Про мистецтво розуміти кожну дитину молодшої школи.

«Період зрілого дитинства», «симптом утрати безпосередності», «пізнання світу поза родиною» – так психологи окреслюють вікові особливості молодших школярів. Як підтримати дитину в цей відповідальний та складний для неї період? Як зацікавити навчанням, створити комфортну атмосферу в класі та відшукати таку дозу натхнення, аби вистачило не лише на 12 років школи, а й на все подальше життя? Читайте в нашому матеріалі.

Загальна характеристика розвитку в молодшому шкільному віці 

У молодшій школі діти навчаються у період із 6/7 до 10/11 років. Цей етап «офіційно» завершує фазу безпосередності та дитинства. Змінюється соціальний статус, формується новий вид діяльності та нове оточення. Що ж виходить у дитини на перший план? Які потреби домінують?

  • Навчальна діяльність. Провідна діяльність молодшого школяра – навчання. Втім, зберігається велика потреба у грі. Треба включати в навчальну діяльність дидактичні, психологічні та спортивні ігри. 
  • Необхідність руху. Цей період характеризується непосидючістю та підвищеною емоційною збудливістю молодших школярів. Фізіологічно це пояснюється тим, що до шести-семи років зростає рухливість нервових процесів. Дещо збільшується врівноваженість процесів збудження і гальмування, хоча перші ще довго продовжують домінувати. Потреба в русі може заважати зосередитися на занятті, тож необхідно організовувати активний та безпечний відпочинок під час перерв.
  • Пізнавальна активність та потреба в зовнішніх враженнях.  На початку навчання ці потреби є головною рушійною силою розвитку. Зацікавленість зовнішньою стороною явищ поступово перетворюється на бажання розуміти причинно-наслідкові зв'язки.
  • Зміна соціальної позиції. Малюк стає учнем, членом шкільного колективу, де слід дотримуватися нових норм поведінки. Дитина вчиться підпорядковувати свої бажання, приймати новий розпорядок тощо. У цей час змінюється система взаємин з дорослими, найбільш авторитетною фігурою серед яких стає вчитель. Утім, важливо пам'ятати, що першокласник не стає дорослим «автоматично». Йому, як і раніше, потрібен час для ігор, прогулянок або усамітнення. Також необхідна підтримка вчителя та батьків. Дитина має розуміти, що її життєві питання не залишаться без уваги.

Про мотивацію. Як зацікавити дитину навчанням та стимулювати її пізнавальну активність?

Молодший шкільний вік – найсприятливіший та найвідповідальніший період, аби закласти основу для вміння та бажання вчитися. Саме вчитися, а не «отримувати хороші оцінки, аби порадувати батьків». Важливо надавати перевагу не зовнішній мотивації, а внутрішній: «будеш багато знати», «станеш цікавим і успішним», «зможеш досягти своєї мрії». Тож як стимулювати пізнавальний інтерес?

  • Формуйте цілісну картину. Навіть наймолодші учні повинні мати навички самостійного пошуку нових знань і розв’язання проблемних завдань. Поясніть важливість вивчення предмета в цілому, а потім – його окремих блоків. Використовуйте різні педагогічні технології: особистісно орієнтовані, розвивальні, уроки з використанням комп'ютерних технологій.
  • Не забувайте про інтеграцію та STEM. Коли діти бачать, як шкільні предмети пов’язані з повсякденним життям, їхній інтерес до навчання зростає. 
  • Регулюйте рівень складності. Ані легкий, ані заскладний матеріал не додає натхнення. Процес має бути не надто легким, але захопливим та цілком реальним. Застосовуйте диференціацію – виконання дітьми різнорівневих завдань.
  • Фіксуйте успіх. Що частіше перевіряють та оцінюють роботу школяра, то цікавіше йому працювати. Як провести ефективну перевірку без стресу? Організуйте роботу в парах зі взаємоперевіркою, хорові відповіді на нескладні запитання, бліцтурніри, довіряйте дітям самооцінювання тощо.
    Якщо дитина відповіла неточно, необхідно спочатку відзначити переваги відповіді, а лише потім – недоліки: «Було б краще, якби…».
  • Використовуйте наочність. У молодшому шкільному віці це особливо дієво. У пригоді стануть картки з математики, розвивальні настільні ігри, плакати, зроблені разом з дітьми, перфокарти для індивідуальної роботи тощо.
  • Грайте! Сюжетні, рольові, психологічні та дидактичні ігри не лише знімуть напругу, але й навчать новому! 

Приклад психологічної гри:

«Емпатія»

(Емпатія – це здатність людини співчувати, вміння зрозуміти стан іншої)

З усіх учнів обирається один учасник. Він виходить за двері. Інші діти отримують картки, на яких написані різні стани людини. За хвилину дітям потрібно вжитися в цей стан так, щоб ведучий міг вгадати, що написано на картці.

(Картки: гнів, радість, задумливість, іронія, переляк, печаль, страх, здивування, нудьга, захоплення, підозра.)

Роль учителя в житті молодшого школяра 

Перша вчителька – важлива фігура в житті дитини. Її ставлення може запам’ятатися людині на все життя. Тому важливо бути справедливим супергероєм, який вірить у кожну дитину. Так-так, саме супергероєм, адже вчитель початкових класів строгий і добрий, терплячий і запальний, комунікабельний і уважний, стресостійкий і душевний!

Також перед учителем стоїть відповідальне завдання – формування колективу та створення сприятливого психологічного клімату в класі. Тепла атмосфера на уроці та демократичний тип взаємодії формуватиме міцну базу для отримання знань. А також допоможуть створити сприятливі умови для щасливого шкільного життя!

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter