Позакласний урок "Внесок українських вчених у розвиток світової науки"

Тема уроку: Внесок українських вчених у розвиток світової науки

Мета уроку: Ознайомити учнів з неповторним життєписом визначних українських фізиків, виховувати постійну потребу в поповненні знань, гордість за співвітчизників, які зробили неоціненний вклад у розвиток світової науки, формувати в них національне самоусвідомлення, патріотизм, розвивати пізнавальні здібності учнів, зацікавленість історією космонавтики та її майбутнім.

Тип уроку: виховний позакласний захід

План:

1. І. Пулюй — український учений із світовим ім’ям.

2. Юрій Кондратюк — геніальний конструктор, вчений-теоретик, винахідник в галузі космонавтики.

3. Сергій Павлович Корольов — головний конструктор.

4. Патони – славетні академіки, батько і син.

5. Олег Антонов – батько авіації, легендарний авіаконструктор.

6. Микола Пальчиков – фізик-теоретик, експериментатор та винахідник.

7. Значення досягнень українських фізиків у світовій науці.

Обладнання: Символіка України, дзвоник, свічка з підсвічником, 2 українські рушники, біблія, виставка книг про космонавтику, зоряна карта, портрети українських вчених

Плакати:

Чи знають українці про те, що…

Іван Пулюй міг бути лауреатом першої Нобелівської премії.

Американці літали на Місяць за стратегією і по траєкторії, розробленими в 1929 році вченим-самоучкою Юрієм Кондратюком, вихідцем із Полтави, який у 30-х роках працював у Харкові?

 На дошці написано епіграфом слова вірша:

Прославляли Україну

Українські люди.

Їхні портрети

бачимо всюди.

Імена ж бо їх відомі

Кожній в нас людині.

Це про них у світі кажуть: -

«Родом з України!»

Мультимедійна дошка, за допомогою якої вчитель показує презентацію паралельно з розповідями про українських вчених.

Хід уроку:

Виходить учень з дзвоном у руках і дзвонить, дзвонить, дзвонить… (учень в українській сорочці). Грає музика тихо.

Ведучий: Багата на таланти земля українська…. Вона подарувала людству цілу плеяду геніїв. І дуже шкода, що великі вчені України у різних галузях не змогли впродовж багатьох років реалізувати свої знання на рідній землі, де їх талант був не завжди визнаний і оцінений. Цим дзвоном ми будимо Вас до національної самосвідомості, до утвердження свого українського «Я» на цій Землі, до усвідомлення того «чиї сини і чиїх батьків» ми діти, до повернення славних, українських імен до пам’яті нашої.

Учень (у червоній сорочці):

Що дала мені ненька мила? –

Тихий шелест дібров, золотаві пшениці поля…

Україно! Ти в серці-єдина!

Я дарую любов лиш тобі, моя рідна земля!

І пісні, що серце співає,

І останній свій подих дарую тобі.

Україно! Тебе я благаю: не зважай ні на що,

Будь єдина! Живи!

Ведучий: Справжнім патріотом, взірцем для наступних поколінь є Іван Пулюй. Хто є він? Який він і чому ми віддаємо данину шани цьому вченому?

Учень: Професор Іван Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро -Угорщини, але він належав до тих, хто у другій половині XIX століття формував науковий світ.

Ведучий: Професор Вільгем Форман у передачі австрійського радіо, присвяченій 50-річчю від дня смерті І.Пулюя говорив: «Отже, австро-угорський фізик? Австрієць чи угорець?» Відповідь на це дасть сам І.Пулюй у своїй автобіографії.

Учень: Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 року в селі Грімайлів на Тернопільщині. Його батьки були небідні — у них було 36 га землі, 100 вуликів, і змогли дати сину середню освіту. Іван впродовж шести років відвідував гімназію в Тернополі, для цього йому щодня доводилося проходити пішки відстань 10 км від міста до рідного Грімайліва. Будучи гімназистом Іван Пулюй стає учасником молодіжного кружка «Громада», що займався вивченням і популяризацією української історії і культури. Батьки, що були греко-католиками, мріяли, щоб їх син став священиком, і після закінчення гімназії в 1865 році, відправили його до Відня вступати до університету (в ті часи Західна Україна входила до складу Австро-Угорщини). Він був талановитим, працелюбним студентом і в 1869 році закінчив богословський факультет Віденського університету з відзнакою. Під час навчання Пулюй був одним із засновників «Віденської Січі» — неформальної організації, що об’єднувала українську студентську молодь, що мешкала в столиці Австро-Угорщини, і переклав українською підручник з геометрії. Крім того, під час навчання молодий богослов крім законів божих починає цікавитися законами фізичними. До моменту закінчення навчання в ньому визріло рішення присвятити своє життя фізиці, в результаті, Іван, відмовившись від сану священика, знов стає студентом того ж університету, але вже фізико-математичного відділення філософського факультету. Це йшло всупереч волі батьків. Після довгих спроб переконати сина вони прислали гнівний лист, в якому відреклися від нього. Більше вони не зустрічалися ніколи. Підтримка з дому припинилася і Івану довелося заробляти на життя приватними уроками.

Ведучий: Що відомо про подальшу долю вченого?

Учень: Іван Пулюй, як справжній український патріот, спробував почати свою наукову діяльність в Київському університеті, відіславши запит на кафедру фізики. Але, його захопленість українською культурою йому зашкодила — він отримав відмову, оскільки поліція Російської імперії вважала його неблагонадійним. Крім того, поліцейські чиновники в науково-популярній статті Пулюя «Про нерухомі зірки і планети» вмудрилися знайти критику самодержавства. Отримавши відмову, молодий вчений залишається у Віденському університеті на скромній посаді асистента на кафедрі фізики, потім якийсь час він викладає фізику у Військово-морській академії в місті Фіумі (нині хорватське місто Рієка). В 1875 році Іван Пулюй стає стипендіатом австрійського Міністерства освіти і його відряджають удосконалювати свої професійні знання в Страсбургській університет до професора Августа Кундта. Там вперше і відбулася його зустріч з Вільгельмом-Конрадом Рентгеном, який був у той час асистентом професора Кундта. Через деякий час Пулюй знайомиться з молодим Ніколою Теслою, який також проходить стажування у Кундта. Удвох вони починають цікавитися явищами, породжуваними електричним струмом у вакуумі. Для виготовлення трубок, необхідних для проведення наукових експериментів, Пулюй з Теслою попутно освоюють ремесло склодувів. Рентген же, за свідченням деяких істориків, мав інші наукові захоплення, але був в курсі успіхів Пулюя і Тесли. Успіхи на науковій ниві дозволили Івану Пулюю в 1877 році одержати ступінь доктора натуральної філософії Страсбургського університету, що стало першим визнанням його таланту науковою громадськістю. Після повернення із Страсбурга до Відня доктор Пулюй працює у Віденському університеті на посаді приват-доцента, і, присвячуючи все більше часу проблемам електротехніки, продовжує займатися вивченням явищ в трубках.

Ведучий: Який вклад вніс І.Пулюй в розвиток фізики?

Учень: Вчений винаходить так звану «лампу Пулюя» — прилад, в якій був встановлений антикатод. Антикатод був вмонтованою в трубку слюдяною пластинкою. Лампа створювала невидиме випромінювання, яке можна було зробити видимим за допомогою барієво-платиново-ціаністого екрану. Результати експериментів з лампою Пулюй публікує в «Віснику Віденської Академії наук» (1880-1882).

Прилад виготовлявся в заводських умовах і протягом деякого часу випускався серійно. Багато хто стверджував, що Пулюй подарував декілька екземплярів приладу Рентгену, з яким спілкувався особисто і вів активне листування. На світовій електротехнічній виставці в Парижі (1881 р.) прилад Пулюя був нагороджений срібною медаллю.

Також Пулюєм був розроблений прилад для визначення значення механічного еквівалента теплоти.

Через три роки в 1884 році на Міжнародній електротехнічній виставці в Штаєрі Іван Пулюй продемонстрував винайдену їм лампу розжарювання нової конструкції. Вдосконалена нитка розжарення дозволяла в декілька разів підвищити термін служби ламп і збільшити їх світловидатність. На цей винахід учений одержав патент. Також їм була запатентована конструкція переносного шахтарського ліхтаря.

В 1884 році 39-річний доктор наук одружився на своїй студентці Катерині Стозітській. В цьому ж році міністерство освіти Австро-Угорської імперії запропонувало Івану Пулюю очолити створювану кафедру фізики Німецької політехнічного інституту в Празі. Пропозиція була прийнята і наступні тридцять років Іван Павлович Пулюй мешкав в Празі, працюючи в політехнічному інституті на різних посадах, у тому числі і як ректор. Наукова діяльність ученого-фізика мала і велике практичне значення. Величезний внесок він зробив в проектування і будівництво в Австро-Угорщині електростанцій на постійному струмі, а в Празі — першій в Європі електростанції на змінному струмі. Запропоновану їм конструкцію телефонних станцій і абонентних апаратів, зокрема, розподільних трансформаторів успішно застосували багато країн. Крім того, Пулюй очолював розробку схеми будівництва електричного трамвая в Празі. За ці досягнення, а також за успішне створення і керівництво кафедрою Іван Пулюй отримав звання Радника Двору і Рицарський Хрест від імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа. В 1890 — 1895 роках в декількох європейських часописах були опубліковані знімки, одержані Пулюєм під час експериментів з лампою: знімок миші, руки дочки вченого, під якою чітко була видна шпилька.

Ведучий: Як зреагував вчений на відкриття Рентгена?

Учень: 11 січня празька газета Воhеmiа публікує матеріал під назвою «Відкриття Рентгеном нових властивостей так званого катодного випромінювання». В публікації повідомлялося про те, що експериментуючи з газорозрядним приладом, що має дуте алюмінієве дзеркальце (катод) і пластину розташовану під кутом 45 градусів до траєкторії руху катодного випромінювання, Рентген звернув увагу на свічення флуоресцентного екрану, розташованого поблизу трубки навіть тоді, коли вона була обгорнута непрозорим для видимого світла папером. Реагували на невидиме випромінювання і фотопластини. Тобто, Рентген з’ясував, що назовні з трубки виходять якісь промені, названі ним унаслідок відсутності у першовідкривача ясного уявлення про їх природу Х-променями. Газетна публікація у Воhеmiа посилалася на статтю Рентгена під назвою «Про новий тип випромінювання» опубліковану 28-го грудня 1895 року в журналі Вюрцбургського фізико-медичного товариства. В подальшому про цей день (11 січня 1896 року) неодноразово згадував син Івана Павловича Пулюя: «…Батько прочитав звістку про відкриття Рентгена, лежачи ще в ліжку. Зірвавшись з ліжка і обхопивши голову руками, він раз від разу вигукував: «Моя лампа! Моя лампа!…». Незабаром, отримавши примірник статті Рентгена, Пулюй із здивуванням побачив, що його давнішній знайомий Рентген жодним словом не згадав про нього. Він написав Рентгену лист з питанням, чи використовував він в своїх дослідженнях над Х-променями його лампу, але це питання з підтекстом (якщо використовував, то чому він не послався на Пулюя?) залишилося без відповіді.

Через декілька днів після цього Іван Павлович Пулюй зробив доповідь про випромінювання в Празькій політехніці. Потім видав другу свою працю про Х- випромінювання «Про виникнення рентгенівського випромінювання його фотографічний ефект», в якій глибоко проаналізував природу і механізм виникнення цього випромінювання. В своїй публікації Пулюй довів, що нове випромінювання утворюється в тих місцях твердих тіл, куди потрапляє катодне випромінювання. Цим він підтверджував вірність висновків Рентгена.

Як не було це важко, але Пулюй визнав першість за Рентгеном і не став заперечувати навіть тоді, коли Рентгену вручили Нобелівську премію. Рентген же, за свідченням вчених того часу, всіляко ухилявся від пояснення природи свого відкриття і навіть не виступив з передбаченою протоколом промовою, на церемонії вручення Нобелівської премії. Він стверджував, що відкриття Х-променів здійснив 8 листопада 1895 року, затримавшись в лабораторії після того, як пішли всі асистенти. Відкриття відбулося випадково, коли він звернув увагу, що після включення струму в катодній трубці, закритій з усіх боків щільним чорним папером, кристали платиноціаністого барія, що лежали поруч, почали світитися зеленуватим світлом.

Сам Рентген спочатку скептично ставився до можливості широкого вживання Х-променів в медицині. Знімки, отримані ним, були невиразними, а через значне розсіювання променів час експонування розтягувався до 40-50 хвилин. Окрім зображення кисті руки дружини Рентгена Берти і зображення зламаного передпліччя, відісланого 15 лютого 1896 р. «Британському медичному журналу», знімків придатних для медичної діагностики Рентген не робив. В той же час Пулюй успішно розв’язав проблему концентрації променів в пучок і зміг скоротити час витримки до 2-5 секунд. Іван Павлович особисто зробив вперше в світовій практиці знімок скелета мертвонародженої дитини. Виконана ним серія знімків органів людини завдяки їх чіткості дозволила виявити патологічні зміни в тілах пацієнтів, що не тільки підняло на радикально новий рівень хірургію, але і дозволило значно полегшити працю терапевтів. Вже в 1896 році в клініці Київського університету була проведена операція із залученням засобів променевої діагностики. По суті, Пулюй стояв біля витоків медичної рентгенографії, яку, можливо, слід було б назвати «пулюєграфією».

Дотепер невідомо якими були стосунки Пулюя і Рентгена після 1896 року. Чи спілкувалися вони? За деякими джерелами всі особисті листи Івана Павловича після його смерті залишилося у його дочки Наталії, яка, опинившись в СРСР, безслідно зникла в сталінських таборах. Вільгельм Рентген в своєму заповіті розпорядився знищити всі свої записи, які стосувалися відкриття Х-променів, що і було зроблено.

Серед учених-фізиків XIX століття, Пулюй користувався заслуженим авторитетом і визнанням, але чому наукова громадськість не «помітила» його відкриття, зробленого на 14 років раніше Рентгена — не зрозуміло. Деякі дослідники пояснюють цей факт тим, що Пулюй при описі в наукових публікаціях винайденої ним лампи неясно висловлював свої ідеї і використовував застарілу термінологію. Залишимо можливість підтвердити або спростувати цю тезу фахівцям. Праці Пулюя в оригіналі без особливих зусиль можна знайти в архівах Празького університету, крім того в багатьох європейських університетах збереглися підшивки наукових журналів тих часів, існують переклади його статей англійською і українською мовами.

Необхідно також відзначити, що в подібній ситуації опинився і добрий знайомий Івана Пулюя — сербський фізик Нікола Тесла, чий пріоритет винаходу радіо також свого часу «не помітили». Проте, на відміну від Тесли, що прагнув запатентувати всі свої винаходи і привернути увагу спонсорів з числа промисловців готових їх упроваджувати, Іван Пулюй мав небагато патентів. Саме завдяки наявності патенту в 1943 році судом був підтверджений пріоритет винаходу радіо Теслою, а не Марконі, який одержав свій патент на декілька років пізніше, і не Поповим, який в своїх дослідах використовував антену Тесли. Але Пулюй відмовився патентувати свою унікальну катодну лампу, що, схоже, стало його фатальною помилкою. Тепер нам залишається тільки сподіватися, що коли-небудь справедливість переможе, і наукова громадськість все ж таки визнає першість відкриття Х-променів за Іваном Павловичем Пулюєм.

Ведучий: Що зробив І.Пулюй для України?

Учень: Прагнення істини, непримиренність до несправедливості, усвідомлення тяжкого життя поневоленого українського народу — все це не могло залишити Пулюя байдужим до долі батьківщини, хоча його творче життя проходило за її межами, він по всяк час почувався її сином, навідувався до Галичини У його рідному Грімайлові на могилі батьків встановлено пам’ятник, виготовлений, як свідчить напис, у Празі. Активна, громадська, публіцистична та перекладацька діяльність Пулюя висунула його в число найяскравіших постатей культурно-політичного життя України останньої третини дев’ятнадцятого- початку двадцятого століття. Ще гімназистом у Тернополі він засновує молодіжний гурток для вивчення і популяризації української історії та літератури, піднесення національної свідомості народу. Навчаючись в університеті перекладав українською мовою підручник геометрії для українських гімназій, бере активну участь в організації українських студентських товариств у Відні. Пізніше виступає за створення українського університету у Львові, публікує статті на захист української мови, забороненої в Росії царським указом у 1876 р., засуджує акції австрійського уряду під час аграрних страйків у Галичині в 1902 р. Під час першої світової війни закликав відродити українську державність. Усього він опублікував близько 30 статей та брошур в українських справах. Намагаючись протидіяти колонізації та русифікації, багато часу і зусиль Пулюй віддає перекладові українською мовою Біблії, який він здійснив разом з письменниками Пантелеймоном Кулішем і Іваном Нечуєм-Левицьким.

Ведучий: Кого ви ще знаєте з українських вчених — фізиків, які зробили неоціненний вклад у розвиток світової науки.

Учень: Нині вже відоме багатьом ім’я геніального конструктора, вченого теоретика, винахідника в галузі космонавтики — Юрія Кондратюка. Але не всі знають про драматичну долю нашого видатного земляка, який тривалий час змушений був жити і ввійти в історію космонавтики під чужим іменем. Сьогодні ми знаємо, що насправді піонери теорії космічних польотів, який вже в 16 років розпочав серйозні дослідження в галузі міжпланетних сполучень звати Олександр Шаргей.

Ведучий: Дайте коротку інформацію про життя і діяльність Ю. Кондратюка

Учень: 21 червня 1897 р. Катерина Даценко прийняла від своєї невістки одного з методичних піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів Олександра Гнатовича Шаргея. Сталося це в м.Стрітенській у родині Людмили Львівни та Гната Бенедиктовича Шаргея. Хлопчик ріс та виховувався в родині бабусі Катерини Кирилівни та Якима Микитовича Даценків, бо здоров’я матері було підірвано розправами жандармів за активну участь у революційних демонстраціях у березні 1887 року. Коли хлопчині виповнилося 4 роки здоров’я матері різко погіршилося, її поклали у лікарню, де вона і померла. Згодом, у 1910 р. помер і батько. Восени 1910р. Олександр поступив у третій клас другої полтавської чоловічої гімназії. «Він мав чудові здібності до математики та до інших точних наук» — згадував колишній учитель гімназії В.С. Оченевець. У 1916 році Олександр Шаргей закінчив із срібною медаллю Полтавську гімназію. Далі 19 — річний юнак з Полтави вирушив до Петрограду і поступив на перший курс механічного факультету політехнічного інституту, який здібному студенту закінчити не вдалося. У 1916 році першокурсника Шаргея призвали до армії. І далі розпочинається складний шлях — примусова мобілізація в Білу армію. Потім втеча, переховування в м. Сміла Найважливіша подія цього періоду — в 1921 р. Олександр Шаргей змінює прізвище та стає Юрієм Кондратюком.

Ведучий: Ця незвичайна історія безумовно в тому, цікава, але феномен Ю.Кондратюка в тому, як він зміг без вищої освіти, не знаючи ні зарубіжних, ні вітчизняних розробок теорії космічних польотів, дати точні розрахунки, за якими через кілька десятків років здійснена подорож до інших планет? Це дійсно справжнє диво! Давайте з’ясуємо, над якими проблемами конкретно працював Ю.Кондратюк?

Учень: Навесні 1917 року вчорашній гімназист уже мав 104 сторінки праці, в якій зокрема пропонував спосіб досягнення поверхні великих небесних тіл, зокрема в питаннях вироблення економічних способів міжпланетних мандрівок з Землі, конструкції ракетного двигуна та міжпланетного корабля, досягнення його стійкості та керованості у космічному польоті. Восени 1919 року уже в Києві О.Шаргей завершує другий варіант свого рукопису, назвавши його «Тим, хто читатиме, щоб будувати». У ньому ширше йдеться про міжпланетні бази на орбітах штучних супутників Землі і Місяця, надається схема приладу, що утилізує сонячну енергію. Тут же пропонується найнебезпечніше розташування членів екіпажу. У цьому рукописі містяться також усі основні передбачення Кондратюка за етапами розвитку космонавтики з теорії і практики їх реалізації. Тут вперше була точно сформульована ідея «Траси Кондратюка», яка використовує як сили тяжіння небесних тіл, так і посадочно-злітного модуля, що відокремлюється від космічного корабля.

Ведучий: Які конкретно ідеї Ю.Кондратюка в практичній космонавтиці?

Учень: Це: ідея багатоступінчатої ракети, поняття «пропорційного пасиву», без якого немислимий сучасний ваговий аналіз космічних апаратів, конструкція крісла, що дає змогу переносити значні перевантаження, приземлення за допомогою парашутів, створення безпілотних систем ракетно-артилерійського Постачання із Землі довгострокових космічних баз.

Ведучий: Коли і де були використані ідеї Ю.Кондратюка?

Учень: Ідеї Ю.Кондратюка були використані при здійсненні космічної програми «Аполон,» У 1969р. американці скориставшись цією ідеєю, запустили до Місяця Аполон-1 Г’ і один з керівників програми Джон Хубольт сказав: «Політ перших у світі астронавтів здійснено за трасою Ю.Кондратюка». Найліпший спосіб дістатися на Місяць — спосіб ЛОР — відокремлення посадочного апарата від корабля — матки.

Ведучий: К.Е. Ціолковський ознайомившись з працями Ю.Кондратюка писав: «Сорок років я працював над реактивним двигуном і думав, що прогулянка на Марс почнеться через багато сотень літ. Та строки міняються. Я вірю, що багато з нас стане свідком заатмосферної подорожі.» (Демонструється діафільм»).

Ведучий: А Георгій Писаренко, відомий вчений так відгукнувся про Ю.Кондратюка: «Не просте життя у звичайної людини. А в ученого — першопрохідця воно складніше стократ. Але щоб геній жив і працював за чужим паспортом, щоб зовсім не дбав про славу власного імені — це трапилося чи не вперше у світі! Звісно, тут були свої переплетіння долі, яких ніхто досі не наважився винести на громадське висвітлення. І ми раді, що великому вченому, який стільки зробив для рідної Вітчизни й усього людства, вдячні співвітчизники повернули його справжнє прізвище. І хоч стали вже хрестоматійними назви: теорія Ю.Кондратюка, винахід Кондратюка, зрештою, кратер Кондратюка на Місяці, їх важко переінакшити, та все ж від нині наш видатний земляк матиме свій неповторний життєпис».

Ведучий: Ю.Кондратюк не дожив до здійснення своїх ідей. Вступивши у 1941 р. добровольцем до народного ополчення, у лютому 1942 року він пропав без вісти. Разом з ним пропав і портфель з його ракетними розробками, з яким він ніколи не розлучався. На відміну від радянської влади, яка спокійнісінько вкинула в м’ясорубку війни геніального вченого, німці одразу второпали, який скарб потрапив їм до рук. Є свідчення, що деякі матеріали з цього портфелю були використані при розробці знаменитої ракети “Фау-2″, на базі якої після перемоги СРСР та США вибудовували свої ракетні програми. А от доля самого Шаргея-Кондратюка досі невідома.

Учень: За рішенням 28-сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 21 червня 1997 р. увесь світ відзначив пам’ятну дату — 100-річчя від дня народження Юрія Кондратюка — Олександра Шаргея. Хтось складав: «Генії вмирають на землі від вибухів своїх сердець. Полтавський Ікар живе. Вогонь його серце незгасний!» — Ці слова про Юрія Кондратюка.

Ведучий: ХХ століття ввійшло в історію людства як початок космічної ери . Єдиною людиною, без якої навряд чи вдалося б вийти на позаземні орбіти, був Генеральний конструктор космічних літальних апаратів. Його ім’я було великою державною таємницею. Його завжди у всіх матеріалах називали просто Генеральним конструктором, пишучи при цьому посаду з великої літери. Ім’я цієї Людини і Фахівця таки справді з великої літери — Сергія Павловича Корольова — стало відомим широкій громадськості лише після його передчасної смерті. Всього лише через п’ять років після здійснення мрії життя – польоту людини у космос

Учень: Він був першим у світі, кому вдалося подолати, здавалося б, непохитну міць земного тяжіння і вивести на орбіту сконструйований ним космічний апарат. Досягнення Корольова у космічній галузі порівнюють із заслугами Ейнштейна у фізиці чи Коперника в астрономії.

Саме з «легкої руки» Корольова група вивчення реактивного руху побудувала першу радянську рідинну ракету «ГИРД-09». Також під його керівництвом було створено численні балістичні та геофізичні ракети, ракети-носії і пілотовані космічні кораблі «Восток» та «Восход», на яких уперше в історії людства було здійснено космічні польоти людини і її вихід у космічний простір. Під його керівництвом проводилися запуски штучних супутників Землі й Сонця, польоти міжпланетних автоматичних станцій до Місяця, Венери і Марса, вироблено м’яку посадку на поверхню Місяця і створено низку серій штучних супутників Землі.

Ведучий: Дайте коротку інформацію про життя і діяльність вченого

Учень: Сергій Павлович Корольов народився 12 січня 1907 р. в сім’ї вчителя гімназії в Житомирі. У 1909 сім’я перебралася до Києва. У 1924 р. вступив на механічний факультет Київського політехнічного інституту, перейшов в 1926 до Московського вищого технічного училища ім. Баумана, аеромеханічний факультет якого закінчив в 1930. І у Києві, і в Москві займався планеризмом: літав на планері, побудував власний планер, став льотчиком, збудувавши невеликий літак авієтку. У 1927-1930 рр. Корольов вирішив поставити на планер ракетний двигун. На початку 1930-х років він став одним з ініціаторів створення при Осоавіахімі Групи вивчення реактивного руху (ГІРД), яка розробила і запустила 17 серпня 1933 ракету «ГІРД09» на гібридному паливі. У вересні 1933 у новоствореному Реактивному науково-дослідному інституті Корольов займався створенням крилатих ракет з гіроскопічним автопілотом і з гірокомандною системою наведення, забезпечених рідинним ракетним двигуном конструкції В.П.Глушко. Ракетоплан РП3181, створений на базі планера Корольова і двигуна Глушко, зробив перший політ 28 лютого 1940. Проте до цього в РНДІ у звинуваченнях у шкідництві заарештували головних співробітників, зокрема Корольова і Глушка. 27 вересня 1938 Корольова засудили до 10 років ув’язнення у виправно-трудових таборах суворого режиму і відправлено на Колиму.

У 1939 р. нове керівництво НКВС вирішило організувати конструкторські бюро, в яких працювали б фахівці. В одне з таких бюро, очолюване А.Н.Туполєвим, теж ув’язненого, і направили Корольова. Цей колектив займався проектуванням і створенням пікіруючого бомбардувальника Ту2. 27 липня 1944 з Корольова достроково зняли судимість. У середині 1950-х років в КБ Корольова створили знамениту Р7 двоступінчасту ракету, яка забезпечила досягнення першої космічної швидкості і можливість виведення на навколоземну орбіту літальних апаратів у кілька тонн. Ця ракета (з її допомогою вивели на орбіту перші три супутники) потім була модифікована і перетворена на триступінчасту (для виведення «місячників» і польотів з людиною). Перший супутник запустили 4 жовтня 1957, через місяць – другий із собакою Лайкою на борту, а 15 травня 1958 третій, з великою кількістю наукової апаратури.  З 1959 Корольов керував програмою досліджень Місяця. В рамках цієї програми до Місяця направили кілька космічних апаратів, зокрема з м’якою посадкою, а 12 квітня 1961 р. здійснено перший політ людини в космос.

За життя Корольова на його космічних кораблях у космосі побувало ще десять радянських космонавтів, було здійснено вихід людини у відкритий космос. Сергій Павлович Корольов помер 14 січня 1966. У тому ж році АН СРСР заснувала золоту медаль його імені «За видатні роботи в галузі ракетнокосмічної техніки».

Учень: Не всім відомо, що практично втілював ідеї Юрія Кондратюка — Олександра Шаргея про міжнародні польоти ще один з визначних українців — Михайло Яримович. Саме він був відповідальним у США за створення космічних кораблів системи «Аполон», а з 1965 р. його призначили технічним директором для проектування орбітальної лабораторії, з якої можна було б здійснити політ на Місяць.

Учень: Інший наш земляк — Ігор Богачевський допоміг значною мірою американцям розв’язати складні проблеми, пов’язані з поверненням астронавтів з Місяці на Землю. Формули доктора Богачевського були використані конструкторами американських космічних систем. Вони також широко застосовуються в авіаційній промисловості.

Ведучий: Українець Ігор Богачевський завжди підкреслює: «Щоб бути успішним у житті, треба довести, що ти умієш щось зробити людині, яка вже досягла що-небудь у житті, — довіряють і дають усе нові і важчі завдання».

Учень: Сприймаючи ось ці слова Ігоря Богачевського, можна сказати: «Історія засвідчує, що українці вже багато зробили в царині космічних досліджень. Довіряючи їм нові завдання, можна бути впевненими, що й з ними вони впораються». А відтак і Україна ще заявить про себе як могутня космічна держава

Учень: Ми живемо на планеті Земля. Нас оточує Всесвіт — це багато планет, це міріади зірок, це безліч таємничих Галактик. І все це крутиться, крутиться навколо нас! Хто знає, може уже народилося, а може ще народиться людина, яка відкриє трасу до Галактики. Але ми точно знаємо, що це може бути людина і нашої незалежної України (учень користується картою зоревого неба).

Ведучий: Не можна не згадати імена славетних вчених, які прославили Україну далеко за її межами. Це наші Патони – батько і син.

Патони від діда-прадіда були мужніми, чесними і працьовитими людьми. Шістнадцятирічним юнаком дід Бориса Євгеновича пішов на війну з Наполеоном, за життя отримав усі найвищі військові нагороди. У батька Оскара Євгеновича було дві пристрасті: мости і зварювання. У важкі часи Великої Вітчизняної війни він розробив і упровадив зварювання під флюсом. Уславлені танки Т-34, вилікувані Патонівським швом повертали на фронт. Шов був міцнішим, ніж бронь і це дивувало навіть німців. За це відкриття він отримав Золоту зірку Героя соціалістичної праці, бо вніс великий вклад в перемогу над ворогами. До речі, танк Т-34 відкрив у 2005 році парад на Хрещатику з нагоди 50-річчя визволення України. Син Борис Євгенович не тільки продовжив справу батька, а й примножив. Він – директор інституту електрозварювання імені Є.О.Патона, де розроблено технологію зварювання під водою, зварювання в космосі. Навколо Сонця кружляє мала планета Патон, її названо на честь великих Патонів. Ось які вони, наші Патони.

Ведучий: Його називають батьком авіації. Час йшов, літаки удосконалювалися. Могутньою авіаційною державою стала Україна. Тільки у семи країнах світу розвинена галузь цивільного літакобудування. Серед них і наша Україна.

Учень: Я хочу розповісти про авіаконструктора Олега Антонова, транспортні літаки якого Ан-22 («Антей») та Ан-124 («Руслан») за своїми показниками істотно перевершили аналогічні літаки у світі.

Його ім’ям названо АНТК, де під керівництвом Петра Балабуєва успішно продовжуються славні традиції, про що свідчать такі унікальні машини як АН-225 («Мрія»), АН-70, АН-140.

Ан-70 називають літаком ХХІ століття. Цей літак спроможний перевозити до 35 тонн вантажу і є на економнішим серед літаків свого класу.

Олег Костянтинович Антонов народився 7 лютого 1906 року в Московській губернії. «Про авіацію я почав мріяти рано. До найдрібніших подробиць пам’ятаю розповідь брата про фантастичний переліт Луі Блеріо через Ла-Манш і відразу вирішив: буду літати, як Блеріо».

Він наполегливо йшов до своєї мрії. Вже в 1924 році за вдалу конструкцію планера «Голуб» на Другому всесоюзному зльоті планеристів був нагороджений грамотою. Йому було тоді 18 років.

На Антонівському планері ОКА-3 літав легендарний льотчик В.П.Чкалов.

Олег Костянтинович Антонов був людиною, яка поєднала в собі 12 професій.

«… Якби я не став конструктором, я би став художником…» - казав Олег Костянтинович. В ньому завжди була схильність до малювання.

«Некрасивий літак не літає»!. Цей знаменитий афоризм Антонова знають усі. Олег Костянтинович залишив у спадок нашій країні не лише десятки типів створених ним літаків і планерів, але й близько семи десяти художніх творів.

Україна вкотре довела планеті, що хай і не без допомоги російських колег, ми створили крилатий регіональний красень Ан-148, нове творінні АНТК імені Антонова.

Ведучий: Згадаємо про людину дивовижного обдарування. Микола Пальчиков - учений з надзвичайним талантом новатора» в доробку, якого десятки відкриттів і винаходів світового значення.

Учень: 21 травня 1857 року в місті Полтаві в сім’ї родовитих дворян народився Микола Дмитрович Пильчиков — майбутній український фізик-теоретик, експериментатор та винахідник.

Вступаючи в 1876 році до Харківського університету Микола Пильчиков обрав фізико-математичний факультет. Наукові дослідження почав у студентські роки. Вже на другому курсі студент винаходить електричний фонавтограф — прилад для вивчення звукових коливань графічним способом. Це був перший винахід майбутнього талановитого вченого. Цим винаходом він випередив на кілька десятиріч зарубіжних дослідників, серед них і самого Едісона, фонограф якого був механічним і винайденим пізніше, у 1877 році. 

У 1882 році Микола Пильчиков демонструє перед членами фізико-хімічної секції другий прилад — автоматичний регулятор електричного струму.

У 1883-1884 роках молодий вчений бере участь в експедиції, що досліджує Курську магнітну аномалію. Провівши 71 серію спостережень, він знайшов її нові райони і одним з перших зазначив те, що причина аномалії - поклади залізняку.

У 1896 році дізнавшись про відкриття Х-променів У. Рентгеном, М. Пильчиков починає цікавитися цим явищем.

Зазначимо, що природу Х-променів найбільш точно пояснив уже в 1896 році Іван Пулюй, а Микола Пильчиков удосконалив трубку Пулюя, застосував у ній увігнутий антикатод. У науковій літературі така трубка дістала назву «фокус-трубка Пильчикова». Сам автор читав публічні лекції, займався просвічуванням хворих. Коли професор прочитав лекцію в актовому залі університету та показав Х-променеграми, слухачі винесли Миколу Пильчикова на руках.

Ведучий: Які основні відкриття він зробив?

Він розробляє прилад, який фільтрує радіохвилі, що доходять до нього, і дає доступ до діючого механізму тільки тим сигналам, які відправив власник приладу. Тобто Пильчиков вперше створив прилад здатний настроюватися на певну хвилю. Кардинальним відкриттям професора М. Пильчикова слід вважати винайдений ним протектор, що захищає прилади — телефон, маяки, семафори, гармати, міни від дії на них електричних хвиль стороннього походження. Це завдання не розв’язав ні Марконі, ні інші західноєвропейські вчені і механіки — про це йшлося ще у березні 1898 року.

Ще однією науково-технічною проблемою, розв’язання якої М. Пильчиковим призвело до найвидатнішого відкриття в галузі фізики радіозв’язку — винайдення способу керування різними механізмами й пристроями по радіо. М. Пильчиков публічно продемонстрував це 5 квітня 1898 року. Це був день зародження радіотелемеханіки. На жаль, першість у цій справі приписується Ніколі Теслі, який подав заявку на патентування радіокерованого судна 1 липня 1898 року, а публічно продемонстрував винахід у вересні цього ж року.

Ведучий: Що він зробив для рідної України? Як ми шануємо ім’я Миколи Пильчикова?

Учень: Будучи всебічно розвиненою особистістю, професор Пильчиков, як і його батько, присвячував життя не тільки науці, але і діяльності на благо рідного краю. Він чудово грав на скрипці, захоплювався живописом, писав вірші, переклав українською декілька поем різних авторів, видати яких не було можливості через заборону української мови, що діяла до 1905 року.

М. Пильчиков трагічно загинув 19 травня 1908 року. Дивні обставини його смерті так і не були з’ясовані. На смерть вченого відгукнулись всі тодішні російські фізичні журнали. В одному з некрологів говорилось: «…Зі смертю М.Д. Пильчикова вчений світ втратив дуже велику наукову силу».

Талановитий винахідник українець Микола Пильчиков був знищений і забутий навіть у себе на Батьківщині. Донедавна ми практично не знали про основоположника радіо-телекерування та електрофотографії, людини дивовижного обдарування, ученого з надзвичайним талантом, дослідника властивостей Х-променів, радіоактивності, геомагнетизму, метеорології, оптики, в доробку якого десятки відкриттів та винаходів світового значення, без перебільшення, українського Едісона — Миколу Дмитровича Пильчикова. А треба, щоб український народ знав своїх геніїв.

Ведучий: Які ви знаєте маловідомі і невідомі імена українських вчених у світовій науці?

Учень: Остап Стасів — директор і засновник інституту кристалофізики в Берліні. Він започаткував новий напрям у фізиці твердого тіла Професор Стасів усе життя мріяв відвідати Україну і лише один раз це йому вдалося. Побувавши в Києві він із сумом згадував: «Київ справив на мене гарне враження. Однак я не думав, що в Києві так мало людей говорять українською мовою. По-моєму, українську мову знайдеш скоріше на селі, ніж в самому Києві».

Учень: Не можна не згадувати видатного вченого і патріота України, чим ім,ям пишається світ. Це Олекса Біланюк — опублікував ряд праць із тахінної проблематики, довів, що існують над світлові частинки — тахіни, які не можуть рухатися зі швидкістю, меншою від світлової або рівною їй тим самим він започаткував нову галузь теоретичної фізики.

Учень: Є багато інших провідних учених — фізиків, серед яких чимало лауреатів, академіків, які займали і займають високі посади.

Ведучий: Давайте запалимо свічку пам’яті, згадаємо і вшануємо видатних вчених вставанням. Нехай їх імена відгукнуться ехом у наших серцях:

Михайло Петрович Авенаріус,

Анатолій Петрович Александров,

Володимир Іванович Архаров,

Микола Миколайович Бенардос,

Олекса Біланюк,

Віктор Григорович Бар’яхтар,

Ігор Богачевський,

Микола Миколайович Боголюбов,

Петро Леонідович Капіца,

Микола Іванович Кибальчич,

Юрій Васильович Кондратюк,

Микола Дмитрович Папалексі,

Учень: Список імен українців, які є гордістю, можна продовжити. Жодна країна не дала світу стільки гігантів космічної науки: головного конструктора космічних кораблів і міжпланетних космічних ракет Сергія Павловича Корольова, основоположника ракетної техніки, космонавтики і теорії міжпланетних сполучень Костянтина Едуардовича Ціолковського (його предки козацького роду Наливайків); творця місячної траси Олександра Шаргея (видатнішого, ніж Юрій Кондратюк); геніального конструктора космічних систем Михайла Янгеля; Миколу Кибальчича, який у ніч перед стратою створив першу усвіті схему реактивного апарату. Іменами цих велетнів названо не тільки вулиці, навчальні заклади чи музеї, а й кратери на зворотному боці Місяця.

З іменем Корольова пов’язаний початок освоєння людством космічного простору, тому існує і мала планета Корольов, і кратер на Місяці з такою ж назвою. Загалом на честь видатних вчених України в галузі астрономії та космонавтики, крім згаданих, на Марсі названо кратери: Барабашов, Фесенко,Герасимович, Струве; на Венері: Арсеньєва, Федорець; на Місяці: Євдокимов, Ганський, Гаврилов, Неуймін, Герасимович, Орлов, Вернадський, Яковкін.

У космічних просторах перебувають у вічному польоті комети, названі на честь їхніх відкривачів – українських астрономів Неуйміна, Шайна, Черниха, Чурюмова, Герасименка та аматора з астрономії Скоритченка.

110 малих планет названо або на честь їхніх відкривачів, або назвами українських міст: Барабашов, Кондратюк, Всехсвятський, Патон, Яцків, Шайна, Кобзар, Каменяр, Філатов, Україна, Київ, Софіївка. Ми повинні пам’ятати, цінити, шанувати таких людей, бо вони – наша гордість!

Ведучий: Мрія Альфреда Нобеля здійснилася. Він говорив: «Маю серйозний намір побачити мирні паростки червоної троянди у цьому розпеченому світі». На цьому ми завершуємо захід, присвячений українським вченим. Нам є ким пишатися. Впевнені, попереду на нас чекають нові відкриття наших науковців, бо Україна – країна талановитих, розумних, творчих людей.