Кризові ситуації періодично виникають у всіх учасників освітнього процесу. Але їх не варто боятися! Наш лектор розкаже про те, як попередити складнощі в спілкуванні з батьками. Як вести легке, ненав’язливе спілкування навіть у найскладніших конфліктах? Як захистити власні кордони та приборкати обурення батьків? Як повернути кризову ситуацію на користь, закликавши батьків до співпраці? Дізнайтеся з вебінару Ярослава Лисенка «Риторика педагога: антикризове реагування під час взаємодії з батьками».
Аналізуємо, що саме хочуть почути батьки.
Починати комунікацію з батьками треба з формулювання запиту: «Яка саме інформація їх цікавить». Запитавши, що конкретно вони хочуть знати про шкільне життя, скоріш за все, ви отримаєте відповідь «усе». Проте це далеко не так. Аналізуючи запити від батьків, лектор пропонує власний набір найактуальніших відповідей на запитання: «Що хочуть знати батьки?».
- безпека і здоров’я дитини;
- академічна успішність;
- соціалізація учнів (як почувається у колективі);
- зворотний зв’язок від школи.
Отож сформуйте базову комунікацію на основі чотирьох ключових тем. Більшість ставить на перший план саме їх і цього достатньо, аби заспокоїти батьків та створити повноцінний звіт.
Цікаво знати: поведінка батьків часто залежить від того, у якому его-стані знаходиться людина. Незалежно від віку особа має три стани: дитина (емоції, бажання підтримки, вимоги розв'язати проблему від інших), дорослий (раціональність, активна позиція) та батьківський его-стан (повчання, відчитування, позиціювання себе як того, хто знає краще). Під час суперечки з батьками завжди намагайтесь апелювати до стану «дорослого» у кожній людині.
Риторика під час кризи.
Криза – це перехідний стан, що оголює приховані конфлікти. Кризи спровоковані проблемами, що існували задовго до їхньої кульмінації. Це значить, що батьки вже мали незадоволення чи негативний досвід. Саме тому найпоширеніший патерн батьківської поведінки – наголошувати на тому, що сталося в минулому: не звертали увагу на булінг, не вжили заходів аби не загубились особисті речі учнів тощо.
Такий підхід ділить роботу вчителя на «до» та «після» конфлікту. І якщо позиція батьків – наголошувати на упущеннях і вині, які призвели до небажаної ситуації, то тактикою вчителя має стати перенесення акценту з «до» на «після». Замість нескінченного обговорення того, що не було зроблено, перенесіть увагу на способи вирішення та вжиті заходи (проведено профілактичну бесіду). Також залучайте батьків до співпраці, вони можуть провести бесіду з дітьми вдома.
Що не варто робити у кризовій ситуації:
- Звинувачувати, перекладати провину чи персоніфікувати проблему. Це сприймається як агресія, що породжує агресію у відповідь.
- Демонструвати негативне ставлення. Говоріть про проблему як про факт, що вже стався, акцентуйте увагу на вирішенні, а не особистих емоціях.
- «Розводити руками». Батьки прагнуть бачити у вчителі посередника між сім’єю і школою, який виправить ситуацію. А отож, розводити руками – не вихід. Краще проговоріть, що саме ми (вчителі та батьки) можемо зробити тут і зараз.
- Нехтувати голосом. Якщо між батьками відбувається конфлікт, не ізолюйтеся. Також, не варто відкладати відповідь у чаті до дня, коли матимете «найбільш повну інформацію» – напишіть вже зараз, що займаєтесь проблемою та в курсі конфлікту.
- Виправдовуватися. Виправдання складають враження, що ви винні у ситуації – подавайте ситуацію як факт та пояснюйте, з яких причин вона сталася.
- Відмежовуватись від офіційної позиції школи. Вам може не подобатись політика школи, утім, ви є її частиною. Якщо батьки хочуть звітів раз на тиждень, а офіційна позиція школи – раз на місяць, не варто жалітись, що вам теж не до вподоби шкільні правила. Просто дотримуйтесь офіційного курсу.
Аби побачити увесь виступ лектора зверніться до запису вебінару.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.