Портретний живопис. Мистецтво гравюри.

ТЕМА: Портретний живопис. Мистецтво гравюри.

МЕТА: розкрити образ людини у творах живописців українського ба­роко; розширити уявлення про

             живопис бароко; на прикладах творів портретного живопису розвивати художнє мислення

             виробляти уміння самостійно здобувати знання, орієнтуватися в інформаційному просторі,

             відбирати головне в інформаційно­му потоці, висловлювати естетичну оцінку; виховувати

             моральні і духовні якості особистості шляхом прилучення до культурної спадщини українського   народу

ОБЛАДНАННЯ:    репродукції портретів XVII—XVIII ст.,  роздатковий матеріал для роботи груп,

                                                                            У гарному портреті, написаному талановитим

                                                                              художником, можна побачити лик епохи

                                                                                                                                           В.Іванов

ХІД  УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

ІІ. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Учитель

  Культура – засіб збереження, накопичення і  передачі життєвого досвіду. Це своєрідна мова для втілення ідей. Сьогодні ми спробуємо відчути, якою представляли людину в епоху бароко, наскільки такі погляди сучасні

Упродовж XVIII ст. великої популярності в українському живопису набу­ває жанр портрета. За словами сирійського мандрівника Павла Алеппського, українські художники були «вельми спритні в зображенні людських облич із цілковитою подібністю та мають велику вигадливість у відтворенні  людей та­кими, якими вони є»

На знак ушанування особливих чеснот видатних осіб їхніми портретами прикрашали стіни церков і соборів. Основним замовником портрета стає націо­нальна панівна верхівка — козацька старшина, її світогляд та естетичні смаки, безумовно, впливали на формування цього жанру.

Головне питання уроку: якою представляється людина в портретах ук­раїнських майстрів ХVII-ХVIII ст.?                          

Досліджувати проблему будуть творчі групи, яким дається диференційоване завдання.

У зошитах ви повинні будете заповнити таблицю за схемою: «тип портре­ту — назва роботи — висновок».

III.   САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (ДЕКОНСТРУКЦІЯ)

Завдання для творчих груп

Перша група

Порівняти за технологічною картаю запропоновані репрезентативні портре­ти і виявити загальні риси козацького репрезентативного портрета.

Портрет отамана Війська Донського Данила Єфремова, 1752 р.

Портрет генерального обозного Дуніна-Борковського, 1700-ті рр.

Технологічна карта для аналізу портретів

•   Розгляньте композицію творів (положення фігури), її розташування (тло, інтер'єр)

•   Яку інформацію дають нам деталі інтер'єру?

•   Опишіть костюм портретованого.

•   Чи можна за його обличчям судити про характер?

•   Як ви вважаєте, у якому приміщенні можна було б розмістити цей, порт­рет?                                       . •   На ваш погляд, яку ідею втілив художник у портреті?

Друга група

Порівняти за технологічною картою запропоновані камерні (поясні) порт­рети, визначити характерні риси.

Портрет Григорія Гамалії, 1758 р.

Портрети Семена та Параскеви Сухими, 1766р.

Третя група

Розгляньте запропонований твір (за технологічною картою), прочитайте йо­го мистецтвознавчий опис, ознайомтеся з біографією портретованого. Зробіть висновок про те, яка ідея про призначення людини у світі закладена в цьому портреті.                                                                                          

Самуїл. Портрет князя Долгорукова, 1769 р.

Технологічна карта для аналізу даного портрету                  .

•   Розгляньте композицію твору і порівняєте її зі схемою козачого репрезентативного портрета (подібність і розходження).                        

•   Опишіть костюм портретованого.

•   Чи можна за виразом його обличчя судити про характер, особисті

•   На ваш погляд, яке відношення автора до портретованого?

Додаток 1

«Майстер представив князя у чернечій рясі на тлі розкішної обстановки, кімнати з колонами, оксамитовою завісою, перевитою золотими шнурами. На цоколі однієї колони примхливий щит з князівським гербом, ото­роченим горностаєм. Якоюсь безмежно самотньою, безнадійною, трагічною здається на цьому тлі закам'яніла постать ченця з аристократичним обличчям, що байдуже гортав сторінки книга, дивлячись повз неї. Книга, різьблений столик у стилі рококо, розп’яття, завіса, ікона, що висить  на боковій стіні, чудним чином обернувшись фронтально,— все це виписане ілюзорно, хоч бери та виймай з картини.

        Контраст фігури й оточення, матеріальності аксесуарів і площинного трак­тування фігури з першого погляду інтригує. Щось жахаюче є в обличчі Долгору­кова, смертельно блідому, з хворобливим, непри- родним рум'янцем, моторошнуватим поглядом очей, що виглядають з-під майже затулених вік»                                                         П. О. Білецький

«Бліде обличчя, обрамлене чорним волоссям, характерний тонкий рисунок брів, носа та напів- заплющених очей із самозаглибленим поглядом – це риси натури витонченого духовного складу, з уразливою душею. ...Самотня, скромна  постать князя-ченця протистоїть пишному оточенню — бароковим меблям, мармуровим колонам, багато декорованому драпіруванню».                                                                      Ф. С. Уманцев                                                                              

Додаток 2

Біографічна довідка                                                             

Пензлю ієромонаха Самуїла належить портрет князя Дмитра Долгорукого, що нині знаходиться в Національному художньому музеї України. Нащадок ле­гендарного Рюрика мав нещастя полюбити неродовиту дівчину. Родина, не мог­ла схвалити його бажання женитися, а без батьківського благосло- вення шлюб був неможливий. У розлуці з коханою юний князь позбавився розуму і через 10 років вмер у келії одного з київських монастирів.                             

Портрет був написаний посмертно за замовленням матері померлого князя для Успенського собору Києво-Печерської лаври.                                

 IV.   ВИСТУП ТВОРЧИХ ГРУП (РЕКОНСТРУКЦІЯ)                          

Учні пропонують результати роботи, обмінюються знахідками і відкриттями.

Виступ першої групи

В обох творах портретовані зображені на весь зріст, в однаковій позі, в повороті на три чверті. На кожному з  них одяг, прикрашений орнаментом, їхні пос­таті виступають на тлі інтер'єру.

 У портреті В. Дуніна - Борковського на тлі справа зображено родовий герб, а з лівого боку – ікона Богородиці. Він стоїть біля столу, стискає руків'я шаблі та булави. Особливу увагу приділив майстер візерункам, передачі фактури ма­теріалів: геометризовані орнаменти килима контрастують з квітчастими, блис­кучими на жупані. Борковський дивиться повз глядача, спрямовуючи погляд ні­би в глибину своєї душі, лінії брів та вій плавкі, м'які вуса й борідка зливаються в єдину пляму. Ми бачимо поважну та побожну людину.

Данило Єфремов зображений на весь зріст з атрибутами влади (насіка, клейноди) й орденами, поряд — великий герб і розп'яття. Постаті надано ди­намічності та граційності завдяки стрімким лініям складок одягу, вигину талії, вишуканої формі широких рукавів. Портрет вражає надзвичайним багатством  декору, над усім у ньому панують чудові візерунки — стилізований рослинний орнамент жупана, орнаментальне вирішення верхнього одягу. У колориті пере­важають золотаві, зеленуваті та рожеві тони. Живописець приділяє увагу облич­чю отамана Добре промальована округлість важкуватого підборіддя, зморшки щік, рішучий погляд очей. Перед нами — вольова, енергійна людина.

Слово вчителя

Козацька старшина не шкодувала коштів, аби утвердити, своє панівне ста­новище у суспільстві. Однією з форм було встановлення в храмах ктиторських портретів, які мали увічнити донатора, його рід і суспільне становище. Виникає усталена схема репрезентативного козацького портрета.

Портретованого зображували біля столика (або аналоя). На столику були роз­кладені предмети релігійного призначення або клейноди. У верхній частині пор­трета, найчастіше праворуч, малювали герб. А з лівого боку — декоративне дра­пірування. У нижній частині нерідко розміщували напис, який мав епітафійний характер, оскільки портрети замовлялися у зв'язку зі смертю зображуваного.

Виходячи зі смаків замовника, майстри нерідко зосереджувалися на ефек­тному вирішенні силуету постаті, деталях та прикрасах одягу людини, її ма­нерах. Митці ретельно втілювали в портретному образі важливий суспільний зміст особи. Портрет В. Дуніна-Борковського зберігався в Успенському соборі Єлецького монастиря в Чернігові, де він прославився як щедрий благодійник. Портрет Отамана Війська Донського Давила Єфремова був виконаний для Ус­пенського собору Києво-Печерської лаври у вдячність за щедрі дари героїчно­го полководця.                            

Виступ другої групи

Ці зразки належать до іншого типу портрета — поясні зображення. Фігу­ра виступає на нейтральному тлі, справа — родовий герб. Атрибути чоловіків — пірнач, шабля, булава. Оскільки в поясному портреті обличчя великопланове, художник приділяє більшу увагу пластичній проробці кожної деталі. Поси­люється прагнення правдиво втілити риси зовнішності й дати загальне уявлення про внутрішній світ, зображуваного.              

Поза Гамалії, типово шляхетська: правиця з дорогоцінним   перснем на пальці уперта в бік, лівиця покладена на ефес шаблі, рамена розправлені. На облич­чі шляхетська маска: гордовито підняті брови, погляд млосний, трохи презир­ливий, рот стиснутий і трохи зсунений убік. Характеристику образу доповнює демонстрування розкішного жупана з великим стилізованім орнаментом та ефектно накинутого на плечі золотавого плаща з чорною опушкою.  Проте, зов­нішність Гамалії далека від ідеалу. Ми бачимо його лису голову, одутле обличчя з низьким лобом, масивною щелепою, важким підборіддям, невідповідно мініа­тюрними губками, товсту шию, черево, що зависає над поясом.

У портреті полковника Сулими теж можна виявити характерні риси зоб­ражуваного. В енергій-ному повороті голови, вольовому русі руки,  що стискає пірнач, живописець прагне підкреслити завзятість і хоробрість свого героя. Очевидно, не був полковник байдужий до свого вигляду: тягнувся за модою, любовно пестив вуса, здається, і волосся фарбував, позу прибрав якомога імпозантнішу, дивиться так привітно й самозадоволено.                                           

Ледь помітна усмішка заховалася в устах Параскеви Сулимихи. У виразі її обличчя гротеску немає, тільки спокій, задума. У правій руці вона тримає книжку (ймовірно, духовного змісту), у лівиці--квітку.                          

Такі портрети було б зручно розміщати в інтер'єрі приватного приміщення, це більш камерні, інтимні портрети.

Слово вчителя                                                                                   

У поясних портретах трактування зображувальних осіб набуває нових від­тінків. Художник виявляє відчуття зображуваним власної значущості.  В образі Григорія Гамалії органічно поєдналися світовідчуття тогочасного багатія - феодала й уявлення про козацьку лицарську доблесть. У характери- стиці Семена Сулими відчутні впливи великосвітських манер (на обличчях з'являється легка посмішка, як ознака чемності й привітності). Нові риси з'являються і в жіночих  портретах. Художник прикрашає їхній одяг коштовними застібками, намистом, стрічками тощо, їхні обличчя набувають м'якості та чуттєвості. Жести сприяють виявленню внутрішнього життя (емалева іконка на стрічечці і молитовник у ру­ці свідчать про побожність, троянда - про цноту й любов до краси).

Увага художника більше концентрується на особливостях індивідуальної ха­рактеристики. Виникає прагнення відтінити рух внутрішніх переживань, надати більшої емоційної виразності образо- ві. Живописець ще не прагне передати  у ви­разі обличчя зміну почуттів як прояв внутрішнього життя – тому слугує жест.

Виступ третьої групи                                                       

Портрет князя Дмитра Долгорукова був створений живописцем ієромона­хом Самуїлом. Він має композиційну схему репрезентативного козачого портрету: про-це свідчить наявність герба, ікони на тлі стіни, розп’яття на столику, декоративної завіси. Але принципово відрізняється новим підходом до розкрит­тя образу.                            

Майстер використовує контраст: чорна самотня фігура ченця протистоїть пишному оточенню. Цей прийом допомагає підкреслити те, від якого мирського життя зрікся князь. Постать Долгорукова має площинний характер, але за пос­таттю зображуваного відчувається глибина затіненого простору. Дещо площин­не трактування фігури підкреслює духовне начало в його характеристиці.

Зображення обличчя ще більше унаочнює складну гаму переживань героя: «бліде обличчя, обрамлене чорним волоссям, характерний тонкий рисунок брів, носа та напівзаплющених очей із самозаглибленим поглядом — це риси натури витонченого духовного складу, з уразливою душею». Ми бачимо людину тра­гічної долі.

Слово вчителя

Живописці репрезентативних та поясних  козацьких портретів, які ми ба­чили, обмежувалися виявленням значущості суспільного становища портретованого або його власної значущості. Суть образу Долгорукова підпорядкована саме розкриттю внутрішніх переживань людини.

Ось як охарактеризував портрет дослідник українського бароко А. Мака­ров у своїй праці «Світло українського бароко»: «Узагальнений образ людини свого часу, художнє втілення тонкого розуму і темного безуму, палкого кохан­ня й аскетичної відчуженості від життя, смаку до витонченої розкоші (про що свідчить насамперед інтер'єр келії) і водночас глибокого забуття й філософсь­кої меланхолії».

V.    РЕФЛЕКСІЯ

Після обговорення учасники майстерні заповнюють таблицю.

VI.  ПІДСУМКИ РОБОТИ МАЙСТЕРНІ

Слово вчителя    

У наш час людство переживає період великих потрясінь, і, мабуть, тому особливо актуалізується вічна філософська проблематика; постає питання про те, що таке людина. Для чого приходить вона у світ? Яким є людське призна­чення та які можливості людського самоздійснення? Ті ж проблеми хвилювали людей завжди. У центрі уваги художника Середньовіччя перебував Бог, епохи Відродження — Людина. Після втрати ідеалів Відродження і уявлень про люди­ну як гармонічну істоту в епоху бароко стала актуальною інша формула: люди­на — друге чудо після Бога і друге чудовисько після чорта.

XVII—XVIII ст.  по праву називають «епохою портрету»  в живописі. Інтерес не тільки до зображення людини, але і його психологічна характеристика стали основою портрету того часу. Майстри тієї пори малювали свого героя сильним, розумним, енергійним. Але людина вже усвідомила швидкоплинність й ілюзор­ність «радостей земних». Звідси меланхолійність і внутрішня зосередженість персонажів як церковного, так і світського живопису серед пишного цвітіння життя. Таким чином подвійність людської натури, замічена філософами бароко, відображується й у творчості майстрів портрета.

VII.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти інформацію про долі людей, зображених на портретах (генераль­ного обозного Василя Дуніна-Борковського, отамана Війська Донського Дани­ла Єфремова, Григорія Гамалії, переяславського полковника Семена Сулими та його дружини Параскеви Сулимихи, Князя Дмитра Долгорукова). Чи згодні ви з тією характеристикою, що дали їм автори портретів?

Прокоментуйте слова В. Іванова: «У гарному портреті, написаному талано­витим художником, можна побачити лик епохи». Чи згодні ви зі словами М. Ломоносова:

«Кто ты, о человек? Сосуд свирепой боли,

Арена всех скорбей, превратностей поток,

Фортуны легкий мяч, болотный огонек,

Снег, тающий весной, мерцанье свеч, не боле…»?