Поради психолога:''На допомогу учителю"

Про матеріал
Поради, рекомендації, правила та пам’ятки психолога для учителів. Ці матеріали допоможуть вчителям знайти вихід з деяких ситуацій, які їм важко самостійно вирішити.
Перегляд файлу

Поради психолога на допомогу учителю

ШАНОВНІ ВЧИТЕЛІ!

  1. Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
  2. Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.
  3. Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.
  4. Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.
  5. Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте дешевого авторитету всепрощенням, невимогливістю – це розбещує дітей.
  6. Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.
  7. Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.
  8. Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.
  9. Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.
  10. Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.
  11. Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.
  12. Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОРАДИ  ВЧИТЕЛЯМ  ДЛЯ  ПОЛІПШЕННЯ  НАСТРОЮ

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗОЛОТІ  ПРАВИЛА  ПЕДАГОГА

1. Прийшов у школу - зроби розумне й шляхетне лице.

2. Кожного разу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство і про всяк випадок з'їж морозиво.

3. Гроші та педагогіка мало сумісні.

4. Нехай всі манекенниці світу, побачивши твою усмішку, подадуть у відставку.

5. Не заходь в душу до дітей, якщо тебе про це не просили.

6. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.

7. Жартуй до тих пір, доки не навчишся.

8. Пам'ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель - спопелити душу.

9. Приходити на урок слід настільки підготовленим, щоб знати точно: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.

10. Кожного разу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.

11. Намагайся їсти кожен день.

12. Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге і щасливе педагогічне життя.

13. Ніколи не чекай похвали, а намагайся відразу ж з'ясувати, як з нею йдуть справи.

14. Люби кого-небудь крім школи, і тоді у тебе буде все в порядку.

15. Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти артист, ти кращий педагог країни, ти найщасливіша людина

16. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.

17. Пишайся своїми помилками, і тоді у тебе їх буде з кожним роком все менше.

18. Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей.

19. Якщо ти вмієш самий звичайний факт подати як відкриття та домогтися подиву і захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.

20.Пам'ятай: хороші педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.

21. Віддай школі все, а вийшовши зі стін школи, почни нове життя.

22. Постарайся завжди бути здоровою, навіть якщо в цей хтось не повірить.

23. Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: "Он вчителька пішла".

24. Не спи на уроці; дурний приклад заразливий.

25. Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.

26. Пам'ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.

27. Добре, якщо пізно увечері, коли ти згадаєш своїх учнів, обличчя твоє осяє посмішка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.

Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ПЕДАГОГАМ  У  РОБОТІ  З ОБДАРОВАНИМИ  ДІТЬМИ

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ЧАС

1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили

5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ВЧИТЕЛЯМ  ЩОДО  РОБОТИ  З  УЧНЯМИ,  ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ  ДО  ГРУПИ  РИЗИКУ

1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.

2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми.

3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації...

4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.

5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей "список” в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ВЧИТЕЛЮ З МЕТОЮ СТВОРЕННЯ УМОВ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО ШКОЛИ

    Уникайте авторитарного стилю педагогічної діяльності.

    На уроці вчитель обов’язково повинен використовувати слова підтримки для забезпечення позитивної атмосфери.в те, що все вийде."

    Кожного учня оцінюйте об’єктивно, а не з власної позиції

    Оцінюйте ситуацію, вчинок, а не саму дитину.

    Порівнюйте результати роботи учня тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.

    Треба чесно і терпляче відповідати на всі запитання дитини.

    У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність, індивідуальність.

    Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкати руками, коштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

    Підтримуйте в дитині почуття власної гідності й позитивного образу «Я».

    Не використовуйте негативних оціночних суджень, негативного програмування, не навішуйте «ярликів».

    Розвивайте уміння слухати.

    Розвивайте довільні зусилля у школяра, оскільки навчальна діяльність вимагає саме довільної уваги та пам’яті.

    Будьте зразком для дитини, слідкуйте за своєю поведінкою.

    Ставте конкретні вимоги, даючи при цьому конкретні пояснення.

    Обговорюйте з учнями не лише, що не можна робити в школі, а й обов’язково, що можна. Це допоможе дитині усвідомити свої права та обов’язки.

    Створюйте сприятливі умови , для того, щоб учень зайняв певну позицію серед однолітків, а не перетворився на аутсайдера. Згуртовуйте першокласників.

    Формуйте адекватну самооцінку.

    Формуйте навички пошуку соціальної підтримки ( уміння просити про допомогу та виражати вдячність).

    Пам’ятайте: підвищення голосу, сурове покарання в адаптаційний період є негативнішим методом.

    Заохочуйте гарну поведінку найчастіше та по змозі ігноруйте провокаційні вчинки дитини.

    Під час уроків до мінімуму обмежуйте відволікальні чинники.

    Постійно використовуйте на уроці ігрові види діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-ГО КЛАСУ ЩОДО УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ В УЧНІВ

    Проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

    реалізовувати демократичний стиль керівництва;

    не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

    намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;

    орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

    допомогти учням з низьким соціальним статусом в классному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі;

    проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

    залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

    на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

    звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правила, яких має дотримуватися вчитель щодо невстигаючих учнів

 

  • Не ставте невстигаючого учня в несподівану ситуацію «запи­тання — відповідь»; дайте учневі можливість підготуватися та обмір­кувати відповідь.
  • Бажано, щоб учень відповідав не усно, а письмово.
  • Засвоєння великого за обсягом, різноманітного складного матеріалу не давайте відраду; розділіть його на окремі інформацій­ні шматки і подавайте поступово, в міру засвоєння.
  • Не примушуйте невстигаючих учнів відповідати новий, тіль­ки-но засвоєний на уроці матеріал; відкладіть опитування на нас­тупний урок, дайте учневі можливість опрацювати його вдома.
  • Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не лише оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумни­ця» тощо) формуйте в учня впевненість у власних силах, у своїх знаннях, у можливості вчитися; ця впевненість допоможе учневі в екстремальних, стресових ситуаціях іспитів, контрольних, олімпіад тощо.
  • Тактовно оцінюйте невдачі учня, адже він сам дуже болісно їх сприймає.
  • Під час підготовки відповіді давайте час для перевірки та виправлення написаного.
  • Якомога менше відволікайте учня, його увагу, створюйте спокійну, а не неврозну обстановку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВИХОВАТЕЛЯМИ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ СТАН

1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили

5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ГРУПИ РИЗИКУ

1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.

2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми.

3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації...

4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.

5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей "список” в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради вчителям для поліпшення настрою


1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з”явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам”ятайте: думати про себе – ваш головний обов”язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з учнями, які проявляють агресивність, потрібно:

1. Розвивати почуття емпатії(співчуття), вміння ставити себе на місце іншої людини). Заохочуйте учнів до таких проявів. Чергуйте виконання різних ролей.

2. Розвивайте альтруїзм, милосердя.

3. Розмовляйте спокійним тоном, інакше ви « підключаєтесь» до збудження учня і провокуєте підсилення агресивних імпульсів.

4. Розвивайте вміння брати на себе відповідальність.

5. Привертайте увагу до випадків, коли насильницькими методами можна досягти тільки негативного результату( погіршення стосунків, тощо) і навпаки, спілкуючись доброзичливо, виховано — можна досягти поставленої мети. (Зазвичай, агресивні діти мають негативний досвід — досягати свого насильницьким методом, засвоєним у сім’ї). Допоможіть їм набути новий, позитивний досвід.

6.  Демонструйте модель неагресивної поведінки.

7.  Навчайте розпізнавати свої емоційні стани.

8.  Вчіть висловлювати свої негативні емоції прийнятними засобами ( у хвилини гніву зім’яти аркуш паперу, паперову кульку кинути ціль; можна бити подушку, ходити пішки).

9. Розкажіть, що зняти напруження можна зняти у спортивнихзмаганнях, фізичною працею.

10. Вчіть нових способів реагування у конфліктних ситуаціях.

11. Виховуйте внутрішню зібраність, витримку.

12.  Спілкуйтесь та вчить учнів, використовуючи «Я»-повідомлення («Мені неприємно, коли мене ображають» замість «Ти мене обманув»; «Я розчарований у людині, якщо вона часто запізнюється» замість «Ти знову запізнився»).

Так, учитель може дібрати чимало вправ і завдань, які можна використовувати, як на уроці, так і на виховних годинах, позаурочний час. 

 

 

 

 

 

Пам’ятка для вчителя

У роботі з візуалами:

- використовувати у подачі матеріалу колір, форми, відстань;

- для збільшення внутрішньої візуалізації (щоб учні “БАЧИЛИ”), стежити за тим, щоб при поясненні матеріалу тіло педагога було нерухомим, голос м’яким, мова уповільнена;

- запитувати у дітей, яке місце перебування учителя при подачі інформації чи слухання відповідей їм подобається;

- давати завдання уявляти здалеку, зблизька, збоку наочну інформацію, представлену на уроці (фотографії чи портрети історичної особи, письменника, діяча, тощо);

- давати завдання подумки відтворювати портрет, формулу тощо;

- давати завдання уявити не тільки картини події, а й те, що учень там знаходиться;

- пропонувати подивитися на карту (кордон між певними країнами, місце події...), закрити її, нанести дані на контурну карту;

- пропонувати відшукати в параграфі терміни (назвіть 2-3 терміни);

- давати завдання подивитись на сторінку параграфу, закрити підручник, описати її;

- давати завдання зробити листівку (діаграму, графік, ілюстрацію) до теми (параграфа). Влаштувати конкурс на кращу листівку;

- пам’ятати, що вони організовані, дисципліновані, спостережливі, спокійні, обережні, важко запам’ятовують вербальні інструкції; мають розвинену уяву, менше відволікаються на шум, краще пам’ятають те, що бачили.

 

У роботі з учнями-аудіалами:

- використовувати у подачі матеріалу розмір, паузи, предикати, варіації голосу, ритм;

- використовувати лексику з цікавих для учня тем. Для цього потрібно не тільки з’ясувати, чим цікавляться учні, ай освоїти цю інформацію;

- проводити конкурси ораторів, казкарів, міні-конкурси на кращі формулювання (висновків до теми, відповідей на конкретні запитання, тощо);

- підносити престиж учнів, які володіють словом, відповідним підкріпленням (нагородами, званнями, тощо);

- пам’ятати, що вони балакучі, часто розмовляють самі з собою, промовляють слова при читанні, легко повторюють почуте; легко засвоюють мови; легко відволікаються, люблять музику, краще пам’ятають те, що обговорювали.

    Але загалом варто зменшити кількість лекційного матеріалу, оскільки аудіальна модальність у більшості учнів є достатньо розвиненою і тільки 22% дітей віддають перевагу аудіальному способу одержання інформації.

 

У роботі з кинестетиками:

- забезпечувати їм відчуття  комфорту і концентрації уваги на об’єкті. Для цього їх варто посадити на перші парти, щоб жестами, поглядами, дотиками приєднувати їх;

- пам’ятати, що вони продуктивніше навчаються працюючи, запам’ятовують — граючи, при читанні водять пальцями, мають розвинену інтуїцію, запам’ятовують лише загальні фрази;

- активніше навантажувати їх. Вони краще навчаються в іграх, у інших активних формах. Частіше викликати їх до дошки, захоплювати сюжетом;

- частіше давати їм завдання писати, малювати; звертати увагу на відчуття руху руки, плеча. При роботі з картами можна пропонувати їм водити по ній олівцем (пальцем);

- використовувати у подачі матеріалу температуру, рух.

   Варто пам’ятати, що розвиток аудіального (лівопівкульного каналу) покращує увагу, зменшує здатність до відволікання.

 

                              Характерні ознаки сенсорних систем.

У розмові часто вживаються слова:

Візуал

Аудіал

Кінестетик

Аудіал-дискрет

- Бачите, дивіться, звертаємо увагу, як це виглядає...

- Яскравий, темний, …

- Розпливчасто, чітко...

Чуєш, говори, не шуміть, давайте все узгодимо, налаштуємось, як звучить,...

- Голосний, тихий, …

- Дзвінко, ...

- Відчуваємо, все схвачуємо на льоту, доторкнемося, спробуємо,...

- Тяжкий, гладкий, смачний, свіжі, запашний, …

- Тепло, гостро, ...

- Думайте, давайте порівняємо, знаємо, розумієте, пам’ятайте, вірити, …

- Поважна, мінлива, …

- Таким чином, отже, звідси, зрозуміло, ...

 

 

 

Поставте загальне запитання і спостерігайте

Візуал дивиться

Аудіал дивиться

Кінестетик дивиться

Наліво-догори

направо-догори

прямо-догори

Очі на місці

Вліво-вбік

Вправо-вбік

Вліво-вниз

Очі майже постійно знаходяться в русі

Направо-вниз

Прямо-вниз

 

 

Характерні ознаки поведінки

Візуал

Аудіал

Кінестетик

Плечі розправлені;

у спілкуванні схильний зберігати дистанцію, фрази воліє починати із займеника «ти» або «Ви»

Повільний, з мінімальною жестикуляцією;

Під час розмови воліє не дивитися в очі, а ніби розглядає партнера;

 

Плечі і шия срямовані вперед;

Воліє бути ближче до партнера й любить доторкатися до нього руками;

Розмовляє швидко і голосно з багатьма паузами;

Оцінює все навколо не відносячи це до себе;

У конфлікті найчастіше звинувачує.

Мова монотонна, зазвичай говорить «ті...», «той...», рідко - «я»;

Намагається не брати на себе відповідальність.

Помітно зловживає словом «я»;

У конфліктах схильний до вибачень.

 

 

Щоб сформувати у школярів  бажання вчитися, потрібно дотримуватись таких вимог:

1. Якомога менше використовуйте на уроках ситуацію змагання. Краще привчати дітей до аналізу і порівнянню своїх особистісних результатів і досягнень. Ситуацію змагання можна переключити на ігрові види діяльності.

2. Визнавайте право дитину на помилку. Необхідно пам’ятати про те, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення дитини до навчання.

3. Навчіть бачити причини своіх невдач і помилок не тільки в зовнішних обставинах, але й і в самому собі, розуміти ці причини і виправляти помилки.

4. Намагайтеся уникати встановлення часових обмежень там, де це можливо, тому що це не лише пригнічує розвиток творчості, але й перешкоджає розвитку внутрішньої мотивації.

5. Підбирайте навчальні завдання з елементом новизни та непередбачуваності, це сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.

6. Стежте за тим, щоб ці завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали рівень оптимальної сладності, сприяли майстерності та компетенції дитини. Регулюйте складність завдань, щоразу підвищуючи її.

7. Формуючи у дитини відчуття компетентності, частіше підкреслюйте те, чому та навчилася, усі позитивні здобутки й те, чому вона може навчитися, не фіксуйте  увагу на її невмінні та недосконалості. Тоді свою некомпетентність у нових складних ситуаціях дитина сприйматиме як можливість чомусь навчитися, а не як свою особистісну ваду.

8. Створюйте на уроці ситуацію успіху для окремих учнів та класа в цілому(навіть якщо діти цього і не заслуговують). Пізнавальний інтерес формується тільки у тому випадку, коли учбова діяльність успішна, а здібності і старанність позитивно оцінюються дорослим.

 

 

 

 

 

 

Поради вчителям

Із замкненими дітьми:

 1. Розширюйте коло спілкування, знайомте з новими дітьми першим.

2. Наголошуйте на перервах про корисність спілкування, розпитайте учня, що нового він дізнався, розмовляючи з іншими.

3. Прагніть стати для дитини взірцем людини, яка ефективно спілкується, що дуже допомагає їй у житті.

4. Залучайте якомога частіше до групових форм роботи, давайте завдання для колективної роботи.

5. Ніколи не протиставляйте дитину колективові, припиняйте зневажливі зауваження однокласників.

 

 Із тривожними дітьми:

 1. Доручення тривожної дитини мають відповідати віку.

2. Підтримуйте, говоріть про свою впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання.

3. Не порівнюйте досягнень дитини з успіхами інших дітей. Дуже важливі оптимістичні прогнози.

4. Не допускайте ситуації змагання, публічного виступу.

5. Зменшити або усунути тривожність дитини можна за допомогою малювання, фізичних вправ, читання художньої літератури, ігрової терапії, музикотерапії.

 

З агресивними дітьми:

 1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватись на вас, зрозумійте її обурення: допоможіть усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

2. Дочекайтесь, коли емоції вщухнуть, і тільки тоді розкажіть дитині, що її агресія непотрібна в цій ситуації, все можна вирішити іншим, спокійним тоном.

3. Учіть дитину розуміти себе й інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття і почуття інших, вона зможе свідомо обирати форми боротьби і захисту.

4. Спостерігайте за собою, щоб інколи ви самі не стали взірцем агресивної поведінки.

5. Залучайте батьків, з’ясуйте, чи вони не подають негативного прикладу.

 

 З гіперактивними дітьми:

 1. Уведіть знакову систему оцінювання. Хорошу поведінку і досягнення винагороджуйте, не жалійте для такої дитини схвалення.

2. Частіше проводьте хвилинки відпочинку з легкими вправами і релаксацією.

3. У класі бажано мати мінімальну кількість предметів, які можуть відволікати увагу.

4. Спрямовуйте зайву енергію гіперактивних дітей у корисне русло – під час уроку попросіть вимити дошку, прибрати зошити.

5. Уведіть проблемне навчання, використовуйте у процесі навчання елементи гри, змагання. Більше давайте творчих завдань, уникайте монотонної діяльності.

6. Давайте лише одне завдання за раз. Якщо учень має виконати велике завдання, нехай воно буде у вигляді послідовних частин. Періодично контролюйте хід роботи над кожною частиною, вносячи відповідні корективи.

7. Створюйте ситуацію успіху, в якій дитина могла б проявити свої сильні сторони.

 

docx
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
7 квітня 2020
Переглядів
362
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку