Позакласниий інтегрований захід з української літератури та історії для 6 класу на тему: "Хліб... Ціна йому – життя"

 

Тема. Хліб...  Ціна йому – життя.

Мета: сформувати думку про хліб як про одну з найбільших цінностей у житті людини,  про ставлення до хліба як про мірило вихованості, людяності, сприяти вихованню шанобливого, бережливого ставлення до хліба, поваги до праці хліборобів,  прищеплювати любов до звичаїв та традицій  українського народу.

Обладнання: приказки та прислів’я про хліб, дитячі малюнки, засоби ІКТ.

ХІД ЗАХОДУ

Учитель. - Доброго дня! Сьогодні ми, діти, поведемо з вами мову про велику святість народу,  про те, що є найдорожчим у житті людини. 

-Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте на хвилину відчуємо ці пахощі… Заплющіть очі! (Проношу поміж рядами хлібину.) Що ви відчули?

-Так,  це пахне хліб….

-А що це за хліб? Як він називається? ( Відповіді учнів)

Учитель. -Коровай — обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Але для української обрядової традиції коровай має особливе значення, використовується у численних обрядових діях. Зверніть увагу на його форму та оформлення ( Кругла, тобто сонячна форма. Кожна прикраса має своє символічне значення: калина означає красу, молодість, щастя, виноград,  колоски — добробут, достаток в родині, пташечки — вірність, відданість, лебеді — вірне кохання. ) 

Особливе значення коровай має в українському весіллі. Коровай вважався символом щастя і достатку, символ багатства. Його використовують при святкуванні обжинків, коли відбувається  закликання врожаю на наступний рік.

-Чи відомі вам інші назви хліба?

Великодні короваї (християнська паска) задовго до прийняття християнства споживали разом із обрядовими яйцями – крашанками (писанками), які є символом життя. 

Калач -  це обрядовий білий хліб особливої форми, випечений із крученого і переплетеного тіста

Житній хліб, паляниця, багет(Французький багет – це довга булка).

Учениця. – У моїй родині випікають лаваш — найбільш знаний вірменський хлібчик.  Це тонкий, блиноподібний хліб. Для його приготування застосовується пшеничне борошно, але іноді його сполучать з картопляним чи кукурудзяним крохмалем. 

Матнакаш – вірменський  національний хліб з пшеничного борошна різних сортів овальної форми або круглої з твердою скоринкою.

Учень. - У моїй родині випікають хачапурі являє собою хлібець різної форми з великим вмістом сиру: його в хачапурі приблизно вдвічі більше за вагою, ніж борошна.

Учитель.-У народі існує багато повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом. 

Пошукова робота учнів

- Розкажіть, будь ласка, які ви знаєте звичаї, традиції, повір’я пов’язані з хлібом?

Із хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічають в Україні почесних гостей.

За столом, на якому лежить хліб, не можна сидіти в шапці. І звичайно ж, не можна ліпити  із  хліба кульки і кидатися ним.

Хліб — це достаток. З давніх-давен українці шанували хліб. Батьки ніколи не залишали в полі хліб, не викидали його, несли як святиню, додому своїм дітям. Якщо шматочок хліба падав додолу, його піднімали і цілували. Про хліб говорили і говорять з повагою.

Хліб обов’язково стояв на столі прикритий рушником, а біля нього – сіль. Хліб не дозволялося класти на стіл перевернутим. При хлібові в хаті не можна сваритися та вживати лайливі слова.

Виряджали сина в далеку дорогу, мати загортала у вишиваний рушник свіжу паляницю і разом з рушником вручала її синові, щоб дорога була доброю і щасливою.

Коли сім'я переїжджає в новий будинок, то вносять до нього спершу хліб-сіль, щоб жилося у цій хаті щасливо і завжди було що їсти і пити. В останню дорогу проводжають людину і теж несуть хліб. Це давні традиції нашого народу.

Взагалі, хліб є одним із найголовніших атрибутів. Із хлібом ходять старости, хлібом благословляють молодих на подружнє життя, зустрічають й проводжають наречених.

Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя. 
Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається — чекай новини. 
Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати. 

По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Вважалось, що особливу обрядову силу має той весільний коровай, для якого воду брали з семи криниць; муку з пшениці, котра росла на семи полях і її принесли у семи міхах; покладено в заміс сім кіп яєць, знесених сімома білими курками; масло брали з семи посудин, а збито його з молока від семи молодих корів…
Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі. 

Учитель. -Із давніх часів хліб вважався святим, шанобливе ставлення до хліба відображено у народних прислів’ях. Які ви знаєте приказки і прислів’я про хліб?

 Хліб – усьому голова. Без хліба суха бесіда. 

Без солі, без хліба немає обіду. Як посієш, так пожнеш. Хліб, мов сонце. Хліб, неначе золото.

Яка пшениця, така й паляниця. Багато снігу — багато хліба. Без хліба —не обід; без капусти — не борщ. Мова мовиться, а хліб їсться. Зима без снігу — літо без хліба. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі. На чорній землі білий хліб родиться.

Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Найсмачніший хліб од свого мозоля.
Як хліб буде, то і все буде.
Де є хліб, там є життя, де є життя, там є надія.

 

Учитель .  - Кожен народ має свої традиції, історію, пам'ять. В історії і нашої країни були трагічні сторінки.

Відомі вам слова «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього»? Адже наше минуле, історія нашого народу — це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань.

Хліб не завжди був такий смачний і буденний… 
А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття. Людина, яка пережила його, із жахом чує  слово  «голод». У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. . Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. 
Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих. 

 У пам'яті людській навіки залишиться 1933 рік — найстрашніший в історії рік — рік голодомору. Скрізь, як говорив Шевченко, "село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті.

Спішила мати на пшеничне поле,

Спішила подумки, насправді – ледве йшла.

Трава посохла ніженьки колола –

Не відчувала болю, йшла і йшла…

„Хоч колосок, хоч зернинок жменьку

Голодним, спухлим діточкам знайти…-

Шептали губи змучені. – Швиденько…

Синочка й донечку устигнути спасти…”

Пошерхлі руки об стерню кололись,

Шукали, не знаходили, гребли…

„Хто ж заподіяв лихо? Втратив совість?

О, Боже милостивий, порятуй з біди..."

Подерті руки здійняла угору,

На землю впала... Ніби в напівсні

Їй все ввижалося багате хлібне поле,

Ввижалось, поки зникло десь в пітьмі...

 Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя. 
І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. 

Робота з текстом оповідання Д. Зайцевої «Крихта хліба, ціною життя» (читання, бесіда за твором)

• Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях.
• Як ви розумієте останні рядки твору? Прокоментуйте .
   

 

Учитель. - 25 листопада  вся країна вшановує пам’ять  жертв Голодомору. В цей день ми засвітимо свічки і поставимо на підвіконня так, щоб їх було видно знадвору. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів. Нехай в цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.
Відеосюжет «Хвилина мовчання, пам'ять голодомору»

Запалимо свічку у кожній оселі

На пам'ять на вічну про дні невеселі...

Про голод, що вдерся у кожну хатину.

І нищила смерть ця старого й дитину...

І падали в гаю знесилені люди...

Й здавалося, краю страхіттям не буде!

Годину трагічну вшануємо нині:

Запалимо свічку у кожній родині...

Перегляд відеоролика «Оксана Білозір «Свіча»»

(Посеред класу на столі, на рушнику лежить коровай, учень підходить до нього і говорить.)

Учитель.

Хліб священний лежить на столі,

Запашний і рум'яний, високий.

Знають добре малі і старі,

Що то рук хліборобських неспокій

Хліб священний лежить на столі

В нього запал жнив'яного літа.

Хай завжди буде хліб на столі

І як сонце, сіяє над світом.

Хліб — найбільше багатство на землі. Здавна говорять: є хліб — буде і пісня. І сьогодні ця чудова пісня звучить і у нас.

Вчитель: - Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

 

Окраєць хліба на столі,
Що є дорожчого сьогодні?
В нім голос матері-землі,
Живий у памяті народній.
Збере всі крихти на полу
Бабуся у вечірню пору.
бо знає хлібові ціну
Ще із часів голодомору.
Не розтовчи, не обмини,
як бачиш скибку під ногами.
Немає хлібові ціни,
не забувай про це з роками.

Вчитель:  - Пам'ятаймо, що в хлібі – велика праця. 
Пам'ятаймо завжди, що хліб – святий. Тож шануймо хліб, як найдорожчий у світі скарб! Бережімо його! А буде хліб на столі — буде добро у кожному домі!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічають в Україні почесних гостей.

За столом, на якому лежить хліб, не можна сидіти в шапці. І звичайно ж, не можна ліпити  із  хліба кульки і кидатися ним.

Хліб — це достаток. З давніх-давен українці шанували хліб. Батьки ніколи не залишали в полі хліб, не викидали його, несли як святиню, додому своїм дітям. Якщо шматочок хліба падав додолу, його піднімали і цілували. Про хліб говорили і говорять з повагою.

Хліб обов’язково стояв на столі прикритий рушником, а біля нього – сіль. Хліб не дозволялося класти на стіл перевернутим. При хлібові в хаті не можна сваритися та вживати лайливі слова.

Виряджали сина в далеку дорогу, мати загортала у вишиваний рушник свіжу паляницю і разом з рушником вручала її синові, щоб дорога була доброю і щасливою.

Коли сім'я переїжджає в новий будинок, то вносять до нього спершу хліб-сіль, щоб жилося у цій хаті щасливо і завжди було що їсти і пити. В останню дорогу проводжають людину і теж несуть хліб. Це давні традиції нашого народу.

Взагалі, хліб є одним із найголовніших атрибутів. Із хлібом ходять старости, хлібом благословляють молодих на подружнє життя, зустрічають й проводжають наречених.

Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя. 
Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається — чекай новини. 
Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати. 

По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Вважалось, що особливу обрядову силу має той весільний коровай, для якого воду брали з семи криниць; муку з пшениці, котра росла на семи полях і її принесли у семи міхах; покладено в заміс сім кіп яєць, знесених сімома білими курками; масло брали з семи посудин, а збито його з молока від семи молодих корів…
Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі. 

Учитель. -Із давніх часів хліб вважався святим, шанобливе ставлення до хліба відображено у народних прислів’ях. Які ви знаєте приказки і прислів’я про хліб?

 Хліб – усьому голова. Без хліба суха бесіда. 

Без солі, без хліба немає обіду. Як посієш, так пожнеш. Хліб, мов сонце. Хліб, неначе золото.

Яка пшениця, така й паляниця. Багато снігу — багато хліба. Без хліба —не обід; без капусти — не борщ. Мова мовиться, а хліб їсться. Зима без снігу — літо без хліба. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі. На чорній землі білий хліб родиться.

Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Найсмачніший хліб од свого мозоля.
Як хліб буде, то і все буде.
Де є хліб, там є життя, де є життя, там є надія.

Учениця. – У моїй родині випікають лаваш — найбільш знаний вірменський хлібчик.  Це тонкий, блиноподібний хліб. Для його приготування застосовується пшеничне борошно, але іноді його сполучать з картопляним чи кукурудзяним крохмалем. 

Матнакаш – вірменський  національний хліб з пшеничного борошна різних сортів овальної форми або круглої з твердою скоринкою.

 

Учень. - У моїй родині випікають хачапурі являє собою хлібець різної форми з великим вмістом сиру: його в хачапурі приблизно вдвічі більше за вагою, ніж борошна.