Політика Російської та Австро-Угорської імперій на окупованих територіях

Політика Російської та Австро-Угорської імперій на українських землях у 1914–1917 рр.

План заняття1. Життя в прифронтових та тилових регіонах підросійської України.2. Політика австроугорської адміністарції на землях Західної України.3. Російська окупація Галичини.4. Самостійна робота

Вступ. Початок Першої світової війни (28 липня 1914 р.). Українські землі як частина двох імперій: Російської та Австро-Угорської. Росія прагнула ліквідувати український рух, Австро-Угорщина використовувала українців як противагу полякам. Війна спричинила руйнацію економіки, репресії та політичні зміни.

Загальна ситуація в підросійській УкраїніЗагальна мобілізація (серпень 1914 р.): у військо залучено понад 3 млн осіб, з них 3/4 — українці. Промисловість переорієнтована на військові потреби, нестача продовольства. Посилення русифікації: закриття «Просвіт», заборона української преси (газета "Рада" закрита у 1914 р.).

Життя в тилу. Військова цензура: контроль над листуванням та друкованими виданнями. Було заборонено українську пресу, серед закритих видань – газета "Рада" (1914 р.). Політичні репресії: арешти діячів ТУП (Товариство українських поступовців), зокрема Євгена Чикаленка та Володимира Винниченка. Дефіцит продовольства через реквізицію для фронту: у 1915 р. в Києві, Харкові та Полтаві спостерігалася нестача хліба та м'яса, що призводило до спекуляцій і голоду серед бідних верств населення. Примусова мобілізація цивільного населення для роботи на військових заводах, що вплинуло на занепад сільського господарства. Посилення поліційного контролю: запровадження паспортного режиму для переміщень між містами, що ускладнило життя цивільних.

Прифронтові територіїБойові дії руйнують міста: Луцьк, Тернопіль, Кам’янець-Подільський та Чернівці зазнали значних руйнувань у 1914–1915 рр. Евакуація понад 500 тис. українців до внутрішніх губерній Росії, зокрема до Тамбовської, Воронезької та Саратовської губерній. Депортації «неблагонадійних»: закриття українських навчальних закладів, вислання діячів, арешти вчителів та священників, підозрюваних у «проавстрійських» настроях.

Український рух під час війни. Закриття «Просвіт» та українських газет. У 1914 р. російська влада закрила понад 100 українських культурних організацій та друкованих видань, серед них газету "Рада". Переслідування діячів Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ), арешти Михайла Грушевського та Сергія Єфремова. Заборона викладання українською мовою в школах. Указ намісника Київського генерал-губернаторства забороняв використання української мови у навчальних закладах та державних установах. Репресії проти Українського наукового товариства в Києві, припинення його діяльності. Депортації українських діячів: у 1915 р. російська влада відправила на заслання до Казані Михайла Грушевського, а багатьох інших активістів – до Сибіру. Поширення антиукраїнської пропаганди: український рух звинувачували у співпраці з Австро-Угорщиною, що слугувало виправданням для репресій. Сергій Єфремов

Загальна ситуація в Західній УкраїніЗахідна Україна як стратегічна територія для Австро-Угорщини. Мобілізація до армії: до 250 тис. українців. Політика Відня: підтримка українців проти поляків.

Ставлення влади до українців та поляків. Українці отримували адміністративні посади, але без впливу. У 1915 р. влада дозволила створення Української бойової управи у Відні, проте реальних повноважень вона не мала. Поляки домінували у владі в Галичині: більшість керівних посад залишалися за польською шляхтою. У 1916 р. імператор Франц Йосиф I проголосив намір реформувати Галичину, проте реальних змін для українців не відбулося. Конфлікти між українцями та поляками через автономні прагнення українців. Польські політики вимагали створення окремого польського коронного краю, що суперечило українським прагненням автономії. У 1917 р. Австрійський уряд ініціював дискусії про можливість створення української автономії в межах Галичини, однак через протидію польської аристократії реформи не було реалізовано.

Репресії проти проросійських українців. Арешти москвофілів: у 1914 р. австрійська влада заарештувала сотні підозрюваних у співпраці з Росією, серед них – політик Юліан Яворський. Закриття москвофільських організацій, ліквідація «Галицько-Руської матиці».Інтернування до Талергофа (1914–1917): понад 20 тис. осіб, серед них – діячі москвофільського руху, священники, інтелігенція. Страта підозрюваних у шпигунстві на користь Росії, зокрема у Львові та Перемишлі. Арешти москвофілів, закриття москвофільських організацій.

Окупація Галичини (1914–1915 рр.)Захоплення Львова російськими військами (3 вересня 1914 р.). Призначення намісником графа Георгія Бобринського. План інтеграції Галичини до складу Росії як губернії.

Русифікація Галичини. Закриття українських шкіл та університетів. Ліквідація греко-католицької церкви (митрополит Андрей Шептицький засланий у Суздаль). Введення російської мови у державному управлінні та освіті.«Східна Галичина та Лемківщина — споконвічно корінна частина єдиної великої Русі. На цих землях корінне населення завжди було російським, тому їхнє влаштування має бути засноване на російських засадах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон та устрій». (Георгій Бобринський)

Репресії та депортаціїАрешти та заслання українських політичних діячів: серед репресованих – члени Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Вислання до Сибіру сотень українських активістів, зокрема відомих культурних діячів, учителів та священників. Фізичне знищення представників української інтелігенції: страти підозрюваних у нелояльності до російської влади, в т.ч. журналістів і науковців. Михайло Грушевський. Андрей Шептицький

Відступ російських військ (1915 р.)Контрнаступ австро-угорських і німецьких військ (червень 1915 р.), відступ російських військ з Галичини. Масові погроми та репресії проти українців перед відступом: страти «підозрюваних» у співпраці з австрійцями. Відновлення австро-угорської влади в Галичині: повернення українських політичних діячів, зняття заборон на українські організації. Наслідки російської окупації: спустошення міст, депопуляція регіонів, економічний занепад.

Становище єврейського населенняЄвреї були звинувачені в шпигунстві на користь ворога. Масові погроми в Західній Україні під час відступу російських військ (1915 р.). Депортації євреїв до Сибіру та внутрішніх регіонів Російської імперії. Антиєврейська політика Австро-Угорщини: обмеження громадянських прав, дискримінація у війську.

Самостійна робота. Визначити спільні та відмінні ознаки в завданнях і засобах окупаційної політики російської та австро-угорської влади щодо українців. Наведіть аргументи на підтвердження або заперечення думки: «У ході війни в обох імперіях активізувався український національний рух»

Висновки. Політика двох імперій була жорсткою та спрямованою на придушення українського руху. Репресії проти українців у Росії та Австро-Угорщині. Формування національної самосвідомості серед українців.