Позакласне заняття. Т.Г.Шевченко-співець краси рідного краю

Позакласне заняття

Підготувала вчитель початкових класів

Баранник Л.О.

Тема.   Т.Г.Шевченко – співець краси рідного краю.

Мета:   почати ознайомлення дітей з життям та творчістю українського поета

              Т.Г.Шевченка; показати, як поет оспівує красу рідного краю; вчити

               тей виразному читанню віршів, розумінню прочитаного; розвивати

               уяву, мислення, пам’ять; виховувати любов до поезії, до рідного

               краю, виховувати естетичний смак.

                                                      Хід   заняття

1. Організаційна частина.
2. Розгляд ілюстрацій про рідний край.
   • Як ви розумієте слова «рідний край»? Де найкраще місце на землі?
3. Зустріч з поетом.
   1.      Вступна бесіда.

-    Колись, діти, давним-давно, на такій же землі і не за безкраїми моря-

   ми, не за дрімучими лісами, не за високими кам’яними горами, був

   веселий, багатий, мальовничий, але зачаклований злими людьми, зне-

   волений край.

      І жили там рабами в тяжкій чужій роботі віддані в неволю люди.

      І називали той край – Україна.

      Україна- це не лише країна смутку і жалю, а й країна великої краси.

      Краса її – це тихі води і ясні зорі, зелені сади і білі хати, лани золо-

тої пшениці і багатоводні ріки, співучі роботящі люди.

      І ось у тому краю, 9 березня 1814 року, в селі Моринці Київської гу-

бернії, в хаті кріпака Григорія Шевченка серед  морозної  темної ночі

блиснув на все село один вогник-це народилася дитина. Для пана-нова

кріпацька душа, а для всієї України - великий поет  Тарас Шевченко.

2.      Розгляд портрета.
3.      Творчість поета.

• Ми вже з вами говорили, що дитячі роки і все життя поета були…

  якими? (Тяжкими, сирітськими, безрадісними)  І лише мальовничі

  краєвиди природи рідного краю розвіювали смуток, і в серці заграва-

  ла радісна сила.

      Милувався Тарас чарівністю степу, різнобарвністю гаю, гомоном

улюбленого Дніпра. І вже тоді в душі зароджувалася любов до приро-

ди, рідного краю, землі, мови.

                          Я так її, я так люблю

                          Мою Україну убогу,

                          Що прокляну святого бога,

                          За нею душу погублю !

      Все своє життя, де б не був поет, душею линув до рідного краю,

рідної домівки.

                          Не називаю її раєм,

                          Тії хатиночки у гаї

                          Над чистим ставом край села.

                          Мене там мати повила

                          І, повиваючи, співала,

                          Свою нудьгу переливала

                          В свою дитину…В тім гаю,

                          У тій хатині, у раю,

                          Я бачив пекло…Там неволя…

        Хоч як тяжко було Тарасові в рідній хаті, але з якою любов’ю він

думами лине до неї, як ніжно називає «хатиночка», як милується зеле-

ним гаєм, чистим ставом.

         Згадка про рідну домівку навіює на поета інші думи, і він лине у

квітучий вишневий садок на Україну.

                          Садок вишневий коло хати,

                          Хрущі  над вишнями гудуть,

                          Плугатарі з плугами йдуть,

                          Співають ідучи дівчата,

                          А матері вечерять ждуть.

      - Діти, яку картину ви уявили, прослухавши вірш? Що ви відчули?

      - Так, це прекрасна картина весняного вечора в українському селі.

Ми бачимо красу саду, вечірньої зіроньки. Чуємо спів дівчат, соло-

вейка, гомін хрущів.

3.4.   Робота над віршем «Тече вода з-під явора…»

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

    1. - Зараз і ми з вами здійснимо подорож у цей куточок.

    2. Розгляд малюнка за віршем «Тече вода з-під явора».

      - Що побачили на малюнку ? А що відчули ?

    3. Виразне читання віршу.

    4. Бесіда за змістом віршу.

      - Який настрій створює ця поезія ?

      - Як зображено природу у вірші ?

      - Що робить качечка ? Яка в неї сім’я ? З чого видно, що вона

         дбайлива мати ?

      - Куди прийшло дівча ? Про що свідчить її поведінка ?

      - Яку розмову ведуть між собою батьки дівчини ?

- Цей твір – ніби маленька казка, ніби бачиш і чуєш все те, що зобра-

зив  Шевченко. Бачиш явір, калину, качину сім’ю, чуєш дзюрчання

потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. Ніби

в казці, качечка «розмовляє  з дітками своїми».

3.5.  Розв’язання кросворду за віршем «Тече вода з-під явора»

1. Хто хлюпочеться у воді поміж осокою ?

2. Яке дерево пишається над водою ?

3. З ким плавала качка?

4. Куди вийшли погуляти батько й мати ?

5. Що ловить у воді качечка ?

- Ми дізналися, скільки прекрасних віршів написав Т.Г.Шевченко про

  свій рідний край, його мальовничу красу, У вірші «Заповіт» поет  

  просить поховати його після смерті на рідній землі :

                             Як умру, то поховайте

                             Мене на могилі,

                             Серед степу широкого,

                             На Вкраїні милій…

Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі на Чернечій

горі, що тепер зветься Тарасовою, над Дніпром – Славутичем. І що-

денно пливе людський потік, щоб вшанувати пам’ять Кобзаря, вкло-

нитися його могилі, покласти квіти, почитати вірші .

     Душа поета живе у серцях людей, у народних переказах, рядках

книг, у малюнках, в українських рушниках, вишиванках ; на сценах

театрів, у кінозалах, у співучій українській мові.

4.   Підсумок  уроку.

- Що вам найбільше запам’яталося ?

- Що нового ви дізналися про життя та творчість Шевченка ?

- Що змальовує поет у своїх віршах ?