На початку XVII ст. українське козацтво набуває сили й відіграє роль важливого чинника не лише в Речі Посполитій, а й на міжнародній арені. Воно стає основною перешкодою для турецько-татарських нападів на українські землі, захищаючи їх від набігів і водночас здійснюючи походи до володінь османів. Це створює чимало ускладнень у відносинах Речі Посполитої з Кримським ханством та Османською імперією, але водночас сприяє тому, що козацтво стає відомим у Європі. У ньому вбачають захисника європейської християнської цивілізації від наступу ісламського світу.
Прийом “Незакінчене речення”Дике поле - це…. Слово «козак» означає …Перша згадка про українських козаків відноситься до…Укріплена козацька фортеця за Дніпровими порогами називалась .. Посередині Січі стояла…. Козацький уряд …Головний на Січі Першу Запорізьку Січ заснував …. Хортинська Січ була заснована у …Козацький човен…Клейноди козаків… Житло козаків…
На початку XVII ст. українське козацтво набуває сили й відіграє роль важливого чинника не лише в Речі Посполитій, а й на міжнародній арені. Воно стає основною перешкодою для турецько-татарських нападів на українські землі, захищаючи їх від набігів і водночас здійснюючи походи до володінь османів. Це створює чимало ускладнень у відносинах Речі Посполитої з Кримським ханством та Османською імперією, але водночас сприяє тому, що козацтво стає відомим у Європі. У ньому вбачають захисника європейської християнської цивілізації від наступу ісламського світу. На початку XVII ст. татарські війська неодноразово з’являлися на українських землях, «умиваючись, — за свідченням сучасника, — по лікоть у нашій крові та спустошуючи все вогнем і мечем». На українських землях татари брали ясир, захоплюючи чоловіків, жінок і дітей. Тих, хто чинив опір, убивали. Полонених продавали на невільницьких ринках. Українські дівчата та жінки потрапляли до гаремів або ставали служницями. Хлопчиків-підлітків забирали до військових казарм, щоб виховати з них яничарів. Чоловіків чекала виснажлива праця на будівельних роботах або вони доживали свій вік прикутими до весел гребцями на турецьких галерах-каторгах. Морські походи козаків проти Османської імперії
Робота історичним джерелом Із маніфесту митрополита Іова Борецького (1620 р.)«[Козаки] до того ж мають на меті невільників визволяти... І воістину християнству поневоленому на всьому світі ніхто після Бога добродійства такого великого не виказує, як... військо Запорозьке своєю мужністю і своїми перемогами. Що інші народи словом і бесідами виборюють, те козаки ділом самим доводять». Запитання до документа1) На якій меті діяльності козацтва наголошує митрополит? 2) Як він оцінює діяльність запорожців?
Робота з поняттями. Герб Війська Запорозького. Яничари. Гарем – жіноче приміщення в будинку мусульманина, де утримувалися жінки і наложниці господаря. Галера – назва великого веслового військового судна в Османській імперії. Яничари – привілейована піхота в турецькій армії, що поповнювалася примусовим набором хлопчиків підданих – християн, які виховувалися для військової служби. Ясир - бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські, російські й польські землі.
Доба героїчних походів козаків. Наприкінці ХVІ ст. почастішали напади кримських татар на українські землі. Вони грабували, нищили українські міста й села, залишаючи після себе пустку. Від кінця XVI ст. козацтво, організаційно згуртоване в Запорозькій Січі, стало не лише захищати українські землі, а й здійснювати воєнні походи до Кримського ханства і причорноморських володінь Османської імперії. Перші три десятиліття XVII ст. дістали назву доби героїчних походів українського козацтва. Саме в цей період були здійснені дуже сміливі воєнні морські експедиції проти Османської імперії, що поширили славу про запорожців на всю Європу. Здобуті в них перемоги засвідчили, що козаки були неперевершеними майстрами морських і сухопутних боїв. У 1602 р. козаки на 30 чайках і кількох відбитих у турків галерах вийшли в Чорне море й під Юлією розгромили турецький флот. Уже 1606 р. запорожці здобули Варну — найбільшу турецьку фортецю на західному узбережжі Чорного моря, яка до того вважалася неприступною
Самійло Кішка— постать історична. Кішка — запорозький кошовий, брав участь у походах проти султанської Туреччини. Про нього є відомості в козацьких літописах, у яких говориться, що Кішка був кошовим перед 1575 p., потрапив у полон, водив козаків у похід проти турків, брав участь у Лівонському поході і там помер у 1602 р. Похований у Каневі. Збереглися також його листи до короля Станіслава Жолкевського, які свідчать, що Кішка був кошовим у 1600— 1602 pp.
Найважливішим напрямом козацької військової активності був захист південного кордону й походи проти Османської імперії і її васалів — Кримського ханства і Буджацької орди. Та крім цього, військо Запорозьке перейшло в рішучий наступ углиб володінь Османської імперії, організовуючи воєнні морські експедиції до берегів Чорного моря і аж до околиць Стамбула.
ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙДоба героїчних походів українського козацтва стала періодом діяльності одного з найвизначніших його ватажків — Петра Конашевича-Сагайдачного. Будучи досвідченою і поміркованою людиною, Сагайдачний намагався, обстоюючи інтереси козацтва і загалом українського народу, досягати згоди з польською владою. Гетьман погодився з умовами Вільшанської (1617 р.) та Роставицької (1619 р.) угод, що встановлювали кількісний склад реєстру відповідно в 1 та 3 тис. козаків, однак не поспішав виконувати ті положення угод, які не влаштовували козацтво. Після взяття запорозькими козаками Варни розлючений султан наказав перегородити Дніпро біля острова Тавані залізним ланцюгом між фортецями Кіза-Кермен та Аслан-Кермен, щоб перешкодити виходу козацьких чайок у Чорне море. Посередині Дніпра було залишено невеликий прохід, який прострілювався гарматами з мурів обох фортець. Проте це не зупинило козаків. Вони або хитрістю долали цей прохід, пускаючи поперед себе важкі дубові колоди, які рвали ланцюги, або тягнули свої чайки 25-60 км волоком в обхід фортець.
Як гетьман, П. Конашевич-Сагайдачний уперше відзначився в успішному поході 1616 р. на Кафу. Козацький флот під його орудою розгромив османську ескадру в Дніпровсько-Бузькому лимані. У Кафі було звільнено кілька тисяч бранців. У другій половині 1618 р. запорожці виступили на допомогу війську королевича Владислава, який був претендентом на московський престол. Козаки на чолі з П. Сагайдачним пройшли від Сіверщини до Москви. По дорозі було захоплено кілька міст і розгромлено московське військо, яке заступило шлях. Лише слабкість війська Речі Посполитої врятувала московську столицю від захоплення. Автограф Сагайдачного 1622 рік
Воєнним успіхам сприяли нововведення П. Сагайдачного в тактиці ведення бою, оновлення артилерії й озброєння козацької піхоти. Дипломатична діяльність гетьмана мала на меті закріпити права козацтва, відновити православну ієрархію й роль Києва як духовного і політичного центру. Завдяки діяльності П. Сагайдачного козацтво виразніше виявило свою роль як захисника інтересів українського народу. Таким чином, козацтво з корпоративної військової спільноти перетворилося на суспільну силу загальноукраїнського значення. Запорожці знищують османський флот і захоплюють Кафу в 1616
Найбільшу славу П. Сагайдачний здобув під час Хотинської війни (1620–1621 рр.). У 1620 р. султан і король відрядили свої війська до Молдови, аби підтримати на престолі кожен свого ставленика. 8–11 вересня відбулася битва біля с. Цецори (неподалік Ясс). Польське військо було знищене. Хотинська війна (1620–1621 рр.) — війна між Османською імперією і Річчю Посполитою. Головною причиною була боротьба за Молдову. Перемога Речі Посполитої у важкій війні стала можливою завдяки участі козаків на чолі з П. Конашевичем-Сагайдачним на боці Речі Посполитої. Українські козаки у Хотинській війні 1620-1621 р
Султан Осман ІІ вирішив не зупинятися на прикордонному конфлікті, а завдати удару вглиб Польського королівства. У серпні 1621 р. Османське військо чисельністю 100 тис. осіб рушило через Молдову до Хотина, аби скористатися місцевою переправою через Дністер. Війська Великого князівства Литовського на чолі з гетьманом Яном Ходкевичем і королевичем Владиславом у вересні підійшли до Хотина і заступили шлях противнику. Сюди ж прибували навербовані за кордоном роти, а також загони із числа мобілізованої шляхти. Проте цих сил було замало, і всі розуміли, що без допомоги козаків перемоги не буде. Хотинська фортеця. Битва під Хотином
2 вересня 1621 року турки й татари повели запеклі атаки на козацький табір. Відбивши один із штурмів, козаки перейшли в контрнаступ і, увірвавшись до табору ворога, знищили майже всі гармати. 28 вересня турецько-татарські підрозділи розпочали генеральний наступ на позиції українсько-польських військ, але були зупинені ударами козацьких полків. Утративши близько 80 тис. воїнів і не досягнувши жодного успіху, турецьке командування було змушене піти на переговори та укладення мирного договору. Хотинська битва, що тривала до 3 жовтня, завершилась перемогою об’єднаної українсько-польської армії. 5 жовтня 1621 року між Туреччиною і Річчю Посполитою було укладено Хотинський мир.
Хотинський мирний договір 1621 року. Хотинський мирний договір — укладений між Річчю Посполитою і Османською імперією (без участі козаків після завершення Хотинської битви 1621року. Османська імперія і Кримське ханство зобов'язалися не нападати на Україну й Річ Посполиту, а Річ Посполита віддавала Османській імперії чи її васалові Молдовському князівству Хотин і зобов'язалася припинити походи запорізьких козаків на Кримське ханство і Османську імперію. Українське козацтво було покривджене цим договором і в подальшому готувало свої повстання проти Речі Посполитої.
Загальний висновок У першій половині XVII ст. запорозьке козацтво перетворилося на силу, яка могла не лише успішно відбивати татарсько-турецькі набіги на українські землі, а й здійснювати далекі сухопутні й морські походи до Криму та Османської імперії. Найвідомішим провідником українського козацтва перших десятиліть XVII ст. став гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Під час Хотинської війни запорозьке козацтво засвідчило свою здатність відігравати роль впливового чинника міжнародного життя. Також козацтво взяло активну участь у війнах Речі Посполитої з Московською державою та Шведським королівством. Завдяки козацтву Польща отримали додаткове 40-тисячне професійне військо, яке забезпечувало воєнну перевагу.
