Поради для батьків дитини з розладами аутичного спектра

Поради для батьків дитини з розладами аутичного спектра

• Спостерігайте за дитиною. Ведіть докладні записи своїх спостережень за найменшими проявами поведінки дитини. Що саме робить дитина? Наскільки довго здійснює ту чи ту стереотипну дію? Чи робить перерви під час дій? Куди дивиться? Як реагує, коли її намагаються відволікти? Як змінюється її вираз обличчя? Щовечора варто аналізувати спостереження, перевіряти ефективність тієї чи тієї терапії, відстежувати динаміку розвитку дитини, фіксувати все. Записи щодо спостережень можна оформити так:
• Приєднуйтеся до дій дитини. Якщо дитина крутиться навколо себе, слід робити те саме. Якщо вона постійно дивиться на пальці рук, варто повторювати ці рухи, якщо дитина вокалізує — повторювати ті самі звуки. Метою таких дій є розв’язання кількох завдань. Батьки мають змогу побачити та відчути те, що бачить та відчуває дитина. Водночас це є гарним способом показати дитині, що її люблять, хочуть спілкуватися з нею та бути поряд. У дитини виникне бажання приєднатися до реального світу. Адже відомо: навіть найскладніші операції та медичні процедури не можуть зробити людину здоровою, якщо вона сама не захоче вилікуватися. Також повторення поведінки дитини з боку дорослого дивує її та водночас є гарною пасткою уваги.
• Встановлюйте зоровий контакт. Для встановлення зорового контакту слід використовувати ті предмети, що справді цікавлять дитину. Це може бути їжа (каша, сік, цукерки), будь-які іграшки. Наприклад, під час годування: спершу необхідно сісти навпроти дитини так, щоб їй було зручно на вас дивитися. Ложку, наповнену улюбленою для дитини їжею, піднести до свого обличчя і чекати зустрічі поглядів. Опісля слід усміхнутися і сказати слово «їжа». За один прийом їжі можна встановити зоровий контакт близько тридцяти разів. Поступово дитина звикає, що після того, як вона дивиться у вічі, стається щось приємне.

• Створіть у родині атмосферу тепла та любові. Зробіть так, щоб дитина захотіла бути з батьками. Дитина має відчути, що світ сім’ї не є для неї загрозою, що тут її люблять, що тут панують радість та щастя. Звісно, в основі цього — глибинна робота батьків, адже зрозуміло, що дитина не хоче активно включатися у світ, де постійно чвари, крики, претензії та неприйняття.

• Розширюйте сенсорний досвід дитини. Необхідно «насичувати тіло» різноманітними фізичними рухами (розвивати велику моторику, обіймати, гладити, лоскотати, брати на руки та підкидати), вводити в заняття ритмічні вправи, розширювати тактильний досвід за допомогою природних матеріалів: ходити босоніж по траві, піску, землі, торкатися до гілочок, травички, відчувати теплу або холодну воду тощо.
• Розмовляйте з дитиною. Особливо на ранніх етапах розвитку мовлення. Показуйте та називайте їй різноманітні предмети вдома, пояснюйте дії дитини, а також свої. Використовуйте дуже прості фрази, супроводжуйте слова жестами, старайтеся вимовляти всі слова приблизно з однаковою гучністю та однаковим тоном. Найбільш вживані слова можна скоротити до одного складу. Наприклад, во (вода), сі (сік), ма (мама). Слід створювати особливі умови для розвитку мовлення. Наприклад, якщо дитина підходить до шафи з іграшками і починає кричати, не потрібно одразу виконувати її бажання, навіть, якщо ви абсолютно впевнені, що в такий спосіб дитина просить свою улюблену машинку. Замість цього потрібно запитати: «Що ти хочеш? Скажи!», і, вдаючи нерозуміння, показувати на будь-які предмети в кімнаті, називати будь-які дії, тільки не ті, що хоче дитина. Це стимулюватиме розвиток її мовлення. Важливо, аби батьки показували дитині, що вони не перестали її любити такою, якою вона є, що вони не виконують її прохання не тому, що не хочуть, а тому, що спілкуватися без слів — неможливо, і лише за допомогою слів вона зможе пояснити свої бажання та досягти поставленої мети.