Формувальне оцінювання в 3-4-х класах НУШ: практичний досвід і лайфхаки

Нова українська школа відрізняється від традиційної не лише організацією освітнього процесу. Змінилися також вимоги до знань, навичок та компетенцій школярів, підходи до оцінювання навчальних досягнень. І саме щодо останніх виникає багато запитань. Як правильно організувати та провести оцінювання навчальних досягнень школярів? Корисними лайфхаками та практичним досвідом поділилася Лілія Талан під час свого вебінару «Особливості організації формувального оцінювання в 3-4 класах НУШ». 

Вимоги до організації освітнього процесу визначені законодавчими та нормативними документами. Вони регламентують будь-який напрям діяльності педагогічного колективу, а дотримуватися їх мають усі учасники освітнього процесу. Рекомендації щодо оцінювання результатів навчання учнів 1-4 класів ЗЗСО затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 13.07.2021 №813.

На підставі загальних засад кожна школа може розробити власні правила та процедури оцінювання, які схвалюються на засіданні педагогічної ради. У правилах потрібно визначити конкретні цілі, завдання та зазначити ключові моменти:

• що оцінюємо?
• коли оцінюємо?
• хто оцінює?
• як оцінювати?

Правила оцінювання мають забезпечувати академічну свободу вчителя, включати планування тристоронніх зустрічей та індивідуальну роботу зі школярами.

Оцінювання школярів

Оцінювання – це багатоцільовий процес встановлення рівня навчальних досягнень школярів відповідно до вимог навчальних програм, який включає широкий спектр функцій: формувальну, діагностувальну, мотиваційно-стимулювальну, розвивальну, орієнтувальну, коригувальну, прогностичну, констатувальну та, звісно, виховну.

Для оцінювання учнів початкової школи використовуються два типи оцінки:

• вербальна (особистісні надбання) – оцінювальне судження;  
• рівнева – оцінювальне судження із зазначенням рівня результату (початковий (П); середній (С); достатній (Д); високий (В)).

Також використовуються самооцінювання, взаємооцінювання й ухвалення рішень щодо подальшої навчальної діяльності.

Нормативними документами визначено два різновиди результатів навчання, які можна виражати як усно, так і письмово: об'єктивні та особистісні. 

Об’єктивні результати, тобто знання про предмети та явища навколишнього світу, взаємозв’язки й відношення між ними, вміння та навички оперувати знаннями, вміння застосовувати набутий досвід навчальних дій, досвід творчої діяльності. Усі ці вимоги відображено в обов’язкових/очікуваних результатах навчання, визначених в освітній програмі. Об’єктивні результати навчання у 1–2 класах оцінюються вербально, а у 2–4 класах – вербальною або рівневою оцінкою (як саме – остаточно визначає педрада).

До особистісних надбань входять активність, ініціативність, старанність, наполегливість, комунікабельність, здатність співпрацювати, самостійність, відповідальність та ціннісні ставлення. Особистісні надбання учнів початкової школи оцінюються вербальною оцінкою. 

Формувальне оцінювання 

Формувальне оцінювання є не лише результатом навчання, а й стимулом для подальших досягнень. Його мета – формування (або форматування) освітнього процесу з урахуванням навчальних потреб кожного учня. 

Унікальними особливостями формувального оцінювання є:

• безперервність (починається з перших днів навчання у школі та триває постійно); 
• спрямованість на з’ясування індивідуальних проблем в опануванні учнем матеріалу та на запобігання утруднень на подальших етапах навчання;
• постійне спостереження за динамікою розвитку особистісних якостей учня, рівня сформованості навчальних дій, що співвідносяться з очікуваними результатами;
• формування впевненості щодо власних можливостей та навичок школярів; 
• рівноправний діалог між учнем та вчителем;  
• самооцінювання дитиною своєї роботи (або взаємооцінювання результатів навчання учнями);
• озвучення оцінювального судження вчителя після висловлення учнем своєї думки;
• аналіз навчального поступу дитини та планування диференційованої, індивідуальної роботи щодо подолання виявлених і попередження можливих утруднень. Це можна робити за допомогою перевірки всіх письмових робіт школярів.

Діагностувальні роботи 

Діагностувальні роботи є різновидом формувального оцінювання. Вони можуть бути усними, письмовими чи практичними. Також можна спробувати завдання, що передбачають роботу із електронними освітніми ресурсами.

Кількість та періодичність діагностувальних робіт має бути дидактично обґрунтованою. До того ж вона визначається ще під час складання календарно-тематичного плану. Зазвичай їх планують через кожні 16–20 навчальних годин. Але не можна проводити більше однієї діагностувальної роботи на день! Види робіт можна комбінувати ти використовувати в освітніх галузях:

1. Мовно-літературній (мова навчання): 1–4 кл. – читання вголос, списування; 2–4 кл. – аудіювання, читання напам’ять, робота з літературним твором/медіатекстом, діалог (усно/письмово), усний переказ, усний твір, диктант, робота з мовними одиницями; 3–4 кл. – читання мовчки, письмовий переказ; 4 кл. – письмовий твір.
2. Мовно-літературній (мова вивчення): 1–4 кл. – аудіювання та говоріння; 2–4 кл. – читання та письмо.
3. Математичній: комбіновані тестові завдання закритого й відкритого типів, завдання на виявлення стану сформованості навичок читання, запису й порівняння чисел, обчислювальних навичок, навичок читання й запису математичних виразів/рівностей/нерівностей, розв’язування рівнянь, уміння розв’язувати задачі, розпізнавання та побудова геометричних фігур, оперування величинами тощо. Також можна проводити діагностувальні роботи для перевірки одного з результатів навчання (обчислювальних навичок, уміння розв’язувати задачі, навичок усних обчислень тощо).
4. Інтегрованих курсах, які охоплюють природничу, соціальну та здоров’язбережувальну, громадянську й історичну освітні галузі:  тестові завдання закритого та відкритого типів, практичні роботи з мапами, приладами, моделями, графічні роботи (малюнки, схеми тощо).  

Також у 3–4 класах можуть проводитися комплексні діагностувальні роботи, зміст яких охоплює декілька освітніх галузей (мовно-літературну, математичну та природничу). Діагностувальні роботи з технологічної, інформатичної, мистецької та фізкультурної освітніх галузей та з курсів за вибором зазвичай не проводять. 

Зверніть увагу: якщо школяр був відсутній у школі в день проведення діагностувальної роботи, то в інший день він її не пише.

Як оцінювати діагностувальні роботи

Результатами оцінювання діагностувальних робіт є оцінювальні судження щодо сформованості кожного результату навчання. Оскільки робота може містити завдання різних рівнів, рекомендовано співвідносити характеристику результату навчання з Орієнтовною рамкою оцінювання з урахуванням видів діяльності. Оцінювальні судження фіксуються в зошитах для діагностувальних робіт або на аркушах із роботами. Проте рівень результату навчання учня не визначається. 

Для того, аби надати зворотній зв’язок щодо прогресу школярів та усунути утруднення після діагностувальної роботи, потрібно провести урок. Залежно від кількості виявлених типових утруднень, цю роботу можна організувати фронтально під керівництвом учителя, групами чи індивідуально. 

Бажаєте дізнатися більше про практичний інструментарій, техніки самооцінювання, ведення щоденника вчителя та чек-листів досягнень? Перегляньте вебінар!