Повторювально-узагальнювальний урок Національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницька

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА

УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПРОТИ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО В СЕР. XVII ст.

Мета:

навчальна: ознайомитися із історіографією національно-визвольної війни в середині XVII століття (українські історики XIX століття), сформувати історичні знання про підсумки війни і значення її для українського народу; домогтися розуміння причинно-наслідкових зв’язків в основних явищах і процесах періоду національно-визвольної війни;

розвиваюча: розвиток історичного мислення, критичного осмислення минулого, прогнозування майбутнього;

виховна: рсвідомлення ролі і місця України в Європі, підготовка учнів до свідомої активної участі в суспільному житті нашої держави; формування в учасників навчально-виховного процесу відповідальності за долю Батьківщини; виховання почуття патріотизму.

Тип уроку: повторювально-узагальнюючий (відповідно до методу проектів)

Обладнання: плакати-проекти «1654 р. - Україна в складі Речі Посполитої»; «Україна - незалежна козацька республіка»; «Україна, завойована Російською імперією в XVIII ст.»; індивідуальні проекти в учнів, історична карта, інтерактивна дошка, маркери, плакат «Дерево рішень».

Підготовка до уроку

1-й етап: вибір проектного завдання (теми) на уроці .

2-й етап: планування (визначення джерел інформації, способів обробки й аналізу, способів подачі результатів роботи).

3-й етап: індивідуальні дослідження учнів, збір інформації.

4-й етап: розподіл ролей між членами групи, обговорення проектів у міні-групах.

ХІД УРОКУ

І. Повідомлення теми, мети і задач уроку.

Учитель. Діти! Сьогодні ми проводимо підсумкове заняття з теми «Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої у середині XVII ст.».

Епіграфом до нього я б обрала слова французького філософа, письменника і драматургаXX ст.: «Ми не здатні змінити історію, але ми можемо змінити своє ставлення до неї». Дійсно, протягом ХІХ-ХХ ст., оцінка національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького мінялася неодноразово. Ви народилися на світ, а ваша батьківщина - Україна - стала незалежною державою. І серед українських істориків поширилася точка зору, відповідно до якої Богдан Хмельницький був ледь чи не зрадником, що продав Україну «клятим москалям». Пройшов час, і виявилося, що замінити Богдана Хмельницького на сторінках історії України XVII ст., власно кажучи, і немає ким. Немає в нас більше політиків такого масштабу. Тому від Богдана Хмельницького перестали відмовлятися, і зі зрадника він перетворився в жертву, обмануту 1654 р. московським урядом. Сьогодні суперечки навколо правильності історичного вибору, зробленого 1654 р., загострилися і спалахнули з новою силою. Але потрібно визнати: основні точки зору учасників дискусії були сформульовані ще в XIX ст. основоположниками української історичної науки, діячами українського національного відродження. Сьогодні на нашому уроці присутні учні 10 класів..

II. Сприйняття і первинне осмислення учнями нового матеріалу

Обговорення поглядів українських істориків XIX ст. на події Націо­нально-визвольної війни середини XVII ст.

Учень, який  досліджував  думку  Т.Г.Шевченка. У вірші «Розрита  могила» поет своє  ставлення   до Переяславської Ради висловлює  словами:

Ой, Богдане!   

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Якби  ти знав...якби ти уявляв,

Що  після  тебе з твоїм краєм стане,

У Переяславі  нікого б не вмовляв,

Не поспішав би так ,старий  Богдане...

Якби  ти знав ,що вродиться змія,

Обплутає Вкраїну, Січ ужалить.

Здвигнулася б тоді твоя рука,

Шукаючи рятунок для держави.

Якби ти знав ,то б вихопив меча

І,  проклинаючи  трикляту долю,

Вже б до останнього Вкраїну  захищав

І, може  б так здобув для неї  волю.

Учитель. Т. Г. Шевченко оцінював Переяславську раду і рішення про приєднання до Росії як безумовно негативне явище в історії України. На питання, чому ж Україна не змогла домогтися незалежності, спробував відповісти його однодумець, член Кирило-Мефодіївського товариства М. І. Костомаров.

Учень, що досліджував думку М. І. Костомарова. „Хмельницький міг йти прямо на Варшаву (у 1648 р.), навести страх на всю Річ Посполиту, змусити панів погодитися на крайні поступки; він міг би зробити докорінний переворот у Польщі, зруйнувати в ній аристократичний порядок, покласти початок новому порядку, як державному, так і суспільному. Але Хмельницький не наважився це зробити. Він не був ні народжений, ні підготовлений до такого великого подвигу. Почавши повстання з крайності, рятуючи власне життя і прагнучи помститись за своє майно, він... опинився на такій висоті, про яку не мріяв, і тому не здатний був вести справу так, як указувала йому доля. Епоха Хмельницького в цьому плані представляє один з тих випадків в історії, коли народна маса інстинктивно бачить, що слід тепер робити, але її ватажки не в змозі перетворити на справу те, що народ відчуває, чого народ вимагає. Хмельницький був сином свого століття, він засвоїв польські поняття, польські суспільні звички, і вони-то в ньому проявилися в рішучу хвилину.

Учитель М. І. Костомаров, негативно оцінюючи роль Богдана Хмельницького в історії України, не сумнівався в необхідності звільнення нашого народу з-під польсько-шляхетського гніту. По-іншому вважав видатний український історик і письменник П. О. Куліш.

Учень,  що досліджував думку П.О. Куліша.   Козацтво являло собою негативну силу в історії України, що відірвала країну від Польщі, а виходить, й від прогресивної західноєвропейської культури.

Учитель. Наші гості - учні 9-х класів - будуть виконувати сьогодні ролі експертів, оцінювати достовірність, обґрунтованість проектів, представлених групами.

ІІІ. Опанування системи знань та їхнє застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань( складання проектів)

Інтерактивні  вправи.

1.                      „Кращий знавець історичних особистостей”

На ілюстраціях зображені відомі історичні особистості другої половини17 ст. Які події історії України об’єднають ці постаті?

2.                       „Кращий  знавець  історичних  дат”
3.                       „Кращий  знавець  історичних  подій „

ГРУПА№1

 ПРОЕКТ «Якби Україна 1654 року не приєдналася до Росії, вона б знову ввійшла до складу Речі Посполитої на правах Великого князівства Руського»…

Аргументи на користь вірогідності проекту (представляє один з учнів групи - «історик»)

1. Річ Посполита являла собою федерацію Польського королівства і Великого князівства Литовського. Кожна з частин федерації мала свій сейм, уряд на чолі з канцлером, фінансову, судово-правову систему. Біда України полягала в тому, що на Люблінському сеймі представники України - нащадки князівських родів (В. Острозький) – не висували політичних вимог, обмежуючись захистом православної віри. І все-таки в складі федерації Україні було б легше дістати прав автономії, ніж у складі Московської держави.

2. У першій половині XVI ст. Річ Посполита являла собою острівець миру і безпеки серед бурхливих у Західній Європі релігійних воєн. Для рішень вального сейму цього «золотого століття» була притаманна віротерпимість. Козакам необхідно було боротися за повернення до часів Сигізмунда І Старого і Сигізмунда II Августа.

3. Уряд Речі Посполитої погоджувався надати Україні права політичної автономії. Про це свідчить Зборівський договір від 8 серпня 1649 р., відновлений у ході боїв під Жванцем у 1653 р. Відповідно до договору, Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства керувалися гетьманом Богданом Хмельницьким. На їхній території не могло розміщатися польське коронне військо, а чиновниками могли призначатися тільки українські православні шляхтичі.

4. За те, щоб Україна залишилася в складі Речі Посполитої, виступали представники української національної еліти:

а) митрополити київські Петро Могила, Сильвестр Косов, хоча саме їм, як главам православної церкви, здавалося б, більше від усіх слід було побоюватися поляків-католиків;

б) частина козацької старшини. Наприклад, 1658 року гетьман Іван Виговський (генеральний писар при Богдані Хмельницькому) уклав Гадяцький договір. Згідно з цим договором, Україна повинна була ввійти до складу Речі Посполитої на правах Великого князівства Руського.

ПРОЕКТ державного устрою України - Великого князівства Руського (представляє один з учнів групи — «політолог»)

1. Центральний уряд федерації складається із Сейму (вищий законодавчий орган влади); довічного президента, колишнього короля (вища виконавча влада).

2. Державні органи у Великому князівстві Руському - це Сейм, або Козацька рада (приймає місцеві закони); гетьман (виконує закони, очолює державну адміністрацію). Депутати ради і гетьман обираються місцевими жителями.

3. Адміністративний устрій: воєводства, або полки, що поділяються на староства, або сотні. їх очолюють полковники і сотники, що обираються місцевими жителями.

ПРОЕКТ економічного розвитку України - Великого князівства Руського (представляє один з учнів групи — «економіст»)

1. Основу сільського господарства України, як і сучасної Польщі, будуть складати селянські господарства. Вони наситять країни Західної Європи (ЄС) зерном, цукром, м'ясом, вовною.

2. У промисловості пануватиме дрібний і середній бізнес. Основними галузями промисловості будуть легка і харчова промисловість, що переробляють продукцію сільського господарства. Але, можливо, буде розвиватися й металургійна промисловість (місцева українська залізна руда + польське вугілля).

«Інтерв'ю»

Оскільки учні 8-го класу ще недостатньо знають історію України ХІХ-ХХст., вони взяли інтерв'ю в учнів 9-11-х класів: «Чи трапилися б нижченаведені трагічні події в історії України, якби замість Росії вона ввійшла б до складу Речі Посполитої?»

Відповіді

1775р. - руйнування Запорізької Січі — ні, не відбулося б.

1783 р. - приєднання Криму - можливо, козаки зробили б це самі, без допомоги російської армії.

1793 р. — II розподіл Речі Посполитої — ні, не відбувся б.

1933-р. - голодомор - ні, не відбувся б.

1939 р. — розгром Польщі фашистською Німеччиною — можливо, не відбувся б, відбилися б від Гітлера спільно.

Питання, підготовлені іншими групами:

Чи став Зборівський договір конституцією - законом, прийнятим сеймом Речі Посполитої? Про яке ставлення правлячих  кіл Речі По­сполитої до українського питання це свідчить? . Річ Посполита була аристократичною республікою. Як могла її державна традиція вплинути на українську козацьку старшину і, зрештою, на державний устрій Великого князівства Руського?

Підбиття підсумків дискусії

Якби Україна залишилася в складі Речі Посполитої на правах Великого князівства Руського, вона являла б собою шляхетську республіку, у якій ополячена козацька старшина привласнила б собі монополію на державну владу, земельну власність.

ГРУПА № 2

ПРОЕКТ: «Якби Україна не приєдналася в 1654 р. до Росії, вона стала б незалежною козацькою республікою»

Аргументи, що підтверджують вірогідність проекту (представляє учень-«історик»)

1. Під час національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького на території України фактично склалася держава. Військо Запорізьке контролювало Київське, Брацлавське, Чернігівське, частину Волинського воєводств, частину Білорусії.

2. Друга ознака держави - політична влада. Вона перейшла до рук козацької старшини. На вершині її ієрархічної піраміди стояв гетьман, обраний військовою радою в Запоріжжі (січень 1648 р.). Він здійснював керівництво військом, очолював старшинську адміністрацію, видавав закони-універсали. Гетьман міг скасувати рішення Генерального суду. Він вів переговори з урядами інших держав. Під час переговорів з польськими комісарами в лютому 1649 р. Богдан Хмельницький говорив: «Те Бог дав, жем єсть самовладцем і самодержцем  руським». У той же час вищим органом влади на Україні вважалася загальновійськова рада. Рада могла бути «чорною» (скликалась з ініціативи рядових козаків) або «генеральною». Загальновійськова рада розглядала питання війни і миру, обрання генеральної старшини. Функції виконавчого органу виконував гетьманський уряд. До його складу входили генеральні старшини: генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральні осавули, хорунжі і бунчужні.

3. На звільненій території замість воєводств і старосте були створені полки і сотні. Виникла полкова адміністрація (полковник, обозний, писар, осавул, хорунжий) і сотенна адміністрація (сотник і ін.). У кожному полковому, сотенному місті був також городовий отаман. На селі громада обирала війта, а справами козаків керував отаман.

4. Незважаючи на те, що на території України зберегли свою силу Литовські статути, Магдебурзьке право, що діяли до 1648 р., Генеральний суд, полковники судили в основному на основі козацького звичайного права, гетьманських універсалів.

5. У складних умовах війни Богдан Хмельницький зміг створити фінансову систему, наповнити скарбницю. Загальна сума доходів військової скарбниці перевищувала 2 млн. польських злотих. Скарбниця поповнювалася за рахунок «стацій», «подимної податі», що сплачували селяни і міщани. Сюди надходили також орендна плата за промисли, винокурні, шинки, млини; митні стягнення від зовнішньої торгівлі; плата за користування судом і ратушею.

6. І, нарешті, військо. Б. Хмельницький прагнув створити мобільну, регулярну армію на зразок європейських. Він створив кавалерію та артилерію як роди військ. Проводив мобілізації до армії. Свідченням сили козацького війська були блискучі перемоги в битвах під Жовтими Водами (5-6 травня 1648 р.); Корсунем (16 травня 1648 р.);Пилявцями (11-13 вересня 1648 р.); Кийком (22-23 травня 1648 р.).

ПРОЕКТ державного устрою Української козацької держави (представляє учень-«політолог»)

1. Україна буде являти собою демократичну республіку. Вищий законодавчий орган - Рада, депутати якої будуть обиратися загальним голосуванням. Вищу виконавчу владу здійснюватиме уряд, у якому міністр фінансів буде називатися підскарбієм, міністр оборони - осавулом, міністр закордонних справ - писарем. Уряд буде обиратися радою. Рада також обиратиме голову держави — президента. Він буде верховним головнокомандуючим в Україні, головою адміністрації. Таким чином, Україна буде парламентсько-президентською республікою.

2. Україна буде поділена на області-полки і райони-сотні. Глави місцевих держадміністрацій називатимуться полковниками і сотниками. Обиратися вони будуть місцевими жителями.

ПРОЕКТ економічного розвитку Української козацької держави (представляє   учень - «економіст”)

1.                    Україна зазнаватиме деяких економічних труднощів, тому що Кримське ханство буде контролювати вихід до Чорного й Азовського морів, вугільні родовища Донбасу. Тому важка промисловість (вугільна, металургія) буде розвинута слабко. Проте не буде екологічних проблем, з якими ми зіштовхуємося сьогодні.
2.                    На основі козацьких і селянських господарств будуть розвиватися фермерські господарства. Оскільки вони не відчуватимуть тиску податків, повинностей, знайдуться кошти на впровадження нової техніки, добрив. Зерна, м'яса вистачатиме і для внутрішнього споживання, і на експорт.
3.                    Будуть розвиватися підприємства легкої і харчової промисловості, що перероблятимуть продукцію сільського господарства. Можливо, буде розвиватися машинобудування, що не вимагає багато сировини.

«Інтерв'ю»

У результаті анкетування учнів 9-11 -х класів були отримані такі відповіді на питання: «Чи сталися б нижченаведені трагічні події в історії України, якби вона стала незалежною козацькою республікою?»

Відповіді

1783 р. - уведення панщини - ні, не відбулося б.

1847 р. - розгром Кирило-Мефодіївського товариства - ні, не стався б.

1876 р. - оголошення Емського указу - ні, не відбулося б.

Питання дискусії, підготовлені учнями, інших груп.

Ви вважаєте, що козацьке військо могло розгромити будь-якого зовнішнього ворога. Але не менша небезпека - внутрішні конфлікти. Чи вдалося в часи Хмельниччини перебороти всі соціальні протиріччя, що могли до них призвести?

Підбиття підсумків дискусії

В українському суспільстві існували протиріччя між козацькою старшиною і рядовими козаками, селянами; прагнення козацької старшини, у тому числі Богдана Хмельницького, до посилення особистої влади підривали внутрішню єдність Гетьманщини. Це призвело до військових конфліктів між гетьманами Лівобережної (І. Самойлович) і Правобережної України, до Руїни і втрати Україною автономних прав.

ГРУПА № З

ПРОЕКТ: «Якби Україна 1654 року не приєдналася до Росії добровільно, у XVIII ст. вона все рівно була б завойована Російською імперією».

Аргументи на користь вірогідності гіпотези (представляє учень-«історик»).

1. У XVIII ст. російські правлячі кола борються за вихід до морських шляхів у Європу. Так, 1694 р. і 1696 р. Петро І здійснює Азовські походи. Територія України лежить між Росією і Чорним та Азовським морями. Тому вона неминуче повинна була привернути до себе увагу Петра і Катерини II. Ця імператриця 1793 р. відібрала в Речі Посполитої і приєднала до Російської імперії територію Правобережної України.

2. Українське козацьке військо було нерегулярним. Якщо 1648 р. Богдан Хмельницький міг набрати до нього 100 тисяч чоловік, то 1653-1654 рр. ледь нараховувалося 60 тисяч. У козаків була слабка кіннота й артилерія. У XVIII ст. Петро 1 створює регулярну армію на основі рекрутської повинності. Уральські заводи Демидових забезпечують його якісною сталлю для виробництва гармат і рушниць.

3. Існувало бажання самих українських козаків стати підданими російської держави. Про це свідчить факт масового переселення козаків з Правобережної України на територію Слобожанщини в 70-80-ті р. XVII ст.

4. Україна не мала надійних союзників. Кримський хан Іслам-Гірей І тричі зраджував Богдана Хмельницького: у битвах під Зборовом (1649 р.), Берестечком (1651 р.) ,Жванцем (1653 р.)

ПРОЕКТ державного устрою українських земель у складі Російської імперії (представляє учень-«політолог»)

1. Російська імперія — унітарна держава. Українські землі були б поділені на губернії-області і повіти-райони. У губерніях уся повнота влади належала б губернаторам, призначуваним імператором. У повіти губернатори призначали б городничих.

2. Губернатори і городничі були б руськими дворянами. Козацька старшина була б перебита під час воєнних дій російською армією.

3. Губернатори підкорялися б також розпорядженням міністрів, що сидять у Петербурзі. Міністрів би також призначав сам імператор.

Таким чином, Україна ввійшла б до складу унітарної Російської держави з монархічною формою правління

ПРОЕКТ економічного розвитку українських земель у складі Російської імперії (представляє учень-«економіст»)

1. Земельна власність опинилася б у руках російських поміщиків. Вони вивозили б на експорт зерно, цукор. А українські селяни надривалися б на непосильній роботі і голодували б.

2. На півдні України розвивалася б важка промисловість (вугільна, металургія). Підприємства також були б власністю російських підприємців і були б орієнтовані на експорт. Українці працювали б на цих підприємствах як низькооплачувані наймані робітники.

«Інтерв'ю»

«Чи сталися нижче наведені події в Україні якби Україна 1654 року не приєдналася до Росії добровільно, у XVIII ст. вона все рівно була б завойована Російською імперією?»

Анкетування учнів 9-11 -х класів дало такі результати.

Відповіді

1840 р. — вихід «Кобзаря» — можливо, відбувся б, адже Т. Шевченко походив із кріпаків.

1917-1920 р. -національно-демократична революція –можливо, відбулася б, але набула б ознак кривавого селянського бунта.

Питання дискусії, підготовлені учнями інших груп. Уявіть собі, що в Богдана Хмельницького і його спадкоємців є 50 років незалежності для створення сильної армії. Яким у такому випадку буде результат боротьби незалежної України з Росією Петра І?

Інтерактивна  вправа ”Дерево рішень”  .

Переяславська Рада 1654 року: фатальна помилка чи  історична  необхідність?

IV. Підбиття підсумків уроку

Висновок учителя. В історії немає умовного способу «Якщо б». Тільки якщо. Якщо українці боролися проти уряду Речі Посполитої, виходить, політика цього уряду загрожувала самому буттю нашого народу. Для його подальшого існування необхідно було рятуватися від польсько-шляхетського соціального, національно-релігійного гніту.

І Богдан Хмельницький, і старшина були дітьми свого часу, вихованими в традиціях політичного, культурного і соціально-економічного розвитку Речі Посполитої, де феодалізм ще не вичерпав себе, як у Західній Європі. Саме цим можна пояснити існування монархічних тенденцій наприкінці гетьманування Хмельницького, зневажливе ставлення до селянської маси, що спричинило колосальні демографічні втрати та поступовий занепад соціально-економічного розвитку України.

Звертання по допомогу (політичну, військову, фінансову, продовольчу) до інших держав давало останнім можливість втручатись у внутрішню і зовнішню політику Козацької держави, що позбавляло її політичного маневрування і робило її політику несамостійною. Наслідком руйнівних подій під час Визвольної війни були постійні хитання аж до крайнощів: то унія з Польщею та Литвою, то васалітет Туреччини, і, нарешті, протекторат Росії.

Чітко визначитися стосовно того, чи була Переяславська Рада фатальною помилкою, чи то була історична необхідність, на сьогоднішній день і досі неможливо. Історики завжди трактують цю подію залежно від політичних поглядів, яких вони дотримуються.

Метод”Мікрофон”

Рефлексія

Учитель звертається до групи експертів:

1. Чого ми досягли?

2. Як, на вашу думку, чи поглибили ми знання з обговорюваної проблеми?

3. Ми з вами намагалися розглядати історичні події, виходячи із принципів історизму. На скільки нам це вдалося?

4. Чи дійшли ми спільного висновку? Якщо ні, то чому?

V. Домашнє завдання: написати історичний твір „Б.Хмельницький – політик, дипломат, полководець.”