньки нашої неньки - України.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

   Кожен по-своєму залишає після себе пам’ять. Той увінчався будівлями, що висвічують великими вікнами, інший прославився неперевершеними картинами, а Валерія Феофанівна залишила свої твори.  Давайте глибше зазирнемо у цей трепетний і неповторний світ поезії Валерії Джулай. Окремі учні отримали випереджувальне завдання і зараз познайомлять нас із життєвим і творчим шляхом  Валерії Феофанівни.

Завдання: після прослуханих повідомлень скласти хмарку слів – ключових фраз про життєвий шлях поетеси.

2. Повідомлення учнів. (Слайд 4)

Перший учень. Валерія Джулай народилася 19 березня 1915 року у Тифлісі в родині вчителів Феофана Петровича та Зінаїди Костянтинівни Джулаїв. Батько був родом з півдня України. Раннє дитинство майбутньої письменниці пройшло на Кавказі, серед краси гірської природи. В 1921 році сім’я повернулася на Херсонщину, згодом переїхала до Первомайська. Тут Феофан Петрович працював директором профтехшколи (сучасна школа № 4), Зінаїда Костянтинівна була вчителькою, а брат батька — Максим Бабенко — заступником директора.

У 1930 році Джулаї та Бабенки переїхали до Умані, працювали в школі №2, де викладання велося українською мовою. Родини товаришували, брати знали багато українських пісень, дотримувалися народних звичаїв. Соціокультурне середовище, в якому зростала Валерія Джулай, сприяло формуванню її багатогранності і обдарованості. Вона грала на фортепіано, співала, складала вірші, любила спорт, чудово плавала, була організатором художньої самодіяльності. У 1935 році, після закінчення відділення мови та літератури Миколаївського педагогічного інституту, вчителювала у Снігурівці. (Слайд 5)

 Другий учень.1937 рік. Уманем прокотилася хвиля репресій. Було арештовано багатьох вчителів, серед яких Феофан Джулай та Максим Бабенко. Їх обох звинуватили в українському націоналізмові, в організації терористів у контрреволюційне угрупування, що ставило на меті нищення радянської влади. Розстріляли 11 листопада 1937 року. Валерія з мамою та братом Юрієм переїхали до Житомира.. Після звільнення Житомира від фашистів родину Джулаїв почали переслідувати. Двічі арештовували  Валерію. У 1945 році вона була засуджена на 10 років таборів за те, що любила Україну.

Валерія Джулай пройшла табори Воркути й Північного Уралу. У Потьмі її взяли в табірний театр, за блискуче виконання ролі Наталки Полтавки співтабірники звали її «Чайкою». Навіть в мордовських таборах вона залишалася творчою, духовно багатою особистістю, брала участь у гуртках художньої самодіяльності.

Третій учень.  Всебічно обдарована, емоційна і чуттєва, вона намагалася пропагувати українську культуру в те середовище, у якому проживала, через пісню, театральну гру, поезію, спілкування. Після смерті Сталіна Валерію Джулай амністували. Наприкінці 60-х років Валерія Феофанівна приїздила до Первомайська, познайомилася із членами літературного об’єднання, що діяло при газеті «Прибузький комунар». В цей час в газеті опубліковані її вірші «Понад Бугом», «Річка Синюха», «Знову серце печалями давніми стисло».

Уже на початку 70-х років Валерія Джулай із племінницею, яку взяла на виховання після смерті її батьків, переїхала до Первомайська на постійне місце проживання. Вона познайомилася із багатьма місцевими поетами, стала членом літоб’єднання. (Слайд 6)

Четвертий учень.  Досить швидко Валерія Феофанівна стала однією із найактивніших членів літоб’єднання, яке було невід’ємною частиною культурного життя міста, без неї не відбувалося жодного засідання. Під час творчих зустрічей вона читала свої вірші разом із Галиною Педченко, Жанною Руських, Лоріною Лисогурською.  Брала участь в обговоренні поетичних добірок, що надходили до редакції. Серед первомайських літераторів Валерія Феофанівна знайшла не лише однодумців у поглядах і переконаннях, а й близьких друзів, що оточили її увагою та підтримкою. Вона брала участь у літературних вечорах, відвідувала засідання різноманітних клубів за інтересами, ходила до жіночого клубу «Сучасниця», зібрання клубу цікавих зустрічей «Червона гвоздика». Найближчою подругою  Валерії Джулай була Галина Педченко, якій вона присвятила вірші: «В енний день народження», «Галині Педченко», а та, в свою чергу, писала вірші, адресовані своїй подрузі.

3. Вправа «Хмарка слів».

Скласти хмарку слів – ключових фраз  про життєвий шлях поетеси,її захоплення, уподобання.(Вчителька, поезії, проза,українські пісні,народні звичаї,фортепіано,спорт ,художня самодіяльність, театр, арешт, любов до України,творча особистість,літературні об’єднання, клуби за інтересами, літературні вечори). (Слайд 7)

4.Рубрика «Скарбничка теорії літератури». (Слайд 8)

У творах громадянської лірики автор порушує важливі питання життя народу та вітчизни.

У пейзажній ліриці відтворено переживання, викликані картинами природи.

Основним мотивом творів інтимної лірики є переживання автора, викликане коханням.

Філософська лірика присвячена узагальненому осмисленню сенсу буття та розмірковуванню про вічні цінності.

5. Аналіз поетичних творів.

Валерія Джулай – неординарна особистість. Вона творить своє мистецтво не лише за законами краси, а й за вимогами життєвої правди, тому тематика її віршів різноманітна. Познайомимось із деякими з них.

Учениця читає вірш «Повернення». (Слайд9)

Запитання до учнів :

• Про що цей вірш?
• Яка тема твору?
• До якого виду лірики він відноситься?
• Які художні засоби використовує Валерія Джулай?
• Які епітети вжиті до слова «Україна»?
•  Як ви розумієте 4 останніх рядки поезії?
• Які роздуми у вас виникли?
• Яка головна думка поезії?

Любов’ю до рідного краю, до міста дитинства і юності, до земляків сповнена  поезія «Понад Бугом». З великою шаною і ніжністю звертається  Валерія Феофанівна до Первомайська, «міста дитинства мойого». Поетеса знаходить оригінальні художні засоби, аби по-своєму сказати про «тепле місто на зливі замріяних рік». Послухайте уважно вірш і дайте відповідь на питання:  які асоціації виникали у Валерії Джулай при згадці про місто Первомайськ?

Учениця читає вірш «Понад Бугом». (Слайд 10)

Складання асоціативного куща. (Слайд 11)

Первомайськ – тепле місто,замріяні ріки, береги,чебрець,образи давні і милі, два потужні мости, обеліск, вічний вогонь,дитинство, юність обвітрена.

Послухайте ще один вірш Валерії Джулай і дайте відповідь на питання: до якого виду лірики відноситься ця поезія?

Учитель читає вірш «Гімн Весни». (Слайд 12)

Бесіда з учнями за змістом вірша:

- Чим вам сподобався цей вірш?

- Які почуття викликала поезія?

- Які художні деталі є у вірші, що відтворюють любов до природи?

- Знайдіть епітети, поясніть їх роль.

- Яку ілюстрацію можна намалювати до цієї поезії?

6. Вернісаж малюнків-ілюстрацій.

Рядки поезії Валерії Джулай дихають небом і землею рідного краю, близькими і далекими дорогами, які судилися їй долею, спогадами і мріями. Дивовижний світ її віршів захоплює, полонить. Цю поетичну красу відобразили учні у своїх малюнках.( Одна учениця робить огляд  ілюстрацій до віршів).

ІV. Рефлексія.  Підсумки.

1. Складання сенкану:    (Слайд 13)

Валерія Джулай.

Талановита, нескорена.

Співала, творила, любила.

Обдарованість Валерії Джулай - багатогранна.

Письменниця.

2.Запитання до учнів:  (Слайд 3)

-Як ви вважаєте, чи прийшла пора визнання і розквіту віршів Валерії Джулай?

3. Вправа «Незакінчене речення».  (Слайд 14)

-Я сьогодні на уроці для себе відкрив(ла)…

- Поезія Валерії Джулай мене схвилювала тим…                          (Слайд 15)

Друзі! Дуже хочеться, щоб ви не втрачали інтересу до поезії, пам’ятали  уроки літератури рідного краю. Читайте, пізнавайте, відкривайте нові  імена! Будьте уважними, спостережливими, бо поруч із вами  живуть талановитілюди, які люблять нашу чарівну природу, землю, славлять її своєю працею!

V. Домашнє завдання.

Написати есе на тему: «Моє відкриття поетеси рідного краю». (Слайд 16)

 

Список використаних джерел:

1. Антологія поезії та прози з Буга та Синюхи «Степове многоріччя», Харків, видавнича група «РА»- «Каравела»,2001.
2. Дорошенко О. «Валерія Джулай:з біографії приватного та публічного».
3. Педченко Г. « Злива».
4. Літературознавчий словник – довідник,К., «Академія», 1997.
5. Програми (оновлені) уз української мови та літератури для 5-9 класів, К.,2017р.
6. «Валерія Джулай». Стаття на офіційній сторінці науково-педагогічної бібліотеки м. Миколаєва: електронна версія.
7. Доценко Р. Джулай Валерія Феофанівна//Енциклопедія Сучасної України: електронна версія.

 

Додатки.

Валерія Джулай «Повернення»

О, краю мiй, кохана Україно!

Знов доля менi щастя наддала

Почути запах квiток i полину,

Що в рiдному селi та край села.

Почути спiв з дитинства ще знайомий

Сусiдки пiсню дивно-чарiвну,

Вiдчути радiсть в серцi молодому,

Що розганяє тугу навiсну.

Тут знов я бачу балки, перелiски,

Лiтаю в пiднебессi дивних мрiй.

Дивлюсь щодня на землю українську,

I не скучаю, з муками, по нiй.

О краю мiй, рожева Україно!

Свята моя уквiтчана земля.

Душа злилась з тобою воєдино,

Краса твоя натхненно окриля.

 

Валерія Джулай «Понад Бугом»

Первомайськ! Моя юність обвітрена, -

                                                  здрастуй

Тепле місто на зливі замріяних рік.

Берегами крутими проходило щастя

Босоніж чебрецем в світанковій порі.

Понад Бугом Південним і понад 

                                                Синюхою

(тут її він приймає в обійми свої),

Роки, роки збігають, мов хвилі…

                                             Я слухаю

Плескіт їх. Давніх спогадів мчаться рої.

І від них не втекти, їм у пам’яті тісно,

Виливаються в образи давні і милі,

Берегами літають зриваються в пісню,

Золотими листками спадають на хвилі.

Все змінилося тут. Скільки стало нового!

Два потужні мости замінили пароми…

Обеліск серед квітів і вічний вогонь,

Незнайомі обличчя дівчат струнконогих.

Здраствуй, здраствуй же, місто 

                                         дитинства мойого!

 

Валерія Джулай «Гімн Весни»

Гімн Весни

Волохаті і прозорі

В глибині рояться зорі.

Молоді, весняні зорі.

Небо радісно гуде

В журавлиную дуду.

Клич весни:

«Іду! Іду!»

Шепіт з глибу:

«Може, сон це?»

(Ще ж не гріє красне

                        сонце,

Ще ж не будить в

                  ополонці

Промінь райдугу ясну).

Ненародженая зелень,

Ледь прокинувшись від

                                  сну.

Через лід, каміння,

                           кремінь

Рветься глянуть на

                               весну.

На рожевому світанку

Гублять верби цвіт у

                              танку.

Розкидають до останку

У весняний вітровій.

І шпачок маленький

                                нині,

Настовбурчивши пір’їни,

Цілий ранок з горобини

Лементує: «Мій світ,

                                     мій».