Презентація на тему:“Вексилологія. Історія прапорів” Виконав: Михальчук Василь Васильович. Перевірив: д.і.н, професор. Палієнко Марина Генадіївна. Київський національний університет ім. Т. Шевченка Історичний факультет. Кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної наукиstyle.font. Stylestyle.font. Weightstyle.text. Decoration. Underline
Вексилологія, або прапорознавство - (від лат. vexillum — прапор та гр. λόγος – вчення, слово, наука) вивчає прапори, стяги, знамена, хоругви, бунчуки, вимпели, штандарти та інші вексиліуми як історичні пам’ятки, досліджує їхній символічний зміст, а також розвиває на науковому рівні основи їх теоретичного і практичного застосування у сучасних умовах.
Коротка історія прапорів Ймовірно встановити прешопочатки неможливо, але з виникненням шовкових тканин його сліди варто шукати в епоху Стародавнього Китаю. Найбільше поширення отримали в Стародавньому Римі - сам термін “Вексилологія” походить від “vexillum”, однак загалом це були військові штандарти легіонів і вже наприкінці Рим. імперії прапори починають використовувати, як означення роду. Розквіт становлення прапорів припадає на епоху Середньовіччя, тому часто вексилологію плутають з геральдикою.
Становлення Вексилології, як СІДЯк важлива історична дисципліна формується з кінця 50-х років ХХ ст., коли уперше було застосовано цей термін. Іноді В. продовжують вважати частиною геральдики, у рамках якої ще від середини ХІХ ст. фактично відбувалося її наукове становлення (це зумовлювалося тим, що на давніх прапорах (далі — П.) і знаменах використовувалися переважно геральдичні символи). Звуження предметної області, а також політичні зміни після Другої світової війни, які привели до розпаду колоніальної системи та появи нових держав, ширшого застосування різних видів П., росту зацікавлення прапорництвом і появи в цій галузі спеціальних науково-дослідних організацій, прискорили виокремлення В. у самостійну дисципліну. style.font. Family
Вітні Сміт – основоположник наукового визначення вексилологіїМаючи дві профільні освіти (Бостон, Масачусетс) займався розробкою понятійного апарату Вексилології, а також виокремлення її в окрему спеціальну історичну дисципліну;Вперше у 1958 р. в журналі “Flags of the Arab World” сформував наукове формулювання вексилології;З 1961 р. разом з соратниками засновує перший в світі журнал про прапори “Flag Bulletin”style.font. Stylestyle.font. Weightstyle.text. Decoration. Underline
Об'єкт, предмет вивчення Вексилології. Основні завдання. Об'єкт – Об’єктом дослідження В. є види, форми, структурні компоненти, геральдичні та особливі символічні знаки, композиції кольорів, прапорів, хоругв, бунчуків, стягів, штандартів тощо. Предмет – вивчення прапорів, стягів, знамен, вимпелів та інших форм стягів;Завдання вексилології – вивчення походження стродавніх родів, організацій; вироблення наукової бази для ідентифікації та класифікації стягів.
Штандарт - собливий різновид прапора полотнище правильної геометричної форми (зазвичай квадрат); символ держави, військового формування. Почесний персоніфікований знак відмінності глави держави низки країн, інших керівних посадових осіб, що піднімається в місці його перебування (резиденції, на транспорті).
Стяг. Стяг — військовий прапор у вигляді жердини з укріпленим на ньому пучком кінського волосся (див. чілка), клином яскравої тканини, фігуркою тварини або іншим предметом, добре видним здалеку. Пізніше на стяги почали кріпити великі шматки тканин яскравого кольору у формі клину. Кінці стягів, крім клиноподібної форми, могли мати два або три хвоста, які називалися коса, відкіс, клинці або яловці.
Коротка історія дослідження вексилології в історичній науці України виокремилася з геральдики і перебуває у тісному зв’язку з іконографією, емблематикою, фалеристикою і сфрагістикою. Хоча перша вексилолог. праця була видрукувана у Києві ще 1709 («Таблица флагов»), становлення укр. В. як наук. дисципліни відбулося лише у 20 ст. і пов’язане насамперед з дослідженнями І. Крип’якевича «Прапор Хмельницького» («Неділя», 1911, № 6), М. Макаренка «Запорозькі клейноди в Ермітажі: Корогви» (К., 1924), Я. Ісаєвича «Бойові прапори козацького війська (середина ХVIIст.)» («УІЖ», 1963, № 1). Питанням козац. прапорництва присвяч. також низку спільних праць Є. Турека та Ю. Савчука, серед них – «Нові відомості про бойові прапори козацького війська: серед. ХVІІ ст.» («Національно-визвольна війна українського народу середини ХVII ст.: Політика, ідеологія, військове мистецтво», К., 1998), «Прапор Б. Хмельницького з державної трофейної колекції Військового музею у Стокгольмі» («Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку», К., 2000, вип. 7).
Протягом останніх 20 років історики проводили дослідження становлення національних символів та спростовували різні міфи. Зокрема, іноді кажуть, що Скоропадський перевернув прапор, прийнятий Михайлом Грушевським. Однак документи тих часів засвідчили, що, з одного боку, прапор був вже синьо-жовтим ще з 1848 року, яким його затвердили на Засіданні Головної Руської Ради у Львові, а з іншого, у публікаціях того часу не акцентували особливу увагу на тому, який колір називати першим: синій чи жовтий. Тому в датованих одним роком джерелах можна зустріти як синьо-жовтий, так і жовто-синій.
Козацькі прапори Значний вплив на українське прапорництво мало Запорозьке козацтво. Проте єдиного прапора для всієї України ще не існувало. Корогви були різнобарвні із зображенням зірок, хрестів, сонць, місяців, гетьманських або місцевих гербів. У Київських прапорах, які збереглися в описах з часів Визвольної війни Богдана Хмельницького, використовувалися таю кольори: червоний і малиновий — 8 разів, білий — 7, блакитний — 6, жовтий — 5, чорний — 4, зелений — 1 раз. Всього збереглося 14 описів прапорів. Ось один із описів очевидця штурму м. Гомеля у 1651 р.: "Наступ почався 4 червня в неділю. О восьмій годині рано, при зміні варти, побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга червона корогва, а коло неї три білі і дві чорні, і дві жовтооблочисті (тобто жовто-блакитні), і під ними 8 тисяч козаків кінних і піших вибраного війська".
Сучасний прапор України. За офіційною версією, 23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком священиком УАПЦ Петром Бойком. Якраз до цієї події і прив'язаний Указ Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004. Цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність. Проте учасники тих подій називають іншу дату внесення прапора до зали засідань. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року
Корисні джерела: Ю. К. Савчук. Вексилологія // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2014. Гречило А. Вексилологія // Спеціальні історичні дисципліни: довідник. — Київ: Либідь, 2008. Російський спеціалізований сайт: http://www.vexillographia.ru/Сайт українського геральдичного товариства: http://uht.org.ua/ua/part/vexillology/