Посібник "Математика і художнє слово"

Міністерство освіти і науки України

Стрільська ЗОШ 1-111 ступенів

 

 

 

 

 

А. Ю. Білотіл

 

Математика

і художнє слово

 

 

 

 

 

 

Стрільськ

2017 рік

 

 

Посібник схвалено на засіданні методичної ради

Стрільської ЗОШ 1-111 ступенів

(Методичні рекомендації від 20.12.2015 року)

 

 

 

 

 

 

 

Посібник призначено для використання на уроках математики та  при проведенні позакласних та позаурочних занять з метою зацікавленості учнів у вивченні природничо-математичних дисциплін та формування в дітей потреби читати кращі зразки світової літератури.

Крім того, завдяки посібнику можна здійснити  мандрівку рядом найперших відомих людям чисел - рядом натуральних чисел.

Для широкого кола читачів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Посібник підготовлено Білотіл А. Ю.,

заступником директора Стрільської ЗОШ 1-111 ступенів,

учителем математики

 

 

 

 

Зміст

 

Використання уривків із творів художньої літератури

на уроках математики                                                                                           4

 

Числовий калейдоскоп                                                                                         31

 

Числа в українських прислів’ях та приказках                                               35

 

 

Числа у назвах літературних творів                                                                  39

 

Використання крилатих висловів на уроках математики                            41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використання уривків із творів художньої літератури

на уроках математики

На жаль, ні для кого не є таємницею, що рівень викладання математики, як і решти природничо-математичних дисциплін,  в сучасній школі не є достатньо високим, насамперед тому, що на її вивчення шкільними програмами передбачено занадто мало часу. Це примушує авторів підручників гранично стискати матеріал, або ж навпаки надміру захаращувати базові положення математичної науки науковою термінологією, яка не відповідає віковим особливостям учнів. Діти не можуть усвідомити і зрозуміти цей матеріал. От і виходить, що нерозуміння та, як наслідок, неприйняття, і зрештою нелюбов до математики можуть закластися з перших днів її вивчення.

Що ж робити? Очевидно, варто зацікавити навчальним матеріалом, намагатися, щоб він був не тільки науковим, а й пізнавальним, пов’язаним з життям.

З цією метою пропоную вислови з творів художньої літера­тури, які доцільно застосовувати на уроках математики, при проведенні позакласних та позаурочних занять.

Письменники вміють бачити навколишній світ і образно описувати його. У багатьох творах ми зустрічаємося з різними математичними явищами, термінами, твердженнями крізь призму художньої уяви авторів. Якісні задачі, сформульовані на їх основі, дуже цікаві й корисні для розвитку логічного мислення учнів. Інколи розв’язання таких задач потребує серйозної і грунтовної підготовки, що спонукає школярів до самоосвіти.

 Отже, є нагода насолоджуватися як художніми формами, так і красивими розв’язками.

Доцільне, доречне і вміле використання уривків з літературних творів у навчанні математиці перетворюють процес пізнання в емоційне і соковите дійство.

Літературний матеріал можна застосовувати на різних етапах уроку. Зокрема, при створенні проблемно-пошукової ситуації, при мотивації навчального матеріалу, під час закріплення вивченого матеріалу, при узагальнюючому повторенні, як задачі для самостійного розв’язування вдома, при складанні задач за уривком з літературного авторського твору, при проведенні уроків з використанням нетрадиційних форм і методів навчання тощо.

У позакласній та позаурочній діяльності можливості використання уривків із творів художньої літератури ще вагоміші.

Використання уривків із творів художньої літератури на уроках математики дозволяє навчально-виховний процес зробити інтерактивним.

Сплетіння художньої та науково-популярної літератури на уроках математики дає можливість розв’язати також проблему естетичного виховання учнів. Зустрічі на уроці з улюбленими книгами викликають в учнів інтерес до предмета, створюють ту емоційну атмосферу, без якої інтерес та любов до математики є неможливими.

Методика використання художніх творів різноманітна:

1) зачитати для ілюстрації виучуваного явища або матеріалу фрагмент художнього твору;

2) зачитавши фрагмент, запитати, про яке математичне явище йдеться;

3) знайти неточності у зачитаному фрагменті з погляду сучасної математичної термінології;

4) навести теми, що вивчаються, та запропонувати фрагменти художніх творів тощо.

Тут існує простір також для творчої діяльності учнів (складіть вірші, намалюйте малюнки на математичну тематику тощо).

Використання художнього слова залишає емоційний слід у душі учнів. Найвидатніший фізик XX століття А. Ейнштейн стверджував, що

Ф. Достоєвський йому, як ученому, дав набагато більше, ніж найзнаменитіші фізики світу.

Використання уривків із художніх творів на уроках сприяє пробудженню й підтримці пізнавального інтересу учнів. Уміло включені в канву уроку фрагменти з літературних творів оживляють розповідь учителя, привертають увагу учнів, допомагають побачити математичні явища в навколишньому житті. Образна, яскрава мова художнього твору підвищує емоційність сприйняття навчального матеріалу учнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

…Щоб досягти багатства, Ежен вирішив закласти дві паралельні траншеї: використати і любов, і науку, стати світською людиною і доктором юридичних наук…Ці дві лінії являють собою асимптоти, які ніколи не зможуть перетнутися…

(О. де Бальзак «Батько Горіо»)

 

…Та вона і не любить його! Це просто зачарованість жінки, на яку не звертає уваги чоловік. До того ж він віртуальний. Вона не зможе з ним взяти і згрішити. Хоча сьогодні вона відчувала, що, не дивлячись на це, їй хочеться зірватися з цієї асимптоти і доторкнутися до нього. Невже це було б гріхом?

(Я. Вишенський «Самотність у Мережі»)

 

…Формули дійовіші, ніж розчин…

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…Яке виснажливе, жахливе заняття – марнувати час знову й знову накривати важким й темним мішком невидиму секундну стрілку, яка мчить по колу десь за горизонтом, чудово розуміючи, що вона все-таки мчить далі, нестримно мчить по колу.

(Г. Белль «Поїзд точно за розкладом»)

 

…Час раптом став силою, а я досі зневажав його, марнував, продаючи за кілька золотих нездарам і лицемірам вправність своїх рук і кмітливість свого розуму.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…В товаристві йому (Шаверні) було сумно, тому що там люб’язний прийом прямо пропорційний зусиллям, які затрачені на те, щоб сподобатися.

(П. Меріме «Подвійна помилка»)

 

…Обпершись спиною до внутрішньої оббивки, негри сиділи двома паралельними рядами, між якими залишалось вільне місце, яке слугувало на всіх інших невільничих кораблях лише для проходу. Леду здогадався помістити темношкірих і сюди, поклавши їх перпендикулярно до тих, що сиділи.

(П. Меріме «Таманго»)

 

…Я вичитував алгебру майбутнього зі своїх формул, що оберталися в постаті абатів і єпископів, генералів і офіціантів, і всі вони лишалися моїми статистами, тільки я був солістом.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…Я народився у всесвіті, в нескінченності часу і простору.

(І. Бунін «Життя Арсеньєва»)

 

…Якщо ця наука (астрономія), так як три чверті наук нематематичних, всього-навсього витвір зачарованих дурнів і спритних махлярів, яким платять ті, кому вони служать, чому ж я так часто  і з таким хвилюванням думаю про один зловіщий випадок.

(Стендаль «Пармський монастир»)

 

…Він (Роберт) допомагав Отто, побачивши, як той боїться математики, цілими днями сидів із ним над задачами, щоб перемогти в ньому той страх, і справді таки переміг.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…І він (Фабриціо) вперто старався знайти відповідь на питання, чи можна їх (вірування) перетворити в науку, в справжню науку, яка містить доведення, як, наприклад,  геометрія.

(Стендаль «Пармський монастир»)

…Під вечір – а вечір був надзвичайно похмурим – місіс Пирібінгл вийшла з дому і, стукаючи по камінню дерев’яним сандаліями, які залишали по всьому дворі беззмістовні сліди, схожі на креслення першої теореми Евкліда, підійшла до кадки, і налила води в чайник.

(Ч. Діккенс «Світлячок за багаттям»)

 

…Я прощався зі своєю кімнатою…, де я захоплено заглиблювався в математичні формули,  в суворі криві геометричних фігур, і чітке, немов віття дерев зимового дня, плетиво сферичних ліній, накреслених моїм циркулем і моїм рейсфедером, - я рисував там церкви, які мав потім збудувати.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

… Якби нескінченність була насправді, вона б розтанула сама по собі у великому просторі і ніякої твердості не було б… Ну як – нескінченність? Кінець має бути.

(А. Платонов «Чевенгур»)

 

…Вдома він (Захар Павлович) сів за кутовий столик, де завжди сидів Саша, і почав по складах читати алгебру, нічого не розуміючи, але поступово знайшовши собі втіху.

(А. Платонов «Чевенгур»)

 

…Лежача вісімка означає вічність часу, а двокінечна стріла, що стоїть – нескінченність простору.

(А. Платонов «Чевенгур»)

 

… Його (офіцерові) блакитні очі випромінювали віру, віру в майбутнє…, він уже поділив його на квадрати, як карту, тільки ще не з’ясував який та карта матиме масштаб: один до одного чи один до трьох мільйонів.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

…Дотримання таємниці і ціна залежали одне від одного, як абсциса й ордината.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…- Вибачте, - сказав американець, - я ніколи не знав до пуття математики.

- А мені вона завжди давала велику втіху.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…Опустивши очі якомога нижче, я побачив перед собою людську істоту, зростом не більше шести дюймів, з луком і стрілою в руках…

(Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»)

 

…Наближався час збору врожаю і ячмінь був у висоту футів сорок.

(Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»)

 

…У мене забракло сил зійти на ці сходи, тому що кожна сходинка у висоту була шість футів…

(Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»)

 

… Зростом ця істота була, мов дзвонарня, а кожний її крок, наскільки я міг прикинути, був рівним десяти ярдам.

(Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»)

 

…Був полудень, і слуга приніс  обід, який складався тільки з одного величезного шматка телятини, який лежав на тарілці приблизно 24 футів в діаметрі.

(Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»)

 

 

…Вони не знали одного: усіх їх, нацистів і ненацистів, я ненавидів… за те, що вони були чоловіки…: поняття «чоловік» і «йолоп» стали для мене тоді майже тотожними.

(Г Белль «Коли закінчилася війна»)

 

…Реальні були тільки три більярдні кулі, що котилися по зеленому промокальному папері, утворюючи все нові геометричні фігури, - на двох квадратних метрах поставала у тисячі формул нескінченність, він творив їх своїм києм.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

… Людська дикість і жорстокість, як свідчать спостереження, зростають пропорційно зросту.

(Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»)

 

…Вона (дівчинка) мала прекрасний характер і була для своїх років невеликого зросту – всього біля сорока футів.

(Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»)

 

..Не задля грошей, не задля слави і не задля жінок я втілював у формули алгебру майбутнього, обертав «x», «y», «z» у видимі величини,  в хутори, асигнації і владу, які весь час роздаровував і які знов верталися до мене подвоєними.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…Він штовхав кулю то легенько, то різко… Стукаючись об дві інші кулі, вона щоразу вичаровувала для нього нову геометричну фігуру. Ті все наново накреслювані лінії залежали від величини кута, підлягали законам геометрії і фізики.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

…Часто він цілих півгодини грав однією кулею:біла куля котилася по зеленому полі, одна-однісінька зірка на небі, легенько, тихо, музика без мелодії, живопис без образу, майже без барв, сама лише формула.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…Червона куля котилася по зеленому полю, біла по зеленому полю, нові геометричні фігури виникали, немов знаки чи символи, і швидко щезали, не лишаючи після себе ніякого сліду: музика без мелодії, живопис без образів, самі лише квадрати, прямокутники, ромби, що з’являлися знов і знов.

(Г. Белль «Більярд опів на десяту»)

 

…Серед юрби цих нових для нього людей Жульєн знайшов, як йому здалося, одну чесну людину: то був математик, на ім’я Гро.

(Стендаль «Червоне і чорне»)

 

…Підлість послідовна, як геометрія, - вибирає найчесніших.

(Л. Костенко «Ті, що народилися раз на століття»)

 

…Велика річ пропорції.

(Л. Костенко «Причмелені гномики»)

 

…Ми схожі на циркуль, удвох, на траві:

Голів у єдиного тулуба дві,

Повний круг ми здійснюєм, на стиржні кружачись,

Щоби знову потрапити голова до голови.

(Омар Хайям «Рубаї»)

 

 

…В епоху, коли музика і математика переживали класичний період майже одночасно, обидві дисципліни часто дружили і збагачували одна одну.

(Г. Гессе «Гра в бісер»)

 

…У людської уяви погано з лічбою. Власне, вона лічить тільки до одного. Тобто до самої себе.

(Е. М. Ремарк «Тіні в раю»)

 

…Ці правила, мова знаків і граматика Гри (в бісер), являють собою якийсь різновид високо розвинутої таємної мови, в якій беруть участь різні науки і мистецтва, але перш за все математика та музика…

(Г. Гессе «Гра в бісер»)

 

…Ідея Гри (в бісер) оволоділа і тими вченими музикантами 16, 17 і 18 століть, які покладали в основу своїх музичних композицій математичні міркування.

(Г. Гессе «Гра в бісер»)

 

…розум вимірює і символічно, шляхом порівняння, як тоді, коли він використовує числа і геометричні фігури…

(Г. Гессе «Гра в бісер»)

 

…Радість, яку отримує він (М. Кузанський) від математики, його пристрасть пояснювати богословсько-філософські поняття на прикладі фігур та аксіом Евклідової геометрії є дуже близькими психології Гри (в бісер)…

(Г. Гессе «Гра в бісер»)

 

 

 

…Математично-астрономічна гра формул вимагала величезної уваги і зосередженості, серед математиків вже тоді репутація хорошого гравця була рівнозначною репутації хорошого математика.

(Г. Гессе «Гра в бісер»)

 

…Він відкрив для Гри в бісер принципи нової мови, мови знаків і формул, де математиці та музиці належали рівні частки і де можна було, зв’язавши математичні і музичні формули, звести математику і музику ніби до спільного знаменника.

(Г. Гессе «Гра в бісер»)

 

…- Ти знайомий з геометрією?

- Трішки, містере Сайрес, - відповів Герберт, боячись ускочити в халепу.

- Пам’ятаєш властивості подібних трикутників?

- Так, - відповів юнак, - у подібних трикутників відповідні сторони пропорційні одна одній.

- Отож, дитя моє, у мене тут два подібних прямокутних трикутники, - один менший, у ньому двома сторонами будуть: жердина, уткнута перпендикулярно в пісок, і пряма, що дорівнює відстані від нижнього кінця жердини до кілочка, а гіпотенузою – мій погляд; у другого трикутника сторонами слугуватимуть: стрімка лінія гранітної стіни, висоту якої нам потрібно виміряти, відстань від кілочка до підошви стіни, а як гіпотенуза – мій погляд, тобто продовження гіпотенузи першого трикутника.

- Я все зрозумів! – вигукнув Герберт. – Відстань від кілочка до жердини пропорційна відстані від кілочка до підошви стіни, а висота жердини пропорційна висоті стіни.

- Правильно, - підтвердив інженер. – І коли нам стануть відомі обидві відстані від кілочка, то, знаючи висоту жердини, ми швидко обчислимо пропорцію і у такий спосіб визначимо висоту стіни, що позбавить нас вимірювати її безпосередньо.

Основи обох трикутників обміряли за допомогою жердини, висота якої над поверхнею піску 10 футів; відстань між кілочком і жердиною – 15 футів, а відстань між кілочком і підошвою стіни – 500 футів.

Зрештою, Сайрес Сміт склав таку пропорцію:

15:500=10:х

500*10=5000

5000:15=333,33

Отже, висота гранітної стіни була 333 фути.

(Ж. Верн «Таємничий острів»)

 

…Якби інженер Сміт мав секстан, - прилад, що дозволяє з великою точністю визначати кутові відстані за кутом відображення предметів, завдання не становило б для нього ніяких труднощів. Увечері за висотою полюса над обрієм, а завтра опівдні за проходженням сонця через меридіан даної місцевості він визначив би координати острова…

(Ж. Верн «Таємничий острів»)

 

…Якийсь математик сказав, що насолода не у відкритті істини, а в пошуку її…

(Л. Толстой «Анна Кареніна»)

 

…Ел-Су до всіх ставилася як до рівних, і, мабуть, тому вона досягала успіху в математиці…

(Джек Лондон «Жарт Порпортука»)

 

…Дік жадібно поглинав знання…, він чекав, коли виросте і почне вивчати ту частину математики, яка стосується навігації.

(Ж. Верн «П’ятнадцятирічний капітан»)

 

…Пролунав такий звук, якого я в житті не чув… І, мабуть, сто років пройшло, коли я зрозумів, що сталося: Галка наштовхнулася на край гігантської піраміди. Тієї самої, яку мені старий показував у минулому році. Вона з порожніх склянок.

П ятдесят років він жере це молоко. Дві-три склянки в день. Проста арифметика – скільки склянок?  І всю цю піраміду ми зруйнували…

(К. Буличов «Врятуйте Галю»)

 

…Нові муляри несли циркулі на своїх цехових знаменах…

(М. Павич «Дамаскин. Оповідання для комп’ютера та циркуля»)

 

…Сей химерний чоловік носив у своєму дорожньому мішку струменти, яких досі мені не доводилося бачити, називаючи їх своїми чудесними механізмами. Механізми сі витворило майстерство, яке наслідує природу, відтворюючи не її форми, а саму її дію. І став пояснювати мені дивовижну дію годинника, астролябії та магніту. Наприпочатку я, правда, потерпав, що то якесь відьомство, й у ті ясні ночі, коли він, тримаючи в руці якийсь дивний трикутник, лаштувався спостерігати за зірками. Я вдавав. Буцімто сплю.

(У. Еко «Ім’я рози»)

 

…То була восьмикутна будівля, яка з віддалі здавалася чотирикутником (досконала фігура, яка виражає міць і неприступність Божого Граду)…

Три  ряди вікон надавали надбудові троїчного ритму, і те, що матеріально було квадратним на землі, ставало духовно трикутним у небі. Підійшовши ближче, я зрозумів, що з кожного кута цієї чотирикутної форми виростає по семигранній башті, п ять граней якої виступають назовні – отже, чотири з восьми граней головного восьмигранника породжували чотири менші семигранники, які зовні виглядали п’ятигранниками. Хто б не постеріг диво гідної злагоди всіх сих святих чисел, кожне з яких містить витончений духовний смисл! Вісім – число досконалості кожного чотиригранника, чотири – число Євангелій, п’ять – число просторів світу, сім – число дарів Святого Духа.

(У. Еко «Ім’я рози»)

 

…І хвала Творцю Нашому, який за словами святого Августина призначив усім речам число, вагу і міру.

(У. Еко «Ім’я рози»)

 

…Коли ти бачиш щось здалеку і не розумієш, що це таке, спершу ти ствердиш, що це просторове тіло.

(У. Еко «Ім’я рози»)

 

…Всього вікон було сорок (воістину довершене число, одержане подесятерінням чотирикутника, або немов десять заповідей, помножено на чотири чесноти), тому водночас тут могло б працювати сорок ченців, хоч в той момент їх там було десь тридцять.

(У. Еко «Ім’я рози»)

 

…Про галактики ми знаємо чимало, але про спіралі мозку – нічого… Може, пізніше, колись пізніше, усі процеси у мозку будуть з’ясовані за допомогою таблиць і статистики. Учитель виведе на дошці алгебраїчну формулу, яка подаватиме умови життя мас певної країни, певного періоду.

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…Якийсь математик сказав, що алгебра – це предмет для ледачих людей, бо в ній не відшукується значення ікса, а оперується ним так, мовби його величина відома.

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…творити історію – це, насамперед, шукати значення ікса у рівнянні.

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…Геометрія є найнаочнішим втіленням людського мислення, а проте Евклідові аксіоми довести неможливо. Той, хто не вірить у них, бачить, як ціла будівля валиться.

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…Раскольніков переконується, що двічі не дорівнює чотирьом, коли замість математичних одиниць – людські істоти…

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…Є лише дві концепції людської етики, і свій початок вони беруть на протилежних полюсах. Одна із них – християнська, гуманна, проголошує, що індивідуум є недоторканий, і вважає, що закони математики не можна застосовувати до людських одиниць.

Друга…не лише дозволяє, а й вимагає підкорення індивідуума колективові, жертвування ним заради спільних інтересів…

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…Ні, в рівнянні таки є помилка. Навіть не в рівнянні, а в усій системі математичного мислення.

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…догма, яка твердить, ніби, людина – це результат ділення мільйона на мільйон, є шкідливою й веде до катастрофи.

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…Можливо…принесуть нові правила обчислення, за якими сукупність мільйона індивідуумів складатиме нову реальність, котра, не будучи більше аморфною масою, розвиватиме власну свідомість і окремішність…

(Г. Кестлер «Ніч ополудні»)

 

…у майора є серйозний недолік. Він вперто розпитує льотчиків про результати польоту. Він буде розпитувати і мене… Мені згадається юність: «Кандидат Сент-Екзюпері, як ви проінтегруєте рівняння Бернуллі?». «Гм…Бернуллі…Бернуллі…- І я ціпенію під поглядом екзаменатора, як комашка, нанизана на булавку».

(А. де Сент-Екзюпері «Військовий льотчик»)

 

…- Я одразу подумала, що ви відноситесь до категорії тих дурнів, які обожнюють математику. Закон є закон. Ікс дорівнює іксу. Що може бути безглуздіше… В цьому світі не існує істин, все брехня…Математика бреше, порядність, розум, мистецтво – всі вони брешуть…

(Ф. Дюрренматт «Підозра»)

 

…Яка дурна наука – арифметика! Ви вже, мабуть, зрозуміли, що Лимончик не був сильний в арифметиці. Він знов почав рахувати спочатку…

(Дж. Родарі «Пригоди Цибуліно»)

 

Машины

Нам жизнь творят цилиндры, оси,

Эксцентрики, катки... Ждём дня —

Корабль в простор планетный бросить,

Миры в связь мира единя!

Сеть проволок, рельс перевивы,

Незримый ток в лучи антенн:

Мы в них сильны, в их вере живы,

 И нет пределов! И нет стен!..

.. .Здесь что? Мысль роль мечты играла,

Металл ей дал пустой рельеф:

Смысл — там, где змеи интеграла

Меж цифр и букв, меж d  и f !

Там — власть, там творческие горны!

Пред волей чисел мы все — рабы.

И солнца путь вершат, покорны

Немым речам их ворожбы.

В. Брюсов

 

 

Научись — беду встречать не плача.

Горький миг — не зрелище для всех.

Знай, душа растет при неудачах

И слабеет, если скор успех.

Мудрость обретают в трудном споре.

Предначертан путь нелегкий твой

Синусоидою радости и горя,

А не вверх взмывающей кривой.

                                     Е. Долматовский

 

Лузитания

Две ноги на трех ногах,

А четвертая в зубах,

Вдруг четыре прибежали

И с одною убежали.

Подскочили две ноги,

Ухватили три ноги,

Закричали на весь дом —

да тремя по четырем!

Но четыре завизжали

И с одною убежали.

 (Відповідь. Повар — стілець — тринога — собака — куряча ніжка)

К. Чуковский

 

Шел Кондрат

В Ленинград,

А навстречу 12 ребят.

У каждой кошки — 12 котят,

У каждого котенка

В зубах по 4 мышонка.

И задумался старый Кондрат:

Сколько мышат и котят

Ребята несут в Ленинград?

(Глупый, глупый Кондрат!

Он один и шагал в Ленинград,

А ребята с лукошками,

С мышатами и кошками

Шли навстречу ему—

В Кострому).

К. Чуковский

 

Простая арифметика

Четыре года Светику,

Он любит арифметику.

Светик радостную весть

Объявляет всем:

— Если к двум прибавить шесть

— Это будет семь!

Услыхав его слова,

Юра стал считать:

— Нет, к шести прибавить два —

Это будет пять!

Спор горячий начался,

Разделились голоса.

Тут как раз, на счастье,

Прибежала Настя.

Настя знает правила:

Два к шести прибавила,

И, скажи на милость,

Сколько получилось?..

А. Барто

 

Арифметика життя

Якщо дві руки до лопати додати,            

а потім додати бажання завзяте,             

а потім відняти від них неохоту,             

помножити все на веселу роботу,           

зібрати дітей і дорослих усіх

і порівну все розділити на них,

то будемо мати один результат:

зелений, співучий, заквітчаний сад!

А. Костецький

 

Высь, ширь, глубь.

Лишь три координаты.

Мимо них где путь? Засов закрыт.

С Пифагором слушай сфер сонаты,

Атомам дли счет, как Демокрит.

Путь по числам? —

Приведет нас в Рим он

(Все пути ума идут туда!)

То же в новом — Лобачевский, Риман,

Та же в зубы узкая узда!

Но живут, живут в N измереньях

Вихри воль, циклоны мыслей, те,

Кем смешны мы с нашим детским  зреньем,

С нашим шагом по одной черте!

Наши солнца, звезды, всё в пространстве,

Вся безгранность, где и свет бескрыл,

Лишь фестон в том праздничном  убранстве,

Чем их мир свой гордый облик скрыл.

Наше время — им чертёж на плане.

Вкось глядя, как мы скользим во тьме,

Боги те тщету земных желаний

Метят снисходительно в уме.

В. Брюсов

 

 

Статистика, строгая муза,

Ты реешь над каждой судьбой.

Ничто для тебя не обуза,

Никто не обижен тобой.

Не всматриваешься ты в лица

И в души не лезешь,— а все ж

Для каждой людской единицы

В таблицах ты место найдёшь.

В рядах твоей жёсткой цифири,

В подсчёты и сводки включён,

Живу я, единственный в мире,—

Но имя моё — легион!

Умру и меня понемногу

Забудут друзья и родня.

Статистика, муза Итогов,

Лишь ты не забудешь меня!

В простор без конца и границы

Бессмертной дорогой живых

Шагает моя единица

В дивизиях чисел твоих.

В. Шефнер

 

Горобець повіз у млин

28 штук зернин.

їхав полем, їхав лугом,

їхав день і їхав другий.

Горобець замість коня

Двійко раків поганяв.

Зліз із воза, поруч скаче:

— Гей, скоріше, менший раче,—

Їдем 46 годин.

А якщо закриють млин,

Як тоді змелю зерно?

Гей, скоріше, друже, но-о-о!

Нудно як,— собі цвірінькнув.

От відкрив для млива скриньку,

Став зернята рахувать: —

Раз, два, три, чотири, п'ять...

Ось уже і 20 є,—

Він рахує і клює.

Під'їжджає до млина,

Подививсь — нема зерна...

Він спочатку зажурився,

Потім знов розвеселився:

Хоч ні з чим вернувсь до хати,

Та навчився рахувати.

  Л. Куліш-Зіньків

 

Формула

Вчителько моя, я спогадом перевисаю

В класну кімнату, де цифри гудуть, як

рої...

А за вікном голуба розтривоженість

маю,  

І в мене в щоденнику двійка похмура

стоїть.

Я був нагороджений нею в той ранок

по праву

За те, що не взяв Піфагорових

гострих вершин.

І сумно зітхала праворуч сусідка

білява,

А сонце сміялось, хоч скаргу на нього

пиши!

Я плутався в формулах, наче

в тропічних ліанах,

Я, наче сліпий, натикавсь на кути

пірамід,

І всі мінуси мої спроектувалися рано

На вашім обличчі у зморшки до болю

прямі.

Ах, учителько моя, гуси ячать над

землею,

І роки, мов гуси, зникають за вічний

кордон...

А вам уже в коси не личить тендітна

лілея,

Й мені вже нелегко зробити

в «дев’ятку» кидок,

І наші сини вже шкільну

припасовують форму

Під дзвін малиновий нових

вересневих світань...

А я ж іще й досі не вивів найважчу

формулу:

Як повернуть вам розгублені в класах

літа.

Б. Олійник

 

Він до класу зайшов неквапливо,

крейду взяв; немов чарівник,

вивів число на дошці красиво: —

Ось вам ділене, частка, дільник.

Заспівало нам слово «доданок»,

мов дударик заграв на дуду:

а дільник — як щільник із дупленок,

що дідусь нам зібрав у саду.

Частка, множник, добуток, остача —

квітів жмутик, і бджілка гуде;

оживають слова — і задача

веселіше до розв’язку йде...

Д. Білоус

 

Аж настовбурчилися в учня лиховісно

од навантажень інтеграли вух.

Він вгруз у формули, рівняння

і задачі,

крилато б’ється в них. Однак, що не

кажи,—

над жодним з ігреків твій учень не

проплаче

навиліт ніч — пізнай себе і збережи!..

Пізнай себе, Людино,— дані висхідні

рівняння найдошкульнішого —

совість

ніколи не дорівнює брехні.

Сьогодні ти найбільший математик.

Тож поспішай, учителю, бо час не

жде.

Добро і правда — дві координати

того уроку, на який ідеш.

О. Сенатович

 

...И орел не взмахивал крылами,

Звезды жались в ужасе к луне,

Если, точно розовое пламя,

Слово проплывало в вышине.

А для низкой жизни были числа,

Как домашний подъяремный скот,

Потому что все оттенки смысла

Умное число передает.

Патриарх седой, себе под руку

Покоривший и добро, и зло,

Не решаясь обратиться к звуку,

Тростью на песке чертил число…

М. Гумилев

 

Число

Коли межа, як парость, проросла,

Коли вже інша грань нову межу

затисла,

Годі числом не зміряти числа,

Й стоять пусті, розкриті навстіж

числа.

Стоять, мов згарища.

І куриться труха

На них, як фіміам руїни і розору,

Жертовники німотні Піфагору,

Порожніх капищ стоптана пиха...

..Як пульс і плин число росте й живе,

Собі само ламає серце й мозок,

Щоб з муки й боротьби,

з великих гроз і грозок

Повстати знов як значення нове...

...Число, розміряне людським

упертим ділом,

І діло, зміряне завжди новим

числом...

...Іде будовою, що землю потрясла,

Проходить цехи, верфі і забої

Бадьорий виступ творчості

людської,

Бадьорий наступ творчого числа.

М. Бажан

 

 

Числа

Мечтатели, сибиллы и пророки,

Дорогами, запретными для мысли,

Проникли — вне сознания — далеко,

Туда, где светят царственные числа.

Предчувствие разоблачает тайны,

Проводником нелицемерным светит:

Едва откроется намек случайный,

Объемлет нас непересказанный трепет...

Вам поклоняюсь, вас желаю, числа!

Свободные, бесплотные, как тени,

Вы радугой связующей повисли

К раздумиям с вершины вдохновенья!

В. Брюсов

 

 

Тринадцать, темное число!

Предвестье зол, насмешка, мщенье,

Измена, хитрость и паденье,—

Ты в мир со Змеем приползло. 

И, чтоб везде разрушить чет,—

Из всех союзов и слияний,

Сплетений, смесей, сочетаний —

Тринадцать Дьявол создает.

Он любит числами играть.

От века ненавидя вечность,—

Позорит 8 — бесконечность,—

Сливая с ним пустое 5.

Иль, чтоб тринадцать сотворить,—

Подвижен, радостен и зорок,—

Покорной парою пятерок

Он 3 дерзает осквернить.

Порой, не брезгуя ничем,

Число звериное хватает

И с ним, с шестью, соединяет

Он легкомысленное 7.

И, добиваясь своего,

К двум с десятью он не случайно   

В святую ночь беседы тайной

Ещё прибавил — одного.

Твое, тринадцать, острие

То откровенно, то обманно,

Но непрестанно, неустанно

Пронзает наше бытие.

И, волей первого Творца,

Тринадцать, ты — необходимо.

Законом мира ты хранимо —

Для мира грозного Конца.

3. Гиппиус

 

 

Бездонного, предчувственного

смысла

И благодатной мудрости полны,

Как имена вторые,— нам даны

Божественные числа.

И день, когда родился, налагает

На нас печать заветного числа;

До смерти наши мысли и дела

Оно сопровождает.

И между числами — меж именами —

То близость, то сплетенье, то

 разлад.

Мир чисел, мы,— как бы единый сад,

С различными цветами.

Земная связь людей порою рвется,

Вот — кажется — и вовсе порвалась...

Но указанье правды — чисел связь

Навеки остается...

3. Гиппиус

 

Філософія

Ходить ніч твоя, ходить ніч моя,

їм не велено ночувать.

Коло кола ти, коло кола я —

Велим-велено начувать.

Що то ніч твоя, що то ніч моя,

Що то ти є ти, а то я.

Де рука твоя, де рука моя —

Не живе там ніч золота.

Коло кола ти, коло кола я,

Заліта душа за літа...

М. Вінграновський

 

Тринадцять руж під вікнами цвіло,

Тринадцять руж — чотирнадцята біла.

Тринадцять дум тривожило чоло,

Тринадцять дум — чотирнадцята збігла.

Тринадцять руж під вікнами рида,

Тринадцять дум навилися на ружі...

Руда орда копиць у виднокружжі,

І сонця кров солом’яно руда...

М. Вінграновський

 

Лейбніц

Весь мир его узнал по изданным

трудам,

Был даже край родной с ним

вынужден считаться;

Уроки мудрости давал он мудрецам,

Он был мудрее их: умел он

сомневаться.

Вольтер

 

Когда вникаю я, как робкий ученик,

В твои спокойные, обдуманные строки,

Я знаю — ты со мной! Я вижу строгий лик,

Я чутко слушаю великие уроки.

О Лейбниц, о мудрец, создатель вещих книг!

Ты — выше мира был, как древние пророки.

Твой век, дивясь тебе, пророчеств не постиг

И с лестью смешивал безумные упреки.

Но ты не проклинал и, тайны от людей

Скрывая в символах, учил их, как детей.

Ты был из детских снов заботливый хранитель.

А после — буйный век глумился над тобой,

И долго ждал ты час, назначенный судьбой...

И вот теперь встаешь, как Властный, как Учитель!

В. Брюсов

 

Не квапся знімать з таїни сповиток

І спрощувать все до нуля.

Зостав у душі заповітний куток,

Де казка дріма, як маля.

Бо в реві ракетнім — аж тоскно

чортам! —

Вже став би над злом і добром,

Аби я не вивідав шостим чуттям

Того, що не знає ЕОМ.

Ти втис мене в формули, як

в стремена.

А я доведу тобі днесь:

Поезія більше, ніж логіка, зна,

оскільки — Поезія єсмь!

Хай в слові повік таємниця світа!

Ти чуєш, як плаче воно:

«Зозуля йому ще дарує літа,

Хоч він уже мертвий давно».

Та є у поезії вища мета,

Не звітна і владі небес:

«Зозуля йому відкувала літа,

А він уже в Слові воскрес».

Б. Олійник

 

Чорна коробочка,

Зелені оченята,

Клавішів рядочки —

Мій калькулятор.

Синус і тангенс,

Степінь і корінь,

Площі, об'єми —

Все він поборе.

Пуск! — й за хвилину

Буде готовий

Ряд інтегралів,

Дріб ланцюговий.

Пуск! — і готова

Границя складна.

Визначник, функція

Плюс похідна...

Ой ти ж, коробочко

Арифметична —

Ти геніальна

І симпатична!

Б. Олійник

 

 

 

Ноль

Вот это ноль, иль ничего,

Послушай сказку про него.

Сказал веселый круглый ноль

Соседке единице:

«С тобою рядышком позволь

Стоять мне на странице».

Она окинула его

Сердитым гордым взглядом:

«Ты, ноль, не значишь ничего,

Не стой со мною рядом!»

Ответил ноль: «Я понимаю,

Что ничего не стою,

Но можешь стать ты десятью,

Коль буду я с тобою.

Так одинока ты сейчас,

Длинна и худощава.

Но будешь больше в 10 раз,

Когда я стану справа».

Напрасно думают, что ноль

Играет маленькую роль...

С. Маршак

 

 

Нули

Я научусь считать до 10, 30, 100,

И ещё очень много нулей...

А что будет потом?

Я останусь маленькой

И шепотом расскажу

Маме сказку

О Красной Шапочке

И о том,

Что бывает страшно

Не только ночью,

Но и днем,

Потому, что я боюсь цифр,

В которых много нулей!

Они так похожи

На пасти жутких

Диких зверей.                                                                                     

Н. Турбина

 

 

Числовий калейдоскоп

 «Не лише в житті богів та демонів розкривається могутність чи­сел». Піфагор

             «Все є число!»

Піфагор

 

В. Брюсов «Числа»

Мечтатели, сивиллы и пророки

Дорогами, запретными для мысли,

Проникли — вне сознания — далеко,

Туда, где светят царственные числа.

Предчувствие разоблачает тайны,

Проводником нелицемерным светит:

Едва откроется намек случайный,

Объемлет нас непереказный трепет!

Вам поклоняюсь, вас желаю, числа!

Свободные, бесплотные, как тени,

Вы радугой связующей повисли

К раздумиям с вершины вдохновений!

Азбукою математики є числа. Усе наше життя побудоване на числах.

Число - складова нашої повсякденності, неусвідомлена, але унікальна частина нашої цивілізації. Культура, у якій відсутнє поняття числа та лічби - хоча б у зародковому стані, - є пара­доксальною, оскільки не залишає можливостей еволюції, роз­витку своїх носіїв.

Отже, ми вирушаємо в мандрівку рядом найперших відомих людям чисел - рядом натуральних чисел.

 

 

 

Один

Один при множенні на будь-яке число дає це саме число; при по­слідовному додаванні одиниці маємо: 1+ 1 = 2, 2 + 1 = 3, 3 + 1 = 4,..., тобто всі натуральні чис­ла, якими б великими вони не були. Оди­ницю древні греки вважали духом, з якого виходить увесь існуючий світ; вона є «пращуром усього сущого, бо все суще існує завдяки одиниці».

Натомість у давньому Китаї вва­жали інакше. Тут відзначали, що одиниця не має парності, а отже, поєднує парні і непарні числа. Оскільки парні числа в давньому Китаї вважали жіночими, а непарні — чоловічими, то одиниця ставала символом поєднання жіночо­го та чоловічого начал.

Два

Це перше парне число давні китайці шанували як знак жіночості. Піфагорійці вва­жали двійку символом матеріального атома, ос­кільки двійка утворюється з одиниці. Насправді ж два є початком нерівності, протиріччя, воно є судженням. Бо там, де є дві думки, народжується суперечка.

Три

Перше непарне число, є символом муж­ності. До речі, 2 і 3 - єдині прості числа, що в натуральному ряді стоять поряд. До того ж 3 - єдине натуральне число, яке дорівнює сумі своїх попередників. Три вва­жали першим справжнім числом, бо трійка має початок, кінець і середину. Три є першим трикут­ним числом, оскільки три камінці на площині легко утворюють трикутник.

Три часто зустрічається у різноманітних віру­ваннях. Три головні боги були у Вавилоні (Сонце, Місяць, Венера), у Давньому Єгипті (Гор, Озірис, Ізіда), боги Давньої Греції також ділилися на правлячі трійки. Християнська релігія вшановує Свя­ту Трійцю, преклоняється Богу у трьох лицях (Бог Отець, Бог Син, Бог Святий Дух).

Чотири

Чотири пори року; чотири апос­толи, які писали Євангеліє (Матвій, Марко, Лука, Іоанн), чотири вершники Апокаліпсису (Голод, Війна, Чума, Смерть).

Як і 3, число 4 достатньо довго було гранично великим числом. Трійку шанували як знак жи­вого світу, а четвірку, яка дорівнювала сумі трійки та одиниці, вважали символом усього видимого та невидимого. Піфагорійці вважали число 4 сим­волом сили, оскільки 1 + 2 + 3 + 4=10, і за до­помогою цих самих перших чотирьох чисел можна отримати всі числа першого десятка. Так чоти­ри ставало символом всього сущого. Чотири – увесь світ, рід людський.

Чотири - фігурне число, як і трійка. Трійка утворює трикутник, а четвірка утворює квадрат, прямі кути і рівні сторони якого символізують справедливість. 

П’ять

Виражає, насамперед, кількість пальців на руці, отже, наштовхувало на десят­кову систему числення. Досить часто зустрічається у природі. П’ять є фігурним числом, бо утворює п’ятикутник. У давньому Китаї число 5 шанували як символ одруження, оскільки 5 = 2 + 3 - сума першого парного (жіночого) та першого непарного (чоловічого) чисел.

Шість

Як і три, є трикутним числом. Тут уперше в натуральному ряді зустрічаємося з по­няттям досконалих чисел. Досконалим числом на­зивається число, яке дорівнює сумі своїх діль­ників, виключаючи себе: 6 = 1 + 2 + 3, отже, 6 - перше досконале число. Шість – недосконалість.

Сім

Містика числа 7 старша за легенди про всі інші числа: ідея Всесвіту мовою шумерів позначалася тим самим знаком, що й 7. Сім є абсолютним числом, оскільки є сумою 3 і 4, тобто всього сущого і несущого, відомого і невідомо­го. Сім присутнє всюди, де є таємниця: сім днів творіння, сім кольорів веселки, сім музичних нот, сім днів у тижні, сім чудес світу. Сім – цілісність і досконалість.

Вісім

Це перше кубічне число ряду; піфа­горійці вважали його числом смерті, оскільки спостерігали наступне:

8x1 = 8,

8x2 = 16,          1 + 6 = 7,

8 х 3 = 24,        2 + 4 = 6,

8x4 = 32,          3 + 2 = 5,

8 х 5 = 40,        4 + 0 = 4,

8x6 = 48,          4 + 8 = 12, 1+2 = 3, тобто сума цифр добутку зменшується!

Дев’ять

Його вважали числом мудрості, долі, символом знань та «священним» числом. Члени піфагорійської шко­ли помітили, що сума цифр добутків на дев’ять є кратною дев’яти. Тому вони шанували 9 як символ мужності, постійності та  старості.

Десять

Число гармонії і краси, принаймні так вважали у Давній Греції. Обґрунтовується це просто: 10 є сумою перших чотирьох нату­ральних чисел - 10 = 1 + 2 + 3 + 4; до того ж це трикутне числою.

  Дванадцять і тринадцять

12 - це дю­жина. А 13 називають ще «чортовою дюжиною». В далеку давнину існував календар, складений за фазами Місяця. Він був незручний тим, що 12 місяців вкладалися в рік із залишком в 11 днів. Через три роки залишок становив більше місяця і доводилося додавати тринадцятий місяць. Це вносило плутанину в облік часу, крім того, три­надцятого місяця люди боялися через додат­ковий податок. Є ще одне пояснення непопу­лярності числа 13: якщо 12 має багато дільників, то 13 ділиться тільки на 1 і на само себе. Люди вважали, що після такого «щасливого» числа, як 12, яке було символом повноти, досконалості, повинно бути число з протилежними якостя­ми, і стали його уникати. 12 – Церква.

12 – знак народу Божого: в Іакова було 12 синів; на Древі Життя 12 плодів.

 

 

 

 

 

 

Числа в українських прислів’ях та приказках

 

Прислів’я та приказки – складова частина фольклору. Невичерпне джерело народної мудрості, виховна сила яких неоціненна.

Поряд з цим їх можна використовувати на будь-яких уроках. Я використовую прислів’я і приказки на уроках математики.

Це сприяє реалізації не лише виховних завдань заняття, а й формуванню міцних знань, умінь та навичок у школярів.

 

Один

Один не йде, другий не веде.

Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.

Ні кола, ні двора: один сіренький коток та на шиї мотузок.

У коморі пусто, в стодолі порожньо, а в хаті лиш одна верета.

В однім кармані пусто, а в другому нема нічого.

В однім кармані смеркає, а в другім світає.

Одному і на трісці прядеться, а другому і веретенце не хоче.

Одною рукою воли поганяє, а другою сльози утирає.

З одного вола двох шкур не деруть, а з бідного і сім шкір знімуть.

Гроші – сила: одних підкуплять, других напоять, а третім лиха накоять.

З одного боку море, а з другого горе, а з третього болота та мох, а з четвертого «ох».

На вечері у свята одні їдять і п’ють, а другії голодом мруть.

Одна доля, одне лихо людей докупи зводить.

Одному сонце світить, а другому місяць не зблисне.

Не всім однаково дано: одному ситце, другому решітце.

Одному і в пустині живеться, а другому і в людях не береться.

Один скаче, другий плаче.

Так на світі ведеться: один плаче, а другий сміється.

Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять.

Осінь одного заморозить, а весна – двох.

Одне літо ліпше, як сто зим.

Перше м’ясо – свинина, перша риба – линина.

Як одна, то й нема талана.

За одну ніч голова молоком взялася.

Одна голова, та десять язиків.

На одне вухо оглух, а на друге й стільки не чув.

Щастя, що один тільки рот, бо й той багато бреше.

Один дурний, а другий і того розуму не має.

Один дурний зіпсує так, що десять мудрих не направить.

Одна голова добре, дві ліпше.

Однією рукою в долоні не поплещеш.

Всі за одного, один за всіх.

Біда, коли один в бороні, а десять в стороні.

Одна квітка не робить вінка.

Один в полі не воїн.

Один дуб у полі – не ліс.

Один кіл плота не держить.

Одна бджола меду не наносить.

Без одної крупинки горщик повним буде.

Одним пальцем і голки не вдержиш.

Раз виграв, а десять програв.

Хто тікає, тому одна дорога, а хто доганяє – десять.

Одна лисиця сімох вовків ошукає.

Одним оком спить, а другим бачить.

Хто перший, той ліпший.

Удвох, кажуть люди, легше плакати неначе.

Змарнуєш робочу хвилину – попрацюєш не одну днину.

Один купець торгу не робить.

 

Два

За двома зайцями не гонись.

Двоє недужих сіли та й хліб поїли.

Держав дві корови, тепер дві ворони.

Тягни рядно на двох одно.

В мене дві повні комори: в одній злидні, а в другій горе.

Два голі третього не вберуть.

Двом панам служить, а сорочки немає.

Розірвись надвоє – скажуть, чом не начетверо.

Двох обідів нараз і багач не їсть.

Двічі з неправдою не пройдеш.

Двох правд не буває.

Не женися за двома зайцями, бо й одного не піймаєш.

Жито два тижні зеленіє, два тижні колоситься, два тижні відцвітає, два тижні наливає та два тижні поклони б’є, жати себе просить: «Поспішай, - каже, - бо зерно спливе!»

Два дими, два когути і дві господині ніколи не погодяться.

Дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті.

Де дві газдині, там голодні й свині.

Двічі молодим не бути.

Я дав би дві зими за одне літо.

Два дурні стали радити,

Як би то свою біду згладити.

Мудрому два слова досить, а дурневі і копа не допоможе.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Два брати рідні і обидва Івановичі, один так, а другий дурак.

Де двоє їдять, там і третій наїсться.

Два третього не чекають, а четвертого не питають.

Де на двох вариться, третій полакомиться.

Що два, то не один.

Де два б’ються, третій не мішається.

Два коти в одному мішку не помиряться.

 

Три

Багато я маю, аж три клуні хліба: в одній вітер, в другій мак, а третя стоїть так.

Пани: на трьох одні штани, котрий раніше встав, той ся і вбрав.

Заробив три вирви в шию, а четверту навздогінці.

Три дні молотили – шеляг заробили.

Три пани, два отамани, а один підданий.

Не здужає третього хліба з їсти.

Мандрував три дні, вимандрував злидні.

Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.

Три дні до смерті, а тяжко прожити.

Зігнувся в три погибелі.

Три голови, а до пуття не довели.

 

Чотири

Не всі осли ходять на чотирьох ногах.

 

П’ять

Знаю, як своїх п’ять пальців.

 

Сім

Працюєм до сьомого поту.

Зійшлося сім бід на один обід.

Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.

В осінній час сім погод у нас.

Казав мак: «Що ти за жито, що рік не вродило тай голоду наробило?! А я не родив сім літ, а голоду ніт!»

Сім літ мак не родив, а голоду не зробив.

Сім ятерів – ні однієї риби.

Де одинець, хазяйству кінець, де сім там – там щастя всім.

У семи пестунок дитина без носа.

Сім синів годую, всім і щастя готую.

Намолов сім міхів гречаної вовни, а всі неповні.

Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.

Сім верст до небес – і все пішки.

Сім миль сходив і нікому не догодив.

Дев’ять

Він знає дев’ять ремесел, а десяту жеброту.

Болить бік дев’ятий рік, та не знаю в котрім місці.

Семеро воює, а один горює.

Усім по сім, а нам по вісім.

Сім раз відмір, а раз відріж.

 

Десять

Наробився до десятого поту.

У ведмедя десять пісень і все про мед.

Сорока з тину, а десять – на тин.

Погану людину десятою дорогою обходь.

Десять раз угодиш, а одинадцятий не вгодиш – все твоє пропало.

Ліпше десять приятелів, ніж один ворог.

Кричить – на десятій вулиці чутно.

 

Дванадцять

Панам дванадцять раз у році родиться.

 

Сто

За сто робіт береться, а ні одна не вдається.

Хоч живи сто літ, та покинеш світ.

Прийде сто душ, та візьме сто груш, то мало що останеться,  а прийде сто душ, принесе сто груш, то буде мірка.

Іван – не пан, а сто злотих не гроші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Числа у назвах літературних творів

А. Дюма «Три мушкетери»

А. Чехов «Палата №6»

Ж Верн «Навколо світу за вісімдесят днів»

Е. М. Ремарк «Три товариші»

М. Стельмах «Чотири броди»

Ю. Андрухович «Дванадцять обручів»

Т. Шевченко «Три літа»

Т. Шевченко «Ой три шляхи широкії…»

М. Куліш «97»

Б. І. Антонич «Три перстені»

І. Ільф, Є. Петров «Дванадцять стільців»

Л. Українка «Сім струн»

Ю. Семенов «Сімнадцять миттєвостей весни»

Ю. Дойльд-Михайлик «І один в полі воїн»

Збірка казок «Тисяча і одна ніч»

Б. Стокер «Прокляття Мумії, або камінь семи зірок»

Г. де Мопассан «Два приятелі»

С. Цвейг «Двадцять чотири  години з життя жінки»

Г. Белль «Більярд опів на десяту»

Джек Лондон «Серця трьох»

Ж. Верн «П’ятнадцятилітній капітан»

П. Меріме «Подвійна помилка»

О”Генрі «Квадратура круга»

О. Вишня «Паралелепіпед»

С. Маршак «Дванадцять місяців»

Г. Г. Маркес «Сто років самотності»

А. Моруа «Три Дюма»

Брати Грімм «Білосніжка та сім гномів»

Я. Кавабата «Тисяча журавлів»

О. Блок «Дванадцять»

В. Шекспір «Дванадцята ніч»

Дж. Боккаччо «Декамерон»

О. Пушкін «Казка про мертву царівну та сімох богатирів»

І. Карпенко-Карий «Сто тисяч»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використання крилатих висловів на уроках математики

Аби цифра справна

Два Аякси

Дволикий Янус

Десять заповідей

Книга за сімома печатями

Любовний трикутник

Мені тринадцятий минало

Мільйон підпирає нас

Дев’ять  муз

На сьомому небі

Не можна двічі увійти у ту саму річку

Ні на йоту

П’ята колона

Сорок віків дивляться на вас з висоти цих пірамід

Тисяча і одна ніч

Тисячі тонн словесної руди

Три грації

Тридцять срібників

Три кити

Чотири «К»

Що і потрібно було довести

Одна четверта коня числом побільше, а ціною подешевше

Тридцять п’ять тисяч кур’єрів

Сто тисяч «чому»

Сорок тисяч братів

Сім смертних гріхів

Слуга двох панів

Сім чудес світу

Провіряти алгеброю гармонію

Один в чотирьох каратах

Березнебря 86 числа

За тридев’ять земель

Двадцять два нещастя

Два на два – стеаринова свічка

Верхні десять тисяч