ПОВІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЗЕМЛЯ» — ПСИХОЛОГІЧНЕ ТРАКТУВАННЯ ВІЧНИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДИНИ І ЗЕМЛІ, ЗЛОЧИНУ Й КАРИ НА УКРАЇНСЬКОМУ МАТЕРІАЛІ. ПСИХОЛОГІЗМ І СИМВОЛІЗМ ТВОРУ ЯК НОВАТОРСТВО О.

Урок № 41–42

ПОВІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЗЕМЛЯ» — ПСИХОЛОГІЧНЕ ТРАКТУВАННЯ ВІЧНИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДИНИ І ЗЕМЛІ, ЗЛОЧИНУ Й КАРИ НА УКРАЇНСЬКОМУ МАТЕРІАЛІ. ПСИХОЛОГІЗМ І СИМВОЛІЗМ ТВОРУ ЯК НОВАТОРСТВО О. КОБИЛЯНСЬКОЇ. ПОНЯТТЯ ПРО МОДЕРНІЗМ

Мета: розкрити складний і суперечливий образ українського села з одвічними проблемами, морально-етичними принципами, визначити тему, проблематику, головний конфлікт твору; розкрити глибокий психологізм і символізм як новаторство О. Кобилянської; розвивати вміння давати обґрунтовані відповіді; прищеплювати любов до народної моралі.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст повісті «Земля», висловлювання видатних людей про повість; прислів’я про землю, таблиця «Модернізм».

                                                    ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотиваційний етап

1. З’ясування емоційної готовності до уроку

2. Рефлексія з метою актуалізації суб’єктного досвіду

Продовжити речення «Мені цікаво знайомитися з творчістю О. Кобилянської, бо…» або «Творчість О. Кобилянської викликає в мене почуття…»

3. Актуалізація й перевірка засвоєних знань. Тести

1. Перші твори О. Кобилянської написані мовою:

А російською;

Б українською;

В румунською;

Г німецькою.

2. Перший друкований твір О. Кобилянської:

А «Людина»;

Б «Земля»;

В «Апостол черні»;

Г «Царівна».

3. О. Кобилянська активно розвивала в українській літературі тему:

А влади землі над людиною;

Б становище освіченої, культурної жінки в суспільстві;

В проблеми взаємин інтелігенції та селянства;

Г життя буковинських селян.

4. Олена Ляуфлер — героїня повісті:

А «Царівна»;

Б «Вовчиха»;

В «Людина»;

Г «В неділю рано зілля копала».

5. Хто з німецьких філософів кінця ХІХ ст. вплинув на художній світ О. Кобилянської?

А Гегель;

Б Ніцше;

В Геккель;

Г Кант.

6. Суспільна діяльність О. Кобилянської пов’язана з:

А «Товариством руських жінок на Буковині»;

Б народницьким рухом;

В більшовицькими гуртками;

Г гуртками, які поширювали ідеї соціал-демократії.

7. Хто назвав О. Кобилянську «пишною трояндою в саду української літератури»?

А І. Франко;

Б Леся Українка;

В С. Окуневська;

Г М. Старицький.

8. Укажіть головного героя повісті «Земля».

А Михайло;

Б Івоніка;

В Сава;

Г земля.

9. Розмістіть епізоди повісті «Земля» відповідно до сюжетної послідовності. (2 б.)

А Михайла забирають у військо;

Б весілля Парасинки і Тодорики;

В Рахіра дізнається, що Анна чекає дитину;

Г Сава убиває Михайла;

Д Марія проганяє зі своєї хати Анну.

10. Назвіть головні сюжетні лінії повісті «Земля».

4. Слово вчителя

Кожна талановита книга залишає в душі й серці читача глибокий слід. Вона — як мудрий співбесідник, якого, буває, зустрічаємо в житті і ніби відразу стає він тобі близьким. Коли приходить час розлучатися, душу огортає жаль. Та книга залишає

в душі уважного читача зерна життєвої науки: так добре робити, а так — не можна, гріх.

Можна з упевненістю сказати, що до таких літературних творів належить повість О. Кобилянської «Земля».

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку, цілевизначення

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

1. Слово вчителя

У народі кажуть: земля дає все і забирає все; земля — наша мати-годувальниця; не випускай землі з рук, бо діти проклянуть; на чужій землі не доробиш хліба; доки земелька, доти й розум в Омелька.

Так селянин-хлібороб відобразив своє ставлення до землі, показав, яке значення вона має в його житті.

·         Прокоментуйте ці народні афоризми.

Предковічне прагнення людини мати землю відображене не тільки у фольклорі. Проблема землі широко порушувалася і в літературі.

2. Коротке повідомлення заздалегідь підготовленого учня

«Тема землі й людини в українській і світовій літературі» (І. С. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»; М. Коцюбинський «Fata morgana»; Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; І. Карпенко-Карий «Хазяїн», «Сто тисяч»; Е. Золя «Земля»; А. Чехов «Мужики»; Г. Успенський «Влада землі»; О. Бальзак «Селяни»; В. Реймонт «Селяни».)

3. Слово вчителя

У 1901 році Ольга Кобилянська завершує роботу над широким полотном, яке назвала просто й водночас змістовно — «Земля». Цей твір одержав високу оцінку видатних майстрів слова, визначився як вершина творчості письменниці.

М. Коцюбинський писав авторці: «Я просто зачарований Вашою повістю,— все: і природа, і люди, і психологія їх — все це робить таке сильне враження, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу».

А Гнат Хоткевич про «Землю» писав: «…Се річ високої літературно-артистичної вартості, річ така, що зробила би честь і не нашій літературі».

·         Яке враження справила повість на вас?

·         У чому таємниця популярності повісті «Земля»?

(Учні висловлюють свої міркування.)

Інтерес до твору не зникає, мабуть, тому, що в ньому порушені вічні проблеми добра і зла, любові й страждання, переплелися мотиви суспільні й особисті.

О. Кобилянська торкнулася найсокровеннішого для українця — землі. Вона відобразила життя найчисленнішої верстви населення — селянства. А українці, як відомо, хліборобська нація, село для України — прамати. Саме там формувалася наша мораль, культура, звичаї, традиції. Кожен із нас несе в собі щось від села, від землі.

4. Життєва основа повісті, історія написання

Соціально-психологічна повість «Земля» написана на основі реальної трагедії братовбивства: 1894 р. в с. Димка поблизу Чернівців стався нечуваний злочин — брат убив брата. Ольга Кобилянська мала в Димці родичів, особисто знала старого Костянтина Жижіяна та його синів Михайла й Саву. Вони молдавани за національністю. Знайома була і з коханкою Сави Маріукою Магас (у творі це Рахіра Чункач), а образ Анни списала з наймички, яка довгий час працювала в Кобилянських. Робота над повістю вимагала великого напруження нервів. Ольга Кобилянська зазначала: «Факти, що спонукали мене написати «Землю», правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з’явиськом тих фактів, і коли писала — ох, як хвилями ридала!..»

Трагедія в конкретній родині привернула увагу письменниці до з’ясування її причин, до глибокого дослідження внутрішнього світу і дітей, і батьків. Так постала широка картина суспільних і родинних стосунків у буковинському селі, і на українському

матеріалі реалізовувалася одвічна глобальна тема прагнення селянина бути господарем на землі.

5. Бесіда

·         Як ви розумієте узяті за епіграф слова норвезького романіста Йонаса Лі «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях вона найглибша»? (Витоки наших учинків — у душах. Центр уваги письменниці не безодня навколо нас, а душа й серце людини. Саме ця безодня породжує переступ)

·         Яким постає українське село кінця ХІХ — початку ХХ століття? Що його хвилює, які думки, які суперечності розривають? (Село в Україні споконвіку було мінідержавою, а родина була маленькою державою у цій державі. Тут сусідили друзі й вороги, багаті й бідні, пани й наймити. Кожен має свій біль і свою радість, кожному по-своєму важко. Окремі лиш живуть безтурботно, як Сава й Рахіра. Та про щоб не йшлося, найголовнішою для всіх селян є земля. Вона живе в їхніх думках, мріях, у добрих, і злих намірах. Земля — творець й руйнач, щастя й недоля. Образ землі постає у творі більше двохсот разів)

(Учні наводять цитати для підтвердження своїх думок.)

·         Чи можна засуджувати чи звинувачувати селян у такому фантастичному ставленні до землі? Чи викликає у вас подив таке ставлення? (Звичайно, ні. Бо тільки земля робить селянина хліборобом, господарем, дає смисл його життю. Але земля — це не лише власність. Це і радість селянина від результатів своєї праці, радість від того, що він «ходить коло неї», тобто працює на землі, це й краса краєвидів, і впевненість у завтрашньому дні. А ще — край, де ти народився і зріс. Але, на жаль, не кожен здатний осягнути весь багатющий зміст слова «земля». Ставлення нас, українців, до землі і визначає нашу сутність. Залежно від своєї моралі й духовності розуміють його персонажі повісті Ольги Кобилянської. А як результат цього — взаємини в родині, між односельцями, мета в житті, духовні орієнтири)

6. Літературне дослідження

«Проблема злочину й кари в повісті О. Кобилянської "Земля”»

Проблемно-пошукове завдання

·         Доведіть, що в повісті домінує національна християнськоетична оцінка кровного переступу та його внутрішніх потаємних причин.

(Учні досліджують текст, висловлюють свої думки, аргументують. Учитель при потребі допомагає, ставить запитання.) 

·         Як ставляться односельці до Івоніки Федорчука і чому?

·         Як Федорчуки ставляться до синів?

·         Що змусило Михайла інакше глянути на світ?

·         У чому причина гріхопадіння Сави?

·         Як на образі Марійки реалізується проблема переступу й кари?

·         Чи виховували належно Федорчуки своїх синів? У чому помилки такого виховання?

·         Чи можна назвати любов Сави до Рахіри і Михайла до Анни однаковою?

·         Доведіть тезу «Любов виникає з любові: коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». (Г. Сковорода)

Матеріал для вчителя

У повісті домінує насамперед національна християнсько-етична тема кровного переступу і його внутрішніх потаємних причин.

Сім’я сільського газди Івоніки Федорчука тримається на культі праці. Її голова є взірцем добропорядності: став добрим господарем завдяки важкій, але чесній праці, любить неоднакових за вдачею синів і дружину Марійку — чесну, працьовиту, ощадливу до скупості, але й очерствілу через пожадливість.

Любов до синів визначає й батьківські клопоти. Чесний, працьовитий Михайло (саме він є спадкоємцем добропорядності свого батька) змушений покинути землю, кохану батьків і йти на ненависну службу. Але це дає можливість сільському хлопцеві по-

іншому глянути на світ: над ним уже немає влади матеріального. Він розуміє, що щастя — в любові, заради якої можна прожити і без маєтків, без землі. Тобто земля перестала бути всеосяжною метою, як у батька й матері.

Журби й неспокою завдає батькам молодший син Сава, у якого не лежить душа до праці, до землі. Не має він приязні і до людей. Сава розумний і хитрий: «…розумний він уже й тепер… Ой, іще й який розумний. Який молодий, а він перехитрить вам хоч би й якого заводіяку. Лише його лінь гризе мене, він не любить землі. Дарма що ходить по ній, що толочить її, дарма що живе з неї. Що вона носить його».

Лише за однієї умови Івоніка готовий дати спадщину: Сава повинен з пошаною ставитися до праці, до землі: «Але вона не перейде в його руки, як він не зміниться,— се я йому вже раз говорив і ще буду говорити».

Тяжкий злочин Сави починається з гріховного генетичного коду: у хлопцеві, що з обличчя схожий на матір, переважає її зле начало, стимульоване оточенням. Марійка була скупою,Черствою, недоброзичливою до бідноти, поважала тих, хто мав землю й гроші. А ще мати, яка турбується за долю синів, вірить ворожкам, що засуджується церквою. І вже згодом, після смерті Михайла, Марійка вбиває пам’ять про сина — духовно здорову

родову гілку. Це засвідчує, що відбувається «десакралізація» образу матері, відхід від традиційного трактування. Любов до синів, зокрема до братовбивці Сави, у Марійки має хворобливий характер. Патологічна, не властива українській матері (та й узагалі всім матерям) любов до сина, злочин, якого не хотіла визнавати, переходять у ненависть.

Згодом Марійка відчує провину перед Анною і перед померлими, невизнаними колись онуками, а почуття приязні чи ненародженої любові перенесе на дитину Анни й Петра. «Сама всьому винна. Сама самісінька вона. Дрижачими руками наповняє дитині

капелюшок лакітками, на які здобувається самітна оселя в полі. Сушеними овочами, горішками, іноді й булочкою — і відсилає додому. Неспокійним поглядом і давно зміненим зором наказує дитині вертати скоро до мами… Воно вертається послушно пильненьким кроком і ущасливлене до мами, а нещасна здіймає грізно кулак і грозить страшно в сторону, де проживає той, що винен у її горі. Нехай Господь поступить із ним, як він собі на те заслужив».

Такою залишає письменниця свою героїню у стані каяття за власний гріх і в ненависті до проклятого нею сина-братовбивці.

Марійка та Івоніка допустили багато помилок у вихованні своїх синів. Так, Марійка не покарала малого Саву, коли він кинув джмеля своєму кривдникові за пазуху і той від укусів помер.

Вона не змусила сина спокутувати цей великий гріх і усвідомити тяжкість провини. Отже, момент для виховання був утрачений. Тоді в Марійки переважила сліпа материнська любов. Пізніше Сава став ніби пасинком. Наприклад, Михайлові мати посилала

до війська і куртку, і білий хліб, а Саву годувала позавчорашньою кулешею з олією. Батьки постійно залякували синів, що вони можуть позбутися безцінного багатства — землі.

Учинки Сави О. Кобилянська психологічно вмотивовує і надає їм містично-релігійного звучання. Сава не просто легковажний чи ледачий. Людина з такими рисами може бути незлою, богобоязливою, боятися гріховних учинків, бути не здатною на вбивство з власної волі. Сава ж — людина з потаємними, нечесними намірами, у ньому переважає гріховне. Про це свідчить навіть портретна деталь: «безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимне й несупокійне… холодним, мов ніж, зимним блиском,

що постепенно змагався, випіхав від себе».

На відміну від кохання Михайла й Анни, у Сави до Рахіри любов не серця, а плоті, любов-пристрасть. У ній закладено гріховне, демонічне начало: їхні матері є рідними сестрами. За неписаними моральними законами нашого народу і за Божими заповідями така любов — великий гріх, бо є кровозмішанням. Сава й Рахіра ігнорують традиційні моральні канони, стають носіями повної свободи — свободи від «пут» совісті, свободи від Бога.

З’ясування питання глибокого психологізму й символізму твору «Земля» О. Кобилянської

Слово вчителя. З’ясовуючи питання злочину й кари в повісті «Земля», ми переконалися, що О. Кобилянська подає передусім психоаналітичну мотивацію людських дій, учинків, помислів, котрим авторка надає містично релігійного звучання.

Зважаючи на це й на тему твору, визначте жанр повісті і доведіть свою думку.

(Соціально-психологічна повість. Суперечності, які виникають, мають не тільки побутовий, а й соціальний характер, проявляються певні закономірності суспільного життя в цей історичний період.)

Учитель. Ця повість має потужний ліричний струмінь. І в цьому ми переконалися. Письменниця в листі до Осипа Маковея зазначала: «Я вклала в «Землю» всю повагу душі своєї, се праця з народного буковинського життя, вірно змальована».

Тому є всі підстави назвати повість «Земля» ліризованою психологічною прозою.

Пошуково-аналітична робота з текстом у групах

·         Знайдіть образи-символи, сцени-символи і поясніть їх. (Учні працюють, а потім звітують.)

Матеріал для вчителя

Уся повість ніби зіткана із символічних деталей, багатозначущих, фатальних, застережливих епізодів.

Уже на першій сторінці повісті є така промовиста деталь: Михайло запрошує Анну до танцю, та в скрипці обривається струна — і музика змовкає. Обірвана струна, очевидно, символізує, передвіщає нещасливу долю, навіть обірване життя.

Учні називають інші символічно-містичні деталі: смерть улюбленого Михайлового теляти; кров уже неживого Михайла, що з’явилась на подушці, коли вбивця підійшов до своєї жертви (указує на новітнього Каїна); свічка, що горіла в головах покійного Михайла, упала, покотилася до ніг Сави і тут згасла — також Боже свідчення про смертний гріх злочинця.

Образ Івоніки також символічний.

Батько не відвертається від сина, проклятого матір’ю, хоча свідомо, заради честі сім’ї, ховаючи речовий доказ убивства, дає зрозуміти: йому відоме ім’я вбивці. Івоніка продовжує любити Саву. Але ця любов — надія, що мала б повернути блудного сина.

Смерть Михайла не зробила Івоніку черствим і бездушним. Він співчутливо ставиться до Анни й Петра. Тяжкі випробування, що випадають на долю цієї людини, символічно називають риси багатьох біблійних праведників (багатостраждальний Йова) у конкретному національному характері.

Символічною постає й природа: ліс, де знаходять убитого Михайла, місячне сяйво, що прорізує темряву, зоряне небо. Та пейзажі переважно сірі, похмурі, як сумне, безрадісне життя буковинського селянина. Образ самої землі глибоко символічний. Це

та сила, яка, по-різному впливаючи на людину, будить зорові, благородні чи звірячі інстинкти.

Слово вчителя

І модерністична проблема сакрально-містичного зв’язку людини із землею, і глибокий психологізм, і символізм повісті, інші твори О. Кобилянської дають підстави стверджувати, що проза письменниці — найяскравіша модель раннього українського модернізму.

7. З’ясування поняття «модернізм» (див. додаток)

V. Підсумок

Прокоментуйте головну проблему, порушену у творі.

Письменниця порушує давню, як світ, проблему переступу моралі та його наслідки, що впливають на подальше життя.

Ми приходимо у світ, як чистий аркуш паперу. Книгу свого життя пишемо самі. Наше серце вчиться любити й бути відповідальним за вчинки. Кожна людина не ідеальна. Хоч би якою доброю й глибоко духовною вона була, все одно інколи чинить не так, як

велить обов’язок Людини. Та гріх може бути прощений за умови щирого каяття й спокути, за умови очищення душі. А зло завжди повертається до того, хто його зробив і не покаявся. Життя Сави без каяття й спокути страшне. Суд і справедливий вирок убивці

були б кращим вибором, ніж нестерпні муки совісті, людський осуд.

VІ. Рефлексійно-оцінювальний етап

1. Рефлексія

·         Чи актуальна проблема злочину й кари та духовного очищення (катарсису) сьогодні, у ХХІ столітті?

2. Само- та взаємооцінювання

VІІ. Домашнє завдання

1. Підібрати цитати до характеристики образів-персонажів.

2. Підготувати переказ біблійної легенди про Каїна й Авеля (індивідуальне завдання).

3. Скласти асоціативний ряд, або інформаційне гроно, або схему «Земля і людина».

Очікувані результати.

Земля — жива, тримає у своїх міцних обіймах, окрилює, радує, сповнює надіями; мучить, розчаровує; доводить до братовбивства; Земля — творець і життєдайна сила; земля — молох, страшна сила, мірило духовних цінностей.

Додаток

Модернізм

Модернізм (від фр. moderne — новітній, сучасний) — філософсько-естетична й художня система, що склалася на межі XIX–XX ст. і об’єднала новітні напрями й течії, яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша творча свобода у його розкритті.

Ознаки модернізму:

1. Орієнтація на Західне мистецтво.

2. Співвіднесеність із часом.

3. Інтелектуалізм.

4. Антинародництво.

5. Індивідуалізм.

6. Фемінізм.

7. Зняття культу табу.

8. Сексуальна революція.

9. Деканонізація.

10. Формалізм. 

Основні модерністські напрями й течії (в літературі)