Посібник "Географія до уроку"

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАТЕРІАЛИ  ДО  УРОКУ

ГЕОГРАФІЇ  У  6 КЛАСІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Єльне 2015

 

 

Автор упорядник:

Харкевич Наталія Анатоліївна вчитель географії та  біології, спеціаліст ІІ категорії Єльнівської ЗОШ І-ІІ ступенів. Матеріали до уроку географії у 6 класі. Єльне 2015. 62с.

 

 

Рецензент: Романчук Інна Миколаївна — методист районного методкабінету Рокитнівської районної ради.

 

 

Посібник містить різноманітні матеріали до уроку : міфи, легенди, загадки, прислів’я, приказки, вірші, казки, вислови видатних людей та географічні рекорди, які сприятимуть розвитку активної пізнавальної діяльності учнів.

Розділи посібника відповідають шкільній програмі.

Може бути корисним вчителям географії, студентам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схвалено методично радою Єльнівської ЗОШ І-ІІ ступенів, Рокитнівської районної ради, Рокитнівського району,  Рівненської області

Протокол № 2 від 31.10.2014 р..

 

 

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………….  4

Вступ. Географія наука про Землю………………………………… 5

РОЗДІЛ І.

Розвиток географічних знань про Землю……….............................   9

РОЗДІЛ ІІ.

Земля на плані та карті………………………….…………….……..  16

РОЗДІЛ ІІІ.

Оболонка Землі………………………………………………………  24              

 Літосфера…………………………………………..……… 24

                 Атмосфера……………………………….………………..  34

                 Гідросфера……...……………………….………………..   44

                 Біосфера та ґрунти ……………………...………………..  51

                 Природні комплекси……………………………………...  54

РОЗДІЛ ІV.

Планета людей……………………………………………………….. 58

ЛІТЕРАТУРА………………………………….……………………..  62

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Географія має широкі можливості формування у учнів фундаментальні знання про світ. Теоретики та практики викладання природничих дисциплін визначають, щоб посилити інтерес школярів до вивчення природничих наук, можна шляхом активізації пізнавальної діяльності учнів.

Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища адекватної поведінки в ньому.

Тому, при викладанні предмета доцільно використовувати на уроках географії краєзнавчий та цікавий додатковий матеріал: легенди, міфи, прислів’я, приказки, загадки, вірші, казки, вислови видатних людей та географічні рекорди. Також на допомогу вчителю при підготовці предметних тижнів.

Матеріали подані у посібнику сприятимуть розвитку активної пізнавальної діяльності учнів на уроках географії, та у позаурочний час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 ГЕОГРАФІЯ –

    НАУКА

      ПРО ЗЕМЛЮ

 

 

 

 

ГЕОГРАФІЯ – одна з найдавніших наук. Їй уже майже 2500 років. Видатний давньогрецький учений Ератосфен, що жив в Олександрії у 275 – 195 рр.до н.е., є основоположником цієї науки. Окрім цього, він першим увів термін «географія», яким назвав свою тритомну працю. Але, на жаль, цілком вона не збереглася. Саме Ератосфен першим довів твердження Піфагора, що Земля має форму кулі, і саме він першим виміряв земний меридіан. Своє чудове відкриття він зробив… у колодязі. Ератосфен помітив, що під час літнього сонцестояння сонячні промені освітлюють дно найглибших колодязів міста Сієни (так називали тоді нинішній Асуан). Виходить, сонце тут у ці дні знаходиться в зеніті. А в Олександрії, що лежить на північ, дно глибоких колодязів залишається затіненим. Кидає тут тінь і маленький кілочок, закріплений усередині порожньої півкулі. Єгиптяни називали такий прилад «скафе», він заміняв їм годинник. Відношення довжини цієї тіні кілочка і великої окружності скафе, міркував Ератосфен, повинно дорівнювати відношенню дуги меридіана між Сієною та Олександрією до всієї окружності Землі (він вважав, що обидва міста лежать на одному меридіані, хоча це і не зовсім так). У результаті довгих розрахунків Ератосфен одержав довжину великого кола Землі, що дорівнювала 39 690 кілометрам. Дивна точність при тих примітивних інструментах, якими він користувався!

     Наша Земля має досить солідний вік, що нараховує 4,55 мільярда років. Площа всієї поверхні земної кулі становить 510 мільйонів квадратних кілометрів. 361 мільйон км.кв., або 70,8 %  займають моря й океани, а на частку суші припадає 29,2 %. Наша планета – досить значна за розмірами «кулька». Так, для того, щоб зробити кругосвітню подорож уздовж екватора, доведеться проїхати 40 075,7 км. уздовж меридіана, тобто через північний і південний полюси, шлях трохи коротший і становить 40 008,6 км.

     На північному полюсі, наприклад, людина знаходиться на 21 км ближче до центра Землі, чим на екваторі. Звідси виходить, що наша Земля – куля трохи сплющеної форми.

      Об’єм нашої планети поступово росте. Зміна об’єму Землі змінює її поверхню, впливаючи, таким чином, і на середній рівень моря. Якби Земля стискувалася, то моря заливали б все більшу територію континенту. Однак цього не відбувається. Навпаки, в історії Землі озера і моря поступово відступали з материків. Збільшення обсягу нашої планети призвело до утворення на земній корі величезних тріщин і западин, що створили материки й океанські басейни. Фахівці вирахували, що радіус Землі щорічно виростає на пів міліметра.

 

 

БЛАКИТНА  ПЛАНЕТА

 

                              Летиш у космосі холоднім,

                              Моя плането голуба.

                              І хто зна, як тебе назвати,

                              Чи ти Земля, чи ти вода?

 

                              Моя плането, ти – Земля,

                              Тебе інакше не назвати.

                              Ти – Сонця люблячого дочка,

                              Небесне тіло негаряче.

 

                               Орбіту як і всі планети, маєш

                               По ній в Галактиці літаєш

                               Навколо Сонця – жовтої зорі,

                               Що шле здалека промені свої.

 

                               Вирує на тобі життя,

                               Бо життєдайна є вода,

                               І  киснем – газом атмосфери,

                               Природа дихає жива.

 

                               Летиш, плането дорога.

                               Нехай доба змінюється добою.

                               Тебе, домівко, любим ми.

                               Життя лиш мислимо з тобою.

 

                                               ***

Рідний краю, земле рідна,

Батьківщино, дорога,

наша батьківщино, гідна

ти довічного добра!

Рідну мову, рідний край

В серці, брате, зберігай!

                             (Г.Вінарєць-Оресова)

                  ***

          ДАРУНОК

Найвищий дар є матері Природи

Всьому живому на землі усій.

Йому підлеглі всі як є народи,

Тварини, птахи, всяк життя носій.

Той дар коштовний – любощів хвилини,

Єднання двох закоханих сердець,

Дарунок той – народження людини,

Людина ж – і Природі всій вінець.

Спасибі їй!... У дивотворчім гені

Спалахни, жадобо чистих устремлінь,-

Хай на лице Природи – мами, нені –

Образ гіркотних – не проляже тінь

                                     (Ф.Ісаєв)

                                               ***

                              Живе в природі істина проста.

                              Я стверджую усе це не з нагоди:

                              В правічній мові матері – природи

                              Родилось перше слово – Доброта.

 

                              В ній все твоє: земля і неба вись,

                              Сміх колоска й трави, і регіт грому.

                              Збагни лише її в собі самому,

                              Обожнювать красу землі навчись.

 

                              Душа краси в природі не згора,

                              Єство її не знає половини.

                              Найкрасивіша ціль в житті людини

                              Це ви зернити серце для добра.

                                               ***

                              Посмотри, мой юный друг,

                              Что находится вокруг:

                              Небо свело – голубое,

                              Солнце светит золотое,

                              Ветер листьями играет,

                              Тучка в небе проплывает,

                              Поле, речка и трава,

                              Горы, воздух и листва,

                              Птицы, звери и леса,

                              Гром, туманы и роса.

                              Человек и время года –

                              Это все вокруг…

                                                        (природа)

                                               ***

                              Три клада у природы есть:

                              Вода, земля и воздух –

                              И три её основы.

                              Какая бы ни грянула беда –

                              Всё возродится снова.

                              Но если…

                              Впрочем, в наш жестокий век

                              Понятно всем,

                              Что «если» значит?

                              О, Человек!

                              Природа – мать ни рек

                              И ни морей от глаз твоих не прячет.

                              Ни росных трав, ни голубых озер…

                              Цени её доверие, Природы!

                              Не обмани его!

                              И в темный лес входи,

                              Как в храм под мраморные своды.

                                                                       С.Викулов.

 

                                  ЗАГАДКА  З  ГЕОГРАФІЇ

                                                 (Жарт)

                               Щоб Федя в географії кохався,

                               пізнав у ній безмежжя чар і див

                               і щоб у школі з ліньками не знався,

                               Олесь йому загадку спорудив:

                             - Чи ти країну в Африці узнаєш,

                               в якій ріка Оранжева тече?

                               Назад країни назву прочитаєш –

 тебе за ліньки сором обпече…

           Федько по карті йде, мов крізь болото,

           одразу видно: в джунглях новосел.

                               Олесь йому: Та ж он вона – Лесото!

                               Федько назад читає: - От – осел!

                                   (Дмитро Білоус)

РОЗДІЛ І.   РОЗВИТОК ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ ПРО ЗЕМЛЮ

 

    Розвиток наукових знань про Всесвіт

 

ГЕРАКЛІТ (6 ст.до н.е) – грецький філософ, висловив геніальну думку, що Всесвіт ніколи ніким не був створений, він завжди був, є і буде, що в ньому все рухається, змінюється, розвивається.

 

ПІФАГОР (6 ст.до н.е) – давньогрецький учений, уперше висловив припущення про кулястість Землі, висунувши і обґрунтувавши таке геніальне припущення: «Усе в природі повинно бути гармонійним і досконалим, найдосконалішою з геометричних тіл є куля, Земля також повинна бути досконалою, отже, Земля – куля!»

 

АРИСТОТЕЛЬ (384 – 322 рр. до н.е) стверджував: «Всесвіт – досконалий, а тому сферичний, бо сфера – єдина досконала фігура». Він вважав Землю центром Всесвіту, а навколо неї обертається Сонце, планети, зірки.

 

КЛАВДІЙ ПТОЛЕМЕЙ (ІІ ст.) – давньогрецький учений – географ, який жив у єгипетському місті Олександрія, систематизував усі попередні астрономічні знання і виклав їх в унікальній праці « Велика математична будова астрономії в 13 книгах.» Він змоделював геоцентричну модель світу. Земля – нерухома планета, яка знаходиться в центрі Всесвіту, а всі планети, Сонце і зірки  обертаються навколо неї. Її використовували 1500 років.

МИКОЛА КОПЕРНИК (1473 – 1543) – геніальний польський астроном. На одному з пам’ятників вченому накреслено: «Він зупинив Сонце і рушив Землю.» Коперник стверджував, що Земля тільки одна з планет, що обертається навколо Сонця і навколо своєї осі, а Сонячна система обмежена ззовні сферою нерухомих зірок.

 

ДЖОРДАНО БРУНО (15 ст) – висловив думку, що Всесвіт безмежний, існує багато зоряних світів і жоден з них ніякого відношення до церкви не має. (За переконання його було спалено живцем).

 

ЙОГАН  КЕПЛЕР (1618 – 1621) на підставі 20 – річних спостережень Тіхо Браге (1546 – 1601) встановив закони руху планет.

 

ГАЛІЛЕО  ГАЛІЛЕЙ (1564 – 1642) першим (1609) застосував підзорну трубу для астрологічних спостережень, завдяки чому зробив декілька відкриттів. Учений виявив, що поверхня Місяця дуже нерівна. У січні 1610р. він відкрив: чотири супутники Юпітера, а за допомогою телескопа помітив, що планета Венера змінює свій вигляд, тобто відбувається зміна фаз. Геніальний італієць відкрив плями на Сонці і довів, що наша зірка обертається навколо своєї осі.

 

ІСААК  НЬЮТОН (1643 – 1727) – британський учений, узагальнивши закони Кеплера про рух планет, відкрив закон всесвітнього тяжіння і заклав основи небесної механіки. Із закону всесвітнього тяжіння випливало, що Земля, яка обертається, сплюснена біля полюсів.

 

УЇЛЬЯМ  ГЕРШЕЛЬ у 18 ст. уперше склав уявлення про форму Галактики, близьке сучасному, і виділив в астрономії розділ «Зоряна астрономія», що вивчає будову Галактики та інших зоряних систем.

 

ЕДВІН  ГАББЛ (1889 – 1953) довів, що за межами нашої Галактики є незліченна кількість інших таких самих зоряних систем і цей світ галактик розширюється.

 

АЛЬБЕРТ  ЕЙНШТЕЙН (1879 – 1955) створив теорію відносності, що стала фундаментом космології.

 

                                 З  ІСТОРІЇ  АСТРОНОМІЇ

 

1.У Великій Британії на рівнині Сомбері знаходиться одна з найдивніших споруд кам’яного віку – Стоунхендж, який називають восьмим чудом світу. Ця споруда має форму кільця з вертикально вритих у землю величезних тесаних кам’яних стовпів. Висота кожного стовпа – приблизно три людських зрости, маса – близько 25 тон. Зверху кільце стовпів перекрито горизонтальними плитами, всередині кільця виділяються п’ять вузьких арок на зразок бійниць.

Збоку від усієї споруди, за основним кам’яним кільцем, встановлений особливий «п’яточний камінь». Якщо дивиться з центру Стоунхенджа, то саме над цим каменем сходить Сонце в день літнього сонцестояння.

Камені Стоунхенджа  вказують на точки сходу і заходу Сонця на небосхилі в дні сонцестоянь і рівнодень, так само позначені в Стоунхенджі точки сходу і заходу Місяця.

2. Найбільшим науковим центром античного світу було місто Олександрія. Саме там Арістіл і Тімохаріс вели спостереження за зірками. Там же працював і Аристарх Самосський, який висловив геніальну здогадку про те ,що Земля повертається навколо Сонця. У 134 р. до н.е. Гіппарх спостерігав на небі спалах нової зірки в сузір’ї  Скорпіона. У II ст. в Олександрії жив і працював найбільший з астрономів давнини Клавдій Птоломей. Він систематизував усі попередні астрономічні знання і виклав їх в унікальній праці «Велика математична будова астрономії в ХІІІ книгах».

3. Високий рівень розвитку астрономії відрізняв цивілізації корінних жителів американського континенту - майя, інків, ацтеків. Кам’яний календар ацтеків, або сонячний камінь, що був виявлений під час мостіння площі Плацу Майор у місті Мехіко, служить унікальним пам’ятником астрономічної культури давніх мешканців Мексики.

4. Багату історію має наука про зірки в Китаї. Тут була обладнана перша астрономічна обсерваторія за 1100 років до н.е. Китайські астрономи складали календарі і для цього вели безперервні спостереження, позначаючи всі процеси  які виникали на небі.

 

М і ф  п р о  С о н ц е

 

   Лежала Мати Сира Земля в мороці й холоді. Мертва     була — ні світла, ні тепла, ні звуків, ні будь-якого руху. І сказав вічно юний, вічно радісний і світлий Яр: ”Погляньмо крізь пітьму непроглядну на Матір Cиру Землю, чи хороша, чи пригожа вона?” І полум’я погляду світлого Яра в одну мить пронизало невимірні шари мороку, що лежали над сплячою Землею;і де Ярилів погляд прорізав пітьму, там засяяло Сонце краси. І полилися через Сонце гарячі хвилі променистого Ярилового світла.

Мати Сира Земля від сну пробудилася і в юній красі розкинулася. Жадібно пила вона золоті промені життєдайного світла, і від того світла палюче життя і неможлива ніжність розлилися її  надрами. Люба Землі Ярилова мова, покохала вона бога світлого, і від гарячих його поцілунків прикрасилася  злаками, квітами, темними лісами, синіми морями, голубими ріками, сріблястими озерами.

І все жило, і все кохало, і все співало хвалу Батькові Ярилу, Матері Сирій Землі.

Потім Земля народила людину. І коли вийшла вона з надр земних, вдарив Ярило її по голові золотою віжкою – яскравою блискавкою, і від тієї блискавки розум у людини зародився. Вітав Ярило улюбленого сина землеродного небесними громами,  потоками блискавок, і від тих громів, тих блискавок всі живі істоти з жаху затремтіли: розлетілися піднебесні птахи, поховалися у печери лісові звірі, тільки людина підняла до неба розумну голову і на мову батька громову відповіла віщим словом, мовою крилатою…

І  почувши це слово, і побачивши царя свого і володаря, всі дерева, всі квіти, всі злаки перед ним схилилися. Потім стала слабнути сила Ярилова, Мати Сира земля засумувала, боячись , що все замерзне. Ярило втішав її, сказавши, що знову повернеться, а поки що підтримувати тепло на Землі послав Вогонь.

Тому наші пращури і вшановували великими святами дарування Ярилом вогню людині. Свята відбувалися в довгі літні дні, коли Сонце, не скорочуючи ходу починає розлучатися із землею.

 Цікаве про станцію академіка В.І. Вернадського

 

    15 років тому (1995) у Лондоні Посол України у Великобританії академік Сергій Комісаренко та Державний міністр закордонних справ Великої Британії Девід Девіс підписали угоду та Меморандум про передачу Україні британської антарктичної станції «Фарадей». Вже 17 листопада 1995 р. учасники першої Української антарктичної експедиції розпочали першу зимівлю на льодовому континенті, а 6 лютого 1996 р. відбулась офіційна церемонія передачі станції, над якою було піднято український прапор, а також присвоєно нове ім’я – академіка В.І. Вернадського.

Акаде́мік Верна́дський — українська антарктична станція. Заснована у лютому 1996, коли станція Фарадей була передана Україні Англійським Антарктичним Товариством і перейменована в Академік Вернадський.

У 1992 р. Росія оголосила себе правонаступницею всіх антарктичних станцій Радянського Союзу і відмовила Україні в передачі однієї із них. Упродовж лютого-серпня 1992 р. направлено ряд ініціативних листів вчених і спеціалістів, звернень установ і організацій до державних органів щодо необхідності відновлення і продовження Україною діяльності в Антарктиці.

3 липня 1992 р. Президент України Л. Кравчук видав указ про участь України в дослідженнях Антарктики.

У серпні 1992 р. Парламент України схвалив документи про приєднання України до Антарктичного договору, а 26 жовтня 1993 р. утворено Центр антарктичних досліджень (згодом — Український антарктичний центр), який очолив П. Ф. Гожик.

У листопаді 1993 р. Великобританія розповсюдила серед посольств пропозицію про передачу станції Фарадей на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній із «неантарктичних» держав. У березні-квітні 1994 р. Ю. Оскрет і А. Чебуркін їдуть у Кембридж для знайомства з роботою Британської антарктичної служби (БАС). А. Чебуркін першим вирушає на станцію Фарадей. У серпні 1994 р. БАС утверджується в намірі передати станцію Фарадей Україні, пропонуючи відрядити 4 фахівців для докладного вивчення систем забезпечення станції, наукової роботи і апаратури, дизельного господарства і систем зв'язку. У серпні-вересні 1994 р. проходить 23-а сесія SCAR, на якій Україна вступає до цієї міжнародної організації з наукових досліджень в Антарктиці.

21 листопада 1994 р. фонд «Відродження» виділяє 12000 доларів на проект «Україна повертається в Антарктиду». 5 грудня 1994 р. — виліт Ю. Оскрета (забезпечення станції), Г. Міліневського (наукові програми), О. Люшнівського (зв'язок) і В. Гергієва (дизельне господарство) на станцію Фарадей. З 17 грудня 1994 р. по 15 лютого 1995 р. — робота на станції. 20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України С. Комісаренко підписує міжурядову угоду, а директор ЦАД П. Гожик — Меморандум між ЦАД і БАС про передачу антарктичної станції Фарадей Україні не пізніше 31 березня 1996 р.
Станція Академік Вернадський

Станцію названо на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського (1863—1945), який у 1918 р. став першим президентом Академії наук України. Того ж року заснував наукову бібліотеку, яка тепер є найбільшим в країні зібранням літератури з усіх галузей знань, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Відомий геолог, дослідник хімічного складу земної кори, він створив теорію ізоморфізму, став основоположником вчення про біосферу і ноосферу.

Перша експедиція пройшла успішно. За високий професіоналізм, виявлений в екстремальних умовах Антарктики при виконанні завдань Першої української антарктичної експедиції Указом Президента України у квітні 1998 р. орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено Г. П. Міліневського (начальника станції), орденом «За мужність» ІІІ ступеня В. Г. Бахмутова (геофізика) і Л. С. Говоруху (гляціолога). На станції залишилась пам'ятка зі списком учасників Першої антарктичної експедиції.

На станції ведуться дослідження, обумовлені Меморандумом про передачу станції Фарадей Україні. Одночасно вони є складовими частинами Державної програми досліджень України в Антарктиці, яка тепер розроблена на період до 2010 р.
 

   Сучасний дослідники

 

Жак-Ів-Кусто не тільки знаменитий дослідник та мореплавець, а й винахідник аквалангу з відкритою системою дихання. Під час Другої світової війни  використовувалися акваланги з закритою системою дихання всіма воюючими  сторонами. В той час два французи, морський офіцер та інженер, працювали над винайденням апарата з відкритою системою дихання на зжатому повітрі. Це були капітан Жак-Ів-Кусто та Емиль Ганьян. Працювали в складних умовах окупованої німцями Франції, в 1943 році вони винайшли перший безпечний і ефективний апарат для дихання під водою, названий аквалангом, який в майбутньому  Кусто успішно використав для погруження під воду на глибину 60 метрів без яких-небудь шкідливих наслідків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      РОЗДІЛ  ІІ. 

 

 

    

ПРО  КАРТУ…

Карта важливіша за текст, бо говорить часто яскравіше, наочніше, лаконічніше, ніж найкращий текст.

                                                            (П.Семенов-Тян-Шанський)

Звичка мандрувати картою та бачити у своїй уяві різні місця, допомагає правильно бачити їх у дійсності.

                                                            (К.Паустовський)

Кажуть, що є люди, байдужі до карти, але мені важко у це повірити.

                                                            (Р.Стівенсон)

 

                                      ЗАГАДКИ

 

 Країни без людей,

 міста без будинків,

 ліси без дерев,

 моря без води.

                                                               (карта)

Є моря — пливти не можна,

є шляхи — а не підеш,

є земля — та не поореш.

                                                                (карта)

                     Невидимкою біжу по землі

                     Від одного брата до другого

                     Дорогу мандрівникові показую

                     на північ – південь.

                                                           (меридіан)

                     Невидимкою біжу по земній кулі,

                     На сході сонце зустрічаю,

                     А на заході – проводжаю.

                                                             (паралель)

                     Невелик, зато смышлен –

                     Все дороги знает он.

                     Если с ним пойдешь в поход –

                     Никогда не подведет.

                                                              (компас)

 Під склом знаходжуся,

 на північ і на південь дивлюсь,

 якщо зі мною підеш

– назад дорогу легко знайдеш.

                                                               (компас)

Було, що в казках стовп старий

віщав богатирям:

Підеш направо — згине кінь,

Наліво — згинеш сам.

А прямо успіх стріне вас

На всім вашім путі…

Що ж допоможе нам тепер

Шлях правильний знайти?

        (компас)

На одній нозі стоїть,

Головою, знай, вертить.

Нам показує старанно

Ріки, гори, океани.

                                          (глобус)

 

                      Видно край, а до нього не дійдеш.

                                                                (горизонт)

                      Край видно, але дійти до нього неможливо.

                                                                (горизонт)

                      Іду — він іде.

Стою — і він замре.

Я вверх злетіть рішився —

Край круга віддалився.

Спустивсь я нижче —

Він став до мене ближче,

Але ти знай, що ще нікому не вдалось

Вхопив його за край.

                      (горизонт)

 

                                  ЗАГАДКА З ПІДКАЗКОЮ

 

          Додумайсь, хто вона, й простеж –

          у неї особливість є:

          що більше з неї ти береш,

          то більшою вона стає.

 

          А підказати можу я:

          Шукай слівце на букву  Я.

          То хто ж вона?

                                                    (Яма)

 

                                        ***

Небокрай (обрій, горизонт, небосхил, крайнебо) – частина неба над лінією горизонту.

                     Небокрай – це неба край.

                     Спробуй край той відшукай!

                     Довго я до нього йшов –

                     Краю неба не знайшов.

                                                          (О. Орач)

 

Цікаве про глобус

• . 1

Як би не було дивним, але першими глобусами, які були винайдені на землі, були глобуси зоряного неба. На думку стародавніх людей, небесне склепіння був перекинутий на д землею, а по ньому постійно пропливали Сонце і Місяць, багато інших незвідані світила. Перші зображення зірок на кулі були намальовані ще в Давньому Єгипті і в арабських країнах.

• . 2

Вони використовувалися під час мореплавання в якості орієнтира. У літописах також зустрічається згадка про зоряне глобусі, винайденому Архімедом ще в далекому другому столітті до нашої ери. На думку більшості істориків, він був зроблений зі скла. Навіть ходить легенда, що Архімед зміг створити глобус, який не тільки точно копіював зоряні простори, а й емітував рух усіх небесних світил.

• . 3

Сказати точно, як з’явився перший глобус землі і коли неможливо. Але можна стверджувати, що цей сталося лише після того, як учені остаточно підтвердили кулясту форму Землі. До цього багато хто вважав, що Земля має форму плоского диска. У другому столітті до нашої ери Ератосфен точно обчислив довжину меридіана земної кулі. Саме в цей час багато вчених почали погоджуватися з теорією, що земля обертається навколо сонця.

• . 4

Передбачається, що приблизно в цей час Кратес, грецький філософ, винайшов перший глобус, який зображував Землю. Тільки в п’ятнадцятому столітті нашої ери вчені почали більш детально вивчати будову землі, її форму, обрис і так далі. З’явилася дуже гостра необхідність картографувати землю.

• . 5

Її почали зображати у формі кулі, а всі напрацювання використовувалися в мореплаванні, де постійно редагувалися. Але коли з’явився перший глобус Землі, яким ми користуємося сьогодні? Не так вже давно — в 1492 році. Спочатку на глобус наносилися стародавні карти, потім останні удосконалилися і перемальовувалися на круглому макеті Землі.

• . 6

Але вже тоді на глобусі були зображені полюса, екватор, меридіани, полярні арктичні і антарктичні кола. Розвитком епохи глобуса вважається епоха Г. Меркатора. Він найпершим вжив слово «атлас», яке згодом стало універсальним терміном, використовуваним в картографії.

•  

 

ПЕРШИЙ ГЛОБУС.

    Ще в античних рукописах згадується про те, що Кратер Малосський – давньогрецький філософ ще в ІІ ст..до н.е виготовив модель Землі у формі кулі. Ні модель, ні будь-які її зображення до наших днів не дійшли, однак ті, хто бачив цей глобус, говорили, що «Кратер намалював на кулі єдину сушу, розділивши її на частини пересічними ріками, що називалися океанами…»

    Тому найпершим, принаймні найбільш стародавнім з усіх збережених глобусів, вважається куляста модель Землі діаметром 54 см., створена німецьким географом, мандрівником і математиком Мартіном Бехаймом у 1492 році, що знаходиться нині в музеї міста Нюрнберга.

     На «Земному яблуці», саме так назвав Бехайм своє дітище (глобусами від латинського globus – «куля», копії Землі стали  називати пізніше), були відображені географічні уявлення про поверхню Землі напередодні відкриття нового Світу, що ґрунтувалися на даних, узятих з карт світу давньогрецького вченого Птоломея, що жив у ІІ столітті.

     Незабаром після появи глобуси, що дають найбільші точні картографічні уявлення і користувались великим попитом у вчених і моряків, почали з’являтися в палацах монархів, кабінетах міністрів і просто модних будинках Європи, стаючи символом освіти.

     Особливо популярні були голландські глобуси, виготовлені амстердамським майстром Блау. Вони створили і ту модель Землі, що була подарована російському цареві Олексію Михайловичу в 1672 – першу на Русі.

     Найвідомішою з усіх моделей земної кулі є Готторпський глобус діаметром 311 см, виготовлений німецьким вченим Адамом Ольшлегелем у 1664 році, а в 1713-му подарований Петру І. усередині глобуса розміщався планетарій.

 

     НАЙБІЛЬШИЙ ГЛОБУС знаходиться в італійському місті Пезаро. Його діаметр становить 10м, а важить цей гігант 30 тонн.

 

     ПЕРШИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ АТЛАС нерозривно пов’язаний з його творцем – старогрецьким ученим Клавдієм Птоломеєм (ІІст.до н.е). а надрукували цей географічний атлас 1477 року в італійському місті Болоньї. Географічний атлас – систематизоване зібрання географічних карт.

 

    НАЙДЕТАЛЬНІША ГЕОГРАФІЧНА КАРТА ЗЕМЛІ на 234 аркушах у масштабі 1:250 000 була складена географами колишнього СРСР за участю кількох східноєвропейських країн.

1987 року випущена докладна карта колишнього СРСР у масштабі 1:25 000. це найдетальніша карта у світі.

 

    ГЕОГРАФІЧНИЙ  АТЛАС,  виданий у 17ст., - найбільша книга на Землі. Товщина 175-ти кілограмового рекордсмена становить 2 метра, а ширина 1 метр. Зберігається чудо –атлас у Берлінській державній бібліотеці.

 

    НАЙБІЛЬШИЙ КОМПАС знаходиться в Португалії, у парку міста Фелема. Розмір мармурового гіганта вражає: його діаметр дорівнює 50 метрів.

    Компас  (від італійського розміряти) – прилад для орієнтування. Колір, використовуваний у компасі, не випадковий. Ще в стародавньому календарі Чорною країною називали північ, Червоною – південь, Зеленою – схід, а захід – Білою. Саме у такий спосіб у стародавньому Китаї були пофарбовані міські ворота.

    4 000 років до н.е. жрецям стародавнього Вавилона був уперше введений розподіл кола на 360 градусів. Було помічено, що під час рівнодення Сонце повільно переміщається по небосхилу зі сходу на захід, описуючи півколо, у діаметрі якого світило вміщається 180 разів. І півколо стали поділяти на 180, а повне коло на 360 частин. Точну тривалість року в ті часи не знали й умовно приймали за 360 діб. Кожен день відповідав градусу кола. Тільки після відкриття Коперніка, було встановлено, що  насправді не Сонце рухається навколо Землі, а зовсім навпаки.

     Сучасні учені підрахували, що Земля рухається по своїй орбіті навколо Сонця зі швидкістю 108 000 км/год. Цікаво, що Новий рік першими зустрічають жителі островів Фіджі, які розташовані на 180*сх..д.

 

        НАЙДАВНІШУ  КАРТУ  ЗНАЙДЕНО  НА  ТЕРИТОРІЇ  УКРАЇНИ.

       У 70-ті роки минулого сторіччя в Черкаській області було знайдене найдавніше креслення місцевості, вирізане на мамонтовому бивні. Йому приблизно 15 тисяч років. Серед безладних подряпин учені роздивились зображення навколишньої  території: схил гори, стовбури дерев, річку. На березі річки вгадувалися зображення чотирьох споруд. Спочатку археологи знайшли на місцевості три великих житла складених з кісток мамонтів, а на малюнку їх було чотири. Пошуки четвертого тривали довго, але археологи таки знайшли і четверту споруду. Давня «карта» виявилася точною.

 

ВИДАТНІ  СТАРОДАВНІ  КАРТОГРАФИ

      Творцями  перших географічних карт, складених з урахуванням кулястої форми нашої планети, були давні греки. Першим навчився передавати на  карті справжні відстані за допомогою масштабу автор філософського твору «Про природу» - Анаксимандр (близько 610 – після 547р.до н.е). Він склав карту, на якій зобразив відомі на той час райони Європи й Азії.

       Грекам належить і першість у використанні сітки, що складається з праобразів сучасних меридіанів і паралелей. Так, Ератосфен (близько 276 – 194рр. до н.е) використовував на своїй карті світу сітку з ліній, спрямованих з півночі на південь і зі сходу на захід.

      Першим, хто ввів географічні координати і показав, як визначити місце розташування точки на Земній поверхні, був давньогрецький астроном Гіппарх (близько 180 або 190 – 125рр.до н.е). Використовуючи арифметичні пізнання ассирійців, він розділив коло на 360° і розбив координатну сітку для земної поверхні. Гіппарх розробив широтно – довготну сітку для земної поверхні.

 

             ПОМИЛКОВІ  ПРИПУЩЕННЯ  КЛАВДІЯ  ПТОЛЕМЕЯ

      Значний внесок в античну географію зробив давньогрецький учений Клавдій Птоломей (близько 90 – близько 160р. до н.е). У своїй праці «Географія» він подав найбільш повне зведення географічного опису. Однак поряд з досить точним, для свого часу, відображенням території земної кулі його карти містили неточну інформацію. Справа в тому, що К.Птолемей виходив з неправильного оцінювання земної окружності і вважав, що наша планета набагато менша, ніж насправді. Іншою помилкою було розташування на південь від Індійського океану величезного материка. Це стало причиною багаторічних пошуків «невідомої Південної Землі». Вона залишалася на всіх картах аж до 18 століття: таким великим був авторитет античного вченого. Тільки навколосвітні плавання знаменитого мореплавця Джеймса Кука поклали край цій омані.

 

 

 

              АВТОР  ЦИЛІНДРИЧНОЇ  РІВНОКУТНОЇ  ПРОЕКЦІЇ

      Великий картограф середньовіччя, фламандець Г. Меркатор (1512 – 1594) запропонував кілька картографічних проекцій, у тому числі названих його ім’ям. Серед них циліндрична рівнокутна проекція карти світу, що й нині використовується для створення морських карт. Г.Меркатор супроводжував свої карти поясненнями з рекомендаціями щодо їх використання. У 1541 році він створив глобус, до якого додавалася книга з інструкціями.

 

                 ПОЯВА  НА  КАРТАХ  ГОРИЗОНТАЛЕЙ

       Картографи дуже довго шукали найбільш досконалий спосіб відображення нерівностей земної поверхні на картах. Так, у 15 – 18 століттях гори часто зображувалися у вигляді пагорків, зубців і навіть плям. Такий спосіб не давав уявлення про особливості розташування гірських масивів, висоти їх окремих районів. Наприкінці 18 століття був розроблений спосіб штрихового рельєфу, що базувався на такому явищі: внаслідок вертикального падіння світла похила поверхня освітлюється слабше за горизонтальну. Якщо вважати, що білі проміжки між штрихами відповідають кількості світла, а товщина штрихів – втраті світла на схилі, то такі штрихи можуть виражати рельєф. Чим крутіший схил, тим більш товсті штрихи і менші відстані між ними. Штрихи наочно передають рельєф на карті, але вони не дозволяють судити про висоти точок земної поверхні. Тому із середини 19 століття почалося використання горизонталей, що допомогло розв’язати ці складні задачі та створити загально географічні карти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

         РОЗДІЛ ІІІ.

 

 

ЛІТОСФЕРА

 

ЗЕМЛЕТРУСИ  ТА  ЇХ  ПРОГНОЗУВАННЯ.

Більшість землетрусів зосереджені у двох поясах. Найбільш активний, на частку якого припадає близько 75% усіх землетрусів, оточує Тихий океан. Інший середземноморський, - тут відбувається близько 23% усіх землетрусів, - простягається від Гібралтару через Малу Азію та гірські системи Паміру – Тянь-Шаню до Тібету.

       Протягом багатьох років учені завзято шукають можливість складати достовірні прогнози можливих землетрусів. Для цього створено сотні сейсмічних станцій. Прогноз особливо важливий для районів, що цілком входять у зону можливих катастрофічних землетрусів. Адже достатньо вжити заходів обережності (вимкнути електроенергію, газ, евакуювати населення), щоб уникнути катастрофи.

      Під час сильних землетрусів виділяється величезна енергія, еквівалентна енергії тисяч атомних вибухів. Здається немислимим, щоб така велика енергія накопичувалася в Землі непомітно і її не було б виявити за допомогою точних сучасних геофізичних приладів. Однак, хоча принципова можливість виявлення землетрусу, що наближається, існує, це зовсім не проста справа.

       Ведуться й інші спостереження, які дозволяють сказати, що перед землетрусами відбуваються незвичайні явища, наприклад, змінюються властивості гірських порід, знижується рівень підземних вод, а також знижується їх температура і змінюється склад. Деякі вчені вважають, що про землетрус, який наближається, можна судити за незвичайним поводженням тварин, наприклад пацюків.

 

 

 

ЯКИМ   БУДЕ  ВИГЛЯД  ЗЕМЛІ  ЧЕРЕЗ  МІЛЬЙОНИ  РОКІВ.

         За допомогою космічних апаратів і сучасного устаткування дослідники визначили швидкість і напрямок переміщення літосферних плит. Це дозволяє робити розрахунки, щоб довідатися, де можуть виявитися материки через десятки мільйонів років. Учені передбачають, що через 50 мільйонів років у результаті зіткнення Євразійської й Африканської плит можливе об’єднання Євразії й Африки. При цьому існує велика ймовірність зникнення Середземного і Чорного морів. Такі побудови майбутнього вигляду Землі приблизні, тому що базуються на сталості напрямку і швидкості руху літосферних плит. На тривалий період це вважається малоймовірним.

 

ПІДКОРЕННЯ  ДЖОМОЛУНГМИ.

       На вершині Джомолунгми дме пронизливий вітер, уночі температура може знижуватися до -60°С, кількість ультрафіолетового випромінювання в 30 разів вища, ніж на рівні моря (якщо шкіра альпініста не захищена, йому гарантований сонячний опік). Першими це відчули новозеландець Едмунд Хілларі та гімалайський горець – шерп Тенцинг Норгей. У 1953 році їм вдалося підкорити висотний полюс Землі. Після цього щороку десятки альпіністів вирушають у Непал або Китай (на вершину можна зійти і з боку Тібету), щоб випробувати своє вміння і витривалість. Вважається, що на висотний полюс Землі піднялися й успішно спустилися понад 800 альпіністів, близько ста п’ятдесяти осіб загинули. Підйом на вершину Евереста з акліматизацією й установкою проміжних таборів займає близько двох місяців.

        Відзначені тут і своєрідні рекорди. У 1975 році на Еверест уперше піднялася жінка – японка Юнко Табей. У 2000 році словенець Даво Карні чар уперше спустився із Джомолунгми на гірських лижах, а роком пізніше – австрієць Стефан Гатт на сноуборді. Подружня пара з Франції, Бертран і Клер Берньє, злетіла вниз на планері-тандемі. Відомий італійський альпініст, а згодом депутат Європейського парламенту, Рейнольд Месер зумів першим з європейців дістатися вершини Евереста без кисневої маски. Повітряний тиск на вершині Джомолунгми втричі нижчий, ніж біля її підніжжя. У цих умовах постачання крові киснем порушується, що призводить до галюцинацій. Відомі випадки, коли альпіністи кидали побаченій ними примарі провізію.

    Але найбільш легендарними підкорювачами Джомолунгми залишаються шерпи. Так, Бабу Чирі сходив на Джомолунгму 11 разів, а в 1999 році він провів на вершині 21 годину. Відомий жарт про підкорювачів гімалайських гір: «Сер Джонсон уперше у світі піднявся на вершину гори. Тут його очікував намет,напередодні послужливо влаштований десятьма шерпами». Шерпи прийшли в Гімалаї зі Східного Тібету й оселились у східній частині країни на висоті від 2400 до 4000 м. З раннього дитинства вони звикли носити на собі вантажі, деручись по гірських стежках. Коли в Непалі з’явилися туристи, в тому числі альпіністи, шерпи з ентузіазмом почали піднімати вгору їхню поклажу. Вони легко підіймаються по гірських стежках з важким вантажем назустріч пронизуючим вітрам. Траплялося, що вони йшли по снігу й льоду босоніж. Шерпи мають цінний досвід і підкоряють навіть запаморочливі вершини. Багато хто з них сходив на Джомолунгму без спеціального кисневого спорядження.

 

ПРИРОДНІ  КАТАСТРОФИ  ОСТАННІХ  ДЕСЯТИЛІТЬ.

    За даними Центру досліджень стихійних лих, що з 1964 року створює унікальну базу природних катаклізмів, кількість катастроф з кожним десятиліттям збільшується. У 1973 – 1982 рр. у світі було зафіксовано близько 1.5тис. катастроф (близько мільйона загиблих), у 1983 – 1992рр. їх кількість збільшилась до 3.5тис. (1.2млн загиблих). У 1993 – 2002рр – до 6тис (близько 620тис загиблих).

    При цьому кількість людей, які стають безпосередніми чи опосередкованими жертвами стихійних лих, неухильно збільшується. За період з 1990 по 1999 рік їхнє число майже подвоїлося і досягло 188млн. Для порівняння: за ці ж роки від різних збройних конфліктів постраждали 31млн осіб.

 

  ПРИРОДНІ  КАТАСТРОФИ З НАЙБІЛЬШОЮ КІЛЬКІСТЮ ЗАГИБЛИХ  І  ЗНИКЛИХ  БЕЗВІСТИ

 

                  1970  рік. Бангладеш. Шторми й повені. 300 тисяч осіб

    1970 рік. Перу. Землетрус. 60тисяч осіб

1976 рік. Китай. Землетрус. 250тисяч осіб

1978 рік. Іран (район міста Табас). Землетрус. 25тисяч

                осіб

 1985 рік. Колумбія. Виверження вулкана. 23тисячі осіб

 1988 рік. Вірменія (у складі СРСР). Землетрус. 25тисяч

                осіб

 1990 рік. Іран (провінція Гілянь). Землетрус. 50 тисяч

                осіб

 1991 рік. Бангладеш. Тропічний циклон Горкі. 138 тисяч

                 осіб

 2003 рік. Іран (район міста Бам). Землетрус. 41 тисяча

                 осіб

                     2004 рік. Індонезія, Індія, Шрі-Ланка, Малайзія, Таїланд

                                      Бангладеш, Сомалі. Цунамі. Понад 200 тисяч

                                      осіб

 

ВУЛКАНИ

     Вулкани —  геологічні утворення, що виникають над каналами і тріщинами у земній корі, по яких викидаються лава, гарячі гази й уламки гірських порід. Свою назву вулкан одержав від імені бога вогню – Вулкан.  Важко порахувати всі вулкани, неможливо точно визначити, які з них діючі, а які остаточно згасли. Але є вулкани, що називаються сплячими (дрімають). І хоча в даний момент вони перебувають у спокої, але в будь-який час можуть «прокинутися» і почати викидати лаву. Дуже тривалий час вулканічна лава зберігає високу температуру. Навіть через рік після виверження на ній можна приготувати яєчню.

      Вулкани існують не тільки на суші, але й у Світовому океані. Викидаючись з вулканічного жерла, розпечена лава потрапляє в холодну воду. Застигаючи, вона створює нові підводні скелі, острови, змінює ландшафт суші. Велика частина островів розкидана по морях і океанах – це і є підводні вулкани.

В основному вулкани розташовуються на краях літосферних плит, які складають земну кору. Через рух літосферних плит у земній корі утворюються тріщини і на цих місцях з’являються вулкани.

      Магма, відшукуючи тріщини в земній корі, піднімається нагору, остигає і виділяє гази. При виверженні вони вириваються назовні разом з масами попелу і рідкої магми – лавою.

     Якщо у магмі велика кількість газів, а земна кора робить дуже великий опір, то виверження одержує характер вибуху. У таких випадках з кратера часто викидаються кам’яні брили – «вулканічні бомби». Якщо ж кількість газів не занадто велика і їм ніщо не заважає проникати в атмосферу, то виверження відбувається спокійно, і лава просто виливається. Подібно митецьким майстрам, вулкани здатні створювати нерукотворні бруківки з гігантських каменів, що нагадують величезні сходи, що виходять з моря на узбережжя. Таке чудо природи можна спостерігати на берегах Північної Ірландії. Розміри валунів, з яких утворилася бруківка, коливається від 40 до 50 сантиметрів у поперечнику, і кожний з них має точно по 5 граней. Такі вулканічні примхи можна зустріти й в інших частинах світу. Але цікаво те, що на відміну від північно-ірландських валунів вони мають меншу кількість граней.

     ТАМБОРА – вулкан, що знаходиться на острові Сумбава, мав наймогутніше виверження. Воно відбулося 5 – 10 квітня 1815 року. Кількість викинутої лави становила 180 км.кв. У результаті виверження висота острова знизилася на 1200 метрів.

     АКОНКАГУА – найвищий сплячий вулкан на планеті. Він знаходиться в південноамериканських горах.

     МАУНА – ЛОА – найвищий з діючих вулканів на планеті. Його купол досягає майже 105 км у довжину і приблизно 103 км у ширину. Він підноситься на 4170 метрів над рівнем моря, а якщо враховувати його висоту від основи на дні океану, то вона становитиме близько 10 000 метрів, що перевищує висоту найбільшої вершини світу – Еверест.

     Мауна – Лао знаходиться на Гаваях і перекладається як довга гора. Виверження цього вулкана відбувається раз на три – чотири роки.

     Як же утворюються великі вулкани? При виверженні гази і магма викидаються з жерла вулкана, пробиваючи собі шлях у земній корі. На виході утворюється вирва – кратер. Частина лави, яка стікає по схилах, твердіє, утворюючи конус. Таким чином, після багатьох вивержень навколо кратера виростає гора, що має форму величезного конуса, який збільшується з кожним новим виверженням.

     ІСАЛЬКО – найактивніший вулкан на планеті. Він знаходиться в Центральній Америці. Вже понад 200 років кожні 10 хвилин Ісалько викидає стовп пари, каменів і попелу на висоту до 300 м. А вогненна лава, що викидається з кратера вулкана, служить природним орієнтиром для пропливаючих кораблів.

     СТРОМБОЛІ -  вулкан-орієнтир, знаходиться на Гавайських островах у Тихому океані. Стром болі  непередбачливий вулкан. Його кратер, який займає 5 км.кв, нагадує величезне озеро з киплячою вогняною рідиною. Виверження відбуваються дуже часто. Зареєстрований випадок, коли протягом 867 днів вулкан лютував безперервно, хоча буває, що на невизначений час він «засинає».

     ФУДЗІЯМА – сплячий вулкан на острові Хонсю і найвища вершина в Японії, яка у висоту сягає 3776 м. Гора має абсолютно правильний конус, а підніжжя являє собою майже ідеальне коло розміром 126 км.кв. Біля північних схилів гори розташовані аркою п’ять взаємозалежних вулканічних озер. Жерло кратера нагадує квітку лотоса й оточене вісьмома гребенями, які називають Якесудо-Фуйо, що означає «вісім пелюстків Фудзіями». Ця симетрія силуєту Фудзіями протягом довгого часу залишається головним символом краси. У Японії вважається, що цій горі немає рівних у світі. Фудзі означає «богиня вогню». Найвища гора Японії народилася з вогню і загинути може тільки у вогні, і все-таки її тендітну красу порівнюють з квіткою. Фудзіяма це не тільки чудо природи, але й священне місце, яке багато сторіч притягує прочан, надихає художників і поетів.

      Японська легенда говорить, що гора З’явилася за одну ніч у 286 році до н.е., коли розверзлась земля й утворилося найбільше в Японії озеро Бава, а з викинутої землі сформувалася гора. Легенда ця виникла не без підстави: острів Хонсю розташований прямо на основній лінії розлому, де зібралося 25 вулканічних конусоподібних гір, найбільша з яких і є Фудзіяма. Вік її близько 10 000 років, а не 2300, як стверджується в легенді. Відомо, що на широкій рівнині, що оточує Фудзіяму, спостерігалася висока вулканічна активність. Приблизно 300 000 років тому там відбулося виверження вулкана. Викиди з декількох вулканічних конусів сприяли формуванню Фудзіями в її сьогоднішньому вигляді.

       Перше виверження Фудзіями було зафіксовано в 800 році н.е., а останнє у 1707 році, коли місто Едо (сучасний Токіо), яке знаходиться за 100 км від вулкана, вкрилося щільним шаром попелу.

      Місце, яке Фудзіяма займає у свідомості японців, і ті романтичні почуття, які вона викликає, пояснюються передчуттям того, що краса її не вічна, що коли-небудь може знову відбутися виверження, і вона раптом зникне в клубах вогню. Під самою вершиною гори споруджений храм, якому вже 2000 років. Під час інтенсивної вулканічної активності Фудзіями імператор наказав побудувати цей храм, щоб умилостивити розгніваних богів.

      Першими, хто почав боготворити гору, були аборигени племені айну, які й тепер живуть на самому північному з головних японських островів Хоккайдо. Саме вони дали цій горі ім’я своєї богині вогню. Їй поклоняються як символічній сполучній ланці між небесним таїнством і земним життям. Під кінець Другої світової війни японці вважали своїм священним обов’язком зробити сходження на цю гору. У наші дні щороку близько 400 000 людей прагнуть піднятися на вершину священної гори. Фудзіяма підноситься над рівниною, розташованою майже на рівні моря, і в ясну погоду її можна побачити з відстані 80 км. Після сходу сонця, коли розсіюється туман, з гори відкриваються приголомшливі краєвиди навколишньої природи.

      ВУЛКАНІЧНИЙ РЕКОРДСМЕН – острови Індонезії, які знаходяться в Тихому океані. На них нараховується понад 500 вулканів, до того майже 150 діючих.

      САНТОРІН – вулкан на грецькому острові Тіра. Страшна катастрофа відбулася за 1200 років до н.е. в Егейському морі.

      Виверження Санторіна багато вчених пов’язують із загибеллю легендарної Атлантиди. В атмосферу було викинуто понад 65 км.куб.грунту, що призвело до занурення на глибину майже 300 м центральної частини острова.

      Передбачається, що таке виверження повинне було утворити хвилю цунамі, висотою не менше 100 м, яка мала рухатися зі швидкістю 200 км/год.

      Одним із припущень фахівців є те, що виверження Санторіна і призвело до загибелі давньої цивілізації.

ЕТНА – найвищий діючий вулкан Європи. Він знаходиться на острові Сицилія і є діючим природним рудником.

У 1983 році під час виверження з надр вулкана в складі гірських порід щодня викидалося близько 2.5 кг золота і 9 кг срібла.

ЕЛЬБРУС – погаслий вулкан, на схилах якого розташовано кілька великих гарячих джерел, які утворюють річку. Найбільш популярним гарячим джерелом серед місцевих жителів є те, що несе молочно-білу насичену газами мінеральну воду. Її називають «білий нарзан». Виявляється, що ця вода має велику цілющу силу. Кілька ванн, прийнятих у цій воістину «живій воді», допомагає позбутися багатьох хвороб.

КВІТКА – ПРОВІСНИК  - це королівська примула з острова Ява, на якому безліч вулканів. Якщо на вершинах і схилах вулканів буйно розквітає королівська примула, то через кілька днів варто очікувати виверження.

Для місцевого населення це своєрідний сигнал про небезпеку. І доречно зазна чити, що примула жодного разу не помилилась.

ВЕЗУВІЙ – діючий вулкан в Італії, який спричинив зникнення кількох стародавніх міст.

24 серпня 79 року н.е. раптово в блакитне небо над Неаполітанською затокою здійнялася лавова пробка – прокинувся Везувій. Розверзлась вершина гори, уламки гірських порід з ревом злетіли на багато кілометрів. Попіл закрив сонце, морок три дні висів над місцем катастрофи.

Люди гинули під кам’яним градом, задихалися в гарячому сірому димі, їх засипав попіл і спалювала розпечена лава. Помпеї зникли під 8-миметровим шаром попелу і щебеню, які безупинно падали на місто.

Місто Геркуланум затопила розпечена лава і киплячий бруд. Майже цілком була знищена і Стабія. І тільки 27 серпня, через три доби після початку виверження Везувію, три мертвих міста освітило сонце.

ГЕКЛА – вулкан, з якого випаровувався так званий «холодний» газ. Температура «холодного» газу може опускатися до 100*С нижче нуля. До складу такого газу переважно входить вуглекислий газ. Скупчуючись у пониззі, він становить смертельну небезпеку для всього живого, оскільки в ньому відразу ж можна загинути від ядухи.

У 1948 році при виверженні Гекли вуглекислий газ нагромадився в балці біля підніжжя вулкана. На той момент там знаходилися череди овець. Тварини загинули, а пастухи нічого не відчули, бо їхні голови були вище рівня вуглекислого газу. Виділення газів можна спостерігати на здавалося б давно погаслих вулканах. Так, у горах Великого Кавказу, на схилі східної вершини Ельбрусу, на висоті понад 5 км знаходиться невелике поле, вільне від снігу і льоду навіть узимку. Тут постійно відчувається запах сірки.

ЄДИНИЙ «УКРАЇНСЬКИЙ» ВУЛКАН СТАЄ АКТИВНІШИМ

Поблизу села Старуня Івано-Франківської області розташований єдиний в Україні діючий вулкан. Цей грязьовий вулкан сьогодні проявляє все більшу активність: тепер він має більше сотні мікро кратерів і діє на площі 60 гектарів. Жителі Старуні говорять, що вулкан на цьому місці був давно. Але показав себе тільки після румунського землетрусу у 1977 році. Поява такого феномену у Прикарпатті чітко пояснити не можуть. Дослідники говорять, що він реагує на різні землетруси чи поштовхи у радіусі 300 кілометрів. Село Старуня привабило увагу учених ще на початку прошлого століття. Тоді там розкопали залишки мамонта і носорога.

 

                                       ВУЛКАНИ

Вирує магма в мантії Землі,

Шукає тріщини для виходу на волю,

І виливається із кратера вулкана

Розжареною лавою густою.

 

Вулкани – дивне явище природи,

Людина таємниці в них шука

Подарували воду Світового океану,

Гірським породам ви дали життя.

 

У тріщинах Землі захолоняла магма,

Глибинний вулканізм – так можна це назвать,

Гірські породи з мінералів виникли,

Щоб людям в господарстві слугувать.

 

Та виливалась магма із вулкана,

Розжарені «річки» збігали з конусів.

Тут туфи, пемза утворились без кристалів

І попіл вулканічний Сонце затулив.

 

Здригається Земля від поштовхів вулканів,

Це діючі вулкани: на суші й на морському дні.

Та є такі, що згасли і заснули

На сотні, а можливо, і мільйони літ.

 

На Земній кулі дуже вас багато,

І вивергаючись – тривожите людину,

Та ви даруєте можливість вас вивчати,

Можливість вченим розгадати таємниць причину.

 

                     МІНЕРАЛИ

Вони лежать у надрах матінки Землі,

Прекрасні, різних розмірів кристали,

А їх створила магма в сиві дні,

Коли вона до світла прямувала.

 

Заповнила пустоти між пластів гірських порід,

Застигла, кристалізувалась.

Тепер тут самородне золото лежить,

І самоцвітів камені зібрались.

 

Морська вода їм теж дала життя,

Бо мінералам мудрості назвали

Кухонну сіль, що з неї опускалась

На дно морське у вигляді кристалів.

 

Хвалу  виносим мінералам!

Без них людина безпорадна,

Без їхньої краси і користі значної

Життя б не рухалось – про це ми знаєм здавна.

 

ПІВОСТРІВ  ІДЗУ – гніздо землетрусів. Тут тільки з 9 по12 жовтня 1986 року відбулося 3200 підземних поштовхів.

НАЙБІЛЬШ СЕЙСМІЧНІ ЗОНИ – це західне узбережжя Америки, Японія, Індонезія і Філіппіни, Східна Азія, Камчатка, Курильські острови і Сахалін.

Сильні і часом катастрофічні землетруси зафіксовані в горах Карпат, Кавказу і Середньої Азії. До найбільш небезпечних районів належить і область, що прилягає до озера Байкал. Тут кількість землетрусів часом досягає 2000 за рік. Та відчути ці землетруси можна лише за допомогою приладів.

Але все-таки найбільше землетрусів відбувається на дні Світового океану. Так, у 1982 році у водах островів Самоа в Тихому океані, на стику глибоководних жолобів Тонга і Кермадек учені нарахували усього за 17 діб понад 1000 поштовхів.

ЗЕМЛЕТРУС У ЧИЛІ – один із найбільш руйнівних, який відбувся 21 – 26 травня 1960 року. Під час 10-тибального землетрусу за шкалою Ріхтера в землі розверзлись величезні бездонні тріщини, які поглинали не тільки окремі будинки, а й цілі селища. Деякі прибережні острови потонули в глибинах океану, а замість них виникли нові. Зі страшним гуркотом падали в долини високі гори, а давно погаслі вулкани раптом «прокинулися» і стали викидати лаву і попіл.

Крім нових островів, наслідками землетрусу стало утворення нових озер. Землетрус охопив територію понад 100 000 км кв. Чилійський землетрус захопив також і велику акваторію Тихого океану. Величезні хвилі цунамі довжиною понад 100 км і висотою 30 – 40 м, які мчалися зі швидкістю реактивного літака, накинулися на Чилійське узбережжя. Вони миттєво зруйнували і затопили всі портові міста.

СТРАШНИЙ ЗЕМЛЕТРУС стався в Гватемалі 4 лютого 1976 року. До цієї катастрофи призвела тріщина в розломі Мотагуа, яка утворилася між Карибською і Північноамериканською літосферними плитами.

Крім численних жертв, майже мільйон мешканців за кілька секунд залишилися без даху над головою і засобів існування.

 

ГЕЙЗЕРИ – неодмінні сусіди діючих вулканів або недавно згаслих. Від розпеченої пари, що виділяється з магми і газів, підземні води нагріваються і гарячим фонтаном вириваються на поверхню землі.

Природну гарячу воду гейзерів пристосувалися використовувати люди: опалюють житлові будинки, теплиці, плавальні басейни.

 

На Камчатці один з гейзерів «працює» кожні 4 хвилини. Тому його так і назвали Годинник.

ГЕЙЗЕР СТІМБОТ – найвищий з діючих гейзерів, що знаходиться в Йєллоустонському національному парку США. У 60-ті роки Стімбот викидався кожні 4 – 10 днів. Максимальна висота гейзера становила 115 м. У 80-ті роки мінімальний інтервал між його виверженнями досяг 19 днів, а максимальний – 4 роки.

 

Великий гейзер в Ісландії викидається тільки один раз на добу, та його фонтаном можна милуватися підряд 3 години.

 

Не всі гейзери довгожителі. Наприклад, гейзер Ваймангу в Новій Зеландії діяв тільки 6 років. Та він установив світовий рекорд по водометанню: при кожному виверженні гейзер викидав 800 тонн води, що піднімалася вверх на 460 метрів.

 

 

        АТМОСФЕРА

 

                     ***

 

Як фенолог, буду стежить

Мудре дійство брунькування,

І птахів шляхи незримі,

І врочистий сонця хід.

Щоб світилось в добрім Слові

Буйних весен чергування,

Доли степу чорнокрилі,

Перших трав зелений слід,

Щоб помітить непомітне,

Щоб нечуване почути,

Доторкнутися до руху

Віття, стебел і клітин.

Уловити днів напругу,

Мову хвиль збагнуть привітну

І в очах своїх прочути

Велетенський небо плин.

Бо інакше, як узяти

Те, що серцю лиш належить,

В мить світання, в мить смеркання,

В золоту життєву мить.

Як фенолог, буду стежить

Саду тепле дозрівання,

Всіх світів життя завзяте,

Бо без цього як і жить?

                                  С.Бурлаков

                     ***

Ну й бо снігу намело –

Стало білим все село.

Біла стежка, біла річка,

Біла вишня і смерічка,

Біла хата, білі коні,

Тільки носики червоні.

                              Л.Куліш-Зіньків

                     ***

Знімається туманом білий сніг,

І заметіль гуляє в чистім полі.

А влітку небо пада на поріг,

Танцюють блискавки на видноколі.

Це — дух Атлантики. Її життя,

Що рухом струменить багатокрилим.

І навіть вітру страдницьке виття

Стає для нас довірливим і милим.

Бува стиха воно як птах серед долонь,

І ніч зимова зорями іскриться.

І злої Арктики мороз-вогонь

До серця, до душі спішить пробиться.

Застою царство – знизу і в горі,

Всі бурі світу – невимовно-милі,

Коли лиш блиск Полярної зорі

Підтверджує, що ти ще не в могилі.

    С. Пальчевський 

                  ВІТРИ

То що ж вини хотіли, ті зухвальці,

Що на дерева налетіли вранці,

Збиваючи із них росу і цвіт,

І підпаливши знизу небозвід,

Згори сріблом сипнули

Наостанці?

         Ну та й вітри, завзяті задніпрянці!

         Без них би, нерух у степу заліг,

         А степ його вже й здужати б не зміг.

Летіть –

Не суховії ж, не ординці –

Так лагідно – з надіями, з дощем.

Хай рясно підіймається пашниця

За хліборобським втомленим плечем.

                     ***

Вітер, вітер пустотливий

Залетів до нас у сад,

Оббиває груші, сливи,

Трусить яблуні підряд.

                             М.Познанська

                     ***

… А дощ, як просо з лантуха,

Сійнув, сипнув навкіс,

І вигнулася райдуга,

Мов залізничний міст.

                                  В Скомаровський

                     ***

Грім озвався над полями –

Скоро злива зашумить,

Кожна квіточка й билинка

Рот розкрили – хочуть пить.

                                     М.Могилевич          

           АТМОСФЕРА

Летиш з планетою Земля у космосі холоднім,

І бережеш її, немов мале дитя,

Бо поглинаєш згубні промені космічні,

Щоб на Землі було життя.

 

Ти не проста, повітря оболонка,

До тебе входить кисень і азот,

І вуглекислий газ, інертні гази,

Вода і пил, та ще й озон.

 

Не маєш ти ні смаку, ані кольору,

Заходиш у легені з кожним подихом.

Ти є – і небо голубе.

І на планеті – все живе.

 

В тобі народжуються хмари,

Вітри ширяють, блискавки горять,

Полярне сяйво в екзосфері сяє

Крилаті літаки дороги борознять.

 

Земля без тебе, Атмосферо,

Як мандрівник в пустелі без води.

Якщо тебе не збережем,  зруйнуєм,

Зазнаємо великої біди.

 

 

ЗАГАДКИ, ПРИСЛІВ’Я, ПРИКАЗКИ

 

Вночі спить, а вранці тікає

          (Роса)

Тоненький лід — травичку вкрив.

          (Іній)

Не сніг, не лід,

А сріблом дерева прикрасить?

          (Паморозь) 

Що літає: крил не має, але крила підійма?

                                                                (Вітер)

Летить, а не горобець, виє, а не звір.

                                                                (Вітер)

Живе без тіла,

Говорить без язика,

Ніхто його не бачить,

Тільки чує.

                                                                (Вітер)

Посієш вітер – пожнеш бурю.

Без чого людина не проживе і п’яти хвилин.

                                                                (Повітря)

Ой за лісом за пролісом

Золота паляничка печеться.

                                                                (Сонце)

Без дров, без вогня, а світить і гріє щодня.

                                                                (Сонце)

Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.

                                                                (Сонце)

По морю, по морю золота тарілка плаває.

                                                                (Сонце)

Сонце – батько, а місяць – вітчим.

Сонце встане, то й ранок настане.

Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає.

Сонце низенько, то й вечір близенько.

 

Мене, частенько просять, ждуть,

А тільки покажусь – ховатися почнуть.

                                                                (Дощ)

Дощ у пору золото.

Від дощу під борону не сховаєшся.

Як сіно косять, то дощів не просять.

 

Надворі горою, а хаті водою.

                                                                (Сніг)

Біле, як сорочка,

Пухнасте, як квочка.

Крил не має.

А гарно літає.

Що це за птиця,

Що сонця боїться?

                                                                (Сніг)

Летить орлиця по синьому небу,

Крила розкрила – сонце закрила.

                                                                (Хмара)

За лісом, за пралісом біла вовна висить.

Сильніше сонця, слабіше вітру.

                                                                (Хмара)

Ніг не має, а йде,

Очей не має, а плаче.

                                                                (Хмара)

Ой за полями, за горами

Золота нагайка в’ється.

                                                                (Блискавка)

Що без леза та без зуба

Розтина міцного дуба?

                                                                (Блискавка)

Блискавка блисне – й камінь трісне.

Блискавка взимку – на бурю.

 

Влітку чуємо всі, а зимою – ні

                                                                (Грім)

Без рук, без ніг, а стукає.

                                                                (Грім)

Як грім з ясного неба – «раптово і несподівано».

Від грому і у воді не сховаєшся.

Травнева роса краща коням від вівса.

Коси, коса, доки роса, бо сонце пригріє – косар упріє.

 

Сиві кабани усе поле залегли.

                                                                (Туман)

 

    ВІН  І  ВОНА

                                  (Загадка)

Ану відгадайте, друзі, що це значить:

Він завжди за нею в небесах простує.

Його кожен чує, та ніхто не бачить,

Її кожен бачить, та ніхто не чує.

             Що це таке?

                                              (Грім і блискавка)

 

                             ПОГОДА

        Українські прикмети

1. Прогнозували достеменно

Сьогодні добре знають люди,

яка погода завтра буде,

бо теле- й радіопрогноз

підкаже – спека чи мороз.

 

В старі ж часи і це знаменню –

діди й бабусі наперед

прогнозували достеменно

погоду з безлічі прикмет:

 

як місяць гострий на негоду,

як рівний – на ясну блакить,

щербатий – то відомо зроду,

що незабаром задощить.

 

Якщо дізнатися належить,

така погода чи така –

старе й мале уважно стежить

за виглядом молодика:

 

якщо з рогами він крутими,

то знай – невдовзі дощ ітиме,

з положистими заяснів –

чекати слід погожих днів.

 

Що це не примха, не зухвалість –

дізнався я ще в юні дні:

ставалось, як прогнозувалось,

на подив людям і мені.

 

На колос, на рясні стеблини,

на тиху нехворощ і хвощ

сьогодні промінь сонця лине,

а завтра йде краплистий дощ.

 

2.Дивися, Митю, примічай

                Мене у ліс водила мати:

• Хіба не диво цей шамрай*?

             В нім стільки можна прочитати –

дивися, Митю, примічай.

 

               Рослини, - каже, - не проглядить –

• Умій лише читать прогноз.

 

Он папороть побіля хмизу:

а підійди поглянь лишень –

як листя скручене донизу –

на сонячний погожий день.

А рівне, випростане листя –

готуйся, друже, хоч-не-хоч –

біжи вкривай сінце в обійсті,

бо неодмінно буде дощ.

 

Як дурманять акацій квіти

й над ними в’ються комарі –

погожий день тобі не світить:

то вже негода на порі…

 

давно матусі вже немає.

А я прибув. Стою в Шамраї,

де папороть. Біля куща.

Без парасоля, без плаща.

 

А листя випростане, рівне

поміж зеленої трави.

І з неба зирить око гнівне

з-під хмари, наче з-під брови.

 

Висять прозорим малахітом

гілки акації вгорі.

І над пахким жовтавим цвітом

роями в’ються комарі.

 

Шамрай. Дерев зелена брама.

Біжу, бо про негоду в нім

мене попереджає мама

рослин барометром живим.

(*Шамрай – назва лісу)

 

2. Росянистий переспів

Старші люди мовили мені,

що коли з листочка навесні

можна спити росяні краплини,

незабаром соловей прилине.

 

Я щодня шукав росу на листі,

обдивлявся я квітки барвисті.

Як заграло сонце у рослині,

соловей озвався на калині.

 

І щодня між листом росянистим

витинав колінця навесні,

розсипались росяним намистом

срібних звуків розсипи рясні.

 

А ячмінь же колос викидає –

Соловейка голос прокидає.

Справді, ледь з’явивсь ячмінний колос –

Соловейка враз покинув голос.

                                                                Дмитро Білоус

 

КАЛЕНДАР  ПОГОДИ. Виникнення календарів погоди пов’язано з першими спробами людей систематизувати результати своїх спостережень за погодою та її змінами. Ще у 5 ст.до н.е. грецький астроном Метон увів звичай виставляти на міських площах мармурові таблиці, на яких відзначалися найбільш істотні явища погоди і дати їх спостереження.

Розквіт захоплення календарями погоди припадає на середні століття. Велика увага в них приділялась передбаченню погоди за місцевими ознаками.

Це цілком зрозуміло, адже тоді не було приладів, що допомагали б складати правильні прогнози.

 

ЗАГАДКОВІ  ХМАРИ. Виявляється, хмари є навіть у зоні активної взаємодії атмосфери Землі з космічним простором. Ці незвичайні хмари мають не менш незвичайну, красиву назву – перламутрові та сріблясті. Перламутрові хмари утворюються на висоті 20 – 30 кілометрів. Їх можна спостерігати короткий час після заходу Сонця або перед його сходом і тільки у високих широтах. Хмари видно на тлі темного неба завдяки сонячним променям, що відбиваються переохолодженими крапельками води.

Сріблясті хмари розташовуються на кілька поверхів вище, можна сказати, що це «хмарочоси» серед хмар. Вони утворюються на висоті від 75 до 90 км і мають вигляд то смуг, то мрячної маси, то вихорів. Їхні розміри можуть досягти сотень  кілометрів.

Деякі фахівці вважають, що сріблясті хмари складаються з частинок вулканічного пилу, а вода в цих хмарах має неземне походження, вона може заноситися до атмосфери невеликими небесними тілами, що складаються з льоду. Учені ще не дійшли остаточного висновку про походження сріблястих хмар і причину їхнього світіння.

 

ДОЩОВІ  КРАПЛІ. Розміри дощових крапель залежать від руху висхідних потоків повітря. Улітку, коли приземне повітря нагріте і тому прагне піднятися вгору, зазвичай випадають «великокрапельні» дощі, а навесні й особливо восени – мрячні.

Швидкість падіння краплі складає від 4 до 8 метрів на секунду, що можна порівняти зі швидкістю бігу тренованої людини.

 

ГРІМ  І  БЛИСКАВКА! Першою ознакою наближення грози є поява потужних купчасто-дощових хмар. Посилюється вітер. Грози супроводжуються сильними розрядами – блискавками. Коли вони виникають, повітря миттєво нагрівається до 25 000 – 30 000*С (це в кілька разів вище, ніж температура на поверхні Сонця) і розширюється. Найчастіше спостерігаються лінійні блискавки, це іскри-велетні завдовжки 2 – 3км, а іноді й до 15км. Потужність однієї такої над блискавки перевищує сумарну потужність усіх електростанцій світу. Звукове  оформлення грози – грім. Блискавка і грім «стартують» одночасно, але через те, що швидкість звуку менша від швидкості світла майже в мільйон разів, громові розкоти ми чуємо після блискавки. Якщо грім ми чуємо менш ніж через 10 секунд після блискавки, то гроза знаходиться на відстані близько 3 км від нас. Учені підрахували, що щосекунди на Землі відбувається близько 100 розрядів-блискавок. Найбільша кількість блискавок спостерігається поблизу Японських островів.

 

БАГОР – місто на острові Ява, яке вважається найбільш грозовим місцем. Тут блискавки у середньому 322 дні на рік.

 

ЄГИПЕТ – місце в Африці з найменшою кількістю блискавок. Їх можна побачити тільки раз на 200 років.

 

ЛЮТІ БЛИСКАВКИ «живуть» у Кенії (Африка). Вони досягають величезних розмірів і «розколюють» небо майже 200 діб на рік. Крім того, ці блискавки супроводжує приголомшливий грім. Щороку в Кенії від лютих блискавок гине понад 100 людей, багато тварин і навіть руйнується житло. Вчені вважають, що надмірна кількість блискавок викликана озером Вікторія, над яким збираються грозові хмари, які вітер несе на територію Кенії.

 

СЕЛИЩЕ ОРАВИКОСКИ у Фінляндії прославилося рекордною

Кількістю блискавок, що розрядилися в землю. У 1987 році тут було зафіксовано 2276 блискавок.

УЖМУРІС ХЕВІ – грузинська ущелина, яка дуже небезпечна під час грози. У людини, яка потрапляє сюди під час грози, починається лихоманка і піднімається температура. Виявляється, що під час грози в ущелині акумулюється атмосферна електрика в такій великій кількості, що здатна зарядити усе живе. Щоб врятувати постраждалого, необхідно вчасно «розрядити» його.

 

ЕЛЕКТРИЧНА ЦІЛИТЕЛЬКА – кульова блискавка, яка наскрізь пробила мешканця міста Пензи. Вона ввійшла в груди і, обпаливши сорочку, вийшла зі спини. Однак на тілі при цьому не залишилося навіть сліду і зникла хронічна виразка шлунка, лікарі навіть рубця не знайшли.

 

 

        ГІДРОСФЕРА

 

 

 

ЇЇ  ВЕЛИЧНІСТЬ – ВОДА

Безмежне і багатолике життя.

Воно всюди на нашій планеті.

Та життя є тільки там, де вода.

Нема живого створіння,

   якщо нема води…

       І.В.Петрянов

 

                    ***

Міріади водяних пилинок

Піднімаються над океаном,

Щоб помандрувати без зупинок

По широтах і меридіанах,

Щоб згуститись в хмарування

І, налившись тягарем води,

Ринуть на піски і на каміння,

На поля і на сади.

                    ***

Відома здавна рідина

Усяк її вживає,

Буває хмаркою вона,

Пушинкою буває,

Бува як скло, крихка, тверда –

Це звичайнісінька… (вода)

                     ***

Пам’ятайте, люди, назавжди:

Неможливо жити без води.

Це – життя колиска, це – дощ!

Це – роса, це – квітка на межі!

Це – туман, ріки і моря,

Порятунок у спеку. Це -  життя.

Це – кришталь озер і джерело,

Це – хмаринка в небі, це – село.

В тополях й вербах над ставком,

Це – криниця, клумба під вікном.

Шурхіт хвиль і шторму  дикий рев,

Це – струмок у травах між дерев,

Зелень трав, веселки кольори,

Нитки рік і в сутінках бори…

Пам’ятаймо, люди назавжди:

Неможливо жити без води.

     Р. Воробйова

                     ***

Чого це в долині

Простягнена стрічка?

І зовсім не стрічка це, друзі,

А річка.

Хлюпоче й біжить

Все вперед та вперед.

Над нею в долині

Шумить очерет.

                                               М.Пригара

 

                     ***

               БОЛОТО

От, кажуть, географія така є,

Де нібито ріка з болота витікає.

«А я, - шумить обурена Ріка, -

Не згодна: погляньте, я така

красуня, повноводна,

й що то за Болото –

відомо всім достоту:

воно лиш географію псує,

а користі нікому не дає –

мені за нього сором

 перед Морем…

Не хочу й знати я

подібної рідні –

не рівня то мені:

зелена мокрота його –

гидка брудота,

а в мене чиста синь

прозорих вод!

Нехай же висохне

Оте ненависне Болото –

мій споконвічний антипод!»

Прислухавшись до плескоту ріки,

якісь дядьки

напружили усі свої останні сили

і там де витіка

красуня із красунь Ріка…

Болото осушили…

Відтоді в географії новій

На його місці віє суховій

І в’януть без вологи будяки

У річищі колишньої Ріки…

Як би не було там,

Логіка така:

Осушив Болото –

Висохне й Ріка…

                                  Гриць Гайовий

                     ***

Ріка моя, життя моє…

Люблю я воду твою ласкаву,

Животворну. І береги твої

чисті, і всіх людей, що

трудяться, живучи на

твоїх берегах. Кланяюсь,

тобі за ласку, за багатство,

що дала ти моєму серцю.

За те, що дивлячись на тебе,

стаю я добрим, людяним

і щасливим, що можу любити

тебе все життя, ріка моя,

душа мого народу.

                                   О.Довженко

                     ***

Вабить мене царство таємниче –

Озерце  блакитно – синє кличе.

                                    Олекса Ющенко

                     ***

Навколо тиша – хвиля не моргне,

Екран озерний у німій покорі.

Лише лілеї сходять, ніби зорі,

І світять білим запашним огнем.

Синіє вись в глибокому просторі,

А зараз з нею царство водяне…

Шушукнув човен – очерети гне,

Аж білі наполохалися зорі.

                     ***

        ПРО ОЗЕРО СВІТЯЗЬ

Звідки упав ти,

Мій Світязю – витязю,

В груди Поліського краю?

Може, ти вилився

З серця Дніпрового,

Може, із серця Дунаю?

… Чайка черкнула –

І тріснула тиша,

Хвилі до хвиль загукали.

Ну, прокидайся,

Спинайся гривастими,

Мій український Байкале!

 

(назву озера вчені пов’язують із словом «білий», «світлий», а можливо, воно має корінь світ – і стародавній суфікс – язь (як у слові «колодязь»).

 

   ПРИСЛІВ’Я, ПРИКАЗКИ

Не питай, скільки в мене землі, спитай краще, скільки в мене води.

Людина не цінить воду доти, поки не закінчиться джерельце.

Березень з водою, а квітень з травою, а травень – з квітами.

Важко вийти з біди, як каменю з води.

Від великої води, чекай біди.

Вода на луках – сіно в копах.

Вуха виросли, тато шапку купив, а розум за водою поплив.

 

                             ЗАГАДКИ

 

У воді родиться і води боїться.

                                                    (лід)

Ні в огні не горить, ні в воді не тоне.

                                                     (лід)

Що в воді не тоне і в землі не гниє?

                                                     (лід)

Прозорий, мов скло, а не вставиш у вікно.

                                                       (лід)

Як написати в трьох клітинках слова « мерзла вода?»

                                                                         (лід)

Всім відома я рідина,

Без мене світ не може жити:

В холодні дні дзеркальна я,

І на мені з’їжджають діти.

Якщо  мене підігрівать,

Аж поки не почну кипіти,

Я можу враз легкою стать

І в небо парою злетіти.

                                         (вода)

Морем гуляє, а до берега дійде – тут і пропадає.

                                                                 (хвиля)

Рибам взимку жити тепло,

Дах – товсте скло.

                             (лід)

Навкруги вода, а з питвом біда.

Хто знає, де це буває?

                                       (у морі)

Не кінь, а біжить,

Не ліс, а шумить.

                                       (річка)

Цікаві факти:

«ГАЗОВАНЕ» ОЗЕРО – на о.Ява (Індонезія). Вода озера настільки насичена газами, що на його поверхні утворюються бульбашки,  діаметром 3 метри і більше. Піднімаючись у гору, ці газові кулі лопають з величезним тріском.

ОЗЕРО – «ТЕРМОС» . Серед скутих кригою безмежних просторів Антарктиди  є невеличке озеро Ванда (завдовжки 6 км і завширшки 1,5 км). Глибина озера – 68 м. Озеро вкрите 4-метровою шаром льоду.  Вода в ньому має більшу солоність, ніж в океані, насичена сірководнем. Але найбільшою несподіванкою для вчених було те, що в умовах низьких температур, в озері протягом року воду має t ^о +25 …+27 ^оС.

«СОЛОДКІ» ОЗЕРА. Такі озера є на Уралі та в Індії. На березі озері в Індії стоїть храм Хатра Мариган. Під час вітру стіни храму вкривають бризками від хвиль. На місці висохли бризок від хвиль. На місці висохлих бризок залишається суцільний шар білої, дуже солодкої  речовини, схожої на цукор.

ПРИРОДНА  ЧОРНИЛЬНИЦЯ. До унікальних водойм світу належить і природне озеро, наповнене… чорнилом. Міститься воно в Африці поблизу алжирського міста Сіді-бель-Аббес.

•      Звідки в озері чорнило? – можете спитати ви. Секрет, досить простий. В озеро впадають дві річки. В одній багато розчинених солей заліза, а друга тече через масив торф’яних боліт, і тому її води насичені органічними сполуками. Коли води обох річок зливаються в озерній улоговині, утворюється рідина, схожа на справжнісіньке чорнило. У природній чорнильниці немає ні риби, ні рослин. Чорнильні води отруйні. А загалом непогано мати поблизу таку величезну кількість чорнила…

ПІДЗЕМНІ ВОДИ НА МОРСЬКОМУ ДНІ. Підземні прісні води б’ють у вигляді джерел не тільки на суші. Є вони й на морському дні. Особливо на його похилих схилах. От і виходить, що моряки, які плавають біля середземноморських курортів Канн і Сан-Ремо, завжди можуть поповнити запаси прісної води, не пристаючи до берега. Такі ж підводні джерела зустрічаються на Чорноморському узбережжі Грузії. Недалеко від селища Гантіаді в морі «скипають» води. Це б’ють з-під землі струмені прісної води.

Питних «колонок» серед морських просторів тисячі тисяч. Принаймні немає жодного моря, де б не виявили виходів підводних прісних вод. В Австралії та Перській затоці труби міського водопроводу іноді прокладені на морське дно.

 

НАЙБІЛЬШІ ЦУНАМІ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА. Найдавніше з відомих людству  цунамі відбулося 21 липня 365 року н.е. у Середземному морі після найсильнішого землетрусу. Хвиля цунамі зруйнувала місто Олександрію в Єгипті та забрала життя тисяч людей.

1 листопада 1775року., Португалія. Столиця країни – Лісабон – була знищена найсильнішим землетрусом. Хвиля Атлантичного океану, що виникла через землетрус, обрушилася шестиметровими хвилями на береги Португалії, Іспанії і Марокко.

27 серпня 1883 р., Індонезія. Відбулося виверження вулкана Кракатау. Хвиля цунамі, породжена виверженням вулкана, обрушилася на береги островів Ява та Суматра, забравши життя 36 тис, осіб.

15 червня 1896 р. цунамі «Санкріку» обрушилося на Японію. 23-метрова хвиля цунамі колосальної руйнівної сили зненацька обрушилась на людей, які зібралися на березі в день релігійного свята. Загинуло понад 26 тисяч осіб.

31 січня 1906 р. Океанічна хвиля, що виникла внаслідок землетрусу в Тихому океані, зруйнувала міста Тумако і Мікай у Колумбії, місто Ріоверде в Еквадорі, знищивши всі будівлі. Загинуло 1500 осіб.

22 травня 1960р. цунамі заввишки 11 метрів забрало життя 1000 жителів Чілі, 61 особи на Гаваях. Океанічна хвиля була настільки потужною, що докотилася до іншого берега Тихого океану й досягла Філіппін.

28 березня 1964р.,США. Цунамі «Благословенна великодня п’ятниця» стерло з карти країни три селища: у штаті Орегон загинуло 107 осіб, у Каліфорнії – 15.

17 липня 1998р. землетрус, що відбувся на півночі Папуа-Нової Гвінеї, породив океанічну хвилю, що стала смертельною для 2313 осіб. Сім сіл були стерті з лиця землі, тисячі людей залишилися без даху над головою.

26 грудня 2004р. землетрус силою 9 балів породив океанічну хвилю колосальної потужності, що обрушилася на шість країн і забрала життя понад 200тис.осіб.

 

 

 

 

БІОСФЕРА                                       ТА                              ГРУНТИ  

 

 

 

                                     ТВАРИНИ НАШІ ДРУЗІ

    З червоної книги Дніпропетровської області.

Тваринне населення області включає більше 10 000 видів безхребетних, 7700 видів комах. Число рідкісних і зникаючих безхребетних досягає 1250 видів. Фауна хребетних нараховує 384 види: риби – 51 вид, земноводні – 10 видів, плазуни – 12 видів, птахи – 253 види, ссавці – 65 видів. До рідкісних і зникаючих відноситься 111 видів.

ЦЕ  ЦІКАВО

Лише за одну годину мешканці одного лісового мурашника знищують близько ста тисяч екземплярів тлі та дві тисячі гусениць. Це встановили англійські вчені завдяки проведенню цікавого експерименту. На шляху до мурашника встановили перепону, яку мурахи могли подолати лише без «вантажу». Підрахунок проводився за кількістю тих шкідників, що їх покинули мурахи. Вражаючий результат показав і інший експеримент. Було перекрито доступ комахам до деяких дерев, і невдовзі ці дерева втратили майже все листя: шкідникам ніхто не заважав.

    Бережіть мурашники!

 

ПТАХИ

З давніх- давен птахи пов’язувалися людьми з тими чи іншими природними явищами, уособлювали в собі уявлення про добро і зло, символізували поняття і речі, з якими щодня стикалися люди, наділялися особливими властивостями.

Орел -  відвага і гордість

Сова – темрява і зловісність

Ластівка – веселість і надія

Голуб – чистота і ніжність

Півень – межа ночі і дня, охорона

Чайка – засмученість і журба

Горобець – метушня і нікчемність

Яструб – хижацтво

Сорока – цікавість

Лелека – птах-оберіг

Влучні народні назви птахів:

Трясогузка – верти гузка

Голуб – гурколивець

Козодій – дремлюча, сплюха

Одуд – дудило

Дятел – дерево клюй

Яструб – кругав

Зимородок – рибалка, синьо вод

Снігур – червонюх

Ворон – кракуп

Лелека – чорногуз

                                       (Ми українці. Енциклопедія україно знав-

                                             ства, 1999)

 

 

                           ГРУНТИ

Як ррезультат взаємодії всіх зовнішніх оболонок нашої планети при визначальній ролі біосфери на Землі утворилося особливе природне тіло – ґрунти. Вони є наслідком взаємодії живих організмів та їх решток з пухкими гірськими породами з участю повітря і води.

Грант – верхній пухкий шар землі, що має родючість. Родючість ґрунту є його основною властивістю. Ґрунти почали формуватися на поверхні Землі на початку зародження життя. Процес цей дуже повільний: за 100 років товща ґрунту в різних районах планети збільшується від 0.5 до 2 см.

Під впливом енергії Сонця в ґрунті відбуваються фізичні, хімічні та біологічні процеси.

Фізичні процеси – руйнування мінералів і гірських порід внаслідок вивітрювання. Хімічні процеси пов’язані з розчиненням різних речовин у воді та відкладанням їх у ґрунті, біологічні – з розкладом (гниттям) решток тварин і рослин під впливом мікроорганізмів та інших живих істот (черв’яків, личинок, кротів тощо).

Оскільки процес утворення ґрунтів проходить за різних умов, це призводить до виникнення різних типів ґрунтів.

                                   ***

         Землю поважай – вона дасть урожай.

                          ***

Земля дає все і забирає все.

                 ***

Земля – мати наша, всіх годує і пестить.

                 ***

Степ, поле – то розкіш моя.

 

                                      ***

Я зроду – віку степовик,

Буває, очі ледь заплющу –

Переді мною степ цілющий,

Як невмирущий материк.

        Когось чарують синь морів

        І біла чайка над водою,

        А я чаруюся дзвінкою

        Жагою жайвора вгорі.

Коли над степом грім гримить,

Заходить дощ од небосхилу –

Я знаю: степ вбирає силу,

Щоб щедру душу відродить.

        Щоб нам скарби свої віддать –

        Свій гордий дух і сонце вроди,

       Шумливих днів його акорди,

       Як вічна музика, звучить.

Різьбить смага моє лице

Та дум не затіняє світлих,

То доброчинність чар розквітлих,

Що пахнуть злаком й чебрецем.

         Степ – мій безмежний материк,

          І долі треба небагато:

         Як в рідній хаті, відчувати –

         Я зроду – віку степовик!

                                            В.Бурхан

 

 

 

 

 

  ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ

 

 

 

 

ПРИРОДНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ  (за М.О.Максимовим).

… Один великий американський фермер спеціалізувався на тваринництві, використовуючи заплаву невеликої річки, що належала йому і давала чудові врожаї трав. Додатковий прибуток приносила форель, яка мешкала в річці. Але поступово в заплаві розмножилися неїстівні бур’янисті трави. На прохання фермера луки були оброблені спеціальними речовинами (гербіцидами), від яких бур’яни загинули. Фермер був дуже задоволений. Але …разом з бур’янами загинула вузька смужка лісу уздовж річки (дерева були сприйнятливі до гербіцидів). У річці з давніх часів жили бобри, яким ці дерева служили і кормом, і матеріалом для будівлі гребель. Залишившись без лісу, бобри були змушені переселитися. Тим часом високий рівень води в річці підтримувався греблями бобрів, які тварини невпинно ремонтували. Залишені без догляду, греблі були знесені першим же паводком. Рівень річки різко знизився. При цьому зникла форель. Під час паводка води річки вже не затопляли і заплаву і не відкладали на ній родючий шар мулу. Через кілька років річка поглибила своє русло, прорізала водоносний шар, рівень ґрунтових вод знизився, корені трав не могли вже дотягтися до них. Врожай трав став у багато разів менший. Врешті-решт фермер розорився, поплатившись за своє незнання природних взаємозв’язків.

ЯКОЇ ШКОДИ ЗАВДАЛО ЛЮДСТВО БІОСФЕРІ. За оцінками вчених, у період виникнення землеробства і скотарства лісами було вкрито 62 млн км кв суші, а з урахуванням чагарників – 75 млн км кв.

У результаті вирубування лісів, що триває вже 10 тис. років, їхня площа скоротилася до 40 млн км кв. але ж ліси називаються «легенями планети», рослини поглинають 550 млрд тонн вуглецю на рік і повертають в атмосферу близько 440 млрд тонн кисню. У них зосереджено понад половину всіх видів флори і фауни Землі.

Тільки за останні 100 років з лиця землі зникли 40 видів ссавців і понад 100 видів птахів; на межі зникнення перебувають близько 10 тисяч видів тварин і понад 2.5 тисяч рослин.

ЗАБРУДНЕННЯ ОКЕАНУ НАФТОЮ. За деякими оцінками, щорічно у Світовий океан потрапляє близько 3.5 млн тонн нафти і нафтопродуктів. Нафтове забруднення негативно позначається на стані морського і повітряного середовища, тому що нафтова плівка обмежує газовий і тепловий обмін між ними.

Навесні 1967 року на рифах у Північному морі застряг гігантський танкер «Торрі Каньйон». Під ударами штормових хвиль нафтовоз розламався, і близько 60 тисяч тонн нафти вилилось у море. Краби, омари, молюски, риби, голкошкірі, що опинились у заражених водах, майже цілком загинули. Мертва зона простиралась на сотні миль у ширину і на 10 – 15 метрів у глибину. Тільки поблизу Корнуоллу в Англії хвилі чорного прибою винесли на берег близько 40 тисяч вимазаних нафтою трупів птахів.

ЯК ГЕОГРАФІЯ ДОПОМАГАЄ РОЗВ’ЯЗУВАТИ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ. Географи розв’язують задачі з раціонального розміщення різних господарських об’єктів на земній поверхні. Вибираючи район для спорудження тогочи іншого підприємства, вони враховують багато факторів: особливості природних умов місцевості, стан навколишнього середовища, історичні особливості, склад населення, рівень розвитку економіки. Будівництво господарських об’єктів без наукового обґрунтування призводить до небажаних результатів: економічної збитковості, погіршення стану природного середовища, а в деяких випадках – до екологічних катастроф. Такою катастрофою обернулося будівництво Чорнобильської атомної електростанції. ЧАЕС розташовувалась у безпосередній близькості від густонаселених районів, поруч з одним із найбільших проток Дніпра. Аварія не призвела б до багатомільярдних витрат на ліквідацію її наслідків, якби під час будівництва електростанції повною мірою врахували думку фахівців, у тому числі вчених-географів.

                                         ***

Зупинімось – останній є шанс,

Оглянімось – благаємо вас,

Все задумано мудро в природі:

Жити всім разом у мирі і згоді.

 

Річка хай чиста тече,

Пташенятам підставим плече.

Як зрубаємо дерево, вмить

Поспішаймо хоч два посадить.

 

Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку…

Зупинімось – останній є шанс,

Ця планета не тільки для нас.

 

Вміймо природу любити,

Кожній стеблині радіти.

В парку, у лісі, над яром

Цвіту не вирвім задаром,

Гілки не втнім для забави,

Оберігаймо ж усюди

Шлях і стежину в гаю.

 

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю.

Ми – діти вкраїнського поля

В блакиті його висоти.

 

Тому нам і випала доля:

Не гнутись – до сонця рости.

Тож будемо вищими, вищими!

Нехай нам загубиться лік,

Якщо ми себе не понищимо,

Ніхто нас не знищить повік.

                     ***

Вмійте природу любити,

Вам у походи ходити

І мандрувать, любі діти.

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти,

В полі, у лісі, над яром –

Квіти, дерева і трави.

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Оберігайте повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю.          

                     *** 

         Що це річною? Вона

Непривітна і сумна…

Ти ж була колись глибока,

Швидкоплинна, світлоока,

Чом же стала каламутна,

Чом хлюпочуть хвилі смутно?

 

Як мені не сумувати?

Всі отрутохімікати

Постікали в мою воду,

Зіпсували мою вроду.

Вже течу між болотами,

Заросла очеретами,

Зникла риба, навіть раки

Поховались, небораки.

 

  ***

 

 Земля – це не масивний гігант , а скоріше крихка ялинкова                                                                       Дж.Дарріус

                                           ***

Тільки незірвана квітка, не втратить красу та аромат.

 

                                                                     В.Гюго

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       РОЗДІЛ  ІV  

 

Конкретної відповіді на питання: «Скільки всього країн у світі?» — Не зможе дати ніхто. Це мабуть тому, що зміни на політичній карті світі відбуваються занадто стрімко. Багато територій стають залежними і незалежними, визнаються або не визнаються країнами, знаходять і втрачають свої статуси. В цілому можна сказати, що життя не застигло на місці.
За останньою статистикою можна сказати, що:
1. Світ 195 незалежних суверенних держав, де Ватикан і Палестина — два спостерігача.
2. Держав, чий статус так і не визначився, — 8 штук.
3. Територій всього 55, з них: незалежних 37, заморських — 14, а наділених особливим статусом — 4.
4. У тому числі існують залежні території, яких можна вважати країною, їх 16.
Разом, склавши всі перераховані вище країни, виходить єдина цифра — 274.

Щорічно британська некомерційна організація публікує рейтинг найбільш процвітаючих країн світу. Для оцінки беруться економічні показники (доходи населення, ВВП) та інші менш точні критерії.
Представляємо для вас десятку найрозвиненіших країн нашої планети:
1. На першому місці опинилася держава Норвегія. Її економіка посіла перше місце в рейтингу. Життя стабільне в цій скандинавській країні і Норвегія з 2009 року є незмінним переможцем.

2. Друге місце зайняла Швейцарія. З 2009 року вона піднімалася все вище і вище по щаблях рейтингу і подужала всього шість позицій. Кращим показником Швейцарії виявилося управління.

3. Канада замикає трійку лідерів. Вона, як і Швейцарія, наполегливо йшла до мети і подужала за 5 років три рядки рейтингу. Економічну стабільність обґрунтовують різноманіттям природних ресурсів і невеликої чисельності населення.

4. Наступною на щабель стала Швеція. Вона також подужала три позиції. В пріоритеті в Швеції бізнес і можливості. Безпека також на високому рівні.

5. П’яте місце — Нова Зеландія. Освіту тут порахували кращою у світі. Також ця держава є постояльцем різних рейтингів щасливих куточків світу. Хоча, порівняно з 2009 роком Нова Зеландія здала позиції і опустилася на три ступені вниз.

6. Данія — шосте місце нашого рейтингу. За п’ять останніх років ця країна поступилась чотири позиції. Причиною цього є в основному економіка: зростання не повернутих кредитів, безробіття, а також стійке падіння надійності фінансових інститутів.

7. Сьоме місце зайняла Австралія. З 2009 року вона втратила лише дві позиції. Найбільш серйозно знизився рівень безпеки, це пов’язано здебільшого з припливом біженців, а також іншими проблемами, пов’язаними з демографічною ситуацією.

8. Наступне місце — Фінляндія, вона також здала позиції, і її рейтинг впав рівно вдвічі. Причиною тому є економічні проблеми: безробіття і зниження надійності фінансових інститутів.

9. Дев’яте місце зайняли Нідерланди. Ця країна, на відміну від більшості попередників, поліпшила свій рейтинг на дві позиції. Найголовнішою причиною є різке зростання рівня охорони здоров’я, а це пов’язано з ростом тривалості життя і зниженням кількості хворих на ГРЗ.

10. Замикає десятку лідерів Люксембург. Він виріс в цілому всього лише на одну ступінь, проте рівень економічного розвитку опустився на 4 позиції. Це пов’язано зі зниженням надходження інвестицій з-за кордону.

На жаль, лідери зазвичай нудні. Далі ми розглянемо більш докладно кілька країн, які не гідні першої десятки країн світу, але більш ніж гідні нашої уваги.
Найбільшим на планеті містом-державою є Сінгапур, який також є столицею і республікою. Символом цієї країни є Мерлайон. Ця міфічна істота з головою лева і тілом риби. Риба підкреслює тісний зв’язок Сінгапуру з морями, а лев є символом безстрашності і сили.

Сінгапур — одна з найбільш густонаселених країн в світі. Щільність населення становить 65 000 осіб на один квадратний кілометр. У цій країні 4 офіційно визнаних мови: малайська, англійська, тамільська та путунхуа.

Сінгапур — держава з найнижчим рівнем злочинності у світі. Закони тут надзвичайно суворі. За більшість злочинів просто б’ють палицями. За плювок на землю, куріння в громадському місці, за викид сміття на вулиці — штраф в 500 доларів. За торгівлю наркотиками і вбивство з жорстокістю передбачена вища міра покарання — смертна кара.

США — одне з найцікавіших держав світу. У цій країні сидить у в’язниці найбільша кількість осіб: 25% від загальної кількості ув’язнених в світі. Також ця країна славиться своїми законами. Приміром, німецькі вівчарки зняті з патрулювання, тому як вони проявляють агресію до чорношкірих жителів, особливо до діток.

За останні кілька років ця країна здала позиції. За той період, коли до влади прийшов Обама, Америка накопичила більше зовнішніх боргів, ніж за все своє існування — від Вашингтона до Клінтона.

Це також позначилося на житті населення: 48,5% населення отримують соціальні допомоги. У підсумку виходить, що кожна сім’я отримує більше доходу, ніж платить податків. За останніми підрахунками стало ясно, що 41% працюючого населення має фінансові проблеми. Уже на сьогоднішній день приблизно 2/3 всіх студентів беруть студентські кредити на навчання, тому що в середньому коледж коштує 27 тис. $ у рік. Однак, диплом ніяких гарантій не дає. В Америці сьогодні працюють: близько 320 тисяч офіціантів, 100 тисяч двірників і 370 тисяч касирів з вищою освітою.

ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ. Існують різні думки щодо появи людини на Землі. Загальноприйнятою вважається думка більшості вчених, що початком послужило виникнення приблизно 1.7 млн років тому пітекантропа – різновиду давньої людини. Основними районами існування наших предків була Євразія й Африка. Пітекантропи мали сучасні розміри тіла – їх зріст дорівнював близько 170 см. Прямоходіння і супутні йому ознаки поєдналися з рисами мавп у будові мозку, черепа, зубів.

Тільки 40тис.років тому на зміну найдавнішим людям прийшли кроманьйонці. Їх вважають ранніми представниками сучасної людини в Європі і частково за межами, можливими предками європеоїдної раси. Кроманьйонці досить швидко розселилися територією всієї земної кулі, крім Антарктиди. По суті, саме вони першими відкрили Америку й Австралію. Це сталося 15 – 20 тис. років тому.

ДЕРЖАВИ. На початку ХХ ст.. у світі існувало близько 60 держав. Поступово їхня кількість збільшувалась. Так, протягом останніх двадцяти років з’явилося близько 20 нових держав, серед них – Україна, Молдова, Білорусь, Словаччина, Словенія, Македонія, Чорногорія, і сьогодні на Землі їх нараховується більше 200. учені вважають, що процес утворення нових держав триватиме й надалі.

Далеко не всі держави мають територію, що вимірюється в тисячах квадратних кілометрів, і населення, яке нараховує мільйони осіб. Особливе місце серед таких держав – карликів посідає папська держава-місто Ватикан. Ватикан розташований у межах столиці Італії – місті Рим, його площа – 0.44 км.кв, що можна порівняти з площею сімдесятьох футбольних полів. Постійне населення не перевищує однієї тисячі осіб. Нагадаємо, що у великих селах може проживати кілька тисяч жителів. Утворено цю державу в 1929 році.

ПЕРШІ МІСТА. Перші міста виникли в найбільш розвинених давніх цивілізаціях. Їх поява пов’язана з розвитком землеробства, а також розширенням досвіду і знань людини про засоби обробки землі, використання одомашнених тварин, ремесел і промислів. Цікаво, що міста з’явилися поблизу великих річок: в Індії це Ганг, у Єгипті – Ніл, у Месопотамії – Тігр і Євфрат. У давніх містах Індії і Межиріччя населення складало 7 – 20 тисяч осіб, стільки жителів зараз може жити у великому сільському населеному пункті або маленькому місті. Населення Вавилону досягло до 80 тисяч, а от у Давньому Римі проживало до 700 тисяч жителів. Навіть за сучасними мірками це велике місто, а для тих часів воно було просто величезним, приїжджих пригнічував своїми розмірами і величчю.

 

 

 

 

Використана література:

1. Астрономія. Енциклопедія навколишнього світу. – Харків. «Промінь». 2005.

2. Білоус Д.Г. Диво калинове; Чари барвінкові: Вірші: Для мол. та серед.шк.віку/ Худож. О.І.Кошель. – К.: Веселка, 1994.

3. Газета Біологія. – Київ, «Шкільний світ», 2005.

4. Газета «Червоний гірник». – Кривий Ріг, 2003.

5. Подорож у Гідросферу. Краєзнавство. Географія. Туризм. – Київ, «Шкільний світ», 2002.

6. Захоплююча географія ( для допитливих): Збірка. – Харків: Промінь, 2005.

7. Науково - методичні журнали Географія. Видавництво «Основа», 2006 – 2009.

8. Програма Географія. Економіка 6 – 11кл. – Київ. ВТФ «Перун», 2005.

9. Хрестоматія з географії Дніпропетровщини: навч.посібник для 5 – 11 класів загальноосвітньої школи. – Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2006.

10. Атмосферні опади. 6клас. Краєзнавство. Географія. Туризм. – Київ, «Шкільний світ», 2007.

11. Посібник у віршах, іграх, загадках, інсценівках, мандрівках, творчих завданнях. С Пальчевський . Краєзнавство. Географія. Туризм. – Київ, «Шкільний світ», 2008.