Повідомлення "Форми та методи самовиховання як фактор самовдосконалення особоливості"

САМОВИХОВАННЯ ЯК ВИЩА ФОРМА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Самовиховання – це свідома діяльність, спрямована на якомога повнішу реалізацію людиною себе як особистості. Ґрунтуючись на активізації механізмів саморегуляції, самовиховання припускає наявність ясно усвідомлених цілей, ідеалів, особистісних смислів. Самовиховання перебуває в нерозривному взаємозв’язку з вихованням, не тільки підкріплюючи, а й розвиваючи процес формування особистості.

Самовиховання особистості є формою усвідомленого саморозвитку. Самовиховання розглядається як вид внутрішньої діяльності, націленої на вироблення вмінь, навичок, здібностей, якостей для її самоствердження і самореалізації в суспільстві.

На думку Р. Скульського, «дуже важливо, щоб майбутній учитель усвідомив свій професійний ідеал як своєрідну модель, на яку орієнтуватиметься у процесі навчання та самоосвіти, виховання та самовиховання». Самовиховання є не просто особистою справою кожного, це громадянський обов’язок, тому що воно виступає і як суспільно необхідний соціальний процес, і як особистісна діяльність, що відбувається за власною ініціативою з розвитку своїх сил і здібностей.

При цьому, самовиховання ефективне, коли воно здійснюється в реальній праці, суспільно-корисній діяльності, коли прагнення особистості до самовдосконалення не завдають надмірних зусиль в подоланні труднощів, що зустрічаються на шляху до мети, то це може призвести до розчарування у своїх здібностях, і особистість врешті-решт задовольняється у своєму розвитку тим, що вдається досягти без особливих зусиль.

Процес оволодіння мистецтвом самовдосконалення складається з трьох етапів. Перший етап у процесі самовиховання – це розуміння тих специфічних вимог, які потребує від педагога педагогічна діяльність і оцінка власних знань, умінь, здібностей і співвіднесення їх з вимогами професії. Другий етап – усвідомлення змін, які необхідно провести у самому собі і розробити програму дій для цього. Третім етапом виступає реальна самовиховна діяльність, усвідомлені дії вчителя для самозміни.

До основних причин, що впливають на процес самовиховання Л. Рувінський відносить: по-перше, характер діяльності особистості у вихованні будь-яких якостей або виправленні тих чи інших недоліків. По-друге, характер самовиховання залежить від внутрішнього світу самої особистості. По-третє, характер самовиховання залежить певною мірою від специфіки його задач.

Однією з умов особистісного самовдосконалення особистості майбутнього вчителя є процес самовиховання, який нерозривно пов’язаний з самоуправлінням і спрямований на усвідомлену зміну своєї особистості, реалізацію себе як особистості Тож, самовиховання, самовдосконалення особистості – це не короткий епізод в житті індивіда, воно є програмою довготривалої дії.

Отже, самовиховання – це систематична, послідовна робота особистості з
удосконалення своїх позитивних і усунення негативних якостей. Тільки
чітко визначившись у своїх сильних і слабких сторонах, людина ставить
завдання розвинути себе, збагатити свій творчий потенціал – здібності,
потреби, смаки, інтереси, цінні особливості характеру, волю, духовний
світ, моральні якості, одночасно усуваючи свої недоліки. Але оскільки в
основі кожної особистісної якості лежать звички, то самовиховання і
являє собою, власне кажучи, формування позитивних звичок і викорінювання
шкідливих, що заважають у житті.