Політична географія та геополітика
Про матеріал
Презентація допоможе провести онлайн-урок з географії у 11 класі за темою 4. "Політична географія та геополітика" розділу ІІІ «Загальні суспільно-географічні закономірності світу» (висвітлено поняття: Географічні складники політичної географії: географічний простір, території, географічні місця. Політичні складники: політичні інституції, політичні відносини, «сила». Геополітика, її складові. Зовнішня та внутрішня геополітика. Геополітика «сили». Різновиди «сили») Презентація створена для візуалізації та кращого сприйняття учнями навчального матеріалу. Використано матеріали підручника: Географія (рівень стандарту): підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / Гільберг Т. Г., Савчук І. Г., Совенко В. В. – К.: УОВЦ «Оріон», 2019
План уроку: Географічні складники політичної географії: географічний простір, території, географічні місця. Політичні складники: політичні інституції, політичні відносини, «сила». Територіально-політичні системи національного і наддержавного рівнів. Геополітика, її складові. Зовнішня та внутрішня геополітика. Геополітика «сили». Різновиди «сили». Взаємозв’язок між національними та геополітичними інтересами держави.
Політична географія досліджує територіальну організацію політичного життя суспільства, системи політичних та адміністративних кордонів і меж, центри політичного впливу і зв’язки між ними. Геополітика досліджує питання застосування державою заходів, спрямованих на вирішення проблем її розвитку як територіально-політичної системи з метою стабільності та цілісності. Географічний простір — земний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі та охоплює всі сфери географічної оболонки (літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу) і соціосферу.політична географіяформування політичної картини світу та його окремих територійзміни в політичних кордонахособливості державного ладуполітичні партії, угрупування, блокитериторіальні аспекти виборчих кампаній
Географічні складники політичної географії географічний простір географічне місце територія— земний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі та охоплює всі сфери географічної оболонки (літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу) і соціосферу— двовимірний аналог географічного простору й виступає як його неодмінна ознака; разом із ділянкою земної поверхні вона включає природні й суспільні компоненти, які розташовані в її межах— найнижча територіальна ланка, у якій, зокрема, починають проявлятися місцеві особливості політичної діяльності
Якщо йдеться про морські простори, то вживають термін акваторія. Акваторії Світового океану дедалі активніше долучаються до політичного життя планети, оскільки це стосується свободи судноплавства, використання ресурсів виняткових економічних зон, екологічної безпеки тощо. Територія – частина поверхні суходолу на Землі з природними й створеними внаслідок людської діяльності ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення
Політичні складники політичної географії політичні інституції “сили” політичні відносини— це політичні установи та організації, які вирішують завдання встановлення та здійснення влади і в такий спосіб упорядковують політичне життя суспільства— це взаємодія учасників політичної діяльності щодо обміну ідеями, поглядами, знаннями, інформацією з метою вирішення нагальних соціальних проблем, які розташовані в її межах— можливості прямого й непрямого впливу на міжнародне середовище, держави, їх об’єднання з метою досягнення своїх цілей
Політичні інституції — це сукупність законодавчо визначених систем органів влади. Виділяють три головні з них: законодавчу, судову, виконавчу. Кожна з них має власні повноваження та територіальну структуру залежно від особливостей історичного розвитку певної країни. В Україні вони є законодавчо відокремленими й незалежними одна від одної, тоді як у Саудівській Аравії — навпаки, уся повнота влади зосереджена в руках короля. Політичні відносини — відносини між різними політичними інституціями та всередині них. На їхнє функціонування впливають не лише законодавчі юридичні акти (наприклад, конституція), а й традиційні звичаї та порядки. Наприклад, у Великий Британії немає єдиної чітко визначеної законодавством системи взаємовідносин між різними гілками влади та політичними інституціями, проте традиціції визначають політичні відносини між партіями, обрання й затвердження членів уряду тощо. Політичні складники: інституції, відносини
Політичні інституції інституція держави інституція парламентаризму (виконують регулювання відносин щодо створення основних правових норм, законів і представництва інтересів різних соціальних груп) інституція виконавчої влади (регулюють систему взаємодій, що складаються між органами, посадовими особами в управлінні)інституція державної служби (регулює професійну діяльність людей) інституція глави держави (дає змогу лідеру держави виступати від імені всього народу, бути вищим арбітром у суперечках, гарантувати цілісність країни) інституція судової влади (регламентує відносини з приводу суперечок і конфліктів, робить взаємодії людей чітко визначеними) інституція політичних партій (представляє інтереси громадян і ставить за мету їхню реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні)
Між політичними інститутами здійснюються певні взаємодії — політичні відносини. Політичні відносини виникають унаслідок взаємодії суб’єктів і учасників політичного процесу з приводу завоювання, установлення і застосування політичної влади. Характер цих відносин переважно залежить від політичного режиму влади.
Форми політичних відносинполітична позиціяполітичне співробітництвополітичний конфліктполітична боротьбастійка сукупність взаємодій політичних суб'єктів, що формує спосіб їхньої спільної діяльностівідображає спільні дії суб'єктів політики, що не суперечить цілям кожного з нихзіткнення соціально-політичних сил, дії яких спрямовані на досягнення несумісних цілейспрямована на досягнення міцних позицій у системі владарювання, вплив на владуконкуренція в політиціполітична консолідаціяполітичний компромісрозв'язування конфлікту та досягнення на цій основі угоди відбувається за взаємних поступок сторінзмагання в ході політичної діяльності між політичними партіями, соціальними групами, особами об'єднання суб'єктів політики для досягнення загальних цілей на основі спільних принципів взаємовідносин
Об’єктом дослідження політичної географії є територіально-політичні системи (ТПС)територіально-політичні системинаддержавний рівень співтовариства країн економічні союзи військово-політичні союзи геополітичні регіони геостратегічні регіони культурні регіонинаціональний рівень. Країна – ключовий суб'єкт внутрішньої політичної діяльності та міждержавних зв'язків площові: територія держави, адміністративно-територіальні одиниці, автономні одиниці тощо лінійні: державні кордони, мережа комунікацій загальнодержавного значення, прикордонні переходи точкові: столиця, регіональні центри, економічні та військові бази ТПС — це взаємопов’язана сукупність елементів політичної сфери (центри управління, органи влади, кордони, партії, суспільні рухи тощо), що склалися на певній території, у їх взаємодії між собою та із географічним простором
Основні територіально-політичні системитериторіально-політичні системинаціональніунітарнафедеративнанаддержавніісторичнаетнічназмішана в унітарній державі має місце владна вертикаль, коли всіх керівників різних територіальних одиниць призначають вищі органи влади; завдання управлінських структур — реалізовувати насамперед політичні рішення, ухвалені на вищому рівні (наприклад, Словенія); у федеративній державі законодавчо закріплені повноваження вищих і регіональних органів влади (наприклад, в ОАЕ); окремий тип територіально-політичної системи, коли до складу країни входять залежні території й володіння (наприклад, Велика Британія)
Серед наддержавних територіально-політичних систем вирізняють такі: історична — найпоширеніша в Європі: ЄС поступово долучав до свого складу певні держави, кожна з яких по-різному впроваджує спільне законодавство, зберігаючи власний державний суверенітет; етнічні системи найбільш представлені в країнах Азії: Індія має етнічне різноманіття, яке знайшло своє відображення не лише в її національній територіально-політичній системі, а й формуванні нею особливих політичних зв’язків з країнами (наприклад, з Бутаном), де проживають етноси, які домінують у певних її штатах; змішані територіально-політичні системи переважно поширені в Латинській Америці, де кордони більшості сучасних держав було встановлено в епоху, коли вони були колоніями європейських країн; водночас етнічне креольське населення та спільна основа національного права (іспанська правова модель) сприяють регіональній взаємодії між політичними елітами різних країн у межах міждержавних інтеграційних утворень.
Геополітика вбачає, що кожна держава проводить свою політику залежно від географічних чинників: просторового розташування країни, клімату, кількостінаселення, наявності природних ресурсів тощоскладники геополітикизовнішня геополітика держав і міждержавних об’єднань, які, спираючись на ефективне використання елементів геопростору, прагнуть зміцнити свої позиції на міжнародній арені, забезпечити економічні, культурні, інформаційні та інші інтересивнутрішня геополітика є офіційна державна діяльність, спрямована на усунення загроз політичній стабільності, профілактика й розв'язування територіальних конфліктів
Під час реалізації зовнішньополітичного курсу держави необхідно в більшості країн світу враховувати масові політичні вподобання та погляди громадян цієї країни. Держава за допомогою ЗМІ, власних грошей, політичних акцій може формувати чи спрямовувати відповідні зміни в геополітичній картині світу. Внутрішня і зовнішня геополітика можуть мати різні цілі та завдання, зважаючи на місце країни на політичній карті світу, стабільність відповідного панівного режиму.“висока”усвідомлення політичними діячами важливості географічних чинників у прийнятті ними відповідних рішень, що визначають національну зовнішню і внутрішню політику“низька”сукупність усталених політичних поглядів щодо важливості географічногопростору чи окремих його складових у масовому політичному сприйнятті геополітика
Геополітичні інтереси держави — це система пріоритетів у діяльності держави зі зміцнення економічного, політичного, військового й культурного потенціалуЇх реалізація робить країну спроможною до активної діяльності в геополітичному просторі, здатною захищати власні національні інтереси. Основу національних інтересів держави становлять: територіальна цілісність, державний суверенітет, захист конституційного ладу, розвиток національної економіки, гарантування безпеки, збереження й розвиток національних цінностей, добробут громадян на основі забезпечення прав і свобод. Національні інтереси держава відстоює шляхом здійснення зовнішньої політики. Геополітичні та національні інтереси держави
Сучасна практика міжнародних відносин свідчить, що держави постійно чинять вплив одна на одну, зокрема й через застосування «сили» → можливість сильнішого нав’язати свою волю слабшим, у такий спосіб змінюючи характер відносин на свою користь ресурсний, людський, економічний потенціал політико-географічне положення воєнно-стратегічне положення наявність зовнішньо-політичних союзників можливість отримувати стратегічні ресурси і технології розміри та рівень технічної оснащеності збройних сил потужності й технологічні можливості військово-промислового комплексу участь у військово-політичних союзахтощо здатність керівництва та інтелектуальних сил досягти бажаних цілей у спосіб дипломатичного, інформаційного переконання, пропаганди, використовуючи глибоке знання культури та історії за допомогою засобів масової інформації, науковців, працівників культури використання всіх різновидів сили та опосередкованих дій: - демонстрація мілітарної сили під час військових навчань, наукових досягнень у сфері озброєння чи високих технологій застосування санкцій, ембарго обмеження руху через кордони тощоекономічнамілітарна“м’яка”розумнагеополітична сила держави
застосування військової сили для реалізації відповідних зовнішньополітичних цілей її різновидом є також економічні акції (санкції) формування сприятливого іміджу країни за її межами засобами культури та ЗМІ для цього влаштовують різноманітні культурні й освітні заходи, створюють телеканали й електронні ЗМІ на мовах країн, до населення яких прагнуть донести політичні погляди керівництвабільшість країн світу намагаються застосовувати у власній політиці переважно економічне протиборство. Головні види геополітичних «сил» “жорстка”“м’яка”
Більшість країн світу мають тотожні національні та геополітичні інтереси. Це зумовлено тим, що вони є доволі малими, щоб самостійно (не дослухаючись до думки представників великих держав) проводити власну зовнішню політику. У великих держав є відповідні світового значення ресурси й можливості для реалізації власної геополітики зі збереження зон впливу у світі.
Стисло про головне Політичні інституції — це сукупність законодавчо визначених систем органів влади. Відносини між різними політичними інституціями та усередині них є власне політичними відносинами. До основних сучасних національних територіально-політичних систем належатьунітарна та федеративна. Геополітика — наука, яка вивчає вплив географічного простору та усвідомленняйого важливості в політичних рішеннях. Розрізняють «високу» і «низьку» геополітику. Сукупність заходів держави щодо реалізації власних завдань на міжнародній арені називають зовнішньою геополітикою. Внутрішня геополітика спрямована насамперед на розуміння електоральних симпатій з боку виборців. Розрізняють два головні види геополітичних «сил»: «жорстка» і «м'яка». Під«жорсткою» розуміють застосування військової сили для реалізації зовнішньо-політичних цілей. Під «м'якою» — формування іміджу країни за її межами.