Посібник " Географія Дебальцівського краю"

Про матеріал

Посібник "Географія Дебальцівського краю" розроблений на основі краєзнавчого матеріалу,. Велика увага приділяється вивченню водних об'єктів - річки Вовчої та ландшафтного заказника "Дебальцівські лимани". Дана робота буде корисна вчителям географії , біології та екології.

Перегляд файлу

Дебальцівський навчально-виховний

комплекс «загальноосвітній

навчальний заклад – дошкільний

навчальний заклад»

$C:\Documents and Settings\Администратор\Мои документы\фото лиман\PA130179.JPG$

Зміст

Загальні відомості
Географічне положення
Клімат
Грунти.
Гідгологічні об’єкти
1. Річка Вовча
2. Ландшафтний заказник «Дебальцівські лимани»
Особливості органічного світу

Географічні дані про с.Дебальцеве
Географічні координати	48°06′44″ пн. ш. 36°03′38″ сх. д.
Водойми	Річка Вовча , Верхня Терса
Відстань до обласного центру	88 км
Відстань до районного центру	11 км
Найближчазалізнична станція	Улянівка
Відстань до залізничної станції Висота над рівнем моря:	10 км 78 м.

Географічне положення с.Дебальцеве

Село розташовано в центральній частині Васильківського району на лівому березі річки Вовчої. На півдні межує з селом Охотниче, на сході з селом Григорівка, на півночі з селом Вовчанське та на заході з селом Перевальське.

Дебальцеве - село, центр сільської ради (підпорядковані населені пункти: Веселий Кут, Лугове, Новотерсянське, Охотниче, Перевальське, Пришиб)

Рельєф . с.Дебальцеве зазташоване на крайньому півдні Приніпровської низовини у балці тут трапляються невеликі підвищення – горби - це характерні особливості рельєфу Придніпровської низовини .

Клімат в селі Дебальцеве помірно – континентальний. Кількість опадів в продовж року становить 500 мм, середня температура січня становить (-6 градусів С) ,середня температура найтеплішого місяця липня - (+ 21 гардус С) , переважаючі вітри західі та південно – західні. Найвологіший місяць – липень, найсухіший – березень. Влітку кількість опадів становить 80% річної суми. Характерні посушливі періоди навесні та у першій половині літа, підсилені сухими вітрами – суховіями. Серед інших погодних явищ трапляються тумани, хуртовини , гроз та град .

Агрокліматичні умови

Землі Дебальцівської сільської ради знаходиться в межах посушливої, дуже теплої зони. Кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових, а саме озимої пшениці, ячменю, ярого ячменю, кукурудзи, проса, рису, зернобобових, також цукрових буряків, соняшнику, баштанних культур, овочівництва, м’ясо-молочного скотарства, свинарства .

Грунти

Багаті земельні ресурси представлені родючими чорноземними грунтами.На території Дебальцівської сільської ради переважають чорноземи звичайні пилувато-середньосуглинкові малогумусні на лесах з ділянками чорноземів звичайних середньогумусних. Крайній південний захід займають чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та чорноземи південні малогумусні та слабкогумусовані на лесах. Найвищою родючістю характеризуються чорноземи звичайні середньогумусні, найнижчою – солонці.

Водні ресурси Дебальцівського краю представлені річкою Вовчою , річкою Верхня Терса та ландшафтним заказником «Дебальцівські лимани».

Річка Вовча P061011_14

PICT1840 Вовча – річка в Дніпропетровській

області, ліва притока річки Самара. Довжина – 323 км, площа – 13 300 км. Початок бере в Донецькій області . Річка Вовча протікає переважно в степовій зоні на рівнинній території. Нижче с. Васильківки долина Вовчої звужується, береги покриті кам’янистими породами.

У річку впадають 497 малих річок й струмків ( у тому числі 435 з довжиною менше 10 км).

Має 19 приток завдовжки понад 10 км. Більша частина їх улітку пересихає. Головні притоки: Гайчур, Мокрі Яли (ліві), Солона (права).

Сумарна довжина приток – 2560 км (у тому чслі струмків менше 10 км –1046 км).

По обидва боки її виросли дрімучі терникові зарослі, дубові, кленові та березові гаї, соснові бори. Береги поросли очеретом, ситнягом, кугою й аїром. Бере свій початок річка Вовча з південно-східних схилів Донецького кряжу. Пробивши русло по такому званому кристалічному щиту, майже навпіл розділяє з півночі на південь Васильківський район. У багатьох місцях береги скелясті (Преображенівка та на протилежному високому березі Іванівки). Кам’яні кар’єри по обидва боки Вовчої використовуються здавна для добування бутового каменю, для будівельних робіт і прокладання доріг. Чимало великих та малих річок впадають і підживлюють Вовчу : Верхня, Середня і Нижня Терси з лівого її боку. А справа великими балками впадають у Вовчу Мокра та Суха Чаплина. Є й менші річки на всьому її протязі, а то й просто бурчаки, тобто глибокі улоговини, по яких від великих дощів поспішають до неї. Взагалі Вовча – тиха річка, влітку міліє.

На берегах річки гніздяться багато птахів.

Цікавим є те, що тут зустрічаються чапля біла та сіра, що занесені до Червоної книги. Ввечері можна почути спів бугайчика, але знайти де він гніздиться не вдалося. Тільки розгледіли птаха в очереті важко : не великий, з довгою шиєю і дзьобом піднятим вгору, оперення сіро-коричневого кольору.

видрв Водиться крячок річковий, на вербах над водою звисають гнізда синиці – ремез. Зустрічаються і ссавці, що занесені до Червоної книги – зокрема видра річкова. Яку можна побачити в заростях очерету. Здавна у Вовчій водилося чимало різної риби. За свідченням Французького інокера Гільйама Левассера де Боплана, який у 1635році побудував на Дніпрі польську фортецю Кодак, тут водилося в річках так багато риби, що її можна було наколоти стрілою. Водилися ще донедавна соми, є карась, окунь, щука, плітка.Внаслідок споруджень на ній гідроелектростанції, сюди припинялася міграція риб з Дніпра. Непоправного лиха завдали стоки фекальних відходів та хімдобрив, які теж унеможливили проживання у водній стихії багатьох видів риб.

bugaychik Видра річкова Бугайчик

Легенди про р. Вовчу

Легенда № 1

Ця річка була колись балкою. Навколо ріс чіпкий терен, були ліси та байраки.

Вітряної глухої ночі пробиралася вовчиця крізь чіпкий терен. В кущах раз по раз зблискували вогники її тривожних очей. Слідом стрибав сухорлявий, з випуклими ребрами вовк. За декілька стрибків до кублища вовчиця зупинилася, прислухалася до найменшого шереху навкіл. Потім легко крутнула вбік, під кручу прохолодного байрака, де хоронився у суцільних заростях терну ледве примітний хід до нори.

Уже перебуваючи у своєму лігвищі і важко вкладаючись на ночівлю, вовчиця вирішила, що нора для майбутніх вовченят буде затісною. Вона відштовхнула вовка, що влігся поруч, і заходилася розривати землю. Вона підгрібала її під себе, потім викидала задніми лапами.

Серед ночі вовчиця відчула, що холодна джерельна вода заструмувала з розритого ґрунту. Самиця ледве вискочила нагору.

Втікати на кручу було важко. Вовчиця зненацька завалилася на бік і тонко заскавучала. Коли вовк приспів, вона ще була тепла.

Вовк всю ніч просидів над тілом вовчиці, закидав голову і люто вив. На світанку він спустився до байраку, де була нора. Але з лігвища стиха шелестів у траві струмок. Він все повільно ріс, ширився, ставав глибшим. Вовче джерело непомітно перетворилося у річку Вовчу. Ріка обережною вовчицею пробиралася по байраках, ховалася під крутим берегом, немов очікуючи здобич.

Це були вовчі місця. Яри були забиті вовчою травою, на узвишшях росли вовчі ягоди і вовче лико. До цього дня тече Вовча, щоб злитися з Самарою і вже разом примкнути до батечка Дніпра.

Легенда № 2

Колись було плем'я вовків. Ватажком цього плем'я була вовчиця, її звали Гайда. І їй закортіло стати багатою. Поміркувала вона і говорить вовкам:

- Піду я скарб шукати! Знайшла вона ділянку. Та почала рити. Рила, рила, рила... але що це? З ямки витік струмочок. Декілька днів той струмочок тік. Ось розказала вовчиця вовкам про річку. Почали вони думати, як ту річку назвати. Був у тому племені розумний вовк. Звали його Різ. Він і каже:

- Давайте назвемо ту річку, як люди захочуть, або як ми хочемо.

x_c86e5d4a Всі вовки згодилися. Пішла Гайда у село і зустріла селянина. Гайда говорить:

- Селянине, збери декількох людей і ми зіграємо у таку гру - хто перший перепливе річку. Якщо ви, то як захочете, так і назвете річку, а якщо ми, то як захочемо, так і назвемо.
Згодився селянин. Зібрав людей і пішов. Зібралися і сказали - Нумо, змагатися! Почали вони пливти. Пливли-пливли. І трапилось так, що вовки перепливли перші. Почали міркувати, як назвати річку. Різ каже:

- Давайте назвемо Вовчою!
Плем'я згодилось.

І до сьогодні ту річку називають Вовчою.

Легенда № 3

Колись давним-давно в долині річки жила зграя вовків. Вони полювали на дичину, вишукуючи свою здобич в урочищах. Вожаком зграї був сильний і сміливий вовк.

Але він потрапив у пастку, поставлену людьми... зграю очолила молода вовчиця. Частина зграї приєдналась до неї, а частина стала ставитись вороже, прагнучи обрати свого вожака. Тоді вовчиця вивела свою зграю у верхів'я ярів і оголосила непокірній частині вовчого племені, що віднині ті стануть об'єктом здобичі, як і косулі, зайці і всіляка інша вовча дичина, за непокору.

Вовчиця зі своїм оточенням прийшла до верхів'я яру і там почала рити велику і зручну нору для свого потомства. Але з нори раптом хлинула вода. Декілька днів потоки текли по долині яруги (нині - урочище поблизу села Новоолександрівки). З часом потік затих, перетворившись в ключ, з якого бере початок річка. І стали ту річку називати Вовчими Водам, сучасна назва - Вовча. Від назви річки виникла і назва - Вовчої слободи (нинішнього села Вовчанськ).

Легенда № 4

Скіфи суворо дотримувались своїх традицій і звичаїв.

Скіл був сином скіфського царя Аріпіфа і знатної грекині. Мати дуже багато розповідала історій про грецьких богів, звичаї і навіть навчала його писати грецькою мовою, хоч це забороняли суворі скіфські звичаї.

Батько загинув в одному з походів і царем був проголошений Скіл, хоч у нього й був ще брат по батькові, народжений від скіф'янки. Та брат був на той час у полоні в Фракії. Після смерті матері Скіл часто їздив до Ольвії. З цим містом скіфи здавна торгували. Під'їжджаючи до міста, Скіл у великому красивому гаю помітив постать дівчини в грецькому одязі.

x_e3116256 Молодого царя заворожила краса обличчя, волосся з місячним полиском і очі кольору ночі грекині, її звали Селеною. Селену ж збентежив цей грубуватий скіф, який мав широкі плечі і могутній стан, а до того ж і говорив грецькою мовою. Селена і Скіл деякий час їхали мовчки і любувалися один одним. Потім Скіл запропонував їй стати його дружиною. Вона спочатку розсміялась, а потім з вдячності виготовила своїми руками амфору і подарувала її Скілу. Скіл попросив руки дівчини у її батька ольвіополіта Феодора. - Якою б великою не була моя шана до тебе, о могутній царю, я не владний наказати дочці, щоб вона стала твоєю, - відповів Феодор. Але Селена вже була згодна вийти заміж за Скіла. Весілля гуляли за грецькими і скіфськими звичаями. Селена і Скіл були щасливі. Через деякий час у них народилось двоє синів-близнюків.

Але не всі раді були цьому одруженню, як серед греків, так і серед скіфів. В грецькому таборі вирішили знищити Скіла.

Під час свят на честь Діоніса-Вакха, бога вина і веселощів, вони підмовили царя Скіла теж погуляти з ними. В цей час привели скіфів під мури міста. Побачивши, що їхній цар молиться і служить чужим богам, скіфи зненавиділи його і вбили.

На трон вони посадили зведеного брата Октамасада.

Селена вирішила помститися Октамасадові за свого чоловіка. Вона довго молилася. А коли закінчила молитву, побачила біля себе лук і сагайдак зі стрілами.

Того ж дня Селена відправила подарунок Октамасаду і веліла передати, що це лук самої богині. Не тримати зла на вдову свого брата і його синів. Обережні скіфи радили не приймати подарунка, але він заявив.

- Якої шкоди може завдати мені зброя у моїх руках. Я ж не пущу стріли у самого себе.

Через деякий час Октамасад вирушив на полювання, взявши з собою подарунок. Після виснажливого полювання скіфи зупинилися біля річки і швидко поснули. Октамасад хотів перевірити скільки стріл у сагайдаці і ненароком вколовся однією з них.

Вранці мисливців розбудило виття вовків. На них сунула зграя вовків. Скіфи відразу ж почали уражати вовків своїми стріла.

Октамасад теж прицілився у ватажка вовків та раптом побачив замість вовчої голови - голову Скіла, яка говорила йому "Ти не брат, а вовк".

Він здригнувся, випустивши лук, голосно закричав і виліз на високе дерево. В річці він побачив своє відображення, але замість голови була голова вовка.

З того часу скіфи стали бачити, як тільки місяць стає повний, Октамасад їде до того дерева, залізає на нього і виє по-вовчому. Ніхто й не підозрював, що усьому провиною був подарунок грекині Селени, яка таким чином помстилася за коханого.

PICT1840 Одного разу Октамасад довго блукав берегом річки, заліз знову на дерево, завив по-вовчому і впав у річку. Скіфи знайшли його й поховали з почестями.

Але ще довго люди чули місячними ночами вовче виття. Відтоді і річку прозвали Вовчою.

Ландшафтний заказник «Дебальцівські лимани»

$D:\О.М\так\P5090007.JPG$ На території Дебальцівської сільської ради знаходиться заповідний об’єкт ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Дебальцівські лимани» згідно Указу Президента України від 12.09.2005 за №1238/2005 створений з метою збереження мальовничих ділянок водно-болотних та степових ландшафтів. Він входить до складу природно-заповідного фонду Дніпропетровщини та України , який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об’єктів що перебувають під особливою охороною. Розташований заказник на північно - західній околиці с.Дебальцеве Васильківського району , займає S= 429,3 га до складу якої входять:

пасовища -175,4 га
лісонасадження -8,5 га
чагарники – 0,7 га
болота – 50,2 га
під водою – 191,8 га
- інші 2,3 га

2,4 площі Дебальцівських лиманів входять до зареєстрованих для наступного заповідання природних територій в Дніпропетровській області.

- ландшафтний заказник

Біологічне різноманіття ландшафтного заказника «Дебальцівські лимани»

У ландшафтному заказнику збережені у природному стані мальовничі ділянки водно-болотних та степових ландшафтів. Місце концентрації та гніздування багатьох видів птахів серед них є рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, птахів. На території заказника крім птахів є й інші тварини, які занесені до Червоної книги.

$D:\О.М\так\P5090016.JPG$ Рослинний світ характерний длязаказника заказника сформований на чорноземах звичайних і представлений різнотравно-типчаково-ковиловим степом у поєднанні з лучно-болотяною рослинністю. Тут зустрічаються багато видів ковили(всі вони занесені до Червоної книги України), багато первоцвітів, представників лучно-ковилових та різнотравних степів які потребують охорони.

$D:\О.М\Мои фотографии\1 мая\P5011316.JPG$

$D:\О.М\так\P5090015.JPG$

Список рослин заказника «Дебальцівські лимани»

№ п/п	Назва родини рослин	Назва виду рослин	Червона книга України	Червоний список Дніпропет ровщини	Червона книга Дебальцівського НВК
1	Злакові	1. Мишій звичайний; 3.Тимофіївка лучка; 4. Метлюг звичайний; 5. Очерет звичайний; 6.Тонконіг;
2	Тонконогові	1.Плоскуха звичайна 2.Перій повзучий; 3.Ковила
3	Рускусові	1.Конвалія
4	Лілійні	1.Ррябчик 2.Тюльпан дібровний; 3.Зірочки маленькі;
5	Аспарагусові	1.Холодок лікарський.
6	Рогозові	1.Рогіз вузьколистий
7	Бобові	1.Конюшина повзуча 2.Конюшина лучна 3. Горошок мишачий 4.Вязель барвистий.
8	Подорожникові	1.Подорожник великий
9	Сальвінієві	1.Сальвінія плаваюча
10	Складно цвіті	1.Пижмо звичайне ; 2.Полин гіркий і звичайний ; 3.Деревій звичайний; 4. Кульбаба лікарська; 5. Волошка лучна.
11	Хрестоцвіті	1. Грицики звичайні
12	Маслинкові	1.Маслина вузьколиста
13	Шорстколисті	1.Куряча сліпота звичайна
11	Вербові :	1.Верба , 2. Тополя
14	Орхідні	1.Зозулинець болотяний
15	Півникові	1.Півники карликові
16	Жовтецеві	1.Горицвіт весняний
	Всього:	33	5	4	8

горицвіт весняний конвалія півники карликові

Дикі півники 2

Список Тварин Заказника «Дебальцівські лимани»

*№п/п*	*Назва виду тварин*	*Червона книга України*	*Червоний список Дніпропетровщини*	*Червона книга Дебальцівського НВК*
1	ставковик великий;
2	котушка рогова;
*Молюски* *Всього:*	2
3	панцерний кліщ
4	хрестовик
5	метелик велике нічне павичеве око
6	жук – олень
7	хрущ;
8	сонечко;
9	бронзовка
10	джміль;
11	Бджола медоносна
12	мураха руда;
13	комар – піскун;
14	жук –плавунець
15	Бабка коромисло синє
16	овід.
Комахи Всього:	14	1	1	1
17	ставкова жаба;
18	квакша звичайна		*Червоний список МСОП*
19	жаба трав’яна .		*Червоний список МСОП*
Земноводні Всього:	3	1	2
20	ящірка прудка;
21	вуж звичайний
22	гадюка степова
Плазуни Всьго:	3	1		1
23	заєць
24	вечірниця мала
25	нутрія
26	видра річкова
27	тхір чорний
28	тхір степовий
29	куниця
30	лисиця
Ссавці Всьго:	8	4	1	3
31-32	Біла сіра і чапля;
33-34	малий та великий бугай.
35	білий лелека
36	гуска сіра;
37	лебідь шипун
38	качка крижень;
39	норець;
40	куріпка сіра
41	фазан звичайний
42	кулик ходульник
43	лисуха
44	яструб
45	лунь степовий
46	боривітер.
47	крячок
48	кваква
49	огар
50	журавель сірий
51	очеретянка
Птахи Всього:	21	18	3	8
*Всього:*	51	26	7	8

Жук - олень Сонечко

Лисуха

270px-Phasianus_colchicus_2_tom_(Lukasz_Lukasik).jpg

Фазан Чапля біла

Особливості органічного світу

Природна рослинність збереглася в ландшафтному заказнику «Дебальцівські лимани» та на берегах річки Вовчої. Степи розорані та перетворені на поля , між якими насаджено полезахисні лісосмуги . Основними породами лісосмуг є: акація, клен, дуб, тополя, смородина, шипшина, терен.

Тавринний світ представлений видами , які пристосовані до життя на відкритих просторах в умовах доволі посушливого клімату. Серед них є : вовк, лисиця, тхір степовий, собака єнотовидний, камяна куниця, заєць, ховрах, миша полівка. Багато птахів - жайворонок, перепілка, соловей, лунь степовий, горлиця, кібчик, боривітер, лелека та інші. Типовими плазунами краю є степова гадюка, вуж. Багато комах . Зустрічається жук – олень .

Краєвиди Дебальцівського краю

$F:\P5050209.JPG$