Повторення вивченого.Перша частина. Стильові риси культурно-історичних епох. Поняття «бароко», «романтизм», «реалізм», «модернізм»: загальна характеристика стилів

Стильові риси культурно-історичних епох. Поняття «бароко», «романтизм», «реалізм», «модернізм»: загальна характеристика стилів та прояви їх у літературі й інших видах мистецтва. Жанрова система літератури. Ліричні, епічні та драматичні жанри. Письменник як творча особистість. Громадянська позиція митця як етична проблема. Повторення вивченого Тема уроку. Частина перша

Стильові риси культурно-історичних епох Із попередніх класів ви вже маєте належне уявлення про стильові риси культурно-історичних епох, адже вивчали українську літературу бароко, романтизму, реалізму й становлення на українських теренах модернізму з такими його відгалуженнями, як неоромантизм, імпресіонізм, експресіонізм, символізм; знаєте, що відповідні стильові риси кожного із цих мистецьких напрямів і течій були притаманні також тогочасним архітектурі, малярству й музиці. Функціонування та еволюцію літератури як у певну епоху, так і протягом усієї історії нації, регіону, світу називають літературним процесом. Однакова послідовність літературних напрямів притаманна більшості європейських літератур, зокрема й українській.

Усна народнатворчість

Історичні пісні: «Ой Морозе, Морозенку».«Чи не той то Хміль». Пісні Марусі Чурай: «Віють вітри», «За світ встали козаченьки». Дума «Дума про Марусю Богуславку». Балада «Ой летіла стріла».

Історичні пісні «Чи не той то хміль»: Б. Хмельницький, Жовті Води, Визвольна війна, 1648 р., Золота Вода, Золотий Брід, Берестечко.«Ой Морозе, Морозенку»: Савур-могила, Морозенко, монголо-татарська навала,«Твої думи, твої пісні не забудуть люди». Пісні Марусі Чурай (давньогрецька Сапфо) Полтава «Засвіт встали козаченьки»:українська народна пісня, авторство якої приписують напівлегендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. Визвольна війна проти ляхів (поляків), 1648 р., Маруся проводжає козака у похід. «Віють вітри, віють буйні»: починається нею «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського, сум. Народні балади «Ой летіла стріла» (три зозулі, син, удова, Дунай).«Дума про Марусю Богуславку» (Богуславка, запорізькі козаки, Маруся визволяє 700 невільників-козаків із неволі), Великдень. Повторимо: що нам уже відомо? Усна народна творчість (фольклор)

Давня українськалітература

3. Григорій Сковорода «De libertate», «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень». 2. «Слово про похід Ігорів».1. «Повість минулих літ».

«Повість минулих літ»(монументальна л-ра)Великі твори, написані з метою зафіксувати історію Київської Русі з малою кількістю стилістичних прикрас.(про заснування Києва, про помсту княгині Ольги) — оригінальна давня українська література княжої доби. — літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі. Епос (проза)— події від створеннясвіту до часів Нестора Літописця (1113); друга назва — «Початковий літопис». ХІ - поч. ХІІ ст.ppt_x

Визначальні риси монументалізму: Відносно проста композиція творів. Отже, інша властивість, яка випливає звідси, — часта неясність композиції творів; синтаксична простота: виклад здебільшого з коротких речень, що уривчасто йдуть одне за одним, іноді навіть повторюючи попереднє; постійне використання сталих формул, які часто повторюються в тому самому творі, або розділі, або в різних розділах твору; використання невеликої кількості стилістичних прикрас; ідеологія «великодержавства», уявлення про династичну та державну єдність «Русі»; «християнський оптимізм», радість із того, що Русь «в останню годину», «одинадцяту го­дину» ще покликана Богом до християнської єдності. Іноді формула по­вторюється кілька разів протягом викладу. Характерна риса — думки викладу часто концентру­ються в певну афористичну формулу, здебільшого наприкінці викладу. Літературне завдання цілого твору або принай­мні кожного окремого розділу зосереджене на одній думці й рідко відходить від неї.

(орнаментальна література)Ліро-епос (віршована розповідь)«Слово про похід Ігорів»Зміна часопростору, багате вживання стилістичних прикрас і художніх засобів.- оригінальна давня українська література;княжа доба; героїчна поема; події 1185 р. Заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.1. Вступ (пісня Бояна) – роздуми автора над манерою описування подій.2. Основна частина (кілька оповідань):– виступ Ігорової дружини;– похід;– битви з половцями;– сон і «золоте слово» Святослава;ХІІ- ХІІІст.

«Слово про похід Ігорів»– «плач Ярославни»;– втеча Ігоря з полону3. Закінчення (величання Ігоря, князів і дружини).«Віщий» сон і «золоте слово» князя Святослава є центральним епізодом.Ігор, Святослав (батько Ігоря та Всеволода), Ярославна, Гзак, Кончак, Овлур (допоміг утекти Ігорю з полону), Боян (мислю по древу розтікся)Затемнення сонця,сили природи. Дон, Дінець. Вовк, тур, сокіл. Оригінал твору відкрив граф А. Мусін-Пушкін(1800)

БАРОКО (ХVІ- до кінця ХVІІ ст.) — напрям у мистецтві та літературі, який прийшов на зміну Відро­дженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу. Визначальні риси бароко: посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів; мінливість, поліфонічність, ускладнена форма;тяжіння до різких контрастів, складної метафоричності, алегоризму;прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору. Піднесена урочистість. Пишність. Декоративність. Пристрасні роздуми про світ. Поєднання античності і християнства.

Він досяг внутрішньої свободи ціною відмови від соціальних благ чи, точніше, їх крихт. І хоча життя носило його просторами України, як перекотиполе, проте носило воно його тіло, а душі своєї він був хазяїн. Більше того, він не хотів офіційного визнання і був не залежний від нього, а досяг слави. Представником цього напряму є…Григорій Савич Сковорода «мандрівний філософ»(1722-17940)Ще за життя Сковороду називали «українським Сократом», «Горацієм», «Езопом», «Варсавою», тобто «сином миру».

«Всякому місту – звичай і права»«Бджола та Шершень»«De libertate»

«Всякому місту – звичай і права»Олекса Мишанич так сказав про цей твір: «Та широка картина «світу» і його мерзот, яка є у філософських трактатах, у цій пісні зібрана немов в один фокус». Олекса Мишанич

У вірші «Всякому місту — звичай і права»автор засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар: Знаю, що смерть — як коса замашна,Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, —Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь?Той, в кого совість, як чистий кришталь. Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє їм (недолікам суспільного життя) ідеал чистої совісті. Останній рядок кожної строфи, окрім завершальної, є рефреном, у якому сконденсований неспокій митця: «Лише одне непокоїть мій ум». Проблеми, порушені у творі, були насущними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права» зажив великої популярності, ставши народною піснею: відомо понад 50 її варіантів. Цю пісню виконує Возний у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка». 

У вірші «Всякому місту — звичай і права» письменник також виступає проти соціальної несправедливості, бюрократичної системи, яка існує і принижує людську гідність: Поезія відбиває історію тогочасного суспільства. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність «для чинів». Саме кріпосницький устрій зруйнував усталену мораль. На той час певна категорія людей плазувала та обтирала кутки панські, щоб мати «тепле місце». Це створило психологію селянина: виробило такі негативні риси характеру, як прислужництво, холуйство, безпринципність, самозбереження ціною життя інших. Панські Петро для чинів тре кутки,Федір-купець обдурити прудкий,Той зводить дім свій на людський манір,Інший гендлює, візьми перевір!

Значна частина поезій Сковороди залишилася поза збірником. Серед них становить інтерес вірш«De libertate» («Про свободу»). У цьому вірші автор визначає особисту свободу людини як одну з найбільших життєвих цінностей. Вірш є зразком високої патріотичної лірики. Для ліричного героя воля — найбільше багатство. Поет переймався долею селян, які за кріпацтва були віддані поміщикам у довічне рабство, тому проблема свободи в закріпаченій Україні була по-особливому актуальна. Ліричний герой, розмірковуючи над питанням, що таке свобода, заперечує порівняння цього людського блага із золотом: «Зрівнявши все золото, проти свободи воно лиш — болото».

В останніх двох рядках він згадує і славить Богдана Хмельницького як символ вольності — у другій половині XVII ст. ще живими були в народній пам'яті бої за визволення з-під національного й соціального гноблення.

Григорій Сковорода з презирством ставився до імператриці Катерини II, бо, напевно, знав, що вона, прагнучи слави освіченого монарха, листувалася з Вольтером, допомагала Руссо, а над своїм підлеглим народом чинила розправи, про це свідчить її указ від 3 серпня 1775 р. про зруйнування Запорозької Січі.

Основна думка: свобода найвище благо суспільства та багатство людини; тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».«De libertate»Тема: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини. Жанр: громадянська лірика.Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.

Збірка «Байки харківські» (30 байок) – перша збірка байок в українській літературі. Сковорода, по суті, започаткував цей жанр в Україні. Байка — невелике (віршоване або прозове) алегоричне оповідання, що має повчальний зміст. Цей літературний жанр належить до ліро-епосу. Байки Г. Сковороди мають свої особливості: деякі з них за змістом подібні до антич-них, але більшість мають оригінальні сюжети з життя. Байки Г. Сковороди стислі й лаконічні, вони складаються з двох частин: У другій — подано мораль, яку автор називає «силою». Інколи друга частина байок — «сила» — у кілька разів об'ємніша за основну й сприймається як філософський трактат. Перша – це коротка розповідь про якийсь випадок, часто – діалог, розмова персонажів -«фабула». Головне в байках Сковороди — глибокий зміст, про це він сказав так: «Байка тоді нікчемна та баб'яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини». 

Мораль байки проста: праця повинна стати для людини природною потребою, «найсолодшою поживою», «сродною, спорідненою». У цьому розкривається ідея байки Тільки тоді життя матиме зміст і красу. А паразитів, на зразок Шершня, в суспільстві не повинно бути. У праці людина відчуває радість буття, а в безділлі деградує.

«Бджола та Шершень» (епос, проза)(зі збірки «Байки Харківські») Байка в прозі) з двох частин: Фабула (розповідь)Сила = мораль (висновок, повчальна частина)Ідея «сродної праці» - праці за нахилом. Кожна людина повинна займатись улюбленою справою, тоді вона буде щасливою і принесе користь суспільству. Збірку «Байки Харківські») Г. Сковорода присвячує своєму приятелю П. Панкову.

Класицизм (ХVІІ-ХVІІІ ст.) — напрямок у європейській літературі, що орієнтувався на зразки античної літератури і зовнішньо повторював їх. Визначальні риси класицизму: раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів); мінливість, поліфонічність, ускладнена форма;тяжіння до різких контрастів, складної метафоричності, алегоризму;прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору. Класицизм, що розвивався в Європі паралельно з бароко, в українській літературі не виявився повною мірою, оскільки не мав необхідного ґрунту в суспільно-політичному устрої держави - абсолютної монархії. Але окремі елементи все ж збагатили творчість наших письменників.       Класицисти вважали, що призначення літератури —виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку мусить давати мистецтво.

Наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. риси класицизму з'являються і в українській літературі. Цей напрям в Україні, незважаючи на незначні прояви у творчості митців, знаменує перехід до єдиної літературної мови. Використання народної мови вимагали наявні в літературі українського класицизму жанри - травестія, байка, комедія, народне оповідання. Такий перехід від двомовного бароко (церковнослов'янська і народна мови) стає для України справжнім літературним відродженням. Так започатковується нове відродження українського письменства. І. Котляревський. П. Гулак-Артемовський

Нова українська. Література ХVІІІ -початку ХІХ століття

Перші три частини його «Енеїди» засвідчили: – українська мова є; – українська література – існує; – українській культурі – бути! Нової української літератури. Це добаЇї зачинатель, засновник – Іван Котляревський – гуманіст, педагог, патріот, письменник. Чому ж феноменальним є саме цей твір, чому саме він поклав початки Новій літературі?

І. Котляревський писав поему «Енеїда» 26 років Переробка однойменного твору Вергілія. Перші три частини надруковані у 1798 році. 6 розділів Літературний рід – ліро-епос. 700 віршів Написана 10-рядковими строфами чотиристопним ямбом.

1. Перший літературний твір, написаний українською мовою. 2. Надзвичайно важливий для розвитку та становлення нації, національної свідомості.3. Народ високо оцінив твір.Із часів прийняття християнства за офіційну мову правила старослов’янська, або як дехто називає її церковнослов’янська. У літературі вже XVII-XVIII ст. бачимо, як штучна мова (бо вона була створена спеціально для Русі, не була народною) не могла стримувати живого мовлення. Тому в текстах, наприклад, поетів траплялася мішанина з українських, старослов’ян-ських та інших слів. Академік О. Білецький писав: «… тим, хто мав сумнів в існуванні українського народу, Котляревський показав його як надзвичайну своєю могутністю стихію»; науковець зазначив: «історичні обставини поставили під знак питання подальше майбутнє української мови, а також і всієї української культури, коли перед самим народом постало запитання: «Бути чи не бути?», «Енеїда» Котляревського відповіла на повний голос: «Бути!»Його читали і 1798, і 1808 років, коли вийшли перші частини (до речі, без відома автора), і 1809, коли з’явилося перше авторське видання, і в тогочасних поширюваних рукописних копіях, і 1842, коли поема була надрукована повністю (вже по смерті поета), і ось уже майже двісті років українці читають її та вивчають. Тереза Робонсок назвала в своїй розвідці Котляревського останнім гетьманом України. Унікальність твору

Тема – зображення панівного класу XVIII століття.Ідея – утвердження українського народу, його ментальності, культури, мови, його волелюбного духу. Стиль – бурлескно-травестійний. Жанр – бурлескно-травестійна поема. Травестія (перевдягання) – різновид жартівливої бурлескної поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом переробляється в твір комічного характеру. Бурлеск (жарт) – вид комічної, пародійної літератури, в якій акцентована невідповідність між змістом та формою, темою та мовними засобами, наприклад, про героїчне мовиться вульгарно й грубо.

Коротко про сюжет. Сюжет нагадує Вергілієвський: Еней після загибелі Трої вирушає в подорож. Зевс озвучує долю Енея – він поїде до Риму, збудує сильне царство і всім буде ватажок.Із головним героєм та його побратимами трапляється чимало пригод: бог вітру Еол та бог моря Нептун втручаються в ту мандрівку на самому початку… Еней в Карфагені знайомиться із Дідоною,… гостює на Сицилії, … пожежею охоплено троянську флотилію, … Еней із Сивіллою у пеклі, де зустрічає батька, … острів злої цариці Цирцеї. Нарешті Еней прибуває до земель царя Латина. Його дочка Лавінія – наречена царя Турна. Та батько, познайомившись із Енеєм, думає тепер вже віддати дочку за нього. Розпочинається війна. Еней шукає допомоги у аркадян; син їхнього царя Паллант разом із троянцями – він вчить їх військовій майстерності. Вражає в сюжетній канві подвиг Низа та Евріала. Тим часом Зевс (у творі він – Зевес) гнівається на богів, які постійно втручаються у земні справи, зокрема в долю Енея, і забороняє їм це робити. Все зводиться до двобою Енея із Турном. Ось рутулець лежить на землі, його слова розчулюють Енея. Раптом він бачить на Турнові обладунки загиблого Палланта і вбиває Турна.

2. Автор докладно перелічує всіх, уміщених ним до пекла. На першому плані — поміщики-кріпосники, за ними — козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери. 3. У раю — убогі вдови, сироти, ті, які «проценту не лупили», а допомагали убогим, ті, які «жили голодні під тинами», з яких глузували, котрих ображали й «випроваджували в поти-лицю і по плечах». У пеклі ж — пани й чиновники. Рай і пекло в «Енеїді»1. Загальну картину суспільства та взаємин у ньому поет подає в описі пекла і раю. Рай та пекло населені ним відповідно до народних уявлень, як це зображено в легендах та піснях.

Пекло і рай — це втілення автором народної мрії про соціальну справедливість. Пекло зображене не стільки в бурлескному, як у сатиричному плані. Отже, У поемі не лише сказано правду про найбільше лихо — кріпацтво, про нелюдяність, жорстокість панів, а й висловлено мрію народу про соціальну справедливість: хто знущається над трудівниками, вважає їх за худобину, тому місце в пеклі.

Проблематика твору. У поемі порушено важливі проблеми - соціальна нерівність, нікчемність панства, чиновництва, можновладців, їхній розгульний спосіб життя, паразитичне існування, безкультур’я, пияцтво, хабарництво, пихатість, здирництво, зловживання службовими обов’язками, брехня, підлабузництво, лінь, зрадливість тощо. Водночас порушено й інші проблеми: захисту рідної землі; оспівування героїки України; почуття громадського обов’язку; патріотизму; утвердження людських чеснот.

Значеннятвору. Головний викривальний інструмент – сміх. Твір як енциклопедія українських  старожитностей – містяться назви професій, звичаїв, страв, одягу, предметів побуту, танців тощо. Герої твору. ЗемніБоги. Еней – троянський цар, син Венери і Анхіза; Анхіз – цар Трої, батько Енея; Низ і Евріал – тро-янські воїни; Дідона – ца-риця Карфагена; Латин – цар Латинської землі, Амата – його дружина, Лавінія (Лавісія) – їх дочка ; Турн – рутульський цар; Евандр – аркадський цар, Паллант – його син; Сівілла – жриця бога сонця Феба. Зевс ( або Юпітер) – верховний бог, бог блискавки і грому; Юнона (Гера) – богиня шлюбу, його дружина; Венера – богиня кохання, дочка Зевса, мати Енея; Еол – бог вітрів, брат Зевса; Нептун – бог моря, брат Зевса; Вулкан – бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери; Меркурій – бог торгівлі, посланець богів, син Зевса. Народ. Літературознавець О. Білецький підкреслював: «Головний герой поеми – не окрема людина, а люди. І які люди! Це люди ней-мовірної сили, з залізними мускула-ми, вродливими голосами…»

Уже із перших рядків твору ми потрапляємо у дивоцвіт українського життя і національного характеру: Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Автор зображує життя козаків, звичаї українського суспільства другої половини XVIII століття, наснажує поему неповторним українським колоритом. Так, козаки-троянці дуже люблять гарну народну пісню — душу українського народу: Про Сагайдачного співали,Либонь, співали і про Січ,Полтавську славили шведчину,І неня як свою дитину. З двора провадила в похід.

Подавши своєрідну енциклопедію побуту, звичаїв і вірувань, письменник доводить, що українці мають давній родовід, своєрідний національний характер та глибоке національне коріння. Усі ці особливості змальовані на прикладі образів Низа і Евріала — відважних героїв, патріотів, готових віддати життя заради «общого добра». Вони узагальнили всі найкращі риси народу, стали ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і краса духовного світу. Їм властиве почуття людської гідності, вони розумні і кмітливі, їх відвага не знає меж.

Героїчна вилазка Низа і Евріала у ворожий табір — це патріотичний вчинок, це вияв їх палкої пюбові до рідної землі і великої ненависті до ворога. Як земляки, вони разом завербувалися до Енеєвого війська і сумлінно несли свою службу, були відданими присязі та відважними. Низа та Евріала єднає бойова дружба, вона настільки міцна й священна, що на перешкоді їй не може стати навіть смерть. Із цього погляду знаменними є слова Евріала, які в його вустах звучать як клятва вірноcті своєму побратимові: Від тебе не одстану зроду, З тобою рад в огонь і в воду, на сто смертей піду з тобою.

Ці троянські юнаки сповнені відчайдушного прагнен-ня захистити свій народ від чужинців. Їх помисли злиті з помислами всього люду, вони виховані на традиціях батьків-захисників Трої і прагнуть подвигу та слави в ім'я батьківщини. Низ і Евріал не тільки живі національні характери, сповнені високих патріотичних почуттів, а персонажі, за допомогою яких автор намагається поєднати «природне», «натуру» (особисту їх мужність) із суспільним (із васальною вірністю). А також Котляревський підкреслює хоробрість і боєздатність козацьких військ, наголошує на їх почутті загальнодержавного патріотизму.

Отже, долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру та штучної книжної мови, її «високий» стиль, І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив«Енеїду» — оригінальний реалістичний твір, уперше написаний живою українською мовою — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури.

Значний крок у розвитку літературного процесу здійснений завдяки сентименталізму як напряму, що особливу увагу приділяв сфері почуттів і сприяв психологізації літератури. Цей напрям характеризується прагненням відтворити духовний світ простої людини і викликати співчуття до неї у читачів. Розкажіть про розвиток сентименталізму в українській літературі, його вплив на погляди і підходи до людини та спосіб відображення в художніх творах. Робота з підручником. Ст. 9.

Г. Квітка-Основ’яненко. Яскравим прикладом цього стилю є повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», «Сердешна Оксана». Сентиментальні тенденції поєднуються з реалістичними прийомами у творі І. Котляревського «Наталка Полтавка». Отже, Сентименталізм (почуття) – літ. стиль, який характеризується увагою до внутрішнього світу людини, намагання викликати у читача співчуття до героя (сльози). І. Котляревський

Визначальні риси сентименталізму: відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення; інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої; позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства; мальовничі сільські пейзажі; вільна побудова твору; підвищена емоційність зображення подій та характерів, їх нетиповість; розробка переважно епічних форм, виникнення ліро-епосу;

«Наталка Полтавка» - який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого, є «праматір'ю українського народного театру».перший драматичний твір нової української літератури,

Глядачі були вражені: замість давно обридлих палаців та аль­танок вони побачили милі їхньому серцю краєвиди рідної Надворсклянщини, а замість фальшивої мелодрами чи пустого фарсу — глибоку драму серця простої дівчини-селянки. Драматичний витвір І. Котляревського — найкраща оздоба української сцени. Анджело де Губернатіс, італійський учений

Що ж спонукало митця створити цей театральний шедевр? З цієї народної першоп’єси кожне нове покоління черпає науку почуттів, моральні взірці кохання, людської краси, благородства. О. Гончар. Причина її написання була дуже проста: ставши директором полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об'єктом смішного виступав народ, у п'єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.

Рік написання – 1819 Вперше «Наталку Полтавку» було поставлено 1819 року в Полтаві за участю знаменитого актора Михайла Щепкіна. Із цього часу починається сценічне життя безсмертної «української опери на дві дії», як назвав її сам автор. Напрям: просвітительський реалізм і класицизм  з елементами сентименталізму. За жанром «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма, глибоко національна характерами й естетичною формою, перший твір нової української драматургії, у якому поєдналися ознаки сентименталізму та просвітницького реалізму.

Темою твору є драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя (показ життя й побуту українських селян на початку ХІХ ст.; вірність у коханні людей із народу).Ідея: втілення народного ідеалу української жінки, її мораль­ної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сіль­ської верхівки в образах виборного і возного. Основна думка: офіційна мораль тогочасного суспільства су­перечить гуманістичним принципам.

Головні герої твору. Наталка Полтавкаїї коханий Петромати Горпина Терпелихавозний Тетерваковський виборний Макогоненкобурлака. Микола

Особливості твору. Письменник реалістично зобразив життя «простолюду», кри­тично засудив тодішнє суспільство (хабарництво, обдурю­вання, зверхність багатих над бідними та ін.). Якщо тогочасні політичні опери мали переважно розважаль­ний характер, то п'єса I. Котляревського — серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання. Автор змалював взаємини між простими людьми, використав не­вичерпні скарби народної розмовної мови і пісенної творчості.

Композиція твору. Експозиція: початок першої дії, де читач знайомиться з міс­цем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи) та головною ге­роїнею твору (Наталкою). Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже лю­бить Петра і чекає його з далеких мандрів. Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб із паном возним і діє через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який по­вертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя за­коханих — майнова нерівність. Зав'язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір воз­ного одружитися з Наталкою, у цьому йому має допомогти ви­борний Макогоненко. Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною возного. Розв'язка: благословення матері Наталки і Петра на одру­ження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щоб зробив її благополучною». Дія відбувається в одному полтавському селі.

Вплив класицизму та сентименталізму на розвиток дії у п'єсіДеякі літературознавці стверджують, що п'єса — твір сен­тиментальний, що почуттєвість дійових осіб перебільшено. Сентиментальність в образах На-талки й Терпилихи, що проявля-ються у висловлюваннях, вчин-ках і поведінці, стосунках між ге-роями, випливає з особливостей психології українців. Ця особли-вість є органічною частиною цільних, життєво правдивих образів-персонажів п'єси. Деякий надмір почуттєвості, навряд чи властивий наймитові-бурлаці, її можна відмітити лиш у характері Петра. Слід звернути увагу на те, що дія у творі починається вранці (Наталка йде по воду), а завершується, коли вже «сонце ни­зенько, вечір близенько». У цьому виявляється вплив кла­сицизму («єдність часу»). Однак існує інша думка: возний прагнув чимшвидше одержати Наталку у своє «вічноє і потомственноє владєніє», а тому сватання й заручини було об'єд­нано, для цього вистачило й одного дня.

Над музичним оформленням п'єси працювали Микола Лисенко, Анатолій Барсицькии, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та ін. У 1890 р. М. Лисенко поклав твір на музику, і його опера «Наталка Полтавка» стала шедевром світового мистецтва. Усього в тексті налічується 22 пісні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ЛІТЕРАТУРА:1. Українська література (профільний рівень) : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / О. В. Слоньовська, Н. В. Мафтин, Н. М. Вівчарик. – Київ : Літера ЛТД, 2019. – 320 с. ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ: Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа -URL: https://uk.wikipedia.org/wiki. URL: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-kotsyubinskogo/URL: https://www.google.com/search?q. URL: http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh. URL: https://narodna-osvita.com.ua/471-panteleymon-kulsh-chorna-rada-analz-tvoru-kritika-citati.html. URL: https://ukrlit.net/textbook/10klas_10/7.html

Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіАвтор ресурсу