Поради психолога "Як пройти атестацію"

Як пройти атестацію: поради психолога

На запитання: що є найскладнішим для вас у передатестаційний період - учителі зазвичай відповідають: написання творчої роботи або узагальнення власного досвіду. Ця стаття допоможе зробити вашу роботу планомірною і раціональною та надати атестаційній комісії якісний інтелектуальний продукт

Атестація найчастіше відбувається у двох формах: як творча робота та як виступ перед комісією. Ми зібрали відповіді на найважливіші питання, що виникають у ході атестації. Це інформація про те, що необхідно при підготовці творчих письмових робіт і у відповідях перед комісією: іспит і звіт про творчу роботу. Ми комплексно підійшли до проблеми успішного проходження атестації. Деякі фактори, розглянуті тут, на перший погляд, не стосуються теми, але насправді вони дуже важливі. Ситуація атестації завжди несе в собі ваше самопочуття і можливість/неможливість зібратися, зосередитись. Усе це збільшує частку необ'єктивності в оцінці вашої праці. Саме для того, щоб зменшити вплив цих факторів, ми просимо вас приділити увагу діям, спрямованим на збереження здоров'я, оптимальне харчування, створення позитивного іміджу.

Проте спочатку розглянемо питання, що стосуються формальної сторони проходження атестації.

Загальні положення про атестаційну роботу

Форми робіт учителів, які атестуються:

творчий звіт;

науково-методична робота;

дослідно-експериментальна робота;

авторський проект.

Творчий звіт пропонує підбиття підсумків роботи претендента за період, як правило, не менший, ніж рік. При цьому особлива увага звертається на те, що звіт був присвячений розв'язанню проблем, важливих як у теоретичному, так і в практичному плані.

У звіті повинні бути чітко виділені: основна ідея, задум, основні етапи і способи реалізації, результати.

Науково-методична робота зазвичай присвячується розробці нової методики, нових прийомів або програми навчання. У ній необхідно розкрити новий зміст програми (методики), дати обґрунтування доцільності її впровадження, форм і методів реалізації.

Дослідно-експериментальна робота проводиться з метою доказу нового положення, якоїсь нової тези. У роботі повинні бути чітко сформульовані мета, задачі, описані технологія проведення і результати експерименту.

Авторський проект містить цільову програму розвитку освітнього закладу чи його окремих структур, опис нового навчального предмета або педагогічної психології. Проект повинен містити обґрунтування мети, заходів для його забезпечення, розрахунок ресурсів, необхідних для його здійснення (тимчасових, кадрових, матеріальних і фінансових витрат).

Названі види робіт мають багато спільного при оформленні, і надалі для зручності ми будемо називати їх творчими роботами і дамо опис основних етапів їхнього створення і захисту.

Основні критерії оцінки творчих робіт

Актуальність обраної тематики, оригінальність роботи, новизна ідей або способів, шляхів їхньої розробки. Цінність роботи з урахуванням специфіки місцевих умов, цілей і завдань навчального процесу, контингенту учнів та інших факторів.

Науковість і вірогідність методів розробки, аргументованість основних положень з урахуванням аналізу науково-методичної літератури і періодики з проблем дослідження як у нас, так і за кордоном.

Ефективність упровадження ідей або пропонованих способів на практиці, у роботі самого претендента. Показати параметри і критерії, за допомогою яких можна представити повну й об'єктивну картину аналізованих явищ.

Перспективність і практична значимість роботи. Можливість використання ідей, програм, методик в інших навчальних закладах.

Стиль, грамотність викладу.

Культура оформлення (відповідність представленої роботи вимогам стандарту).

Логічна послідовність виконання творчої роботи

Підготовка до творчої роботи:

попередній вибір теми на основі вивчення літератури;

визначення об'єкта дослідження;

визначення предмета дослідження.

Одержання консультації в керівника роботи з метою уточнення актуальності роботи, діагностичних методик і можливості застосування на практиці обраних методів і прийомів.

Планування роботи:

визначення експериментальних і контрольних груп;

уточнення діагностичних методик і критеріїв, за якими відбуватиметься порівняння;

планування роботи з дітьми за темою дослідження (план-конспект занять, виховних заходів та інших форм роботи);

розробка методики аналізу й оцінки результатів дослідження.

Проведення роботи:

проведення констатуючого експерименту, аналіз досвіду роботи;

на основі результатів експерименту (досвіду роботи) організація роботи з дітьми (уроки, заняття, позакласні заходи, індивідуальна робота), спрямованої на перевірку гіпотези і змісту завдань дослідної роботи;

уточнення гіпотези і змісту дослідної роботи з визначенням можливих позитивних і негативних результатів, визначення психолого-педагогічних умов її ефективності й усунення негативних явищ;

на основі висновків повторне проведення формуючого експерименту для обґрунтування наукової гіпотези, перевірки виконання завдань дослідження і визначення психолого-педагогічних умов, що забезпечують їхнє виконання;

висновки, рекомендації.

Оформлення роботи:

компонування підготовлених текстів у глави;

написання висновків;

написання вступу;

складання списку використаної літератури, ілюстрацій, додатків;

зміст і оформлення титульного аркуша.

Хто може бути керівником і рецензентом творчої роботи

Керівниками творчої роботи можуть бути викладачі і наукові співробітники ВНЗ, педагогічні і керівні працівники системи освіти, які мають вищу категорію, звання «учитель-методист», «вихователь-методист» тощо.

Основним завданням керівника є сприяння професійному зростанню педагога, надання йому допомоги в самоосвіті, залучення його до наукових методів дослідження і діагностики.

Керівник зобов'язаний:

обговорювати з педагогом, який атестується, тему, концепцію, план роботи; він може надати йому допомогу в постановці проблеми дослідження і визначення форми творчої роботи;

дає рекомендації з підбору літератури;

допомагає у визначенні етапів і послідовності виконання роботи;

разом з претендентом визначає параметри оцінки досліджуваного процесу й аналізує отримані результати;

пише відгук на роботу, завірений керівником закладу.

Відгук має містити аналіз роботи й оцінку професійних якостей претендента, виявлених їм у ході виконання роботи.

Рецензент може призначатися атестаційною комісією. Він оцінює новизну, науковість, грамотність, якість виконання й оформлення рецензованої роботи, орієнтуючись на критерії оцінки творчих робіт.

Ваша кваліфікаційна категорія: вимоги до змісту й оформлення робіт

Відповідно до кваліфікаційних вимог творча робота може бути заявлена на другу, першу і вищу кваліфікаційні категорії в залежності від глибини пророблення теми, широти комплексу розв'язуваних у роботі проблем і задач тощо.

На другу кваліфікаційну категорію необхідно розробити певну тему курсу або методу її викладання.

Робота повинна містити:

огляд літератури по розглянутій темі;

опис пропонованого підходу і системи заходів;

оцінку роботи й аналіз результатів.

На першу категорію необхідно розробити комплекс проблем, що мають значимість для великої кількості суб'єктів (учнів, працівників). У ній повинен бути представлений переконливий доказ ефективності даного підходу, підкріплений кількісними показниками.

Робота, як правило, включає:

огляд і аналіз літератури;

опис і обґрунтування цілей, задач, методів і етапів розв'язання проблеми;

оцінку результативності на основі наукових методів збору інформації (анкетування, тестування і т. д.).

Творча робота на вищу категорію вимагає новаторського підходу до розв'язання проблем, коли автор висуває ідеї, що мають значення в системі освіти (закладі освіти).

Кандидат на вищу категорію у своїй роботі повинен провести:

огляд і аналіз літератури;

описати й обґрунтувати роботу з виділенням новизни, актуальності і практичної значимості теми, включаючи концепцію, принципи й різні аспекти проблеми;

оцінити та проаналізувати результативність роботи на основі наукових методів збору й обробки інформації;

дати рекомендації з упровадження роботи в практику інших навчальних закладів.

Поради щодо оформлення й процедури захисту роботи

На засіданні комісії педагогу, який атестується, надається 10-15 хвилин для викладу основного змісту й висновків роботи.

Після цього зачитуються відгук керівника і рецензія. Потім члени комісії задають запитання за змістом його роботи. Присутність рецензента і керівника на комісії необов'язкова.

При оформленні творчої роботи необхідно дотримуватися наступних вимог:

робота може бути написана від руки або надрукована (машинка, комп'ютер і т. д.);

граничний обсяг роботи - 40 сторінок стандартного машинописного тексту (без урахування можливих додатків);

сторінки повинні бути пронумеровані;

сторінка повинна мати поля праворуч не менше 1 см, а ліворуч - не менше 3 см (для підшивки і приміток), зверху і знизу - по 2 см;

в одному рядку повинно бути 60-65 знаків, пробіл між словами рахується як один знак;

абзацний відступ дорівнює 5-ти знакам;

на одній сторінці суцільного тексту повинно бути 28-30 рядків;

записи повинні бути чіткими й акуратними.

Послідовність сторінок у роботі

На початку повинен бути оформлений титульний аркуш, потім план роботи з указанням сторінок, що відповідають кожному пунктові або розділу плану.

Таблиці, схеми, рисунки, графіки, формули, що є в тексті, а також додатки нумеруються окремо. Кожна таблиця, схема, графік повинні мати назву і посилання на джерело даних з указанням одиниць масштабу.

У списку використаної літератури всі публікації наводяться або за алфавітом, або в порядку цитування. При цитуванні вказується не тільки джерело, а й сторінка, з якої взята цитата. Нижче наводяться приклади опису бібліографічного апарату літератури.

Бібліографічний пошук

При аналізі літератури з вашої проблеми виникає необхідність роботи в бібліотеці. Перш ніж звертатися до бібліотеки, треба грамотно оцінити свою домашню методичну бібліотеку. Ви можете відшукати в ній корисні для вашої роботи книги і статті із журналів. Якщо ж звертатися до бібліотеки необхідно, варто спланувати свій час так, щоб виділити визначені дні і години для роботи в довідково-бібліографічному відділі.

Є сенс спочатку звернутися до енциклопедій, тому що в них може міститися не тільки коротка інформація із суті питання, а й список основних робіт з даної проблеми, а потім для цілеспрямованого пошуку - до каталогів бібліотеки.

Каталоги - це списки книг, що є у фондах, оформлені у вигляді брошур або карток.

Існує чотири види каталогів: алфавітні, предметні, систематичні і каталог нових надходжень.

До алфавітного каталогу ми звертаємося в тому випадку, якщо відомі назва книги і прізвище її автора.

У предметному каталозі назви книг розміщені не за алфавітом, а за рубриками, кожна з яких присвячена будь-якому предмету (визначеній темі). Самі рубрики йдуть одна за одною в алфавітному порядку, як і назви книг усередині самих рубрик.

Систематичний каталог - це каталог, у якому назви книг згруповані за рубриками і підрубриками, однак самі рубрики, на відміну від предметного каталога, розташовані не за алфавітом, а за системою дисциплін.

Каталог нових надходжень - це систематичний каталог нових видань, що надійшли за останні півроку.

Відомості про літературу, отримані з каталогів, виписуються на окремі картки з указанням шифру, щоб замовити книгу в бібліотеці.

Опрацювання відібраного матеріалу бажано вести одночасно із записами матеріалу, що зацікавив вас.

Необхідні цитати, що зацікавили вас, краще записувати на окремих картках з указанням вихідних даних джерела і сторінки.

Аналіз літературних джерел завершується складанням огляду.

В огляді не слід прагнути до викладу всього матеріалу в хронологічному порядку, а розкривати стан питання у різних літературних джерелах. Посилання на автора і його роботу дуже важливі для читача. У разі потреби така вказівка дозволяє йому безпосередньо звернутися до першоджерела і зробити необхідні уточнення.

Для того щоб зробити свою роботу більш яскравою й цікавою, посилаючись на того чи іншого автора, полемізуючи з ним, використовуйте різноманітні дієслова: аналізує, заперечує, висловлює думку, додає, доводить, допускає, ставить запитання, викладає, констатує, сподівається, знаходить, починає, не розділяє точку зору, не погоджується, виявляє, обговорює, пояснює, відповідає, відзначає, відстоює, визначає, переказує, пише, повторює, підтримує, підтверджує, дозволяє, розуміє, припускає, представляє, визнає, приймає точку зору, дійшов висновку, розбирає питання, розділяє, міркує, роз'яснює, рекомендує, вирішує проблему, погоджується, сумнівається, повідомляє, запитує, посилається, уважає, указує, згадує, стверджує, уточнює, фіксує тощо.

Правила вказівки літературних джерел

Якщо джерело має автора, то спочатку пишеться його прізвище, а потім ініціали.

Галанова Т. В. Розвиваючі ігри з малятами до трьох років. - Ярославль, 1998.

Якщо авторів два чи три, то вказуються і прізвища всіх авторів з ініціалами в тій же послідовності, як і в джерелі.

Галанов А. С., Корнілова С. Н., Куликова С. Л. Заняття з дошкільнятами з образотворчого мистецтва. - М., 2000.

Якщо кількість авторів більше трьох чоловік, то вказується тільки назва джерела.

Діагностика і корекція розумового розвитку в шкільному і дошкільному віці. - Петрозаводськ, 1992.

Якщо назва джерела містить додаткові відомості (посібник, підручник, збірник праць, огляд, учені записки), то після основної назви ставиться двокрапка, а потім наводяться відомості з прописної букви.

Смирнова Е. О. Психологія дитини від народження до семи років: Підручник для педагогічних вузів і училищ. - М., 1997.

У випадку виходу джерела під загальною редакцією (за редакцією) після найменування джерела ставиться одна коса лінія (/): Під заг. ред. або / Під ред. Потім - ініціали і прізвище редактора в родовому відмінку. Якщо ж указується редактор або укладач, то після найменування джерела також ставиться одна коса лінія (/) і з прописної букви пишеться: / Ред. або / Укл. Потім - ініціали і прізвище редактора або укладача в називному відмінку.

Соціально-педагогічні проблеми професійного становлення молодих учителів / Укл. С. Г. Вершловський. - Л., 1989.

Практикум з дитячої логопедії / Під ред. У. І. Селіверстова. - М., 1997.

Реклама за рубежем / Ред. Б. Г. Карпова, укл. І. С. Сидельников. - М., 1977.

У випадку, якщо посилання дається на яку-небудь статтю, надруковану серед інших творів цього ж автора й об'єднаних в одній книзі, після прізвища автора з ініціалами наводиться назва статті, потім ставляться дві косі лінії (//) і наводяться всі бібліографічні дані джерела.

Розанова В. В. Декаденти // Розанов В. В. Думки про літературу. - М., 1989. - С. 211-215.

Плеханов Г. В. До питання про роль особистості в історії // Вибр. філософські твори. - Т. 2. - М., 1956.

При описі багатотомних видань після прізвища й ініціалів автора пишеться Зібр. або Тв., ставиться двокрапка і вказується кількість томів: У 3 т., У 10 т.

Порядковий номер видання пишеться так: 5-е вид.; 2-е вид., доп.; 3-є вид., випр.; а рік видання пишеться після цього, але перед указанням сторінок.

Коломінський Я. А. тв. У 2 т. - Т. 1. - М., 1982. - С. 201-242.

Сухомлинський В. А. Вибр. пед. тв.: У 3 т. - М., 1980.

Місце видання - обов'язковий бібліографічний елемент - наводиться в називному відмінку.

Прийняті скорочення: Москва - М.; Санкт-Петербург - Спб.; Петербург - Пт.; Ленінград - Л.; Нижній Новгород - Н. Новгород; Лондон - L.; Нью-Йорк - N.Y.; Париж - Р. (Київ - К. - Ред.).

При двох місцях видання вказуються обидва і відокремлюються одне від одного крапкою з комою:

Гегель. Тв.: У 3 т. - Т. 1. - М.; Л., 1934. - С. 174-191.

Рік видання вказується цілком без букви «г». За відсутності року видання пишуться прописні букви «Б. Р.» (без року) або «S.A.» (sine anno) для іноземних мов.

При посиланні на томи, частини, розділи, глави (у залежності від побудови джерела) і сторінки дотримуються наступних правил:

- усі відомості даються арабськими цифрами;

- ці дані є додатковою інформацією, відокремлюються один від одного тире і пишуться скорочено: Том 4 - Т. 4.; Випуск 5 - Вип. 5; Книга 2 - Кн. 2.; Глава 4 - Гл. 4; Розділ 3 - Розд. 3; Сторінки 200-210 - С. 200-210.

Єсєнін С. А. Зібр. тв.: У 5 т. - Т. 2. - Гл. 7. - М., 1970. - С. 52.

Бібліографічний опис джерел, узятих з газет і журналів: даються прізвище й ініціали автора, назва статті, потім дві косі лінії (//), назва журналу або газети, крапка, тире, рік, крапка, тире, номер журналу (якщо джерело взяте з газети, замість номера вказується дата випуску), крапка.

Гілмор Дж. Воля до перемоги // Ель. - 1997. - № 3.

Жуков В. Геній у трусиках // Московський комсомолець. - 2000. - 23 лютого.

Як правильно працювати з науковими текстами

При підготовці творчої роботи дуже важливу роль відіграє переробка великого обсягу інформації, тобто висока ефективність читання. Далі наводяться найбільш удалі, на наш погляд, техніки швидкої роботи з текстом.

Читати з більшою ефективністю означає читати з метою запам'ятати більше на можливо довший час. Для цього необхідно структурувати свою думку. Існують різні способи, у кожного з них свої переваги. Спробуйте їх усі, перед тим як вибрати найбільш підходящий. Проявляйте гнучкість мислення і звертайтеся при читанні до різних методів.

При читанні ви наочно відтворюєте в розумі образи, що підказуються текстом. Це дозволить відновити текст за тими елементами, що справлять на вас найбільше враження або виявляться особисто вам найближчими. Уявні образи служать підпорою ідеям. Робіть коментарі до них.

При вивченні тексту переходьте від загального до подробиць, щоб запам'ятати найістотніше. Позначайте основні ідеї і структуру їхнього викладу, робіть свої особисті коментарі з приводу деталей, цікавих для вас.

Негайно ж після прочитання повторно перегляньте текст, по можливості поділіться своїми міркуваннями з іншими людьми.

Нижче ми наводимо опис методик: «Від загального до частки» і «SQ-3R».

Від загального до частки

Спочатку визначте тему повідомлення й основну ідею. Виявіть головне: про що йдеться. Для цього:

зверніть увагу на заголовок, підзаголовки (продивіться зміст), список літератури тощо;

поставте запитання, що виявляють головні ідеї, і спробуйте відповісти на них під час читання або потім;

в) стежте за розвитком основної ідеї, чим вона ілюструється.

Виділяйте найбільш важливі елементи: тон того або іншого уривка, аргументацію, пояснення, фактичні відомості.

Проаналізуйте структурну композицію уривка або всього тексту: вона відображає наміри автора і висвітлює основні ідеї. Зі скількох частин складається текст? Яка їхня послідовність? Звичайно в добре написаному тексті в кожному абзаці міститься якась окрема думка. Спробуйте виявити план побудови тексту і записати його. Щоби придумати підзаголовки до різних частин, вам прийдеться коротко резюмувати ідеї, що містяться в них. Знадобиться повторний, цілеспрямований перегляд тексту. Але якщо ви із самого початку будете стежити за структурною композицією написаного, вам легше буде слідувати за автором шляхом розвитку головної ідеї. Тому намагайтеся по можливості структурувати матеріал уже при першому читанні.

Прокоментуйте текст зі своєї особистої точки зору. Спочатку виявіть точку зору автора і дайте їй оцінку. Чи оригінальний автор, чи гідний довіри? Чи ґрунтовний він, практичний, етичний?

Чи додають тон і стиль щось позитивне до змісту? Усвідомте, що справляє на вас більше враження - зміст чи форма. Чи переконав вас автор або ви скептичні, задоволені, піднесені, роздратовані, шоковані, навіть обурені?

Примітка. Якщо вам важко вловити основну ідею, запитайте себе: про повідомлення якого роду йдеться?

Американський психолог Бонні Меєр одержав непогані результати при випробуванні методу, що дозволяє запам'ятовувати основні ідеї тексту шляхом розкриття плану, використаного автором для її вираження. Для цього треба виявити в тексті слова-індикатори, що вказують на його головну значеннєву функцію. За Б. Меєром, можна виділити в тексті п'ять планів: опис, послідовність (дій), проблема/дозвіл, порівняння і причина/наслідок. Це дозволяє сформулювати фразу, резюмує текст на основі його словесної структури.

Наприклад:

«Легке запам'ятовування тексту залежить від його оптимальної структури».

Слово-індикатор тут - «залежить». Воно означає план «причина-наслідок». Ця фраза резюмує причину, що визначає легкість запам'ятовування тексту.

«Щоб оптимально організувати структуру тексту, необхідно розбити текст на не більш ніж 6-7 значеннєвих одиниць». Слово-індикатор - «щоб», проблема-дозвіл. Цей текст відповідає на запитання оптимальної організації тексту.

«Метод «від загального до частки» дозволяє швидше і міцніше засвоїти зміст статті, ніж звичайне читання, хоча звичайне читання здається звичнішим і швидшим». Словами-індикаторами тут служать назви різних методів читання. План: порівняння. Цей текст порівнює два способи читання, один з яких представляється кращим.

«Щоб добре запам'ятати текст, треба спочатку виділити головну думку, потім розбити текст на 5-6 основних частин і, нарешті, повторити весь логічний ланцюжок своїми словами». Слова-індикатори: «спочатку», «потім», «нарешті», план: послідовність дій. Цей текст дає вірний спосіб, як краще засвоїти матеріал. Дії складаються з трьох операцій, які потрібно здійснювати у визначеному порядку.

У такий спосіб запам'ятовується головний зміст.

Складний текст, однак, має багато планів, і цей метод буде в нагоді в основному для аналізу текстів повідомлень - газетних і журнальних статей, опису наукових експериментів, усіх коротких текстів.

Це цікавий логічний інструмент, але він може грати лише допоміжну роль. Адже головна ідея - це лише кістяк тексту. Вона підтримує його тіло, але не вдихає в нього душу.

«SQ-3R»

Цей метод був розроблений у США для швидкого розвитку здібностей до навчання. Його мета - дати можливість учитися краще, швидше, з більшою ефективністю.

Метод дозволяє зберегти в пам'яті до 80 % матеріалу 8 годин поспіль проти звичайних

20 % у середньому. Він протидіє забуванню, загострюючи вашу увагу на суті викладеного, так що ви відразу виділяєте основні ідеї і при повторному перегляді тексту вже тримаєте в голові його структурну композицію. Він заснований на згаданих раніше принципах, але при цьому в ньому ще передбачений ряд етапів, скорочено записуваних як «SQ-3R»:

S (survoler) - швидко ознайомитися;

Q (questionner) - задати запитання;

3R (reperer) - робити оцінки при читанні;

(reciter) - переказати словами;

(revoir) - переглянути повторно.

Виберіть цікавий вам текст або книгу. Важливо, щоб мотиви, що спонукають вас до читання, були якнайсильніші - для більшої концентрації уваги.

Швидко перегляньте текст для виявлення його головної думки.

Поставте запитання, тобто переформулюйте підзаголовки, перетворивши їх на запитання, а потім при читанні тексту шукайте на них відповіді.

Зробіть у тексті позначки, що виявляють його структурну композицію, і при цьому постарайтеся знайти основні ідеї, які стануть відповідями на ваші запитання.

Перекажіть для себе ці ідеї одну за іншою, зупиняючись наприкінці довгих абзаців. Зробіть короткі нотатки.

Негайно перегляньте весь текст, знову акцентуючи увагу на основних ідеях і порядку їхнього викладу, тобто на внутрішній структурі тексту. У вас повинен бути загальний профіль, який потрібно буде доповнити істотними деталями. Швидко продивіться свої нотатки, щоб загалом звірити їх із текстом і тим самим закріпити його засвоєння. Зверніть увагу на те, що ви забули, а також на те, що згадали. І, нарешті (це дуже важливо!), зробіть власні коментарі та критичні зауваження.

Чи вдалося вам знайти відповіді на всі поставлені запитання? Переконайтеся в тому, що ви усвідомили точку зору автора. Дайте оцінку позиції автора, відштовхуючись від його власного контексту, спробуйте побачити цю позицію в перспективі і подивіться, на скільки одне з одним узгоджується. Знайдіть заперечення, невірні дані, помилки, протиріччя, забобони і виверти.

За бажання, з урахуванням мети вашого читання, ви можете спрощувати метод, опускаючи етап «переказу». Швидкий перегляд газет, ілюстрованих і науково-технічних журналів, доповідей і книг допоможе вам зберегти час і зусилля: ви зосередитеся на тому, що вам найбільш цікаво. Ви усвідомите, як важливо відразу ще раз переглянути тільки що прочитаний текст: ви можете підкріпити засвоєне, лише коментуючи й обговорюючи його негайно після прочитання. Щоб ідеї вляглися в голові, відведіть на це якийсь час, поки текст ще свіжий у пам'яті, - тоді ви засвоїте більше. Не обмежуйтеся простою згодою або незгодою з автором. Спробуйте виразити словами, чому ваша думка саме така, і в точності описати, що саме вам подобається, а що ні. У такий спосіб ви розів'єте своє критичне почуття і станете досвідченим читачем. Якщо ви будете обговорювати прочитане з друзями, то довше збережете його в активній зоні вашої пам'яті.

До якого би методу ви не звернулися, пристосуйте його до своїх потреб. Тільки ви самі можете вирішити, який ступінь деталізації необхідний вам для запам'ятовування. Звісно, при читанні для себе цілком достатньо запам'ятати те, що вас вразило і зацікавило (наприклад, деякі ідеї, образи і т. п.), у той час як при вивченні тексту необхідний об'єктивний і вичерпний аналіз. У будь-якому випадку золоте правило полягає в уважному доборі елементів, що запам'ятовуються, їх фіксації в пам'яті одночасно на різних рівнях: почуттєвому (сенсорному), інтелектуальному й емоційному. Тому позначайте в тексті, аналізуйте і коментуйте все, що вас зацікавить, - і ви надовго це запам'ятаєте, якщо будете час від часу освіжати в пам'яті.

Автор А. Галанов

За матеріалам: Освіта.ua

Дата публікації: 10.09.2008