Поради для батьків дітей, що мають мовленнєві вади

Поради батькам

Укладач- Момент

Наталія Михайлівна, вихователь

Розвиваємо мовленнєве

дихання

  Одні діти говорять тихо, інші – прямо-таки кричать. Зауваження не допомагають змінити гучність, або це вдається, але на дуже короткий проміжок часу. Деяким дітям можна бути ораторами, тому що розповідають дуже чітко, виразно, зрозуміло – приємно послухати. Інші не вміють навіть заучений вірш виразно розповісти на ранку. І скільки не прикладати зусиль – все марно. Уважається, що не дано. Чи так це?

  Якість мовлення, його гучність, плавність, інтонаційна виразність багато в чому залежать від мовленнєвого дихання. Неможливо вимовити жодного звуку, не залучивши до роботи дихальну систему. Фізіологічне дихання ми не контролюємо, воно відбувається рефлекторно, безупинно. Вдих і видих відбуваються через ніс, і за тривалістю ці процеси є однаковими. Мовленнєве дихання  істотно відрізняється.                                                                           По-перше, воно контролюється нашою свідомістю; по-друге, вдих відбувається через ніс, а видих – через рот, вдих дуже короткий,а видих досить довгий, між вдихом і видихом передбачається пауза. Крім усього переліченого вище важливим є те, що мовленнєвого дихання можна навчитися.

   Послухайте, як дихає ваша дитина, чи не утруднене в неї носове дихання, чи не доводиться дитині тримати рот відкритим. Ротова порожнина виконує відразу три функції: механічне оброблення їжі, звукоутворення й дихання.  

Поради по розвитку мовлення дитини

• Розмовляйте з дитиною про те, що ви робите з нею разом, про те, що вона бачить і чує навколо себе, про ваші плани на сьогоднішній день.
• Давайте малюку просі вказівки, повторюючи прості речення.
• Допомагайте дитині розширювати словниковий запас і засвоювати нові речові конструкції, для цього читайте і роздивляйтесь разом з нею книжки з малюнками, спонукаючи повторювати прочитане або розказане.
• Будьте хорошим слухачем. Надайте дитині можливість договорити те, що вона хотіла розповісти.
• Намагайтесь не перебивати її, виправляючи вимову і порядок слів, адже вона і сама на слух врешті решт сприймає правильну вимову.
• Обов’язково дивіться на дитину, коли вона розмовляє, показуючи, що уважно слухаєте і її слова важливі для вас.

Як визначити готовність дитини до школи

   Ваш малюк став вже зовсім дорослим і скоро піде до школи. Це означає, що наближається той час, коли він вже буде не дошкільником, а школярем, у нього з’являться нові інтереси, обов’язки. Але чи готова ваша дитина до цього, чи зможе вона взяти цю нову для себе роль?

    Останнім часом все частіше чути висловлювання «дитина готова до школи», «дитина не готова до школи». Але що це означає? Що означає бути готовим до школи? Деякі батьки вважають, що якщо дитина вміє рахувати, писати, то цього достатньо. Але це не завжди так. Звичайно, інтелектуальний розвиток – важлива складова готовності до школи, але далеко не єдина. Психологи розрізняють фізичну і психологічну готовність до школи.

   Коли говорять про «готовність до школи», то мають на увазі не окремі вміння та знання, а Їх певний набір, в якому присутні всі основні компоненти.

   Не можна  не визнати, що навчання може бути ефективним тільки в тому випадку, якщо першокласник володіє необхідними і достатніми для навчання якостями.

  Готовність до шкільного навчання складається з багатьох складових:

1.  Фізична готовність до школи визначається фізичним розвитком дитини та її відповідністю віковим нормам, тобто дитина повинна досягти фізичної зрілості, необхідної для навчального процесу.

2. Психологічна готовність до школи передбачає певний рівень сформованості: загальної поінформованості та соціально-побутового орієнтування; знань і уявлень про навколишній світ; розумових операцій, дій і навичок; пізнавальної активності, що виявляється у відповідних інтересах і мотивації; мовного розвитку, передбачає володіння досить великим словником, основами граматичного ладу мови, зв’язковим висловлюванням та елементами монологічного мовлення. 

3. Емоційна зрілість являє собою вміння регулювати свою поведінку, що включає можливість досить тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

4. Соціально-комунікативна готовність до школи складається з умінь дитини будувати взаємини в колективі однолітків: займати лідируючу позицію, вміти працювати в команді та підтримувати лідера – а також вміти спілкуватися з дорослим співрозмовником.

   Крім того, дитина повинна хотіти йти до школи. І тут ми, дорослі, повинні вміти відмежовувати внутрішню мотивацію дитини від зовнішньої. Дошкільник повинен йти в школу тому, що хоче багато знати, очікує, що так буде цікаво, а не тому, що ми купуємо йому за це новий конструктор або робота.