Посібник Українська мова початківцям
Відділ освіти Бахмутської міської ради
Методичний кабінет
Українська мова
для початківців
Посібник з української мови для вчителів та учнів початкових класів
Укладач
Котляр Людмила Миколаївна,
учитель початкових класів
ЗОШ І-ІІІ ступенів №10 м. Бахмута
м. Бахмут, 2021 р.
Затверджено на засіданні методичної ради методичного кабінету відділу освіти Бахмутськоъї міської ради Донецької області Протокол №3 від 26.08.21
Анотація. В посібнику дібрані мовознавчі матеріали з української мови для учнів початкової школи, що дозволяють систематизувати знання учнів. Запропоновані вправи критичного допоможуть дітям виконувати домашні завдання, готуватися до контрольних робіт.
Посібник рекомендовано вчителям та учням початкових класів.
ЗМІСТ
Розділ І. 2 клас 4
Мова і мовлення 5
Текст 6 Речення 11
Слова – назви предметів 14
Слова, які називають ознаки предметів 17
Слова, які називають дії предметів 19
Звуки і букви. Склад. Наголос 24
Приголосні звуки 25
Правила переносу 28
Апостроф 28
Розділ ІІ. 3 клас 31
Мова і мовлення 31
Текст 33
Речення 38 Слово. Значення слова 41
Будова слова 42
Правопис 46
Частини мови 51 Іменник 53
Прикметник 55
Дієслово 57
Розділ ІІІ. 4 клас 62
Мова і мовлення 63
Текст 64
Речення 67
Іменник 74
Прикметник 80
Числівник 83
Займенник 85
Дієслово 90
Прислівник 95
Список використаної літератури 99
- Мова і мовлення
- Текст
- Речення
- Слово
- Звуки і букви. Склад. Наголос
Мова і мовлення
Поняття про мову
Мова — одне з чудес, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона віддзеркалює душу народу, його історію
Спілкування людей за допомогою мови називається мовлення.
Мовлення
Мовлення
Усне мовлення Писемне мовлення
має бути правильним, усе надруковане або
зрозумілим для всіх написане.
хто його слухає.
Важливе значення має
інтонація , сила голосу,
міміка, жести.
Культура мовлення – це правильність, точність, виразність мовленого слова.
Усне і писемне мовлення складається з речень.
Речення зв’язуються між собою у текст.
Текст
Заголовок повинен відповідати змістові тексту.
Абзац- одне, або кілька речень зв’язаних між собою за змістом. Кожен абзац починають записувати з нового рядка із відступом
У кожному тексті про когось або про щось мовиться. Це його тема.
Мета тексту — це ціль, з якою цей текст створено. Метою текстів є: розказати комусь про щось, покритикувати, повідомити, навчити, застерегти, описати, роз'яснити, довести, подякувати, повідомити та ін. Кожен текст створюється з певною метою, тому залежно від поставленої мети ми говоримо по-різному: складаємо тексти різного типу (розповідь, опис, міркування, есе).
Головна думка тексту — задум його автора, те, до чого він закликає, що схвалює, що заперечує, від чого застерігає, тобто висновок, який випливає зі сказаного або написаного.
Зачин готує до сприйняття того, про що йтиметься в тексті.
В основній частині розкривається зміст тексту (його тема).
Кінцівка — це завершення тексту, своєрідний підсумок усього висловленого.
Кожна частина починається з нового рядка — абзацу.
Зразок:
Ліс — усім друг.
Ліс нікому не ворог. Ліс — усім друг.
Для звірів і птахів він — рідний дім і годувальник. Для поля — захисник від вітру. Ліс — друг ріки та її мешканців: риб, раків, жаб. Якщо гине ліс, ріка незабаром міліє, пересихає.
Рослини лісу очищують повітря. Тому кожне дерево, кожен кущ треба берегти насамперед — від вогню.
Заголовок. Ліс — усім друг.
Зачин. Ліс нікому не ворог. Ліс — усім друг.
Основна частина. Для звірів і птахів він — рідний дім і годувальник. Для поля — захисник від вітру. Ліс — друг ріки та її мешканців: риб, раків, жаб. Якщо гине ліс, ріка незабаром міліє, пересихає.
Кінцівка. Рослини лісу очищують повітря. Тому кожне дерево, кожен кущ треба берегти насамперед — від вогню.
.
Вправи для самостійної роботи:
- Продовжи речення:
Текст складається з …….. Усі речення в тексті пов’язані за …… . До тексту можна дібрати ……. .
2.Виконай завдання:
2.
3.Кубування
Які види
текстів ви
знаєте?
Текст- текст- текст- пригадай
опис - розповідь- міркування будову
–це …. це ….. це ….. слова
Склади
текст-
розповідь
«Літо»
Р е ч е н н я
За метою висловлювання 
Слова у реченні пов’язані за допомогою пита.
У реченні серед усіх слів завжди є головні слова.
Ці слова відповідають на питання Хто? Що? і підкреслюються однією лінією (підмет); на питання Що робить? Що зробить? і підкреслюються двома прямими лініями (присудок).
Слова в реченні, що відповідають на певне питання, називаються членами речення.
Головні слова в реченні зв’язані з іншими словами (другорядними членами).
До кожного слова можна поставити запитання.
Зразок зв’язку слів в реченні.
Оленка поливає червону троянду.
Оленка (що робить?) поливає;
Поливає (що?) троянду;
Троянду (яку?) червону.
Вправи для самостійної роботи:
1. 
2. 
С л о в о
Правила переносу слів з рядка в рядок.
1.Слова з рядка в рядок перенось за складами: ка-ли-на.
2.Не перенось слова з одного складу: тигр, пень, клас.
3.Склад з однією буквою не залишай у рядку і не перенось: ожи-на, ра-діо.
4.Букви й та ь при переносі не відривай від попередньої букви: лій-ка, ма-льви, маль-ви.
5.Буквосполучення дж, дз, ьо, йо при переносі не розривай: си-джу, за-дзве-нить, ма-йор, Ко-ро-льо-ва.
6.Апостроф не відокремлюй від попередньої букви: Мар’-яна, під’-їзд, пір’-їна.
7.Слова з подовженими приголосними перенось довільно: жи-ття, жит-тя.
8. Не розбивай односкладовий префікс переносом: під-біг-ти, роз-шу-ка-ти.
9. Не відривай одну букву від кореня: роз-крив, ліс-ник.
10.Не залишай у кінці рядка відкриваючу дужку або відкриваючі лапки.
Слова - назви предметів (іменники)
Слова, які відповідають на питання хто? або що? означають назви предметів - іменники
В українській мові є слова - назви предметів, які означають тільки один предмет, або тільки багато предметів.
Багато предметів:
Ножиці
граблі ворота дрова
гроші
канікули іменини
жнива
штани цимбали.
Загальні іменники – це назви ,що даються багатьом предметам: котик, море, село.
Загальні іменники пишуться з маленької букви.
Власні іменники- прізвища, імена, по батькові людей, клички тварин, назви країн, міст, сіл, вулиць, річок, гір, морів.
Власні іменники пишуться з великої букви
Вживання великої літери.
З великої літери пишуться:
1. Імена, по батькові, прізвища: Тарас Григорович Шевченко.
2.Клички тварин: котик Мурчик, корова Красуля, пес Рябко.
3.Географічні назви (країн, міст, сіл, річок, гір, морів і т. д.): Україна, гори Карпати, місто Київ, річка Дніпро, Чорне море.
4.Назви релігійних свят та Вседержителя:Бог, Божа Мати, Різдво, Святий вечір, Великдень, Зелені свята, Свят-вечір.
5.Псевдоніми та прізвиська: Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Драгоманова), Каменяр (Іван Якович Франко).
6.Дійові особи у байках та казках(хоч у звичайній мові вони вживаються як загальні імена): Щука, Осел, Заєць, Дід Мороз, Червона Шапочка.
7.Астрологічні назви, народні назви сузір’їв та галактик: Земля, Сонце, Чумацький Шлях.
8.Неофіційні назви міст, територій: Закарпаття, Волинь, Полісся.
9.Утворені від власних назв прикметники пишуться з маленької літери, якщо вони не є частиною офіційних назв і утворені за допомогою –ськ: Ужгородський державний університет, але ужгородська молодь.
10. В усіх назвах, що беруться в лапки: газета «Київські вісті», медаль «За відвагу». У назвах орденів та інших відзнак, що не беруться в лапки, перше слово також пишеться з великої літери: орден Дружби народів.
11. Назви найвищих державних установ та міжнародних організацій: Верховна Рада України, ООН.
Неофіційні назви закордонних законодавчих органів пишуться з маленької літери: парламент, національні збори.
Вправи для самостійної роботи :
1.
- Гра «Словниковий калейдоскоп»
Запишіть слова – назви предметів у два стовпчики:
іменники, що відповідають на питання хто? – в перший стовпчик, а
іменники, які відповідають на питання що? – в другий стовпчик.
Ведмідь, потяг, хлопчик, їжак, парасолька, дівчинка, диван,килим, дитина, намисто, глечик.
- Стратегія «Метод-прес»
Вправа «Пастка»
У написанні яких слів допущені помилки? Поясніть, як правильно їх написати.
Поет Тарас Григорович шевченко; котик пушок; моя Корова майка; Марина вже школярка; я люблю свого Песика Шарика.
Які слова пишуться з великої букви?
Cлова, які називають ознаки предметів
(прикметники)
Слова, що називають ознаки предметів, відповідають на питання який? яка? яке? які? Це прикметники .
Ознака- характерна риса, прикмета, за якою можна визначити що-небудь
Ознака предмета
Синоніми- Антоніми - протилежні
близькі за значенням за значенням
весела, радісна, солодкий-гіркий,
щаслива високий - низький,
сумний – веселий,
широкий – вузький
солодкий-гіркий,
високий - низький,
сумний – веселий,
широкий – вузький
Слова, які називають дії предметів
(дієслова)
Слова, які називають дії предметів відповідають на питання що робити? Що роблять? Що робив? Що зробив? Що буде робити? Що зробить? Це дієслова.
Наприклад: танцює, малюють,співають.
Слова - назви дії в реченні зв’язані зі словами - назвами предметів. Наприклад: дівчинка (що робить?) співає, лелеки ( що роблять?) летять
Слова - назви дій бувають
близькими і протилежними
за значенням
Службові слова
Будова слова
Спільна частина споріднених слів називається коренем. Тому такі слова ще називають спільнокореневими. Наприклад: сад, садок, садовий, садівник, садити.
Щоб визначити в слові корінь, треба дібрати до нього кілька спільнокореневих слів. Такими словами до слова рибалити будуть риба, рибний, рибалка.
Спільна частина в усіх цих словах – риб- . Це і є корінь.
Послідовність розбору за будовою
1)виділіть закінчення . змінивши форму слова;
2)позначте основу слова;
3)виділіть корінь. Дібравши спільнокореневі слова;
4)виділіть суфікс;
5)виділіть префікс
|
Розрізняй |
|
|
за значенням слова |
|
|
чередник, чабан, вівчар |
пастушок, пасовисько, пасти |
Увага!
Вправи для самостійної роботи:
1. 
2. 
3.Склади схему кластер слів з коренем –квіт-
4.
Звуки і букви. Склад. Наголос
Український алфавіт
Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє Жж
а бе ве ге ґе де є є же
Зз Ии Іі її Йй Кк Лл Мм Нн
зе и і ї йот ка ел ем ен
Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц
о пе ер ес те у еф ха це
Чч Шш Щщ ь Юю Яя
че ша ща знак ю я
м'якшення
Голосні звуки – це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв’язок.
В кожному складі є голосний звук. У слові стільки складів скільки голосних звуків.
У слові один склад вимовляється з більшою силою голосу. Цей склад називається наголошеним. Решта складів у слові – ненаголошені:
казка, машина .
Голосний звук у наголошеному складі називається наголошеним. Голосний звук у ненаголошеному складі називається ненаголошеним.
Щоб перевірити
ненаголошені голосні , треба
Слова з ненаголошеними [е], [и], правопис яких
треба запам’ятати:
вересень виразно читання олень
ведмідь предмет телевізор червоний
велосипед диктант дятел листопад
диван ясен календар черевики
неділя понеділок середа четвер
театр метро килим. горизонт.
Хмара слів «Словникові слова»
Приголосні звуки
Приголосні звуки, які не утворюють пар
|
Дзвінкі |
[в] |
[л] |
[л’] |
[м] |
[н] |
[н’] |
[й] |
[р] |
[р’] |
- |
|
Глухі |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
[ф] |
Приголосні звуки , що мають пари
Приголосні звуки бувають тверді і м’які. Букви і, я, ю, є позначають м’якість попередніх приголосних звуків: лі - [л’і], тя - [т’а], лю - [л’у], лє - [л’е].
Увага!
Буква й завжди позначає м’який приголосний звук [й].
Буква щ завжди позначає два звуки [шч].
М’який подовжений звук позначається на письмі двома однаковими буквами.
Вимовляй подовжено: узлісся, бадилля, каміння, заняття
Правила переносу:
1. Слова переносимо по складах: на-пи-са-ти.
2. Одна буква в рядку не залишається і не переноситься в другий рядок:
олі-вець.
3. При переносі буквосполучення дж, дз не розриваються, тому що вони позначають один звук: си-джу
4. При переносі слова знак м’якшення (ь) не можна відривати від попередньої букви:
донь-ка. Не можна при переносі розривати буквосполучення ьо: синьо-го.
5. При переносі слів буква й не відділяється від попередньої букви: май-ка.
Сполучення букв йо не розривається: ра-йон.
6. Слова з подовженими м’якими приголосними переносити можна так: зіл-ля, зі-лля.
Правопис слів з дзвінким і глухими приголосними
Апостроф
Апостроф ставиться після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї які позначають по два звуки [йа], [йу],[йе],[йі]: подвір’я, м’який, пір’я, п’ю, в’є, сім’ї, торф’яний, бур’ян.
Букви перед апострофом позначають тверді приголосні звуки.
Апостроф при переносі не відокремлюється від попередньої букви.
Алгоритм звуко-буквеного аналізу слова
1. Вимовте слово вголос.Запишіть.
2. Назвіть послідовно ("ланцюжком") всі звуки.
3. Побудуйте звукову модель слова.
4. Поділіть слово на склади, позначте їх на моделі дужками знизу.
5. Визначте і позначте наголошений склад (звук).
6. Вимовте кожен голосний звук. Якою буквою позначено кожний
звук?
7. Вимовте кожен приголосний звук. Якою буквою позначено кожний
звук?
8. Порівняйте кількість звуків і букв. Якщо є невідповідність у їх кількості, поясніть цю невідповідність.
Вправи для самостійної роботи:
1.Розподіли у дві колонки спільнокореневі слова та форми слова:
верба, вербонька, вербний, калина, калину, вербу, калини,вербі, калинонька, верболози, калиновий, калинка.
|
Спільнокореневі слова |
Форми слова |
|
|
|
2. 
3.Стратегія «Метод-прес»
Вправа «Пастка»
У написанні яких слів допущені помилки? Поясніть, як правильно їх написати.
Поет Тарас Григорович шевченко; котик пушок; моя Корова майка; Марина вже школярка; я люблю свого Песика Сірка.
Які слова пишуться з великої букви?
- Мова і мовлення
- Текст
- Речення
- Слово. Значення слова
- Будова слова
- Правопис
- Частини мови
- Іменник
- Прикметник
- Дієслово
Мова і мовлення
Хмаринка слів «Мова»
Вправи для самостійної роботи:
1.Склади сенкан до слова «мова»
Мова
_____________(два прикметники_
_______________(три дієслова)
________________(синоніми)
_________________(узагальнення)
Т е к с т
Тема тексту – це те, про що розповідається , повідомляється у тексті.
Мета тексту – це те , чого навчає текст.
Заголовок – назва тексту.
Абзац – це змістова частина тексту (зв’язана за змістом), тобто частина тексту, об'єднана однією мікротемою
Ознаки абзацу:
• кожен абзац починають записувати з нового рядка із відступом;
• абзац складається з одного чи більше речень;
• при читанні паузи між абзацами роблять довші, ніж між реченнями.
Мікротема – основний зміст абзацу.
Кожна з мікротем тексту є частиною його загальної теми.
Речення абзацу за своїм змістом нерівнозначні.
Тематичне речення – це речення , яке передає мікротему (основний зміст) абзацу,
План тексту — це назви (заголовки) частин тексту, розміщені послідовно за змістом. План допомагає відновити зміст прочитаного, висловлювати думки послідовно, не пропускати нічого важливого. Речення плану можуть бути розповідні, питальні та спонукальні.
Пункт плану тексту – це стисло й чітко сформульована мікротема (заголовок до абзацу).
Скласти план тексту — означає визначити в тексті мікротеми, чітко та стисло їх сформулювати (мікротеми тексту — це пункти плану)
Основні ознаки тексту:
• пов’язаність речень за змістом (темою);
• наявність головної думки;
• розвиток змісту та головної думки в послідовність речень;
• зв’язок між реченнями за допомогою займенників, сполучників, синонімів, повторів, спільнокореневих слів;
• завершеність думки.
Як скласти план тексту
1.Поділити текст на змістові частини.
2.Визначити мікротему кожної частини.
3.Підібрати підзаголовки.
4.Пронумерувати підзаголовки та записати.
Приклад:
Був холодний осінній ранок. Накрапав дрібний дощ. Хотілося швидше добігти до школи.
Та раптом Наталка з Миколкою зупинились здивовані. Перед ними на стежці сиділо мокре кошеня і жалібно нявчало. Діти вирішили забрати кошеня у свій клас.
Ось кошенятко солодко муркоче на теплій ганчірці. Діти подружилися з ним і назвали Дружком.
Цей текст можна розділити на три змістові частини.
У першій частині розповідається про те, як діти йшли до школи.
У другій частині розповідається про те, як діти побачили кошеня.
У третій частині розповідається про те, як діти подружились із кошеням.
До кожної частини можна підібрати такі підзаголовки.
- Дорога в школу.
- Несподівана знахідка.
- Подружились.
Ми отримали план тексту.
План тексту використовується при переказі або складанні тексту.
Пам’ятка для написання твору-міркування
1.Поміркуй, яку думку ти доводиш. Перефразуй заголовок у формі запитання.
2.Чітка і лаконічна відповідь на запитання буде твердженням твого міркування.
3.Уяви адресата мовлення. Аргументи (докази) мають бути цікавими і переконливими.
4.Для зв’язку частин тексту використовуй слова: по-перше, по-друге, таким чином.
5.Висновок у висловлюванні має бути пов'язаний з основною думкою й узагальнювати докази.
Вправи для самостійної роботи:
- Порівняйте тексти:
Текст-опис текст-розповідь
Що спільного і відмінного в текстах?
-
Віднови ментальну карту: 
Р е ч е н н я
Це одне або кілька слів, обєднаних одним змістом, що виражають закінчену думку.
Словосполучення
Словосполучення має головне й залежне слово. Від головного слова ставимо питання до залежного: купити (що?)комп’ютер; костюм (який?) новий.
Підмет і присудок не є словосполученням.
Звертання – це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються. Під час вимови звертання виділяється голосом, а на письмі – комою або знаком оклику.
Звертання може стояти на початку, в середині і в кінці речення,
Бо кажуть, дитино, що мова наша солов’на.
Ти стара і вічна мова.Ти могутня, рідна мово!
Слово, моя ти єдиная зброя, ми не повинні загинуть обоє!
Алгоритм роботи над реченням
1.Прочитай речення.
2.Назви тип речення за метою висловлювання.
3.Підкресли головні члени речення.
4.Постав питання від головних членів речення до другорядних, підкресли другорядні члени речення.
Вправи для самостійної роботи:
1 .Склади речення:
2. Склади схему-кластер «Речення»
3.
Слово. Значення слова.
Слово – одиниця мови, яка служить для найменування предметів, ознак, явищ, дій.
Лексичне значення – це те, що означає слово.Перевірити лексичне значення слова можна в тлумачному словнику.
|
|
правила |
приклади |
|
Слова з прямим значенням
З переносним значенням
|
Основне лексичне значення
Виникло на основі прямого |
Золота обручка – виготовлена з золота
Золоте волосся –має жовтий колір |
|
Слова, що мають одне значення
Слова, що мають кілька значень |
Однозначні (слова з одним лексичним значенням) Багатозначні(слова, які мають кілька лексичних значень) |
Дніпро
Земля – планета, грунт, наша країна, поле. |
|
Слова, які звучать і пишуться однаково
|
Омоніми –мають різне значення |
Ніс – орган чуття, ніс –переносив щось |
|
Слова ,близькі за значенням
|
Синоніми – різні за написанням |
Ворона-ґава; старий - давній |
|
Слова , протилежні за значенням |
Антоніми |
Легкий – важкий;день - ніч |
Будова слова
Значущі частини слова 
Вправи для самостійної роботи :
1.
2.
3..Продовжи стовпчики слів: 
4.
Правопис
![Чергування [г], [к], [х] - Українська мова](/uploads/files/143186/258328/280199_html/images/258328 137.jpeg)
Увага!
У багатьох словах ненаголошені Е И не можна перевірити наголосом. Написання таких слів перевіря за орфографічним словником і запам’ятовуй: орден, герой, директор.
Вправи для самостійної роботи:
Пригадайте правило:
1. 
2. 
3.
4.
5.
Частини мови
І м е н н и к
Іменник у реченні виступає
Вправи для самостійної роботи:
1. 
2. 
Прикметник
Вправи для самостійної роботи:. 1.
2. 
Дієслово 
Рід дієслів
(дієслова в минулому часі , які означають дію одного предмета)
Увага!
НЕ з дієсловами пишеться окремо: не кричи, не біжи, не буду.
Вправи для самостійної роботи:
1.На які питання відповідають дієслова? Розподіліть їх у таблицю:
|
Теперішній час |
Минулий час |
Майбутній час |
|
|
|
|
2.
3.
4. 
5.Допиши карту:
6.
- Мова і мовлення
- Текст
- Речення
- Іменник
- Прикметник
- Числівник
- Займенник
- Дієслово
- Прислівник
МОВА І МОВЛЕННЯ
Мова – це система засобів спілкування ( звуки, слова, словосполучення, речення, текст ), яка існує в свідомості її носіїв.
Мови бувають різні: українська, російська, англійська, словацька… Жодна окрема людина не володіє і не користується всією мовою. В українській мові близько 135 тисяч слів.
Мовлення – запас слів, яким володіє конкретна людина. Є одним із показників загальної культури особистості.
Діалог – розмова між двома або кількома особами.
Культура мовлення – правильність, точність, чистота, виразність мовленого слова в усній чи писемній формі.
Т е к с т
Основні ознаки тексту:
• пов’язаність речень за змістом (темою);
• наявність головної думки;
• розвиток змісту та головної думки в послідовність речень;
• зв’язок між реченнями за допомогою займенників, сполучників, синонімів, повторів, спільнокореневих слів;
• завершеність думки.
ЯК БУДУЮТЬ ПОРІВНЯЛЬНИЙ ОПИС
|
Зачин |
Ставлять завдання, як відрізнити подібні між собою предмети (явища). |
|
|
Основна частина |
Перший спосіб |
Другий спосіб |
|
Відмінні ознаки предметів (чи явищ) описують одночасно. |
Відмінні ознаки предметів (чи явищ) описують послідовно: спочатку — одного, потім — другого і т.д. |
|
Текст-есе (текст, у якому автор, або авторка, описує власні враження і міркування про предмет, явища, вчинок та події, розповідає про них, міркує та наводить наукові докази і факти, робить власні висновки)
|
Зачин |
Вступ (пояснюється тема есе) |
Чи подобається вам ромашка? Ота дрібна польова квітка мені дуже подобається. |
|
Основна частина |
Основна частина (викладаються факти, власні думки) |
Спитаєте, за що? Можливо, за те, що жовтогаряче обличчя квітки нагадує маленьке сонечко. Чи за те, що рослинку можна влітати у віночки. А, може, за те, що на пелюстках ворожать на бажання. Або за ніжність… |
|
Кінцівка |
Висновок (підсумок висловленого) |
Не знаю за що, але ромашка мені дуже подобається! |
Слово есе́ прийшло до нас із французької мови, тому наголос ставимо на останньому складі.
Есе може бути схожим на розповідь, містити елементи опису чи міркування, але не вимагає чіткої позиції щодо предмета висловлювання.
Факт — це реальна подія, а судження (власна думка) — це думка людини про факт.
Розмовно- побутовий стиль перш за все використовується у побуті, в усному спілкуванні.
Художній стиль- це переважно стиль художньої літератури, де слово не тільки щось називає, а ще й часто, будучи художнім засобом, є знаряддям естетичного впливу на читача чи слухача.
Офіційно- діловий стиль вживається в указах, резолюціях, текстах законів, заяв, постанов та інших офіційних документах.
Науковий стиль існує у двох формах:
писемній (підручники, дослідження, дисертації, наукові праці);
усній (повідомлення, наукова доповідь та ін.).
Публіцистичний стиль також має дві форми:
писемна (статті, фейлетони, нариси);
усна (публічні виступи).
План допомагає висловлювати думки послідовно, не пропускати нічого важливого.
Як скласти план тексту
1.Поділити текст на змістові частини.
2.Визначити мікротему кожної частини.
3.Підібрати підзаголовки.
4.Пронумерувати підзаголовки та записати.
Приклад:
Був холодний осінній ранок. Накрапав дрібний дощ. Хотілося швидше добігти до школи.
Та раптом Наталка з Миколкою зупинились здивовані. Перед ними на стежці сиділо мокре кошеня і жалібно нявчало. Діти вирішили забрати кошеня у свій клас.
Ось кошенятко солодко муркоче на теплій ганчірці. Діти подружилися з ним і назвали Дружком.
Цей текст можна розділити на три змістові частини.
У першій частині розповідається про те, як діти йшли до школи.
У другій частині розповідається про те, як діти побачили кошеня.
У третій частині розповідається про те, як діти подружились із кошеням.
До кожної частини можна підібрати такі підзаголовки.
- Дорога в школу.
- Несподівана знахідка.
- Подружились.
Ми отримали план тексту.
План тексту використовується при переказі або складанні тексту.
Вправи для самостійної роботи:
1.Виконай завдання:
1. 
2. 
3. 
Р е ч е н н я
Реченням називається слово або група слів, в яких висловлюється повідомлення ( питання, спонукання, наказ, порада ):
Діти поливали квіти.
Речення, в якому дві чи більше основ є СКЛАДНИМ.
Одна частина складного речення на письмі відділяється від іншої комою: Весело щебетали в гаях пташки, кружляли різнобарвні метелики.
ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
|
Головні: підмет і присудок |
Є основою речення |
Усі космічні (що?) старти (що роблять?) починаються за партою. |
|
Другорядні |
Пояснюють головні або інші члени речення. |
(Чиї?) Татові окуляри лежать (на чому?) на полиці. |
|
Однорідні |
Відносяться до одного й того самого слова і відповідають на одне й те саме питання. Однорідними можуть бути підмети, присудки, другорядні члени речення. |
(Хто?) Ластівки, зозулі, шпаки збираються у вирій. Птахи відлітають (куди?) на Кавказ, в Крим, в Індію. Перед відльотом птахи (що роблять?) хвилюються, кричать, метушаться.
|
Однорідні члени речення можуть з’єднуватися за допомогою слів і (й), а, але та ін. Це СПОЛУЧНИКИ. Між двома однорідними членами перед сполучником і (й) кома не ставиться. Перед сполучниками а, але кома ставиться завжди.
Однорідні члени можуть мати при собі залежні слова: Над зеленими лісами, над широким степом, над повноводними ріками пролітає лагідний вітерець.
Схема письмового аналізу речення
- Запиши речення.
- Підкресли умовними лініями головні, другорядні, однорідні члени речення.
- Випиши з речення всі сполучення слів парами. У дужках пиши питання від слова до слова.
Зразоок : 1. Зима засипала землю сріблястим снігом.
(Що?) зима - підмет;
зима (що зробила?) засипала – присудок ;
засипала (що?) землю – другор.член речення;
засипала (чим?) снігом – другорядний член речення;
снігом (яким?) сріблястим – другорядний член речення .
Зима засипала землю сріблястим снігом.
======= ……. ……….. ……..
Схема усного аналізу речення
- Прочитай речення.
- Визнач, яким є речення за метою висловлювання та за інтонацією.
- Визнач основу речення.
- Назви другорядні члени речення (спочатку залежні від підмета, потім – залежні від присудка, а тоді – залежні від інших другорядних членів).
- Визнач, якою частиною мови виражений кожний член речення.
Вправи для самостійної роботи:
1.
2.
3.
4.
5.
Частини мови
Розглянь таблицю. Що нового ти помітив?
Які слова пов’язані з частинами мови?
ІМЕННИК
Іменник – це частина мови, що означає назву предмета і відповідає на питання хто? або що?: хто? школяр, Марійка, заєць; що? Карпати, радість, дерево.
Зміна закінчень іменників називається відмінюванням, або змінюванням за відмінками
|
Відмінок |
Допоміжне слово |
Питання |
Приклад |
|
Називний |
Є |
Хто? Що? |
Книга, батько, гай, тінь |
|
Родовий |
Немає |
Кого? Чого? |
Книги, батька, гаю, тіні |
|
Давальний |
Дати |
Кому? Чому? |
Книзі, батькові (батьку), гаю, тіні |
|
Знахідний |
Бачу |
Кого? Що? |
Книгу, батька, гай, тінь |
|
Орудний |
Милуюся |
Ким? Чим? |
Книгою, батьком, гаєм, тінню |
|
Місцевий |
Знаходжуся |
У кому? На чому? |
У книзі,на батькові (на батьку), у гаю, у тіні |
|
Кличний |
Використовується у звертаннях |
- - |
Книго,батьку, гаю, тіне |
Пам’ятай !
Форма називного відмінка є початковою формою іменника .
Іменник у називному відмінку є підметом в реченні.
Називний відмінок завжди вживається без прийменників.
Місцевий відмінок вживається тільки з прийменниками.
Решта відмінків можуть вживатися як з прийменниками, так і без них.
ТАБЛИЦЯ ВІДМІНКОВИХ ЗАКІНЧЕНЬ ІМЕННИКІВ
|
Відмінок |
Питання |
Однина
|
Множина |
||||
|
Жін.р. |
Чол.р. |
Середн.р. |
Жін.р. |
Чол.р. |
Середн.р. |
||
|
Н. |
Хто? Що? |
-а (-я), |
-о, |
|
-и, -а, -і (-ї) |
-и, -і (-ї) |
|
|
Р. |
Кого? Чого? |
-и (-і) |
-а (-я), -у (ю) |
-а (-я) |
|
-ів (-їв) |
-ів, -ей,
|
|
Д. |
Кому? Чому? |
-і |
-ові (-еві), -у (-ю) |
-у (-ю) |
-ам (-ям) |
-ам (-ям) |
-ам (-ям) |
|
З. |
Кого? Що? |
-у (-ю),
|
а (-я),
|
-о, (-е, -я) |
(-ї), |
-и, -ї, -ей |
-а (-я), -і |
|
О. |
Ким? Чим? |
-ою (-ею), -ю |
-ом (-ем), -єм |
-ом (-ем, -ям) |
-ами (-ями) |
-ами (-ями) |
-ами (-ями) |
|
М. |
На кому? У (на) чому? |
-і |
-ові (-еві), -у (-ю), -і (-ї) |
-і |
-ах (-ях) |
-ах (-ях) |
-ах (-ях) |
|
Кл. |
- |
-о, -е |
-у (-ю), -е (-є) |
-о (-е, -я) |
-и, -і (-ї), -а |
-и, -і (-ї) |
-а (-я), -і |
ПРАВОПИС ВІДМІНКОВИХ ЗАКІНЧЕНЬ
Іменники, що мають однакові закінчення в давальному і місцевому відмінках однини, розрізняються за значенням і за питаннями.
Іменники в давальному відмінку найчастіше вказують на особу, якій щось дають, надсилають, чимось допомагають: Мама купила Світлані плаття.
А в місцевому відмінку іменники найчастіше вказують на місце: На Світлані нове плаття.
В іменниках жіночого роду в давальному і місцевому відмінках однини та деяких іменниках чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини перед закінченням –і кінцеві приголосні основи [г], [к], [х] змінюються на [з’], [ц’], [с’]: подруга – подрузі, рука – на руці, муха – на мусі.
У місцевому відмінку множини іменники мають закінчення –ах (-ях): у вікнах, по морях
Родовий відмінок
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення –а (-я), -у (-ю).
Щоб перевірити, яке саме закінчення слід писати, потрібно звернутися до орфографічного словника.
Іменники жіночого роду на –а (-я) після м’яких приголосних та [ж], [ч], [ш] мають закінчення –і, а після інших твердих приголосних – закінчення –и: дині, кручі, тиші, межі; сосни, дороги.
У родовому відмінку множини іменники мають закінчення –ів (-їв), -ей: садів, гаїв, радостей. Більшість іменників жіночого роду і деякі іменники середнього роду в цьому відмінку мають нульове закінчення: доріг, лінійок, сіл, вікон.
Орудний відмінок
В орудному відмінку однини іменники жіночого роду з основою на твердий приголосний мають закінчення –ою: рукою, головою; з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] – -ею: кручею, мишею, межею, землею; з основою на [й] – закінчення –єю: лінією, надією.
В орудному відмінку однини іменники чоловічого роду з основою на твердий приголосний мають закінчення –ом: роком; з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] – -ем: днем, душем, вужем, мечем; основою на [й] – закінчення – -єм: чаєм, краєм.
Іменники чоловічого роду з основою на –р в орудному відмінку однини можуть мати різні закінчення -ом, -ем. Їх правопис слід перевіряти за орфографічним словником: лікарем, тренером.
В орудному відмінку однини іменників жіночого роду з нульовим закінченням кінцевий приголосний основи подовжується: миттю, сіллю, подорожжю. Не відбувається подовження в іменниках із суфіксом –ість: свіжістю. В іменниках з основою на [б], [п], [в], [ф] вимовляється перед закінченням звук [й], який на письмі позначається апострофом: любов’ю, верф’ю. Апостроф пишеться і в іменнику матір’ю.
Іменник у реченні може бути
Іменники зв’язуються з іншими словами за допомогою закінчень та прийменників.
Розбір іменника як частини мови
1.Аналізоване слово.
2.На яке питання відповідає.
3Яка це частина мови
4..Істота\неістота
5.Власна чи загальна назва.
6.Число.
7.Рід.
8.Відмінок
9.Яким членом речення є.
Зразок: Зацвіли солодкі черешні у саду.
1.Аналізоване слово.(черешні)
2.На яке питання відповідає.? (Що?)
3.Яка це частина мови ? (іменник)
4.Власна/загальна (загальна)
5.Істота/неістота (неістота)
6.Рід (ж.р.)
7.Число (множ.)
8.Відмінок (Н.В.)
9.Яким є членом речення? (Підмет)
Вправи для самостійної роботи:
1. Доповни карту
2.
3.
Прикметник
Правопис відмінкових закінчень прикметників в називному відмінку однини залежить від кінцевого приголосного основи:
|
Рід прикметника |
Основа на твердий приголосний |
Основа на м’який приголосний |
|
Чоловічий |
-ий |
-ій |
|
Жіночий |
-а |
-я |
|
Середній |
-е |
-є |
У прикметниках чоловічого і середнього роду на м’який приголосний у родовому, давальному і місцевому відмінках однини перед закінченням пишеться знак м’якшення: синього, синьому, у синьому.
У місцевому відмінку однини прикметники чоловічого і середнього роду можуть мати дві форми: в осінньому лісі і в осіннім лісі.
Прикметники жіночого роду в давальному і місцевому відмінках однини мають закінчення –ій: молодій, у дорогій.
Усі прикметники в називному відмінку множини мають закінчення –і: щирі.
У суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк- завжди пишеться знак м’якшення: київський.
Перед цими суфіксами приголосні можуть пом’якшуватись у вимові, проте ь після них не пишеться: уманський. Але м’якість звука [л’] перед суфіксом –ськ- позначається знаком м’якшення: подільський.
Вправи для самостійної роботи:
1.
2. Замість квітки допиши відмінки та провідміняй прикметники ж.р, чол.р., сер.р.
|
Відмінки |
Ж.р |
Чол.р |
Сер.р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ЧИСЛІВНИК
Слова, які означають кількість предметів або їх порядок при лічбі, називаються числівниками. Числівники відповідають на питання скільки? який? котрий?
У кінці числівників 5, 6, 9, 10 та від 11 до 20 і 30 пишеться м’який знак.
У середині числівників мільйон, мільярд пишеться м’який знак.
У числівнику шістнадцять треба писати –стн-.
У середині числівників п’ятдесят, шістдесят, шістсот, дев’ятсот м’який знак не пишеться.
При числівниках два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку, іменники вживаються в називному відмінку: два портфелі, три товариші, чотири підручники.
Числівники у реченні можуть виступати як головними, так і другорядними членами.
ПРАВИЛЬНО ВІДМІНЯЙ ЧИСЛІВНИКИ
Н. шістнадцять шістдедесят триста
Р. шістнадцяти шістдесяти трьохсот
Д. шістнадцятьом (и) шістдесятьом (и) трьомстам
З. шістнадцять шістдесят триста
О. шістнадцятьма шістдесятьма трьомастами
М. на шістнадцяти на шістдесяти на трьохстах
Вправи для самостійної роботи:
1. Спиши словосполучення, розкриваючи дужки. Числівники записуй словами.
Зразок: п’ять олівців.
5(олівець), 8(зошит), 20(курча), 3(стіл), 60(лист), 11(стілець),
20(яблуко), 24(ящик), 500(дерево).
2.З’єднай стовпчики словосполучень 
3. 
4. 
Займенник
Займенник – це частина мови, яка вказує на предмети, їх ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники відповідають на ті самі питання, що й частини мови, замість яких вони вживаються.
ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ
|
Особа |
Число |
Займенники вказують на
|
|
|
Однина |
Множина |
||
|
1-ша |
Я |
Ми |
особу, яка говорить про себе; двох і більше осіб, від імені яких говорять |
|
2-га |
Ти |
Ви |
особу чи осіб, до яких звертаються |
|
3-тя |
Він Вона Воно |
Вони |
особу чи предмет або осіб чи предмети, про які говорять |
Порівняй іменник і займенник
Візьми до уваги!
Займенники усувають одноманітність тексту, викликану повторенням одних і тих самих слів.
У реченні особові займенники можуть бути підметом або другорядним членом речення.
Займенники змінюються за відмінками і числами, а займенники 3-ої особи – ще й за родами.
Після прийменників у займенниках 3-ої особи пишеться буква н: у нього, без неї.
Займенники з прийменниками пишуться окремо.
Визначити за займенником назву певної особи чи предмета неможливо, якщо раніше вона не була відома.
ТАБЛИЦЯ ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ
|
Відмінки |
1 особа |
2 особа |
3 особа |
|||
|
Однина |
Множина |
Однина |
Множина |
Однина |
Множина |
|
|
Н. хто? |
я |
ми |
ти |
ви |
він, вона, воно |
вони |
|
Р. кого? |
мене |
нас |
тебе |
вас |
його (нього), її (неї) |
їх (них) |
|
Д. кому? |
мені |
нам |
тобі |
вам |
йому, їй |
їм |
|
З. кого? |
мене |
нас |
тебе |
вас |
його (нього), її (неї) |
їх |
|
О. ким? |
мною |
нами |
тобою |
вами |
ним, нею |
ними |
|
М. на кому? |
на мені |
на нас |
на тобі |
на вас |
на ньому, на нім, на ній |
на них |
Визначай відмінок займенника так:
1. Знайди в реченні слово, з яким пов’язаний займенник.
2. Постав запитання від цього слова до займенника.
3. Визнач за запитанням відмінок займенника
Вправи для самостійної роботи:
1.
2. 
3. 
4. 
Дієслово
Дієслова можуть виражати як незавершену дію (писав, пише, буде писати), так і завершену (написав, напише). У теперішньому часі дієслова виражають тільки незавершену дію.
Неозначена форма є початковою формою дієслова. Вона відповідає на питання що робити? або що зробити? Це незмінна форма дієслова. Вона не вказує ні на час, ні на особу, ні на кількість виконавців дії. Кінцеву частину дієслів у неозначеній формі –ти, -ть називають закінченням.
Дієслова поділяються на дві дієвідміни
(залежно від особових закінчень):
До І дієвідміни належать дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення –уть, -ють: пишуть, малюють;
До ІІ дієвідміни належать дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення –ать, -ять: лежать, роблять.
Дієслова теперішнього і майбутнього часу
змінюються за особами і числами.
- Вони мають 1-шу, 2-гу і 3-тю особу однини і множини.
- Особу і число дієслів можна визначити за займенниками (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони), питаннями (що роблю?, що робиш?, що робить?, …) і закінченнями.
Правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу перевіряй за таблицею.
|
І дієвідміна |
ІІ дієвідміна |
||||||
|
е
|
-ш
-мо
-те |
Є |
-ш
-мо
-те |
И |
-ш
-мо
-те |
Ї |
-ш
-мо
-те |
ПРАВОПИС ДІЄСЛІВ НА –ШСЯ, -ТЬСЯ
Вправи для самостійної роботи:
1.
2. 
3. 
4.
Прислівник
Пам’ятай!
Прислівники в реченні найчастіше зв’язуються з дієсловами.
Прислівники в реченні виконують роль другорядних членів.
Прислівники не змінюються. Схожі на закінчення частини основи прислівників є суфіксами: рано, влітку.
Прислівники найчастіше утворюються від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е: весело, добре.
Не з прислівниками найчастіше пишеться разом: невдало, негарно.
Прислівники, утворені шляхом злиття прийменника з іменником, пишуться разом: вгору, спочатку, збоку. Щоб переконатись, що це прислівник, а не прийменник з іменником, спробуй між ними поставити якесь слово: (Де? Угорі світить сонце. У (якій? Високій) горі живе гном. 
ПРАВИЛЬНО ПИШИ ПРИСЛІВНИКИ
Вправи для самостійної роботи:
1. 
2. 
3. 
4.
5. 
Література
- Державний стандарт початкової загальної освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 року).
- Наумчук М.М., Корчевська О.П., Майхрук М.І. Універсальний довідник «Хочу все знати» (для учнів початкових класів). – Тернопіль: «Підручники & посібники», 2001. – 104 с.
- Одинцова Г.С., Кодлюк Я.П. Цікаве мовознавство для молодших школярів: Посібник для вчителя початкових класів. – К.: Наш час, 2006. – 123 с.
- Рекомендовано Міністерством освіти і науки України: Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: „Початкова школа”. - 2006. – 432с.
- Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. - К.: Магістр, 1997. – 114 с.
- Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.
- Українська мова: Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000. – 752с.
- Цікава дидактика. Українська мова. 1-4 класи / Автор-упорядник І.Є.Серпухова. – Харків: Веста: Видавництво „Ранок”. – 2003. – 304 с.
- Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова. Довідник. – К., 1996.
1
-
Дякую. Дуже гарний матеріал!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку