Зберігаємо спокій. Віримо в ЗСУ. Разом до перемоги! 🇺🇦
Поговоримо про проблему списування та основні стратегії протидії.

У гарячу пору підсумкових контрольних та виставлення оцінок поговоримо на не менш гарячу тему: списування. 

Усі діти знають, що списувати – якщо не дуже погано, то принаймні не надто добре. Але продовжують це робити! І подеколи ідеї та способи списування просто вражають. Щоправда, сучасні технології значно спростили процес: тепер для того, аби отримати потрібну інформацію, достатньо скористатися Гуглом, а не вигадувати хитрі схеми. І це навіть трохи сумно, чи не так?

Чому це відбувається? Чому учні так завзято намагаються списати інколи навіть тоді, коли це зовсім не має сенсу (наприклад, коли пишуть твір)? Насправді є кілька розповсюджених причин списування:

  1. Через страх помилитися та отримати погану оцінку.
  2. Тому що предмет (або тема) не цікавлять дитину.
  3. Тому що так простіше (або просто ліньки).
  4. Через велику завантаженість (не було часу зробити завдання/підготуватися до контрольної самостійно).
  5. Тому що певний предмет вважається «не надто важливим».
  6. «Усі списують, мені теж можна».

Це лише кілька найочевидніших причин: можливо, ваші учні назвуть більше. У будь-якому разі це порушення академічної доброчесності. 

Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

                                 Закон України «Про Освіту»

Багато хто помилково вважає, що академічна доброчесність – це щось далеке. Це щось, що стосується виключно університетів та науковців (можливо, ще й студентів). Утім, насправді вона починається ще зі школи. І списування, застосування під час контрольних різноманітних допоміжних засобів, використання посібників із готовими домашніми завданнями – все це серйозне порушення. На жаль, зазвичай академічна недоброчесність починається саме зі школи. Логічно, що людина, яка звикла до певних махінацій ще сидячи за партою, цілком може поводитися так само в університеті, а згодом і на роботі. І тоді проблема стає системною. Саме тому в усьому світі дітей починають вчити принципам академічної доброчесності ще змалечку. 

Стратегії протидії

На жаль, ми не можемо просто заборонити дітям списувати. Такий підхід навряд буде ефективним, оскільки всім відомо: заборони лише збільшують кількість спроб їх обійти! Але є дієві стратегії, що допоможуть успішно протидіяти списуванню. 

1. Помилка – це не страшно. 

А навпаки – нормально. Цьому варто навчити учнів, адже причиною списування нерідко є саме страх помилитися. Але потрібно не просто говорити: в учнів дійсно має бути можливість помилятися та виправляти помилки. Погодьтеся, якщо будь-яка помилка тягне за собою суворе покарання у вигляді гарантованого зниження оцінки або серйозної настановчої лекції від педагога, то діти, нажахані такою перспективою, намагатимуться списати ще активніше. 

До речі, про те, чому діти бояться помилок (і дарма), ми писали у статті

2. Більше цікавих завдань.

Що цікавішим буде завдання, то меншою буде спокуса списати (та й зробити це, можливо, буде нізвідки). Саме тому варто перевіряти не те, скільки інформації запам’ятали діти, а яких вони набули компетентностей. Тож замість стандартних домашніх завдань чи контрольних варто спробувати щось інше, наприклад:

  • проєкти;
  • завдання на критичне мислення;
  • есе;
  • тест (але важливий момент – учень має сам створити тест, спираючися на отримані знання).

У наших статтях «Креативні контрольні: 6 цікавих ідей» та «6 ідей для проведення незвичної контрольної роботи» ви знайдете поради, які допоможуть зробити процес перевірки знань оригінальнішим та цікавішим.

3. Більше розмаїття.

Насправді постійно виконувати завдання за підручником дуже сумно. Тож періодично пропонуйте дітям завдання, пов’язані із реальним життям (до речі, вам так буде набагато простіше перевірити, чи здобули діти необхідні навички). Наприклад, запропонуйте школярам самостійно розробити маршрут подорожі Африкою (при цьому вони мають врахувати безліч нюансів: від погоди до наявності щеплень), забронювати номер у закордонному готелі, розрахувати бюджет родини тощо. Головне – не давати чітких інструкцій. Нехай діти самі все продумать та шукають способи розв’язання проблеми. 

4. Чіткі пояснення.

Інколи ми просто даємо завдання, забуваючи про необхідність поговорити із дітьми. Мета навчання, правила уроку, критерії оцінювання – все це має бути зрозумілим. Саме тому важливо обговорювати нюанси з самого початку. Розкажіть школярам, у чому полягає сенс теми, яку вони вивчають, які навички вона розвиває, як ці знання знадобляться їм у житті. Це стимулюватиме учнів у подальшому виконувати завдання самостійно, а не вдаватися до шахрайства. І, звісно, перш ніж давати контрольну чи самостійну роботу, потрібно впевнитися в тому, що діти розібралися в темі. 

5. Рада доброчесності.

Насправді багато хто з дітей достеменно не розуміє, що саме робить не так. Списав, так, але що з того? Поясніть учням, що завдяки списуванню вони звикають до того, що досягнення мети не обов’язково потребує зусиль. А ще порушується баланс справедливості: адже і той, хто списав, і той, у кого списали, отримують однакову оцінку. Годі вже говорити про те, що може бути ще образливіше: той, хто виконав завдання самостійно, отримує оцінку нижче, ніж той, хто списав. 

Тож зацікавте школярів у необхідності дотримуватися правил: організуйте учнівську раду доброчесності. Нехай діти самостійно створять перелік правил та норм, а також визначать, як саме потрібно контролювати їхнє виконання. А як реагувати на недотримання правил? Так школярі краще зрозуміють, як списування впливає на них самих та на їхніх товаришів.

А як ви розв’язуєте проблему списування?

 
Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter