Поради батькам щодо обдарованості дитини(допоміжні матеріали)

 

 

 

 

Доповідь на тему:

 

 

 

 « Поради батькам

 

                 щодо виховання

 

                            обдарованої дитини»

 

 

 

 

 

 

                         Підготувала  вчитель

 

                                           Голікова О.Я.

 

 

 

 

    Розвиток творчих здібностей особистості – це одвічний гуманістичний принцип. Ще давні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі.

Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального

потенціалу , як обдаровані, талановиті діти. 

       З цією метою в Україні за участю  Президії АН України, МОН України й низки інших міністерств і відомств створена комплексна програма пошуку, навчання та виховання обдарованих дітей , підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.

 Обдарованість  - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості.

Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

                            Розрізняють обдарованість:

• соціальну – лідерську;
• художню – музичну, образотворчу, сценічну;
• психомоторну – спортивні здібності
• інтелектуальну – здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти  ( серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються

 на « відмінно»  з 1-2 предметів і не встигають з інших);

• академічну – надзвичайна здібність до навчання в цілому , стають відмінними спеціалістами;
• творчу – нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення

( але такі діти часто не досягають поставленої мети і є     невдахами;

з дитинства вони всіх дратують – важливо таку дитину  побачити і допомогти їй).

  Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес  до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх учитися, вони самі шукають собі роботу , частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

    Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто надмірно емоційні. Вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їхньої натури.

       Творчі діти рідко бувають  спокійними, вони страждають від своєї винятковості , але багатьох рятує тонке почуття гумору, вони цінують його. у них особливе мовлення , особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них і не випадково  за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я  належать до «групи ризику» . Вони потребують особливого виховання, спеціально підготовлених учителів, шкіл.

  Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім’ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а  справа в сімейній атмосфері, у системі сімейних цінностей.

 Узагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині

 пізнавальні потреби  та різні здібності , але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам’ятала більше фактів, назв, подій, відчувала  гордість за свої знання.

       Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності , чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.

  Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих і тестових завдань.

       Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвивальні ігри , вправи. Інколи ця стратегія дає результати ,

 але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія.

 Друга категорія батьків вважає, що вивчати і розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібні повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

   Третя стратегія – коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

             Найголовніше в таких сім’ях  - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків ( самі читають, ходять на виставки , не нав’язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

           Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності , тільки в одних  вони виявляються  дуже яскраво й виразно. А в інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися  і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці.

 

 

 

Від народження всі діти здібні , однак такі рівні здібності,

як обдарування, талант і геніальність притаманні далекому не кожному. Батьки повинні добре знати , що обдаровані діти швидше  за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв’язання  завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості , різних способів розв’язання, творчості.

       Розвиток здібностей нерозривно пов’язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску.

 Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам’яттю , багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані , вперті і прагнуть довести розпочату справу до кінця , що нерідко сприймається дорослими як вередливість , а допитливість може оцінюватися як порушення норми.

   Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань здитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення  різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності.

Стосунки батьків повинні будуватися на довірі. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей  стійкість у тихотравмуючих ситуаціях , навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння адаптуватися  в соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

        Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями.

    Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини потрібний підхід. Тому батьки повинні розвивати у дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань ( пошукових, логічних, ігрових).

       Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитись спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями  й міркувати. А добитися цього можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.

    Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами.

Батьківська допомога має бути обережною, зваженою,вона має наштовхувати дитину на власні висновки , а не насаджувати свої.

Головне завдання батьків – прагнути, щоб навчальна робота їхньої дитини приносила їй радість, а не муки й  гіркоту невдач.

 Дитина, захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. У творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, вміння та здібності.

    Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали  їх як рівноправних в особистісному плані партнерів.

  Їм не хочеться, щоб їх повчали. Вони прагнуть  рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як  особистості й реагували на них відповідно. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості , а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.

     Педагоги  мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості в їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання. Творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу , віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови , щоб обдарована дитина мала змогу  самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано, щоб у дитини був улюблений затишний куточок , де вона може повністю усамітнитись  і спокійно подумати. У кімнаті дитини повинна панувати атмосфера творчості, розкутості та вміння знаходити розв’язок нестандартних ситуацій як націленості на відкриття нового.

          Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитися до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що свідчить про їхню причетність до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їхні перші порадники – батьки.

 

 

 

 

 

 

 

                                           Роль батьків

 у вихованні обдарованої дитини в сім’ї           

 

Повага до бажання дітей самостійно працювати	Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів.
Надання дитині свободи вибору	Надання авторитетної допомоги.
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї	Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини	Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів	Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння її потреб та інтересів.
Мати творчий особистий світогляд	Володіння почуттям гумору
Взаємозв’язок сім’ї та навчального закладу	Застосування форм і методів народної педагогіки
Виховання культури мовлення	Створення затишних і безпечних умов для розвитку

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

 

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

 

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

 

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для       виходу дитячої енергії , рухливості, емоційності.

 

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб

    ( почуття безпеки, кохання, повага до себе і оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальнолюдськими потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

 

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

 

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у    випадку невдачі , уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

 

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на питання дитини. Навчати потрібно не тому, що  може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради батькак, які виховують обдаровану дитину:

 

Найперше – потрібно любити свою дитину. Приймати її такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої інтереси,давати дитині можливість вибору. Для розвитку  творчого потенціалу , як показали дослідження , необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена: зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

             Батьки повинні бути прикладом , адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило: « Не зашкодь!». Але обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому  потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати.

За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі повинні радитися з психологом щодо виховання обдарованої дитини.

              Батьки повинні завжди пам’ятати, що надзвичайно велика роль у процесі формування  особистості обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності , гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

           Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру , адже за наявності  мети,  яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є ціле спрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті , вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою.

 І. Павлов стверджував, що у вольової дитини труднощі лише збільшують бажання  реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим  дітям самореалізуватись.

         Отже, батьки мають допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість . Вони не мають права втратити обдаровану дитину , бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину , тоді вона виросте хорошою, творчою дитиною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             Поради Девіда Льюїса

 щодо розвитку обдарованої дитини:

 

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терплячіше і частіше серйозні питання дитини сприймайте серйозно.
2. створіть у квартирі місце-вітрину, де тинина може виставляти свої роботи, не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
3. Відведіть дитині кімнату  чи куточок винятково для творчих занять.
4. Показуйте дитині , що ви любите її такою, якою вона є , а не за її досягнення.
5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
7. Показуйте дитині цікаві місця.
8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
9. Ніколи не кажіть дитині , що вона гірша за інших  дітей.
10. Ніколи не карайте дитину приниженням.
11.  Купуйте дитині книжки за її інтересами.
12. Привчайте дитину самостійно мислити.
13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
15.  Уважно ставтеся до потреб дитини.
16.   Щодня знаходьте час , щоб побути з дитиною наодинці.
17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
19.  Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
22. Спонукайте дитину вчитися  вирішувати проблеми самостійно.
23.  Допомагайте дитині бути особистістю.
24.  Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
27.  Довіряйте дитині , майте віру в її здоровий глузд.

 

 

 

 

 

 

 

 

                  Таблиці з української мови:

 

5 клас

 

1. Апостроф перед я, ю, є, ї .( нова таблиця).

 

2. Спрощення в групах приголосних.

 

3. .М’який знак пишеться.( І ст.)

                      … не пишеться ( ІІ ст.)

4. Словотворчі зв’язки між спільнокореневими словами.

 

5. Морфологічна будова слова.  (І ст..)

         Зміни в морфологічній будові слова. ( ІІ ст.)

 

6. Спрощення в групах приголосних. ( стара табл.)

 

7. Подвоєння приголосних. (І ст.)

Подвоєні приголосні внаслідок збігу їх. ( ІІ ст.)

 

    10. Ненаголошені е-и.     ( І ст..)

          Ненаголошені а-о.     ( ІІ ст.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиці з української мови:

 

  6 клас

Словотвір:

 

1.  Способи словотворення.  2 таблиці. ( нова і стара табл.)

      Найуживаніші суфікси української мови. ( ІІ ст.)  

 

2. Суфіксальний спосіб творення прикметників. ( І ст.)

      Пошуки твірної основи.                   ( ІІ ст.)

 

  3. Правопис префіксів.

 

  4. Групи суфіксів за значенням.

 

   5. Словотворчі зв’язки між спільнокореневим словами .

 

Частини мови:

 

Іменник:

 

1. Частини мови.

 

 2. Іменник як частина мови.         ( І ст.)

          Іменники – назви істот і неістот.  ( ІІ ст.)

 

      3. Поділ на відміни і групи.         ( І ст. )

      4. Відміни іменників.     ( І ст.)

          Іменник. Відмінювання іменників ІV відміни. 

 

      5.Відмінювання іменників ІІ в. міш. гр. ( І ст.)

         Відмінювання іменників ІІ в. с.р. одн.(ІІ ст.)

 

      6. Відмінювання іменників ІІ в. ( тверда група).

         Відмінювання іменників ІІ в. ( м’яка група).

 

8. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині.
9. Зміни твірної основи кінцевих приголосних іменників .

перед  - ськ, - ств.     ( І ст.)

 

10. Перехід слів з однієї частини мови в іншу. ( ім. .) 

 

  11. Префіксально – суф. Спосіб творення ім. ( І ст.)

 

   12. Префіксальний спосіб творення іменників. ( І ст.)

 

    13. Іменники ІІІ і ІV відміни.          ( І ст.)

 

     14 . Іменники   І відміни.   ( І ст.)

 

     Прикметник:

 

   1.  Суфіксальний спосіб творення якісних прикм. ( І ст.)

        Суфіксальний спосіб творення відносних прикм.( ІІ ст.)

 

   2.   Творення і правопис присвійних прикметників.  ( І ст.)

          Творення і правопис присвійних прикметників.  ( ІІ ст.)

 

  3.   Пра-пис  прикметникових суфіксів –ов,-ев,-єв. ( І ст.)

              Запам*ятайте такі прикметники!        (ІІ ст.)

 

       4. Префіксально-суфіксальний спосіб творення прикметників.

                                                                        ( І ст. )

                         ….      дієслів                    ( ІІ ст.)

 

    5. Відмінювання прикметників м*якої групи. ( І і ІІ ст.)

 

         6. Перехід прикметників у іменники. ( І ст.)

 

          7. Відмінювання прикметників на –ій, - я, -є.  ( І ст.)

             Відмінювання прикметників на –ий, - а, -е. ( ІІст.)

 

         8. Ступені порівняння прикметників        ( І ст.)

               Іменники ІІІ і 4 в.    ( ІІст.)

 

 

Займенник:

 

1. Відмінювання і правопис особових займенників. ( І ст.)

 

2. Відмінювання і правопис означального займ. Якийсь  (І ст.)

Відмінювання питально-відносних займенників.   ( ІІ ст.)

 

3. Відмінювання займенника Якийсь.  ( І ст.)

Особ дієслова   ( ІІ ст.)

 

4. Відмінювання і правопис пит. займ. Чий.

     Відмінювання означального займ. – весь.

 

Числівник:

 

1. Відмінювання числівників 6 і 7.  ( І ст.)

Відмінювання числівників 3, 4. 5. ( ІІ ст.).

 

2. Відмінювання кількісних числівників. ( І ст..)

        Особових займ.    ( ІІ ст.)

 

3. Відмінювання дробових числівників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Таблиці з української мови:

 

7 клас:

 

1. Дієслово.

 

2. Особові закінчення дієслів І і ІІ дієвідмін .

 

3. Префіксальний спосіб творення дієслів.

 

4. Наказовий спосіб творення дієслів.

 

5. Чергування приголосних в основах  дієслів І дієвідміни.

 

6. Префіксально-суф. спосіб дієслів ( І ст.)

 

7. Чергування приголосних у коренях дієслів при твор. ос. форм

 

Дієприслівник,дієприкметник

 

1. Заміна підрядних означальних речень дієприкметниковими зворотами.                                                           ( І ст.)

Заміна підр. реч допуст., мети, причини, умови дієприсл. зворотами.                                                             ( ІІ ст.)

 

2. Творення дієприслівників.

 

     Прислівник, службові частини мови:

 

1. Прислівник як частина мови.

 

2. Вищий ступінь порівняння прислівників.

 

3. Способи творення прислівників.

 

 

 

4. Групи вигуків за значенням.     ( І ст. )

Модальні частки.                       ( ІІ ст.)

 

5.  Правопис сполучників разом і окремо.        ( І ст.)

               Правопис прийменників і сполучників .       ( ІІ ст.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиці з української мови

 

8 клас

 

1. Тире між групами підмета і присудка.

 

2. Відокремлені прикладки.

 

3. Відокремлені члени речення.

 

4. Відокремлені обставини.

 

5. Обставини.                 ( І ст..)

       Обставини.                   ( ІІ ст.)

 

     6.   Прикладки.               ( І ст.)

            Неузгоджені означення. ( ІІ ст.)

 

6. Кома при  однорідних членах речення не ставиться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиці з української мови:

 

9 клас

 

1. СПР з кількома підрядними ( з парал. підрядністю)  ( І ст..)

Заміна прямої мови непрямою.                          ( ІІ ст.)

 

2. СПР з кількома підрядними.                       ( І ст.)

СПР  з послідовною підрядністю.               ( ІІ )

 

   3.СПР з підрядними обставинними.          ( І ст.)

      Розділові знаки в ССР.                     ( ІІ ст.)

 

     4. Тире в БСР.               ( І ст.)

Кома і крапка з комою в БСР ( ІІ ст.)