22 липня о 18:00Вебінар: Тьюторство (наставництво) як ефективний інструмент розвитку обдарованої молоді
Неординарні психологічні експерименти, що розкривають особливості мислення дітей.

Оскільки психіка дітей тільки розвивається, школярі часом здатні утнути таке, що дорослі лише дивуються. Аби краще розуміти причини вчинків дітей, пропонуємо ознайомитися з кількома неймовірними експериментами, що відкривають неочікувані грані їх психічного життя та соціальної поведінки.

Терпіння і відкладене задоволення



У 60-х роках минулого століття кандидат психологічних наук Уолтер Мішель провів так званий «зефірний експеримент», у якому взяли участь вихованці Стенфордського дитячого садка (віком від 4 до 6 років).

Кожну дитину заводили до кімнати і ставили перед нею тарілку зі шматочком зефіру. Умова експерименту проста: якщо не з’їсти цукерку одразу, через 15 хвилин малюк отримає подвійну порцію ласощів. Аби діти не відчували контролюючий погляд дорослого, ведучий виходив з кімнати, лишаючи дитину одну. 

Спочатку майже всі малюки намагались боротися зі спокусою. Хтось відвертався від зефіру, інші крутили в руках, відсували, облизували чи відщипували маленькі шматочки. Частина дітей поїдала зефір достатньо швидко, інші зривались у процесі очікування і лише третина малюків зуміла втриматися та витерпіти усі 15 хвилин.

Про що ми дізналися: Що молодша дитини, то слабшою є її здатність жертвувати негайним задоволенням заради нагороди у майбутньому. Терплячість залежить від таких факторів як соціальне благополуччя родини (діти з бідних родин частіше обирали тактику «краще одна зефірка зараз, ніж, можливо, жодної потім») та віра у виконання обіцянки (мотивація дітей, які мали досвід невиконаних дорослими обіцянок, була нижчою).

Копіювання агресивної поведінки

Експеримент канадського психолога українського походження Альберта Бандури, у якому брали участь 72 вихованці дитячого садка при Стенфордському університеті віком від 3 до 6 років.

Перед початком тесту вчений проаналізував поведінку малюків, оцінивши рівень агресії. Дітей об'єднали у 8 експериментальних груп, керуючися показниками первинного рівня агресії, а також створили контрольну групу з 24 хлопчиків та дівчат. 

Кожного учасника заводили до ігрової кімнати, де частина груп спостерігала агресивну поведінку – спочатку дорослий грає з конструктором, але згодом починає бити іграшкового клоуна гумовим молотком, підкидати, штовхати ногами, супроводжуючи дії підбадьорюючими вигуками: «Дай йому в ніс!», «Він витримає, він міцний хлопець!». 

Інша частина дітей спостерігала спокійну поведінку дорослих, а контрольна група не спостерігала ні за ким, демонструючи нейтральну дитячу поведінку без втручання сторонніх.

Після цього етапу малюків заводили до кімнати з купою іграшок, серед яких знаходилися вже знайомі: іграшковий клоун, молоток та конструктор. Діти, що спостерігали за агресивною поведінкою, проявляли більшу жорстокість по відношенню до клоуна, ніж інші. Групи, що спостерігали за нейтральними дорослими, продемонстрували спокійнішу поведінку, ніж діти з контрольної групи.

Про що ми дізналися: Діти чутливі до моделей поведінки, тож прояв агресії може бути не вродженою, а набутою рисою. Малюки частіше відтворюють поведінку дорослих спільної з ними статі, а хлопчики частіше імітують саме фізичну агресію. 

Солодка чи солона каша

Радянський психологічний тест, продемонстрований у фільмі українського режисера-документаліста Фелікса Соболєва «Я та інші». В експерименті беруть участь чотири дитини, жодна з яких не попереджена про умови проведення тесту. 

Перед дітьми стоїть тарілка з манною кашею, яка частково посипана цукром, а частково  сіллю. Ведуча по черзі пропонує кожній дитині спробувати кашу та сказати – солодка вона чи солона. Перші діти отримують солодку, а от останній дістається ложка солоної. У абсолютній більшості випадків остання дитина вирішує «бути як усі», тому повторює, що каша солодка. 

Аналогічний тест було проведено з дітьми, троє з яких були попереджені про умови експерименту, а один – ні. Малюкам показують дві піраміди: чорну та білу. Підготовані діти завжди говорять, що обидві фігури білі, а останній має обрати – сказати правду, або повторити слова однолітків.

Про що ми дізналися: Думка, висловлена дорослими чи однолітками, істотно впливає на упередженість дітей. Страх піти проти більшості, здатися невдахою та стати посміховиськом, підштовхують малюків до конформної поведінки, всупереч власним відчуттям і досвіду. Якщо ви хочете отримати правдиву думку дитини, усуньте всі соціальні фактори, що здатні вплинути на її поведінку і рішення. 

Знайомство з наведеними експериментами у класі – наочний приклад, що дозволить учням зі сторони поглянути на власні мотиви та поведінку. А вчителям – краще зрозуміти школярів. 

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter