Поради вчителям, які навчають дітей з порушеннями інтелекту

•              тісний взаємозв'язок роботи над лексикою з роботою над граматичною,  фонематичною та іншими сторонами мови.

Поради вчителям ЗОШ,

                        які навчають дітей  з порушенням інтелекту               

1.  Перед прийомом до класу дитини з легкою розумовою відсталістю детально ознайомтеся з його анамнестичними даними. З цією метою поспілкуйтеся з батьками дитини; вивчить медичні довідки; усвідомте, в чому полягає першопричина (пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо).

2.   Вивчить спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з’ясування впливу ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання та розвитку.

3. Детально вивчить особливості розвитку психічних процесів дитини з легкою розумовою відсталістю (стан пам’яті, уваги. мислення, темп роботи, працездатність, прояви поведінки, стан емоційно-вольової сфери тощо).

4. Ознайомтеся з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються у спеціальних школах під час навчання дітей з легкою розумовою відсталістю.  В школі необхідно мати спеціальні навчальні програми (відповідного класу), щоб мати уявлення, якими знаннями,  вміннями та навичками мають оволодіти розумово відсталі діти на кінець навчального року.

5.  На кожну дитину з обмеженими можливостями складіть  індивідуальний навчальний план (враховуючи складність дефекту).

6.  Знаючи специфічні особливості психічних процесів розумово відсталих дітей, враховуйте та корегуйте їх у процесі навчання.

Кролевецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ім. М.О. Лукаша

Поради вчителям,

які навчають дітей з порушеннями інтелекту

«…Особлива дитина – перш за все дитина,

 а потім вже особлива.»

В.С. Виготський

До осіб з порушенням розумового розвитку (розумово             відсталих) відносять осіб зі стійким, необоротним порушенням пізнавальної сфери, які виникають внаслідок органічного ураження кори головного мозку, що має дифузний характер. Це виражається в порушенні пізнавальних процесів (відчуттів, сприйняття, пам'яті , мислення, уяви, мови, уваги), страждають емоційно - вольова сфера, моторика, особистість у цілому.

                 Особливості корекційного навчання:

•               Виробити у дитини зацікавлене і позитивне ставлення до навчальної діяльності, до завдання, пропонованого вчителем.
•               Доцільно використовувати словесну інструкцію в розчленованому (поетапному) вигляді і мову (спочатку вчителя, а потім і дитини) як фактор, що організує навчальну діяльність.
•               Давати завдання, з якими діти напевно можуть впоратися, стимулювати навчальну діяльність, заохочуючи навіть  незначні успіхи.
•               Проводити роботу над розвитком просторових понять і уявлень.
•               Новий навчальний матеріал потрібно ділити на маленькі порції і надавати для засвоєння в наочно-практичних, діяльнісних умовах.
•               Закріплення необхідно проводити на великій кількості тренувальних вправ, багаторазово повторювати засвоєне на різноманітному матеріалі.
•               Навчання розумово відсталого школяра в масовому загальноосвітньому закладі вимагає повсякденної участі батьків, тому що основну частину корекційної роботи проводять саме вони.

                     Основні напрямки корекційної діяльності:

•               вдосконалення досягнень сенсомоторного розвитку;
•               корекція окремих сторін психічної діяльності;
•               розвиток різних видів мислення;
•               корекція порушень у розвитку емоційно-особистісної сфери;
•               розвиток мовлення і оволодіння технікою мови;
•               розширення уявлень про навколишній світ, збагачення словника;
•               корекція індивідуальних прогалин в знаннях.

Обов'язковою умовою корекційної діяльності є її практична орієнтованість. Матеріал, що викладає вчитель, повинен бути цікавим для учня, тому що свідомий інтерес сприяє кращому розумінню і засвоєнню знань (для цього бажано наводити приклади з навколишнього життя, трудової діяльності). Усний виклад матеріалу необхідно поєднувати з наочними і практичними завданнями. У процесі пояснення важливим є отримання зворотнього зв'язку: постановка питань, які допомагають зрозуміти труднощі у навчанні та усунути їх; внести коректування в пояснення матеріалу, якщо це необхідно. У ході бесіди вчитель повинен продумати ряд уточнюючих, допоміжних запитань на той випадок, якщо відповіді будуть неправильними. Необхідно вчити дітей спостерігати предмети, явища, виділяти в них основні риси, порівнювати.

  Розвиток зв'язного мовлення - найбільш складне завдання при навчанні розумово відсталих дітей. З метою розвитку зв'язного мовлення дитини з легким ступенем розумової відсталості можна використовувати наступне:

•               створення умов для виникнення в учня потреби говорити;
•               робота над логікою висловлювання;
•               організація мовної основи для висловлювання;
•               чітка постановка мети висловлювання перед дитиною;
•               організація самого висловлювання (здійснюється з опорою на картинки, схеми, словесний план);

•               тренування в усних зв'язних висловлюваннях з використанням різної  тематики, перекази тексту, опис предметів.

         Успішне проведення словникової роботи має свої особливості:

•              витриманість кількості слів на одиницю навчального часу: 2-3 слова для  учнів молодших класів, 3-5 слів для старшокласників;
•              запам'ятовування нових слів більш ефективно, якщо вони об'єднані в тематичні групи або використані в реченні;
•              представлення нового слова повинно задіяти роботу всіх аналізаторів: прочитується вчителем, розбирається з використанням наочних або словесних засобів за активної участі дитини, прочитується учнем, включається в речення і записується, постійно повторюється і включається в різні контексти;