«Посвята в першокласники »
(Свято проводиться в листопаді.)
Ведуча: Любі гості, мами й тата,
Дорогі мої малята!
Свято розпочати час.
Вас зібралось так багато
На найперше наше свято!
Рада привітати вас!
--Вітаємо вас, діти вільної України, зі святом першокласника.
Вчитель: Вітаю вас і я з цим знаменним днем. Але, щоб розпочати свято,
першокласники повинні відгадати загадку.
Великий будинок дітей завжди жде
І часто, як вулик бджолиний гуде.
Як чаша, він повен знаннями.
Ласкавий будинок цей з нами.
(школа)
(На сцену виходять 5 першокласників.)
1 учень: Школа! Вулик ти дитячий,
Ну, а діти, як бджолиний рій.
Вчаться тут і йдуть сюди терпляче
І беруть початок з нього свій.
2 учень: Як були ми дошкільнята,
То ходили в дитсадок.
А тепер вже інший час –
Зустріла радо школа нас.
3 учень: Ми тепер – не просто діти,
Шестирічки-неумійки,
Шестирічки – перший клас,
Школярі тепер всі з нас.
4 учень: Якщо вчимося ми у школі,
То звемося – школярі.
Радо в школі зустрічають
Однокласники мої
5 учень: У цьому році перший раз
Пішов я в школу в перший клас,
І першим в класі з того дня
З”являтись став до школи я.
Ведуча: Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України. Школу, так, саме школу українці поставили в один ряд з такими словами як мама, Україна. Ми - українці – нація, яка споконвіку прагне багато знати.Школа плекає розум нації. Для всіх звучить пісня про школу
(Діти співають пісню про школу).
Звучить музика. На сцену виходять сім дівчаток у сукнях кольору веселки. Кожна з них підходить до квітки-семицвітки, бере одну плюстку, читає прислів’я і розповідає про свій предмет.
Дівчатка (разом): Ми - сім кольорів веселки.
Вводимо вас, діти, в веселковий світ знань.
1 дівчинка (в червоному): У школі вас навчать читати,
Бо хто багато читає, той багато знає.
А книжка вчить, як на світі жить.
На читанні вас навчать читати,
Вчення – світ, а невчення – тьма.
З книги легко світ пізнати,
Книга все розкаже вам сама.
Книга допоможе мандрувати
По землі і навіть до зірок,
З нею можете повсюди побувати,
Ви ж зробили лише перший крок.
Книга мудра і багато знає,
Вчить людину, як на світі жить.
Мудрий той, хто книжечку читає,
Знайко завжди спереду біжить.
2 дівчинка ( у жовтогарячому – рідна мова):
Пишуть не пером, а розумом,
Хто навчиться грамотно писати,
Тому всі відкриються путі
Й допоможе іншим у житті.
Той, хто рідну мову поважає,
Живучи у рідному краю,
Той усі вершини подолає
І не зрадить матінку свою.
Свою рідну неньку Україну
Берегтиме кожен день і час.
І стоятиме за неї до загину,
Бо земля ця дорога для нас.
3 дівчинка ( у жовтому) – математика:
"Математика – гімнастика для розуму”.
Математика- наука найточніша,
Її треба наполегливо учить.
І чим далі – тим вона складніша,
Та без неї людям не прожить.
4 дівчинка ( у зеленому) – природознавство:
"Весна красна квітами, а осінь – плодами”.
Земля – це найбільше диво.
Оточує нас дивосвіт.
І довкілля таке красиве
Всіх приваблює з юних літ,
Все в гармонії в цьому світі,
Флора, фауна і зірки.
Тож природу потрібно любити.
І другом їй бути завжди.
Кожну річечку і озерце,
Не забруднюй, а очищай.
Полюби і прийми до серця,
Бережи зелен світ і знай!
5 дівчина (у блакитному) – світ музики:
"Музика без язика, а людей скликає”
Всіх людей краса єднає,
Щастя, радість нам дає:
Всяк від радості співає –
І такі уроки є!
Всіх тут музики навчають,
Лунай, пісенний водограю!
Котки весело стрибають,
Ну, а ти їх заспівай.
(Першокласники співають пісню "Лисичка”)
6 дівчинка (у синьому) – фізкультура, спорт.
"У здоровому тілі – здоровий дух”.
Головне завдання – всім здоровим бути,
Мусиш сам подбати – і не вередуй.
Тож про фізкультуру як же нам забути?
Дух і волю, тіло вправами гартуй!
І зарядку треба нам щодня робити,
Й бігати, стрибати – всім потрібен рух!
А без цього, діти, в світі не прожити.
Лиш в здоровім тілі є здоровий дух!
(Проводить з першокласниками фізкультхвилинку)
7 дівчинака (у фіолетовому)- праця, малювання:
"Праця людину годує, а лінь марнує”
Мала бджола, а й та працює!
Тому і ти живи в труді,
Бо труд годує, а лінь – марнує.
Працюй – не будеш у біді.
Привчай до праці руки, друже,
А голові давай знання.
Майстерності навчайся дужче,
Будь наполегливим щодня,
Ще вчися гарно малювати,
Бо в світі стільки є краси,
Щоб світ у фарбах передати,
І людям цю красу нести.
(Лине тиха музика. Дівчатка-кольори залишають сцену.)
Лінь: я вітаю вас. Я –Лінь!
Живу вже сотні поколінь!
Всі мене люблять, всі чекають.
Коли прийду – не проганяють!
І я вас, діточки ,люблю,
За лінощі вас поважаю!
Сама нічого не роблю
І вам усім того бажаю!
Ведуча: Не соромно? Що кажеш ти?!
Не псуй нам свято, геть іди,
Бо ледарів між нас нема!
Так діти?
Діти: Так!
Лінь: І тут прогнали… Та дарма.
Я все одно на вас не злюсь.
Покличте – я умить з’явлюсь .
Я сяду тут і почекаю,
Послухаю, по позіхаю…
(Сідає збоку.)
Ведуча: Сьогодні свято – «Посвята в учні». Минуло вже два місяці з того часу, як ви стали першокласниками, школярами. Ви вже дечого навчилися, полюбили школу.
Чи не так?
- Порахуйте від 10 до 1.
- Яке число менше від 2?
-Скільки складів у слові «школа»?
- Хто читати вміє, той їх розуміє. (Букви)
Кулька крутиться, працює,
А з-під кульки – рідина.
Швидко літеру малює
На папері – ось вона. (Ручка)
Дуже я потрібна всім –
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу. (Книга)
Є чарівник у школі в нас.
Ану, впізнайте, хто він?
Озветься – тиша йде у клас.
Озветься ще раз – гомін.
Щоб не спізнитись на урок,
Нам голос подає… (Дзвінок)
Біля школи на перерві
Дітлахів гурти веселі.
Одні бігають, стрибають,
Інші щось розповідають,
Дехто весело сміється,
Бо у них все удається.
Раптом продзвенів дзвінок.
Всі побігли на … (Урок)
Лінь: Я сиділа, позіхала,
Все чекала і чекала,
Коли мене хоч хтось гукне.
Ви що – не любите мене?
Я –Лінь! Учитись не бажаю
І школи я не поважаю…
Ведуча: Я ж тобі сказала вже:
Нема тут ледарів!
Лінь: Невже????
Ведуча: Діти, покажемо всім, та й Лінь нехай переконається, що ви вчитеся старанно і вже багато чого навчилися. Згодні?
Лінь: Не вірю я, такого не буває!
Я ще до вас у клас прийду
І друзів тут собі знайду!
Ведуча: Діти! Є серед вас такі,що хочуть бути ледарями, дружити з Лінню?
Діти: Ні!
Ведуча: Давайте сьогодні переконаємо Лінь, що потрібно навчитися у школі!
Ведуча: А зараз – казка. Дивіться, всі будь ласка! «Як Лінусь перестав лінуватися».
1-й ведучий: Жили на світі два коти:
Лінусь і Мурчик – два брати.
2-й вед.: Лінусь на сонечку лежав,
А школи він не поважав.
Лінусь: Нащо мені вчитися?
Не люблю трудитися!
Краще буду тут лежати,
Вгору лапки задирати.
Спати буду – скільки схочу!
Дні і ночі, дні і ночі!
(Лягає, потягується.)
1-й вед. : А Мурчик вчився так, як слід.
Це був старанний дуже кіт.
Мурчик (з букварем): Ходжу я в школу залюбки!
Читати вчуся я книжки,
Писати й рахувати,
Щоб все на світі знати!
2-й вед.: Якось до котів у гості
Завітав знайомий Костик
Рибу він приніс смачну,
Та шкода лише одну!
Костик: Дам тому, хто відгадає,
Скільки сім плюс три.
Хто знає?
Мурчик: Десять!
1-й вед. : Мурчик відповів
І смачну рибку з’їв !
А Лінусь цього не знав,
Тільки лапку облизав.
2-й вед. : Потім ще прийшла Тетянка.
Тетянка: Ось – свіжесенька сметанка!
Хто скаже, скільки два і шість,
Той цю смачну сметану з’їсть .
Лінусю ,скільки?
Лінусь: Я не знаю….
Тетянка: Тоді я в Мурчика спитаю.
Мурчик: Це вісім, точно знаю я!
Тетянка: Бери! Сметанка ця – твоя!
Лінусь: То он як вигідно навчитись!
Не буду більше лінуватись!
Піду до школи і навчуся!
(Бере портфель)
Тетянка, Мурчик, Костик (разом): Ти правильно сказав ,котусю!
Ведуча: Учиться, діти , й ви старанно!
Не тільки рибку і сметану –
Усе вам принесуть знання –
Яскраве світло серед дня!