Поради та рекомендації

Про матеріал

Надання першої психологічної допомоги при різних емоційних станах людини.Надання першої психологічної допомоги особі з агресивною поведінкою. Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками ступору. Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками апатії. Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками рухового збудження, дезорієнтації. Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками страху. Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками нервового тремтіння.

Перегляд файлу

ПАМ’ЯТКА ППД

При наданні першої психологічної допомоги необхідно:

- знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;

- поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;

- бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури;

- показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;

- бути терплячим і спокійним;

- надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але постараюся для вас дізнатися»;

- надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;

- висловлювати співпереживання: люди, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (конфлікт, депресія, смерть близької людини тощо);

- надати людині можливість помовчати;

- забезпечити особі необхідну допомогу та психологічний супровід;

- визначити небезпечність дій постраждалого для оточуючих і нього самого. Прийняти рішення необхідність залучення додаткової фахової/медичної допомоги, постійного нагляду (для виключення можливості суїциду).

При наданні першої психологічної допомоги заборонено:

- змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;

- перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);

- торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;

- давати оцінок тому, що людина зробила або не зробила, або її емоціям;

- вигадувати того, чого не знаєте;

- використовувати занадто спеціальні терміни;

- давати помилкові обіцянки;

- переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;

- розповідати про свої власні труднощі;

- думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;

- позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;

- описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»).

Надання першої психологічної допомоги особі з агресивною поведінкою

Агресивна поведінка	Засоби допомоги
Ознаки: Роздратування, невдоволення, гнів, які особа нездатна стримувати.	Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії необхідно виконувати з врахуванням фактору небезпечності ситуації.
Агресія не прив’язана до конкретного предмету – вона може бути перенесена на будь-кого чи будь-що, привід неважливий Нанесення оточуючим ударів руками, ногами, використання будь-який предметів для підвищення «руйнівної сили», неконтрольоване прагнення знищити вщент - нездатність зупинитися.
	Спробуйте перервати агресію будь-якою нейтральною пропозицією активної дії.
	Використайте вправу «захоплення» - просуньте свої руки під пахви потерпілого, пригорніть його до себе й злегка перекиньте на себе (Поясняйте потерпілому що ви робити, щоб ваші дії не сприйняли, як напад і привід для бійки).
Словесні образи, прискіпливість, лайка, пошук приводу, щоб виплеснути лють.
М’язове напруження (пружинна хода, можливо незначний тремор рук, ніг від напруження, різкі «рвані» рухи (нездатність робити плавні рухи), напружені м’язи обличчя. Мова різка, містить багато емоційних компонентів).	Ізолюйте від оточення.
	Демонструйте доброзичливість, не сперечайтесь, не звинувачуйте, навіть якщо ви не згодні з потерпілим – не давайте йому приводу для розгортання суперечки.
	Допоможіть постраждалому усвідомити свої почуття і тим самим оволодіти ними і собою. Укажіть йому на те, що він відчуває: «Ти злишся, хочеш розтрощите все вщент. Давай разом подумаємо, як нам виходити з цієї ситуації…».
Підвищення кров’яного тиску (спочатку обличчя може почервоніти, а з загостренням стану – зблідніти; набухання вен та артерій на шиї та руках).	Коли напад люті взятий під контроль, але зберігається збудження, то доцільно використати засоби релаксації, заспокійливе дихання (глибокий вдих у живіт і повільний видих), вправи на розтягування м’язів, які знімають напруження та відпочинок, якщо бурна реакція привела до нервового виснаження.
	Залишатися поруч до покращення/відновлення стану людини.
	Організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби/ директора/ батьків/ медиків.

Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками ступору

Ступор	Засоби допомоги
Ознаки: Повне нервове виснаження, відсутність сил для контакту з оточуючим світом, байдужість.	Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії необхідно виконувати з врахуванням фактору небезпечності ситуації.
Різке зниження або повна відсутність довільних рухів та мови.
	Допоможіть отримати доступ до власних внутрішніх ресурсів сили, підвищити тонус – помасируйте потерпілому точки на чолі над очима рівно посередині між лінією росту волосся і бровами, чітко над зіницями.
Відсутність реакції на зовнішні (шум, світло, дотик) подразники (очі не фокусуються на об’єктах, немає реакції повороту голови на звуки, немає зміни міміки та емоційного відгуку на будь-які за змістом повідомлення).
	Намагайтесь будь-яким способом домогтись реакції від потерпілого. Людина в ступорі може чути і бачити, тому чітко, тихо, повільно говорити їй те, що може викликати в неї сильні емоції (навіть якщо ці емоції негативні).
«Заціпеніння» у певній позі, стан повної нерухомості.
	Залишатися поруч до покращення/відновлення стану людини.
	Організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби/ директора/ батьків/ медиків.

Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками апатії

Апатія	Засоби допомоги
Ознаки: Байдуже ставлення до оточення.	Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії необхідно виконувати з врахуванням фактору небезпечності ситуації.
Рухи мляві, загальмовані.
	Проведіть потерпілого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (за можливістю знявши взуття). Дайте потерпілому поспати або просто полежати. Намагайтеся у розмові залучити постраждалого в будь-яку спільну діяльність.
Мова уповільнена, з паузами.
	Напоїть постраждалого солодким чаєм, дайте шоколад (енергетичні батончики тощо), іншу їжу, яка дозволяє відновити сили.
	Залишатися поруч до покращення/відновлення стану людини.
	Організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби/ директора/ батьків/ медиків.

Надання першої психологічної допомоги

особі з ознаками рухового збудження, дезорієнтації

Рухове збудження, дезорієнтація

Засоби допомоги

Ознаки:

Втрата орієнтації в оточуючому світі (нерозуміння, що відбувається).

Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії необхідно виконувати з врахуванням фактору небезпечності ситуації.

Відсутність реагування на соціальне оточення (не реагує на зауваження, прохання, вмовляння, накази).

Дати можливість «випустити пару» (наприклад, поколотити «грушу»).

Різкі, безцільні, б
зглузді рухи

Прибрати зайвих «глядачів», оточуючих людей, які своїми діями можуть спровокувати перехід рухового збудження в агресивну поведінку, чи у подальшому актуалізувати у постраждалого почуття сорому (і стати підґрунтям для розвитку посттравматичних стресових реакцій). Не сперечайтеся, не задавайте питань, не надавайте команд, які починаються з «не» (наприклад, «Не біжи», «Не розмахуй руками», «Не кричи», так як це ще більше дезорганізує постраждалого: свідомість спочатку сприймає назву дії, а потім її заперечення, вказівку на необхідність утриматися від неї (це гальмівна функція волі), а при руховому збудженні воля не виконує гальмівної функції, тому команди з «не» лише погіршують становище постраждалого).

Ненормальна голосова та мовна

активність (голос високий, говорить швидко, безглуздо).

Допомогти постраждалому усвідомити свої почуття і тим самим оволодіти ними і через них собою. Укажіть йому на те, що він відчуває спокійним голосом: «Ти відчуваєш потребу щось робити, щоб все це закінчилося / Ти хочеш сховатися від того, що відбувається …».

Залишатися поруч до покращення/відновлення стану людини.

Організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби/ директора/ батьків/ медиків.

Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками страху

Страх	Засоби допомоги
Ознаки: Захоплення уваги об’єктом, що викликає страх, нездатність самостійно «відволіктися» від нього («не бачить» інших стимулів, через що виглядає «неуважним», робить помилки, діє не зовсім відповідно до ситуації).	Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії необхідно виконувати з врахуванням фактору небезпечності ситуації.
Сильне серцебиття, збліднення, поверхневе дихання.
	Зробіть припущення щодо стимулів (об’єктів), які в найбільшій мірі пов’язані з виникненням реакції страху. Спробуйте прибрати їх з поля уваги (з поля зору, слуху тощо).
Сильне напруження м’язів (особливо тих, що відповідають за згинання рук), яке заважає робити координовані, плавні рухи (рухи «рвані»).
	Допоможіть постраждалому оволодіти собою: покладіть його руку собі на груди, щоб він відчував ваше спокійне дихання. Спонукайте його дихати з вами в одному ритмі. Керуйте процесом: «Вдих… видих… вдих… видих». Дихайте глибоко і рівно. Можете використати дихальну вправу для заспокоєння (вдихайте глибоко в живіт і повільно видихайте). Дайте попити холодної води (нехай п’є дрібними ковтками) чи дайте посмоктати м’ятну цукерку (сам процес ковтання, смоктання заспокоює, відволікає увагу від зовнішніх об’єктів).
Знижений контроль власної поведінки. Можливе намагання тікати.
	Якщо постраждалий говорить, то слухайте його, проявляйте зацікавленість, співчуття, розуміння, терплячість.
	Відволічіть його від ситуації, яка викликає реакцію страху, задавайте питання чи просіть зробити щось, що займе його увагу (перелічити речі у приміщенні, пограти в ігри на телефоні тощо).
	Розімніть найбільш напружені м’язи (плечі, передпліччя, шиї, потилиці).
	Залишатися поруч до покращення/відновлення стану людини.
	Організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби/ директора/ батьків/ медиків.

Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками нервового тремтіння

Нервове тремтіння	Засоби допомоги
Ознаки: Сильне тремтіння, яке виникає раптово після якогось інциденту.	Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії необхідно виконувати з врахуванням фактору небезпечності ситуації.
Постраждалий самотужки (за власною волею, бажанням) не може припинити цю реакцію.
	Нервове тремтіння – це стан, допомога при якому полягає не у перериванні, а у прискоренні процесу. Недопустимим є вчиняти дій, які загальмовують /призупиняють тремтіння (укривати, обіймати, заспокоювати, просити, взяти себе в руки). Такі дії викличуть м’язові болі, підвищення тиску тощо. Потрібно посилити тремтіння. Для цього постраждалого беруть за плечі й сильно, різко трусять протягом 10-15 секунд. Протягом процедури чи перед нею потрібно пояснити постраждалому свої наміри і дії, щоб він не сприйняв їх як напад.
Сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (не може втримати в руках дрібні предмети).
	Після завершення реакції потрібно постраждалому дати відпочити, вкласти його спати. Якщо є м’язові болі, то промасажувати м’язи.
Реакція триває довго (декілька годин), потім настає втома, виснаження.
	Залишатися поруч до покращення/відновлення стану людини.
	Організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби/ директора/ батьків/ медиків.

Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками галюцинацій та марення

Галюцинаторні переживання та марення

Засоби допомоги

Ознаки:

Втрата адекватності оцінки зовнішньої обстановки і здатності орієнтуватися в ній, адекватно реагувати на ситуацію.

Проявіть терпіння і турботу (галюцинації можуть бути ознакою загострення прихованого психічного захворювання, інтоксикації (не обов’язково алкогольної чи наркотичної), травмувань головного мозку).

Потерпілий переживає відчуття присутності уявних об’єктів, яких немає в реальності.

Ізолювати постраждалого. Не залишати його самого, слідкувати, щоб він не нашкодив собі та оточуючим.

Робить хибні умовиводи, в помилковості яких його не можна переконати.

Говоріть з постраждалим спокійним голосом, погоджуйтесь з ним, не намагайтесь його переконати (це неможливо).

Залишати під постійним наглядом.

Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками плачу

Плач	Засоби допомоги
Ознаки: Людина плаче або готова розридатися.	Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії необхідно виконувати з врахуванням фактору небезпечності ситуації. Сльози є реакцією, що пов’язана з фізіологічними процесами виділення заспокійливої речовини в організмі, тому непотрібно переривати плач, м’яко розмовляйте з постраждалим, погладжуйте його – робіть усе, щоб підтримувати рівний помірний рівень плачу - щоб постраждалий міг виплакатися та виговоритися, «виплеснути ззовні» своє горе, образу, страх, але щоб ця реакція не перейшла в істерику. Не потрібно ставити запитань, давати порад – не робіть дій, які можуть підсилити, чи припинити реакцію помірного плачу. Просто вислухайте і емоційно підтримайте.
Перебуває у пригніченому стані.
Тремтять губи.
	Не залишайте постраждалого наодинці. Установіть з ним фізичний контакт (покладіть руку на плаче або спину, погладьте). Дайте йому відчути, що Ви поруч.
Немає порушень адаптації та поведінки, як при істериці.
	Залишатися поруч до покращення/відновлення стану людини.
	За потреби, організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби.

Надання першої психологічної допомоги особі з ознаками істерики

Істерика	Засоби допомоги
Ознаки: Свідомість (адекватність сприйняття дійсності) зберігається, хоча увага постраждалого прикута до його потреб, відчуттів, переживань, до власного «Я».	Оцінити небезпечність ситуації для себе і постраждалого. Убезпечитись. Усі наступні дії необхідно виконувати з врахуванням фактору небезпечності ситуації.
	Допоможіть постраждалому оволодіти собою: приберіть сторонніх, створіть спокійну обстановку. Залишайтесь з постраждалим наодинці (якщо це небезпечно для вас). Зненацька зробіть якусь дію, яка здивує постраждалого (переключить його увагу з своїх переживань на зовнішній світ) – дайте ляпас, облийте водою.
Надмірна рухливість, безліч рухів, театральні пози.	Говоріть з постраждалим короткими фразами, впевненим тоном, змусьте його почати самостійно діяти: «Випий води», «Вмийся». Не потурайте бажанням потерпілого, будьте з ним строгим та стриманим (без надмірної суворості та зневаги).
Мова емоційно насичена, швидка, в змісті мови часто звучить тема власних потреб, їх фрустрації, несправедливості світу: «Я хотів …», «Мені потрібно…», «Всім байдуже до мене…», «Чому це зі мною сталося…». Можливе ридання, схлипування.
	Оцініть вірогідність вчинення постраждалим демонстративного суїциду (наприклад, наявність фраз на кшталт: «Коли я помру, ви усі пошкодуєте», «Я не хочу більше так жити…», демонстрація імітації різання вен, прагнення демонстративно усамітнитися, демонстрація наявності пігулок тощо).
	Залишати під постійним наглядом. Після істеричного припадку настає виснаження.
Порушується адаптація та поведінка.	Організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби/ директора/ батьків/ медиків.

Надання першої психологічної допомоги особі з незакінченим суїцидом

Незакінчений суїцид

Засоби допомоги

Ознаки:

Оцінити небезпечність ситуації для себе. Прибрати загрозу життю особи, що чинить спробу самогубства, за потреби надати необхідну медичну допомогу.

Особа вчинила спробу самогубства.

Може бути збудженою, тремтіти, плакати / може бути апатичною, байдужою / може буде спокійною зосередженою (якщо прийняла рішення довести спробу до кінця).

Не залишати наодинці (навіть якщо особа виглядає спокійною), говорити з постраждалим (не бійтесь запитувати про суїцид, про те, чому він так вчинив, нехай виговориться, виплесне накопичені образи, горе тощо).

Може просити бути з ним, підтримати його чи навпаки, намагатися укритися з полю зору оточуючих.

Емоційно підтримати, не засуджувати.

Соціально підтримати (якщо є можливість покликати близьких друзів).

Залишати під постійним наглядом.

Організувати подальшу допомогу – повідомити класного керівника/ фахівця психологічної служби/ директора/ батьків/ медиків/ лікаря-психіатра.