Порадник для батьків вихованців та керівників гуртків інформатики

 

 

 

 

 

 

Порадник

для батьків вихованців

та керівників гуртків

інформатики

 

 

 

 

 

 

   

 

 

     

 

 

Порадник

для батьків вихованців та керівників гуртків

інформатики

 

Допитливість – це чудова дитяча риса.  Інтернет може легко задовольнити дитячу цікавість. Сучасні діти почуваються із цифровими пристроями комфортно та невимушено, вміло використовують їх, граються та спілкуються он-лайн. Ми, педагоги і батьки наших вихованців повинні усвідомлювати, що ця технічна грамотність – не те саме, що мудре та безпечне користування пристроями. Врешті решт, вони діти – хоч і підковані технічно, але ще незрілі, лише вчаться мислити та приймати рішення.

 

ЩО БАТЬКАМ ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ

• Розмістити комп’ютер у спільній кімнаті, де ви зможете спостерігати за дитячою активністю в Інтернеті. Це також стосується використання лептопів, планшетів та мобільних пристроїв.

• Не варто давати молодшим школярам особисті мобільні пристрої з доступом до Інтернету.

• Використовувати безпечні налаштування та функції батьківського контролю аби уникнути дитячого доступу до неадекватного контенту.

• Почати з обмеженого доступу до Інтернету (чим молодша дитина, тим строгіші обмеження), а згодом встановлювати певні правила, які дитина виконуватиме, здобуваючи вашу довіру.

• Пояснити дитині об’єктивні причини і потребу в правилах та інструкціях, які ви пропонуєте.

• Залишатися доступними, «відкритими до питань» батьками, а «проблемні» ситуації, коли дитина вам довірилась, використовувати, як додаткові навчальні моменти.

 

 

БАТЬКИ, ПОМІРКУЙТЕ!

Задля дитячого та власного соціального розвитку батьки повинні домовитися про сімейний час, вільний від технологій. Подобається вам це чи ні, ви є рольовою моделлю для ваших дітей. Діти повинні бачити приклад відповідального ставлення до технологій. Адже вони вчаться не того, що батьки говорять, а того, що вони роблять на практиці.

 

ЩО ДИТИНІ ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ

• Ніколи не надавати персональну інформацію, відео, фото людям, яких добре не знаєш, і з ким не знайомий особисто.

• Не додавати до списку друзів нікого, з ким не знайомий у реальному житті (розкажіть дітям про фальшиві профілі та онлайн-злочинців, що полюють за інформацією).

• Нікому не давати своїх паролів. Переконатися, що дитячий профіль «приватний»/ «лише для друзів», аби персональна інформація була в безпеці.

• Ніколи не відкривати е-mail листи та повідомлення від незнайомців. Там можуть міститися віруси, що зашкодять комп’ютеру.

• Ніколи не погоджуватися на зустрічі з незнайомцями.

• Негайно розказати батькам чи іншим дорослим, яким дитина довіряє, якщо в Інтернеті трапиться будь-яка неприємна, незрозуміла чи некомфортна ситуація.

 

ПОРАДИ КЕРІВНИКА ГУРТКА ВИХОВАНЦЯМ:

ЯК ВЧИТИ ВИХОВАНЦІВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГРАМОТНОСТІ.

ДОСТОВІРНІСТЬ: ЧИЙ ЦЕ САЙТ? ХТО ЦЕ СКАЗАВ?

• Зверніть увагу чи це не комерційний сайт, який, можливо, намагається вам щось продати. Або ж персональна сторінка, що містить радше чиюсь суб’єктивну думку, аніж об’єктивні факти.

• Які погляди представлені на цьому сайті? Чи є інші точки зору, що тут не висвітлені?

• Чи підтверджена ця інформація фактами? Чи це просто люди діляться своєю думкою? Чи не упереджена ця думка?

• Чи можна перевірити цю інформацію на інших ресурсах?

 

КІЛЬКА ДЖЕРЕЛ:

ЧИ ІНФОРМАЦІЯ АКТУАЛЬНА? ЧИ МОЖНА ЇЇ ПЕРЕВІРИТИ?

• Деяка інформація є змінною в часі. Перевірте дату публікації.

• Чи є посилання на інші достовірні джерела?

• Перевірте кілька джерел, відкриваючи різні посилання, а не тільки перший результат у пошуковику.

• Порівняйте інформацію, принаймні, на трьох різних вебсайтах.

 

ЗАНАДТО ДОБРЕ, ЩОБ БУТИ ПРАВДОЮ?

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ ТА НАВЧАЛЬНІ САЙТИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Те, що вебсайт виглядає гарно і професійно не означає, що розміщена на ньому інформація є обов’язково правдивою. Покажіть дітям, що зображення чи фотографії, які вони бачать он-лайн, не завжди достовірні, адже можуть бути поредаговані у спеціальних програмах (наприклад, пошукайте «Dove Ad -The Evolution of Beauty», що демонструє, як рекламні зображення роблять більш привабливими для покупців).

Навчіть дитину бути пильною, як офлайн, так онлайн.

Шахраї та аферисти розраховують на:

 • Легковірність («натисни і виграй..»)

 • Доброту («допоможи бідному хлопчику..»)

 • Жадібність («купи зараз дешевше..»)

 • Страх («зроби це, інакше…»)

 

ПОМІРКУЙТЕ, БАТЬКИ ВИХОВАНЦІВ І КЕРІВНИКИ ГУРТКІВ ІНФОРМАТИКИ

Вміння відрізнити правду від брехні, факти від вигадки – життєвий навик необхідний кожній дитині, особливо в еру Інтернету. Чи допомагаєте ви своїй дитині (вихованцю) цього навчитися?

 

ЩО ДИТИНІ ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ

• Завжди скептично оцінювати онлайн-інформацію. Ставити питання про те, що читаєш (Наприклад: Чи достовірний цей сайт? Чи можу я довіряти йому? Чи є інші версії трактування цієї інформації, про які я не знаю?)

• Порівнювати інформацію принаймні з 3 різних джерел.

• Малюнки та відео можна поредагувати, тож слід пам’ятати, що не все, що ми бачимо онлайн є обов’язково правдивим.

• Остерігатися призів, «халяви», подарунків, пропозицій «як швидко розбагатіти», що пропонуються онлайн. Зазвичай все, що виглядає занадто добре, щоб бути правдою, виявляється брехнею.

КЕРІВНИК ГУРТКА РАЗОМ З БАТЬКАМИ

ЗАКЛАДАЄ ПРАВИЛЬНІ МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ

НАСТАВНИК ЦІННОСТЕЙ

Багато дітей не зізнаються батькам про негативний досвід онлайн, бо переживають, що батьки зроблять з мухи слона, а в дітей будуть через це проблеми.

РЕАЛЬНІСТЬ

Цькування дітей в освітньому закладі не змінилося. Єдина різниця – у формі. Окрім шкільного класу, навчальної групи, вулиці «боулінг» проникає додому, у формі «кібербулінгу».

На жаль, його наслідки для жертви ще гірші, адже:

 • слова і картинки, завдяки масштабу, швидкості та вседосяжності технологій, залишаються онлайн назавжди;

 • онлайн «аудиторія» – значно ширша, відтак все виглядає ще більш принизливо;

 • складається враження, що від цього не втечеш, знущання дістануть тебе вдома, можуть статися будь-де і будь-коли;

 • дорослі не завжди можуть заступитися, адже «кібербулінг» відбувається онлайн, далеко від їхніх очей.

НОВЕ ОБЛИЧЧЯ БУЛІНГУ:

ІНШІ ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ КІБЕРБУЛІНГУ ЧЕРЕЗ СОЦМЕРЕЖІ

НАСТАВНИК ЦІННОСТЕЙ:

Закладає правильні моральні цінності

Кібербулінг – це навмисна спроба спричинити фізичну, емоційну або психологічну шкоду іншій людині, з використанням Інтернету та/або інших цифрових технологій.

У тому числі:

 • публікація жорстоких повідомлень засобами електронної пошти, онлайн-чатів, форумів, мобільних телефонів, соціальних мереж;

 • надсилання грубих, образливих або погрозливих послань;

 • надсилання неприємних, принизливих фотографій, зображень та відео;

 • вилучення імені жертви з групових обговорень або навмисне ігнорування її повідомлень у соцмережах.

Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які є «інакшими» (наприклад, з певними фізичними особливостями або з іншого соціального середовища).

Брак батьківської уваги та контролю

•  Занадто поблажливий підхід до виховання (в т.ч. відсутність обмежень та відповідальності за погану поведінку).
•  Поганий приклад, що подають самі батьки або старші сестри/брати.
•  Нудьга.
•  Бажання розважитись.

 

ЧОМУ ДІТИ РОБЛЯТЬ ТАКІ ВЧИНКИ

(Джерело: Альфред Адлер, психолог та Рудольф Дрейкус, психіатр)

Часто діти займаються булінгом внаслідок власних незадоволених потреб. У такий спосіб вони намагаються ці потреби задовольнити. Не суттєво, чи йдеться про булінг в реальному житті чи онлайн, мотиви – одинакові

 

ПОМІРКУЙТЕ, КЕРІВНИК ГУРТКА РАЗОМ З БАТЬКАМИ

Зовсім не дивина, коли у дитини є репетитор, вчитель музики, спортивний тренер, інструктор з танців, тощо.

Але чи має ваша дитина наставника з правильних цінностей?

Адже істинна ціль освіти – це знання плюс особистісні якості.

«Навчати людей розуму, але не навчати моралі – це створення загрози для суспільства» (Теодор Рузвельт, колишній президент США)

 

ЩО ДИТИНІ ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ

ЩО БАТЬКАМ ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ

Якщо ваша дитина – жертва:

• Повідомити своїм батькам або педагогу про будь-яке зловживання у соціальних медіа.

• Зберігати знімки екрану, текстові повідомлення, електронну пошту та інші докази кібербулінгу.

• Не втягуватися у жодні онлайн-перепалки.

• Припинити відповідати чи спілкуватися зі зловмисником. Заблокувати його.

Якщо ваша дитина – зловмисник:

• Час з’ясувати, чому він так діє? Може, прагне вашої уваги?

• Вчіть дитину емпатії та поваги до інших людей.

• Будьте жорсткими у тому, що ця поведінка – неприйнятна, і дитина буде покарана, якщо не припинить її.

• Не панікуйте, не лайте дитину і не дорікайте: «Я ж тобі казав...».

• Не треба тут же забороняти дитині онлайн-доступ. Спочатку розберіться у ситуації.

• Подаруйте дитині свій час та підтримку. Слухайте і визнавайте її почуття.

• Додайтеся до друзів своєї дитини у соцмережах. Стежте за оновленнями, які публікує дитина.

• Пам’ятайте, що іноді батьки своїм втручанням можуть ще більше зашкодити ситуації. Разом з дитиною пограйтеся в рольову гру, аби проговорити, як вона сама може протидіяти зловмисникам у різних ситуаціях.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ ВАШОЇ ДИТИНИ?

Навчаємо правильних цінностей у цифрову еру

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ:

Готовність відповідати за свої слова та дії

• Навчіть дитину, що кожна дія має свої наслідки, навіть у онлайн-світі.

• Дайте їй зрозуміти, що завжди є вибір, можливість вчинити добре і правильно онлайн.

• Дитина здатна до емпатії зможе легко знаходити друзів.

• Навчіть дитину думати перш, ніж публікувати щось онлайн, ставити собі запитання: «Чи це нікого не образить?»,  «Чи це правда?», «Чи те, що я пишу, принесе якусь користь?»

 

ЕМПАТІЯ:

Не робити іншим того, чого не хочеш для себе.

 

ВІРТУАЛЬНІ ІГРИ – НЕ ЗАВЖДИ ЗЛО

 • Багато віртуальних ігор містять елементи азартної гри, гри випадку. Зазвичай, це – необов’язкова складова сюжету, на розсуд гравця, проте вона пропонує можливість швидко заробити винагороду та просунутися далі у грі.

 • В Інтернеті є багато безкоштовних симуляторів азартних ігор із шансами на перемогу вищими, ніж зазвичай. У дитини може скластися враження, що вигравати в таких азартних іграх – легко, відтак вона може охочіше ставитися до ігор на гроші у майбутньому.

 • Азартні ігри все частіше йдуть пліч-о-пліч із цифровим медіа, тож у дітей більше шансів спробувати їх, або й навіть почати грати на гроші у ранньому віці.

 • Окремі відеоігри (наприклад, VideoPoker) ніби й вимагають стратегічного мислення, прийняття рішень, але, водночас, містять у собі елементи азартної гри. Таким чином, дитина може «увійти в смак» азартних ігор і надалі почати.

 

АЛЕ ОСТЕРІГАЙТЕСЯ ТАКИХ ІГОР:

Дають можливість дітям знайти спільну мову та налагодити спілкування з ровесниками, особливо коли йдеться про хлопчиків. Деякі ігри розвивають просторову уяву, покращують навики читання, вміння вирішувати проблеми, логічне мислення, навики колаборації з іншими. Дають батькам нагоду взаємодіяти та бути ближчим до своїх дітей під час спільної гри. А ще через гру батьки можуть вчити дітей умінню працювати в команд, грати їх всерйоз.

 

ЧЕСНІСТЬ:

• Здатність робити правильні речі у правильний спосіб. Виявляти моральність.

• Покажіть приклад чесності: кажіть правду, будьте відвертими, дотримуйтеся обіцянок.

• Навіть якщо всі роблять по-своєму, особливо коли це щось погане, дитина не зобов’язана їх підтримувати.

 

ПОВАГА:

•  Здатність ставитися до інших з повагою.

•  Покажіть приклад поваги: не кричіть, не залякуйте і не лайте своєї дитини.

•  Давайте їй можливість поділитися своїми думками та почуттями.

•  Очікуйте від неї такого ж ставлення до інших членів сім’ї.

 

РЕАЛЬНІСТЬ:

•       «Ще зовсім трохи», «Ще один рівень, і я вимикаю». Якщо ваша дитина грає ігри онлайн чи на мобільному телефоні, то вам добре знайомі ці фрази.

Роль батьків – бути кимось на кшталт рефері у футболі. Будь-яка гра, як у спорті, повинна мати свої правила. Лінія навколо поля визначає межі, у яких можна грати. Роль рефері – переконатися, що гравці залишаються у визначених межах та виконують правила гри.

Замість того, аби силоміць вимагати у дітей робити чи не робити певні речі, дайте їм можливість власного вибору, прийнятного для їхнього віку. Разом погоджуйте межі та правила, яких діти зможуть дотримуватися.

 

ПОМІРКУЙТЕ:

ЯК БАТЬКИ МОЖУТЬ БУТИ РЕФЕРІ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ БАЛАНС МІЖ КОНТРОЛЕМ  ТА СВОБОДОЮ, ПРИ ЦЬОМУ ЗАЛИШАЮЧИ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ВИБОРУ?

Чи знаєте ви: чим раніше і триваліше пристрої використовуються як «няня» (спосіб забавити ДИТИНУ), то вищий ризик виникнення залежності від них, коли дитина підросте?

Чи контролюєте ви власний час, витрачений на комп’ютерні ігри?

Чи подаєте добрий приклад для дитини?

Чи встановлюєте ви обмеження часу, який дитина може провести за грою, а також суму, яку може витратити для покупок у грі?

 

ДІЙТЕ:

Час, проведений за комп’ютером, може бути продуктивним, проте надмірне його використання може зашкодити повсякденному життю та стосункам. Допоможіть вашій дитині збалансувати онлайн та офлайн життя.

ЩО ДИТИНІ ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ:

• Ігроманія та азартні ігри можуть викликати таку ж залежність, як алкоголь або наркотики.

• У багатьох азартних іграх чим більше ти граєш, тим меншими є шанси на виграш. Спрогнозувати результати «гри випадку» – неможливо.

• Багато  ігор створені з метою отримання від гравця грошей та можливість покращувати свої ігрові показники та  прогресувати далі.

• Балансуйте час у приміщенні та надворі. На кожну годину часу з пристроями виділіть дві години прогулянки або фізичного навантаження.

• Домашнє завдання повинне бути зроблене до того,  як сідати за гру.

• Деяких дітей надихають професійні гравці комп’ютерних ігор. Поясніть їм, що ці люди, як і професійні спортсмени, також балансують їхній ігровий час з іншими активностями, аби бути у  хорошій формі.

 

ЩО БАТЬКАМ ТА КЕРІВНИКАМ ГУРТКА ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ:

• Встановіть чіткі правила та обмеження часу на користування цифровими медіа. Коли дитина дотримується правил, похваліть за самодисципліну. Всіляко заохочуйте вміння самоконтролю.

• Для дітей молодшого віку складіть графік, хто, коли і скільки часу може користуватися комп’ютером чи телефоном. Що дозволено робити, а що ні (наприклад, дивитися YouTube лише під наглядом батьків).

• Для дітей старшого віку влаштуйте сімейну нараду і разом узгодьте правила використання комп’ютера. Відразу домовтеся про наслідки невиконання правил, щоб дитина відчула себе учасником угоди та відповідальніше до неї поставилася. Наприклад, правило: ігри дозволені лише після виконання домашніх завдань і не більше ніж ___ хв./год. У разі невиконання: заборона грати ігри ___ днів.

• Запишіть ці правила на папері та повісьте на видному місці.

• Обоє батьків повинні бути послідовними та діяти згідно узгоджених «штрафів» за невиконання правила.

• Коли дитина протестує та влаштовує істерику через те, що їй заборонено грати, нагадайте їй правило, яке ви обговорили і записали. Ніколи не піддавайтеся на істерики, інакше дитина буде продовжувати використовувати це як вашу слабкість, щоб досягати бажаного. Дайте зрозуміти, що в разі істерики, взагалі забороните використання комп’ютера/телефона.

• Якщо дитина змалку навчиться дисципліни, то у старшому віці вам буде легше контролювати час за іграми та буде менше шансів виникнення залежності від пристроїв.

• Обирайте ігри для двох та більше гравців, аби заохотити спільну гру та перетворити ігри у сімейну активність.

• Встановіть батьківський контроль та паролі, щоб уникнути покупок через ігри.

• Заохочуйте та підтримуйте інші дитячі активності, такі як: спорт, музика, творчість тощо.

 

ДІЙТЕ: ЩО ДИТИНІ ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ?

• Використовувати технології як додатковий інструмент для своїх захоплень (наприклад, шукати онлайн-інформацію про своє хобі чи улюблений вид спорту).

• Дитина має відкладати ґаджет, коли батьки про це просять.

 

ЩО БАТЬКАМ ТРЕБА ЗНАТИ І РОБИТИ:

•  Цікавитися різноманітними заняттями та хобі.

• Проводити час та зміцнювати стосунки з дитиною офлайн: разом гуляти, читати, грати настільні ігри. Діти зі збалансованим способом життя менше схильні до шкідливих залежностей у  майбутньому.

• Використовувати технології як допомогу (а не просто розвагу), щоб розвивати зацікавлення дитини, надихати її до здійснення своїх задумів та мрій.

• Влаштовувати сімейні «дні/тижні, вільні від пристроїв». Також можна домовитися про «годину без технологій» щовечора.

• Поцікавитися у освітньому закладі наявними інструментами для онлайн-навчання. Заохочувати дитину користуватися усіма можливостями для розвитку, разом досліджувати їх.

 

ЧИМ ЗАЙНЯТИ МАЛИХ ПУСТУНІВ У ПУБЛІЧНИХ МІСЦЯХ?

Часом буває доволі складно втримати активну дитину за столом до кінця обіду, змусити  постояти спокійно в автобусі чи метро, зробити так, щоб брат із сестрою не влаштовували сварок у авто. Багато батьків схильні у таких випадках давати дітям смартфон, аби лише їх заспокоїти.

Доктор Ребекка Чан, директор Академії батьківства, автор лекцій на теми «Раннього розвитку та навчання дітей», пропонує, замість того, щоби втрачати зв’язок з дитиною та посилювати прив’язаність до технологій, спробувати такі прості та ефективні методи:

 

1. ЗНАЙДИ ВІДМІННОСТІ.

Готові друковані задачки або простенькі завдання, написані батьками власноруч у дитячому блокноті. Ця гра добре розвиває здатність візуально розрізняти об’єкти, навики концентрації, вміння бачити схожі та відмінні речі.

 

2. «Я БАЧУ...»

Батьки дітей молодшого шкільного віку можуть казати «Я бачу...» і описувати конкретний об’єкт, колір, форму, лінію, тощо. Завдання дитини – роззирнутися навколо та знайти речі, які описує дорослий. Така гра розвиває уважність до оточення та естетичне чуття.

 

3. ЗАПИСНИК І ФЛОМАСТЕРИ.

Коли йдете з дому, захопіть зі собою невеличкий записник та інструменти для писання (наприклад, кольорові фломастери чи олівці). Вони легко помістяться у сумочку чи багажник візочка. Малювання і калякання на папері сприяє мисленню та креативності.

 

4. «CТРІЛЯЙ!»

По черзі з дитиною загадуєте число від 1 до 10. Наприклад, число «8». А тоді одночасно вигукуєте: «Один, два, три, СТРІЛЯЙ!», – і кожен показує на одній руці довільну кількість пальців. Ваше завдання – щоб сумарна кількість пальців, які показали ви та дитина, була рівно «8». Продовжуєте «стріляти» знову.

У віці 9 років діти стають більш сором’язливими і не люблять надмірної уваги батьків на людях. Водночас вони стають самостійнішими. Для дітей 7-12 років можна спробувати такі методи:

 

1. ЧИТАННЯ КНИЖКИ АБО е-КНИЖКИ

Заохочуйте дитину брати з собою художню книжку, коли вона виходить з дому. Це допомагає розвинути звичку читати. Використання електронних книжок – це гарний спосіб користатися технологіями у більш контрольований батьками спосіб, порівняно зі смартфонами чи планшетами.

 

2. АУДІО КНИЖКА/ПРИСТРІЙ

Тепер є можливість завантажувати безкоштовно або купувати аудіокниги. Існують спеціальні пристрої для читання. Історії у форматі аудіо подобаються дітям, захоплюють їх. А, заодно, розвивають вміння слухати, збагачують словниковий запас та виробляють правильну вимову.

 

3. ПІДБІРКИ ЗАГАДОК, РЕБУСІВ, ЖАРТІВ

Кросворди або ребуси, судоку можуть стати цікавою і корисною розминкою для мозку дитини. У цьому віці діти також люблять загадки та анекдоти. Існують мобільні програми зі збірками завдань та жартів, можна використовувати їх, щоб по черзі загадувати загадки одне одному і знову, аж поки не «влучите».

 

 

Освіта ХХІ століття: онлайн чи офлайн?

Час не стоїть на місці. Змінюються технології – змінюється освіта. Виросло нове покоління, для представників якого бути онлайн – звичайна річ. І в середніх освітніх закладах, і в університеті вони навчаються, використовуючи як традиційні способи навчання, так і онлайн-інструменти. Для сучасної молоді нині природно бути «в мережі».

Зрозуміло, що онлайн-навчання не замінить класичного. Однак, вибираючи тип навчання, важливо розуміти особливості кожного. До того ж часто онлайн-освіту плутають із дистанційною. Можливо, що в майбутньому оптимальним буде гібридний варіант, у якому поєднано і онлайн, і офлайн-елементи. Окрім цього, важливо не лише вміти використовувати онлайн-інструменти, а й замислитися над тим, на яких цінностях має базуватися сучасне онлайн-навчання.

Стрімке поширення онлайн-навчання у світі порівнюють із «Гутенберзькою революцією», коли після винайдення друкарського верстата кількість друкованих книжок у Європі за півстоліття збільшилася з 30 тисяч до 10 мільйонів. Книжка, яка спочатку була розкішшю, стала доступною для кожного, хто хотів її читати. Сьогодні онлайн-курси дають можливість прослухати лекції найкращих професорів із найпрестижніших вишів світу всім, хто хоче навчатися. За п’ять років ними скористалися 35 мільйонів людей у світі. Це означає, що за онлайн-навчанням, зокрема й у системі середньої освіти молоді, майбутнє, яке, до слова, вже настало.

 

Інтернет-освіта в термінах

Інтернет-освіта (англ. оnline tutoring) – освіта, що здійснюється з використанням ресурсів і технологій глобальної мережі Інтернет. Щодо поняття «дистанційна освіта» інтернет-освіта має видову відмінність, вона більш суворо регламентує техніко-технологічну специфіку навчання – використання мережі Інтернет (дистанційно можна навчатися не тільки через Інтернет, а й за допомогою локальних мереж, відеозв’язку тощо).

За ступенем «занурення» в Інтернет більшість дійсних центрів навчання можна умовно поділити на три групи. До першої групи належать заклади, вся робота яких будується лише на Інтернет-технологіях. Вибір навчального курсу, його оплата, заняття зі молоддю, передання контрольних завдань та їх перевірку, а також складання проміжних і фінальних іспитів здійснюють через мережу.

Схожих навчальних центрів, які іноді називають «віртуальні університети», у світі не так багато через високі вимоги до апаратно-програмного оснащення й рівня підготовки персоналу, а також значні початкові фінансові вкладення.

Другу, найчисленнішу групу, становлять освітні заклади, що поєднують традиційні форми очного та дистанційного навчання з постійними нововведеннями, які диктують тренди.

Наприклад, деякі освітні заклади частину своїх програмних курсів переводять у віртуальну форму, а центри дистанційного навчання, спираючись на Інтернет-технології, не відмовляються від практики проведення очних екзаменаційних сесій. Варіантів тут може бути багато, але в кожному разі комп’ютеризовано лише частину навчального процесу.

До третьої групи можна зарахувати освітні центри, для яких Інтернет слугує лише внутрішнім комунікаційним середовищем. На своїх сайтах вони розміщують інформацію про навчальні програми (плани), семінари.

Цифровий лікнеп: онлайн-освіта та дистанційне навчання

Зазначимо принципову різницю між цими двома поняттями. Так, дистанційне навчання найчастіше асоціюють із заочною формою навчання, проте таке навчання означає зовсім інше.

Дистанційне навчання – це форма отримання освіти (на рівні з очною, заочною, очно-заочною й екстернатом), за якої в освітньому процесі використовують традиційні й специфічні методи, засоби і форми навчання, засновані на комп’ютерних і телекомунікаційних технологіях.

В основі дистанційного навчання лежать самостійні заняття вихованця за розробленою програмою. Звіти про виконану роботу він періодично віддає на перевірку педагогу. До появи Інтернету зв’язок «педагог-вихованець» встановлювали, наприклад, за допомогою звичайної пошти. Це було навчання за листуванням.

Онлайн-навчання – це отримання знань і навичок за допомогою комп’ютера або іншого ґаджета, підімкненого до Інтернету. Це навчання в режимі «тут і зараз», опосередковане з’єднанням. Такий формат з’явився у сфері дистанційного навчання і став його логічним продовженням із розвитком Інтернету та цифрових технологій.

Онлайн-навчання дає можливість вихованцям повністю зануритися в освітнє середовище: слухати лекції, виконувати завдання, консультуватися з педагогами й спілкуватися з одногрупниками. В одному значенні з онлайн навчанням вживають термін «електронне навчання». Вони вказують на те, що вихованець може отримати знання в різних форматах: аудіо, відео, текст з гіперпосиланнями, інфографіка, програми, ігри, інструменти та матеріали для отримання знань через доповнену реальність тощо.

Головна схожість в онлайн-навчанні та дистанційній освіті – саме навчання, тобто процес отримання нових знань і навичок. Перебуваючи поза аудиторіями і не маючи безпосереднього контакту з педагогами, цей процес вимагає набагато більшої самодисципліни та свідомості вихованцями.

Поняття «дистанційне навчання» вказує на те, що між школярем і педагогом існує відстань. «Онлайн-навчання» означає, що вивчення тієї чи іншої теми відбувається за допомогою інтернет-з’єднання. Тобто педагог і вихованець також віддалені одне від одного. У цьому різноманітті форматів та назв дуже легко загубитися і складно дібрати якісну програму навчання або підвищення кваліфікації. Але варто поставити кілька запитань освітнім закладам, перш ніж записуватися на курс або тренінг. Якщо відповіді будуть повними, а «маршрут навчання» зрозумілим, то можна спокійно починати заняття.

Головним залишається питання, наскільки якісна онлайн-освіта для вихованців та освітян, які бажають вивчити щось нове.

6:9 на користь офлайну

Незважаючи на те, що завжди були, є і будуть люди, які віддаватимуть перевагу класичній формі навчання в освітньому закладі, онлайн-курси мають безліч переваг й особливостей, які слід враховувати, вибираючи спосіб навчання. Експерт з онлайн та офлайн-навчання Наталія Сторожева наводить 6 очевидних переваг і 9 недоліків онлайн-навчання, на які потрібно звернути увагу.

Шість переваг онлайн-освіти:

Приваблива ціна. Нижча ціна для багатьох школярів – головний фактор. Особливо, коли людина ще не знає, наскільки їй потрібна заявлена тема, чи буде їй цікаво під час занурення в матеріал, і вона хоче «просто спробувати». Якщо після декількох онлайн-семінарів тема виявляється привабливою, то глибше вивчення матеріалу можна продовжити в класичному офлайнрежимі.

Територіальна свобода. Для людини з віддаленого від столиці регіону вкрай складно здійснити поїздку на очний семінар або на тренінг. А брати участь в онлайн-навчанні можна, перебуваючи в будь-якій точці світу, – досить мати хороший Інтернет. Такий «світ без кордонів» зручний і для організаторів онлайн-навчання, і для учасників.

Гнучкість розкладу. Сучасний споживач хоче, щоб світ прилаштовувався до нього, і онлайн-формат у цьому сенсі дуже пластичний: можна вибрати зручний день, час, тему, що цікавить, спікера, або просто завантажити запис і подивитися в будь-який зручний час. Багато хто слухає записи занять, перебуваючи в дорозі або стоячи в черзі.

Конфіденційність процесу. Є люди, яким не подобаються незнайомі місця, галасливі компанії, активні тусівки. Офлайн-формат таким слухачам некомфортний: треба кудись їхати, у якесь незнайоме місце, цілий день бути серед чужих людей, відповідати на різні запитання, підтримувати світську бесіду, хвилюватися, хто і як подивиться, оцінить, що скаже. Набагато комфортніше підімкнутися до онлайн-трансляції, сидячи вдома на дивані або на звичному робочому місці за чашкою кави. Можна паралельно робити якісь інші справи, давати лад на столі або розбирати пошту.

Можливість вибирати канал обміну інформацією. Комусь зручна скайп-конференція, комусь більше підходить онлайн-вебінар. Додаткові запитання можна поставити педагогу в будь-якому месенджері, а нову методичку отримати електронною поштою.

Темп навчання. До складної теми можна повернутися, переглянувши запис семінару або листування з педагогом. Знайому тему – взагалі пропустити.

Дев’ять недоліків онлайн-освіти

Недостатній рівень професіоналізму. Навчальну онлайн-діяльність сьогодні не ліцензують і не сертифікують. Спікером навчальної онлайн-програми може стати будь-хто, хто має бажання й можливості. Доступність такого формату часто призводить до того, що людина, яка викладає маркетинг, плутається у спеціальній термінології, консультант із тайм-менеджмента починає заняття із запізненням на чверть години, а «фея кулінарії» вчить замішувати тісто, не соромлячись бруду під нігтями й безладу на кухні.

Слабкий навчальний матеріал. Готуючи онлайн-програму, багато педагогів і спікерів найважчим вважають набір групи й концентрують свою увагу на питаннях реклами та просування онлайн-курсу. На якісну підготовку самого навчального матеріалу не вистачає ні часу, ні енергії. На жаль, в онлайнпрограмах часто багато «води», і вони більше схожі на монологічну розповідь спікера «Як я класно зробив щось…». Такий стиль викладення підходить для інтерв’ю або публічного виступу, але не для навчального курсу. Із цієї причини слухачі часто бувають розчаровані та відмовляються від участі в семінарі.

Низький рівень технічної підтримки. Погана якість зв’язку, «булькання» та «хрипи» в мікрофоні, зависання зображення, зникнення звуку, слабка освітленість приміщення – це далеко не повний список проблем, що виникають під час онлайн-навчання. Водночас потужності Інтернету не вистачає, і більшу частину часу доводиться присвячувати з’ясуванню: «Ви мене бачите? Ви мене чуєте?».

«Неприхована» реклама. Ще один гріх онлайн-навчання, особливо дешевого або безкоштовного, –  його відверто рекламний характер. Протягом двох годин слухачам енергійно обіцяють золоті гори: розкрити секрети довголіття, скоротити витрати, оптимізувати управлінську структуру, завоювати любов – варто тільки записатися на цикл із 10 занять або на офлайн-семінар, або на консультацію гуру менеджменту. Головне – оплатити навчання наперед.

Відсутність інтерактиву. Під час класичного «живого» навчання аудиторія дуже жваво впливає на робочий процес, і педагог налаштовується на рівень, характер та потреби кожної групи. Реальне інтерактивне спілкування дає миттєвий зворотний зв’язок, спікер і аудиторія перебувають у процесі творчого пізнавального обміну. Онлайн-навчання не передбачає активного інтерактивного спілкування з педагогом або іншими учасниками заняття. Можна написати своє запитання в чаті, залишити коментарі, але висловлювання може бути відверто «згорнуте», особливо якщо містить критику, або зовсім проігнороване.

Відсутність сертифікатів. Більшість онлайн-програм, на жаль, не видають своїм слухачам документів, що підтверджують проходження курсу. Або надсилають красиві кольорові «сертифікати», що не мають ніякої юридичної цінності. Виняток можуть становити лише онлайн-програми, що проводять сертифіковані освітні заклади, навчальні центри, бізнес-школи. Якщо слухач учиться «для себе», відсутність сертифіката не є проблемою, але якщо розраховує на подальше підвищення на посаді, зміну роботи, кар’єрне зростання, про такі формальності бажано подумати заздалегідь.

Обіцянки. Під час онлайн-програм спікери часто дають багато різноманітних обіцянок: вислати презентації, посилання на дослідження, добірки статей, таблиці для розрахунків, кейси тощо. На жаль, слухачі часто відчувають розчарування від подальших розсилань. Це або реклама чергових послуг, або дуже поверхова й неповна інформація, або, що набагато гірше, чергова спроба продати: «Сподобалося? Хочете читати далі? Для отримання дозволу на наші матеріали …».

Сила волі. Відсутність контролю багатьох дітей може розслабити. Те, як онлайн-вихованець засвоїв навчальний матеріал, педагоги перевіряють рідко, у визначених «контрольних точках». Тому під час онлайн-навчання дуже важливі самоконтроль і самодисципліна.

Невеликий вибір програм освіти. Згідно з дослідженням, програм онлайн-освіти поки що не так багато.

Незважаючи на такий досить категоричний перелік плюсів і мінусів онлайн-навчання, онлайн-освіту доречно порівняти з дистанційною. Зробивши аналіз особливостей онлайн- та офлайн-навчання за такими критеріями: вартість, умови, графік, засвоєння, підтримка, наявність спільноти, спілкування, комфорт, мотивація, результати порівняння за критеріями подано нижче.

Вартість, витрати на навчання. Навчання в офлайні зазвичай коштує дорожче. Це викликано тим, що до вартості закладено оплату часу педагога, оренду приміщення, витрати на підготовку й друк роздаткових матеріалів, а також інші бонуси, які роблять умови навчання комфортнішими. До вартості можна також додати особисті витрати на транспорт. У разі онлайн-навчання все набагато простіше й дешевше: тут немає витрат на приміщення чи роздаткові матеріали. Найчастіше онлайн-навчання (наприклад курси) – це вже набір готових відеозаписів, які записують один раз, і за кілька показів курс себе окуповує. Комфортні умови та місце перебування.

Онлайн-навчання не обмежене територією – це незаперечна перевага. Потрібен лише доступ до мережі Інтернет. Комфортні умови вдома дають можливість дитині краще сприймати нову інформацію й навчатися у віддалених куточках свого населеного пункту. Якщо казати про офлайн, то доведеться шукати курси поруч із будинком, або виділяти час, щоб до них дістатися.

Гнучкість, графік і навантаження. Під час навчання онлайн-дитина може вибирати сам, коли йому займатися, враховуючи свій час і навантаження. Онлайн-курси можуть бути необмежені в термінах, тому ризик забути про навчання або перенести заняття підвищується. Офлайн-навчання вимагає відриву від основної роботи й додаткового часу. Потрібно прилаштовувати свій графік до навчального розкладу та витрачати час на дорогу.

Темп, засвоєння матеріалу, повторення. У кожної дитини свій ритм і швидкість сприйняття нової інформації. В онлайн-навчанні завжди можна повернутися до вивчення теми, наприклад, заново подивитися відеозапис заняття й закріпити знання. Така можливість є суттєвою перевагою, адже це підвищує шанси успішного завершення навчання.

В офлайн-групі темп визначає педагог і немає можливості прослухати матеріал повторно. Керівнику гуртка необхідно вкластися в конкретні терміни для прочитання програми курсу гуртка чи дисципліни, а вихованцю доведеться прилаштовуватися до цього темпу, що може негативно позначитися на якості навчання.

Спільнота. Важливий плюс офлайн-навчання – це комунікація, для педагогів – нетворкінг, приєднання до різних спільнот, а також нові знайомства. Велику роль має почуття причетності до спільної справи, яке мотивує на успішне проходження курсу. Цього не вистачає, коли дитина навчається самостійно.

До того ж, коли вихованці займаються з педагогом особисто, швидше сприймають інформацію. Працює асоціативна пам’ять, до неї додаються зорова й слухова. Діти отримують не тільки знання, а й досвід проживання життєвих ситуацій, змодельованих у спільних іграх під час виконання практичних завдань.

Упевненість і комфорт. Деяким вихованцям важлива особиста присутність педагога, вони потребують емоційного контакту під час навчання – так вони отримують цінний досвід спілкування з людьми. Проте на якість навчання може вплинути особистість педагога й окремих людей у групі або в класі, що може спричинити психологічний дискомфорт дитини і, як наслідок, сприйняття ним інформації порушується. Тому перевага онлайн-навчання над офлайн – гарантований особистий комфорт, з іншого боку екрана люди відчувають себе впевненіше.

Мотивація. Нові знання засвоюються набагато швидше й ефективніше, коли дитина взаємодіє з іншими учасниками процесу. Їй не хочеться відставати від групи, тому вона намагається показати себе з кращого боку. Здорова конкуренція підвищує загальну успішність. У разі онлайн-освіти такого немає: дитина сидить за комп’ютером, прослуховує відеозапис занять і виконує онлайн-тести. То що краще – онлайн - чи офлайн-освіта?

Ми рекомендуємо вибирати відразу обидва способи навчання, оскільки майбутнє – за гібридним методом: онлайн плюс офлайн. В онлайні варто отримувати теоретичну базу, а відпрацьовувати практичні навички – у форматі живого спілкування. Тому дистанційні курси підходять як доповнення до класичних офлайн-занять.

У відкритому доступі можна знайти велику кількість навчального контенту, тільки такі матеріали часто вже нічого не варті. Сьогодні цінують програми, методики та інструменти, які дають можливість за короткий термін отримати максимум знань і навичок. Незважаючи на переваги онлайн-освіти, таке навчання до снаги не кожному вихованцю. Люди діляться на два типи: ті, які можуть самостійно навчатися, і ті, хто знайде безліч причин, щоб відкласти заняття на потім, на завтра й післязавтра, – дистанційне навчання не дасть результату. Якщо людина терпляча, знає, чого хоче, вміє знайти в інтернет-мережі інформацію за темою, – тоді онлайн-освіта для неї. Але якщо вона ледача і вже вкотре відкладає, наприклад, прочитання однієї книжки, то онлайн-навчання їй не підходить.

Чому офлайн може повчитися в онлайну?

Те, що онлайн-формат навчання застосовує чимало методів з традиційної системи освіти, нікого не дивує. А от як перенести «онлайн-фішки» в традиційне навчання? Експерт з онлайн-освіти педагогів Ніна Малишева у статті «Як вчитися онлайн» пропонує педагогам декілька порад щодо того, які інструменти офлайн-навчання можна запозичити в онлайн-освіти, особливо під час створення освітнього простору.

Нехай саме навчальне середовище онлайн-кабінету дуже відрізняється від «живої» аудиторії, проте воно має деякі корисні елементи, які можна перенести і в офлайн.

Інструменти онлайн-навчання, які варто запозичити:

Навігаційна карта всього курсу гуртка (або навчального предмета). Дає можливість бачити весь обсяг навчального курсу з його розділами, їх взаємозв’язок, співмірність і послідовність. Навігаційна карта дає можливість вибирати власний навчальний маршрут і представляти наочно карту процесу навчання.

Рейтинги вихованців і оцінкові статистики. Дають можливість бачити прогрес і тенденції дітей та на цій основі коригувати програму.

Нагороди та елементи гейміфікації. Роблять процес навчання більш захопливим і підсилюють мотивацію до руху вперед за допомогою значків, балів, статусів і правил гри.

Щоденна рефлексія до і після занять у формі журналу. Дає можливість бачити очікування й ефекти від кожного заняття, побіжно згадувати матеріал, закріплюючи його в пам’яті. Також допомагає педагогу бачити тенденції для коригування навчальної програми.

Інтерактивний моніторинг розвитку.

Дає вихованцю можливість відстежувати своє місцеперебування на загальній візуальній карті курсу, де він бачить пройдені та майбутні етапи в розрізі часу з показниками успішності.

Віртуальна реальність. Дає можливість отримати досвід, дуже близький до життя. Особливо цікаво використовувати під час навчання спортивних ігор, наприклад, тенісу або водіння автомобіля.

Для того щоб і онлайн -, і офлайн-навчання були ефективними, потрібно створювати умови для реальних дій вихованця в предметі вивчення, не обмежуючись лише теоретичною частиною у сфері знань педагога.

Коли онлайн-компонент навчання стає допоміжним, а не основним, і просто допомагає автоматизувати або посилити деякі функції, це може звільнити час або інші ресурси для розвитку освітнього процесу загалом. Онлайн нам потрібен не заради самої наявності онлайну, а заради вдосконалення й розвитку.

Використані джерела

1.      С.Галата  Змішана освіта: подружити «онлайн» і «офлайн». URL: https://pedpresa.ua/178684-zmishanaosvita- podruzhyty-onlajn-i-oflajn.html (дата звернення: 22.04.2019).
2.      Michael Allen, Julie Dirksen, Clark Quinn, Will Thalheimer. Serious eLearning Manifesto. By putting forth this Manifesto.URL: https://elearningmanifesto.org/ (дата звернення: 21.04.2019).